Остання особливість деструктивних культів, при якій використовуються «неетичні маніпулятивні техніки переконання й контролю», включає наступні 8 елементів:

1. Проводиться тотальний контроль над повсякденним життям членів культу (контроль оточення), наприклад, фізична ізоляція, цензура, звуження кола спілкування, значне обмеження трудової діяльності й соціальних взаємодій, обмеження в одязі й володінні власністю, позбавлення їжі. Приміром, члени Об'єднаної Церкви преподобного Sun Myung Moon і секти «Небесних врат» повинні були подорожувати парами, носити однаковий одяг, відмовитися від колишнього життя, продати всю власність і припинити дія своїх прав водія [89; 91].

2. Лідери деструктивного культу цілеспрямовано брешуть із метою «придбання» особливої могутності (містична маніпуляція). Наприклад, перед самим масовим одночасним самогубством і вбивством 914 людей у Гайані в 1978 році лідер «Народного храму» преподобний Jim Jones із Сан-Франциско, що страждає шизофренією, здійснював чудотворне «зцілення» членів культу від захворювань, які систематично навмисно «створювалися» для наступного зцілення. Схильність Jim Jones до брильянтових перснів і взуття зі шкіри крокодила вселяла сектантам повагу й трепет. Коли ж Конгрес США зацікавився діяльністю новоявленого месії, члени комісії виявили гору трупів, вбитих за допомогою ціаністого калію. Вражає, що близько 200 людей покінчили із собою по власній волі. Caм Jim Jones застрелився [83].

3. Абсолютна незаперечна лояльність стосовно культової організації й віруванням (вимога чистоти). Це відбите в правилах секти «Небесні врата»: порушеннями вважаються обман членів або лідерів культу, навмисна непокора, чуттєвість і вказівки на помилки лідерів. Люди, що залишають цю секту, повідомили, що в період членства від них було потрібно проживати в суворій убогості й пити рідини «що очищають», відмовляючись від твердої їжі [ 89; 91].

4. Для забезпечення психологічної уразливості членів використовується принизливі й тверді засудження (культ сповіді). В «семінарах, що навчаються» Эрхарда й інших психотерапевтичних культах досить часто використовується ритуал сповіді на «гарячому стільці» [83].

5. Для додання вірогідності культовим віруванням створюються псевдонаукові, ємні й перекручені пояснення (священна наука). Це добре описане в матеріалах, опублікованих в Інтернеті комуною «Небесні врата». Жили замкнено, робили бізнес на підготовці сторінок для системи Інтернет. Сектанти вважали себе ченцями й називали один одного «сестра» і «брат». Кілька років вони ретельно готувалися «з радістю покинути цей мир». Згідно з навчанням їх проводиря й гуру Маршалла Эплуайта, у березні до землі повинна була наблизитися комета Хейла-Боппа. У хвості цієї самої комети нібито перебуває космічний корабель, який і повинен був перевести сектантів на іншу планету. Для цього потрібно було всього лише «позбутися земної оболонки». Вони й позбувалися… Через три дні поліція виявила на віллі 39 холодних трупів, серед яких було й 8 кастрованих чоловіків. А комета зависла над Землею й відправилася в космос. Подібним чином діють і деякі інші футуристичні й пов'язані із НЛО культи [88; 89; 91].

6. Використовується ритуалізований, вузький набір фраз, що обмежує самостійне осмислення культових вірувань і полегшуючих диссоціативне переживання. На противагу, наприклад, віруванням католицької церкви, що розглядає тіло людини як носія душі, мова секти «Небесні врата» визначає розщеплення душі й тіла, духу й матеріальної природи, що значно утрудняє сприйняття душі й тіла як єдиного цілого [89; 91].

7. Здійснюється постійне знецінювання сприйняття і почуттів членів секти з метою зміцнення й розвитку культових ідеалів (доктрина вище особистості). Наприклад, у групі «Небесні врата» порушеннями правил уважалося: ставити себе на перше місце, самостійно вживати які-небудь дії, мати переживання особистого характеру, симпатії й антипатії, збиватися з «дійсного шляху», проявляти необґрунтовану люб'язність і довіряти власним судженням.

8. Люди, що залишилися за межами секти (друзі, родини й цілі народи), розглядаються як носій зла, неварті, нелюдяні й, які, можливо, заслуговують відплати (при прийнятті правильного існування). Одним з останніх драматичних прикладів цієї ознаки культів є вибух бомби з отруйними речовинами в японському метрополітені, організований членами культу з метою розв'язати світову війну, яка «збереже» членів секти й знищить усіх інших.

Усі перераховані вище маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях» [84; 90].

На думку Ц. П. Короленка і Т. В. Дмитрієвої [31] «порівняння змін, що відбуваються в психіці людини в результаті його участі в секті, зі змінами, що виникають при аддикціі, може проводиться й з кількісної сторони, виражаючись у тому й іншому випадку в прагненні людини одержувати усе більше переживань».

За даними Н. В. Бондарева [6], у міру залучення в діяльність секти в адепта на фоні вираженої астенизации відзначається наростання психологічної дезадаптаціі з поступовою заміною індивідуальних форм реагування на групові.

Отже, релігійна залежність, як і будь-яка інша, стає одним із способів втечі від тривоги, відповідальності, необхідності вирішувати свої особистісні й духовні проблеми. На думку Ц. П. Короленка і Т. В. Дмитрієвої [31] аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів.

Не випадково тому в психіатрії й психології заговорили про новий вид патології, яку стали іменувати «культова травма», під якою розуміють комплекс впливів, використовуваний у деструктивних культах і спрямований на зміну свідомості індивіда [25].

В. Є. Пашковський [55] описує наступні психічні розлади, які можуть виникнути в результаті культової травми:

· Розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів. Вони проявляються зміною інтересів до родини, друзів, роботи й навчанню, появою нової манери одягатися. Звертає на себе увагу зміна мови: висловлення призводять враження завченності («пластинки, що програється»). Практикуються часті, без пояснень, уходи з будинку, часті телефонні розмови, тривалі читання й медитації. Міняється й режим харчування. Наростає агресивність стосовно рідних і близьких.

· Психосоматичні розлади, які частіше спостерігаються у вигляді соматоформних вегетативних дисфункцій, що виникають раптово й супроводжуються вегетативним порушенням, інтенсивним болем у внутрішніх органах.

· Атипичні диссоціативні порушення частіше відзначаються в осіб, що практикували методи введення себе в транс. З диссоціативных феноменів частіше зустрічаються галюцинації, параліч, порушення сенсорної сфери.

· Посттравматичний стресовий розлад відповідає критеріям МКБ-10 і виникає після розриву із сектою. Особливо характерно подавлений настрій, беззвітна тривога, гнів, амнезія або гипермнезія відносно подій, що травмують, нестійкі диссоціативні або деперсоналіазціонні епізоди, а також відчуття безпорадності, зміни відносини з іншими людьми у вигляді ізоляції й відчуження, недовіри, почуття безнадійності й втоми.

· Порушення особистості. Синдром залежності (Ddd-Синдром). Абревіатуру становлять три англійські слова: deception -- обман, dependency - залежність і dread -- страх. Проявляється втратою власної волі й інтелектуальною критичністю до культового навчання; у прийнятті життєвих розв'язків тільки після ради й з дозволу старшого по культу; у повній і неадекватній піддатливості лідерові; у почутті незручності й безпорадності на самоті через надмірний страх; у страху бути покинутою особою, з якою установлений тісний зв'язок. Ddd-Синдром є початковим порушенням психіки, слідом за яким можливий розвиток більш важких психічних розладів, навіть до психозів з агресивною і суіцидальною поведінкою.

· Психози, асоційовані з культовою травмою. Характерний індукований характер. Виділяють синдром надцінних психогенних ідей релігійного змісту, індукований релігійний надцінний і паранояльні марення, які можуть виникати як самостійно так і в рамках наявного шизотипічного розладу або шизофренії.

Разом з тим, не можна заперечувати, що релігійні співтовариства надають істотну допомогу при проведенні реабілітаційних програм з наркозалежними. Як показують закордонні дослідження, уведення в реабілітаційні програми алкоголіків і наркоманів тренінгів, пов'язаних з розвитком духовності й виховання релігійного почуття, позитивно оцінюється як самими пацієнтами, так і фахівцями [85]. Так тренінги духовності виявилися ефективні при використанні метадонових програм зниження шкоди в опіодних наркоманів [82].

У більшості обстежених осіб, у віці від 18 до 35 років, як чоловічої, так і жіновий статі, через 3-4 місяця після регулярних відвідувань зазначених релігійних організацій відзначалися в основному наступні зміни в психічному стані й поведінці: наступала повна (або неповна) переконаність у правоті навчання релігійного культу; з'являлося вороже відношення до батьків (відчуження від батьків); відмова від навчання, роботи, читання газет, журналів, художньої літератури, від перегляду кіно й телепередач, від користування радіоприймачем; спостерігалося обмеження сну до 3-5 годин на добу й виключення з харчування продуктів, що містять тваринні білки; наростали «інтроспекції», замкнутість, губилися друзі, вгасав інтерес до протилежної статі; з'являлися анімія, емоційна холодність, безпристрасний тон голосу, байдужне відношення до зовнішності.

Зазначені прояви супроводжувалися втечами з рідного дому, повним зануренням у діяльність релігійної організації, у багатьох випадках спостерігалися фізичне й психічне виснаження, підвищена стомлюваність. Відзначалося також виключення яких-небудь розмов з підозрілістю й загальною тенденцією до викривлення фактів шляхом їхнього невірного тлумачення, охоплення «законспірованими» подіями, що відбуваються у світі. Такі зміни в психічному стані й поведінці характерні для шизоїдного, параноїдного й залежного розладів особистості. У результаті інтенсивної сектантської практики (літургії, багаторазові ритуали й обряди, ініціації, медитації) деякі ідеї в досліджуваних нами осіб здобували характер надцінних ідей релігійного або псевдорелігіозного змісту, а в частини -- характер надцінного псевдорелігіозного марення. Псевдорелігіозні маячні ідеї повністю опановували свідомістю й поведінкою сектанта, визначали всі його вчинки й дії, були недоступні корекції, відрізнялися афективною заряженністю й супроводжувалися сімейною й соціальною дезадаптаціею. Стійкість зазначених маячних ідей підтримувалася постійним контролем поведінки з боку членів сект шляхом системи заборон і обмежень, а також шляхом завантаженості сектантськими дорученнями, обов'язками й у частині випадків залякуванням.

Відповідно до уявлень І. П. Павлова [54], патофізіологічною основою марення була ультрапарадоксальна гіпноїдна фаза в корі головного мозку. До змін свідомості різної глибини привертали докучання, недосипання, багаторазове введення сектанта в гіпнотичний стан шляхом певних фізичних і психічних впливів під видом релігійних проповідей, обрядів, ритуалів, медитацій, мантрів та ін. Механізми психічного зараження реалізуються при прямих і непрямих впливах проповідника на групу людей. Багато з людей, що потрапили в сферу діяльності сект, поряд з розладами особистості, виявляють психологічну залежність від пропонованого їм загадкового «духовного наркотику», до нього виникає потяг, що витісняє частину природних потреб.

Найчастіше у секти залучаються люди, що перебувають у стані психоемоційного стресу, що відчувають почуття самітності, розчарування, незадоволеність. Значна частина сектантів виявляє акцентуйованні риси характеру, а також інші розлади психіки й поведінки. Під впливом сектантської практики з розвитком станів зміненої свідомості наступає маніфестація або рецидив психічного захворювання [77].

Дані результати дозволяють зробити висновок, що діяльність деструктивних релігійних сект у багатьох випадках супроводжується завданням серйозного збитків психічному й фізичному здоров'ю в результаті прихованого психічного насильства й маніпулювання свідомістю людини під виглядом релігійних проповідей, обрядів і масових впливів у стані зміненого свідомості.

У зв'язку з деструктивною діяльністю, що постійно розширюється, тоталітарних сект, які представляють погрозу для суспільства, особливо для молоді, назріла необхідність виробити конкретні пропозиції для внесення змін в українське законодавство про релігійні культи [4].

Таким чином, усі перераховані вище маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях». Аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів. До психічних розладів, які можуть виникнути в результаті культової травми: розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів; психосоматичні розлади; атипичні диссоціативні порушення; посттравматичний стресовий розлад; порушення особистості; психози, асоційовані з культовою травмою.

Висновки до першого розділу

Перший розділ роботи присвячений аналізу літератури вітчизнянних та закордонних вчених. Розкрите поняття сектантства та религійної аддикціі, а також розглянуті причини залучення в секту, позначена група ризику, описаний негативний вплив культу на психіку.

