Так само ефективність спільної діяльності є неможливою без взаєморозуміння, яке вимагає від кожного учасника процесу вміння долати сталі стереотипи сприйняття, мислення, поведінки. Врахування точок зору і станів інших людей є важливим способом попередження і подолання конфліктів.

Найбільш повно основи наукової теорії сприйняття і розуміння людиною людини у вітчизняній психології були розроблені в дослідженнях О.О. Бодальова і його наукової школи. В кінці 60-х років минулого століття під керівництвом О.О. Бодальова було виконано низку досліджень, присвячених вивченню закономірностей і механізмів сприйняття і розуміння людини як об'єкта пізнання, впливу віку, професії та індивідуально неповторної своєрідності людини на розуміння нею інших людей.

При цьому було встановлено, що діяльність людей і завдання, які вони вирішують стосовно одне одного, є дуже важливими факторами, що зумовлюють особливості їх взаємопізнання.

Терміном «методологія» сучасне наукове знання позначає рівні наукового підходу: загальна методологія (загальний філософський підхід і спосіб пізнання явищ дійсності); спеціальна методологія (сукупність методологічних принципів, які застосовуються в конкретній галузі знання); сукупність конкретних методів і методичних прийомів [16, c. 301].

Конкретні методи (метод дослідження -- спосіб, шлях одержання необхідної інформації про соціально-психологічну реальність) в соціальній психології спрямовані на вивчення соціально-психологічних проявів особистості у міжособистісних відносинах, групових процесах та ін. Сукупність наукових методів збирання, оброблення й аналізу соціально-психологічних фактів дає змогу реалізувати цілі та завдання соціально-психологічного дослідження. Основними джерелами інформації про соціально-психологічні явища є параметри реальних вчинків і поведінки особистості й групи, особливості індивідуальної та групової свідомості, характеристики продуктів матеріальної і духовної діяльності учасників комунікативного процесу, ситуації соціальної взаємодії та ін. Отримана у процесі дослідження соціально-психологічна інформація повинна бути якісною, тобто відповідати вимогам надійності (стабільність результатів при повторних експериментах різних дослідників), обґрунтованості (придатність методу досліджувати саме ті якості об'єкта, котрі вивчаються), точності (чутливість використаних методик до вимірювання досліджуваних якостей).

До головних методів соціально-психологічного дослідження належать: метод спостереження, метод опитування, метод тестування, метод групової оцінки особистості, метод експерименту, метод вивчення документів, метод соціометрії. В загальній психології предметна область дослідження сприйняття має досить чіткі межі. Історія дослідження сприйняття в загальній психології починалась з «розведення» різних пізнавальних процесів, з вичленення сприйняття як одного з них, і лише потім було усвідомлено їх глибокий зв'язок між собою [17, c. 396].

Для наукового дослідження з позицій сучасної методології науки характерні: наявність конкретного об'єкта дослідження; диференційоване рішення емпіричних (виявлення фактів, розробка методів виміру), логічних (висновок одних положень з інших, установлення зв'язків між ними) і теоретичних (з'ясування причин, констатація принципів, формулювання гіпотез і законів) пізнавальних завдань;

Дослідження процесу соціальної перцепції включає характеристику суб'єкта і об'єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а також ефектів, що супроводжують цей процес. У об'єкта сприйняття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінкові (дії, експресивні реакції). Сприймаю чи ці ознаки, спостерігач (суб'єкт сприйняття) оцінює їх і робить деякі висновки (іноді не усвідомлено) про внутрішні психологічні властивості партнера. На основі цього він сформовує певне ставлення до об'єкта сприйняття. Це ставлення здебільшого є емоційним (подобається - не подобається). На основі тих властивостей, які передбачено спостерігачем у об'єкта спостереження, суб'єкт робить певні висновки відносно того, якої поведінки можна очікувати від об'єкта спостереження і, спираючись на ці висновки, створює власну стратегію поведінки по відношенню до об'єкта сприйняття [19, c. 198]. психологічний соціальний міжособистісний аттракія

Найбільш відома класифікація методів припускає виділення трьох груп методів: методи емпіричного дослідження (спостереження, аналіз документів, опитування, групова оцінка особистості, соціометрія, тести, апаратурні методи, експеримент).

Метод спостереження

Спостереження в соціальній психології - метод збору інформації шляхом безпосереднього, цілеспрямованого й систематичного відчуття й реєстрації соціально-психологічних явищ (фактів поводження й діяльності) у природних або лабораторних умовах. Метод спостереження може використатися як один із центральних, самостійних методів дослідження.

Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження, а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах. Залежно від ступеня стандартизації техніки спостереження прийнято виділяти два основні різновиди цього методу: стандартизоване й не стандартизоване спостереження. [18, c. 69]. Стандартизована техніка припускає наявність розробленого списку ознак, які спостерігаються, визначення умов і ситуацій спостереження, інструкції для спостерігача, однакових кодифікаторів для реєстрації спостережуваних явищ. Збір даних при цьому припускає наступну їхню обробку й аналіз за допомогою прийомів математичної статистики.

