Проблема самосвідомості особистості

Позитивну «Я-концепцію» можна прирівняти до позитивному ставленню до себе, до самоповаги, прийняття себе, відчуття власної цінності. Синонімами негативної «Я-концепції» стають негативне ставлення до себе, неприйняття себе, відчуття своєї неповноцінності.

«Я-концепція» відіграє, по суті, три способи роль: вона сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає інтерпретацію набутого досвіду і є джерелом очікувань щодо самого себе.

Людина прагне до досягнення максимальної внутрішньої узгодженості.Подання, почуття або ідеї, що вступають у суперечність з іншими її уявленнями, почуттями або ідеями, призводять до дегармонізаціі особистості, до ситуації психологічного дискомфорту.Відчуваючи потребу у внутрішній гармонії, людина готова вживати різні дії, які сприяли б відновленню втраченого рівноваги.

Якщо новий досвід, отриманий людиною, узгоджується з існуючими уявленнями про себе, він легко асимілюється, входить всередину якоїсь умовної оболонки, в яку поміщена «Я-концепція».Якщо ж новий досвід не вписується в існуючі уявлення, суперечить вже наявної «Я-концепції», то оболонка спрацьовує як захисний екран, не допускаючи чужорідне тіло всередину цього збалансованого організму.

Суперечливий досвід, що вносить неузгодженість в структуру особистості, може засвоюватися за допомогою механізмів психологічного захисту особистості.

У людини існує стійка тенденція будувати на основі уявлень про себе не тільки свою поведінку, але й інтерпретацію власного досвіду.«Я-концепція» тут діє як свого роду внутрішній фільтр, який визначає характер сприйняття людиною будь-якій ситуації. Проходячи крізь цей фільтр, ситуація осмислюється, отримує значення,відповідне уявленням людини про себе.

«Я-концепція» визначає і очікування людини,тобтойого уявлення про те, що має статися. Так, наприклад, діти, яким властиво турбуватися про свої успіхи в школі, часто говорять: «Я знаю, що опинюся повним дурнем» або «Я знаю, що погано напишу цю контрольну».Іноді за допомогою таких суджень дитина просто намагається себе підбадьорити, іноді вони відображають його реальну невпевненість. Очікування дитини і відповідає їм поведінку визначаються в кінцевому рахунку його уявленнями про себе.

В «Я-концепції» запрограмовано, яким має бути поведінка людини.«Я-концепція» - це уявлення про «Я», яке може бути вірним або невірним, спотвореним. Вона частково усвідомлена, але частково існує й в несвідомій формі, усвідомлюючи побічно, через поведінку.«Я-концепція» дає поведінки щодо жорсткий стрижень і орієнтує його: якщо в моєму «Я» запрограмовано, що я хороший учень, то я можу подолати всі спокуси розваг, свою слабкість і лінь для того, щоб підтвердити своє «Я».

Однак якщо в моєму «Я» жорстко записано, що я «нещадний і сильний», то мені важко проявити людяність і великодушність, всякий прояв великодушності й любові я буду розглядати як слабкість, гідну презирства.

Самосвідомість працює шляхом постійного порівняння реальної поведінки з «Я-концепцією» і тим самим здійснює регуляцію поведінки. Неузгодженість між «Я-концепцією» і реальним поведінкою породжує страждання. Чим значущою риса, запрограмована в «Я»,тим сильніше переживається неузгодженість.Непідкріплені «Я-концепції» настільки болісно, що людина реагує на нього почуттям провини, сорому, образи, відрази, гніву. Якщо б спогад про це збереглося в пам'яті, то людина був би приречений на муки,якщо б він не міг захищатися проти них з допомогою механізмів психологічного захисту.

Занадто жорстка структура «Я-концепції» спочатку здається силою характеру, а на перевірку часто стає джерелом болісних неузгодженості, які можуть довести до хвороби.

З іншого боку, занадто слабка «Я-концепція робить нас безхарактерними і непридатними для тривалих і напружених зусиль по досягненню поставленої мети. Люди можуть відрізнятися один від одного також тим, як вони реагують на неузгодженість між «Я-концепцією» і реальним поведінкою.

Ті, хто зовсім не здатні його витримати, дуже чутливі до нього, здаються людьми сильними, а на перевірку життя ламає їх швидко. Їх жорстка структура не може «гнутися» і змінюватися під впливом обставин, і в силу нетерпимості до неузгодженості вона ламається;особистість переживає кризу, іноді незворотний.

У разі комплексу неповноцінності, де порушений процес звірення між «Я-концепцней» і реальним поведінкою, ця «Я-концепція» настільки перекручена і деформована, що досягнення узгодження неможливо.Коли ми говоримо про низьку самооцінку особистості, то під цим маємо на увазі те, що неузгодженість настільки сильно, що людина втратила будь-яку можливість досягти згоди із самим собою.

Хоча поняття «Я» передбачає внутрішню єдність і тотожність особи, фактично індивід має безліч різних «образів Я».

«Образ Я» - одна з найважливіших для особистості соціальних установок.Всі люди відчувають потребу в позитивному «образ Я»: негативне ставлення до себе, неприйняття власного "Я", які б не були його витоки і причини, завжди переживаються хворобливо. «Образ Я» асоціюється з такими специфічними почуттями, як гордість або приниження.

Питання про істинність «образу Я» правомірний тільки щодо когнітивних його компонентів. Знання людиною самого себе не може бути ні вичерпним, ні вільним від оціночних характеристик і протиріч.

2.5 Самооцінка як одне з центральних утворень особистості - види самооцінки

Якщо перед людиною постають складні проблеми відносин між людьми, пов'язаних з ними власних переживань, йому потрібно зрозуміти внутрішні механізми виникнення цих відносин.А це можливо зробити, тільки зрозумівши всю складність і тонкість психічного світу людини.

Психологічне обличчя людини дуже різноманітний і визначається як природженими властивостями, так і придбаними в процесі виховання, навчання, оволодіння матеріальною і духовною культурою суспільства.Через індивідуальність розкриваються: своєрідність особистості, її здатності, краща сфера діяльності.

Наше вміння розбиратися в своєму складному психічному світі допоможе нам легше вирішувати важкі життєві проблеми, вступати в спілкування з людьми.Будь-яка людина, знаючи про своїх позитивних і негативних властивостях, може використовувати плюси і мінуси нівелювати, прогнозувати і регулювати свою поведінку, а також більш свідомо проаналізувати поведінку та психологічні властивості іншої людини,

У індивідуальності особистості виділяються базові властивості - її самооцінка, темперамент, характер, здібності людини.Саме базові властивості, які представляють сплав її вроджених і набутих у процесі виховання та соціалізації рис, формують певний стиль поведінки і діяльності особистості.

Що ж являє собою самооцінка? Самооцінка - це моральна оцінка своїх власних вчинків, моральних якостей, убеждейій, мотивів; один із проявів морального самосвідомості і совісті особистості.Здатність до самооцінки формується в людині в процесі її соціалізації, в міру свідомого засвоєння їм тих моральних прішщпов, які виробляються суспільством, і виявлення свого особистого ставлення до власних вчинків на основі оцінок, що даються цим вчинків оточуючими.Тому в аюге самооцінки людина судить про моральне значення своєї діяльності не просто від свого імені, а як би з боку, від імені інших людей, від імені групи, до якої він належить і суб'єктивно відносить себе. У моралі самооцінка і оцінка з боку інших нерозривно пов'язані між собою.Можна сказати так: самооцінка є оцінки інших, прийняті особистістю як масштабу власної поведінки, або, кажучи по-іншому, власна оцінка особистості, яку вона вважає необхідною звести в загальний масштаб.

Завдяки здатності до самооцінки людина знаходить можливість значною мірою самостійно спрямовувати і контролювати свої дії і навіть виховувати себе. Відомих автор книг з психології ТА Ритченко призводить таке визначення самооцінки;«На основі самопізнання у людини виробляється певний емоційно-ціннісне ставлення до себе, яке виражається в самооцінці.Самооцінка припускає оцінку своїх здібностей, психологічних якостей і вчинків, своїх життєвих цілей і можливостей їх досягнення, а також свого місця серед інших людей ».Життя доводить, що правильна самооцінка, заснована на почутті згоди з собою, має в основному неусвідомлений характер. Обставини, які супроводжують наше життя, насправді визначаються фундаментальними переконаннями людини про себе.

Самооцінка може бути заниженою, завищеною і адекватної (нормальної). У однаковій ситуації люди з різною самооцінкою будуть вести себе зовсім по-різному, зроблять різні дії, тим самим по-різному будуть впливати на розвиток подій.

На основі завищеною самооцінки у людини виникає ідеалізоване уявлення про своєї особистості, своєї цінності для оточуючих, Він не бажає визнавати власних помилок, ліні, браку знань, неправильної поведінки, часто стає жорстким, агресивним, незлагідний.

Явно занижена самооцінка веде до невпевненості в собі, боязкості, сором'язливості, неможливості реалізовувати свої задатки і здібності.Такі люди зазвичай ставлять перед собою більш низькі цілі, ніж ті, яких могли б досягти, перебільшують значення невдач, гостро потребують підтримки оточуючих, вже критичні до себе. Людина з низькою самооцінкою дуже ранимий.Все це призводить до виникнення комплексу неповноцінності, відбивається на його зовнішньому вигляді - очі відводить убік, похмурий, неулибчів.

Причини подібної самооцінки можуть ховатися в надмірно владному, турботливому або потурає батьківському вихованні, що буде з ранніх років запрограмоване в підсвідомості людини, народжувати почуття неповноцінності, а воно, у свою чергу, формує основу для низької самооцінки.

Низька самооцінка має багато форм PI проявів. Це скарги і звинувачення, пошук винного, потребу в увазі і схваленні, що як би компенсує в очах такої людини почуття самозаперечення, почуття власної гідності.Депресії, розлучення (багато з них - результат низької самооцінки одного або обох партнерів).

Адекватна ж самооцінка особистістю своїх здібностей і можливостей зазвичай забезпечує відповідний рівень домагань, тверезе ставлення до успіхів і невдач, схвалення і несхвалення.Така людина більше енергійний, активний і оптимістичний. Звідси висновок: треба прагнути розвивати у себе адекватну самооцінку на основі самопізнання.

Формування і розвиток позитивної самооцінки - це фундамент, на якому повинна будуватися все життя, Дозволяючи ж негативним схемами мислення домінувати в нашому житті, ми формуємо у себе звичку очікування негативних факторів,

Своє життя можна вдосконалити тільки тоді, коли ми самі, а не випадок програмуємо своє підсвідомість і мислення. Отже, формування позитивної самооцінки - головна життєва установка для кожного з нас.

2.6 Самооцінка і самоповага

Перша складова самоповаги - це чисто емоційний елемент, то, як і що ви відчуваєте про самого себе, окремо і незалежно від кого-небудь або чого-небудь ще.Друга складова вашого самоповаги визначається відчуваються вами рівнем компетентності в тому, що ви робите. Це те, як ви уявляєте собі, наскільки добре ви справляєтеся з важливими областями свого життя.Це називається самоповагою, які базуються на звершення, і це є істотним елементом вашої особистості.

Коли ви відчуваєте, що сильні в своїй області, що добре з цим справляєтеся, ви насолоджуєтеся високим самоповагою.Це почуття зміцнює інші складові самоповаги, ваше відчуття власної значущості. Якщо ви добре робите справу, ви відчуваєте себе добре, якщо ви відчуваєте себе добре, ви добре робите справу. Одне залежить від іншого.

У силу того що ваші особисті взаємини є основоположними у вашому житті для того, щоб ви могли насолоджуватися неминущим почуттям самоповаги, ви повинні в своєму серці знати, що здатні вступити і підтримувати позитивні, здорові і конструктивні,насичені любов'ю взаємини з іншою людиною.

Відчуття дефектності або некомпетентність у своїх взаєминах з іншими підриває ваше самоповага і самовпевненість. Ваш успіх у взаєминах з важливим для вас людиною зміцнює ваше самоповага.Успішність спілкування з іншими змушує вас почувати себе більш компетентним і завершеним і вивільняє вас для досягнення успіху в інших областях вашого життя.

Існує прямий взаємозв'язок між якістю ваших взаємин і вашим рівнем самоповаги і самоодобренія.Ви можете подобатися собі самому лише в такій мірі, в якій ви повністю схвалюєте самі себе, а те, наскільки ви подобаєтеся собі, великою мірою визначається тим, наскільки ви - як відчуваєте - схвалює іншими людьми.

