Можна припустити, що психосенсорні й психомоторні процеси дзеркально - симетричні або енантіоморфні. Але дзеркально - симетричні вони за часом їх становлення: обидва ряди психічних процесів реалізуються в даний час (перші відбуваються майже повністю, а інші лише починають), але з оберненістю в протилежні часи - минуле і майбутнє ( вже здійснені образи сприйняття виявляються в минулому часі, ще не здійснені частини психомоторної діяльності можуть закінчуватись в майбутньому часі).

1.5 Індивідуальні профілі

Існування моторних, сенсорних та психологічних асиметрій обумовлює виникнення індивідуального профілю. Під індивідуальним профілем асиметрії мається на увазі притаманні тільки кожному даному суб`єкту сполучення моторних, сенсорних психічних асиметрій - симетрій. Логічно виправдано очікування трьох профілів: правого, змішаного, лівого. Перший - поєднання тільки правих, другий - лівих, правих асиметрій і симетрій, третій - тільки лівих асиметрій органів рухів і чуттів. Але реальна дійсність складніша. Для більшості людей характерні праві асиметрії рук, ніг, зору, слуху і домінування лівих частей органів нюху, дотику, смаку, ліве вухо домінує в сприйнятті музичних звуків, ліва півкуля домінує в функціях забезпечення мови і основаних на ній психічних процесах. Тому цей найбільш поширений серед людської популяції профіль асиметрії слід було б відзначити як змішаний. Однак він поки ще зазначається як правий, на основі того, що для таких людей характерні праві асиметрії органів руху, слуху і зору. Як змішаний, зазначається профіль асиметрії тієї людини, у якої праві асиметрії одних з наведених вище органів сполучаються з лівою асиметрією або симетрією інших. Скажімо, праворукість сполучається з лівою асиметрією слуху в сприйманні мовленевих стимулів. Лівий профіль має бути протилежним правому в усьому, але він ледве існує в людській популяції серед здорових людей. [52]

Дані про становлення не тільки моторних, але й сенсорних та психічних асиметрій та їх поєднаннях - індивідуальних профілях асиметрій в онтогенезі залишаються несистематизованими.

1.6 Емоційна сфера

Істотними виявилися дані вчених при вивченні особливостей емоційної сфери. Одне з найперших систематичних вивчень зв`язку „рукості” з особливостями емоційно - особистісної сфери (рисами темпераменту) було проведено психологами Мічиганського університету (1981). Була обстежена велика кількість здорових людей (1153 людини, з яких 119 - ліворукі) двох вікових груп: від 18 до 30 років та від 40 до 70 років. Порівнювались показники „рукості” з показниками темпераменту, які проявляються в емоційно - особистісних характеристиках. „Рукість ” визначалась за допомогою показника інвертируванності письма; для визначення рис темпераменту використовувалися опитувальники EASI та Г. Айзенка. В першій віковій групі було виявлено достовірне домінування в ліворуких чоловіків показників по факторам „загальна емоційність”, „страх” (боязкість) та „гнів” (емоційна нестриманість), а також зниження рівня самоконтролю та наявність ознак соціальної дезадаптації. Серед жінок першої вікової групи у ліворуких була виявлена більша емоційність у порівнянні з праворукими. В другій віковій групі у чоловіків відмінності були відсутніми, а у ліворуких жінок відмічалась велика екстраверерсія (за Айзенком). Зникнення кореляції між „рукістю” та особливостями темпераменту з віком автори пояснюють поступовістю процесу соціальної адаптації ліворуких людей після 40 років. За даними Мессі - Тейлор (1981), показники нейротизму (за опитувальникои Айзенка) у праворуких чоловіків нижче, ніж у ліворуких чоловіків, або амбідекстрів. У жінок відчутна кореляція між „рукістю” та показниками особистісних властивостей була відсутня. [17]

Х. Сакано (1982) було проведено лонгітюдне дослідження зв`язку індивідуально - психологічних рис (включаючи емоційність) з особливостями міжпівкульної організації мозку. На великій виборці досліджуваних (2000 людей - студентів Кіотського університету) міжпівкульна асиметрія вивчалась за схемою „палець - лікоть - око” з використанням критеріїв А. Р. Лурія (1969); індивідуально - психологічні особливості оцінювалися за допомогою опитувальника когнітивного типу Х. Сакано, яких „ділив” досліджуваного на художній та мислительський типи. Виявилось, що за даними проби „перехрест рук ” („лікоть”) співвідношення ліво - та праворуких приблизно однакове (1 : 1). Латентно - ліворукі досліджувані частіше належали до художнього типу, а латентно - праворукі - до мислительського. Підвищенна емоційність та тривожність, які вимірялись за допомогою опитувальників Айзенка та Спілбергера, корелюють з переважно лівонаправленими латеральними рухами очей.

Згідно дослідження, проведеного Л. А. Шмаковою та С. Є. Волошенко (1983), при зіставленні одного з показників „рукості” - аплодування - з особистісними властивостями, які виявлялися за допомогою ММРІ, виявилося, що жінки з правим типом аплодування стабільніші та більш екстравертивні, ніж жінки з лівим типом, які тривожніші, більш інтровертивні та мають більшу кількість соматичних скарг.

