Харизматичне лідерство

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

Емоційне лідерство

Харизма

Викриття харизми відомих лідерів

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

У світовій довідковій літературі існує більш 60 дефініцій слова «харизма». Узагальнивши їх, можна зробити висновок, що харизма - це якась невидима сила, риса, властива людині. Так звана «іскра Божа». Сила харизми в тому, що людей, що володіє нею, може впливати на інших за допомогою або своєї особистої чарівності, або сили переконання. Людей, що розвила в собі харизму (або, що одержав її в подарунок від природи) сприймається як сильна, виняткова особистість, гідна статусу вождя або проводиря. Неабиякою харизмою мали Ісус Христос, пророк Мухаммед, Будда… Не одержали статус богів, але впливали на долю миру харизмати Ленін, Гітлер, Черчилль.

Харизма - це особлива властивість, завдяки яким людину оцінюють як обдарованого особливими якостями і здатного робити ефективний вплив на інших. Поняття «харизма» веде свій початок з давньогрецької міфології - означає притягувати до себе увагу .А харити - це давньогрецькі богині краси, грації і витонченості. 

ЕМОЦІЙНЕ ЛІДЕРСТВО

Існує понад 200 визначень авторитетних визначень лідерства. Лідерство - це тип управлінської взаємодії, заснований на найбільш ефективному в даній ситуації поєднанні різноманітних джерел влади та спрямований на спонукання людей до досягнення спільних цілей. Лідерство - це процес соціального впливу, коли особа цілеспрямовано впливає на інших людей з метою структури відносин в групі чи в організації. Лідерство - це здатність розбудити в однодумців мрію, до якої вони прагнутимуть, надихнути необхідну для руху енергію. Важливо зазначити, що лідерство - це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб речі робились правильно, а лідерство - на тому, щоб робились правильні речі.

Лідерство -- це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Політичне лідерство, пише Жан Блондель, -- це «влада, здійснювана одним або декількома індивідами, для того, щоб спонукати членів націй до дій».

Лідерство -- це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера. Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство -- це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів».

Лідерство -- це вплив на інших людей.

Серед типів лідерства можна виділити ділове лідерство, емоційне лідерство та ситуативне лідерство.

Емоційне лідерство виникає в соціально-психологічних групах на основі людських симпатій, привабливості, міжособистісного спілкування. Емоційні лідери викликають у людей довіру, випромінюють теплоту, сповнюють впевненістю, знімають психологічну напруженість, створюють атмосферу психологічного комфорту.

Великі лідери вміють керувати своїми емоціями і впливати на емоційний стан інших. Розуміння тонкощів цього процесу і відрізняє геніальних лідерів від посередніх - вони знають , як направити емоції людей в потрібне русло. Здатність перейнятися почуттями інших , сприятливо впливати на них , розкривати їх кращі сторони - все це створює « ефект резонансу ». Але можлива й зворотня ситуація - коли лідер посилає колективу негативні сигнали , внаслідок чого виникає «ефект дисонансу ».

Емоційний лідер регулює міжособистісні стосунки і створює належний психологічний клімат у групі. Він завжди виступає як порадник і арбітр.

Людський мозок влаштований таким чином , що емоції превалюють над інтелектом. У моменти загрози лімбічна система людського мозку, що відповідає за емоції , підпорядковує собі всю розумову активність. Дослідження взаємодії лімбічних систем людей показують , що емоції здатні поширюватися і передаватися. Спостереження за емоційним станом 70 робочих груп з різногалузевих організацій показали , що люди, які сиділи поруч на двогодинному нараді , після закінчення зустрічі знаходилися в однаковому настрої. Подібної синхронізації емоцій ми піддаємося щодня на своїх робочих місцях , зустрічах та інших заходах. Цікаво , що такий обмін емоціями відбувається навіть при невербальному контакті . Доведено : якщо троє незнайомців просидять мовчки в тиші обличчям до обличчя кілька хвилин , більш емоційно експресивний людина передасть свій настрій іншим.

Загальний настрій колективу , який автори називають « емоційним варивом » , зачіпає кожного члена команди. Але лише людям з розвиненим емоційним інтелектом вдається додати в існуючу суміш головний інгредієнт , після чого цей клімат поширюється на всіх співробітників і на організацію в цілому. Виникає «ефект доміно» : лідер подає якийсь емоційний приклад , який підхоплюють інші члени команди , навіть якщо спілкування відбувається на відстані.

Доведено , що поширення позитивних емоцій протікає значно швидше , ніж негативних . Особливо заразливі усмішки і сміх - саме вони здатні зв'язувати лімбічні системи людей. У згуртованих колективах сміх є невід'ємною складовою спільної роботи. Це свідчить про те , що люди перебувають « на одній хвилі » і ладять один з одним. Так от , успішні лідери відрізняються від посередніх тим , що в спілкуванні з людьми вільно і вміло використовують своє почуття гумору. Результати досліджень показали , що такі керівники жартують в три рази частіше , ніж « середньостатистичні ».

Мотивуйте колектив до гумору і сміху. Це налаштовує людей « на одну хвилю » і допомагає згуртувати колектив. Негативні емоції ( роздратування , тривога тощо ) зривають нормальний робочий процес , у той час як піднесений настрій , ентузіазм і гумор , навпаки , сприяють тому , щоб люди викладалися і злагоджено працювали в команді. Це неодноразово підтверджувалося дослідженнями, зокрема результатами вивчення діяльності 62 топ -менеджерів провідних американських компаній. Позитивно налаштовані управлінці можуть легко виходити за рамки посадової інструкції і робити більше , ніж від них вимагається. На кожен відсоток поліпшення організаційного клімату припадає два відсотки зростання доходу , стверджують автори . А формування клімату на 50-70 % залежить від дій лідера організації .

Отже, для успішного управління керівнику недостатньо лише професійної майстерності. У сучасному менеджменті все більш важливими стають міжособистісні відносини , особливо їх емоційна складова. Спираючись на багаторічні комплексні дослідження основ лідерства та новітні відкриття в галузі неврології , автори створили модель емоційного лідерства . Лідери , що володіють належним рівнем емоційного інтелекту , здатні надихати і об'єднувати загальною ідеєю колектив , будувати в ньому довірчі та відкриті відносини , проводити успішні перетворення в організаціях . Найбільш цінним є те , що ці вміння можуть бути притаманні як окремим особистостям , так і організації в цілому.

ХАРИЗМА

Харимзма (грец. чЬсйумб, «милість, божественний дар, благодать») -- сукупність особистих якостей людини, що визначає її здатність подобатися іншим людям і впливати на них. Харизма властива пророкам та іншим лідерам, здатним вести людей за собою: окремим царям, політикам, полководцям, керівникам тощо.

Слово чЬсйт уживалося в старогрецькій міфології для позначення здатності привертати до себе увагу. Харитами називалися старогрецькі богині краси, грації і витонченості.

Сьогодні термін «харизма» ми найчастіше чуємо стосовно до відомих особистостей. Політики, світові зірки, актори, лідери різних рухів за права людей і тварин - здається, що їм завжди і скрізь супроводжує удача і за ними завжди йдуть люди. Багато хочуть їх наслідувати і, не відриваючись від екранів і газет, стежать за кожним їхнім кроком. При цьому необов'язково, що харизматична людина завжди буває прав і далеко не завжди відрізняється природною красою. Але, абсолютно точно - він вміє закохати в себе будь, переконати у своїй правоті тисяч противників і впевнено повести за собою однодумців.

У соціологію термін ввів Ернст Трельч. Поняття харизматичного авторитету займало важливе значення в рамках аналізу німецьким соціологом Максом Вебером ідеальних типів держав. За його класичним визначенням: «Харизмою називається якість особи, що визнається надзвичайною, завдяки якій вона оцінюється, як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, специфічно особливими силами і властивостями, не доступними іншим людям». Феномен харизми має місце в малих і особливо великих групах, де спостерігається персоніфікація ідеалів в процесі об'єднання. Харизма найчастіше виникає в екстремальних історичних умовах, коли формується відповідна соціально-психологічна потреба. Якості харизматичного лідера, що діє на релігійній або політичній арені, містифікуються. Його вважають пророком, гігантською історичною фігурою, рятівником, напівбогом, що здійснює «велику місію» приписуються всі успіхи його прихильників.

Навіть явні невдачі обертаються його прославлянням (втеча сприймається як порятунок, будь-які втрати -- як необхідні жертви або підступи ворогів, абсурдні твердження -- як незбагненна мудрість). Серед відомих історії харизматичних осіб є засновники світових релігій -- Будда, пророк Магомет, Мойсей і Христос. До харизматів належать творці напрямів усередині світових релігій -- Мартін Лютер і Кальвін, наприклад. З іншого боку, це великі державні і військові діячі, такі, як Чінгісханабо Наполеон. У ХХ столітті серед таких діячів -- не лише Гітлер і Муссоліні, Ленін, Сталін і Троцький, але й також Магатма Ганді, Мартін Лютер Кінг й Тупак Шакур. Властивість харизми безвідносна до роду діяльності та її морального змісту: харизматичним лідером з однаковим успіхом може бути і святий, і злочинець.

Повсякденний вираз «У нього є харизма» означає, що людина справляє на інших сильне враження, вони піддаються її чарівності й готові слідувати за нею. Усупереч поширеній думці, цей термін не варто застосовувати для опису чи характеристики неживих предметів (наприклад: «харизматичний дизайн»).

Харизма є не що інше, як притягальна сила, яку випромінює особистість, мистецтво зачаровувати інших людей. Це пояснює, чому так розходяться думки людей в тому, хто володіє харизмою, а хто - ні. Людина, у присутності якої ми відчуваємо себе комфортно, до слів якої ми уважно прислухаємося, яка нас надихає і захоплює собою, в якій є якась іскра, обов'язково наділена харизматичними якостями. 

Мало хто може дати визначення слову харизма. Зате всі чітко розуміють хто володіє харизмою. Чомусь ми знаємо що таке харизма, але не можемо дати визначення думаючи що це божий дар.

При грамотному підході ми можемо виявити що харизматичний лідер - це людина у якої задіяні 4 компонента:

Імідж - певний імідж,не тільки зовнішність, тут присутній цілий ряд компонентів.

Влада - неможливо уявити людину яку можна назвати харизматичною і якаб не мала влади над іншими. Не обов'язково управління, менеджмент. Влада, над розумом і почуттями!

Психологія - харизматичний лідер це людина з певними цінностями, певним характером, набір цих якостей дозволяє їй досягати в житті більше ніж інші. Це у тому числі набір певних життєвих установок. Кожен хто перебудує свій психологічний апарат зможе досягти більшого якщо на те є амбіції.

Містика - реальна переповнююча енергія харизматичного лідера.

Отримавши визначення харизматичного лідера, це як правило людина з амбітними цілями. З великими задачами які стоять перед нею, і які вона не в змозі даже теоретично зробити одна. Вона об'єднює людей, мотивує їх, надихає і веде для рішення поставлених задач.

Точно сказати, звідки у тої чи іншої людини береться харизма, важко. На цей рахунок існують дві протилежні думки. Перше -- свідомо виховати харизму неможливо. Вважається, що вона є вродженою, дарована природою або надприродними силами. Не дарма з грецької мови сharisma перекладається як «подарунок». Тому лідерські курси, такі популярні в останні роки, здатні навчити тільки так званому «харизматичному поведінці», яке ніколи не стане харизмою в чистому вигляді. Друга думка, відповідно, полягає в тому, що харизму можна і потрібно розвивати шляхом вдосконалення особистісних якостей: розуму, краси, фізичної сили і т.д.

Так чи інакше, але людина, що володіє харизмою, швидше за все, усвідомлює свою неординарність і користується нею. Волею чи неволею харизматичний лідер завжди впливає на оточуючих. Причому він може переслідувати, як мовиться, «благі цілі», а може свідомо заподіювати зло. Що таке харизма, добре видно на прикладі відомих особистостей історії -- Наполеона, Леніна, Сталіна, Гітлера. Легендарні співаки та артисти (Фредді Меркюрі, Елвіс Преслі, Чарлі Чаплін, Віктор Цой) завдяки таланту і магічного дару впливати на публіку завоювали неймовірну популярність.

Будь-який керівник великої сучасної компанії також не може обійтися без харизми. В усіх на слуху, до прикладу, такі імена, як Стів Джобс і Білл Гейтс. Ці люди створили свої корпорації і добилися мільярдних прибутків завдяки видатним особистим якостям. Таким чином, харизма -- володіння винятковими якостями, які виділяють з натовпу, усвідомлені і допомагають завоювати послідовників.

Харизма - це влада, побудована не на логіці, не на давній традиції, а на силі особистих якостей людини, її привабливості.

У цьому випадку якості керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче брати з нього приклад. Для здійснення такої влади керівник має бути харизматичною особою.

Виконавець ототожнює себе з керівником або симпатизує йому й вірить у його здібності. На противагу безособовому впливу традиції, харизматичний вплив є цілком особистим. На рівні підсвідомості виконавець очікує, що покора зробить його схожим на лідера або викличе до нього повагу. При цьому велике значення мають характеристики харизматичних особистостей менеджерів.

Харизматичні характеристики лідера:

енергійність; у оточуючих створюється відчуття, що керівник випромінює енергію;

поважна, впливова зовнішність, обов'язкова привабливість;

незалежність характеру;

гарні ораторські здібності, вміння переконливо говорити, спілкуватися з іншими людьми;

адекватне сприйняття похвал щодо своєї особи; харизматичні особи не обтяжуються від захоплення з боку оточуючих, але при цьому не стають гордовитими або егоїстами;

упевнена манера триматися в різних (у тому числі несприятливих) ситуаціях;

гідні та впевнені манери поведінки.

Отже, харизматичні особи справляють великий вплив на інших людей, при чому цей вплив стійкий. Крім того, така особа може зародити віру в себе одним-єдиним виступом. Цим влада, заснована на силі прикладу, відрізняється від експертної. В останьому випадку, якщо керівник помилився, зменшиться віра в його знання, а зрештою і сила впливу. Крім того, формування експертної влади потребує багато часу.

ХАРИЗМАТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

Суспільна свідомість неоднозначно сприймає феномен харизматичного лідерства. Різні соціальні верстви, виділяючи зі своїх лав осіб з харизматичними здібностями, ставлять до них власні, часто суперечливі вимоги. Якщо одні вбачають у певному харизматику мессію, спроможного вказати людству, що заблукало, шлях виходу зі складної ситуації, то інші вважають ту ж саму особу шаралатаном чи божевільним. Тому феномен харизматичного лідерства вимагає філософського та наукового аналізу. Зокрема слід дослідити як причини виникнення харизми, так і способи прояву харизми в суспільному середовищі (в політичній, релігійній та ін. сферах суспільного життя). М.Вебер, який першим почав наукове дослідження феномену харизматичного панування, запропонував наступне визначення харизми: харизмою слід називати якість особи, що визнається надзвичайною, завдяки якому вона оцінюється як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше,

специфічно особливими силами і властивостями, не доступними іншим людям. Вона розглядається як послана Богом або як зразок” [2, с. 92].

Сучасні дослідники наголошують, що харизма має декілька структурних компонентів: психологічний, комунікативний, іміджевий та містичний. Психологічна складова - це структура особистості людини, комплекс рис її характеру, звичок і т. ін. Цю складову важко змінювати, вона дається людині від природи. Комунікаційну складову можна посилювати, розвиваючи навички спілкування. Можливо, наприклад, навчитися публічно виступати, „запалювати” та надихати людей під час своїх виступів, вибудовувати специфічні відносини всередині колективу - систему підкорення та реалізації влади. Іміджева складова - це те, що про лідера думають люди, на яких він намагається вплинути. Вона найбільш легко змінюється навіть у короткі проміжки часу. І не слід забувати найголовніше, що в харизматиках є щось надприродне (містичне, божественне), якась надзвичайна енергія та магнетизм.

Харизматична особистість завжди прагне захопити лідерські позиції. Лідер-харизматик завжди є людиною протестуючою, яка прагне змінити ситуацію, виконує функцію перетворювача світу. Харизматична особистість пропонує своє власне розуміння ієрархії цінностей, моралі та ідеології. Немає харизматичного лідера, що слугує самому собі, він завжди є слугою якоїсь надзвичайної („надцінної”) ідеї та вождем тієї групи, яка за ним рухається. Такий лідер відмовляється від життєвих радощів і благ заради втілення у життя своїх мрій та ідей. Але, разом з тим, не можна бути харизматичним лідером для всіх людей одразу, такий індивід стає авторитетом для більшої або меншої групи, яка виступає опозицією щодо інших груп і прагне нав'язати їм свої цілі. Необхідно, щоб була проблемна ситуація, потрібно, щоб до способу вирішення цієї проблеми правлячою елітою суспільства значна частина населення ставилася критично. У такому випадку

харизматичний лідер розглядається його послідовниками як провідник з „темного минулого” у „світле майбутнє”.

Харизматичний лідер завжди знаходиться у пошуках, він намагається реалізувати свою ціль будь-якими засобами, він спроможний взяти і бере на себе відповідальність. Харизматик зацікавлений у наявності великої кількості послідовників, які сліпо підкорюються йому, відповідно, він прагне об'єднати та згуртувати навколо себе групу, колектив, партію чи секту. Але для того, щоб соціальна група працювала на лідера, їй необхідні власна ідеологія та чітко визначена місія; відповідно, мають бути регламентовані її цілі та завдання.

Харизматичний лідер є ідеальним вождем, за ним слідують не з почуття обов'язку або зовнішнього примусу, а тому що вірять в нього та довіряють йому. Заради таких людей їх послідовники самі проявляють ініціативу, намагаючись перевершити самих себе, оскільки в них підсвідомо виникає бажання стати такими ж величними як їх лідери. Керуючись сліпою вірою у вождів, послідовники харизматиків здатні на самопожертву, для того щоб наблизити прихід „світлого майбутнього”.

Харизма - поняття відносне, тому завжди знайдеться аудиторія, в якій прояв харизми вождя виявиться низьким. Завдання харизматичного лідера - прагнути до того, щоб таких аудиторій було якомога менше. Ця проблема зазвичай розв'язується забороною сторонньої критики, тому харизматичне лідерство, як правило, тяжіє до встановлення авторитарних і, навіть, тоталітарних методів управління.

Харизматичний лідер завжди повинен зберігати зовнішній спокій, йому не можна демонструвати свою слабкість та звичайні людські емоції. Гнівний крик, істерика, паніка явно не належать до поведінкового арсеналу лідера, у якого ситуація завжди під контролем. До того ж володарю харизми заборонено скаржитися! Нарікаючи на несправедливість долі або на недбайливого підлеглого (колегу), він вбиваєте пошану до себе в очах своїх прихильників. Єдино можливий у разі тимчасових невдач та труднощів варіант - це розповіді про його минулі подвиги, щось на зразок - „було важко, кулі свистіли, але я все подолав і всіх переміг”.

Харизматичний лідер завжди відбирає серед своїх прихильників декількох людей, на яких може покластися у складній ситуації. Це найближче коло складає від трьох до десяти людей, які безпосередньо спілкуються з лідером, лише від нього отримують накази та тільки перед ним звітуються. Основна функція таких осіб - транслювання харизми лідера вниз по сходинках ієрархії групи та у зовнішній світ. Головне, щоб член найближчого кола „грав на лідера”, а не працював на звеличення самого себе. Наближений до лідера повинен вміти критично оцінювати інформацію, йому навіть дозволяється у приватних бесідах з вождем критикувати накази останнього. Це створює можливість утримати лідера від здійснення помилок. Крім того, член найближчого кола повинен передавати лідеру всю важливу інформацію без будь-яких перекручень. Якщо він не доводить до відому вождя будь-які важливі дані, то це відразу ж призводить до його виключення з групи, адже така людина вже починає працювати не на лідера, а на себе, що створює потенційну загрозу для харизматика. Лідер „передає” членам найближчого кола частину своєї харизми і, відповідно, забезпечує їх владою - найважливішим ресурсом, який може перемогти у людині не лише здоровий глузд, але й інстинкт самозбереження. Вождь, як правило, не втручається у внутрішні справи лідера більш низького рівня. До того часу „доки лідер забезпечує владою своїх підлеглих, він може не хвилюватися за власну владу” лідерство авторитет харизматичний

Важливо також, щоб рівень харизми членів найближчого кола був дещо нижчим, ніж у їх лідера, оскільки людина з більшими здібностями помітно знижує харизму самого лідера в очах його підлеглих і рано чи пізно почне з ним конкурувати. Проте велика відмінність в обдарованості між головою організації та найближчим колом може призвести до зниження критичності у близьких послідовників та появи у них фанатичної віри (аж до обожнення) у свого лідера. Але харизматик має бути кумиром не для найближчого оточення, а для натовпу. Достатньо, щоб для близького кола він лишався авторитетом.

Отже, харизматичне лідерство - це лідерство, побудоване на енергетиці, чарівності, умінні надихати, вести за собою. В більшості випадків формальний лідер, який володіє харизмою, одночасно є і неформальним: він користується пошаною і симпатією колег не тільки як керівник, але і як людина. Його особа є сильним мотиваційним чинником для підлеглих. Харизматичний лідер легко об`єднує людей і створює відмінні команди. Як правило, його підлеглі демонструють високий рівень лояльності і прихильності.

ВИСНОВКИ

Можна дискутувати стосовно того, чи дається харизма Богом, чи природою, але поза сумнівом є те, що не можна штучно зробити людину харизматичним лідером, якщо ця людина повністю позбавлена лідерських якостей, адже це рівноцінно тому, щоб вона психологічно переродилась. Слід зазначити, що існує багато людей потенційно харизматичних, але таких, що не реалізували своїх здібностей.

Основою-основ харизматичного іміджу є міф, який можна звести до шести основних пунктів. Перший має назву „харизма чужинця”, тобто існує такий феномен, що потенційно більший харизматичний вплив мають люди з закордонними коріннями або ті, що проживають на закордонних територіях (згадаємо, як після своєї відносної невдачі у Назареті, Ісус сказав, що „немає пророка у своїй вітчизні”). Другий пункт - „стан вічної боротьби”, про який ми вже говорили вище. Третій - „стигмати”, тобто ознаки, за якими можна ідентифікувати „обрану” людину на фоні інших. До таких ознак можна віднести особливості одягу та аксесуарів, фізіологічні ознаки, тощо. Згадаємо, наприклад, що А.Гітлер мав маленькі вусики та зачісував волосся на ліву сторону, Й.В.Сталін, що теж є яскравим представником лідера-харизматика, щоб виділитись із звичайного середовища теж мав вуса, а також часто з'являвся на люди з люлькою. Обов'язковий момент, чітко відзначений в біографії харизматичного лідера, це - усвідомлення своєї обраності та глобальності значення своєї місії. Цей четвертий пункт умовно можливо позначити як „почутий згори голос”. Важливим є п'ятий пункт - „ритуал” (культ). У групах, якими керує харизматик, йому поклоняються, постійно підкреслюють його відмінність від звичайних людей. Та, нарешті, останній (шостий) пункт - „раптовість появи на арені”. Справжній харизматик (особливо, лідер сект) має з'являтися там, де його давно очікують (бажано, щоб це був натовп людей), це посилює відчуття надзвичайності події і уможливлює задіяння сугестивного впливу

Отже, харизма є досить складним феноменом, який потребує подальшого дослідження. Це явище тісно пов'язане також з феноменами лідерства і влади. Однією з основних сфер суспільної практики, у якій реалізується харизматичне лідерство у сучасну епоху, залишається релігія. Слід також пам'ятати, що методи діяльності релігійних сект часто несуть загрозу порушення суспільного порядку і є небезпечними, насамперед, для психічного здоров'я самих послідовників цих культів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аристотель. Политика. - М.: ЭКСМО; С-Пб.: Terra fantastica, 2003. - 839 с.

2. Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогрес, 1990. - 808 с.

3. Гаджиев К.С. Политическая философия. - М.: Экономика, 1999. - 606 с.

4. Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования. - 3-е изд., перераб. и доп. -

Нижний Новгород: Изд-во Братства во имя св. князя Александра Невского, 2003. - 813 с.

5. Калабин А. Нужен харизматический руководитель: в поисках еффективной системы управления. С-Пб.: Питер, 2005. -

208 с.6. Калабін А. Команда лідера - його найближче коло. К.: Київський капіталіст, 2004, № 9. - 12 с.

7. Деструктивные психотехники / Ред. Митрофанова И. С-Пб.: Екслибрис, 2002. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru