Роль міжособистісних відносин у становленні колективу

Проблема міжособистих відносин. Формування людської психіки, її розвиток і становлення розумної, культурної поведінки. Вплив міжособистісних відносин на формування колективу. Діагностика тенденцій поведінки в реальній групі та представлень про себе.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.02.2011
Размер файла 4,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розглянемо в узагальненому виді основні факти, що свідчать про позитивний і негативний вплив групи на індивіда.

Позитивний вплив групи на формування і розвиток особистості полягає в наступному: у групі індивід зустрічається з людьми, що є для нього основним джерелом духовної культури; відносини між людьми, що складаються в групах, несуть у собі позитивні соціальні норми і ціннісні орієнтації, що засвоюються особистістю, включеної в систему групових взаємин; група є місцем, де індивід відпрацьовує свої комунікативні уміння і навички; від учасників групи індивід одержує інформацію, що дозволяє йому правильно сприймати й оцінювати собі, зберігати і зміцнювати всі позитивне у своїй особистості, рятуватися від негативного і недоліків; група постачає індивіда системою позитивних емоційних підкріплень, необхідних ля його розвитку.

На психологію індивіда група впливає через систему відносин, що складаються в ній, зокрема через відносини даного індивіда з іншими учасниками групи. При різних відносинах індивіди виявляють собі з різної, позитивної чи негативний, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо домогтися того щоб міжособистих відносини в ній були сприятливими.

Точність і глибина відображення особистості в групі прямо залежати від відкритості, інтенсивності і різнобічності спілкування даної особистості з іншими членами групи.

Якщо про позитивний вплив групи на індивіда багато і добре написано в педагогічній, соціологічній і психологічній літературі, то про факти негативного впливу відомо небагато. Донедавна через визначену ідеологізацію психологи і педагоги про ці факти воліли умовчувати. Особливо багато даних про можливий негативний вплив групи на індивіда накопичено в соціальній психології малих груп, початок який було покладено дослідженнями вітчизняних і закордонних учених, проведеними ще на початку XX століття.

Французький дослідник Г. Лебон у книзі під короткою назвою «Юрба», опублікованої в 1895 м, спробував вивести загальні законі поводження людини в неорганізованій спільності людей 10. Він затверджував, що середня людина в масі людей, у юрбі виявляє більш низький рівень інтелекту, чим поза нею. У юрбі він більш довірливий, агресивний, запеклий, нетерплячий, аморальний і навіть здатний поводитися на рівні тварини. Очевидно, Г. Лебон перебільшував негативний вплив юрби на індивіда, але, проте, у його судженнях і висновках містилася визначена частка істини. Її підтвердили наступні експериментальні дослідження.

Ті специфічні зміни в психології і поведінці людини під впливом юрби, на які одним з перших звернув увагу Лебон, уважно досліджені в соціальній психології за назвою «знеособлювання» і «деіндивідуалізація».

Було показано, що, коли людина відчуває на собі вплив деякої соціальної спільності, внутрішньо не організованої, у її психології і поведінці в більшому ступені виявляється те загальне, що властиво даній групі, і в набагато меншому ступені те, що складає її власну індивідуальність. Людина в юрбі нерідко перестає бути особистістю, тому даний феномен одержавши назву «знеособлювання».

Іншим можливим негативним наслідком групового впливу може бути тієї вплив, що виявляється звичайно на обдарованих творчих особистостей, що істотно відрізняються по своїй психології від більшості членів даної групи. На це звернув увагу В.М. Бехтерев. Провівши ряд експериментів, у результаті яких порівнювалися показники творчої роботи групи й індивіда, В.М. Бехтерев показавши, що у творчості група може уступати особливо обдарованим особистостям 10. Колективне творче рішення, якщо воно приймається по «більшості», методом простого голосування, нерідко виявляється більш низької якості, чим приватна творчість особливо обдарованих особистостей, включених у дану групу. Такі особистості. Знаходячись під сильним психологічним тиском «кваліфікованого» (насправді некомпетентного) більшості, стримуються, придушуються у своєму творчому розвитку.

2.3 Міжособистісна атракція

Серед людей, що входять у коло нашого спілкування, завжди є ті, хто нам подобається більше, ті, хто нам подобається менше, і ті, хто нам узагалі не подобається. Тобто наше сприйняття інших людей, як правило, супроводжується більш-менш вираженим оцінним відношенням до них. При цьому ми досить швидко визначаємо, хто нам подобається, а хто немає. Прагнення подобатися іншим людям і їхні взаємні почуття стосовно нас складають важливу сторону соціального життя, відіграють значну роль у гарному самопочутті будь-якої людини. Наші переваги виявляються при виборі друзів і майбутнього чоловіка і жінки; багато груп формуються на основі взаємної привабливості вхідних у них людей пише Бодалев А.А. 3.

Процес переваги одних людей іншим, взаємного притягання між людьми, взаємної симпатії одержав назву «міжособистісна атракція» (від англійського attract -- залучати, притягати, заполонювати, приваблювати) зазначає Погольша В.М. 5. Як видно з приведеного визначення, атракція -- це, насамперед емоція, що має своїм предметом іншої людини. Разом з тим це порівняно стійка оцінна реакція, що спонукує нас діяти певним чином при взаємодії з конкретною людиною. Тим самим атракція з'являється як визначений вид соціальної установки, як відношення однієї людини до іншого. Таким чином, вона завжди включена в міжособистісний контекст, виступаючи одним із ключових факторів формування і реалізації міжособистісних відносин.

Серед факторів, що роблять найбільший вплив на процес міжособистісної атракції, можна виділити зовнішні стосовно процесу безпосередньої міжособистісної взаємодії (іноді них називають екологічними) і внутрішні, тобто ті, що виникають у процесі взаємодії, або власне міжособистісні детермінанти атракції. Розглянемо докладніше кожну з цих груп.

До зовнішніх, тобто не зв'язаним безпосередньо з процесом взаємодії, факторам атракції Погольша В. відносить наступні: ступінь виразності в людини потреби в аффіліації; емоційний стан партнерів по спілкуванню; просторова близькість.

До внутрішніх, або власне міжособистісних, детермінантам атракції можна віднести: фізичну привабливість партнера по спілкуванню; демонстрований стиль спілкування; фактор подібності між партнерами по спілкуванню; вираження особистого відношення до партнера в процесі спілкування 5.

Нам подобаються красиві люди. Зрозуміло, погляди на красу суб'єктивні, але проте ми сприймаємо її як важливий елемент встановлення і розвитку міжособистісних відносин. За даними численних досліджень, красива зовнішність забезпечує і дівчинкам, і хлопчикам більш високу популярність починаючи вже з чотирьох років. При бесіді з дорослими діти на питання «добре або погано бути красивим» відповідають, що «краще бути красивим, тому що тоді тебе усі будуть любити і не будуть кривдити» (свідчення того, що діти усвідомлюють привілейоване положення красивих).

Існує ряд гіпотез, що пояснюють наявність зв'язку між зовнішньою красою й атракцією. Краса є позитивним підкріпленням: нам приємно бачити красиве.

Красиві люди можуть бути більш комунікабельними, мати більш розвиті комунікативні навички, що може пояснюватися різними умовами соціалізації красивих і некрасивих людей. Замічено, що в більш красивих чоловіків і жінок у спілкуванні з іншими людьми переважає орієнтація безпосередньо на партнера, наприклад, розмова про нього домінує над орієнтацією на досягнення якої-небудь зовнішньої мети.

Популярність красивих людей може бути викликана визначеними вигодами спілкування з ними. Красива людина як би підвищує рівень фізичної привабливості свого партнера.

Дія ефекту ореола -- «красивий -- значить, гарний»; люди схильні асоціювати красу з позитивними особистими характеристиками, а некрасивість -- з негативними.

Однак зв'язок між фізичною привабливістю й атракцією знаходиться в складних, опосередкованих іншими перемінними залежностях. Соціальний психолог Казаринова Н.В. стверджує, що в основі переваги красиве або некрасивих лежить не стільки прагнення людини вибрати як партнера по спілкуванню найкрасивішого, скільки прогноз його реакцій на себе. У випадку, коли людина упевнена у собі, вона вибирає найбільш красивого з можливих претендентів, при відсутності такої впевненості орієнтується на середній або навіть низький рівень фізичної привабливості 5.

Більш високий рівень фізичної привабливості не забезпечує стабільного успіху в довгострокових відносинах: вплив зовнішньої привабливості звичайно більш високий на початку знайомства і знижується в міру того, як ми довідаємося про інші риси цієї людини. Фізична привабливість чоловіка і жінки не впливає на взаємини в родині і стабільність шлюбу. Немає твердого зв'язку і між зовнішністю й успіхом у романтичних відносинах.

Важливим фактором міжособистісної атракції є манера поведінки. Спілкування з одними людьми приносить нам більшу насолоду, чим з іншими. Ті, хто виявляє щедрість, великодушність, ентузіазм, ніжність, жвавість, комунікабельність, рішучість, як правило, подобаються більше, ніж ті, кого сприймають як скупих, холодних, апатичних, «агрессивно-егоцентричних» або надто боязких.

В Корпік А.А. наводить дослідження, в якому випробуваних просили описати риси людини, яку вони не люблять 6. В отриманих описах були виділені наступні три групи визначених якостей.

По-перше, -- самозакоханість, зарозумілість, самовдоволення, марнославство. З такою людиною неприємно мати справу, тому що вона більше думає про себе, чим про кого-небудь ще. При взаємодії з нею ви почуваєте відсутність інтересу до себе, до вашої думки, вашим ідеям; результатом цього може стати зниження самоповаги.

По-друге -- догматичність, постійна схильність не погоджуватися, суперечити своєму співрозмовникові. Почасти такі люди нагадують перший тип -- їх менше цікавлять почуття і погляди інших людей, чим бажання виявити свою волю над ними. Подібне образлива поведінка може викликати кілька варіантів відповідних реакцій: зустрічна образа; пасивний опір у формі мовчазного протесту; змушене підпорядкування, при якому зберігається або навіть підсилюється негативне відношення до такої людини.

По-третє -- нещирість, нещирість; у спілкуванні з такою людиною виникає відчуття небезпеки («чого він хоче від мене?», «кому він може передати зміст нашої розмови?»), почуття, що вас хочуть використовувати в чиїхось цілях.

Експериментальне дослідження Е.О. Смирновій і Е.В. Калягіной було присвячено з'ясуванню психологічних особливостей популярних і непопулярних дітей 11. У рамках дослідження порівнювалися емоційний, когнітивний і поведінковий компоненти комунікативної компетентності популярних і непопулярних дошкільників. Отримані результати показали наступне. Найбільш істотні розходження між популярними і непопулярними дітьми були виявлені в емоційному відношенні до однолітків. По-перше, популярні діти, на відміну від непопулярних, практично ніколи не були байдужними до дій однолітка, виявляли до них інтерес. Причому це емоційне захоплення мала позитивне окрас-- вони схвалювали і підтримували інших дітей, у той час як непопулярні засуджували і нав'язували свій задум.

По-друге, вони співчували іншим у відповідь на оцінку дорослого. Непопулярні діти залишалися байдужними до оцінки однолітка або реагували неадекватно (позитивні емоції при осудженнях інших і негативні при заохоченнях).

По-третє, усі популярні діти незалежно від рівня товариськості й ініціативності відповідали на прохання однолітків і іноді безкорисливо віддавали їм те, що було потрібно їм самим. Непопулярні не робили цього ніколи. Нарешті, популярні діти навіть у позиції «скривдженого» воліли вирішувати конфлікти мирним шляхом, не обвинувачуючи і не караючи інших. Непопулярні, як правило, знаходили рішення конфлікту в агресивних діях і погрозах. Дані результати свідчать, що в основі популярності дошкільників лежать не розвиток соціального інтелекту і не організаторські здібності, а насамперед емоційне відношення до однолітка, що виражається як у різних емоційних проявах, так і в окремих поведінкових актах. Сам по собі цей факт не є новим. У більшості робіт, незважаючи на розмаїтість гіпотез і методичних прийомів, як особливості, що забезпечують дитині прихильність ровесників, відзначають подібні риси. До них звичайно відносять: чуйність, чуйність, взаємодопомога, доброзичливість і увага до однолітка, уміння уступити, домовитися, доброту, дружелюбність, привітність і т.д. Саме ці якості роблять дитини популярним і бажаним серед однолітків.

Це не означає, що популярні діти не сваряться, не ображаються, не змагаються і не сперечаються з іншими. Однак у них, на відміну від непопулярних, потреба оцінювати і порівнювати себе з іншими не закриває іншої дитини і не робить захист, твердження і визнання свого «Я» головною життєвою задачею. Саме це і забезпечує визнання інших і твердження дитини в групі однолітків 6.

Зрозуміла людина -- це людин, що згодна з мною», -- один раз сказав Дизраелі (прем'єр-міністр Великобританії наприкінці XIX в.). Три чверті століття потому це висловлення знайшло підтвердження в наукових дослідженнях: нам подобаються і ми скоріше подобаємося людям, що схожі на нас, і навпроти, нам не подобаються і ми не подобаємося людям, що відрізняються від нас 11.

В основі цього твердження лежить принцип когнітивної відповідності, що знайшов відображення в цілому ряді соціально-психологічних теорій. Відповідно до цього принципу, люди мають сильно виражену потребу в погодженості, послідовності. Соціальні установки, вірування, почуття, цінності людини взаємозалежні, і він намагається підтримувати них у погодженості або створити неї, якщо вона втрачена. Однієї з найбільш відомих теорій, що застосовують даний принцип у дослідженні міжособистісної атракції, є теорія комунікативних актів.

Її основні положення можна сформулювати в такий спосіб.

Міжособистісна комунікація -- це один зі способів, за допомогою якого ми намагаємося підтримати стан когнітивного балансу, або симетрії. Найпростіший акт комунікації може бути представлений як ситуація, у якій одна людина (А) повідомляє інформацію іншій людині (Б) щодо якогось предмета (X). Якщо А и Б мають подібні погляди і почуття відносно X, їхні відносини симетричні. Якщо ж їхні погляди і почуття відносно X розходяться, їхні відносини асиметричні. Іншими словами, люди, що мають подібні орієнтації (соціальні установки), випробують взаємну привабливість.

Що робить симетричні відносини настільки бажаними? Причини цього процесу Куніцина В.Н. пояснює так: по-перше, чим вище рівень згоди, тим легше пророчити поводження іншої людини; по-друге, чим більш схожі установки А и Б, тим сильніше відчуття реальності і значимості їхніх поглядів, що є важливою умовою позитивної Я-концепції, джерелом підтримки впевненості в собі, підвищення самооцінки особистості 5. Напруга, викликана розбіжністю поглядів, створює дискомфорт, від якого людина намагається позбутися шляхом узгодження свого поводження з поводженням іншої людини. Ця базова мотивація одержала назву «потреба в консенсусі»; вона виявляється в тім, що люди намагаються додати силу і значимість своїм поглядам шляхом їхнього узгодження з іншими людьми.

Теорія комунікативних актів використовує схематичні моделі. Знаки «плюс» указують на позитивні почуття, знаки «мінус» -- на негативні; стрілки вказують напрямок почуттів. Будь-яка ситуація, що містить парне число знаків «мінус» або їхня відсутність, є ситуацією збалансоване або симетричної; якщо ж число знаків «мінус» непарне, ми маємо незбалансовану або асиметричну ситуацію.

Деякі фактори підсилюють вплив подібності на атракцію. Серед них: число питань, по яких люди досягають згоди; важливість, значимість тих або інших поглядів; взаємність.

Навіть з найближчими друзями ми згодні не з усіх питань. І все-таки саме з друзями, у відношенні яких ми досягаємо згоди, істотно вище, ніж з людьми, яких ми не любимо. Ми вибираємо наших друзів саме тому, що з ними в нас багато загального в поглядах, і схильні погоджуватися з ними по великому числу питань, тому що ми -- друзі. Більш того, одне питання не може сформувати або зруйнувати дружні відносини, але число питань, по яких ми досягаємо згоди, стає гарним показником того, чи будуть наші відносини тривалими.

Деякі погляди займають центральне місце в нашому світогляді, вони більш стійкі, їх важко змінити, навіть якщо це потрібно для досягнення симетричних відносин. Тому порозуміння по важливих світоглядних питаннях виявляється найчастіше принциповим моментом у встановленні наших відносин з іншими. Якщо розбіжності виникають з питань, що не має великого значення для тих, що зібралися разом людей, то навіть їхня наявність не вплине на приятельський характер відносин. Якщо ж обговорювана проблема має велику важливість для когось зі співрозмовників, то розбіжність у її оцінці швидше за все позначиться на відносинах між ними. Оскільки життєві установки людини формуються у визначеної соціокультурній сфері, такі особистісні характеристики, як освіта, минулий досвід, спільні духовні цінності і т.д., можуть впливати на те, чи буде інша людина приваблива для нього. Шлюб між представниками різних рас, релігійних поглядів, соціоекономічних груп, різного рівня утворення має велику імовірність закінчитися розводом, чим шлюб між людьми, що мають подібність за цими показниками.

Взаємність -- ще один перемінний, посилюючий вплив принципу подібний на міжособистісну атракцію. Від того, чи почуваємо ми, що той, хто нам подобається, випробує ті ж почуття до нас, що ця людина до нас не байдужий, багато в чому залежить, чи стане наше захоплення сильніше. Знання того, що ми подобаємося іншій людині, виявляється своєрідною нагородою, підвищує самооцінку. Якщо ж наше почуття не викликає взаємності, ми постараємося справитися з ним, зменшуючи мі втрачаючи інтерес до цієї людини.

Всім нам доводилося зустрічати пари, у яких люди чудово уживаються, незважаючи на, що кидаються в очі розходження їхніх характерів і поглядів. Теорію, що підкреслює розходження, а не подібність між людьми як основу міжособистісної атракції, запропонував американський психолог Р. Винч, назвавши її теорією потреб. 10. Її основне положення можна сформулювати в такий спосіб: при доборі шлюбних партнерів і навіть друзів ми частіше вибираємо тих, хто задовольняє наші потреби, а максимальне задоволення має місце тоді, коли два чоловіки мають скоріше доповнюють, а не подібні потреби.

Винч виділяв два типи додатковості. По-перше, два чоловіки можуть задовольняти різні потреби один одного. Наприклад, А має сильну потребу в тім, щоб когось захищати, а Б -- сильну потребу в залежності від когось. По-друге, два чоловіки можуть задовольняти ту саму потребу, наприклад коли А має сильну потребу в домінуванні, а в Б ця ж потреба виражена значно слабкіше. Причому такі доповнення не залежать від того, маємо ми справа з чоловіком або жінкою. Хоча чимало прикладів підтверджують дану теорію, багато дослідників не розділяють неї, думаючи, що вона носить гіпотетичний характер і має потребу в додатковій перевірці 10.

Найважливішою внутрішньою детермінантою міжособистісної атракції є вираження особистого відношення до партеру в ході спілкування. Ще Аристотель писав, що люди люблять тих, хто робить їм добро і піклується про них. Атракція виникає у відповідь на позитивні дії, ворожість -- на негативні 5.

Ми з більшою імовірністю будемо позитивно відноситися до тих людям, хто нас хвалить, любить, співробітничає з нами, чим до тих, хто нас критикує, ненавидить або є нашим конкурентом. Утім, замічено, що емоційна реакція на позитивні дії з боку іншої людини визначається не стільки самими діями, скільки тем, як вони інтерпретуються які мотиви приписуються суб'єктові, який суб'єктивний зміст має для людини дане підкріплення. Важливо, чи сприймає людина ці дії як адресовані йому особисто або як безособові, як частина звичного для суб'єкта поводження в даній ситуації. Крім того, якщо партнер «перебирає» у компліментах, похвалах, виникає питання про щирість і мотивацію такої поведінки.

Підтримуючий стиль поведінки можна визначити як будь-яку поведінки, у результаті якої інша людина починає більше себе цінувати. Непідтримуючий стиль - поведінка, у результаті якої інша людина оцінює себе нижче цінує себе менше.

Відмова в підтримці іноді може бути ненавмисною, бути результатом нерозуміння важливості підтримки для особистісної самооцінки. Однак в обох випадках результатом стає використання індивідом психологічних захистів.

3 Аналіз методів діагностики міжособистісних відносин

міжособистий відносини колектив поведінка

Методів, за допомогою яких у психології вивчаються міжособистісні взаємини, досить багато і провести дослідження за допомогою всіх методів не представляється можливим. Відібрала декілька досить надійних і точних методів, що дають різнобічну і цінну інформацію для оцінки рівня розвитку в малій групі міжособистісних відносин, характерних для колективу, а також положення (статусу) людини в системі відносин групи.

3.1 Методика діагностики міжособистих відносин Т. Лірі

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазеком у 1954 р. і призначена для дослідження представлень суб'єкта про себе й ідеальному «Я», а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважний тип відносин до людей у самооцінці і взаємооцінки 9.

При дослідженні міжособистісних відносин найбільше часто виділяються два фактори: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом у числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісного поводження і по змісту можуть бути співвіднесені з двома з трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Відтіля: оцінка і сила. У багаторічному дослідженні, проведеному американськими психологами під керівництвом Б. Бейлза, поведінка члена групи оцінюється по двох перемінним, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями: домінування-підпорядкування, дружелюбність-недружелюбність, емоційність-аналітичність 10, 9.

Для представлення основних соціальних орієнтації Т. Лірі розробив умовну схему у виді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці сектори розділені на вісьмох -- відповідно більш приватних відносин. Для ще більш тонкого опису коло поділяють на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані щодо двох головних осей.

Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче результати випробуваного до центра окружності, тим сильніше взаємозв'язок цих двох перемінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центра окружності вказує на адаптивність або екстремальність интерперсонального поводження.

Опросник містить 128 оцінних суджень, з яких у кожнім з 8 типів відносин утворяться 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки поводження людей, що спостерігається, тобто поводження в оцінці навколишніх («з боку»), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального «Я». Відповідно до цих рівнів діагностики міняється інструкція для відповіді.

Максимальна оцінка рівня -- 16 балів, але вона розділена на чотири ступені виразності відносини:

0-4 бала -- низька

5-8 балів - помірна адаптивне поводження

9-12 балів -- висока екстремальне поводження

13-16 балів -- екстремальна до патології

Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, «соціальне "Я"», «реальне "Я"», «мої партнери» і т.д.

Методика може бути представлена респондентові або списком (за алфавітом або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, що відповідають його представленню про себе, відносяться до іншого людині або його ідеалові.

У результаті виробляється підрахунок балів по кожної октанті за допомогою спеціального «ключа» до опитнику. Отримані бали переносяться на дискограмму, при цьому відстань від центра кола відповідає числу балів по даної октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються й утворять особистісний профіль.

Мал. 3.1 Схема особистого профілю.

По спеціальних формулах визначаються показники по двох основних факторах: домінування і дружелюбність.

Домінування = (I-V) + 0,7 х (VIII + II - IV - VI)

Дружелюбність = (VII - III) + 0,7 х (VIII - II - IV + VI)

Якісний аналіз отриманих даних проводиться шляхом порівняння дискограмм, що демонструють розходження між представленнями різних людей. С.В. Максимовим приведені індекси точності рефлексії, дифференцированності сприйняття ступеня благополучне положення особистості в групі, ступені усвідомлення особистістю думки групи, значимості групи для особистості.

Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної сумісності і часто використовується в практиці сімейної консультації, групової психотерапії і соціально-психологічного тренінгу.

Типи відносини до навколишньої

I. Авторитарний

13-16 - диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, що лідирує у всіх видах групової діяльності. Усіх наставляє, повчає, в усьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати ради інших. Навколишні відзначають цю владність, але визнають неї.

9-12 - домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати ради, вимагає до себе поваги.

0-8 -- упевнений у собі людина, але не обов'язково лідер, завзятий і наполегливий.