Не стандартизована техніка спостереження визначає лише загальність напрямку спостереження, де результат фіксують у вільній формі, безпосередньо в момент сприйняття або по пам'яті. Дані цієї техніки звичайно представлені у вільній формі, можлива також й їхня систематизація за допомогою формальних процедур. Залежно від ролі спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють включене і не включене (просте) спостереження. Включене спостереження припускає взаємодія спостерігача з досліджуваною групою як повноправного її члена. Дослідник імітує своє входження в соціальне середовище, адаптується до нього й спостерігає події в ньому як би «зсередини». Існують різні види включеного спостереження залежно від ступеня інформованості членів досліджуваної групи по цілях і завданнях дослідника. Не включене спостереження реєструє події «з боку», без взаємодії й установлення відносин з досліджуваною особою або групою. Спостереження може проводитися відкритим способом і інкогніто, що коли спостерігає маскує свої дії. Головний недолік включеного спостереження пов'язаний із впливом на спостерігача (його сприйняття й аналіз) цінностей і норм досліджуваної групи. Дослідник ризикує втратити необхідну нейтральність і об'єктивність при відборі й інтерпретації даних. Типові помилки: скорочення вражень і їхнє спрощення, банальне їхнє тлумачення, реконструкція подій до середнього, випадання «середини» подій. Крім того, викликають серйозні проблеми трудомісткість і організаційна складність даного методу. За умовою організації спостереження діляться на польові (спостереження в природних умовах) і лабораторні (спостереження в умовах експерименту). Об'єктом спостереження є окремі люди, малі групи й більш соціальні спільності, наприклад, юрба, і соціальні процеси, що відбуваються в них, наприклад, паніка.

Предметом спостереження звичайно служать вербальні й невербальні акти поводження індивіда або групи в цілому в певній соціальній ситуації. До найбільш типовим вербальним і невербальним характеристикам відносять: мовні акти (їхній зміст, спрямованість і послідовність, частота, тривалість і інтенсивність, а також експресивність); виразні рухи (експресія очей, особи, тіла); фізичні дії, тобто торкання, поштовхи, удари, спільні дії [20, c. 43].

Основними недоліками методу вважають: високий суб'єктивізм при зборі даних, привнесений спостерігачем (ефекти ореола, контрасту, поблажливості, моделювання) і спостережуваними (ефект присутності спостерігача); переважно якісний характер висновків спостереження; відносна обмеженість в узагальненні результатів дослідження. Шляхи підвищення надійності результатів спостереження пов'язані з використанням надійних схем спостереження, технічних засобів фіксації даних, тренування спостерігача, мінімізацією ефекту присутності спостерігача.

Метод аналізу документів

Даний метод є різновидом способів аналізу продуктів людської діяльності. Документом називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому або рукописному тексті, на магнітних або фотоносіях.

Документи розрізняються по способу фіксації інформації (рукописні, друковані, кіно-, фото-, відеодокументи), по цільовому призначенню (цільові, природні), по ступеню персоніфікації (особисті й безособисті), залежно від статусу документа (офіційні й неофіційні).

Іноді їх також ділять по джерелу інформації на первинні (документи на базі безпосередньої реєстрації подій) і вторинні документи. Перевага того або іншого виду документа як носія соціально-психологічної інформації визначається виходячи з мети дослідження й місця документів у загальній програмі дослідження. Всі методи аналізу документів розділяються на традиційні (якісні) і формалізовані (якісно-кількісні) методи. В основі будь-якого методу лежать механізми процесу розуміння тексту, тобто інтерпретації дослідником інформації, що втримується в документі. Кількісні методи аналізу текстових матеріалів одержали широке поширення в 30-40-х роках у зв'язку з розробкою спеціальної процедури, названої контент-аналізом (дослівно термін означає аналіз змісту). Контент-аналіз - це спосіб перекладу в кількісні показники текстової інформації з наступною статистичною її обробкою. Однак частіше й найбільш успішно він використається в сполученні з іншими методами, наприклад, спостереження, опитування [18, c. 72].

Метод опитування

Досить розповсюджений метод у соціально-психологічних дослідженнях. Суть методу полягає в одержанні інформації про об'єктивні або суб'єктивні (думки, настрої, мотивах, відносинах) фактах зі слів опитуваних. Серед численних видів опитування найбільш поширення мають два основних типи: опитування «віч-на-віч» - інтерв'ю, очне опитування, проведене дослідником у формі питань-відповідей з опитуваним (респондентом); заочне опитування - анкетування за допомогою призначеного для самостійного заповнення запитальника (анкети) самими респондентами.

Область застосування опитування в соціальній психології: на ранніх стадіях дослідження, для збору попередньої інформації або пілотажного випробування методичного інструментарію;опитування як засіб уточнення, розширення й контролю даних; як основний метод збору емпіричної інформації. Джерелом інформації при опитуванні є словесне або письмове судження опитуваної особи. Глибина, повнота відповідей, їхню вірогідність залежать від уміння дослідника грамотно побудувати конструкцію анкети.

Метод соціометрії

Ставиться до інструментарію соціально-психологічного дослідження структури малих груп, а також особистості як члена групи. Область виміру соціометричною технікою - діагностика міжособистісних і внутрігрупових відносин. За допомогою соціометричного методу вивчають типологію соціального поводження в умовах групової діяльності, оцінюють згуртованість, сумісність членів групи.

Процедура виміру включає наступні елементи:

· визначення варіанта (числа) виборів (відхилень);

· вибір критеріїв (питань) опитування;

· організація й проведення опитування;

· обробка й інтерпретація результатів з використанням кількісних (соціометричні індекси) і графічних (соціограми) методів аналізу.

Виділяють різні види соціометричних критеріїв: комунікативні (виявляють реальні відносини, гностичні (визначають ступінь усвідомленості реальних відносин), подвійні й одинарні, рольові. Результати дослідження можуть бути представлені у вигляді соціометричної матриці (таблиці), куди включені всі вибори й (або) відхилення, зроблені або передбачувані членами групи, у вигляді соціограми, що графічно зображує отримані результати або у формі різноманітних соціометричних індексів, що дають кількісне подання про положення індивіда в групі, а також оцінку групи в цілому.

Метод групової оцінки - спосіб одержання характеристики людини в конкретній групі на основі взаємного опитування її членів друг про друга. Розробка методу пов'язана із прикладними дослідженнями в промисловій і організаційній психології, де на його основі намагаються вирішувати питання відбору й розміщення кадрів [22, c. 150].

Даний метод дозволяє оцінити наявність і ступінь виразності (розвитку) психологічних якостей людини, які проявляються в поводженні й діяльності, у взаємодії з іншими людьми. Широке застосування МГО у прикладних і дослідницьких цілях пов'язане з його простотою й доступністю для користувачів, можливістю діагностувати ті якості людини, для яких відсутній надійний інструментарій.

Психологічною основою МГО є соціально-психологічний феномен групових подань про кожне зі членів групи як результат взаємного пізнання людей один одним у процесі спілкування. Процедура методу МГО припускає оцінку людини по певному переліку характеристик (якостей) з використанням прийомів прямого бального оцінювання, ранжирування, попарного порівняння. Області застосування тестів у соціальній психології: діагностика груп, вивчення міжособистісних і між групових відносин і соціальної перцепції, соціально-психологічних властивостей особистості (соціальний інтелект, соціальна компетентність, стиль лідерства).

Головну методологічну проблему виміру в соціальній психології за допомогою тестів становить визначення нормативної (базової) шкали оцінки при діагностиці груп. Вона пов'язана із системною, багатофакторною природою соціально-психологічних явищ і їхньою динамічністю.

Метод апаратурний

Дана група методів є розвитком експериментальних процедур дослідження соціально-психологічних особливостей індивіда, малої групи й різних соціальних общностей (аудиторій). Найбільш відомі й широко застосовуються в соціальній психології апаратурні методи вивчення різних соціально-психологічних феноменів, які проявляються в умовах групової роботи. В основі конструювання апаратурних методів і їхньої класифікації лежать наступні принципи: технічний (особливості конструкції, функціональні можливості моделі, здатність реєстрації різних компонентів діяльності), загально-психологічний (включеність різних психічних процесів у діяльність), соціально-психологічний (характер, тип, рівень взаємозв'язку дій при виконанні завдань).

Прийнято виділяти на основі цих критеріїв наступні групи апаратурних моделей: моделі порівняльної оцінки індивідуальних внесків (Арка, Лабіринт, Естакада); моделі сумарного впливу (Ритмограф, Волюнтограф); моделі багато зв'язного керування рівновагою в системі (Гомеостат);моделі багато зв'язного керування об'єктом, що рухається (Кібернометр, Груповий сенсомоторний інтегратор).

Термін «експеримент» має в соціальній психології два значення: досвід і випробування, як прийнято в природничих науках; дослідження в логіку виявлення причинно-наслідкових зв'язків. Одне з існуючих визначень методу експерименту вказує, що він припускає організоване дослідником взаємодія між випробуваним (або групою) і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії. Однак уважається, що наявність тільки логіки експериментального аналізу не є достатнім і не вказує на специфіку експерименту [24, c. 19].

Виникнення соціальної психології як науки зобов'язано проникненню експерименту в дослідження людських відносин: класичними дослідження, що стали В. Меді, Ф. Олпорта, В.М. Бехтерева, А.Ф. Лазурського заклали експериментальні основи вивчення «групового ефекту», соціальної психології особистості. У міру розвитку соціальної психології даний метод здобував все більше значення в теоретичних прикладних дослідженнях, удосконалювалася його техніка [23, c. 118].

Отже, основними методами дослідження в психології, як і в ряді інших наук, є спостереження й експеримент. Кожний із цих загальних методів наукового дослідження виступає в психології в різні й більш-менш специфічних формах; існують різні види й спостереження й експерименту. Між перерахованими методами соціальної психології немає жорстоких границь, вони взаємозалежні, доповнюють один одного. Скоріше варто говорити про акцент у тій або іншій групі методів на рішення певного кола завдань.

2.2 Організація дослідження

Мета дослідження - визначення рівнів прояву емпатійних тенденцій та рівня самооцінки особистостей студентів.

Вибірка дослідження - 40 студентів 5 курсу (контрольна група - 20 студентів та експериментальна група - 20 студентів).

Завдання дослідження: провести серію тестувань; проаналізувати отримані емпіричні дані; зробити узагальнення й висновки.

Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: тестування, анкетування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

Етапи дослідження:

Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.

1. На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження.

2. На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики емпатії, самооцінки та емоційних реакцій.

3. На третьому етапі - заключному - відбувалося підведення підсумків, оформлення матеріалів дослідження.

З метою визначення рівня розвитку емпатійних тенденцій особистості в нашому дослідженні використовувався опитувальник А. Меграбяна і Н. Епштейна та методика діагностики типу емоційної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища (В.В. Бойко), для дослідження рівня самооцінки була використана методика Дембо-Рубінштейна.

Опитувальник А. Меграбяна і Н. Епштейна складався з двох завдань. У першому завданні виявлявся «суб'єктивний» показник рівня розвитку емпатії (К) у респондента, який базується на його самооцінці. Він обчислюються за формулою:

К = Кі-Кj,

де Кі - алгебраїчна сума балів, що отримані у відповідях на одну серію запитань;

Кj - алгебраїчна сума балів, отриманих у відповідях на запитання іншої серії.

У другому завданні виявлявся «об'єктивний» показник, що базується на середніх експертних оцінках. У ролі експертів виступали люди, які добре знали респондента. Кожен експерт виставляв свою оцінку (вона становила суму балів за 12-ма запитаннями). Загальний показник К обчислювався як середнє арифметичне індивідуальних експертних оцінок. Для оцінки отриманих «суб'єктивних» та «об'єктивних» показників рівня розвитку емпатії особистості студентів-психологів ми використовували стандартизовані класифікаційні шкали.

Методика діагностики емоціональної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища В.В. Бойко дозволяє визначити тип емоційної реакції на зовнішні стимули. За емоційними реакціями на зовнішні стимули (позитивні, амбівалентні, негативні) можна визначити рівень загальної емоційності та її особливості (за переважанням того або іншого типу реакції на даний вид стимулів).

Визначаються три чисті види емоційних реакцій:

Ейфорична - яка свідчить, про домінування ейфоричної формули, при якій емоційна система в цілому настроєна на позитивні стимули.

Рефрактерна - свідчить про те, що емоційна система сприйняття пасує перед різними впливами: позитивними, негативними й амбівалентними. У навколишній дійсності вона вибирає переважно амбівалентні стимули. При цьому вони «застряють» в особистості, залишаються у вигляді переживань неприємного осаду, міркувань, затаєного смутку, злості.

Дисфорична - позитивні й негативні стимули зводяться до негативних переживань, а емоційна система в цілому настроєна на негативні стимули.

Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн. Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер, авторитет в однолітків, уміння багато робити своїми руками, зовнішність, впевненість у собі. Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх.

2.3 Результати дослідження та їх аналіз

При проведенні дослідження з використання методики діагностики емоціональної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища В.В. Бойко були отримані наступні дані (таб. 2.1).

Дані показують, що у респондентів контрольної групи найбільш характерною виявився ейфорично-рефрактерно-дисфоричний тип емоційних реакцій по кількості приналежних до нього досліджуваних (7 чол.), ейфорично-рефрактерний вид емоційних реакцій стоїть на другому місці (4 чол.), рефрактерний тип виявився у 3 досліджуваних, рефрактерно-дисфоричний тип - 2 чол., ейфоричний вид емоційних реакцій - 3 чол. та ейфорично-дисфоричний тип емоційних реакцій визначився у 1 досліджуваного. Стосовно дисфоричного типу емоційних реакцій, то у чистому вигляді він не виявився у жодного студента.

Що стосується експериментальної групи, то найбільш характерною виявився ейфорично-рефрактерний тип емоційних реакцій (5 чол.), на другому місці стоїть ейфорично-рефрактерно-дисфоричний та ейфоричний вид емоційних реакцій - 4 чол., рефрактерний тип емоційних реакції проявляється у 3 чол., ейфорично-дисфоричний тип у 2 чол., а дисфоричний та рефрактерно- дисфоричний тип емоційних реакцій спостерігається у 2 чол. (по 1 досліджуваному на кожний тип).

Таблиця 2.1

Розподіл кількості осіб з різними видами емоційних реакцій на впливи стимулів зовнішнього середовища

Види емоційних реакцій студентів	КГ	ЕГ
1. Ейфорична	3 чол. (15,0%)	4 чол. (20,0%)
2. Ейфорично-рефрактерна	4 чол. (20,0%)	5 чол. (25%)
3. Рефрактерна	3 чол. (15,0%)	3 чол. (15,0%)
4. Рефрактерно-дисфорична	2 чол. (10,0%)	1 чол. (5,0%)
5. Ейфорично-дисфорична	1 чол. (5,0%)	2 чол. (10,0%)
6.Ейфорично-рефрактерно-дисфорична	7 чол. (35,0%)	4 чол. (20,0%)
7. Дисфорична	-	1 чол. (5,0%)

Рис. 2.1 Розподіл студентів по приналежності до різних видів емоційних реакцій на впливи стимулів зовнішнього середовища

При проведенні дослідження з використання опитувальника А. Меграбяна і Н. Епштейна були отримані наступні дані.

Дані показують, що для респондентів контрольної групи найбільш характерним є високий рівень розвитку емпатійних тенденцій особистості (8 чол.), дуже високий рівень спостерігається у 6 чол., нормальний рівень у 5 чол., низький рівень розвитку емпатійних тенденцій особистості спостерігається лише у 1 чол.

Що стосується респондентів експериментальної групи, то у них спостерігається дуже високий рівень у 5 чол., високий рівень у 9 чол., нормальний рівень розвитку еспатійних тенденцій особистості у 6 чол., низький та дуже низький рівень у досліджуваних експериментальної групи не спостерігається взагалі.

Результати проведеного дослідження рівнів розвитку емпатійних тенденцій особистості студентів експериментальної та контрольної групи в табл. 2.2.



Таблиця 2.2

Показники рівнів розвитку емпатійних тенденцій особистості студентів

Рівні розвитку емпатії	КГ	ЕГ
Дуже високий рівень	6 чол. (30,0%)	5 чол. (25,0%)
Високий рівень	8 чол. (40,0%)	9 чол. (45,0%)
Нормальний рівень	5 чол. (25,0%)	6 чол. (30,0%)
Низький рівень	1 чол. (5,0%)	-
Дуже низький рівень	-	-

Рис. 2.2 Рівні сформованості емпатійних тенденцій особистості в контрольній та експериментальній групах

Результати проведеного дослідження рівнів самооцінки студентів експериментальної та контрольної групи за методикою Дембо-Рубінштейн:

За підсумками даної методики можна зробити висновок, що у 32 осіб завищена самооцінка, що становить 80,00%, у 8 осіб - середня (20,00%). Студенти з низькою самооцінкою не виявлено.

Рис. 2.3. Рівні самооцінки студентів в контрольній та експериментальній групах

Отже, аналіз результатів дослідження рівнів прояву емпатійних тенденцій особистостей студентів дає можливість дійти таких висновків:

1. у студентів найбільш характерним виявився ейфорично-рефрактерно-дисфоричний тип емоційних реакцій по кількості приналежних до нього досліджуваних, ейфорично-рефрактерний вид емоційних реакцій стоїть на другому місці та рефрактерний тип емоційних реакцій;

2. для студентів найбільш характерним є високий рівень розвитку емпатійних тенденцій особистості;

3. за результатами дослідження ми прийшли до висновку, що більшість студентів мають завищену самооцінку.

Висновки до розділу 2

Процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов'язкова складова частина спілкування і складає те, що називають перцепцією. В ході міжособистісної перцепції здійснюється: емоційна оцінка іншого, спроба зрозуміти причини його вчинків і прогнозувати його поведінку, побудову власної стратегії поведінки. Таким чином, проблема взаєморозуміння між людьми, що виникає із сприйняття один одного і становить саму суть перцептивної сторони міжособистісного спілкування є дуже актуальною для практичного дослідження. При першому контакті із сприйманою нами людиною, доступні лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативним є зовнішній вигляд і поведінка. Сприймаючи ці якості, спостерігач оцінює їх і робить висновки про психологічні властивості партнера по спілкуванню, що дає людині можливість сформувати певне відношення до нього. У процес сприйняття включені як мінімум дві людини, і кожен з них є активним суб'єктом. У ході сприйнятті співрозмовника одночасно здійснюється декілька процесів: емоційна оцінка, спроба зрозуміти мотиви вчинків, заснована на цьому стратегія зміни поведінки, побудова стратегії власної поведінки і тому подібне.

Отже, зіставлення себе з іншим здійснюється як би з двох сторін: кожен з партнерів уподібнює себе іншому. Значить, при побудові стратегії взаємодії кожному доводиться враховувати не лише потреби, мотиви, установки іншого, але і те, як цей іншій розуміє потреби, мотиви, установки свого співрозмовника. Іншими словами, сприйняття людини людиною припускає особливі процеси: ідентифікацію, рефлексію і атрибуцію. Учені не перший десяток років намагаються вникнути в процес взаєморозуміння, взаємодії, виникнення першого враження. Проте, незважаючи на достатню кількість систематизованих даних, практичних експериментів, людина залишається людиною, зі своєю схемою поведінки.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Виникнення і успішний розвиток міжособистісного спілкування можливе лише в тому випадку, якщо між його учасниками існує взаєморозуміння. Таким чином, процес пізнання і розуміння однією людиною іншого виступає як обов'язкова складова частина спілкування, умовно вона може бути названа перцептивною стороною спілкування.

Традиційно прийнято виділяти три складові соціально перцептивного процесу: суб'єкт, об'єкт і ситуація сприйняття - і шукати чинники ефективності усередині кожного з них. У процесі пізнання іншої людини одночасно відбуваються емоційне оцінювання її, намагання зрозуміти вчинки, спрогнозувати її поведінку та змоделювати власну. Цього досягають завдяки використанню механізмів ідентифікації, емпатії, егоцентризму, рефлексії, стереотипізації, каузальної атрибуції, ефектів соціальної перцепції та ін. До головних методів соціально-психологічного дослідження належать: метод спостереження, метод опитування, метод тестування, метод групової оцінки особистості, метод експерименту, метод вивчення документів, метод соціометрії.

Отже, якщо людина хоче бути прийнятою іншими людьми, встановлювати з ними близькі стосунки, проявляючи себе як суб'єкта не утрудненого спілкування, вона проявляє довіру у спілкуванні, компетентність і доброзичливість, а також більше вміння слухати, ніж говорити. Крім того, вміння слухати означає не проявляти ворожість у спілкуванні. І якщо людина не схильна до утрудненого спілкування, не поводиться вороже, цинічно недовірливо, то вона сама прагне встановлювати стосунки і бути прийнятою іншими, а не чекає цього від них; не демонструє егоїстичність, підозрілість чи агресивність, хоча може проявляти домінування і прагнення контролювати міжособистісні стосунки, що не суперечить нормальному й ефективному спілкуванню.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навч. посіб. / за ред. Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. - Х.: НфаУ, 2011. - 132 с.

2. Жигайло Н.І. Соціальна психологія. / за ред. Жигайло Н.І. - Львів: Новий Світ, 2007 - 256 с.

3. Рижов Б.Н. Історія психологічної думки. Шляхи і закономірності : навч. посіб. для вищ.учб. закл. / за ред. Рижова Б.Н. - М.: Військове видавництво, 2004. - 302 с.

4. Майерс Д. М. Соціальна психологія. / за ред. Майерс Д. М. - Пітер, 2004. - 794 с.

5. Рубанов В.Г. Соціальна психологія: навч. посіб. - Томськ: Вид - во ТПУ, 2008. - 192 с.

6. Андрєєва Г.М. Психологія соціального пізнання: навч. пос. / за ред. Андреєвої Г.М. - М.: Аспект-прес, 2004 р. - 288 с.

7. Кручек В.А. Психолого-педагогічні основи міжособистісного спілкування: навч.посіб. / за ред. Кручека В.А. - К.: ДАКККіМ, 2010. - 273 с.

8. Крисько В.Г. Соціальна психологія: курс лек. / за ред. Крисько В.Г. - М.: Омега-л, 2006. - 352 с.

9. Дружинін В.Н. Психологія: підруч. для гуман. внз. / під заг. ред. Дружиніна В.Н. - Пітер, 2009. - 656 с.

10. Москаленко В.В. Соціальна психологія: підруч. / за заг. ред. Москаленко В.В. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 688 с.

11. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: підруч. / за ред. Орбан-Лембрика Л.Е. - К.: Либідь, 2004. - 574 с.

12. Копець Л.В. Психологія особистості. / за ред. Копець Л.В. - Видавничий дім «Києво - Могилянська академія», 2008. - 465 с.

13. Русинка І.І. Психологія: навч. посіб. / за ред. Русинки І.І. - К.: Знання, 2007. - 367 с.

14. Філоненко М.М. Психологія спілкування: підруч. / за ред. Філоненко М.М. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 224 с.

15. Коваленко А.Б., Корнєв М.Н. Соціальна психологія: підруч. / за ред. Коваленко А.Б., Корнєв М.Н. - К.: Вид-во „Геопринт”, 2006. - 400с.

16. Радугин А.А., Радугина О.А. Соціальна психологія: навч. посіб.для вищ.учб.закл. / за ред. Радугин А.А., Радугина О.А. - М.: Библионика, 2006. - 496 с.

17. Х'юстон М. Введення в соціальну психологію. Європейський підхід: підруч. для студ. внз / М.Хьюстон, В.Штребе; Пер. з англ. під ред. проф. Т.Ю.Базарова; [пер. з англ. Г.Ю.Любимова]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 622 с.

18. Жуков Ю.М. Методи практичної соціальної психології: навч. посіб. / за ред. Жукова Ю.М. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 256 с.

19. Реан. А.А. Психологія особистості: навч.-практ. посіб. / за ред. Реан. А.А. - М.: АСТ, 2007. - 407 с.

20. Гапон Н. Соціальна психологія: навч. посіб. / за ред. Гапон Н. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - С.43 - 67.

21. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування. / за ред. Цимбалюк І. М. - К.: "Професіонал", 2004.- С.4-18.

22. Джонсон Д.В. Соціальна психологія: тренінг міжособист. спілкув. / пер. В. Хомик. - К.: КМ Академія, 2003. - 288 с.

23. Рос Л.Д., Эймэбайл Т.М., Стейнмец Дж.Л. Соціальні ролі, соціальний контроль і спотворення в процесах соціального сприйняття // за ред. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по соціальній психології. - Спб.: Пітер Ком, 2000. - С.107-120.

24. Маслач К. Практикум по социальній психології. / за ред. Маслач К. - СПб.: Питер Ком, 2000. - С.19-37.

25. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Особистість. Теорії, вправи, експерименти / пер. з англ. - Прайм-Еврознак, 2004. - 608 с.



ДОДАТКИ

Опросник А. Меграбяна и Н. Эпштейна

1. Меня огорчает, когда вижу, что незнакомый человек чувствует себя среди других людей одиноко

2. Мне неприятно, когда люди не умеют сдерживаться и открыто проявляют свои чувства

3. Когда кто-то рядом со мной нервничает, я тоже начинаю нервничать

4. Я считаю, что плакать от счастья глупо

5. Я близко к сердцу принимаю проблемы своих друзей

6. Иногда песни о любви вызывают у меня много чувств

7. Я бы сильно волновался (волновалась), если бы должен был (должна была) сообщить человеку неприятное для него известие

8. На мое настроение сильно влияют окружающие люди

9. Мне хотелось бы получить профессию, связанную с общением с людьми

10. Мне очень нравится наблюдать, как люди принимают подарки

11. Когда я вижу плачущего человека, то и сам (сама) расстраиваюсь

12. Слушая некоторые песни, я порой чувствую себя счастливым (счастливой)

13. Когда я читаю книгу (роман, повесть и т.п.), то так переживаю, как будто все, о чем читаю, происходит на самом деле

14. Когда я вижу, что с кем-то плохо обращаются, то всегда сержусь

15. Я могу оставаться спокойным (спокойной), даже если все вокруг волнуются

16. Мне неприятно, когда люди, смотря кино, вздыхают и плачут

17. Когда я принимаю решение, отношение других людей к нему, как правило, роли не играет

18. Я теряю душевное спокойствие, если окружающие чем-то угнетены

19. Я переживаю, если вижу людей, легко расстраивающихся из-за пустяков

20. Я очень расстраиваюсь, когда вижу страдания животных

21. Глупо переживать по поводу того, что происходит в кино или о чем читаешь в книге

22. Я очень расстраиваюсь, когда вижу беспомощных старых людей

23. Я очень переживаю, когда смотрю фильм

24. Я могу остаться равнодушным (равнодушной) к любому волнению вокруг

25. Маленькие дети плачут без причины

Ключ

Номер утверждения	Да (всегда)	Скорее да, чем нет (часто)	Скорее нет, чем да (редко)	Нет (никогда)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25	4 1 4 1 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 1 1 1 4 4 4 1 4 4 1 1	3 2 3 2 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 2 2 2 3 3 3 2 3 3 2 2	2 3 2 3 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 3 3 3 2 2 2 3 2 2 3 3	1 4 1 4 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 4 4 4 1 1 1 4 1 1 4 4



ДОДАТОК 2

Методика діагностики типу емоційної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища (В.В. Бойко (1996))

Інструкція. Вам пропонується оцінити свою поведінку в ряді ситуацій. Виберіть підходящий для вас варіант відповіді - «а», «б» або «в». Будьте щирі.

Текст опитувальника

1. Коли я втомлений приходжу додому, то втома:

а) швидко проходить;

б) залишається якийсь час, але я її не показую;

в) негативно позначається на спілкуванні з домашніми.

2. Життя показує, що я схильний(а):

а) усе бачити в основному оптимістично,

б) сприймати все переважно в спокійних, нейтральних тонах;

в) ставитися до всього по більшій мірі песимістично.

3. Коли на вулиці гарна погода, то найчастіше:

а) у мене поліпшується настрій або підвищується активність;

б) мені хочеться розслабитися, відкласти справи, і ледарювати;

в) я на це ніяк не реагую або почуваю себе нещасним, подавленим.

4. Якби мені запропонували пройти тест на визначення рівня інтелекту, то я:

а) охоче погодився б,

б) постарався б не проходити,

в) категорично відмовився б.

5. У спілкуванні з новим однокласником або знайомим я зазвичай:

а) легко й швидко вступаю в контакт;

б) спочатку якийсь час придивляюся й проявляю обережність;

в) намагаюся взагалі особливо не зближатися.

6. Коли буває радісно на душі, то зазвичай мені хочеться:

а) щоб це побачили, відчули всі,

б) щоб це побачили, відчули тільки близькі мені люди;

в) щоб цього ніхто не помітив.

7. Чергову важку обставину в житті частіше сприймаю:

а) з бажанням успішно перебороти;

б) з деякою тривогою, занепокоєнням;

в) з почуттям досади або роздратування.

8. Написати лист на телебачення мене могла б спонукати швидше за все:

а) передача, що дуже сподобалася;

б) передача, що містила питання, яке вимагає відповіді;

в) передача, що викликала протест, незадоволення.

9. Коли виникають ніжні почуття до близьких, я зазвичай:

а) проявляю їх відкрито;

б) соромлюся своєї сентиментальності;

в) намагаюся не показувати.

10. Необхідність приймати відповідальні рішення в особистому житті зазвичай:

а) мобілізує мене,

б) викликає розгубленість, ставить у тупик;

в) засмучує або розбудовує.

11. Сумнівні, але цікаві ідеї, знання, факти я зазвичай:

а) включаю в багаж своїх знань;

б) ретельно обмірковую, зважую;

в) рішуче відриваю або спростовую.

12. Коли представники протилежної статі говорять мені компліменти, я зазвичай:

а) не приховую свого задоволення;

б) бентежуся, почуваю незручність;

в) сумніваюся в їхній щирості.

13. Якщо моя пропозиція буде відкинута співбесідником, то я швидше за все:

а) зроблю нову пропозицію або внесу виправлення в колишню,

б) буду переживати в собі цю обставину;

в) висловлю своє невдоволення або не стану надалі вносити пропозиції.

14. Я людина:

а) дуже довірлива;

б) обачна, насторожена;

в) дуже недовірлива.

15. На гумор і жарти в основному реагую так:

а) відкрито сміюся, радуюся;

б) сприймаю стримано;

в) ставлюся критично або реагую рідко.

16. Якщо хтось зі членів родини знову робить не то і не так, я найчастіше:

а) терпляче й спокійно пояснюю, як треба зробити;

б) починаю бурчати;

в) шумлю, лаюся, влаштовую скандал.

17. Життя частіше:

а) радує;

б) не викликає певних емоцій;

в) засмучує або розчаровує.

18. Анекдоти я:

а) обожнюю;

б) сприймаю без особливого захвату;

в) не люблю.

19. Неприємні обов'язки я здебільшого виконую:

а) настільки ж терпляче, як й інші;

б) знехотя;

в) з невдоволенням або з досадою, роздратуванням.

20. Для мого стилю життя більш характерно:

а) активне планомірне просування до наміченої мети,

б) стабільність, сталість;

в) бажання періодично багато чого або щось різко змінювати.

21. Якби мені запропонували відзначити день народження у великій компанії, я б найімовірніше відповів:

а) приймаю пропозицію;

б) мені не дуже хочеться або ніяково виявитися в центрі уваги;

в) я не люблю подібні заходи.

22. На справедливі, але образливі за формою зауваження в мою адресу я зазвичай в перший момент реагую так:

а) приймаю із вдячністю, визнанням;

б) ображаюся, але не показую це;

в) захищаюся або втрачаю самовладання, «заводжуся».

23. Я хотів би, щоб моя професійна діяльність:

а) була пов'язана з активним спілкуванням з людьми;

б) не вимагала активного спілкування;

в) по можливості виключала спілкування.

24. Дружні жарти в мою адресу:

а) цілком приймаю;

б) не схвалюю, але терплю;

в) не виношу, не допускаю.

25. Недоліки особистості однокласників, знайомих я найчастіше:

а) приймаю як обставину, яку треба переборювати;

б) намагаюся мовчачи терпіти;

в) змушують нервувати, засмучуватися.

26. Будь я керівником, то для завоювання авторитету в колег віддав перевагу би таким засобам:

а) надання допомоги й підтримки;

б) терпіння і витримці;

в)строгості і вимогливості.

27. Якби на зборах колективу мене похвалили за гарну роботу, то по всій ймовірності:

а) я не приховував би свого задоволення;

б) зніяковів би або постарався сховати свої почуття;

в) не відчував би особливих почуттів або це мене не порадувало б.

28. Якщо мене хто-небудь розлютить, то я:

а) швидко відходжу, забуваю про те, що трапилося;

б) заспокоюю себе, переконую, що треба вміти прощати, і в мене це виходить;

в) злюся довго й нічого із цим не можу поробити.

29. Коли ввечері лунає несподіваний стукіт у двері, то я як зазвичай:

а) очікую щось приємне;

б) насторожуюся, але не подаю виду;

в) явно нервую, чекаю чогось неприємного.

30. Коли в дружній компанії мене просять співати або танцювати, то я:

а) відразу відгукуюся;

б) якийсь час бентежуся й не наважуюся;

в) хотів би, щоб мене не просили.

31. Життєві дрібниці я сприймаю:

а) як тонізуючий фактор;

б) як обставину, яка мене турбує;

в) як прикрі неприємності.

32. Моє життя в цілому:

а) наповнене яскравими подіями, які я найчастіше сам собі організую;

б) розмірене й спокійне;

в) нудне й одноманітне.

33. Якби хтось з однолітків, з яким не було особливих відносин, раптом став би показувати своє дружнє ставлення до мене, то я:

а) я відразу відповів би взаємністю;

б) спочатку постарався б зрозуміти причину, а потім вирішив би, як поводитися;

в) утримався б від дружніх відносин.

34. Якщо однокласник або одноліток нанесе мені якусь образу, то я швидше за все:

а) швидко зможу простити його,

б) буду переживати, намагаючись не показувати цього,

в) коли-небудь відповім йому тим же.

35. Обстановка в школі найчастіше викликає:

а) гарний або бадьорий, піднятий настрій;

б) внутрішнє напруження, занепокоєння;

в) роздратування або поганий, знижений настрій.

36. Корисні поради з боку знайомих я зазвичай:

а) відразу приймаю із вдячністю;

б) ретельно обмірковую й перевіряю на надійність;

в) не візьму до уваги, намагаюся жити своїм розумом.

37. Якщо хтось з однокласників або однолітків виявить невдоволення безладдям в нашому навчанні, я швидше за все:

а) постараюся своєю участю влагодити конфлікт;

б) буду спостерігати за розвитком дій;

в) приму сторону незадоволених або скривджених.

38. Більшість людей у моєму оточенні (у навчальному закладі):

а) викликають довіру;

б) змушують триматися насторожено;

в) викликають недовіру.

39. Останнім часом свята я зазвичай зустрічаю:

а) з підйомом і радістю;

б) з деяким смутком, тривогою, розчаруванням або байдужністю;

в) з явною досадою, роздратуванням або відчуттям порожнечі, самітності.

Обробка даних

Враховуються: 1) «ейфорична активність зовні» (а), «рефрактерна активність усередині» (б), «дисфорична активність зовні» (в); 2) характер стимулів: позитивні мають позитивний особистісний зміст або соціальне значення (гарна погода, радість на душі, комплімент навколишніх, жарт); амбівалентні (або нейтральні) - вони двоїсті по своїй природі, у них можна, виявити або позитивний, або негативний зміст - все залежить від установок самої особистості, від її тенденцій приписувати речам, явищам, людям гарні або погані якості; негативні мають негативний зміст і значення (відчуття утоми, треба пройти інтелектуальне випробування, важка обставина в житті). Підвести підсумки дозволяє таблиця, у яку треба перенести дані відповідей - ставте одинички в потрібній графі. Підрахуйте загальну кількість відповідей «а», «б», «в» - по стовпчиках таблиці.

Бланк

Стимули	Питання	Тип емоційної реакції
		Ейфорична (відповідь «а»)	Рефрактерна (відповідь «б»)	Дисфорична (відповідь «в»)
негативні	1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37
амбівалентні	2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38
позитивні	3, 6, 9, 12, 15, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39
	УСЬОГО:

Інтерпретація результатів

Якщо частіше за все фігурує відповідь “а”, то це свідчить, про домінування ейфоричної формули, при якій емоційна система в цілому настроєна на позитивні стимули. Найбільша кількість відповідей типу «б» говорить про те, що ваша емоційна система сприйняття пасує перед різними впливами: позитивними, негативними й амбівалентними. У навколишній дійсності вона вибирає переважно амбівалентні стимули. При цьому вони «застряють» в особистості, залишаються у вигляді переживань неприємного осаду, міркувань, затаєного смутку, злості. При домінуванні дисфоричної формули (найбільше відповідей «в») позитивні й негативні стимули зводяться до негативних переживань, а ваша емоційна система в цілому настроєна на негативні стимули. Додатково можна відзначити, які саме стимули - негативні, амбівалентні або позитивні - частіше викликають конкретний тип перетворення енергії - «а», «б» або «в».



ДОДАТОК 3

Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн

Інструкція: Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер, розум і т.д. Рівень розвитку кожної якості людської особистості можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої буде символізувати найнижче розвиток, а верхня - найвище.

У бланку намальовані сім ліній. Вони позначають: a) Розум, здатності b) Характер c) Авторитет у однолітків d) Вміння багато чого робити своїми руками e) Зовнішність f) Впевненість у собі Під кожною лінією написано, що вона означає. На кожній лінії рискою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої особи в даний момент. Після цього хрестиком (х) відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе.

Обробка результатів: обробка проводиться по 6 шкалами. Кожна відповідь виражається в балах. Розміри кожної шкали 100 мм., Відповідно до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику.

1. По кожній з шести шкал визначається: а) рівень домагань - відстань в мм від нижньої точки шкали ("0") до знаку "х"; б) висота самооцінки - відстань в мм від нижньої шкали до знаку "-".

2. Визначається середня величина показників самооцінки та рівня домагань по всіх шести шкалами. Середні величини показників порівнюються з таблицею:

Низький середній високий Рівень домагань до 60 60-74 75-100 Рівень самооцінки до 45 45-59 60-100 Наступна методика спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки, автор А.В. Захарова Матеріал: малюнки для виконання субтестів.

Експериментатор пред'являє випробуваному малюнок і просить його виконати завдання відповідного субтеста.

Хід

1) Експериментальна частина.

Субтест №1. Уяви, що зображений на малюнку ряд кіл - це люди. Вкажи, де знаходишся ти

Субтест №2. Велике коло - це твоє "Я". Маленькі круги-це твої рідні, друзі і вчитель. Покажи, де будуть перебувати батько, мати, бабуся, дідусь, брат (сестра), вчитель, друзі.

О - батько, М - мати, Д - дідусь, Б - бабуся, Б2 - брат, З - сестра, Др - друзі, У - вчитель

Субтест №3. Ось на малюнку твої батьки, вчителі, друзі. Постав хрестик (точку) там, де знаходишся ти

Субтест №4. Постав крапку в тому місці кола, де знаходишся ти.

Субтест №5. Уяви, що ти знаходишся в нижньому ряду. Яким з двох гуртків ходитимеш являтися ти?

Обробка результатів:

Субтест №1. Нормою є вказівка на третій-четвертий коло ліворуч. У цьому випадку дитина адекватно сприймає особливості свого "Я-образу", усвідомлює свою цінність і приймає себе. При вказівці на перше коло має завищену, а при вказуванні на круги далі п'ятого занижену самооцінку.

Субтест №2. дозволяє визначити ставлення з близькими людьми. При розташуванні зверху визнає перевагу і допускає тиск цієї людини на себе. Чинить тиск на розташованих внизу, відчуває свою перевагу над ним.

Субтест №3. визначає соціальну зацікавленість (чи відчуває дитина себе включеним, прийнятим у світ людей), а так само ступінь близькості з тією чи іншою категорією людей. Якщо дитина зазначив себе поза трикутника, то можна сказати, що він відчуває себе знедоленим або не зацікавлений в соціальних контактах.

Субтест №4. Визначення ступеня егоцентризму. характерний високий егоцентризм (розташування в самому центрі кола.

Субтест №5. Індивідуалізація. Дозволяє виявити усвідомлення своєї спорідненості (при вказівці на лівий коло) або своєї унікальності (правий коло).

Размещено на Allbest.ru