Співвідношення Я-реального та Я-ідеального у підлітків

Дуже висока або дуже низька самооцінка порушують процес самовдосконалення, спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно відбувається в спілкуванні, де особи із завищеною і заниженою самооцінкою виступають причиною конфліктів. При завищеній самооцінці конфлікти виникають через зневажливе ставлення до інших людей і дуже різкі і необґрунтовані вислови на їх адресу, нетерпимості до чужої думки, прояву зарозумілості. Низька критичність до себе заважає їм навіть усвідомити, як вони ображають інших зарозумілістю і незаперечністю думок.

При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірну критичність цих людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще вимогливіші до інших, не прощають жодного промаху або помилки, схильні постійно підкреслювати недоліки інших. І хоча це робиться з самих кращих спонук, все ж таки стає причиною конфліктів внаслідок того, що не багато хто може терпіти систематичне приниження. Коли в тобі бачать тільки погане і постійно вказують на це, то виникає неприязнь до джерела таких оцінок, думок і дій.

Афект неадекватності - це психічний стан, що виникає як спроба осіб із завищеною самооцінкою захистити себе від реальних обставин і зберегти звичну самооцінку. На жаль, це приводить до порушення відносин з іншими людьми. Переживання образи і несправедливості дозволяє відчувати себе добре, залишатися на належній висоті у власних очах, вважати себе таким, що постраждав або скривдженим. Це прославляє людину в його власних очах і виключає незадоволеність собою. Потреба в завищеній самооцінці задовольняється, і відпадає необхідність змінити її, тобто впритул зайнятися самовдосконаленням. Це не самий кращий спосіб поведінки, і слабкість подібної позиції виявляється негайно або через деякий час. Неминуче виникають конфлікти з людьми, які мають інші уявлення про дану особу, її здібності, можливості і цінність для суспільства. Афект неадекватності - це психологічний захист, є тимчасовим заходом, оскільки не вирішує головного завдання, а саме: корінної зміни неоптимальної самооцінки, виступаючою причиною виникнення несприятливих міжособових відносин. Психологічний захист годиться як прийом, як засіб вирішення простої задачі, але не підходить для просування до головних, стратегічних цілей, розрахованих на все життя.

Оскільки обстежуваними були підлітки, то можна заздалегідь було припустити, що самооцінка буде в більшості випадків неадекватна, а саме, занижена.

Після обробки, отримані результати ми помістили в таблицю.

Тест за методикою Будассі дав наступні результати

Таблиця 2.1.

Коефіцієнт кореляції рангів для визначення адекватності самооцінки за методикою Будассі.

Коефіцієнт кореляції рангів уважався виходячи з d² по формулі, наведеної в описаній методиці. Для 20 виборів ця формула виглядала в такий спосіб:

r = 0,00075* У d ² .

За результатами даної методики

Ш неадекватно високий рівень самооцінки має лише 1 респондент;

Ш високий - 5 респондентів;

Ш вище середнього - 4 респонденти;

Ш середній -6 респондентів;

Ш нижче середнього - 2 респонденти;

Ш низький - 7 респондентів.

Протягом двох місяців ми проводили корекційні заходи з метою вироблення адекватної самооцінки респондентів. (зразки вправ представлено в додатку 2.

На заключному етапі дослідження нами було проведено дослідження за методикою Дембо-Рубінштейна .Результати, отримані за даною методикою представлені нами також у вигляді таблиці.

Таблиця 2.2.

Результати, отримані за методикою Дембо-Рубінштейна

Ш високий - 6 респондентів;

Ш вище середнього - 3 респонденти;

Ш середній -8 респонеднтів;

Ш нижче середнього - 5 респондентів;

Ш низький - 3 респондентів.

Для кращої наочності та порівняння отриманих результатів ми представили їх у вигляді гістограми.

Гістограма 2.1. Результати дослідження самооцінки до (методика Будассі) та після проведення корекційної роботи (методика Дембо-Рубінштейна).

На початковому етапі дослідження наявним був неадекватно високий рівень самооцінки, на заключному він змінився високим рівнем. Відбулися також якісні зміни щодо решти рівні самооцінки. Збільшилися показники середнього рівня самооцінки - з шести респондентів до восьми підлітків. На заключному етапі підлітків з рівнем самооцінки нижче середнього - п'ять за рахунок того, що зменшилася кількість підлітків з низьким рівнем самооцінки з семи на початковому етапі до трьох - на заключному етапі дослідження співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального»

Отримані результати переконливо демонструють необхідність корекційної роботи щодо формування адекватного співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального», показником чого є рівень самооцінки.

ВИСНОВКИ

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що особлива увага вчених зосереджується на центральному утворенні самосвідомості - самооцінці. Самооцінка - це здатність аналізувати, співвідносити свої якості та дії, результати їх з можливостями інших людей. Домінуючим факторами, які впливають на формування самооцінки молодшого школяра є:

Самооцінка є важливим компонентом «Я-концепції», її адекватність - умова гармонійного розвитку особистості.

Самосвідомість - це перш за все процес, за допомогою якого людина пізнає себе і відноситься до самого собі. Але самосвідомість характеризується також своїм продуктом - уявленням про себе, «Я-образом» або «Я-концепцією».

Аналіз «Я-образу» дозволяє виділити в ньому два аспекти: знання про себе і самовідношення. В ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе знання, ці знання складають змістовну частину його уявлень про себе - його «Я-концепцію». Проте знання про себе самого, природно, йому небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об'єктом, його емоцій, оцінок, стає предметом його більш менш стійкого самовідношення. Не все, що реально усвідомлюється в собі самому і не все у власному само відношенні ясно усвідомлено; деякі аспекти «Я-образу» виявляються неусвідомленими.

Формується Я-концепція особистості в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність та поведінку особистості, як установка щодо себе.

Я-концепція - це відносно стійка, більш-менш усвідомлена система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свої стосунки з іншими людьми та ставиться до себе. Це цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх протиріч образ власного Я.

Проблеми особистості є центральними в сучасній психології. Вони відносяться до числа самих складних та багаточисельних. Це і вікові проблеми формування особистості, і проблеми міжособистісного спілкування, в якому вона формується та проявляється, і проблеми глибинної основи особистості та закономірностей розвитку її самосвідомості. Адже проблема «Я» для кожного з нас не лише науково-пізнавальна, а й особиста.

Без самосвідомості, або «Я-підструктури» як ядра особистості, неможливо створити наукове уявлення про структуру особистості.

Отже, людина не народжується особистістю, особистість формується в процесі життєдіяльності індивіда. Це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються та вдосконалюються.

Суттєвою особливістю значної кількості досліджень самосвідомості є їх зосередження на двох вікових категоріях. По-перше, це численні вивчення процесу становлення самосвідомості в дітей дошкільного віку, а, по-друге, це дослідження свідомості й самосвідомості в підлітковому віці.

Співвідношення між «Я - реальним» і «Я - ідеальним» і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці.

Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, з прагненням людини знайти своє місце в житті, утвердити себе як члена суспільства в очах оточуючих і в своїй власній думці.

Під впливом оцінки оточуючих у особи поступово складається власне відношення до себе і самооцінка своєї особи, а також окремих форм своїй активності, спілкування, поведінки, діяльності, переживань.

Протягом двох місяців ми проводили корекційні заходи з метою вироблення адекватної самооцінки респондентів.

Отримані результати переконливо демонструють необхідність корекційної роботи щодо формування адекватного співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального», показником чого є рівень самооцінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверин Е.А.Психология детей и подростков. -Санкт-Петербург.- С.339-350.

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебник для студ. вузов. - Екатеринбург: Деловая книга, 1999. - 316 с.

3. Ананьев Б.Г. Избр. психолог, труды: В 2 т. / Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова. - М., 1980. - Т. 1. - С.89-97.

4. Будасси С.А. Защитные механизмы личности. М., 1998. - 256 с.

5. Берн Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986. - 268 с.

6. Бодалев А. А. Личность и общение. - М., 1983. - 364 с.

7. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Мухиной. - М.: Просвещение, 1984.- 318 с.

8. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо. - М., 1984.- С.112-134.

9. Выготский Л.С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. - М, 1984. - Т. 4. - С.67-78.

10. Гамезо М. В., Герасимова В. С. и др. Возрастная психология: личность от молодости к старости: Учебн. пособ. - М.: Педагогическое общество России, Изд. Дом «Ноосфера», 1999.- С.245-256.

11. Кон И.С. Психология ранней юности. М,1989.- 255 с.

12. Кон И.С. Психология старшеклассника.- М.: Просвещение, 1982.- 375 с.

13. Мухина В.С. Возрастная психология. - М., 2000.- 437 с.

14. Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М., 1987.- С.78-88.

15. Основи практичної психології/ В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 457 с.

16. Практическая психология образования / Под ред. И.В. Дубровиной.- М., 2000.- 438 с.

17. Психология подростка. Полное руководство / Под ред. А.А. Реана. - СПб «Прайм-Еврознак», 2003.-432 с.

18. Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи досліджень. - К.: ГПАПНУ, 1999. - 102с.

19. Психологічний словник / Під. ред. В. І. Войтка. -- К.: Вища шк., 1982.- 245 с.

20. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции / Под ред. А.И. Зелиненко и др - М., 1990.- 216 с.

21. Психология личности и образ жизни. - М.: Наука, 1987. - 220 с.

22. Психология личности. Тесты, опросники, методики / Сост. Н.В. Киршева, Н.В. Рябчина. - М.: Геликоп, 1995. - 213 с.

23. Психология формирования и развития личности. - М.:Наука, 1981. - 365

24. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. 8-е межд. издание: СПб: Питер, 2001.- 656 с.

25. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2-х томах: Т. 1. - М.: Педагогика, 1989. - 486 с.

26. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти. Серия "Психологическая энциклопедия". Санкт-Петербург: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002, - 656 с.

27. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М., Мир, 1994.- 314 с.

28. Самооцінка учня / Упоряд.: С. Максименко, Н. Шевченко, О. Главник. - К.: Главник, 2004. - 112с.

29. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - С. 191-199.

30. Столин В.В. Самосознание личности.- М.,1983. - 245 с.

31. Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов на Дону: Феникс, 1997. - 214с.

32. Фельдштейн Д.И. Психология современного подростка М.: Педагогика, 1988. - 114с.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Таблиця для проведення тестування по методу С.А. Будассі

Додаток 2

Вправа 1. «Автопортрет»

Тренер пропонує всім намалювати автопортрет (реалістичний, символічний чи гумористичний), який відобразить інтереси і захоплення автора. На виконання малюнка дається 15 хвилин. Портрети здаються, вивішуються тренером на дошці, всіма оглядаються, а тоді тренер вибирає один, поміщає його в центрі кола, і учасники по черзі аналізують своє бачення малюнка, відчуття, настрій, емоції, які він викликає, вгадують, кому він належить. Через такий аналіз проходять всі автопортрети.

Вправа 2. «Малюнок свого життєвого шляху».

Виконується аналогічно вправі №1.

Вправа 3. «Мені в собі подобається».

Всі учасники протягом 3 хвилин записують свої позитивні якості, за які себе поважають, люблять себе і вибирають із списку 5 найсуттєвіших. По закінченню роботи по колу кожен зачитує свій список, а інші учасники додають до нього іще по 2 не вказані, але властиві даному члену групи риси.

Вправа 4. «Мені, в собі не подобається».

Кожен учасник складає список того, що не подобається йому в собі, список своїх негативних якостей. Вибирає зі списку 2 якості і в свою чергу обнародує їх. Після цього складається табличка, в яку записуються можливі позитивні і негативні (обов'язково!) наслідки відсутності цих негативних рис. Обговорення:

Ш які негативні наслідки втрати цих якостей;

Ш як зміниться ваше ставлення до себе і оточуючих до вас;

Ш чим допомагають ці риси вам в житті.

Вправа 5. «Риси, яких я хочу позбутись».

Пропонується учасникам обдумати і записати на картці свої 2-3 негативні якості, яких би вони хотіли позбутись, оскільки ці риси заважають жити, спілкуватись з іншими. Листочки здаються, ведучий їх перемішує, зачитує написані якості і проводить ритуал спалення цих карток.

Вправа 6. «Герб».

Кожен з учасників зображає контур герба, який потрібно наповнити внутрішнім змістом. Для цього необхідно визначити деякі моменти вашого життя:

Ш Досягнення чи подія, яку ви оцінюєте як найважливішу в особистому житті.

Ш Подія, яка є найбільш значимою у сімейному житті.

Ш Річ (чи предмет), за допомогою якої вас може зробити

Ш Ви дізнаєтесь, що вам залишилось жити 1 рік, але в цей рік гарантовано всім вашим починанням успіх. Ваші дії?

Ш Три речі, яким би ви надали перевагу, якби вам сказали, що ви повинні вмерти сьогодні.

Заповнюючи герб, учасники повинні користуватись малюнками, а не словами (за винятком 6-ї частини) На роботу - 15 хвилин, після чого герби вивішуються на стіні (дошці), утворюючи галерею. Далі виконується груповий аналіз малюнків, як і у вправі №1. Обговорення відбувається по наступних запитаннях:

Ш що можуть розповісти зображення на гербі про його власника?

Ш чому внутрішній зміст малюнків такий різноманітний?

Ш який з них вам здається найзрозумілішим. найближчим для вас, в духовному плані?

Ш чи є бажання щось змінити у малюнку, чим викликане таке бажання?

Вправа7. «Лист собі».

Тренер дає інструкцію: «Зараз ви напишете листа найближчій вам людині. Хто вам найближча людина? Ви самі. Напишіть листа собі, коханому. Коханому, тому, що не можна жити без любові до найріднішої, найближчої собі людини». Час на написання - 15 хвилин, під тиху музику. Обмін враженнями; з якими почуттями писали листи? Зачитування листів. Після цього 10 хвилин на те, щоб дати відповідь на свій лист. Обговорення відповідей. Хто кому писав, яка частина вашої особистості зверталась до вас?