Особливості емоційного вигорання в залежності від стажу роботи службовців КВС

Зв'язок існує і між складовими емоційного вигорання та стажем роботи. Це видно з результатів кореляційного аналізу Спірмена, між складовими емоційного вигорання та стажем роботи, що представлені у таблиці 8.

Таблиця 8. Результати кореляційного аналізу Спірмена між складовими емоційного вигорання та стажем роботи.

Як ми бачимо, найбільш значимими являються наступні показники: 0,331; 0,325. Це вказує на те, що існує статистично значимий зв'язок між наступними складовими емоційного вигорання та стажем роботи:

· резистенція - стаж;

· емоційне виснаження - стаж.

Найбільш помітний зв'язок існує між резистентністю та стажем роботи. Стаж роботи впливає на формування резистентності серед службовців КВС. Чим більший стаж роботи, тим вищий показник резистентності. При зростанні стажу роботи знижується рівень опору, стійкості організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів, а також стресогених ситуацій. Внаслідок цього зростає емоційне виснаження, яке, як ми бачимо також пов'язане зі стажем роботи.

Зі збільшенням стажу роботи зростає і емоційне виснаження (зниження як позитивних, так і негативних проявів емоцій). Виходячи з вище сказаного, можна відмітити, що стаж роботи впливає на розвиток емоційного дефіцит, емоційного відсторонення, особистісного відсторонення (деперсоналізація), психосоматичних та психовегетативних розладів.

Дані результати підтверджують те, що стаж роботи впливає на розвиток емоційного вигорання серед службовців КВС.

Підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що найбільш помітний зв'язок існує між резистентністю та емоційним виснаженням. Чим вищий показник резистентності, тим вищий і показник емоційного виснаження. При зниженні рівня опору, стійкості організму до впливу різноманітних пошкоджуючи факторів, а також стресогених ситуацій, зростає емоційне виснаження. Це є найбільш сприятливий фактор для розвитку емоційного вигорання серед службовців КВС.

Також ми використали метод Уілкоксона-Манна-Уітні, який дозволяє нам виявити розбіжності між різними групами вибірки.

Ми порівнювали емоційне вигорання у трьох групах досліджуваних, в залежності від стажу роботи. Це нам було необхідно для того, щоб дізнатися яка група досліджуваних має найбільш виражене емоційне вигорання.

Спочатку ми порівняли показники емоційного вигорання первинної та вторинної групи досліджуваних. Стаж роботи службовців, що відносяться до первинної групи складає від 1 до 7 років, а у вторинній групі стаж роботи складає від 8 до 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 9.

Таблиця 9. Манна-Уітні U критерій. Відзначені критерії значущі на рівні p <0,05000

Як ми бачимо з таблиці, значущими являються показники: резистенція та виснаження. Це свідчить про те, що первинна та вторинна групи мають розбіжності в падінні загального енергетичного тонусу. Також вони відрізняються рівнем опору, стійкість організму до впливу різноманітних пошкоджуючих факторів. Показник резистентності у первинній групі вищий, ніж у вторинній. Даний результат означає, що співробітники КВС зі стажем роботи від 1 до 7 років мають деякі проблеми з опором організму до дії пошкоджуючих факторів. Вони в недостатній мірі стресостійкі. Це пов'язано з тим, що вони щойно потрапили у нові умови праці. Первинна група досліджуваних знаходиться в адаптаційному періоді до нової обстановки, нового колективу. Вони ще не звикли один до одного, тому у них можуть часто виникати спірні ситуації, які в більшій, чи меншій мірі провокують розвиток стресової ситуації. Вторинна група досліджуваних є більш стресостійкою. Проте, зниження рівня опору організму до пошкоджуючих факторів має достатньо сильне значення.

Також наближеним до значущого є показник виснаження р=0,057266, це доволі близько до необхідного і достатнього рівня достовірності р?0,05. Виходячи з цього можна відмітити, що стаж роботи впливає на виснаження, яке є наслідком постійної взаємодії з іншими людьми. У первинній групі досліджуваних спостерігається більше падіння загального енергетичного тонусу, ніж у вторинній групі. Це є наслідком адаптації до нових умов роботи. У перші роки вислуги співробітники намагаються швидше освоїти свої обов'язки, налагодити відношення з колективом. Усе це потребує значних зусиль від досліджуваних.

Далі ми порівняли показники емоційного вигорання первинної та третинної групи досліджуваних. Стаж роботи службовців, що відносяться до первинної групи складає від 1 до 7 років, а у третинній групі стаж роботи складає більше 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 10.

