Психологічні особливості негативних психічних станів у студентів

Субдепресія може перейти у помірну депресію якщо не звертати увагу на перші пряви субдепресії. Вона має більш виражені симптоми ніж легка депресія.

Виражена депресія може розвинутись на фоні помірної депресії, якщо вчасне не почати лікуватись. Виражену депресію можуть викликати такі фактори: втрата, або смерть близької людини, розлука з близькими або друзями, розрив з коханою людиною, тяжка хвороба, виключення із університету та ін. Вона може проявлятись у небажанні навчатись, поганим зовнішнім виглядом, підвищеним рівнем тривожності, поганим настроєм та іншими факторами.

Після зіставлення результатів дослідження ми виявили зв'язок між тривожністю та депресією. Ці явища в середовищі студентів часто супутні, проте бувають і винятки. Як правило, вони пов'язані з характером та рівнем мотивації діяльності, стилем поведінки, емоційністю, вимогами до оточення та себе самого. Було виявлено що більшість студентів не є тривожними та депресивними.Та була виявлена певна група студентів які є депресивними та тривожними. Саме в них рівень продуктивності навчальної діяльності є низьким.

У 66% опитуваних був хороший настрій на момент дослідження і виявилось що у 60 % цих же досліджуваних був середній рівень тривожності, із цих 60% у 53% не було виявлено жодних депресивних станів. Тобто, за цим дослідженням ми виявили закономірність, що тривожність напряму впливає на депресію. Тобто, чим більша тривожність у людини, тим більша вірогідність виникнення депресії і навпаки, але бувають і вийнятки.

Отримані дані свідчать про необхідність проведення роботи психолога із студентами щодо подолання у них депресивних проявів.

2.3 Форми роботи психолога із студентами щодо подолання у них депресивних проявів

Корекція (лат. сorrectio - виправлення, поліпшення) - активна робота, практична діяльність спеціалістів, спрямована на подолання чи послаблення вад психічного або фізичного стану та порушень психічних функцій у людей. [19, с. 179].

Поняття «корекційна діяльність» відображає специфічні цілі корекційної діяльності психолога. Психокорекційна діяльність зорієнтована на вирішення конкретних проблем навчання, поведінки або психічного самопочуття. Завдяки корекційним заходам долаються перешкоди до повноцінного цілісного психічного розвитку. Водночас успіх корекційних дій вимагає системного впливу, оскільки вирішення проблем у певній сфері психічного життя студента (більшою або меншою мірою) завжди пов'язане з рештою аспектів розвитку особистості. Останні можуть бути й важливими компенсаторними чинниками.

У корекційній роботі необхідно дотримуватись таких принципів:

1. Принцип грунтування корекційної роботи на результатах психодіагностики. Психодіагностика:

передує психологічному впливові;

слугує засобом контролю за змінами, що відбуваються під впливом психологічних дій;

є інструментом оцінювання ефективності психологічного впливу.

2. Принцип «нормативності». Відповідно до цього принципу при визначенні стратегії корекційної роботи, виборі її цілей необхідно виходити із зіставлення «еталонів» нормального в даному віці розвитку та конкретних особливостей індивідуального варіанта розвитку. Рішення приймається з урахуванням того, що психологічної допомоги потребують люди, які відстають у певній сфері від вікової норми, а також студенти, чий розвиток її випереджає. Складаючи психологічні програми для обох категорій студентів, слід виходити з розуміння унікальності кожного вікового етапу, його можливостей та ресурсів, а також враховувати його самоцінність.

3. Принцип роботи в зоні найближчого розвитку студента.

4. Принцип урахування індивідуально-психологічних та особистісних відмінностей дитини. Відповідно до цього принципу при виборі цілей, завдань, способів і програм психокорекційної роботи мають бути враховані потреби й інтереси дитини, особливості пізнавальних здібностей, емоційно-вольової сфери, соціальних установок і навичок, а також міра стомлюваності. Реалізація цього принципу пов'язана з творчим процесом і вимагає від психолога високого професіоналізму.

5. Принцип системності. Цей принцип зобов'язує до врахування складного системного характеру психічного розвитку в онтогенезі, нерівномірності та різно-часовості дозрівання різних психічних функцій. Психологічний вплив спрямовується на актуалізацію сильних сторін розвитку людини й з опорою на них розвиток функцій, що перебувають у сензитивному періоді.

6. Принцип діяльності. Види діяльності підбираються так, що у поєднанні вони:

можуть підтримувати інтерес студентів, створюючи мотиваційний аспект психокорекції;

спроможні задіяти всю гаму психологічних функцій.

До таких видів діяльності відносять навчальну діяльність, гру, конструювання, образотворчу діяльність та специфічну форму діяльності - спілкування.

Вибір психологом тактики розроблення змісту і форм корекційної роботи спирається на розуміння сутнісної природи освітніх і корекційних функцій.

Згідно з науковими положеннями, розвиток студента відбувається в нерозривному внутрішньому зв'язку з навчанням, у ході його поступального руху. Під впливом навчання перебудовуються всі психічні процеси студента - розвиток сприйняття, пам'яті, спостережливості, мислення, мовлення, уяви. Зміни характеризуються підвищенням довільності цих процесів, появою нових розумових структур, набуттям досвіду виконання нових, складніших дій. Опановуючи навчальну діяльність у співробітництві з викладачем та однолітками, засвоюючи ціннісно насичені предметні знання, учень отримує потрібні соціальні навички, формується як особистість. Адаптація до навчальних умов проходить через систему індивідуального сприйняття студента, пізнавальних та особистісних властивостей його індивідуальності. Тому природно, що цей процес відбувається по-різному і виражається як у благополучному, так і в проблемному варіанті.

Психологічний супровід полягає в актуалізації, корекції, компенсації та розвитку психічних властивостей і якостей студента через «налаштованість» індивідуального підходу до нього в навчально-виховному процесі та через форми безпосередньої роботи психолога з дітьми поза межами навчального плану. Для успішної «налаштованості» потрібне тісне співробітництво психолога з тими людьми, які найсильніше впливають на розвиток людини, насамперед з учителем.

Корекційна діяльність психолога орієнтована на студентів, які мають різні психологічні проблеми. В окремих випадках необхідно «виправляти» ту чи іншу особливість, яка заважає дитині засвоювати знання, добре себе почувати, мати нормальні стосунки з однолітками, батьками й викладачами. Наприклад, психологічними особливостями, що підлягають виправленню, можуть бути: низький рівень розвитку розумових процесів, завищена або занижена самооцінка, явна агресивність або сором'язливість. В інших випадках потрібна допомога на рівні попередження життєвих ускладнень людини, в умовах психічних перевантажень, за наявності екстремальних та стресових станів і глибоких переживань. Зазвичай цього потребують діти, які вирізняються підвищеною чутливістю, багатою уявою, прискореним або уповільненим розумовим розвитком. Психологічної допомоги потребують студенти, які змінюють місце навчання, які втратили когось із батьків унаслідок розлучення або смерті або ж потрапили в іншу психотравмуючу ситуацію.

При необхідності психологічної допомоги, яка пов'язана з індивідуальними особливостями студента й викликана психотравмуючими обставинами, різноманітні, їх список можна продовжити (слід враховувати, що складні емоційно-особистісні проблеми виходять за межі фахової компетентності психолога).

Зміст корекційної роботи повинен визначатися характером та структурою недостатнього розвитку або порушень психічного розвитку й компенсаторними можливостями людини, в інших випадках - особливостями реакції на психотравмуючу ситуацію. Відповідно психокорекційний вплив повинен бути суворо індивідуалізований. Тому, на відміну від розвивальних програм, корекційні програми психолог складає тільки сам.

Корекційна робота може здійснюватися в групах та індивідуально. Вибір конкретної форми роботи залежить від характеру проблеми. Найбільш популярною та виправданою є так звана плаваюча форма, коли окремі студенти на різних етапах програми працюють індивідуально, у міні та у великій групі.

Використання стандартних програм особливо допомагає психологу на етапі його професійного становлення. Водночас вони, природно, не враховують індивідуальних особливостей контингенту, з яким працює психолог, специфіку конкретного випадку, здібності і, зрештою, особистісні характеристики психолога. Нерідко виникає потреба скласти корекційну програму самостійно.

Корекційна робота психолога повинна включати такі етапи:

1. Чітке формулювання загальних цілей корекційної програми у цілому та кожної її стадії.

2. Визначення кола завдань.

3. Розроблення та опис основних змістових структур.

4. Чітке визначення форм роботи.

5. Відбір конкретних методик та технік роботи.

6. Визначення режиму проведення корекційного курсу (кількість занять та тривалість заняття).

7. Планування вивчення динаміки ходу корекційного впливу.

8. Підготовка необхідного матеріалу та устаткування.

9. Планування форми участі інших осіб у роботі (батьків, педагогів).

10. Внесення можливих змін і доповнень до програми.

Отже, включеність психокорекції в систему умов розвитку студента, передбачає якісний вплив на цей процес.

ВИСНОВКИ

У системі негативних психічних станів студентів, які мають переважно соціально-психологічне походження, провідне місце посідають емоційні негативні стани, які можуть трансформуватись у стійкі властивості особистості та деформувати її подальший розвиток. Це зумовлює актуальність вивчення проблеми, однак, поза увагою науковців залишилася генеза негативних психічних станів у студентів, детермінанти, структура та механізми їх розвитку.

Детермінантами появи та розвитку негативних психічних станів у студентів є індивідуально-типологічні особливості нервової системи та властивості темпераменту, які є природною передумовою їхнього розвитку за певних соціальних умов.

