Аналіз взаємозв'язку між згуртованістю групи і ефективністю групової діяльності

Існує кілька ефективних способів керування конфліктною ситуацією. Їх можна розділити на дві категорії: структурні й міжособистісні.

До структурних методів відносяться:

— Роз'яснення вимог до роботи;

— Координаційні й інтеграційні механізми;

— Установлення загальноорганізаційних комплексних цілей;

— Використання системи винагород [7, с. 128].

Роз'яснення вимог до роботи є одним із кращих методів керування, що запобігає дисфункціональному конфлікту. Керівник роз'ясняє, які результати очікуються від кожного, підлеглі повинні добре знати, чого від них чекають у кожній конкретній ситуації.

Координаційні й інтеграційні механізми. Один з найпоширеніших механізмів - ланцюг команд. Якщо два підлеглих або більше мають розбіжності по якомусь питанню, можна уникнути конфлікту, звернувшись до лідера [4, с. 122].

Структура системи винагород. Винагороди можна використовувати як метод керування конфліктною ситуацією, виявляючи вплив на поведінку людей, щоб уникнути дисфункціональних наслідків.

Способи подолання міжособистісних конфліктів. Дослідники виділяють п'ять основних способів розв'язання міжособистісних конфліктів.

1. Уникнення, відхилення (слабка напористість сполучається з низкою кооперативністю).

При виборі цієї стратегії дії спрямовані на те, щоб вийти із ситуації не уступаючи, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від вступу в суперечки й дискусії [9, с. 147].

Така стратегія припускає також тенденцію не брати на себе відповідальність за вирішення проблем, не бачити спірних питань, не надавати значення розбіжностям, заперечувати наявність конфлікту.

2. Примушення (протиборство) - висока напористість сполучається з низькою кооперативністю. При цій стратегії дії спрямовані на те, щоб настояти на своєму шляху відкритої боротьби за свої інтереси, застосування влади, примусу. Цей стиль ефективний у ситуаціях, де керівник має значну владу над членами групи.

3. Згладжування (поступливість) - слабка напористість сполучається з високої кооперативністю. Дії, які вживають при такій стратегії, спрямовані на збереження або відновлення сприятливих відносин, на забезпечення задоволеності іншого шляхом згладжування розбіжностей, з готовністю заради цього поступитися, зневажаючи своїми інтересами [8, с. 175].

4. Компроміс, співробітництво (висока напористість сполучається з високою кооперативністю). Тут дії спрямовані на пошук рішення, яке повністю задовольняє як власні інтереси, так і побажання іншого в ході відкритого й відвертого обміну думками про проблему.

5. Розв'язання проблеми. Припускає визнання відмінності в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту й знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін.

Можливий наступний алгоритм:

а) визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень;

б) після того як проблема визначена, визначите рішення, які прийнятні для обох сторін;

в) зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони;

г) створіть атмосферу довіри, що збільшить взаємний вплив на обмін інформацією;

д) під час спілкування створіть позитивне відношення один до одного, проявляючи симпатію й слухаючи думки іншої сторони [8, с. 127].

Під згуртованістю групи ми розуміємо те, наскільки члени цієї групи задоволені спільною роботою й наскільки їх залучає перспектива продовжувати працювати разом. Сили зімкнення групи мають дві утворюючі: по-перше, ступінь привабливості власної групи, по-друге, сила притягання інших доступних груп. Необхідним компонентом згуртованості є погодженість взаємних дій людей, їх поведінки, але вже не в рамках конкретної праці й трудових дій, а на тлі різноманітної взаємодії.

Досягненню групової згуртованості сприяють наступні чинники:

-- рівень емоційної привабливості, взаємної симпатії в міжособистісних стосунках. Чим більше індивідів подобається один одному, тим вищою є згуртованість групи;

-- ступінь привабливості групи для індивідів, особливості групових цілей. Чим більше людей задоволених своїм перебуванням у групі, тим вища її згуртованість;

-- спосіб взаємодії в групі і провідний соціальний мотив, тобто мотиваційна сфера згуртованості осіб групи. Йдеться про домінуючий у групі спосіб взаємодії;

-- особливості та характеристики, які засвідчують подібність індивідів між собою. Найголовнішим аспектом щодо цього є ціннісний (близькість поглядів, ціннісних орієнтацій членів групи);

-- спосіб прийняття рішення, стиль керівництва у групі. Колегіальний стиль керівництва, який відкриває простір для участі індивідів у розв'язанні проблем, виробленні групового рішення, є найефективнішим. Хоч за певних обставин ефективними можуть бути й інші стилі керівництва;

-- статево-вікова структура групи. Згуртованість, здоровий соціально-психологічний клімат властиві неоднорідним за статево-віковими параметрами групам;

Висновки

1. Соціально-психологічні чинники згуртованості групи у вітчизняній психології досліджували О.О. Бодальов, В.В. Давидов, Б.Ф. Ломов, Є.Д. Маргуліс, В.В. Рубцов, Г.А. Цукерман, О.С. Чернишов; у зарубіжній психології цими питаннями займалися Д. Картрайт, К. Левін, Д. Морено, Т. Ньюком, Л. Фестінгер.

Дослідження засвідчили, що взаємна емоційна привабливість членів групи, тобто згуртованість як міжособистісна атракція, підвищує намагання зберегти своє членство у ній.

2. Виділяють наступні критерії виміру групового клімату:

- структурні характеристики групи й рівень обмежень, які вони накладають на дії індивіда

- ступінь відповідальності індивіда;

- теплота й взаємна підтримка у відносинах членів групи;

- система заохочень і покарань;

- рівень конфліктності й ін.

Можна обособити наступні основні фактори соціально-психологічного клімату первинного колективу, що виходять по своєму масштабу за його рамки:

- система соціальних відносин суспільно-економічної формації в цілому;

- соціальні й соціально-психологічні тенденції сучасної науково-технічної революції;

- культура праці й керування в даній соціальній організації;

- культура міжособистісних людських відносин і спілкування.

3. Під структурою групи розуміються наступні її компоненти: формальне лідерство; ролі; норми; статус; розмір і склад.

Особистісні якості членів групи також дозволяють прогнозувати успіх або, навпаки, невдачі в її роботі. Такі якості членів групи, як комунікабельність у комбінації з незалежністю й самостійністю в роботі, як правило, приводять до високих результатів діяльності групи в цілому. Ефективність роботи групи залежить і від її структури, можливостей її членів.

4. За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що половина випробуваних вважає, що в їхньому колективі психологічна атмосфера незадовільна. Інша половина задоволена психологічною атмосферою у своєму класі. При цьому задоволеність психологічною атмосферою свого колективу не залежить від гендерної приналежності. Здебільшого, ті випробувані, які вважають, що їх клас має значний рівень групової згуртованості, у другій методиці обрали високий рівень благоприємності психологічної атмосфери. Так як індекс згуртованості по другій методиці вище середнього, то можна зробити висновок, що досліджуваний колектив має високу групову згуртованість. Результат по третій методиці дорівнює 0.67, і він більше, ніж середній, і це означає, що група учнів досягла рівня колективу.

5. Досягненню групової згуртованості сприяють наступні чинники:

-- рівень емоційної привабливості, взаємної симпатії в міжособистісних стосунках. Чим більше індивідів подобається один одному, тим вищою є згуртованість групи;

-- ступінь привабливості групи для індивідів, особливості групових цілей. Чим більше людей задоволених своїм перебуванням у групі, тим вища її згуртованість;

-- спосіб взаємодії в групі і провідний соціальний мотив, тобто мотиваційна сфера згуртованості осіб групи. Йдеться про домінуючий у групі спосіб взаємодії;

-- особливості та характеристики, які засвідчують подібність індивідів між собою.

-- спосіб прийняття рішення, стиль керівництва у групі.

Список використаної літератури

1. Абораджаров О.Г. Профессия и познание людей / О.Г. Абораджаров - Минск : МТИП, 1981. - 375 с.

2. Алиненко Д.Л. Измененные состояния массового сознания / Д.Л. Алиненко - СПб. : ОмегаБук, 1996. - 375 с.

3. Баронский К.Л. Социальная психология группы: процессы, решения, действия / К.Л. Баронский, Б.Г. Лебедев - СПб. : Питер, 2003. - 272 с.

4. Битянов М.Р. Социальная психология / М.Р. Битянов - М. : Слово, 2002. - 463 с.

5. Бодалев А.А. Основы социально-психологической теории / А.А.Бодалев, А.Н. Сухов - М. : Викар, 1995. - 428 с.

6. Галкина Т.П. Социология управления: от группы к команде / Т.П. Галкина - М. : Финансы и статистика, 2004. - 224 с.

7. Вертакова Ю.В. Исследование социально-экономических и политических процессов / Ю.В. Вертакова -- М. : КноРус, 2009. -- 336 с.

8. Донцов А.И. Социальная психология в современном мире / А.И. Донцов -- М. : Аспект-пресс, 2002. -- 332 с.

9. Иванов В.А. Политическая психология / В.А. Иванов - М. : ИОС, 1990. - 369 с.

10. Истратова О.Н. Психодиагностика. Коллекция лучших тестов / О.Н. Истратова -- Ростов н/Д : Феникс, 2008. -- 375 с.

11. Каменская Е.Н. Социальная психология / Е.Н. Каменская -- Ростов н/Д : Феникс, 2007. -- 192 с.

12. Карташова Л.В. Организационное поведение / Л.В. Карташова - М. : Инфра-М, 2007. -- 384 с.

13. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах / Я.Л. Коломинский -- Минск : ТетраСистемс, 2000. -- 432 с.

14. Коричев Д.М. Теория и практика группового консультирования / Д.М. Коричев -- М. : Эксмо, 2003. -- 637 с.

15. Косолапов Н.А. Социальная психология и международные отношения / Н. А. Косолапов М. : Мысль, 1983. - 366 с.

16. Красовский Ю.Д. Организационное поведение / Ю. Д. Красовский -- М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2009. -- 527 с.

17. Крысько В.Г., Деркач А.А. Этнопсихология. Теория и методология / В. Г. Крысько, А.А. Деркач - К. : ОмниаБук, 1992. - 461 с.

18. Кузин Ф.А Культура делового общения / Ф.А. Кузин - М. Мысль, 1996. - 377 с.

19. Настявин И.М. Социология трудовой активности личности / И.М. Настявин -- Казань : Изд-во КГТУ, 2007. - 455 с.

20. Одегов Ю.Г. Организационное поведение в структурно-логических схемах / Ю. Г. Одегов -- М. : Альфа-Пресс, 2007. -- 360 с.

21. Петровский А.В. Психология / А.В. Петровский, Г.Р. Литвак -- М. : Академия, 2008. -- 500 с.

22. Рогов Е.И. Психология группы / Е.И. Рогов - М. : Владос, 2005. - 432 с.

23. Рудик К.И. Групповая психотерапия / К. И. Рудик -- СПб. : Питер, 2000. -- 384 с.

24. Сидоренков А. В. Анализ исследования малых групп в психологии / А. В. Сидоренков - К. : Ситар, 2005. - 328 с.

25. Сидоренков А.В. Психологический механизм динамики малой группы: интеграция и дезинтеграция / А. В. Сидоренков - К. : Ситар, 2005. - 276 с.

26. Фаткин Л.Н. Командообразование как фактор эффективности совместной деятельности / Л.Н. Фаткин - К. : Миртекс, 2004. - 427 с.

27. Сухов А.Н. Социальная психология / А.Н. Сухов -- М. : АкБук, 2007. -- 240 с.

28. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании / Н.И. Шевандрин - М. : Наука, 1996. -355 с.

29. Шорохова Е.В. Социальная психология и общественная практика / Е.В. Шорохова, В.П. Левкович - М. : Омега, 1985. - 364 с.

30. Шпалинский В.В. Психология менеджмента / В.В. Шпалинский -- М. : Изд-во УРАО, 2006. -- 183 с.

Додатки

Додаток А

Питання до методики «Індекс групової згуртованості» Н. Сишора

Як би ви оцінили свою приналежність до групи?

Почуваю себе її членом, частиною колективу (5).

Беру участь у більшості видів діяльності (4).

Беру участь в одних видах діяльності й не беру участь в ін. (3).

Не почуваю, що є членом групи (2).

Живу й існую окремо від неї (1).

Перейшли б ви в іншу групу, якби була б така можливість?

Так, дуже праг би перейти (1).

Скоріше перейшов би, ніж залишився (2).

Не бачу ніякої різниці (3).

Швидше за все залишився б у своїй групі (4).

Дуже праг би залишитися у своїй групі (5).