Вивчення цієї проблеми, проведене А. П. Куприковим, В. А. Москвіним та В. Н. Кляйном (1986) на великому контингенті здорових досліджуваних (200 чоловіків віком від 20 до 40 років), виявило наявність зв`язку між типом міжпівкульної організації, яка виявлялась за схемою „рука - око - вухо”, і результатами психодіагностичних оцінок особистості з допомогою тестів ММРІ, ПДТ (психодіагностичний тест Л. Т. Ямпольського, 1982), Спілбергера - Ханіна , Айзенка та Люшера. Аналіз матеріалів показав, що по мірі зростання ліволатеральних ознак у досліджуваних зростають значення таких шкал, як „нейротизм”, „депресія”, „психотизм”. Найбільша вираженість подібних емоційно - особистісних рис спостерігалась у праворуких людей з ведучим лівим вухом та оком. Автори виказали гіпотезу „про наростання дисбалансу особистісних властивостей та відповідному зниженню стійкості до емоційного стресу по мірі згладжування функціональної асиметрії мозку”. [38]

В. А. Москвіним (1990) проведено систематичне дослідження зв`язку емоційно - особистісних характеристик з індивідуальними профілями асиметрії. На великій виборці здорових досліджуваних (330 людей - студентів - 124 чоловіки та 206 жінок, та 276 чоловіків з середньою освітою віком від 20 до 30 років) було показано, що у чоловіків з прихованою ліворукістю (особливо при домінуючому лівому лікті) зростають показники по таким шкалам ПДТ, як „шизоїдність”, „інтрапсихічна дезорганізація”, „гіпотамія”, „конформність”, „сумлінність”, „сором`язливість”, „естетична враженість”, „жіночість”. Зростає показник „нейротизму” за тестом Айзенка та значення шкал тривожності за тестом Спілбергера - Ханіна. У жінок зв`язок варіантів міжпівкульної організації мозку з емоційно - особистісними характеристиками виявилась більш вариабельною. [38]

В цілому ж більш високі показники емоційної стійкості були виявлені у людей з одностороннім домінуванням моторних та сенсорних функцій (правшей та лівшей), ніж у людей зі змішеним типом міжпівкульної організації мозку.

Згідно моделі латеральної мозкової організації емоціогенних систем, запропонованої А. П. Куприковим (1975), емоціогенні системи лівої півкулі (коркові та підкоркові утворення) пов`язані з „гіперстенічними” емоціями (ейфорія, манія, гнів, тревога), а емоціогенні системи правої півкулі - з „астенічними” емоціями (печаль, нудьга, апатія, страх).

Однак, існують роботи, які заперечують зв`язок профілю латеральних ознак з індивідуально - психологічними властивостями. Так, Ф. Альберт і Т. Токо (1980), використовуючи опитувальники та Блау - тест (тест на обертання), дійшли висновку, що діти, які відстають у навчанні й мають емоційні порушення, суттєво не відрізняються за ознаками латеральної організації мозку від здорових дітей. Зв`язок „рукості” з тривожністю, яка вимірюється з допомогою опитувальника Спілбергера, не виявлена і в дорослих людей. Однак в цілому подібних робіт явно менше тих, які стверджують залежність між латеральними ознаками та особливостями емоційної сфери. [33]

Особливий розділ даної проблеми складає вивчення емоційно - особистісної сфери у „чистих” лівшей (тобто людей, які вважають себе лівшами і виявляють лівосторонні ознаки по всім мануальним тестам). На даний час в нейропсихології склалось уявлення про те, що мозкова організація психічних процесів у лівшів має особливий специфічний характер, який якісно відрізняється від такого у правців. Ряд авторів відмічає у лівшей особливі емоційно - особистісні риси у порівнянні з праворукими досліджуваними. Багато вчених, таких як В. А. Москвін, А. В. Семенович та інші, вказують на гетерогенність ліворукості, на існування „вторинного” примушеного лівшества, пов`язаного з пренатальним або постнатальним ураженням лівої півкулі або з ураженням правої руки. В роботі В. А. Москвіна (1988) на виборці лівшей (41 унілатеральних „чистих” лівші та 20 правооких „нечистих” лівші) показано, що унітатеральні лівші характеризуються підвищеними значеннями показників за такими шкалами ПДТ, як „тривожність”, „іпохондрія”, „фобія”, „паранойальність”, „інтрапсихічна дезорганізація”, „конфлікти вузького кола”, „комфорність”, „сумлінність”, „сором`язливість”. У них підвищені показники по шкалі „нейротизму” Айзенка та шкалам тривожності Спілбергера - Ханіна. У правооких ліворуких („нечистих”) лівшей виявлена зворотня закономірність. Таким чином, існують дані про те, що емоційно - особистісні риси по - різному пов`язані з „рукістю”, „ведучим оком” та „ведучим вухом”. [8]

Підсумовуючи роботи, виконані по питанню про зв`язок емоційно - особистісних якостей з профілем латеральності можна сказати наступне. По - перше, сам профіль латеральності виявлявся різними авторами з використанням різних методик, що робить важчим порівняння результатів. По - друге, поняття „емоційно - особистісні риси” достатньо неоднозначне. В літературі відсутнє чітке уявлення про психологічну структуру „емоційної” або „емоційно - особистісної сфери” чи хоча б про її основні параметри. Однак, більшість авторів відмічають зв`язок між „рукістю” та такими емоційно - особистісними якостями, як „тревожність”, „нейротизм” та ін. Тому очевидно, що проблема зв`язку міжпівкульних відносин з емоційно - особистісними якостями далека від свого вирішення. [34]

Особливий аспект вивчення проблеми відношення функціональної спеціалізації півкуль до емоційно - особистісної сфери в нормі складають роботи, присвячені оцінюванню ролі правої та лівої півкулі у сприйнятті емоційних стимулів, у мімічній експресії позитивних та негативних емоцій. Як відомо, переважна активізація лівої або правої півкулі мозку зоровими стимулами досягається пред`явленням їх в латеральні (ліве або праве) зорові півполя. В низці робіт окреме пред`явлення стимулів до правої чи лівої півкулі мозку досягається за допомогою тахістоскопа або спеціальних контактних лінз. [57]