Серед низки соціальних чинників появи таких станів виділяються умови виховання та навчання студентів у навчальному закладі та стосунки в сім'ї. Значно більше студентів з негативними станами у неблагополучних (неповних, конфліктних тощо) сім'ях. На генезу негативних станів в університеті впливає особистість викладача, а саме його педагогічний стиль, особливо у випадку, коли він зорієнтований на результат діяльності, а не на розвиток учнів.

Проведене теоретичне дослідження не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблеми. Напрямком подальших наукових пошуків може стати дослідження гендерних відмінностей у негативних психічних станах учнів, вплив міжособистісних взаємин на їхній розвиток та на стан психічного здоров'я студентів.

В ході практичного дослідження ми дослідили різні психічні стани у студентів та їх вплив на формування депресії. Після зіставлення результатів дослідження ми виявили зв'язок між тривожністю та депресією. Ці явища в середовищі студентів часто супутні, проте бувають і винятки. Як правило, вони пов'язані з характером та рівнем мотивації діяльності, стилем поведінки, емоційністю, вимогами до оточення та себе самого. Було виявлено що більшість студентів не є тривожними та депресивними. Та була виявлена певна група студентів які є депресивними та тривожними. Саме в них рівень продуктивності навчальної діяльності є низьким.

У 66% опитуваних був хороший настрій на момент дослідження і виявилось що у 60 % цих же досліджуваних був середній рівень тривожності, із цих 60% у 53% не було виявлено жодних депресивних станів. Тобто, за цим дослідженням ми виявили закономірність, що депресія напряму залежить від рівня тривожності індивіда і значною мірою від настрою досліджуваного.

Отримані дані свідчать про необхідність проведення роботи психолога із студентами щодо подолання у них депресивних проявів.

Негативні психічні стани можуть виникнути у кожного, які можуть призвести до негативних наслідків, тому краще займатися профілактикою, аніж лікуванням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексеева Е.М., Прохоров А.О. Роль личностного смысла в детерминации психических состояний / Е.М. Алексеева, А. О. Прохоров // Психология психических состояний. - Казань, 2002. - с.131 - 144.

Батыгина Г.З. Депрессивные расстройства как причина школьной дезадаптации в подростковом возрасте. Дис. ... канд. психол. наук. - М., 1996. - 203 с.

Бомба Я. Юнацька депресія (епідеміологічне дослідження) // Журн. невропатол. і психіатр. - 1987. - Т.87. - Вип.10. - С.1501-1503.

Габдреева Г.Ш. Методы регуляции психического состояния/ Г.Ш. Габдреева // Самоуправление психическим состоянием. Казань, 1981. - С. 7 - 14.

Давыдов В.В., Слободчиков В.И., Цукеман Г.А. Младший школьник как субъект учебной деятельности// Вопросы психологии, 1992. - № 3-4.

Дикас Л.Г. Системно деятельностная концепция саморегуляции психофизилогического состояния человека / Л.Г. Дикас // Проблемность в профессиональной деятельности: теория и методы психологического анализа. - М., 1999. - С. 80-81.

Ильин Е.П. Психофизиология состояния человека /Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2005.

Кандыба В.М. Психическая саморегуляция/ В.М. Кандыба. - Спб., 2002.

Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М., 1993.

Куликов Л.В. Модель регуляции настроения / Л.В. Куликов // Психология настроения. - Сиб.,1997. - С. 136-143.

Левитов Н.Д. О психологических состояниях человека. - М., 2004.

Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. - М., 1984.

Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості. - К.: Видавництво ТОВ “ КММ”, 2007. - 296 с.

Минияров, В.М. Психология семейного воспитания (диагностико коррекционный аспект) / В.М. Минияров. - М., 2000. - С.7.

Панов В.И. Психические состояния и концепции оперативности психического отражения / В.И. Панов // Мир психологи. - 1998. - № 2. - С. 20-35.

Платонов К.К, Голубев Г.Г. Психология. - М., 2007. - С. 98-110.

Прохоров А.О. Феноменология неравновесных состояний /А.О Прохоров // Психология неравновесных состояний. - М.: Иститут психологи РАН, 1998. - С. 25-37.

Психические состояния: хрестоматия / Сост. и ред. Л.В. Куликов. - СПб, 2003.

Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М.Степанов. - К.: «Академвидав», 2006. - с. 179.

Психология состояния: хрестоматия / сост. Т.Н.Васильева, Г.Ш.Габдреева, А.О.Прохоров; под. ред. А.О. Прохорова. - М.: ПЕР СЭ ; СПб.: Речь, 2004.

Психология: Словарь. - М., 1990.

Северный АЛ. О некоторых проявлениях соматопсихического синергизма // Терапевт. арх. - 1987. - №11. - С.50-54.

Сосновникова Ю.Е. Психические состояния человека, их классификация и диагностика. - Горький, 1975.

Стресс жизни: Сборник. - СПб., 2004.

Стресс и его патогенетические механизмы. - Кишинев, 2003.

Томчук С.М. Динаміка негативних психічних станів у молодших студентив та шляхи їх трансформації // Психологія та суспільство, 2005.- №3.- С. 101-108.

Размещено на Allbest.ru