Більшість з нас зростає при умовному схвалення, а часто і при неприйнятті та засудженні з боку наших батьків.Ставши дорослими, ми шукаємо безумовної любові і схвалення з боку інших і головним чином з боку одного особливу людину, щоб компенсувати те, чого, як ми відчуваємо, були позбавлені в дитинстві. Від цього залежить наше ментальне здоров'я.

Самоодобреніе. Ви ніколи не можете щиро відчувати симпатію до самого себе до тих пір, поки не схвалили себе повністю, поки не погодилися зі своїми і сильними рисами, і слабостями. А ключ до схвалення самого себе - в тому, щоб бути безумовно схваленим принаймні ще однією людиною, якого ви поважаєте і яким захоплюєтеся і навіть, більше того, - якого любите. Тільки тоді, коли хтось інший приймає вас "без прикрас і повністю", ви можете розслабитися і прийняти самого себе як значну і стоїть особистість.

Самосвідомість. Для того щоб відчувати самоодобреніе, ви спочатку повинні розвинути самосвідомість.Вам потрібно зрозуміти, чому ви думаєте, відчуваєте і дієте саме так, як це є. Вам необхідно усвідомити вплив формуючого досвіду вашого життя. Вам необхідно зрозуміти, як і чому ви стали такою особистістю, якою є сьогодні.Тільки коли ви досягнете високого рівня самосвідомості, ви зможете рухатися до більш високого рівня самоодобренія. Перш ніж зможете схвалити самих себе, ви повинні краще усвідомити, хто ви є насправді.І тільки володіючи високим рівнем самоодобренія, ви можете насолоджуватися самоповагою - ключем до того, щоб бути щасливою, здоровою особистістю.

Саморозкриття. Самосвідомість, у свою чергу, грунтується на саморозкриття. Ви можете правильно розуміти самих себе тільки в такій мірі, в якій здатні розкритися або поділитися про себе з ще принаймні однією людиною. Відповідне саморозкриття означає, що ви можете розповісти кому-то ще, кому ви повністю довіряєте, то, що ви думаєте і відчуваєте, не побоюючись несхвалення або неприйняття.

Психотерапія грунтується на саморозкриття.Психотерапевти домагаються успіху в такій мірі, в якій вони можуть змусити пацієнта розкритися і точно розповісти їм, що послужило причиною того, що вони нещасливі або невдаха.Один психолог нещодавно сказав: "Якщо б кожен дійсно навчився слухати інших людей, 75 відсотків психотерапевтів у Сполучених Штатах, починаючи з наступної середи, виявилися б без роботи". Для того, щоб чесно розкрити себе іншій людині, ви повинні довіряти цьому іншому.Вам потрібно знати, що інша людина піклується про вас і що він не буде засуджувати вас або гудити за щось, що ви сказали чи зробили в минулому. Велика емоційна проблема XX століття - це вина.Почуття провини виникає від відчуття нікчемності, що з'являється в результаті деструктивної критики і помилок, які, як ви відчуваєте, зробили в минулому. Більшість з нас зробили або сказали речі, про які шкодують. Ми завдавали болю іншим людям, і ми шкодуємо про це.Ми можемо почати звільняти себе від цих негативних відчуттів тим, що розповімо кому-небудь іншому про те, що ми зробили або говорили. Ця форма катарсису, чи очищення, звільняє нас і дозволяє нам ладити з самим собою весь залишок нашого життя.Розкаяння не тільки корисно, але й істотно для душі, для тривалого щастя.

Чесне саморозкриття іноді буває страшним. Воно вимагає, щоб ви зробили зусилля, яке робить вас уразливими. Але це - базисна вимога для ментального здоров'я.Коли ви відкрито і чесно розкриваєте свої думки і почуття іншої людини, ви краще розумієте самі себе. Ви усвідомлюєте ясніше, хто ви є насправді, бачите себе і своє життя в кращій перспективі. Коль скоро ви стаєте більш самосвідома, ви стаєте і більше самоодобряющім.Коли ви, безперечно, схвалюєте самі себе, ви насолоджуєтеся більш високим рівнем самооцінки і самоповаги. Ви краще відчуваєте себе у всьому, що ви робите. Ви звільняєте себе від негативних відчуттів, які можуть стримувати вас і тримати в покорі.Завдяки caмopaскритію ви можете знімати тягар із серця і жити в злагоді з самим собою.