Результати такого роду дослідів свідчать про зв`язок позитивних емоцій з переважною активністю лівої півкулі, а негативні - правої. Так, С. Даймонд (1976) виявив, що зміст переглянутого фільму по - різному оцінюється при його перед`яві до правої чи лівої півкулі: права півкуля пов`язана перш за все з оцінкою „неприємного та жахливого”, а ліве - „приємного та смішного”. В іншій роботі цього ж автора (1977) було показано, що серцебиття суттєво зростає, коли ліва півкуля „сприймає” смішний фільм, а права „дивиться” страшний. Якщо права півкуля „сприймає” смішний фільм, то частота серцевого ритму значно не зростає. М. Нател і Р. Гур (1981) показали, що оцінки правої півкулі нейтральних лиць більш негативні, ніж оцінки лівої півкулі. Часове розпізнавання лицевого виразу „радості” виявилось суттєво меншим при пред`явленні слайду до правого півполя зору (тобто до лівої півкулі), ніж до протилежного. При „ печалі” співвідношення було зворотнім. Один і той самий зміст стверджень викликає неприйняття у людей з переважною активацією правої півкулі та позитивне відношення до нього - з переважною активацією лівого. Про активацію тієї чи іншої півкулі автори судили по переважно правостороннім або лівостороннім рухам голови чи очей, або за ступенем рухомості та інтенсивності мімічної експресії однієї половини обличчя. Досліджувані з лівосторонньою активністю виказують більшу позитивну оцінку результату різних емоційних подій, ніж з правосторонньою активністю. За допомогою того ж методу було показано, що емоційно - позитивні питання викликають переважно активацію лівої півкулі у порівнянні з негативними. [56]

Існують відомості про те, що ліва півкуля більш стійка до зміни настрою: при зміні настрою, створеного за допомогою процедури „квазігіпнотичної індукції”, оцінка експресій обличчя погіршується пред`явленні її до правої півкулі й не змінюється при пред`явленні їх до лівої. Також є дані, які свідчать про перевагу лівої півкулі в регуляції і позитивного, і негативного афекту. П. Рентер - Лоренц з іншими вченими (1983) встановив, що перевага правої та лівої півкулі при впізнаванні емоційних виразів обличчя різного знаку пов`язано з домінуванням правої чи лівої руки; у праворуких (та ліворуких з інвертируваним положенням руки при письмі) час реакції у відповідь на зображення обличчя з веселим виразам було коротше при пред`явленні до правого поля зору (тобто до лівої півкулі) у порівнянні з лівим, а у відповідь на зображення облич з сумним виразом результати були зворотними. У лівшей з неінвертируваним положенням руки при письмі латеральні відмінності мало зворотній характер.

Не тільки зображення облич, але й слова з різним емоційним значенням по - різному „сприймаються” правою ті лівою півкулями. За даними Е. Штрауса (1983), емоційно - позитивні слова впізнаються більш точно, ніж негативні, якщо подаються до лівої півкулі, хоча і негативні слова краще впізнавались саме лівою півкулею, а не правою. Однак Р. Гравіс (1981) показав, що для негативних слів існує перевага правої півкулі, що у свою чергу характерно тільки для чоловіків. Таким чином, питання про півкульове „сприймання” вербальних стимулів з різним емоційним значенням залишається відкритим. В цілому роботи по вивченню мімічних експресій емоцій різного знаку багато численні й мають протиріччя. За даними Дж. Борода (1981), активна (за інструкцією) експресія позитивних емоцій („привітання”) позитивно корелює з домінуванням лівої півкулі, а експресія негативних емоцій („відраза”) виявила негативну кореляцію з цим фактором. Останнє характерно лише для жінок, у чоловіків кореляція значного рівня не досягла. М. Н. Русалова (1987) виявила, що емоційний фон, який оцінювався по мімічній експресії, залежить від ступеня активізації мовленевої півкулі: при високому рівні активації переважають позитивні емоції, при зниженні - негативні. [46]

В. Дорсон (1984) виявив велику рухомість і виразність лівої половини обличчя у порівнянні з правою при завданні викликати у себе як радісні, так і печальні вирази обличчя, згадавши реальні ситуації з особистого досвіду. Фотографії облич, складених з одних лише лівих половин, більш інтенсивно у порівнянні з правосторонніми відбивають негативні емоції відрази та гніву.

Ці та низка інших робіт вказують на існування певної залежності між активністю лівої та правої півкулі й сприйняттям емоційних стимулів і емоційною експресією. Однак, вочевидь, існує декілька факторів, які визначають цю залежність: тип міжпівкульної асиметрії мозку, стать, вік, та ін., роль яких вивчена недостатньо.

Загалом, зараз проблема ролі лівої та правої півкуль мозку в забезпеченні емоцій вивчається головним чином у двох аспектах, а саме: вивчається зв`язок типу міжпівкульної асиметрії з емоційно - особистісною сферою та особливості сприйняття емоційних стимулів та емоційної експресії при активації лівої та правої півкулі мозку.

Можна відмітити певну домовленість експериментальних даних , отриманих різними авторами за допомогою різних методик. Згідно результатів, отриманих більшістю авторів, структури лівої та правої півкулі мозку по - різному пов`язані з регуляцією позитивних та негативних емоцій, а також з такими емоційно - особистісними якостями , як нейротизм, психотизм, депресія, комфортність і т. і.

Люди з „правопівкулевим” типом асиметрії (тобто з ознаками функціонального домінування лівої півкулі), характеризуються меншими значеннями зазначених емоційно - особистісними якостей у порівнянні з людьми, що мають „лівопівкулевий” тип асиметрії (ознаки функціонального домінування правої півкулі). Ліва півкуля, згідно з більшістю експериментальних даних, в більшій мірі „чутливе” до позитивних емоційних стимуляцій, а права - до негативних. Ці дві групи фактів можуть бути розтлумачені поки що, як свідоцтво різних функцій лівої та правої півкулі в здійснені емоційних процесів та станів. Однак самі емоційні стани (емоційна реакція певного знаку й емоційно - особистісні якості) відносяться до різних класів емоційних явищ, і знайти кореляцію між ними ще не означає довести слідство їхньої природи або їхніх механізмів. [47]

Слід зазначити, що літературні дані, в ряді випадків не відповідають цим закономірностям, що може означати і різність методичних прийомів дослідження, й наявність прихованих, ще не вивчених факторів, що впливають на характеристики емоційної сфери здорових досліджуваних.

Достатньо уразливим у всіх дослідженнях, присвячених проблемі зв`язку „лівопівкулевих” та „правопівкулевих” ознак домінування з емоційно - особистісними якостями, являються те, що автори, як правило, обмежувались оцінкою лише моторних ознак асиметрії , не вивчаючи відразу й сенсорні. Однак моторне „правшество” або „лівшество” характеризує лише один з аспектів міжпівкулевої асиметрії і може поєднуватися з різними видами сенсорної асиметрії. Ця обставина складає певні труднощі при вивчені указаної проблеми.

1.7 Статевий диморфізм

Останнім часом при вивченні функціональної асиметрії мозку немала увага приділяється статі. В російському виданні монографії „Лівий мозок, правий мозок” американські автори обговорюють результати „клінічних та поведінкових результатів”, які свідчать про несхожість асиметрій мозку між чоловіками та жінками. Вони піддають сумнівам правомірність рекомендацій зробити „статеву відмінність в організації мозку” основою для розробки навчальних програм початкових шкіл, „найкращим чином пристосованих до можливостей кожної статі”. Справедливим є висновок авторів : „Цей підхід заперечує значення індивідуальних відмінностей в межах чоловічої та жіночої статі. ” [3]

Зараз відомий такий факт, що у чоловіків більш уразлива домінуюча півкуля та психічні порушення в них спостерігаються частіше (залежні від цієї півкулі); чоловічій „нервовій організації” більш притаманний аутизм - один з основних симптомів шизофренії. У жінок частіше виникають ураження не домінуючої півкулі та такі зміни психіки, як, скажімо, афективні порушення.

В літературі є дані про різну частоту ураження правої чи лівої півкулі. Показано, що крововилив у мозок частіше у чоловіків, ніж у жінок: у 144 й у 69; крововилив до правої півкулі - у 81 чоловіка та у 69 жінок, до лівої - у 63 чоловіків та у 43 жінок [Канарейкін К. Ф., Бабєнкова С. В., 1973]. Пухлини мозку виявляли частіше у жінок ( у 69 зі 109 хворих ), ніж у чоловіків ( у 49 із 109 ): у 65 % спостережень вони утворювались в лівій і в 35 % - в правій півкулі [Дягільов В. В., 1985].

Важко скласти систематизований опис різних індивідуальних профілей асиметрії чоловіків та жінок. Багато численні висловлювання можна поділити на дві групи. В одній говориться, що ліворуких більше серед чоловіків, в іншій - серед жінок.

Стосовно публікацій й розробок про несхожість між сенсорними асиметріями, то тут можна говорити про їх недостатню вивченість. Однак відомо, що ліве вухо чоловіків більш чутливе до різних акустичних звуків, ніж праве; у жінок асиметрія менш виражена. Смакова чутливість більша у жінок, хоча і в жінок, і в чоловіків вона гостріша на лівій половині язика. [25]

Просторові й мовленнєві здібності теж суттєво різняться. У хлопчиків вже до 6 - річного віку права півкуля спеціалізується в формуванні просторових уявлень, в просторі краще орієнтуються хлопчики, ніж дівчата. У віці 7 - 8 років хлопчики більш правильно вирішують зорові, дівчата - мовленнєві завдання. Таким чином, можна говорити, що у чоловіків спостерігається краща „просторова візуалізація” , ніж у жінок. До того ж, спеціалізація лівої мовленнєвої зони у чоловіків протікає швидше, ніж у жінок, це пов`язано зі специфікою впливу гормонального середовища на синтез білку. Існує думка, що жіночий мозок наближений до мозку чоловіка - лівші; характеризується пониженою ( у порівнянні з мозком чоловіка - правші ) спеціалізацією півкуль.

Порівнявши праві - ліві асиметрії та симетрію функцій рук, ніг, зору, слуху здорових та хворих на епілепсію, Т. І. Тетеркіна (1985) показала, що при епілепсії тільки у жінок виявився лівий профіль асиметрії; сполучення правих асиметрій рук та слуху виявлено у здорових чоловіків у 54,1 % та хворих - 38,8 %, а у жінок, таким чином, у 69 % та 35,6 %; праві асиметрії рук та зору були у 58,3% здорових та у 56,3 % хворих чоловіків, у 72,4 % здорових та у 43,8 % хворих жінок. [1]

При вивченні електричної активності мозку при запам`ятовуванні 1) іменників, 2) музичних уривків, 3) десяти двозначних чисел у чоловіків та жінок 20 - 30 років були зроблені висновки, що мозок чоловіка більш асиметричний, що у жінок „мовленнєві функції локалізовані в обох гемисферах, і це призводить до використовування ними переважно вербально - аналітичної стратегії рішення навіть невербальних завдань”. Таким чином доводиться, що спеціалізація півкуль мозку чоловіків та жінок різна.