Таблиця 10. Манна-Уітні U критерій. Відзначені критерії значущі на рівні p <0,05000

Аналізуючи результати розбіжностей емоційного вигорання між первинною та третинною групами досліджуваних, слід відмітити, що значимими являються показники: резистенція, емоційне виснаження та редукція особистісних досягнень. Отримані дані вказують на те, що у досліджуваних третинної групи, стаж роботи яких у КВС більше 15 років, у порівнянні з досліджуваними первинної групи (стаж роботи від 1 до 7 років) у значній мірі виражені такі складові емоційного вигорання як: резистенція, емоційне виснаження, редукція особистісних досягнень. Спираючись на ці дані можна зробити висновок, що у співробітників КВС, стаж роботи яких перевищує 15 років, знижується рівень опору організму до дії пошкоджуючи факторів. Разом зі зниженням порогу чутливості до стресу, зростає рівень емоційного виснаження. Стресові ситуації серед співробітників КВС часто супроводжуються конфліктами, які вимагають значних емоційних затрат. Високе емоційне виснаження може бути пов'язане з тим, що досліджувані постійно перебувають серед людей, взаємодіють з ними. Також, не слід забувати, що вони часто спілкуються з важким контингентом людей (засуджені; люди, що знаходяться під слідством та ін.). Вік досліджуваних, які відносяться до третинної групи, складає більше 30-35 років. Їм достатньо важко відновити свій емоційний баланс після робочого дня. Це пов'язано з тим, що вони починають переоцінювати своє життя, цінності, у деяких починається криза середнього віку. Усе це також супроводжується емоціями.

Вище описані фактори, можуть сприяти прояву редукції особистісних досягнень. Стаж роботи у КВС складає 25 років, тому після 15 років праці у співробітників проявляється тенденція негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення та успіхи. Також можливий прояв негативізму по відношенню до професійної гідності та можливостей, або у зменшенні власної гідності. Даний відсоток досліджуваних обмежує свої можливості, обов'язки по відношенню до інших. Вони схильні негативно оцінювати себе як професіонала, проявляти байдужість до роботи. На розвиток редукції особистісних досягнень крім фізіологічних, психологічних факторів, впливають специфічні особливості умов праці.

Наостанок ми порівняли показники емоційного вигорання вторинної та третинної групи досліджуваних. Стаж роботи службовців, що відносяться до вторинної групи складає від 8 до 15 років, а у третинній групі стаж роботи складає більше 15 років.

Дані статистичного аналізу можна побачити у вигляді таблиці 11.

Таблиця 11. Манна-Уітні U критерій. Відзначені критерії значущі на рівні p<0,05000

Як видно з таблиці, значущі розбіжності існують майже між усіма складовими емоційного вигорання: напруга, резистенція, виснаження, емоційне виснаження, редукція особистісних досягнень. Також спостерігається розбіжність і по деперсоналізації, але вона виражена не так сильно, як інші.

Отримані результати свідчать про те, що у третинної групи досліджуваних, у порівнянні з вторинною групою, в значній мірі виражена напруга. Надмірна мобілізація фізіологічних функцій організму (в першу чергу, нервової системи), що виникають в умовах вирішення складної задачі чи непередбачуваної ситуації. Їхня нервова система є достатньо виснаженою. Це підтверджується високими показниками виснаження та емоційного виснаження. Також значущим являється і той факт, що у третинній групі досліджуваних переважає значно знижений рівень опору організму до дії пошкоджуючих факторів. У співробітників зі стажем роботи від 8 до 15 років не так сильно проявляється тенденція занижувати свої професійні досягнення та негативно оцінювати себе, як у досліджуваних зі стажем - більше 15 років.

У підсумок слід відмітити, що отримані результати підтверджують той факт, що співробітники, які відносяться до третинної групи досліджуваних мають найбільш виражене емоційне вигорання. Проте, досліджувані вторинної групи являються групою ризику розвитку емоційного вигорання. Під час психологічної роботи зі співробітниками КВС слід звернути увагу на осіб, стаж роботи яких складає від 8 до 15 років. На них у першу чергу повинні бути направлені усі методики з психокорекційної роботи та профілактичні методи, щодо попередження розвитку емоційного вигорання. Досліджувані первинної групи знаходяться на адаптаційному періоді до нових умов праці.

На заключному етапі аналізу та інтерпретації результатів нами був використаний малюнковий проективний метод "Я на роботі та я вдома". Аналізуючи результати цього методу слід зазначити, що незалежно від стажу роботи та віку, досліджувані зобразили малюнки, що виражають різний емоційний стан на роботі та вдома. Усі малюнки умовно можна поділити на три групи:

· малюнки, що виражають емоції;

· абстрактні малюнки;

· кінетичні малюнки (зображення дії).

Вираження емоцій зобразили 10 досліджуваних, абстракцію - 11. Найбільше було кінетичних зображень - 29. Виділені нами групи за стажем "розчинилися" у малюнках. Усі досліджувані на роботі себе зображували дуже втомленими, з поганим настроєм, заклопотаними. Проте вдома, вони відзначали більш позитивні емоції, розслаблення. Велика кількість співробітників КВС малювали себе вдома лежачи на дивані, в оточенні родини або друзів. На роботі зображувалась доволі напружена ситуація, що є безпосереднім проявом специфіки роботи у КВС. Велику кількість малюнків себе на роботі, складали зображення некомфортних умов праці (лише стіл та стілець). Малюнки себе вдома, інформували про комфортні умови, які сприяють повному відпочинку (диван, телевізор, книги, вікна з квітами). Дехто з досліджуваних спочатку відмовлялися малювати. Після пояснення, що якість зображення не має значення, більша кількість зобразила абстрактні малюнки. Значну увагу до себе привернув малюнок одного зі співробітників КВС, який зобразив себе на роботі у вигляді закрученої спіралі, а вдома - плавні, розслаблені лінії (наче хвилі води). Цей малюнок у значній мірі відображає наявність емоційного вигорання. На роботі людина постійно перебуває у вихорі подій, постійній заклопотаності, а вдома - може повністю відпочити, заспокоїтися. Серед зображень емоцій переважали: на роботі - засмучене обличчя, а вдома - усміхнене.

Малюнковий проективний метод "Я на роботі та я вдома" дозволив нам підтвердити наявність емоційного вигорання серед службовців КВС. У підсумок результатів слід відмітити, що серед досліджуваних переважили абстрактні малюнки, зображення дії та вираження емоцій. На малюнках відзначається тенденція, що на роботі люди постійно перебувають у виснаженому, напруженому стані. Робота забирає багато сил та емоцій. Зображення себе вдома передають позитивні емоції, спокійний стан досліджуваних.

Підсумовуючи результати емпіричного дослідження, можна зробити наступні висновки:

1. Емоційне вигорання у службовців КВС охоплює наступні фактори: напруга (надмірна мобілізація фізіологічних функцій організму, що виникають в умовах вирішення складної задачі чи небезпечної ситуації), резистенція (рівень опору організму до впливу різноманітних пошкоджуючих факторів), виснаження (падіння загального енергетичного тонусу). Ці фактори співвідносяться з: емоційним виснаженням, деперсоналізацією (зміна чи втрата почуття власного "Я", відсутність емоційного сприйняття природи) та редукцією особистісних досягнень (тенденція негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення та успіхи).

2. Розвитку емоційного вигорання сприяють: організаційні умови (розмір заробітної плати, свідомий вибір професії, достатня інформованість про специфіку майбутньої роботи, рівень втомлюваності під час та після виконання завдання, взаємовідношення в колективі) та індивідуальні фактори (соціально-демографічні фактори: вік, стаж роботи, стать, посада; та індивідуальні характеристики співробітника; тип нервової системи, особливості темпераменту).

3. Найбільш вираженою ознакою для розвитку емоційного вигорання у співробітників КВС, виявилася ознака зниженого рівня опору, стійкості організму до впливу різноманітних стресогенних факторів.

4. Після 15 років праці у співробітників КВС спостерігається високий рівень емоційного вигорання.

Висновки

Проведений нами теоретичний огляд проблеми емоційного вигорання та результати емпіричного дослідження дають нам можливість сформулювати наступні висновки:

1. Емоційне вигорання у пенітенціарних службовців - це форма професійної деформації суб'єкта професійної діяльності, що проявляє себе у зниженні емоційної віддачі, у прагненні скоротити професійні обов'язки, які вимагають емоційних витрат, а також у прагненні виправити це шляхом знецінювання діяльності і її предмета.

2. Виявлено зв'язок між показниками емоційного вигорання та стажем роботи службовців кримінально-виконавчої системи.

3. Службовці КВС, які відносяться до групи осіб професійної адаптації (стаж роботи від 1 до 7 років) характеризуються падінням загального енергетичного тонусу та зниженим рівнем опору, стійкості організму до дії подразнюючих факторів. Вони знаходяться в періоді пристосування до нових умов праці.

4. У досліджуваних з первинною професіоналізацією, стаж роботи яких складає від 8 до 15 років, спостерігається значне підвищення емоційного виснаження, напруги, зниження опору організму до стресових ситуацій та наявність тенденції занижувати свої професійні досягнення у порівнянні з групою осіб професійної адаптації.

5. Службовцям КВС зі стажем роботи більше 15 років (вторинна професіоналізація), у порівнянні зі службовцями професійної адаптації та первинної професіоналізації, притаманна значна мобілізація фізіологічних функцій організму, що виникають в умовах вирішення складної задачі чи непередбачуваної ситуації, емоційне виснаження, виснаження нервової системи, схильність занижувати свої професійні досягнення та негативно оцінювати себе. Стресові ситуації мають значний вплив на дану групу досліджуваних.

6. Незалежно від стажу роботи працівникам КВС властиві високі показники виснаження та резистенції, як наслідок зниження стресостійкості.

У перспективі подальшого вивчення особливостей і механізмів розвитку емоційного вигорання у пенітенціарних службовців, вважаємо доцільним виконання наступних завдань:

По-перше - дослідження впливу віку та статі службовців КВС на рівень емоційного вигорання.

По-друге - визначення тренінгових занять, які б включали: відновлення або знаходження смисложиттєвих орієнтацій, підвищення мотивації професійної діяльності, підвищення стресостійкості співробітників, навчання прийомам саморегуляції, конструктивним прийомам поводження, умінню вирішувати конфлікти, розширення Я-концепції, усвідомлення особистої відповідальності за успішність власного життя.

Література

1. Бахарев В.Д. Аутотренінг. - М.: Знание, 1992. - 62с.

2. Безсонов С.П. Профессиональная деформация личности. - СПб.: Речь, 2004. - 270с.

3. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. - М., 1996. - 256с.

4. Большой толковый психологический словар (Ребер Артур (Penjuin). В 2Т.: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ,2000.

5. Борисов С.Е. Профессиональная деформация сотрудников милиции и ее личностные детерминанты.: Дис… канд. психол. наук: 19.01.06. - М. - 1998. - 204с.

6. Водопьянова Н. Е. Синдром "психического выгорания" в коммуникативных профессиях//Психология здоровья/Под ред. Г.С. Никифорова. - СПб.: Изд-во Спб ГУ, 2000. - 498с.

7. Державні санітарні норми та правила (ДСанПіН).

8. Закон України про охорону праці.

9. Залевский Г.В., Моргун В.Г. К вопросу о причинах возникновения личностных деформаций у субъектов пенитенциарных отношений// Опыт и актуальные проблемы совершенствования психологической службы уголовно-исполнительной системы. Материалы научно-практического семинара: ГУИН Минюста России. - М., 1999. - с. 64-69.

10. Захарова Г.И. Ценностно-мотивационная сфера в профессиональном становлении личности//Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. В 8Т. - СПб.: - Петерб. Ун-та. 2003, Т3. - с. 391-393.

11. Лебедев В.В., Тимошенко С.Э. Преступные посягательства осужденных на жизнь и здоровье сотрудников ИТК//Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональной деформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник научных трудов. - М.: НИИ МВД России, 1993. - с. 26-34.

12. Макарова А.К. Психология профессионализма. - М., 1996. - 308с.

13. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства. - М.: Изд-во Академия, 2005.

14. Рогинская Т.И. Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал. - Т.23, №3, 2002. - с. 85-95.

15. Стрижак В.И. Особенности профессиональной деятельности сотрудников уголовно-исполнительной системы//Опыт и актуальные проблемы совершенствования психологической службы уголовно-исполнительной системы. Материалы научно-практического семинара: ГУИН Минюста России. - М., 1999. - с. 86-131.

16. Ушатиков А.М. Основы пенитенциарной психологии: Учебник. - Рязань: Академия права и управления, 2001. - 536с.

17. Черепенникова О.А. Особенности мотивационной сферы младших инспекторов.//Опыт и актуальные проблемы совершенствования психологической службы уголовно-исполнительной системы. Материалы научно-практического семинара: ГУИН Минюста России. - М., 1999. - с. 131-133.

Размещено на Allbest.ru