Висновок до другого розділу

Самосвідомість є частиною свідомості, а точніше його особливою формою. Самосознання припускає виділення і отліченіе людиною самого себе, свого Я від навколишнього світу. Самосвідомість-це усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого, положення в суспільстві. Воно виступає й у формі індивідуального і у формі соціальної самосвідомості. Самосвідомість рефлексивно з його допомогою людина оцінює себе, своє місце в житті і суспільстві, свої вчинки.

Самосвідомість виникла не як духовного дзеркала для дозвільної самомилування людини. Воно з'явилося у відповідь на заклик суспільних умов життя, які з самого початку вимагали від кожної людини уміння оцінювати свої вчинки, слова і думки з позиції певних соці ¬ альних норм.

Феномен самосвідомості, який здається чимось дуже простим і очевидним, у дійсності виявляється дуже складним, різноманітним, що знаходяться в дуже непростих відносинах зі своїм носієм,що розвиваються, і мінливим в процесі включення людини в систему колективної практичної діяльності і поміж людських відносин.

Розділ 3. Експериментально-психологічні методи дослідження

3.1 Тест-опитувальник самоставлення (В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв)

Мета: дослідження особливостей самоставлення.

Тест опитувальник самоставлення (ТСО) побудований відповідно сразработанной В. В.Столін ієрархічної моделлю структури самоставлення і дозволяє виявити три рівні самоставлення, що відрізняються за ступенем узагальненості:

1) глобальне самоставлення;

2) самоставлення, диференційоване за самоповаги, аутосімпатіі, самоінтересу і очікуванням ставлення до себе;

3) рівень конкретних дій (готовність до них) у відношенні до свого "Я".

В якості вихідного приймається відмінність змісту "Я-образу" (знання або уявлення про себе, в тому числі і у формі оцінки вираженості тих чи інших рис) і самоставлення. Опитувальник включає наступне шкали:

Глобальне самоставлення - внутрішньо недиференційований почуття "за" і "проти" самого себе.

Самоповага - шкала з 15 пунктів, що об'єднали твердження стосовно "внутрішньої послідовності", "саморозуміння", "самовпевненості".Мова йде про той аспект самоставлення, який емоційно і змістовно об'єднує віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей, контролювати власне життя і бути самопоследовательним, розуміння самого себе.

Аутосімпатія - шкала з 16 пунктів, що об'єднує пункти, в яких відображається дружність-ворожість до власного "Я". У шкалу увійшли пункти, що стосуються "самоприйняття", "самозвинувачення".У змістовному плані шкала на позитивному полюсі об'єднує схвалення себе в цілому і в деталях істотних, довіру до себе і позитивну самооцінку, на негативному полюсі, - бачення в собі переважно недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення.Пункти свідчать про таких емоційних реакціях на себе, як роздратування, презирство, глузування, винесення самопріговоров ("і по заслузі тобі").

Самоінтерес - шкала з 8 пунктів, відображає міру близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися з собою "на рівних", впевненість у своїй цікавинки для інших.

Очікуване відношення від інших - шкала з 13 пунктів, що відображають очікування позитивного або негативного ставлення до себе оточуючих.

3.2 Тест самоактуалізації (САТ)

Мета: діагностика особливостей самоактуалізації.

Методика представляє собою перелік суджень і може битьіспользована як для індивідуального, так і для групового обстеження. Пункти тесту, залишені без відповіді, або ті, в яких відзначені обидва варіанти, при обробці не враховуються.У разі, якщо кількість таких пунктів перевищить 10% від їх загальної кількості (13 і більше), результати дослідження вважаються недійсними.

Інструкція до методики не обмежує часу відповідей, хоча практика показує, що в нормі вона звичайно не перевищує 30-35 хвилин.