П. Егоїстичний

13-16 -- прагне бути над усіма, але одночасно осторонь від усіх, самозакоханий, розважливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладають на навколишніх, але сам відноситься до них трохи з відчуженням, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 -- егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

Ш. Агресивний

13-16 - тверда і ворожий стосовно навколишніх, різка, твердий, агресивність може доходити до асоціального поводження. 9-12 - вимогливій, прямолінійній, відвертій, строгій і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний в усьому обвинувачувати навколишніх, глузливий, іронічний, дратівливий.

0-8 -- упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

IV. Підозрілий

13-16 -- відчужений стосовно ворожого і злісного світу, підозрілий, уразливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно скаржиться на усіх (шизоїдний тип характеру).

9-12 -- критичний, випробує труднощі в інтерперсональних контактах через підозрілість і острах поганого ставлення, замкнутий, скептичний, розчарований у людях, потайливий, свій негативізм виявляє у вербальній агресії.

0-8 -- критичний стосовно всіх соціальних явищ і навколишніх людей.

V. Підлеглюючий

13-16 - покірний, схильний до самознищення, слабовільний, схильний уступати всім і в усьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь більш сильному.

9-12 -- соромливий, лагідний, легко бентежиться, схильний підкорятися більш сильному без обліку ситуації.

0-8 - скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.

VI. Залежний

13-16 -- різко невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, тривожиться по будь-якому приводі, тому залежимо від інших, від чужої думки.

9-12 -- слухняний, боязкий, безпомічний, не уміє виявити опір, щиро вважає, що інші завжди праві.

0-8 -- конформний, м'який, очікує допомоги і рад, довірливий, схильний до замилування навколишніми, увічливий.

VII. Дружелюбний

9-12 - дружелюбне і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх «бути гарним» для усіх без обліку ситуації, прагне до цілям мікрогрупи, має розвиті механізми витиснення і придушення, емоційно лабільний (істероидний тип характеру).

0-8 - схильний до співробітництва, кооперації, гнучкому і компромісний при рішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути в згоді з думкою навколишніх, свідомо конформний, додержується умовностей, правилам і принципам «гарного тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, виявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIII. Альтруїстичний

9-16 -- гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати усім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний стосовно навколишньої, неадекватно приймає на себе відповідальність за інші (може бути тільки зовнішня «маска», що ховає особистість протилежного типу).

0-8 -- відповідальний стосовно людей, делікатне, м'яке, добрий, емоційне відношення до людей виявляє в жалі, симпатії, турботі, ласці, уміє побадьорити і заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.

Інструкція: Поставте знак «+» проти тих визначень, що відповідають Вашому представленню про себе (якщо немає повної впевненості, знак «+» не ставте) (текст опитника див. Додаток 1).

3.2 Методика «Q-сортування» В. Стефансона. Діагнотика основних тенденцій поведінки в реальній групі та представлень про себе

Випробуваному пропонується набір карток, що містять твердження або назви властивостей особистості. Їх необхідно розподілити по групах від «найбільш характерних» до «найменш характерних» для нього. Завдання можуть бути приготовлені відповідно до цілей діагностики 7. Достоїнством методики є те, що при роботі з нею піддослідний проявляє свою індивідуальність, реальне «Я», а не «відповідність-невідповідність» статистичним нормам і результатам інших людей. Можливе і повторне сортування того ж набору карток, але в інших відносинах:

- «соціальне "Я"» (Яким мене бачать інші?);

- «ідеальне "Я"» (Яким би я хотів бути?);

- «актуальне "Я"» (Який я в різних ситуаціях?);

- «значимі інші» (Яким я бачу свого партнера?);

- «ідеальний партнер» (Яким би я хотів бачити свого партнера?).

Методика дозволяє визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття «боротьби» і «ухилення від боротьби». Тенденція до залежності визначена як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. Тенденція до товариськості свідчить про контактність, прагнення утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «боротьби» - активне прагнення особистості брати участь у груповому житті, домагатися більш високого статусу в системі між особистісних взаємин; на противагу цієї тенденції ухилення від «боротьби» показує прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій має, на наш погляд, внутрішню і зовнішню характеристику, тобто залежність, товариськість і «боротьба» можуть бути щирими, внутрішньо властивої особистості, а можуть бути зовнішніми, своєрідної «маскою», що ховає щиру особу людини. Якщо число позитивних відповідей у кожній сполученій парі (залежність - незалежність, товариськість - нетовариськість, прийняття «боротьби» -- ухилення від «боротьби») наближається до 20, то ми говоримо про щиру перевагу тієї або іншої стійкої тенденції, властивому індивідові, і проявляються не тільки у визначеній групі, але і за її межами.

Випробуваному пред'являється картка тверджень і пропонується відповісти «так», якщо воно відповідає його представленню про себе як члена даної конкретної групи, або «ні», якщо воно суперечить його представленню, і тільки у виняткових випадках дозволяється відповісти: «сумніваюся», тобто розкласти на три групи відповідей. Відповіді випробуваного розносяться по відповідними ключами підраховуються тенденції по кожній зі сполучених пар. Так як заперечення однієї якості є визнанням полярної якості, кількість відповідей «так» складається з кількістю відповідей «ні» протилежних тенденцій (текст опитника див. Додаток 2).

У результаті ми одержуємо сумарне кількісне визначення для кожної з перерахованих тенденцій. Для зведення результатів у границі від +1 до -1 отримане число ми поділяємо на 10. Передбачається, що відповідь «так» має позитивний знак, а відповідь «ні» -- негативний. Три-чотири відповіді «сумніваюся» по окремих тенденціях розцінюються нами як ознака нерішучості, ухильності, астенічності, однак в інших випадках це може свідчити про відому вибірковість у поведінці, про тактичну гнучкість, стенічності. Ці якості можна дифірінцювати , аналізуючи їх у сукупності з іншими особистісними особливостями (Таблиця 3.1).

Можлива і нульова оцінка, коли суми відповідей «так» і «ні» збігаються. Саме таке положення може з'явитися джерелом внутрішнього конфлікту особистості, що знаходиться у владі протилежних тенденцій, що мають однакову виразність.

Визначений інтерес представляє використання даної методики в якості взаємооцінки для порівняння представлень про самого себе з думкою кожного про кожного всередині групи.

Таблиця 3.1 Ключ методика «Q-СОРТУВАННЯ»

I

Залежність

3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54

III

Незалежність

6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60

IIII

Товариськість

5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52

IIV

Нетовариськість

4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58,

V

Прийняття «боротьби»

1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59

VVI

«Ухилення від боротьби».

2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53

3.3 Методика діагностики міжособистісних і між групових відносин („Соціометрія”) Дж. Морено

Соціометрична техніка застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалювання. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп 9.

Соціометрична процедура. Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки задач дослідження і вибору об'єктів вимірів формулюються основні гіпотези і положення, що стосуються можливих критеріїв опитування членів груп. Тут не може бути повної анонімності, інакше соціометрія виявиться малоефективною. Вимога експериментатора розкрити свої симпатії й антипатії нерідко викликає внутрішні утруднення в опитуваних і виявляється в деяких людей у небажанні брати участь в опитуванні. Коли питання або критерії соціометрії обрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному виді по типі інтерв'ю. Кожен член групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи в залежності від більшої або меншої схильності, переваги їхній у порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довіри або недовіри і т.д.

При цьому соціометрична процедура може проводитися в двох формах. Перший варіант - непараметрична процедура. У даному випадку випробуваному пропонується відповісти на питання соціометричної картки без обмеження числа виборів випробуваного. Якщо в групі нараховується, скажемо, 12 чоловік, то в зазначеному випадку кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (крім самого себе). Таким чином, теоретично можливе число зроблених кожним членом групи виборів у напрямку до інших членів групи в зазначеному прикладі буде дорівнює (N-1), де N - число членів групи. Точно так леї і теоретично можливе число отриманих суб'єктом виборів у групі буде дорівнює (N-1). Відразу усвідомимо собі, що зазначена величина (N-1) отриманих виборів є основною кількісною константою соціометричних вимірів. При непараметричній процедурі ця теоретична константа є однакової як для індивідуума, що робить вибори, так і для будь-якого індивідуума, що став об'єктом вибору. Достоїнством даного варіанта процедури є те, що вона дозволяє виявити так називану емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз різноманіття міжособистісних зв'язків у груповій структурі. Однак при збільшенні розмірів групи до 12-16 чоловік цих зв'язків стає так багато, що без застосування обчислювальної техніки проаналізувати їх стає досить важко.

Іншим недоліком непараметричної процедури є велика імовірність одержання випадкового вибору. Деякі випробувані, керуючись особистим мотивом, нерідко пишуть в опитувачах: «вибираю всіх». Ясно, що така відповідь може мати тільки два пояснення: або у випробуваного дійсно склалася така узагальнена аморфна і недиференційована система відносин з навколишніми (що малоймовірно), або випробуваний свідомо дає помилкова відповідь, прикриваючи формальною лояльністю до навколишньої і до експериментатора (що найбільше ймовірно).

Аналіз подібних випадків змусив деяких дослідників спробувати змінити саму процедуру застосування методу й у такий спосіб знизити імовірність випадкового вибору. Так народився другий варіант -- параметрична процедура з обмеженням числа виборів. Випробуваним пропонують вибирати строго фіксоване число з усіх членів групи. Наприклад, у групі з 25 чоловік кожному пропонують вибрати лише 4 або 5 чоловік. Величина обмеження числа соціометричних виборів одержала назву «соціометричного обмеження» або «ліміту виборів».

Багато дослідників вважають, що введення «соціометричного обмеження» значно перевищує надійність соціометричних даних і полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження змушує випробуваних більш уважно відноситися до своїх відповідей, вибирати для відповіді тільки тих членів групи, що дійсно відповідають пропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Ліміт виборів значно знижує імовірність випадкових відповідей і дозволяє стандартизувати умови виборів у групах різної чисельності в одній вибірці, що й уможливлює зіставлення матеріалу по різних групах.

В даний час прийнято вважати, що для груп у 22-25 учасників мінімальна величина «соціометричного обмеження» повинна вибиратися в межах 4-5 виборів. Істотна відмінність другого варіанта соціометричної процедури полягає в тому, що соцометрична константа (N-1) зберігається тільки для системи одержуваних виборів (тобто з групи до учасника). Для системи відданих виборів (тобто в групу від учасника) вона виміряється новою величиною d (соціометричним обмеженням). Уведенням величини d можна стандартизувати зовнішні умови виборів у групах різної чисельності. Для цього необхідно визначати величину d по однаковій для всіх груп імовірності випадкового вибору. Формулу визначення такої імовірності запропонували у свій час Дж. Морено й Е. Дженнингс:

P (A) =

де Р -- імовірність випадкової події (А) соціометричного вибору; N-- число членів групи.

Звичайно величина Р(А) вибирається в межах 0,20-0,30.11одставляя ці значення у формулу (1) для визначення d < відомою величиною N, одержуємо шукане число «соціометричного обмеження» в обраній для вимірів Групі.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманіття взаємин у групі. Можливо виявити тільки найбільше суб'єктивно значимі зв'язки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу буде відбивати лише найбільш типові, «обрані» комунікації. Уведення «соціометричного обмеження» не дозволяє судити про емоційну експансивність членів групи.

Соціометрична процедура може мати на меті: а) вимір ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі; б) виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаках симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи і «відкинутий»; в) виявлення внутрігрупових підсистем, споєних утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Соціометрична картка або соціометрична анкета складається на заключному етапі розробки програми. У ній кожен член групи повинний указати своє відношення до інших членів групи за виділеними критеріями (наприклад, з погляду спільної роботи, участі в рішенні ділової задачі, проведення дозвілля, у грі і т.д.)

Таблиця 3.2 Соціометрична картка

1

2

3

4

Тип

Критерії

Вибори

1

Робота

а) Кого б ви хотіли вибрати своїм бригадиром?

б) Кого б ви не хотіли вибрати своїм бригадиром?

2

Дозвілля

а) Кого б ви хотіли запросити на зустріч Нового року?

б) Кого б ви не хотіли запросити на зустріч Нового року?

При опитуванні без обмеження виборів у соціометричної картці після кожного критерію повинна бути виділені графа, розміри якої дозволили б давати досить повні відповіді. При опитуванні з обмеженням виборів праворуч від кожного критерію на картці креслиться стільки вертикальних граф, скільки виборів ми припускаємо дозволити в даній групі. Визначення числа виборів для різних по чисельності груп, але з заздалегідь заданою величиною Р(А) у межах 0,14-0,25 можна зробити, користуючись спеціальною таблицею (див. нижче).

Величини обмеження соціометричних виборів. Соціоматриця. Спочатку варто побудувати найпростішу соціоматрицю. Приклад даний у таблиці (таблиця 3.3). Результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначок.

Таблиця 3.3 Приклад результатів виборів

Число членів груп

Соціометричне обмеження d

Імовірність випадкового вибору Р (А)

5-7

1

0,20-0,14

8-11

2

0,25-0,18

12-16

3

0,25-0,19

17-21

4

0,23-0,19

22-26

5

0,22-0,19

27-31

6

0,22-0,19

32-36

7

0,21-0,19

Коли соціометричне картки заповнені і зібрані, починається етап їхньої математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний і індексологічний.

Аналіз соціоматриці за кожним критерієм дає досить наочну картину взаємин у групі. Примітка: + позитивний вибір; - негативний вибір (мал. 3.2).

Можуть бути побудовані сумарні соціоматриці, що дають картину виборів по декількох критеріях, а також соціоматриці за даними міжгрупповых виборів. Основне достоїнство соціоматриці -- можливість представити набори в числовому виді, що у свою чергу дозволяє проранжувати членів групи по числу отриманих і відданих виборів, установити порядок впливів у групі. На основі соціоматриці будується соціограма - карта соціометричних виборів (соціометрична карта), виробляється розрахунок соціометричних індексів.

Мал. 3.2 Схема відносного анализа структуры взаимоотношений в группе в пространстве на некоторой плоскости

Соціограма -- схематичне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій.

Соціограма дозволяє зробити порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині («щиті») за допомогою спеціальних знаків (мал. 3.2).

Соціограмна техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, тому що вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.

Аналіз соціограми починається з відшукання центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільше часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більш членів (мал. 3.3).

Мал. 3.3 Схема аналізу социограммы.

Розрізняють персональні соціометричні індекси (П.С.И.) і групові (Г.С.И.). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі дають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі. Вони описують властивості групових структур спілкування. Основними П.С.И. є: індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена, обсягу, інтенсивності і концентрації взаємодії ij-члена, Символи i і j позначають те саме особа, але в різних ролях; i-- обираний, j-- він же вибирає, ij -- сполучення ролей.

Соціометричниий статус -- це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати визначену просторову позицію (локус) у ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість розвита в елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути обмірювано числом -- індексом соціометричного статусу. Елементи соціометричної структури -- це особистості, члени групи. Кожний з них тією чи іншою мірою взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т.д. У той же час кожен член групи, будучи частиною цілого (групи), своїм поводженням впливає на властивості цілого. Реалізація цього впливу протікає через різні соціально-психологічні форми взаємовпливу. Суб'єктивну міру цього впливу підкреслює величина соціометричного статусу. Але особистість може впливати на інших подвійно -- або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж вимірює потенційну здатність людини до лідерства. Щоб вирахувати соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці.

Індекс показує середню активність групи при рішенні задачі соціометричного тесту (у розрахунку на кожного члена групи).

Використання соціометричного тесту дозволяє проводити вимір авторитету формального і неформального лідерів для перегрупування людей у бригадах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємну ворожість деяких членів групи.

Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона досить корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по удосконалюванню відносин у колективі.

Висновки

Людина, що розвивається в суспільстві, що володіє свідомістю і вступає в спілкування і взаємодію з іншими людьми, стає особистістю.

На психологію індивіда група впливає через систему відносин, що складаються в ній, зокрема через відносини даного індивіда з іншими учасниками групи. При різних відносинах індивіди виявляють собі з різної, позитивної чи негативний, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо домогтися того щоб міжособистих відносини в ній були сприятливими.

Міжособистісна атракція визначається дією цілого ряду факторів. Позитивне сприйняття іншої людини може залежати від емоційного стану самого сприймаючого, від ступеня виразності в людини потреби в аффіліації, від того, знаходиться дана людина поруч з вами або він далеко від вас. Людям скоріше подобаються ті, хто має погляди, освіту, цінності, статус, подібні з них власними; ті, чия поведінка і стиль спілкування підтримують їхню самоповагу і достоїнство.

Дослідниками замічена така закономірність: чим ближче за рівнем свого розвитку група знаходиться до колективу, тим більше сприятливі умови вона створює для прояву кращих сторін в особистості і гальмування того, що в ній є гіршого. І навпроти, чим далі група за рівнем свого розвитку відстоїть від колективу, тим великі можливості вона надає для прояву гірших сторін особистості з одночасним гальмуванням кращих особистісних устремлінь.

Методів, за допомогою яких у психології вивчаються міжособистісні взаємини, досить багато і провести дослідження за допомогою всіх методів не представляється можливим. Я відібрала трохи досить надійних і точних методів, що дають різнобічну і коштовну інформацію для оцінки рівня розвитку в малій групі (класі) між-особистих відносин, характерних для колективу, а також положення (статусу) людини в системі відносин групи

Теоретичне значення даної курсової роботи полягає у встановленні залежності між ступенем розвитку групи як колективу і можливістю прояву в ній окремими особистостями своїх кращих якостей, появою в них лідерів.

Список використаної літератури

1. Андрієва Г.М. Соціальна психологія. - М., 1996.

2. Афанасьєв В.Г. Суспільство: системність, познання і керівництво // М.: Просвіта, 1980.

3. Бодалев А.А. Особистість і спілкування. - М., 1983.

4. Вусавицокий А.К. Розвиток особистості в навчальній діяльності. - М.: ”Будинок педагогіки”, 1996.

5. Куницына В.Н, Казаринова Н.В., Погольша В.М., Межличностное общение. Учебник для вузов. -- СПб.: Питер, 2001.

6. Корпік А.А. Міжособисте оці ... у малих групах. - Київ, 1982.

7. Карелин А.А. Психологические тесты. - Владос, 1999.

8. Кон И.С. Психологія старшокласника // М.: Просвіта, 1980.

9. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - 3-е изд. - М.: Гуманист. ВЛАДОС,1999. -Кн. 3.

10. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - 3-е изд. - М.: Гуманист. ВЛАДОС,1999. - Кн. 1

11. Смирнова Е. О, Калягина Е. В. Отношение популярных и непопулярных дошкольников к сверстникам // Вопросы психологии. -- 1998. -- № 3

12. Робер М.А., Тільман Ф. Психологія індивіду і групи - М., 1988.

13. Цукерман Г.А. Види спілкування в навчанні // Томек: Пеленг, 1993

14. Шостром Є. Анти-Карнегі. - Мн.: ТОВ ”Попурі”, 1999.

15. Шпалинський В.В., Шелест Є. Г., Основы современной психологии - Харьков, ИВМО ”ХК”, 1997.

Додатки

Текст опитника

I

Інші думають про нього прихильно

Робить враження на навколишніх

Уміє розпоряджатися, наказувати

Уміє настояти на своєму

II

Має почуття власного достоїнства

Незалежний

Здатний сам подбати про себе

Може виявити байдужність

III

Здатний бути суворим

Строгий, але справедливий

Може бути щирим

Критичний до інших

IV

Любить поплакатися

Часто сумний

Здатний виявити недовіру

Часто розчаровується

V

Здатний бути критичним до себе

Здатний визнати свою неправоту

Охоче підкоряється

Поступливий

VI

Шляхетний

Захоплюється, схильний до наслідування

Поважний

Шукаючий схвалення

Додаток 1

VII

Здатний до співробітництва

Прагне ужитися з іншими

Дружелюбний, доброзичливий

Уважний і ласкавий

VIII

Делікатний

Схвальний

Чуйний до закликів про допомогу

Безкорисливий

I

Здатний викликати милування

Користується повагою в інших

Має талант керівника

Любить відповідальність

II

Упевнений у собі

Самовпевнений і напористий

Діловитий і практичний

Любить змагатися

III

Строгий і крутий, де треба

Невблаганний, але безсторонній

Дратівливий

Відкритий і прямолінійний

IV

Не терпить, щоб їм командували

Скептичний

На нього важко зробити враження

Уразливий, педантичний

Додаток 1

V

Легко бентежиться

Невпевнений у собі

Поступливий

Скромний

VI

Часто вдається до допомоги інших

Дуже почитає авторитети

Охоче приймає поради

Довірливий і прагне радувати інших

VII

Завжди люб'язний в обходженні

Дорожить думкою навколишніх

Товариський

Добросердий

VIII

Добрий, що уселяє впевненість

Ніжний і м'якосердий

Любить піклуватися про інших


Подобные документы

  • Поняття міжособистісних відносин. Глибинний зміст людського "Я". Сприймання людьми одне одного як аспект міжособистісних стосунків. Спілкування і взаємодія людей. Психодіагностика міжособистісних відносин. Опис проведення емпіричного дослідження.

    реферат [69,0 K], добавлен 06.04.2011

  • Проблема особистості в соціальній психології. Спрямованість особистості та структура міжособистісних відносин. Взаємодія в групі. Соціальна роль та поняття соціометричного статусу. Характеристика методів і груп випробуваних, результати дослідження.

    курсовая работа [59,4 K], добавлен 15.01.2011

  • Психологічна характеристика трудового колективу та міжособистісні стосунки у ньому. Спілкування та його роль в міжособистісних стосунках. Соціально-психологічний клімат колективу, його складові. Міжособистісні конфлікти: поняття, типологія, структура.

    курсовая работа [39,3 K], добавлен 30.04.2008

  • Колектив і його вплив на становлення особистості. Роль педагога і шляхи формування учнівського колективу. А. Макаренко та В. Сухомлинський про вплив дитячого колективу на особистість. Досвід роботи Стахановської школи з проблеми формування колективу.

    курсовая работа [57,2 K], добавлен 27.06.2012

  • Сутність соціометрії та її можливості. Соціометрія як основний метод діагностики міжособистісних відносин. Порядок проведення соціометричного опитування. Референтометрія - методика, яка дає змогу діагностувати стан міжособистісних відносин в організації.

    реферат [25,3 K], добавлен 21.06.2010

  • Проблема гендерних відносин у сучасному суспільстві, порядок формування стереотипів і їх причини. Стереотипи гендерної поведінки дівчаток-підлітків і особливості їх використання в виховному процесі в школі. Роль родини в формування фемінностей дівчат.

    контрольная работа [20,6 K], добавлен 16.11.2009

  • Використання методу соціометрії і проектної методики "Що мені подобається в школі?" для вивчення міжособистісних відносин в малій групі. Визначення характерних особливостей і оптимізації міжособових стосунків. Методичні поради вчителю щодо виховання.

    реферат [119,0 K], добавлен 05.03.2014

  • Психолого-педагогічні особливості підліткового та юнацького віку. Методика діагностики особистості і міжособистісних відносин підлітків і юнаків. Діагностико-корекційний комплекс методів роботи з батьками. Анкетування та тестові завдання з психології.

    реферат [48,9 K], добавлен 14.05.2009

  • Дослідження організаційної поведінки: проблема включеності людини в індустріальний розвиток. Школа людських відносин та поведінкових наук. Проблемне поле та перспективи організаційної поведінки на сучасному етапі, джерела змін у навколишньому середовищі.

    курсовая работа [678,1 K], добавлен 30.01.2011

  • Особливості формування класного колективу учнів старшого шкільного віку. Колектив: його види, сутність, зміст і функції. Соціально-психологічні проблеми колективу. Міжособистісні стосунки у колективі, як показник психологічного клімату класного колективу.

    курсовая работа [50,9 K], добавлен 21.07.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.