В основі висновків про різність асиметрії у чоловіків та жінок, висувають роль еволюційних факторів. Чоловіки в еволюції виконували роль мисливців та ватажків, й перевагу мали ті з них, хто мав гарні зорово - просторові здібності. Жінки ж постійно користувались навичками, пов`язаними з вихованням дітей та використанням мови як способу спілкування. [6]

Більш переконливою є концепція В. А. Геодакяна (1983) про диференціації статей як „ вигідна форма інформаційного контакту з середовищем”. Мова йде про спеціалізації „за двома основним головним альтернативним аспектам еволюції”. Перший - генетичний аспект (передача інформації з покоління до покоління), забезпечує зберігання. Другий - екологічний аспект (отримання інформації з середовища), забезпечує зміни. Задачу зберігання генетичної інформації забезпечує більше жіноча стать, а зміни - чоловіча. Еволюційна стійкість людської популяції зростає за рахунок підсистем, „спеціалізованих по консервативним та оперативним тенденціям”. Таким чином, оскільки асиметрія функцій півкуль являється фундаментальною властивістю головного мозку, який обумовлює формування свідомості людини, то у проявленні цих асиметрій щось має відповідати консервативним (для жінок) та оперативним (для чоловіків) тенденціям у підтриманні еволюційної стійкості людської популяції. [47]

Розділ ІІ. Методи оцінки функціональних асиметрій людини

2.1 Методи тестування, проб та опитувальників

За даними різних авторів, доля лівшей коливається від 1 до 30 %, найбільш частіше наводяться цифри 3 - 7 %, до того ж далеко не у всіх вчених серед неправоруких виявляються амбідекстри. Для визначення переважаючої руки застосовуються опитувальники, які містять питання про використання лівої або правої руки у побуті, навчанні, в ігровій та трудовій діяльності. Іноді досліджуваним пропонується продемонструвати ту чи іншу дію, вказану в запитаннях, тобто усний звіт доповнюється експериментальними пробами. Великий розброс результатів при виявлені серед популяції долі неправоруких пояснюється тим, що різні автори використовують неоднакові підбори питань, тестів, а також варіюють їх число в дослідженні. Крім того, існує невпевненість в тому, кого вважати лівшею. Деякі автори виділяють „абсолютних лівшей”, „переучених лівшей”, „прихованих”, „парціальних” і т. і., базуючись на різних морфологічних ознаках, даних експериментальних проб та опитувальників. [14]

Низка вчених в більшій мірі покладаються на тести. Обстеження рукості, яка виявляється тільки за допомогою опитувальника, виявляють меншу кількість лівшей і більше - амбідекстрів у порівнянні з результатами аналогічного обстеження за допомогою тестів.

Пропонуючи опитувальник, експериментатор звертається до самооцінки досліджуваних, яка не завжди відповідає дійсності і може привести до помилкових висновків. Показано, що серед тих, хто вважає себе правшами багато лівшей і амбудекстрів. При цьому чоловіки частіше оцінюють себе як ліворуких. [48]

Іншим недоліком опитувальників є те, що їх структура сприяє автоматизації відповідей і призводить до повторів. Лиши опитувальники Crovitz і Zener мають таку послідовність питань, де чергуються дії домінантної та недомінантної руки. Наведемо приклад декількох типових запитань, які пропонуються авторами для оцінки функціональної асиметрії мозку:

Це являється причиною меншого числа лівшей в амбідекстрів, які виявляється за допомогою опитувальників. [49]

Проби мають ту перевагу, що наглядно демонструють домінування лівої та правої сторони в конкретному завданні. Однак велика кількість проб, які використовуються експериментаторами, свідчать про недовіру до них. Дійсно, процент правшества і лівшества, отриманих за допомогою різних проб, змінюється в дуже широкому діапазоні. Наприклад, проба „зчеплення пальців рук” виявляє 56 % лівосторонніх значень, тоді як пишуть своє ім`я лівою рукою в 7,4 % випадків. [34]

Цікаво відмітити, що кореляція між результатами різних проб у лівшей і правшей різна. Так за даними Є. В. Гурової, сполучення лівої пози Наполеона з лівим типом аплодування виявлено в 73,4 % всіх випадків. Сполучення такої пози Наполеона з більш широким нігтьовим ложем лівого мізинця виявляється в 73 %.

S. Tapley і M. Bryden виявили, що коефіцієнт кореляції між показниками руки, якій надають більшу перевагу, що виявляється за допомогою опитувальників, і показниками в тесті на розміщення точок в центрах багатьох маленьких кружечків в цілому для групи дорівнює 0,75. Але коефіцієнт кореляції, виявлений для лівшей і правшей окремо дуже невеликий. Автори припустили, що показники рукості, що виявляються за допомогою опитувальників і тестів на мануальну діяльність, обумовлені різними факторами.

Дійсно, ряд тестів виявляє морфологічні відмінності в будові парних органів, тоді як інші направлені на виявлення моторних відмінностей. В детермінації багатьох сенсомоторних навичок велику роль відіграє соціалізація.

Відомо, що чоловіки, які пройшли армію, починають рух вперед з лівої ноги. Саме тому, виявляючи ведучу ногу, експериментатори велике значення надають тому, з якої ноги досліджуваний починає рух назад. [27]

Таким чином, функціональні асиметрії людини обумовлюються дією, при наймі, декількох факторів, по - різному проявляючимися в латеральних показниках. Тому об`єктивний контроль функціональної асиметрії повинен бути багато параметричним, з використанням багатьох наборів тестів та проб.

2.2 Психофізіологічні методи дослідження

Для оцінки взаємовідносин півкуль головного мозку розроблена велика кількість методів, які характеризуються дотриманням основної умови - повного або часткового розділення інформації, яка надходить до кожної з півкуль. Одним з широко використовуваних методів є тахістоскопічний, який використовує факт природного розділення частини путей зорового аналізатора в мозку. Фіксуючи погляд досліджуваного в центральній точці, можна подати інформацію до лівої півкулі, експонуючи зоровий стимул до правого поля зору. Однак умова односторонності переробки інформації зберігається лише дуже короткий проміжок часу, оскільки наявність міжпівкулевих зв`язків забезпечує передачу інформації до іншої півкулі. Сувора фіксація пози досліджуваного і необхідність тримати очі відкритими ускладнює безартефактну реєстрацію фізіологічних функцій, що само собою знижує інформативність цього методу. [33]

Інший метод - дихотичне прослуховування - заключається в тому, що за допомогою стереофонічних навушників різні акустичні стимули одночасно подаються до правого та лівого вуха. Переважна латералізація надходження інформації досягається в цьому випадку тим, що велика кількість нервових волокон іде до контрлатеральної півкулі. Результати тестування оцінюються за ефективністю відтворення або впізнання стимулів, які пред`являються справа і зліва.