При обробці результатів тестування підрахунок "сирих" балів здійснюється за допомогою ключів. Кожна відповідь, що співпадає з варіантом, вказаним в ключах, оцінюється в 1 бал. Потім підраховується сума балів, набраних випробовуваним по кожній шкалою.

Інтерпретація результятов.

Шкала компетентності у часі (Тс) включає 17 пунктів.Високий бал за цією шкалою свідчить, по-перше, про здатність суб'єкта жити справжнім, тобто переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, а не просто як фатальне наслідок минулого або підготовку до майбутньої «справжнього життя»;по-друге, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісною. Саме таке світовідчуття, психологічне сприйняття часу суб'єктом свідчить про високий рівень самоактуалізації особистості.

Низький бал за шкалою означає орієнтацію людини лише на один з відрізків тимчасової шкали (минуле, сьогодення або майбутнє) і (або) дискретне сприйняття свого життєвого шляху.

Шкала підтримки (I) - найбільша шкала тесту (91 пункт) - вимірює ступінь незалежності цінностей і поведінки суб'єкта від впливу ззовні («внутрішня-зовнішня підтримка»).Людина, яка має високий бал за цією шкалою, щодо незалежний у своїх вчинках, прагне керуватися в житті власними цілями, переконаннями, установками та принципами, що, однак, не означає ворожості до оточуючих і конфронтації з груповими нормами.Він вільний у виборі, не схильний до зовнішнього впливу («зсередини направляється» особистість).

Низький бал свідчить про високий ступінь залежності, конформності, несамостійності суб'єкта («ззовні направляється» особистість), зовнішньому локусі контролю.Зміст цієї шкали, на наш погляд, найбільш близько саме до цього останнього поняття. Як теоретичні роботи, так і психологічна практика свідчать про правомірність включення зазначеної шкали в методику як базової.

Додаткові шкали

1.Шкала ціннісних орієнтацій (SAV) (20 пунктів) вимірює, якою мірою людина поділяє цінності, властиві самоактуалізірующейся особистості (Тут і далі високий бал за шкалою характеризує високий ступінь самоактуалізації).

2.Шкала Гнучкості поведінки (Ех) (24 пункти) діагностує ступінь, гнучкості суб'єкта в реалізації своїх цінностей в поведінці, взаємодії з оточуючими людьми, здатність швидко й адекватно реагувати на мінливу ситуацію.

3.Шкала сензитивності до себе (Fr) (13 пунктів) визначає, якою мірою людина віддає собі звіт у своїх потребах і почуттях, наскільки добре відчуває і рефлексує їх.

4. Шкала спонтанності (S) (14 пунктів) вимірює здатність індивіда спонтанно і безпосередньо висловлювати свої почуття.Високий бал за цією шкалою не означає відсутності здатності до продуманим, цілеспрямованим діям, він лише свідчить про можливість і іншого, не розрахованого заздалегідь способу поведінки, про те, що суб'єкт не боїться вести себе природно і розкуто,демонструвати оточуючим свої емоції.

5. Шкала самоповаги (Sr) (15 пунктів) діагностує здатність суб'єкта цінувати свої достоїнства, позитивні властивості характеру, поважати себе за них.

6.Шкала самоприйняття (Sa) (21 пункт) реєструє ступінь прийняття людиною себе таким, як є, незалежно від оцінки своїх достоїнств і недоліків, можливо, всупереч останнім.

7. Шкала Подань про природу людини (Nc) складається з 10 пунктів.Високий бал за шкалою свідчить про схильність суб'єкта сприймати природу людини в цілому як позитивну («люди в масі своїй швидше ласкаві») і не вважати дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.д. антагоністичними і нездоланними.

8.Шкала Синергії (Sy) (7 пунктів) визначає здатність людини до цілісного сприйняття світу і людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне і духовне та ін

9. Шкала Прийняття агресії (А) складається з 16 пунктів.Високий бал за шкалою свідчить про здатність індивіда приймати своє роздратування, гнів та агресивність як природне прояв людської природи. Звичайно ж, мова не йде про виправдання свого антисоціальної поведінки.

10.Шкала Контактний (С) (20 пунктів) характеризує здатність людини до швидкого встановлення глибоких і тісних емоційно-насичених контактів з людьми або, використовуючи вже стала звичною у вітчизняній соціальній психології термінологію, до суб'єкт-суб'єктним спілкуванню.

11.Шкала пізнавальних потреб (Cog) (11 пунктів визначає ступінь вираженості у суб'єкта прагнення до придбання знанні про навколишній світ.

12. Шкала Креативності (Сr) (14 пунктів) характеризує вираженість творчої спрямованості особистості.

3.3 Шкала Т. В. Демба-С. Я. Рубінштейн

Основне призначення методики полягає у вивченні самооцінок особистості за заданими характеристиками. Пропонується декілька горизонтальних ліній у 10см, кожна лінія представляє собою шкалу оцінювання здоров'я, розуму, щастя, самої особистості.Зліва знаходяться найбільші вольові, найрозумніші, найздоровіші, добрі, найщасливіші, самі товариські, найкращі, найздібніші, самі сміливі люди. Праворуч - навпаки, безвольні, дурні й т.д. Випробуваний повинен відзначити знаком "х" на лінії місце, де він знаходиться.Інтерпретація дається на підставі оцінки місця розташування на лінії по кожному з параметрів (підраховується відстань від відмітки, зробленої випробуваним до правого кінця шкали).Отримані дані за методикою дозволяють судити не тільки про загальний самоприйняття (прийняття себе) і приватних самооцінка, але і дозволяє виявити глобальне емоційно-ціннісне ставлення індивіда до свого "Я" - рівень самоприйняття.Така методика дає можливість не тільки виявити самооцінку індивіда, а й порівняти з груповим показником.

Діагностичні особливості методики полягають у простоті проведення і організації дослідження, можливо робити повторні заміри, а також у варіативності характеристик для самооцінки.Реєстровані показники: самооцінка волі, самооцінка розуму, самооцінка доброти, самооцінка здоров'я, самооцінка щасливе, самооцінка товариськості, оцінка себе як хорошу людину, самооцінка хисту.

Висновок до третього розділу

У методиці розгляду самосвідомості були використані наступні методи: Тест-опитувальник самоставлення (В. В. Столін, С. Р. Пантелєєв) по якому відбувається дослідження особливостей самоставлення,

Тест самоактуалізації, де розглядається діагностика особливостей самоактуалізації, а також Шкала Т. В. Демба-С. Я. Рубінштейн, де основне призначення полягає у вивченні самооцінок особистості за заданими характеристиками.

ВИСНОВКИ

Таким чином, самосвідомість - це вищий рівень розвитку свідомості людини, основа формування її розумової активності і самостійності особистості в її судженнях, відносинах, діях і вчинках.Самосвідомість - це усвідомлення особистістю своїх можливостей у конкретних умовах життя і діяльності.

У першому розділі, я розглянула теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми самосвідомості у вітчизняній і зарубіжній психології.

Як вітчизняні, так і зарубіжні психологи відзначають, що становлення самосвідомості включено в процес становлення особистості і тому воно не підлаштовується під нього, а є одним з компонентів особистості.

Загальновизнана багаторівнева структура самосвідомості.Залежно від підстави поділу прийнято виділяти: когнітивний компонент, основу якого становить процес самопізнання, афективний компонент, в основі якого лежить самоставлення, і поведінковий компонент, який характеризується процесом саморегуляції.

У другому розділі, я розглянула структуру самосвідомості. Самосвідомість-це усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого, положення в суспільстві. Воно виступає й у формі індивідуального і у формі соціальної самосвідомості. Самосвідомість рефлексивно з його допомогою людина оцінює себе, своє місце в житті і суспільстві, свої вчинки.

Самосвідомість виникла не як духовного дзеркала для дозвільної самомилування людини. Воно з'явилося у відповідь на заклик суспільних умов життя, які з самого початку вимагали від кожної людини уміння оцінювати свої вчинки, слова і думки з позиції певних соціальних норм.

Феномен самосвідомості, який здається чимось дуже простим і очевидним, у дійсності виявляється дуже складним, різноманітним, що знаходяться в дуже непростих відносинах зі своїм носієм,що розвиваються, і мінливим в процесі включення людини в систему колективної практичної діяльності і поміж людських відносин.