Не знаю, важко сказати (1).

Які взаємини між членами вашої групи?

Краще, ніж у більшості колективів (3).

Приблизно такі ж, як і в більшості колективів (2).

Гірше, ніж у більшості колективів (1).

Не знаю, важко сказати (1).

Які у вас взаємини з керівництвом?

Краще, ніж у більшості колективів (3).

Приблизно такі ж, як і в більшості колективів (2).

Гірше, ніж у більшості колективів (1).

Не знаю. (1)

Яке відношення до справи (навчання й т.п.) у вашому колективі?

Краще, ніж у більшості колективів (3).

Приблизно такі ж, як і в більшості колективів (2).

Гірше, ніж у більшості колективів (1).

Не знаю (1).

Таблиця А.1

Результати проведення методики «Індекс групової згуртованості» Н. Сишора

№ п/п	П.І.Б. випробуваного	Бал	Результат
1	Беспалов Г.О.	14	показник вище середнього
2	Власенко В.В.	11	середній показник
3	Галізенко Н.М.	11	середній показник
4	Єрохіна Н.К.	13	середній показник
5	Жуков М.С.	7	низький показник
6	Картавцева О.О.	11	середній показник
7	Кузнєцова О.Р.	18	високий показник
8	Міхайлюк С.Г.	16	показник вище середнього
9	Орцев А.С.	19	високий показник
10	Родіонов І.П.	9	показник нижче середнього

Додаток Б

Таблиця Б.1

Стимульний матеріал за методикою «Оцінка психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідлера»

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1. Дружелюбність

Ворожість

2. Згода

Незгода

3. Задоволеність

Незадоволеність

4. Продуктивність

Непродуктивність

5. Теплота

Холодність

6. Співробітництво

Непогодженість

7. Підтримка

Недоброзичливість

8. Захопленість

Байдужість

9. Цікавість

Нудьга

10. Успішність.

Безуспішність

Таблиця Б.2

Таблиця перводу «сирих» балів у стени за методикою «Оцінка психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідлера»

Стен	Бали
1	1 - 10
2	11 - 20
3	21 - 30
4	31 - 40
5	41 - 50
6	51 - 60
7	61 - 70
8	71 - 80
9	81 - 90
10	91 - 100

Таблиця Б.3

Результати проведення методики «Оцінка психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідлера»

№ випробуваного	Бал	Стен	Результат
1	53	6	середній з тенденцією до високого
2	44	5	середній з тенденцією до низького
3	18	2	Низький
4	65	7	Високий
5	25	3	Низький
6	54	6	середній з тенденцією до високого
7	42	5	середній з тенденцією до низького
8	57	6	середній з тенденцією до високого
9	71	8	Високий
10	49	5	середній з тенденцією до низького

Додаток В

Стимульний матеріал до методики «Визначення індексу згуртованості групи» Е.Н. Родіонова

Дисциплінованість Ерудованість Свідомість громадського обов'язку Кмітливість Начитаність Працьовитість Ідейна переконаність Уміння контролювати роботу Моральна вихованість Самокритичність Чуйність Суспільна активність Уміння працювати із книгою Допитливість Уміння планувати роботу Цілеспрямованість Колективізм Старанність	Вимогливість до себе Критичність Духовне багатство Уміння пояснити завдання Чесність Ініціативність Уважність Почуття відповідальності Принциповість Самостійність Товариськість Розважливість Скромність Поінформованість Справедливість Оригінальність Упевненість у собі

Таблиця В.1

Бланк для підрахунку результатів експерименту за методикою «Визначення індексу згуртованості групи» Е.Н. Родіонова

№	Якості особистості
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	…	30
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
N
Сума

Таблиця В.2

Результати проведення методики «Визначення індексу згуртованості групи» Е.Н. Родіонова

№	Якості особистості
	1	4	6	11	12	13	18	20	24	25	26	29	30
1.	+		+	+				+	+
2.	+		+	+							+
3.	+		+			+		+					+
4.	+		+		+		+				+
5.	+		+		+		+				+
6.	+		+	+			+		+		+		+
7.	+			+			+		+		+
8.	+		+	+					+
9.		+	+	+					+			+
10	+		+	+					+	+
Сума	9	1	9	7	2	1	4	2	6	1	5	1	2

Размещено на аllbest.ru