На даний час, досить добре вивчена динаміка сектантства, причини залучення в релігійні організаціі, а також маніпулятивні заходи й техніки, використовувані в громадах для втримання сектантів. Крім того, проведена велика кількість досліджень спрямованих на вивчення особистості сектанта. Однак не вивченою сферою дотепер залишається дослідження особистісних характеристик адепта до вступу в секту. Чітко не сформульовані й не описані методи, спрямовані на коррекційну й реабілітаційну роботу із сектантом, а так само запособи запобігання залучення в секту населення.

Поняття «секта» ще не має чіткого наукового визначення в соціології й психології, хоча в міжнародній практиці зустрічається досить часто для того, щоб вважатися цілком сталим юридичним терміном. У соціальному аспекті сектою можна назвати організацію або групу осіб, що замкнуті у своїх вузьких інтересах (у тому числі й культових), що не збігаються з інтересами суспільства, та прямо суперечать їм.

У психологічному аспекті тоталітарна секта, або деструктивний культ, -- це авторитарна ієрархічна організація (релігійна, філософська, політична, психотерапевтична, освітня, комерційна й ін.), що практикує облудне вербування й контроль свідомості своїх послідовників, що будується навколо харизматичного лідера, який використовує у своїй діяльності різні психотехніки в комбінації з гіпнозом, впливом, викликає психологічну дестабілізацію особистості, відключає критичне мислення (вводить людину в змінений стан свідомості), здійснює загальний (тотальний) контроль над усіма без винятку сторонами життя адепта, складова практики, правила поведінки, норми спілкування і т.д., що суперечать нормам етики й моралі, прийнятим у суспільстві.

До психологічних характеристик особистості, схильної до релігійної аддикціі можна віднести: сором'язливість, довірливість, схильність до гомеостазу, несамоактуалізованність особистості, терпимість до ідеологічної й сенсової невизначеності, тривожність, нестабільність установок, репродуктивність мислення, схильність до авторитарного типу відносин і мислення, перевага зовнішнього локусу контролю. Фактори, що визначають культову уразливість індивіда: період розвитку, ситуація, особиста біографія, психологічна схильність.

Людей, схильних до влучення в релігійну секту, можна розділити на чотири групи. До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.

До другої групи можна віднеси людей, які прийшли в секту з тих родин, у яких панує твердий, авторитарний стиль виховання, відсутне щиросердечне тепло, повага й довіра до кожного члена родини. Інакше кажучи, це родини з несприятливим психологічним кліматом.

Третю умовну групу становлять психічно здоровіші й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих.

Існує й четверта категорія осіб, які приходять у секту. Вона відрізняється від попередніх трьох тим, що не випробовує дефіциту ні людського тепла, ні визнання духовних ідеалів, фізичне здоров'я таких осіб теж на необхідному рівні, у всякому разі, воно не є перешкодою в придбанні соціального визнання.

Маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях». Аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів. До психічних розладів, які можуть виникнути в результаті культової травми: розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів; психосоматичні розлади; атипичні диссоціативні порушення; посттравматичний стресовий розлад; порушення особистості; психози, асоційовані з культовою травмою.

Основні положення розділу відображені в наступних публікаціях:

1. Гуз Н.В. Внушаемость как основа вовлечения в секту // Материалы конференции молодых ученных «Розквітання». - Одесса, 2008. - 53с.

2. Гуз Н.В. Влияние религиозных культов на психику адепта // Материалы конференции молодых ученных «Розквітання». - Одесса, 2009. - 65с.

3. Гуз Н.В. Психологические техники манипуляции сознанием в религиозных сектах // Материалы научно-практической конференции «Психологические технологии в экстримальных видах деятельности». - Донецк, 2009. - 215с.

4. Гуз Н.В. Psychological features of the person of religious adherents // Сборник статей научно практической студенческой конференции посвященной 134 годовщине со дня открытия университета. - Одесса, 2009. - 74с.

5. Гуз Н.В. Психологічні методи залучення та утримання адептів релігійних сект // Вісник одеського національного університету. - 2009. - №5 т. 14. 183с.

Розділ 2. Визначення особистісних характеристик у представників релігійних сект

2.1 Опис емпіричного дослідження

У дослідженні брали участь сорок осіб, розподілених на дві групи за критерієм відношення до існування бога. Під поняттям віри в цьому випадку, ми мали на увазі факт усвідомлення існування бога, а так само ототожнення себе з якою або релігійною організацією.

Першу групу склали 20 осіб, що абсолютно не визнають наявності будь-якого бога. Дана група одержала назву «група атеїстів», або «атеїстична група». Середній вік досліджуваних 35 років.

Другу групу склали представники різних релігійних сект, кількістю 20 осіб. Середній вік досліджуваних цієї групи 32 роки. Дана група одержала назву «група сектантів», або «сектантська група».

Причина проведення дослідження саме з такими вибірками обумовлена складністью у визначенні поняття віри. Багато вважають себе віруючими, не відвідуючи церкву й не читаючи молитви. Для інших дійсна віра неможлива без строгого дотримання церковних догматів. Крім усього іншого виникають складності у визначенні предмета віри. Більшість вірують у біблійного бога, деякі у вищу силу природи.

Для того, що б уникнути подібних розбіжностей у випробуваних, ми обрали дві крайні крапки уявлень про релігію -- групу атеїстів, що відкидають наявність бога, і групу сектантів, що істово вірують.

Крім усього іншого, порівняння цих двох вибірок дає нам можливість визначити риси, пов'язані з релігійністю, порівнюючи результати віруючих сектантів і невіруючих атеїстів.

Необхідно зазначити, що проведення подібного роду досліджень ускладнене багатьма факторами. Якщо ми прагнемо досліджувати сектанта в плані його знаходження в секті, а не в процесі реабілітації, ми стикаємося з певними труднощами. По-перше, досить складно знайти представників секти, тому що належність до подібного роду організацій не афішується. Єдиний можливий спосіб -- це відвідування релігійних зборів певної секти, що може бути досить небезпечним для дослідника. По-друге, необхідно налагодити із сектантом контакт настільки, щоб пред'явити йому певне прохання, наприклад, заповнити бланки методик, або провести бесіду. Більшість нетрадиційних релігійних організацій обмежують адептів у спілкуванні з людьми, що не належать до секти. Третій, і мабуть, найскладніший аспект, полягає у формулюванні звертання до сектанта. Пояснити представникові секти дійсне призначення даного дослідження означає практично стопроцентну незгоду на участь у тестуванні. Виклад свідомо неправильного трактування мети дослідження є некоректним в етичному плані, що суперечить моральним цінностям психолога. Єдиним можливим розв'язком даної проблеми нам уявляється пояснення інтересу до особистісного профілю представника даних релігійних поглядів (у жодному разі не секти), але приховання дійсної мети дослідження.