У третьому розділі для розгляду самосвідомості я використала наступні методи:

· Тест-опитувальник самоставлення (В. В. Столін, С. Р. Пантелєєв) по якому відбувається дослідження особливостей самоставлення;

· Тест самоактуалізації, де розглядається діагностика особливостей самоактуалізації;

· А також Шкала Т. В. Демба-С. Я. Рубінштейн, де основне призначення полягає у вивченні самооцінок особистості за заданими характеристиками.

Список використаної літератури

1. Альбуханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности. Активность и развитие личности. - М., 1989.- С. 126

2. Альбуханова-Славская К.А., Воловикова М. И., Елисеев В. А. Проблемы исследования индивидуального сознания // Психологический журнал. - 1991. - Т. 12, №4-С.27-40.

3.Анцыферова Л.И. Принцип связи психики и деятельности и методология психологии.//Методологические и теоретические проблемы психологии. /Под ред. Е. В. Шороховой. - М.: Наука,1969. -С.176

4. Асмолов А.Г. Психология личности. М.,1990.- 308-311с.

5. Брунер Д.С. Психология познания: за пределами непосредственной информации. - М., 1977.-С.104. (Сознание и его развитие: 377 - 403.)

6. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. - Вып.1. - С.146-164

7. Веккер Л.М. Психические процессы: 3 т. - Т. 3. - Л., 1981.- С.324 (Психика - речь - сознание: 285 - 325.)

8. Выготский Л.С. Собрание сочинений: 6 т. - Т. I. - М., 1982. -488 с.; сс. 78-98. (Сознание как проблема психологии поведения: 78 - 98. Психика, сознание и бессознательное: 132 - 148.)

9. Гордеева О. В Предстовления Выготского Л. С. О самосознании./ Психологический журнал. - 1996.-№5-С.31-42.

10. Диянова З.В.,Щеголева Т.М. Самосознание личности.- Иркутск, 1998.- 127с.

12. Дубровина И. В. Психология. - М., 2001. C.140-147 (Сознание и самосознание: 147 - 157.)

13. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания // Вопросы психологии. - 1991. - № 2.- С.15-37.

14. Кригер Г. Н. К изучению проблемы структуры самосознания личности в

отечественной психологии.-Кремерово:КГУ,2002. С.59-63

15. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1982 (1975). - С. 304. (Теория сознания: 23 - 33.)

16. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: 2 т. - Т. I. - М., 1983 - С.79. (Возникновение и развитие сознания человека: 222 - 279.)

17. Немов Р.С. Психология: 1 т. - М., 2001.-С.345. (Сознание человека: 132 - 142.)

18. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. - М.: Издат. «Академия», 2001. - 512с.

19. Петровский А. В. , Брушлинский А. В. , Зинченко В. П. И др. “ Общая психология “, учебник для студентов педагогических институтов под ред. Петровского А. В. - 3-е изд. , перераб. и доп. - М.; Просвещение , 1986.-283с.

20. Рогов Е. И. “ Психология человека “ - М.; Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. - 320 с.

21. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: 2 т. - Т. I. - М., 1989.- 390с. (Сознание человека: 156 - 190.)

22. Рытченко Т.А. Психология и педагогика: Учебно-практическое пособие. - М.: МЭСИ. 2000. - 85с.

23. Сандомирский М.Е. Ментальные стратегии, психологические типы и измененные состояния сознания. - М.,1995. -64с.

24. Словарь/ под общ. ред. Петровский А.В.Ярошевский М.Г. -2е издание, исправленное и дополненное. -М.: Политиздат,1990. -494с.

25. Спивак Д.Л. Лингвистика измененных состояний сознания. - Л., 1986. -29с.

26. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - с. 287

27. Столяренко Л. Д. , Самыгин С. И. “ Психология и педагогика в вопросах и ответах “ - Ростов - на Дону; “ Феникс “ , 1999. - 576 с.

28. Фолкэн Чак Т. “ Психология - это просто “, пер. с англ. Р. Муртазина - М.; ФАИР - ПРЕСС , 2000. - 640 с.

29. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. - М., 1991.-456с. (Ошибочные действия: 7 - 48.)

30. Хьелл Л.,Зигер Д. Теории личности ( основные положения, исследования и применение).- Кемерово: КГУ,2002.- С.96

31. Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. М.,1977.-С.256