Існує багато модифікацій дихотичного прослуховування, які відрізняються підбором стимульного матеріалу, темпом пред`явлення, способом звітування досліджуваного. Наприклад, в експериментах з дихотичним спостереженням досліджуваному пропонується натискати на ключ правою або лівою рукою при знаходженні потрібного стимулу в потоці дихотично пред`явленої інформації.

Основним результатом як тахістоскопічного, так і дихотичного тестування є „ефект правого поля зору” чи „ефект правого вуха” при сприйнятті вербальної інформації, тобто краще відтворення слів, складів, цифр, які пред`являються візуально справа від точки фіксації погляду або прослуханих через стереофонічні навушники правим вухом. Для невербальної інформації (наприклад, впізнання облич чи місця розташування стимулів в просторі), а також для акустичної інформації (прослуховування музичних творів) винайдений „ефект лівого візуального поля та лівого вуха”. Дихотичне прослуховування займає одне з ведучих місць серед найбільш використовуваних інструментів для оцінки як функціональної асиметрії мозку, так і ролі кожної півкулі в переробці мовленевої інформації. [29]

Існують дані про кореляцію між результатами тахістоскопічнго і дихотичного тестування. Вважають, що перевага вуха більш тісно пов'язана з перевагою руки, ніж з латералізацією мовленевих функцій.

Виявилося, що при дихотичному тестуванні „ефект правого вуха” не являється постійним навіть для правшей. Так, при пред`явленні вербального матеріалу, який вимовляється зі змінною інтонацією, „ефект правого вуха” виявляється, якщо увага досліджуваного направлена на вербальний зміст прослуханої звістки; якщо ж йому пропонується дати звіт про якість емоційного тону, з яким пред`являється інформація, виявляється „ефект лівого вуха”. Виявлені також великі між індивідуальні варіації показників асиметрії у випадку нерегламентованого відтворення стимулів і слабка вірогідність прогнозування показників асиметрії для різних дихоитчних тестів на основі даних, отриманих в одному з них. Низька кореляція показників при повторному виконанні тестів підтвердила думку про те, що крім безпосередньо асиметрії функцій півкуль мозку має місце асиметрія „входів” і здвигів уваги, що перешкоджає широкому використанню дихотичних тестів в практичних цілях. [2]

Оскільки організація мозку є відносно стабільною властивістю індивіду, варіабельність результатів тахістоскопічних і дихотичних тестів, означає, що вони оцінюють функції, які можуть змінюватися за короткі проміжки часу, такі, наприклад, як формування стратегій, що використовуються при виконанні задач.

В даний час для вивчення функціональної асиметрії мозку все частіше використовують моноауральне тестування, яке відрізняються від дихотичного тим, що акустична інформація подається справа і зліва не одночасно, а послідовно. Ефекти домінування правого вуха при моноауральному тестуванні трохи менше, ніж при дихотичному, однак вони суттєво зростають при відставлені відтворення.

Для дослідження функціональної асиметрії мозку в процесі адаптації використовується метод моноаурального тестування. Досліджуваним пропонується прослухати кожним вухом через стереофонічні навушники різні списки з 10 трьохскладових слів. Пред'явлення слів до правого і лівого вуха проходить послідовно, тобто не співпадає з часом; перше слово списку йшло у випадковому порядку. Загальний темп читання - одне слово в секунду. Відтворення проходить за командою з відставанням в 1 хвилину від початку пред`явлення списків. На відтворення дається 1 хвилина. Досліджуваний відтворює всі запам`ятовані ним слова усно або в будь - якому порядку, не вказуючи, яким вухом вони були почуті. Після 2 - хвилинного відпочинку досліджуваним пред`являли нові списки пар слів. Всього в досліді використовували дев`ять пар списків слів. Кожний список складався з семи нейтральних і трьох емоціогенних слів, підібраних методом незалежної експертної оцінки і розташованих в списках в довільному порядку. Вісім аналогічних програм із дев`яти пар списків були записані на стереофонічному магнітофоні. В кожний день досліджень використовувались всі програми, однак для кожного досліджуваного окремо в наступному за порядком дослідженні пропонували нову програму. Крім того, після кожного дослідження лівий і правий навушники міняли місцями. [59]

Психофізіологічний аналіз змін процесів пам`яті та емоційного реагування також проводився методом моноаурального тестування з використанням слів - стимулів, заздалегідь розділених за допомогою експертної оцінки на три класи: нейтральних, слабо емоціогенних та сильно емоціогенних. [43]

Всі перераховані вище методи можуть проводитись тільки в лабораторних умовах з використанням спеціальної апаратури. До того ж вони досить об`ємні за інтерпретацією й всіма проведеннями. Тому протягом певного часу ведуться пошуки експрес - методик. Саме такі експрес - методики були розроблені Є. П. Ільїним за психомоторними показниками. Першою з них ми розглянемо метод теппінг - тесту.

Сила нервових процесів являється показником роботоздатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за обсягом в тривалістю навантаження, ніж слабка. Таким чином, для цього методу використовується максимальний темп рухів рук, які чередуються: спочатку права, потім ліва. Отримані результати дають можливість умовно розділити варіанти максимального темпу на п`ять типів:

- випуклий тип: темп зростає до максимального в перші 10 - 15 секунд роботи; в подальшому, до 25 - 30 секунд, він може знизитись нижче початкового рівня (тобто того, який спостерігався перші 5 секунд роботи). Цей тип кривої свідчить про наявність в досліджуваного сильної нервової системи;

- рівний тип: максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи. Даний тип кривої характеризує нервову систему досліджуваного як нервову систему середньої сили;

- спадаючий тип: максимальний темп знижується вже з другого 5 - секундного відрізку й залишається на такому рівні протягом всієї роботи. Цей тип свідчить про слабкість нервової системи досліджуваного;

- проміжковий тип: темп роботи знижується після перших 10 - 15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжковий між середньою та слабкою силою нервової системи - середньо - слабка нервова система;

- увігнутий тип: початкове зниження максимального темпу змінюється потім на короткочасні зростання темпу до кінцевого рівня. Внаслідок здібності до короткочасної мобілізації такі досліджувані відносяться також до групи із середньо - слабкою нервовою системою.

Другий вид експрес - методики спрямований на виявлення балансу збуджувального і гальмівного процесів за допомогою кінематометричної методу. Використання методики базується на відомому факті, що людина позбавлена можливості контролювати свої рухи поглядом, у випадку переваги збудження відтворює задану амплітуду рухів з переводом, а у випадку переваги гальмування - з недоводом. Критеріями для діагностики є діагнози, що ставляться за співвідношенням „переводів” і „недоводів” на малих і великих амплітудах руху. Для проведення досліду використовується кінематометр Жуковського, який представляє собою платформу - площадку зі шкалою від 0 до 90 кутових градусів. На платформі закріплено ложе для передпліччя досліджуваного, який сідає перед столом у зручній позі й кладе туди передпліччя. Досліджуваний має за командою експериментатора із заплющеними очима згибати руку в ліктівому суглобі до певного обмежувача 5 разів підряд і при кожному русі запам`ятовувати амплітуду руху. Він має зупиняти кожен свій рух на тій точці, де раніше був обмежувач. Експериментатор тим часом встановлює обмежувач не повідомляючи досліджуваного, яку амплітуду йому задає. Спочатку обмежувач встановлюється на 20° і досліджуваний робить 5 рухів з обмежувачем. Потім обмежувач убирається й досліджуваний робить 5 рухів без нього. Таку ж процедуру повторюють для амплітуди 70°. Весь час експериментатор слідкує за показниками шкали при рухах досліджуваного і фіксує результати. Дослід виконується спочатку правою, а потім лівою рукою. Таким чином виявляється знак і величина помилки для кожної проби руху кожною рукою окремо, а також вичислюється сумарні показники помилок відтворення для кожної амплітуди і кожної руки окремо. [20]

Всі перераховані методи дають можливість виявити функціональну асиметрію мозку, однак найбільшу вірогідність досліджуваної асиметрії дають їх поєднання.

Наприклад, таке поєднання даних двох різних методів аналізу функціональної асиметрії мозку було проведено D. Kimura (1961). У її дослідах на 120 хворих з ураженнями, локалізованими в правій чи лівій півкулі мозку, і 13 здорових досліджуваних провели пробу Вада - зворотної інактивації однієї з півкуль мозку шляхом введення амітала натрію до правої або лівої сонної артерії. За фактом зникнення вербальних відповідей при односторонньому наркозі проба Вада дозволяє однозначно виявити півкулю, яка контролює мову.

Потім ці ж досліджувані були обстежені за допомогою дихотичного тестування. Завдання для досліджуваних складалося в відтворенні трьох пар різних цифр, одночасно пред`явлених за допомогою стереофонічних навушників в обидва вуха. Виявилося, що люди з домінантною по мові лівою півкулею краще згадують цифри, почуті правим вухом, виявляючи тим самим „ефект правого вуха”, а люди з домінантною по мові правою півкулею краще згадують слова, почуті лівим вухом. Таким чином, вийшло, що розташування центру мови виявляють результати дихотичного тестування.

На думку D. Kimura [1961], „ефект правого вуха” пояснюється тим, що контрлатеральні проекції від вуха до мозку більш сильне, ніж іпсилатеральні. При одночасній перед`яві вербальних стимулів в обидва вуха інформація, що переходить по контрлатеральним шляхам, пригнічує іпсилатеральну передачу сигналів. [31]

Розділ ІІІ. Психологічне дослідження між профілями латеральності у правшей та лівшей методом математичних розрахунків

При проведенні дослідження між профілями латеральності між правшами та лівшами методом математичних розрахунків було опитано 40 здорових дівчат - студенток віком від 19 до 24 років ( Додаток 1). Вони були опитані за допомогою методики, що давала можливість визначити індивідуальний профіль латеральності ( Додаток 2). Методика складається з моторних (рука (5 варіантів), нога(4 варіанти)) та сенсорних(око(3 варіанти), вухо (2 варіанти)) проб, а також містить питання про наявність в сім`ї опитуваних ліворуких родичів, що дає можливість спостерігати за спадковістю. Розрахунки, за якими проводилось визначення домінування правої чи лівої асиметрії мозку, визначались за формулою, яку запропонували Брагіна Н.Н та Доброхотова Т.А.:

Кпр = ?п - ?л х 100

?п +?л + ?0

де,

Кпр - коефіцієнт праворукості ;

?п - кількість правих проб;

?л - кількість лівих проб;

?0 - кількість невизначених проб.

Показники від - 20% розраховувались як домінування лівої руки;

+ 20% як домінування правої руки;

проміжок між - 20% до + 20% , як відсутність

За допомогою розрахунків стало відомо, що серед 40 опитуваних дівчат 19 з домінуванням правої асиметрії, 13 - з домінуванням лівої, 8 - невизначених асиметрій (амбідекстрів) і одна лівша. В подальших розрахунках, дівчина з лівою латералізацією функцій мозку буде включена до списку досліджуваних з домінуванням лівих асиметрій через свою не чисельність (Додаток 3). Таким чином, на основі індивідуальних показників було виділено дві групи досліджуваних - з домінуванням правої та лівої асиметрії, як зазначено на таблицях 1 і 2.

Таблиця 1

Індивідуальні профілі латеральності у досліджуваних з домінуванням правих функцій

Таблиця 2

Індивідуальні профілі латеральності в досліджуваних з домінуванням лівих функцій

Після визначення індивідуальних профілів латеральності у досліджуваних був проведений ІІ етап дослідження. Використовуючи опитувальник

„16 особистісних факторів Кеттела” по формі С на 105 питань, було отримано 32 особистісних профілі по 16 факторам:

Індивідуальні показники по тесту „16 особистісних фактори Кеттела” у досліджуваних з домінуванням правих асиметрій

Індивідуальні показники по тесту „16 особистісних фактори Кеттела” у досліджуваних з домінуванням лівих асиметрій

За допомогою первинної математичної обробки було розраховано середнє квадратичне відхилення для двох груп досліджуваних за формулою:

Х = v ? (хі - х)

n - 1

де, Х - середнє квадратичне відхилення;

хі - кожне досліджуване значення ознаки;

х - середнє арифметичне значення ознаки;

n - кількість спостережень.

Отримані дані дали можливість перейти до методів вторинної математичної обробки, а саме до t - критерію Ст`юдента. [43] Цей критерій виявляє відмінності на рівні досліджуваної ознаки між двома вибірками (групами), тобто саме те, що нам необхідно для відповіді на запитання чи є відмінності між особистісними профілями людей з різною латералізацією мозку.

Статистичну значимість різниці між середніми величинами розраховують за формулою:

td = M1 - M2

vm1? + m2?

де,

M1 та M2 - порівнювальні середні арифметичні величини вибірок N1 та N2

m1? та m2? - квадрати помилок середніх величин. В свою чергу, квадрати помилок середніх величин розраховуються за формулою з урахуванням середнього квадратичного відхилення (Х) та об`єму вибірки (N):

m = Х , а в наслідок: m? = Х?

vN N

Різниця середніх арифметичних величин вважається значимою, якщо td ? tst.

Стандартне значення (tst) визначається з урахуванням об`єму вибірки (N) або числа степенів свободи (N = N1 + N2 - 2).

Таким чином були розраховані середні арифметичні величини по двом вибіркам, що дало можливість оцінити факторам, які впливають на цю різницю:

де, * -p = 0,05

Критичні значення tst для трьох порогів вірогідності (p1=0,05, p2=0,01, p3=0,001) наведені в додатку.

Як видно з таблиці, критичні значення оцінки різниці між двома середніми арифметичними величинами спостерігаються за трьома факторами по тесту Кеттела, а саме: фактором B, фактором H та фактором Q3.

Відмінність показників за фактором B у тих, в кого домінує права рука від тих у кого ліва пояснюється різним рівнем інтелекту. Інтелект слід розглядати через призму способу мислення:

До процесів мислення лівої півкулі належать такі функції, як послідовне сприйняття та переробка інформації, аналітична, вербальна, локальна, лінійна, алгебраїчна, логічна, раціональна, у той час, як до процесів мислення правої півкулі - паралельне сприйняття та переробка інформації, синтетична, невербальна, глобальна, просторова, геометрична, інтуїтивна та чуттєва.

Відмінність показників за фактором H пояснюється постійною боротьбою між ліворуким населенням з набагато більшим за своєю кількістю праворуким. Відстоювання свого права на інше, нестандартне (креативне) мислення спідкає лівшей частіше йти на ризик, аби зміцнити свої позиції.

І, нарешті, відмінність показників за фактором Q3 пояснюється тим, що рівень самоконтролю у лівшей більше тому, що їм для оволодінням тими навичками, котрі в правшей формуються й закріплюються незалежно від їхнього бажання, просто за певними законами психічного розвитку, треба докладати багато зусиль. Лівші всякий раз наче винаходять нові способи оволодіння світом правшей. Це й формує в них високий рівень самоконтролю.

Індивідуальні профілі людей формуються з багатьох складників. Властивості темпераменту визначають динамічну сторону особистості, є найбільш стійкими та постійними у порівнянні з іншими психічними особливостями людини. Від темпераменту залежить:

швидкість виникнення психічних процесів;

темп і ритм діяльності та поведінки;

інтенсивність психічних процесів.

Причина індивідуальних особливостей поведінки обумовлено властивостями нервових процесів збудження й гальмування, та їх різними варіаціями. Мова йде про такі властивості, як сила (тобто властивість нервової системи витримувати сильні подразники; вона характеризується витримкою та робото здатністю нервових клітин), врівноваженість (що характеризується співвідношенням процесів збудження та гальмування) та рухливість (як показник швидкості зміни процесів збудження та гальмування). [5]

Останнім часом отримано дані, що свідчать про спадковість окремих властивостей нервової системи.

Властивості нервової системи слід вивчати з урахуванням особливостей поведінки людей у життєвих ситуаціях. Природні властивості нервової системи можуть бути замасковані системою внутрішніх зв`язків, що сформувалися протягом життя. Ніяка психічна риса не є тільки спадковою. Однак прояв властивості нервової системи, як такої, можливо лише в екстремальних ситуаціях.

До конкретних властивостей темпераменту відносять особливості емоційно - вольової сфери: активність, стриманість, емоційне збудження, швидкість виникнення та зміни почуттів, особливості настрою, а також низку інших властивостей психіки: робото здатність, швидкість включення в нову роботу, загальна ригідність особистості, особливості уваги, тощо.

Не менш важливим складником індивідуальності людини є характер, який, з одного боку, являється типом нервової системи, з іншого - системою часових