Усі ці складності роблять процес дослідження довгим і важким завданням.

Участь людей у дослідженні ґрунтувалося на їхній добровільній згоді. Мотивацією було бажання випробуваного одержати зворотний зв'язок (оброблені результати з інтерпретацією заповнених їм тестів). Значна частина сектантів, до яких ми зверталися із проханням, відмовилася від участі в тестуванні, аргументуючи це тим, що вважають подібне дослідження безглуздим, а результати тестів, які обіцялися в якості зворотного зв'язку, що не представляють інтересу. На їхню думку, «людську душу неможливо звести до декількох особистісних характеристик і описати її за допомогою математики -- вона значно складніше й більш незбагненна».

Для реалізації поставлених завдань ми використовували методи психологічного тестування й бесіди. Як інструменти, ми використовували методику «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, методику «Потреба в пошуках відчуттів», методику «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, а так само шістнадцятифакторний особистісний опитувач Кеттелла.

У загальній психології під особистістю найчастіше мається на увазі деяке ядро, що інтегрує початок, що зв'язує воєдино різні психічні процеси людини, що й повідомляє його поведінці необхідну послідовність і стійкість. Залежно від того, у чому саме вбачається такий початок, теорії особистості підрозділяють на:

· психобіологичні особистості (У. Шелдон, США),

· биосоціальні особистості (Ф. Олпорт, К. Роджерс, США),

· психосоціальні особистості (А. Адлер, К. Хорни й ін. неофрейдисти, США),

· психостатистичні особистості («факторні» -- Р. Кеттелл, США, Д. Айзенек, Великобританія) і т.д.

Опитувач Кеттелла є багатомірною методикою, що оцінює властивості нормальної особистості, він описує особистісну структуру людини, виявляє особистісні проблеми, допомагає знайти коррекционные механізми для вирішення особистісних проблем.

Основою тесту Кеттелла висупає «теорія особистісних рис», при цьому особистість описується сукупністю первинних властивостей особистості, які визначають її внутрішній зміст і поведінку. Особистість, яка тестується попадає у вже готову систему координат, і там виміряються її властивості й порівнюються із заздалегідь заданими властивостями.

Варто згадати, що транслітерація прізвища R. Kettell у різних джерелах різна. Зустрічаються: Р. Кеттел або Р. Кеттелл. У цьому випадку мається на увазі англо-американський учений-теоретик в області вивчення особистості Кеттелл Рэймонд Бернард (1905-1998).

Опитувач Кеттелла є одним з найпоширеніших анкетних методів оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості як за кордоном, так і в нашій країні. Він розроблений по керівництвом Р. Б. Кеттелла й призначений для написання широкої сфери індивідуально-особистісних відносин.

Відмінною рисою даного опитувача є його орієнтація на виявлення щодо незалежних 16 факторів (шкал, первинних рис) особистості. Дана їхня якість була виявлена за допомогою факторного аналізу з найбільшого числа поверхневих рис особистості, виділених спочатку Кеттеллом. Кожний фактор утворює кілька поверхневих рис, об'єднаних навколо однієї центральної риси.

Існує 4 форми опитувача: А и В (187 питань) і С и Д (105 питань). У Росії найчастіше використовують форми А и С. Найбільше поширення опитувач одержав у медичній психології при діагностиці професійно важливих якостей, у спорті й наукових дослідженнях.

Опитувач Кеттелла містить у собі всі види випробувань -- і оцінку, і розв'язок тесту, і відношення до якого-небудь явища.

Перед початком опитування випробуваному дають спеціальний бланк, на якіму він повинен робити певні позначки, по мірі прочитання. Попередньо дається відповідна інструкція, що містить інформацію про те, що повинен робити випробуваний. Контрольний час випробування 25-30 хвилин. У процесі відповідей на запитання експериментатор контролює час роботи випробуваного й, якщо випробуваний відповідає повільно, попереджає його про це. Випробування проводиться індивідуально в спокійній, діловій обстановці.

Пропонований опитувач складається з 105 питань (форма З) на кожне з яких пропонується три варіанти відповідей (a, b, c). Випробуваний вибирає й фіксує свій варіант до бланку відповідей. У процесі роботи досліджуваний повинен дотримуватися наступних правил: не втрачати часу на обмірковування, а давати пришедшу у голову відповідь; не давати непевних відповідей; не пропускати питань; бути щирим.

Питання групуються по змісту навколо певних рис, що виходять в остаточному підсумку тих або інших факторів.

Обробка результатів ведеться за спеціальним ключем, де надані номери питань і кількість балів, які одержують відповідь a, b, c у кожнім питанні. У тих клітинках, де проставлена буква, що позначає фактор, кількість балів дорівнює нулю. Отже, за кожну відповідь випробуваний може одержати 2, 1 або 0 балів. Кількість балів по кожному факторі підсумовується й заноситься в бланк відповідей (у правий стовпчик), експериментатор одержує профіль особистості по 16-ти факторам у сирих оцінках. Ці оцінки переводяться в стандартні (стіни) по таблиці. Потім експериментатор визначає. який розвиток одержав кожний фактор: низькийй, середній, високий, виписує риси, що характеризують ступінь їх розвитку й аналізує результати. Якщо якась з рис викликає сумнів, краще її не включати в характеристику.

Щоб результати були надійними, слід підтвердити їх за допомогою інших методик або за допомогою іншої форми цього ж тесту.

Результати застосування даної методики дозволяють визначити психологічну своєрідність основних підструктур темпераменту й характеру. Причому кожний фактор містить не тільки якісну й кількісну оцінку внутрішньої природи людини, але й містить у собі її характеристику з боку міжособистісних відносин. Окрім того, окремі фактори можна об'єднати в блоки по трьом напрямкам:

1. Інтелектуальний блок : фактори: В -- загальний рівень інтелекту; М -- рівень розвитку уяви; Q ₁ -- сприйнятливість до нового радикалізму.

2. Емоційно-вольовий блок : фактори: З -- емоційна стійкість; ПРО -- ступінь тривожності; Q ₃ -- наявність внутрішніх напружень; Q ₄ -- рівень розвитку самоконтролю; G -- ступінь соціальної нормірованності й організованості.

3. Комунікативний блок: фактори: А -- відкритість, замкнутість; Н -- сміливість; L -- відношення до людей; Е -- ступінь домінування -- підпорядкованості; Q ₂ -- залежність від групи; N -- динамічність.

Певною мірою ці фактори відповідають факторам екстраверсії --інтраверсіі й нейтротизму по Айзенку, а так само можуть бути інтерпретовані з погляду загальної спрямованості особистості: на завдання, на себе, на
інших [94].

Наступна використанаа нами методика «Індикатор копінг стратегій» Д. Амірхана. У даному тесті досліджуваному пропонується вибрати один з найбільш прийнятних варіантів відповіді для перерахованих тверджень.

Варіанти відповідей:

· Повністю згодний.

· Згодний.

· Не згодний.

В опитувачі 33 питання, з шкали.

Методика призначена для діагностики домінуючих копінг-стратегій особистості. Адаптована в Психоневрологічному науково-дослідному інституті ім. В. М. Бехтерева.

Проблемі зівладаня зі стресом присвячена безліч досліджень. Серед них найбільш популярні роботи, що вивчають механізм дії копінг-стратегій (поведінкових стратегій), їхній зв'язок з копінг-ресурсами (особистісними ресурсами) і іншими психологічними характеристиками. У цих роботах визначаються стилі зівладаючої поведінки, вивчається їх вплив на процеси адаптації, самопочуття людей. Великий інтерес викликають вікові й полові відмінності копінг-поведінки.

Встановлено, що психічне й фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у момент зіткнення із психотравмуючею ситуацією. Використання активних зівладаючих поведінкових стратегій і відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення й наростання негативної симптоматики призводять уникання проблем і застосування пасивних стратегій, спрямованих не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційної напруги.

У використанні копінг-стратегій існує певна вікова динаміка. Зі збільшенням віку підвищується імовірність використання активних поведінкових стратегій [56].

Дж. Амірхан на основі факторного аналізу різноманітних копінг-відповідей на стрес розробив «Індикатор копінг-стратегій». Він виділив 3 групи копінг-стратегій: рішення проблем, пошуку соціальної підтримки й уникання.

«Індикатор копінг-стратегій» можна вважати одним з найбільш вдалих інструментів дослідження базисних стратегій поведінки людини. Ідея цього опитувача полягає в тому, що всі поведінкові стратегії, які формуються в людини в процесі життя, можна підрозділити на три більші групи:

1. Стратегія рішення проблем -- це активна поведінкова стратегія, при якій людина намагається використовувати всі наявні в нього особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

2. Стратегія пошуку соціальної підтримки -- це активна поведінкова стратегія, при якій людина для ефективного дозволу проблеми звертається по допомогу й підтримку до навколишнього середовища: родини, друзям, значимим іншим.

3. Стратегія уникання -- це поведінкова стратегія, при якій людина намагається уникнути контакту з навколишньою дійсністю, піти від вирішення проблем.

Людина може використовувати пасивні способи уникання, наприклад, відхід у хворобу або вживання алкоголю, наркотиків, може зовсім «піти від вирішення проблем», використавши активний спосіб уникання -- суїцид.

Стратегія уникання -- одна із провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптивної, псевдосовладаючої поведінки. Вона спрямована на подолання або зниження дистресса людиною, яка перебуває на більш низькому рівні розвитку. Використання цієї стратегії обумовлене недостатністю розвитку особистісно-середовых копінг-ресурсів і навичок активного рішення проблем. Однак вона може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку й стану ресурсної системи особистості.

Найбільш ефективним є використання всіх трьох поведінкових стратегій, залежно від ситуації. У деяких випадках людина може самостійно впоратися з виниклими труднощами, в інших їй потрібна підтримка навколишніх, у треті вона просто може уникнути зіткнення із проблемною ситуацією, заздалегідь подумавши про її негативні наслідки [40].

Наступна методика -- «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана.

Використовується для дослідження рівня потреб у відчуттях різного роду стосовно підлітків і дорослих людей. Методика запропонована М. Цукерманом в 1964 році.

Пошук нових відчуттів має велике значення для людини, оскільки стимулює емоції й уяву, розбудовує творчий потенціал, що в остаточному підсумку веде до його особистісного росту.

Даний тест визначає рівень потреб у відчуттях різного роду. Тестування може бути рекомендоване як підліткам, так і дорослим людям.

Зазначимо, однак, що високі показники по шкалі гострих відчуттів, незважаючи на всю інформативність і прагнення до особистісного росту, можуть привести до негативних наслідків для життя індивідуума.

Особливо характерні високі показники по шкалі гострих відчуттів для підлітків у силу обмеженості сприйняття життя в цілому, прагненням до пізнавальної активності й одержанню інформації про життя. Такий випадок вимагає чіткого керівництва й систематичного контролю з боку дорослих. Стимульний матеріал тесту складається з 16 пар тверджень. Досліджуваному необхідно в кожній із запропонованих пар вибрати більш підходящий для нього варіант. Незначна кількість пропонованих тверджень не дозволяє виділити які-небудь шкали опитувача. Оцінка результатів відбувається по сумі балів, що збігаються із ключем. Чим вище сумарний бал, тим більше виражена потреба особистості в пошуках відчуттів. Автор використовує три градації виразності даної особливості особистості [44]:

1. Високий рівень потреб у відчуттях.

2. Середній рівень потреб у відчуттях.

3. Низький рівень потреб у відчуттях.

Далі ми використовували методику «Ціннісних орієнтацій» М. Рокіча.

Тест особистості, спрямований на вивчення ценностно-мотиваційної сфери людини. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості й становить основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції й «філософії життя».

Розроблена М. Рокічем методика, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

1. Термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути. Стимульний матеріал представлений набором з 18 цінностей.

Список А (термінальні цінності):

· активне діяльне життя (повнота й емоційна насиченість життя);

· життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом);

· здоров'я (фізичне й психічне);

· цікава робота;

· краса природи й мистецтва (переживання прекрасного в природі й у мистецтві);

· любов (духовна й фізична близькість із коханою людиною);

· матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних ускладнень);

· наявність добрих і вірних друзів;

· суспільне визнання (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі);

· пізнання (можливість розширення своеї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток);

· продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здатностей);

· розвиток (робота над собою, постійне фізичне й духовне вдосконалювання);

· розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків);

· свобода (самостійність, незалежність у судженнях учинках);

· щасливе сімейне життя;

· щастя інших (добробут, розвиток і вдосконалення інших людей, усього народу, людства в цілому);

· творчість (можливість творчої діяльності);

· упевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).

2. Інструментальні - переконання в тому, що певний образ дій або властивість особистості є кращою в будь-якій ситуації. Стимульний матеріал також представлений набором з 18 цінностей.

Список Б (інструментальні цінності):

· акуратність (охайність), уміння тримати в порядку речі, порядок у справах;

· вихованість (гарні манери);

· високі запити (високі вимоги до життя й високі домагання);

· життєрадісність (почуття гумору);

· ретельність (дисциплінованість);

· незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

· непримиренність до недоліків у собі й інших;

· освіченість (широта знань, висока загальна культура);

· відповідальність (почуття боргу, уміння тримати своє слово);

· раціоналізм (уміння здорово й логічно мислити, ухвалювати обмірковані, раціональні розв'язки);

· самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

· сміливість у відстоюванні своєї думки, поглядів;

· тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами);

· терпимість (до поглядів і думкам інших, уміння вибачати іншим їх помилки й омани);

· широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички);

· чесність (правдивість, щирість);

· ефективність у справах (працьовитість, продуктивність у роботі);

· чуйність (дбайливість).

Цей розподіл відповідає традиційному розподілу на цінності -- мети й цінності-засобу.

Респондентові пред'являються два списки цінностей (по 18 у кожному), або на аркушах паперу за абеткою, або на картках. У списках досліджуваний привласнює кожної цінності ранговий номер, а картки розкладає одну за одною, виходячі із значимості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

Для подолання соціальної бажаності й більш глибокого проникнення в систему ціннісних орієнтацій досліджуваного можливі зміни інструкцій, які дають додаткову діагностичну інформацію й дозволяють зробити більш обґрунтовані висновки.

Перевагою методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, гнучкість -- можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у цьому випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування й наявність контакту між психологом і випробуваним. Застосування методики з метою відбору, експертизи повинне бути досить обережним [95].

Метод бесіди був використаний для визначення того, який зміст представники кожної групи вкладають у поняття цінностей, представлених у методиці Рокіча.

Бесіда була проведена індівідуально, після проведення тестування. Приблизний час тривалості бесіди - 35-40 хвилин.

Таким чином, нами були використані такі методики як: «Індикатор копінг-стратегій» Д.Амірхана, для визначення базисних стратегій поведінки у двох вибірках, «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана, для визначення ступеня даної потреби, «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, для вивчення ценностно-мотиваційної сфери й 16-ти факторний опитувач Кеттелла, для визначення особистісних рис релігійних аддиктів.

2.2 Математична обробка отриманих результатів

Для визначення базисних стратегій поведінки досліджуваних в обох вибірках нами був використаний метод «Індикатор копінг-стратегій» Д.Амірхана. Нас зацікавило, чи можна стверджувати наявність різниці по трьом типам досліджуваної ознаки. Розглянемо першу із трьох базисних стратегій поведінки - стратегію «рішення проблем».

Оскільки в обох вибірках більше одинадцяти випробуваних і діапазон розкиду значень у двох вибірках не збігається, ми можемо скористатися непараметричним критерієм Qкр Розенбаума, для зіставлення показників двох вибірок за рівнем досліджуваної ознаки.

У таблиці 2.1 «Упорядковані дані по зростанню рівня значень базисної стратегії рішення проблем у вибірках атеїстів і сектантів» представлені вже впорядковані по зростанню ознаки дані. Першим, більш високим рядом, є ряд значень в атеїстичній вибірці.

Таблиця 2.1

Упорядковані дані по зростанню рівня значень базисної стратегії рішення проблем у вибірках атеїстів і сектантів.

№	Атеїстична група	№	Сектантська група
1	34
2	33
3	33
4	32
5	32
6	32
7	31
8	31
№	Атеїстична група	№	Сектантська група
9	31
10	30
11	30
12	29	1	29
13	29
14	29
15	29
16	27	2	27
		3	27
17	26	4	26
		5	26
		6	26
		7	25
18	24	8	24
19	24	9	24
		10	23
		11	23
		12	23
		13	22
		14	22
20	21	15	21
		16	21
		17	20
		18	20
		19	20
		20	19

Сформулюємо гіпотези, необхідні нам для математичної обробки отриманих результатів.

Н0: Досліджувані атеїсти не перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем.

Н1: Досліджувані атеїсти перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем.

Зіставимо ряди значень для визначення S1 і S2.

Визначимо S1 як кількість значень першого ряду, який перевищує максимальне значення другого ряду: S1 = 11.

Визначимо S2 як кількість значень другого ряду, який менше мінімального значення першого ряду: S2 = 5.

Обчислимо емпіричне значення Q по формулі:

Qемп = S1 + S2 = 11 + 5 = 16.

По таблиці критичних значень [64] визначимо критичне значення Q при N1 = 20 і N2 = 20:7(p 0.05) Qкр = 9(р 0.01)

Емпіричне значення Qемп попадає в зону значимості, оскільки Qемп Qкр (р 0.01), тому нульова гіпотеза відхиляється. Ухвалюємо Н1: досліджувані атеїсти перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем, з рівнем значимості р<0.01.

Перейдемо до другої базисної стратегії, вимірюваної в даній методиці - «пошук соціальної підтримки».

Сформулюємо гіпотези, а по тому упорядкуємо дані за рівнем значень базисної стратегії пошуку соціальної підтримки в обох вибірках. Результати зафіксуємо в таблиці 2.2, де першим, більш високим рядом, є ряд значень у сектантській вибірці.

Н0: Досліджувані сектанти не перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки.

Н1: Досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки.

Таблиця 2.2

Упорядковані по убуванню дані рівня значень базової стратегії пошуку соціальної підтримки в сектантській і атеїстичної вибірках.

№	Сектантська група	№	Атеїстична група
1	29
2	27
3	27
4	26
5	25
6	25
7	25
8	23
9	23
10	23
11	22	1	22
12	22
13	21	2	21
14	21	3	20
		4	20
15	19
16	18	5	18
17	18
18	17	6	17
19	16	7	17
		8	17
		9	16
		10	15
		11	15
		12	15
		13	14
		14	14
		15	14
		16	14
		17	13
20	12	18	12
№	Сектантська група	№	Атеїстична група
		19	12
		20	10

Зіставимо ряди значень для визначення S1 і S2. У цьому випадку

S1 = 10 і S2 = 1.

Обчислюємо Qемп по формулі: S1 + S2 = 10 + 1 = 11. По таблиці критичних значень [64] визначаємо критичне значення Q.

7(р 0.05)

Qкр = 9(р 0.01)

Н0 відхиляється при Qемп Qкр. Отже ми ухвалюємо альтернативну гіпотезу про те що: досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки.

Розглянемо третій тип копінг-стратегій -- «уникнення проблем».

Оскільки в сектантської групі всі значення ознаки (за винятком одного) базисної стратегії уникнення проблем перевищує всі значення цієї ознаки в атеїстичній групі, то застосовувати будь який метод математичної обробки не обґрунтовано. Очевидний висновок, що досліджувані сектанти перевищують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії уникнення проблем.

Тепер перейдемо до математичної обробки результатів отриманих при проведенні методики «Потреба в пошуках відчуттів».

У цьому випадку, ми не можемо скористатися критерієм Q Розенбаума, оскільки розмах варіативності в групі сектантів ширше, ніж у групі атеїстів: максимальне й мінімальне значення перебуває в одній вибірці, а саме в групі сектантів. У цьому випадку, ми скористаємося U критерієм Манна-Уітни. Для оперування даним критерієм нам необхідно з'єднати показники двох груп, проранжирувати їх, а потім знову розділити на дві начальні групи.

Результати підрахунку рангових сум для критерію U Манна-Уітни відображено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Розрахунки критерію Манна-Уітни

Сектантська група	Атеїстична група
Показник ПО	Ранг	Показник ПО	Ранг
13	40
10	35.5
10	35.5
10	35.5
10	35.5
10	35.5
10	35.5
10	35.5
10	35.5
9	31
8	29	8	29
		8	29
7	25,5	7	25,5
7	25,5	7	25,5
6	22	6	22
5	17	6	22
5	17	5	17
5	17	5	17
5	17	5	17
4	9	4	9
		4	9
		4	9
		4	9
		4	9
		4	9
		4	9
		4	9
		3	3
		3	3
		3	3
2	1
Сума	156	535	98	285
Середнє	7,8	26,75	4,9	14,25

За даною таблицею ми бачимо, що максимальне й мінімальне значення перебуває в одній вибірці, а саме в групі сектантів.

Загальна сума рангів: 535 + 285 = 820.

Розрахункова сума:

Ri = N(N+1)/2 = 40(41/4) = 820.

Рівність реальної й розрахункової сум дотримано.

Ми бачимо, що за рівнем потреби у відчуттях більш «високим» рангом є вибірка сектантів. Саме на цю вибірку доводиться більша рангова сума (=535).

Тепер сформулюємо гіпотези:

Н0: Досліджувані вибірки сектантів не перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях.

Н1: Досліджувані вибірки сектантів перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях.

Далі визначаємо Uемп по формулі:

Uемп = (n1 n2) + nx (nx + 1)/2 Tx

де n1 - кількість досліджуваних в атеїстичній вибірці.

n2 - кількість досліджуваних у сектантській вибірці.

Tx - більша, із двох рангових сум.

nx - кількість досліджуваних у групі з більшою сумою рангів.

Uемп = (20 21) + 20 (20 + 1)/2 - 535 = 75.

По таблиці критичних значень[64]визначаємо:

138 (р 0.05)

Uкр = 114 (р 0.01)

Ми можемо констатувати вірогідність відмінності якщо Uемп Uкр.

У цьому випадку, Uемп = 75, що строго менше Uкр (р 0.01).

Виходячи з отриманих результатів, ми відкидаємо нульову гіпотезу й ухвалюємо альтернативну: досліджувані вибірки сектантів перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях.

Наступним етапом нашого дослідження є розгляд і аналіз системи цінностей у представників атеїстичної й сектантської груп.

Нижче наведена таблиця 2.4 середньогруппових значень по термінальним цінностям обох груп.

Таблиця 2.4

Середньогруппові значення термінальним цінностей в атеїстичній і сектантської вибірках.

№	Термінальні цінності	Атеїстична група	Сектантська група
1	Активне діяльне життя.	1,8	8,3
2	Життєва мудрість.	5,85	7,9
3	Здоров'я.	2,1	5,3
4	Цікава робота.	6,15	10,65
5	Краса природи.	8,85	12,65
6	Любов.	6,7	5
7	Матеріальна забезпеченість.	5,85	13
8	Гарні друзі.	8,6	8,25
9	Суспільне покликання.	9,4	12
10	Пізнання.	11,9	7,9
11	Продуктивне життя.	10	5,65
12	Розвиток.	12,55	6,5
13	Розвага.	11,5	11,6
14	Свобода.	3	11,95
15	Щасливе сімейне життя.	14,15	8
16	Щастя інших.	15,25	9,15
17	Творчість.	11,7	8,2
18	Упевненість у собі.	15,7	10,05

Як ми бачимо з даної таблиці, для досліджуваних атеїстів більш важливими є 1, 3 та 14 цінність, а саме активне діяльне життя, здоров'я та свобода. Для досліджуваних сектантів більш важливими є 6, 3 та 11 цінність, а саме любов, здоров'я та продуктивне життя

У таблиці 2.5 наведені середньогруппові значення по інструментальним цінностям обох груп.

Таблиця 2.5

Середньогруппові значення інструментальних цінностей в атеїстичній і сектантської вибірках.

№	Інструментальні цінності	Атеїстична група	Сектантська група
1	Акуратність.	7,15	8,85
2	Вихованість.	6,15	6,95
3	Високі запити.	2,85	9,4
4	Життєрадісність.	4,45	5,05
5	Ретельність.	12,65	7,5
6	Незалежність.	3,55	7,6
7	Непримеримість недолікам.	8,6	10,96
8	Освіченість.	2,4	7,4
9	Відповідальність.	10,4	7,85
10	Раціоналізм.	9,1	8,3
11	Самоконтроль.	10,65	8,1
12	Відстоювання поглядів.	9,8	11,7
13	Тверда воля.	12,7	6,45
14	Терпимість.	10,4	7,3
15	Широта поглядів.	5,6	10,8
16	Чесність.	16,05	7,55
17	Ефективність у справах.	16,05	9,2
18	Чуйність.	13,65	10,75

Як ми бачимо з даної таблиці, для досліджуваних атеіїстів більш важливими є 8, 3 та 6 цінність, а саме освіченість, високі запити та незалежність. Для досліджуваних сектантів більш важливими є 4, 13 та 2 цінність, а саме життєрадісність, тверда воля і вихованість.

Спробуємо визначити, як дані ціннісні ієрархії корелюють один з одним.

Для цього, ми використовуємо метод рангової кореляції rs Спірмена.

Сформулюємо гіпотези:

Н0: Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах не відрізняється від 0.

Н1: Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах відрізняється від 0.

Для цього нам необхідно проранжирувати отримані средньогруппові значення, приписуючи меншому значенню менший ранг. Потім підрахувати різниці між рангами й звести ці різниці у квадрат. Зробимо всі необхідні розрахунки в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Розрахунки d² для рангового коефіціента кореляції Спірмена при зіставленні показників термінальних цінностей.

№	Середньогруппові показники по вибірці атеїстів	Ранг	Середньогруппові показники по вибірці сектантов	Ранг	d	d2
1	1,8	1	8,3	10	-9	21
2	5,85	4,5	7,9	5,5	-1	1
3	2,1	2	5,3	2	0	0
4	6,15	6	10,65	13	-7	49
5	8,85	9	12,65	17	-8	64
6	6,7	7	5	1	6	36
7	5,85	4,5	13	18	-13,5	182,25
8	8,6	8	8,25	9	-1	1
9	9,4	10	12	16	-6	36
10	11,9	14	7,9	5,5	8,5	72,25
11	10	11	5,65	3	8	64
12	12,55	15	6,5	4	11	121
13	11,5	12	11,6	14	-2	4
14	3	3	11,95	15	-12	144
15	14,15	16	8	7	9	81
16	15,25	17	9,15	11	6	36
17	11,7	13	8,2	8	5	25
18	15,7	18	10,05	12	6	36
		171		171	0	1033,5

Ми можемо спостерігати суттєву різницю між рангами по цінностям свобода, матеріальна забезпеченість та активне діяльне життя.

Коефіціент рангової кореляції Спірмена розраховуеться по формулі:

rs = 1 - 6 (d²) / N (N² - 1)

де d - різниця між рангами по двом профілям среднегрупповых значень.

N - кількість ранжируваних значень утворюючих ієрархію, у цьому випадку кількість цінностей.

rs = 1 - 6 1033,5/18 ( 182 - 1 ) = 1 - 6201 / 5814 = 1 - 1, 06656 =

-0,06656.

Визначаємо критичне значення для rs при N=18 по таблиці критичних значень[64]:

0,47(р 0,05)

r_sкр =

0,6 (р 0,01)

r_sемп r_sкр

Для визначення значимості rs не важливо, чи є він позитивним, або негативним, важлива лише його абсолютна величина. У цьому випадку, вона прагне до нуля. Виходячи з отриманих результатів Н0 ухвалюється: кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах не відрізняється від 0.

Далі подивимося й проаналізуємо результати отримані після проведення другого блоку методики Рокіча по інструментальних цінностях.

Нижче наведені необхідні розрахунки, зафіксовані в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Розрахунки d² для рангового коефіціента кореляції Спірмена при зіставленні показників інструментальних цінностей.

№	Середньогруппові показники по вибірці атеїстів

Подобные документы

• Психологічні особливості явища Інтернет-аддикції в молодіжному середовищі

  Проблема Інтернет-аддикції в сучасній психологічній науці. Особливості спілкування в мережі Інтернет. Поняття аддиктивної поведінки особистості. Психологічні дослідження явища Інтернет-аддикції. Психологічні причини та основні форми Інтернет-аддикції.
  
  курсовая работа [47,1 K], добавлен 16.01.2010
  

• Соціально-психологічні особливості суїцидальних намірів у студентів

  Дослідження соціально-психологічних особливостей феномену суїциду. Вивчення причин, мотивів, функцій суїцидальних умислів особистості, форм та факторів, що впливають на самогубство. Аналіз особистісних криз у студентів та рис, властивих суїцидентам.
  
  статья [21,4 K], добавлен 07.11.2017
  

• Психологія травматичних ситуацій

  Визначення поняття та особливостей травматичної ситуації і стресу. Розуміння сутності переживання травматичної події в зарубіжній та вітчизняній психології. Психологічні характеристики постраждалої особи. Діагностика посттравматичного стресового розладу.
  
  реферат [29,5 K], добавлен 18.12.2014
  

• Основні психологічні чинники поведінки

  Загальнотеоретичні основи дослідження конфліктного поводження в сучасній психології. Психологічний аналіз особистісних чинників та методів вирішення конфлікту. Емпіричне дослідження особистісних чинників, що лежать в основі конфліктної поведінки людини.
  
  курсовая работа [90,4 K], добавлен 06.02.2012
  

• Діагностика агресивності старшокласників

  Агресивність старшокласників та її діагностика як психологічна проблема. Дослідження поняття, природи і структури агресії у вітчизняній і зарубіжній літературі. Методика дослідження агресивної поведінки сучасної молоді в контексті соціальної ситуації.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 16.06.2010
  

• Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості

  Сутність проблеми вивчення самосвідомості особистості, розкриття особливостей структури та її функціонування. Методики дослідження і психологічної діагностики особливостей самосвідомості, систематизація основних понять, статистичний аналіз результатів.
  
  курсовая работа [56,3 K], добавлен 08.12.2010
  

• Вплив особистісних характеристик на прояв агресивної поведінки у підлітковому віці

  Фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку, вплив особистісних характеристик підлітка на прояв агресивної поведінки. Етапи розробки психологічних методів корекції, спрямованих на зниження рівня агресивності в осіб підліткового віку.
  
  курсовая работа [110,1 K], добавлен 16.06.2009
  

• Психологічна діагностика невротизації особистості (український переклад та апробація опитувальника невротичних особистісних рис KON-2006)

  Український переклад опитувальника невротичних особистісних рис KON-2006, а також результати його апробації на українській вибірці. Здійснення аналізу інтеркореляцій між шкалами тесту, спроба факторного та кластерного аналізу первинних даних опитування.
  
  статья [46,8 K], добавлен 11.10.2017
  

• Психологічні особливості формування взаємин молодших школярів у одновіковому колективі

  Психологічні основи формування взаємин у дитячих групах та колективах. Система особистісних взаємовідносин класного колективу молодших школярів. Психологічні особливості спілкування та спільної діяльності хлопчиків та дівчаток у молодших класах.
  
  дипломная работа [623,8 K], добавлен 30.03.2014
  

• Результати застосування семантичного диференціала для оцінки індивідуально-особистісних особливостей переживання екзистенційних страхів

  Роль психологічних особливостей переживання екзистенційного страху. Оцінювання біполярних дескрипторів. Порівняння структури семантичного диференціала чотирьох екзистенційних страхів. Дослідження зближення страху смерті, самотності в свідомості людини.
  
  статья [273,1 K], добавлен 11.10.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам