Роль ігротерапії в соціальній реабілітації дітей з вадами психофізичного розвитку

Загальна характеристика психологічних і соціальних особливостей дітей з вадами психофізичного розвитку. Можливість використання ігротерапевтичних методів для соціальної реабілітації даної категорії дітей. Принципи відбору дітей для групових занять.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 17.02.2011
Размер файла 186,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Необхідно додати, що для травмованих дітей найкращим лікуванням буде негайна індивідуальна терапія. Тривога викликана недавніми обставинами, що травмують може розсіятися завдяки символічному програванню дитиною минулих подій. Дозвіл інтенсивного занепокоєння й спад гострих симптомів відбувається швидше, коли дитина може сфокусувати свою символічну гру на затриманні своєї травми, а цього можна досягти в обстановці, де немає відволікаючого впливу інших дітей і де терапевт може сконцентрувати, всю свою увагу на переляканій дитині.

РОЗДІЛ III. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ВИВЧЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ІГРОТЕРАПІЇ В РОБОТІ ДІТЕЙ ІЗ ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

3.1 Кількісно-якісний аналіз результатів експериментальної роботи

Це дослідження відображає нашу практичну роботу із дітьми з обмеженими психофізичними можливостями протягом років в умовах

Метою констатуючого експерименту є виявлення актуальних проблем гсихічного розвитку дітей з обмеженими психофізичними можливостями, в умовах реабілітаційного закладу. Ці дані можуть бути використані як педагогами, так і психологами з метою раціонального використання резервів педагогічних колективів у вихованні дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Водночас, з'ясування певних проблем психологічного розвитку цих дітей сприятиме більш ефективному їх вирішенню.

Нами були опитані вихованці віком 5-6 років, у яких вади психофізичного розвитку.

Для проведення дослідження ми використали психологічний тест «дерево». Він відноситься до проективних методик і дає змогу в стислі строки виявити саме ті проблеми дітей, які можуть бути прихованими від очей дорослих. Відомо, що ця методика може використовуватись у роботі з дітьми, починаючи з чотирьохрічного віку і проводитися з ними тривалий час без верхніх вікових обмежень. Тестування краще проводити з групою дітей у звичних для них умовах, наприклад на занятті з малювання, що сприяє досягненню достовірних результатів такої діагностики. У випадках, коли потрібно провести з конкретною дитиною психокорекційну роботу, ця методика може бути використана і як психокорекційна.

Тест "дерево" має цікаву історію. Перші згадки про нього ми зустрічаємо вже в XIX столітті. Ще в ті часи психологи помітили, що він відбиває життєві проблеми людини. Свого часу було зібрано багато даних з

цієї методики. З'ясувалося, що малюнок "дерево" можна розглядати як своєрідне дзеркало стану моторики людини та її емоційних переживань.

Найбільш цікавим вважається дослідження французького вченого Рене Стора. Він розробив одну з детальних інтерпретацій цього тесту, яка в модифікованому варіанті використовується і понині.

Ми використали версію тесту, розроблену Т„ Романовою і О. Потьомкіною [87, С.128]. Запропонована ними інтерпретація даних базується, з одного боку, на аналізі багатьох досліджень, проведених з використанням цієї методики, з іншого -- на врахуванні власних емпіричних досліджень авторів, їх бесід, спостережень опитувань експертів.

Організація опитування не потребує великих зусиль. Дослідник (психолог, вихователь) роздає дітям аркуші паперу, олівці чи ручки. Потім він ставить їм завдання: "Діти, вам пропонується намалювати на аркуші паперу малюнок "дерево". Ви можете малювати будь-яке дерево, за своїм бажанням. Малюйте ручкою чи олівцем". Після закінчення роботи проводиться інтерпретація малюнків. При інтерпретації малюнків використовуються як схеми диференціації зображень дерева ("типологія малюнків"), так і психологічне значення фігур (по Стору).

Результати дослідження. При інтерпретації малюнків їх, як правило, типологізують на вісім типів. Тип 1 -- "ялинка", тип 2 -- "синтетичне дерево", тип 3 -- "педантичне", тип 4 -- "зимове", тип 5 -- "пікнічне", тип 6 -- "естетичне", тип 7 -- "пальма, екзотичне ", тип 8 -- "характерне дерево", тип 9 -- "сюжетне"і тип 10 -- "змішаний тип".

Звичайно, що в групах дітей з обмеженими психофізичними можливостями, яких ми обстежували, діапазон типів дерев був обмеженим.

РОЗПОДІЛ ДАНИХ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗА ТЕСТОМ "ДЕРЕВО"

Тип дерева

Кількість зображень

Експериментальна група

Контрольна група

Ялина

--

--

Синтетичне дерево

--

--

Педантичне дерево

--

--

Зимове дерево

7

5

Пікнічне

2

3

Естетичне

2

3

Пальма, "екзотичне"

--

--

Характерне дерево

--

--

Сюжетне

--

--

Змішаний тип

13

12

Проблемне дерево

3

1

Аналіз дитячих малюнків за показником "типологія малюнків" свідчать, що більшість вихованців дітей з обмеженими психофізичними можливостями схильні до зображення так званого "змішаного типу" дерева. У цих малюнках присутні елементи різних дерев. На другому місці -- тип "зимового дерева", елементи якого зустрічаються в змішаному типі найчастіше. Для цього типу дерев характерним є зображення голих гілок. Це свідчить про дитячу безпосередність, вміння бачити все немовби вперше, дивуватися світові. Це добрі ознаки здатності до творчості. Цей тип найчастіше зустрічається саме у дітей.

Серед малюнків дітей виявилось два дерева, які можна віднести до "пікнічного типу"; два, які можна класифікувати як "естетичні". При зображенні дерев по "пікнічному типу" підкреслюється крона дерева. І так малюнки здійснюють люди з пікнічною конституцією чи ті, хто має розвинену інтуїцію.

Для "естетичного типу" характерні володіння засобами зображення, розвинене почуття естетичної форми. Як правило цей тип властивий людям з художніми нахилами. Що стосується інших типів дерев з класифікації, наведеної вище, то ми бачимо, що в силу вікових особливостей, а можливо і внаслідок своєї психофізичної вади, серед цих малюнків ми не знаходимо дерев типу "ялинка", "пальма" тощо. Саме тип "ялинки" свідчить про організаторські нахили того, хто малює, про його активність. Таким чином, ми бачимо, що при роботі з дітьми з обмеженими можливостями нерозкритим ресурсом залишається у них розвиток естетичних нахилів, у тому числі за рахунок занять з малювання.

Наступна частина нашої роботи по інтерпретації тесту "дерево" проводилась з урахуванням рекомендацій щодо аналізу графічного матеріалу, розроблених Р. Стором [87, С.78]. він виділив такі фігури. Які мають значення при психологічній діагностиці. Всі ці фігури згруповані в 15 категорій. За рекомендаціями Р. Стора ми взяли до уваги різні зображення на малюнку та їх характер: ґрунт, стовбур, коріння, симетрія, хрести, розташування на сторінці, форма листя, штриховка та інші показники.

С. Романова і О. Потьомкіна також говорять про психологічне значення фігур [87], якими ми скористались у цьому дослідженні.

Систематизувавши все це, ми отримали дані, які наводимо в таблиці 1. Ми використали метод рандомізації (ранг) -- процедура, яка гарантує рівні можливості кожному члену популяції стати учасником експерименту. Кожному представнику вибірки призначається порядковий номер, а вибір піддослідних у експериментальну і контрольну групи проводиться за допомогою таблиці "випадкових" чисел. Рандомізація є способом, що дозволяє виключити вплив індивідуальних особливостей піддослідних на результат експерименту. На думку Кемпбелла рандомізація є 98 універсальним способом урівняння груп перед експериментальною взаємодією. Інші способи, наприклад, метод попарного порівняння характеризується як ненадійні, що ведуть до невалідних висновків. Ми отримали наступні дані.

За їх свідченнями психологічні проблеми, діагностовано в даних групах дітей, різноманітні. Отримані дані мають орієнтовний характер. Вони дають більшу можливість для якісного аналізу того, що скоріше на рівні підсвідомості хвилює дітей обмеженими психофізичними можливостями даних груп.

Таблиця 1 ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ДАНІ ЗА ТЕСТОМ "ДЕРЕВО"

№ п/п

Психологічні проблеми

Експериментальна група

Контрольна група

К-сть дітей

Ранг

К-сть дітей

Ранг

1.

Виконання інструкції

26

1

24

1

2.

Амбівалентність (конфлікт при виборі емоційних реакцій)

25

2

14

2

3.

Добра адаптація до середовища

13

3

11

3

4.

Тенденція до систематичної діяльності

12

4

10

4

5.

Відмова бачити існуючу реальність

12

4

10

4

6.

Прагне бути поміченим, ствердитися

10

5

10

4

7.

Мало впевнений у власній цінності, ставить під сумнів свій інтелект

10

5

10

4

8.

Рухливість, яка супроводжується блокуванням, моральні проблеми

10

5

10

4

9.

Добре розвинутий інтелект, та важко висловлюватися. Проблеми з контактами

9

6

9

6

10.

Подобається розмовляти, привертати до себе увагу, бути поміченим

9

6

9

6

11.

Потреба в систематизації на основі звичок

8

7

8

7

12.

Добрий контроль, рефлексія допомагають в пошуку автономії самоконтролю. Здатність стримувати свої реакції

8

7

8

7

13.

Тенденція до запозичення досвіду інших

7

8

7

8

14.

Сумнів у своєму інтелекті, позиція захисту

7

8

7

8

15.

Загальне занепокоєння, тривога

7

8

6

9

16.

Інфантильний пошук підтримки

6

9

6

9

17.

Наявність внутрішньої прихованої фантазії, яка не виявляється

6

9

6

9

Проаналізуємо роботу дітей експериментальної групи.

Спочатку, як варто відзначити, позитивний момент -- вся група дітей (за винятком однієї дитини характеристики якої потрібно аналізувати окремо) виконала інструкцію, дану дорослим.

До цієї ж групи позитивів, які є необхідними, але недостатніми, можна віднести і тенденцію до запозичення досвіду інших. Вона діагностувалася у четвертої частини дітей. Якщо ж торкнутися больових проблем психічного розвитку дітей з обмеженими психофізичними можливостями, то тут кидається у вічі те, що в 15 із 26 хлопчиків і дівчаток вже діагностується серйозна проблема амбівалентності, тобто роздвоєння почуттів з приводу одного й того ж явища, об'єкта. Ми спеціально курсивом позначаємо цю особливість в їх розвитку, бо вона торкається світу емоцій дітей і свідчить про існування внутрішнього конфлікту. Проявляється він у тому, що дитині, яка травмована попереднім досвідом важко робити емоційний, однозначний вибір. Це -- синдром залишків травмуючого стресу і ознаки того, що він залишив свої наслідки в психіці дитини. Це сигнал про емоційне неблагополуччя, яке робить таку дитину вразливою. Тому завдання, яке ми вважаємо першочерговим при роботі з цими дітьми, є умиротворення їх емоцій. Досягнути цього ми прагнемо введенням нашої іротерапетичної (пісочну терапію, пальчикову терапію, ґудзикову терапію) моделі в психокорекційний процес.

До роду поширених у даній групі проблем можна віднести і проблеми пов'язані з їх морально-орієнтаційним розвитком. Відомо, що в умовах дошкільного закладу надто культивуються вимоги бути "доброю дівчинкою" чи "добрим хлопчиком". Багато в чому це спричиняє гальмування дітьми своїх власних бажань, потягів і змушує керуватися зовнішніми вимогами. Якщо звернутися до психофізіологічного розгляду цього механізму, то таке виховання будується на активізації процесів гальмування за рахунок зниження процесу збудження кори головного мозку. На перший погляд такі діти більш чемні, виховані, але за цим стоїть певне маніпулювання їх психікою. Звичайно, ніхто навмисне не вдається до такого маніпулювання, та для дитини, яка не має простору для самореалізації, це може бути травмуючим фактором.

Серед упущень у психологічному розвитку обстежуваних дітей із обмеженими психофізичними можливостями ми бачимо і те, що в багатьох із них є проблеми з самооцінкою. Здебільшого вона недостатня. Так, понад третина дітей "мало впевнені у власній цінності", ставлять під сумнів свій інтелект, стільки ж дітей "прагнуть бути поміченими, ствердитися".

Багато дітей виявило по тесту таку тенденцію "добрий інтелект, та важко висловлюватися. Проблеми з контактами". Тут позначається, з одного боку, вік дітей, поки невербальний інтелект може випереджати розвиток вербального. З іншого боку, дійсно існує проблема з розвитком мовлення дітей, що загалом обумовлюється недостатньою кількістю ситуацій виявлення активності. Отже, бажання спілкуватися, розмовляти з оточуючими, прагнення звернути на себе увагу дитина може реалізувати в адекватній діяльності, а саме в творчості. Саме в такій ситуації доцільним засобом є казкотерапевтичні методики.

Другий етап експериментального дослідження-- формуючий експеримент. Його мета -- за допомогою впровадження ігротерапії й технологій пісочної, пальчикової та ґудзикової ігротерапії підвищити ефективність процесу соціально-педагогічної корекції. Нами була запроваджена Модель застосування методик ігротерапевтичного впливу у роботі з дітьми обмеженими психофізичними можливостями. Комплексна ігротерапевтична програма, що включає в себе ігри на піску, ігри з пальчиками та ігри з ґудзиками були застосовані на експериментальній групі (див. додаток В).

В експериментальній групі ми провели 10 занять, які складаються з , різноманітних вправ і завдань. Основною метою даних вправ є:

Формування здатності регулювати процеси збудження і гальмування, вміння швидко переключатись з активної діяльності на пасивну і навпаки.

Розвиток сенсорного інтелекту.

Активізація дітей на прояв своїх почуттів.

Розвиток уяви і фантазії.

Підвищення самооцінки.

Розвиток креативних здібностей.

Заспокоєння нервової системи, занурення в стан спокою і розслаблення.

Активізація і збагачення словникового запасу.

Розвиток мовлення при відповідях на запитання, формування вміння вільно висловлювати власні думки.

10.Розвиток абстрактних та творчих здібностей.

11 .Розвиток уміння вільно спілкуватись один з одним, уважно

вислухати іншого.

12.Активізація слухової уваги, вміння концентруватися на слухових

образах.

13.Розвиток моторики рук, координація рухів.

14.Розширення уявлень дитини про емоції, розвиток уміння передавати заданий емоційний стан різними засобами вираження. 15.Виховання добрих почуттів, впевненості в собі та в інших, оточуючих нас людях.

Отже, під час формуючого експерименту ми, за допомогою проведеної системи занять з ігротерапії (10 занять), прагнули підвищити ефективність процесу соціально-педагогічної корекційної дії із дітьми обмеженими психофізичними можливостями.

Третій етап експериментального дослідження -- контрольний-констатуючий експеримент. Його мета-- перевірити, чи є ефективною наша модель застосування технологій ігротерапевтичного впливу в психокорекціиній роботі з дітьми із обмеженими психофізичними можливостями.

Для отримання даних щодо ефективності запровадженої нами моделі, нами було проведене повторне тестування дітей контрольної і

експериментальної груп за проективною методикою "дерево". Нами були отримані наступні результати:

Таблиця 1. РОЗПОДІЛ ДАНИХ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗА ТЕСТОМ "ДЕРЕВО"

Тип дерева

Кількість зображень

Експериментальна група

Контрольна група

Ялина

5

1

Синтетичне дерево

--

--

Педантичне дерево

--

--

Зимове дерево

11

7

Пікнічне

3

2

Естетичне

2

2

Пальма, "екзотичне"

3

1

Характерне дерево

--

--

Сюжетне

--

--

Змішаний тип

2

11

Проблемне дерево

--

--

Повернемося до аналізу отриманих даних. По-перше, позитивним фактором є поява зображень нових типів дерев: типу 1 -- "ялинка", тип 7 -- пальма "екзотичне". Аналіз дитячих малюнків свідчить, що більшість дітей з обмеженими психофізичними можливостями схильна до зображення "зимового дерева", елементи якого зустрічаємо і в змішаному типі. Це є свідченням того, що дитина прагне до творчої діяльності.

Серед малюнків дітей з'явились нові типи: тип 1 -- "ялинка", тип 7 --

пальма "екзотична", що свідчить про організаторські нахили того, хто малює, про його активність.

Наступна частина нашої роботи по інтерпретації тесту "дерево"

проводилась з урахуванням рекомендацій щодо аналізу графічного матеріалу, розроблених Р. Стором та використавши поради, щодо інтерпретації С. Романової і О. Потьомкіної [87, С.92].

Систематизувавши все це, ми отримали дані, які наводимо в таблиці 2.

Таблиця 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ДАНІ ЗА ТЕСТОМ "ДЕРЕВО"

№ п/п

Психологічні проблеми

Експерт аг

гментальн рупа

Контрольна група

К-сть

дітей

Ранг

К-сть дітей

Ранг

1.

Виконання інструкції

26

1

24

1

2.

Амбівалентність (конфлікт при виборі емоційних реакцій)

8

6

12

2

3.

Добра адаптація до середовища

13

1

11

3

4.

Тенденція до систематичної діяльності

10

4

10

4

5.

Відмова бачити існуючу реальність

9

5

10

4

6.

Прагне бути поміченим, ствердитися

10

4

9

5

7.

Мало впевнений у власній цінності, ставить під сумнів свій інтелект

5

9

8

5

8.

Рухливість, яка супроводжується блокуванням, моральні проблеми

4

10

9

5

9.

Добре розвинутий інтелект, та важко висловлюватися. Проблеми з контактами

4

10

8

6

10.

Подобається розмовляти, привертати до себе увагу, бути поміченим

9

5

8

6

11.

Потреба в систематизації на основі звичок

8

6

8

6

12.

Добрий контроль, рефлексія допомагають в пошуку автономії самоконтролю. Здатність стримувати свої реакції

8

6

7

7

13.

Тенденція до запозичення досвіду інших

7

7

7

8

14.

Сумнів у своєму інтелекті, позиція захисту

6

8

8

6

15.

Загальне занепокоєння, тривога

6

8

6

8

16.

Інфантильний пошук підтримки

6

8

5

9

17.

Наявність внутрішньої прихованої фантазії, яка не виявляється

4

10

7

10

18.

Прагне бути у злагоді з оточенням

5

9

6

8

19.

Добра диференціація реальності

5

9

4

10

20.

Здатний осмислювати свій досвід стримувати свої реакції

3

11

4

10

21.

Потреба спиратися на авторитет (часто у таких дітей є мати, яка не забезпечує захисту)

3

11

2

12

22.

Неявна агресія (в почуттях)

3

11

3

11

23.

Дитяча залежність, покірність, відчай

2

12

2 2

12

24.

Порив, ентузіазм, прагне до домінування

2

12

2 2

12

25.

Перебуває в обороні, залишається ввічливим, не атакує

2

12

2

12

26.

Залежність, недовіра до себе, мрії про компенсуючи могутність

2

12

2

12

27.

Значні проблеми з батьками, які викликають стурбованість. Акумулюється злість, туга, відчуття покинутості

2

12

2

12

28.

Ускладнення з вибором

2

12

2

12

29.

Мрії, які повторюються та не знімають тугу

2

12

2

12

30.

Бачить реальність, та не вважає її такою, що відповідає бажанням. Прагне уникнути реальності в мріях, грі

2

12

2

12

31.

Залежить від оточення і відповідає йому агресією

2

12

2

12

32.

Страждання

13

13

33.

Пошук злагоди з оточенням

13

13

34.

Враження покинутості депресії, непотрібності

13

13

35.

Відчай, безсилля

13

13

36.

Вміння отримувати і віддавати

13

13

37.

Пошук точності і оцінювання

13

13

38.

Пошук прогресу через краще

13

13

39.

Раптові реакції гніву, які можна передбачити

13

13

40.

Почуває себе ізольованим, нещасним

13

13

41.

Залежність, недовіра до себе

13

13

42.

Відсутність рефлексії, контролю

13

13

За отриманими даними проблема амбівалентності, що була наявна у більшості дітей на початку нашого дослідження (у 15 з 26 дітей експериментальної групи і в 14 з 24 дітей контрольної групи) зменшилась (8 з 26 експериментальної групи і в 12 з 24 дітей контрольної групи) під впливом

нашої систематичної і послідовної роботи з впровадження методик ігротерапевтичного впливу у психокорекційний процес. З допомогою ігротерапевтичних занять ми прагнули збалансувати емоції дітей із обмеженими психофізичними можливостями, готували їх до активного вербального і невербального спілкування.

Отже, в результаті проведеного констатуючого і формуючого експериментів (в експериментальній групі були проведені 10 ігротерапевтичних занять у відповідності з запропонованою нами моделлю). Основною метою даних занять було підвищення ефективності процесу соціально-педагогічної корекційної дії з дітьми з обмеженими психофізичними можливостями. Ми довели, позитивний вплив ігротерапевтичних занять у роботі з дітьми із обмеженими психофізичними можливостями. Одержані нами результати в ході підсумкового зрізу підтвердили ефективність і позитивний вплив на дітей впровадженої нами Моделі застосування технологій ігротерапії розробленої нами на основі пісочної терапії, пальчикової терапії, ґудзикової терапії. «Для того, щоб пізнати та зрозуміти дитину, необхідно поспостерігати за її грою» (Ж.Ж. Руссо).

3.2 Методичні рекомендації

Ігротерапевтичної кімнати та її оснащення Розміри ігрової кімнати. Для індивідуальної роботи, або для ігрової терапії у групі яка складається з 2-3 дітей підходить кімната 3,5 Ч 4,5 м. Довга вузька кімната, або кімната великого розміру не дозволяє зберегти зручну дистанцію між дорослим і дитиною. У великій кімнаті може здаватися, що терапевт своїми діями заважає дитині, намагається бути поближче до неї, тим самим не дає можливість взяти ініціативу побудови відносин у свої руки. [56]

Ситуація, коли у невеликому просторі знаходиться дуже багато дітей, анти терапевтична і може зашкодити дітям. Для проведення групової терапії у групі з 5-6 дітей бажана кімната площиною не менше 27 кв. м.

Кімната повинна гарантувати дитині захист від зайвих очей. Тому не повинно бути ні вікон на внутрішніх стінах, ні скляної двері. Якщо вікно є на зовнішній стороні то це цілком природно, воно повинно мати штори, або жалюзі, які при необхідності можливо було закрити. Найкращім варіантом вважається відсутність вікон взагалі.

Найкращім покриттям для підлоги є лінолеум. Він довговічний, легко прибирається, а у разі ушкодження легко заміняється. Не варто стелити килим - необхідно мати килимне покриття, яке у випадку, якщо дитина захоче грати на підлозі, легко було зняти.

Стіни в ігровій кімнаті треба покрасити ємульсіонной фарбою, яку легко можна мити. Основна думка тут, як і пр. оформленні інтер'єру кімнати - простота процесу вбирання. Темні, дратуючі кольори не треба використовувати. Бажано використовувати світлі відтінки, оскільки вони допомагають зробити яскраву житті радісну атмосферу.

Якщо дозволяють кошти, бажано розмістити у кімнаті дзеркало Гезелла та радіофікувати його, зробити годним для навчання та супервізорства. Сеанси ігрової терапії можна знімати на плівку через дзеркало Геззела, не відволікаючи дитину від роботи.

Шкільну дошку з жолобом для крейди по нижньому краю, треба прикріпити до стінки на висоті десь 1,5 м. від полу. Така висота є оптимальною для дитини будь-якого віку. У розпорядженні дитини повинні знаходитися біла та кольорова крейда, а також губка, якою вона могла б вимивати дошку.

Звичайно в ігровій кімнаті було добре прикріпити полиці по двом стінкам, щоб іграшки і інші матеріали можна було розмістити вільно, не звалювати в кучу, і не навалювати один на одного. Бездоганною моделлю є полиці з ящиками, достатньо міцні і добре закріпленні на стінах, щоб діти могли при бажанні лазити по них. Верхня полиця повинна бути розмішені не вище чим на відстані 1 м. від підлоги, щоб дитина могла до неї дотягнутися, не використовуючи додаткових засобів, в тому числі і дорослого. [101]

Якщо можливий процес планування ігрової кімнати для нової реконструйованої будівлі, бажано поряд з ігровою кімнатою розмістити маленьку ванну, де було достатньо місця для усамітнення, а двері відкривалися у ігрову. Це знімає проблеми, пов'язані з виникаючою потребою покинути кімнату ігротерапії, що сходити до вбиральні. Вирішується проблема, що стоїть перед ігротерапевтом: скільки дозволити дитині разів вийти до вбиральні та насправді це їй необхідно. Крім того, діти можуть використовувати ванну, як продовження ігрової кімнати, граючись там у купання, або використовуючи її для того, щоб заховатися від дорослого.

Для ігротерапевтичної кімнати повинна бути відібрані меблі з твердою дерев'яною поверхнею. Знадобиться стіл і три стільця, один з них для дорослого. Рекомендується шафа - гірка з висувними ящиками, на верху яких можна малювати, ліпити та інше. Шафа може знаходитися біля рукомийника. [103]

Іграшки та матеріали

Відбір іграшок та ігрового матеріалу повинен бути свідомий, базуватися на серйозних логічних висновках. І завжди треба мати на увазі основну ідею: в першу чергу у роботі з дітьми використовувати ігрову терапію, тим самим усвідомлюючи той факт, що рівень розвитку дітей природнім чином виражається у його грі та активності.

Як було написано вище, іграшки для дитини це - слова, а гра - мова. Таким чином, потрібно вибирати такі іграшки та матеріали, які зроблять легшою експресію дитини, забезпечать йому широкий спектр ігрової діяльності. Оскільки іграшки і матеріали є для дитини частиною комунікативного процесу, слід приділити увагу відбору підходящих зразків. Правильним є відбір, а не накопичення іграшок. [56]

Іграшки та матеріали, необхідні для ігрової терапії, можна об'єднати у три великі групи:

1. Іграшки із реального життя.

2. Іграшки, що допомагають відреагувати агресію.

3. Іграшки для творчого самовираження і послаблення емоцій.

Іграшки із реального життя:Такими іграшками є лялькова сім'я, лялькова домівка, маріонетки, вони можуть символізувати реальних членів сім'ї дитини. Ці іграшки дають можливість безпосередньо виразити почуття дитини. Злобу, страх, суперництво між братами та сестрами, кризи, сімейні конфлікти можуть виражатися безпосередньо, коли дитина розігрує сцени з людськими фігурками.

Машина, вантажівка, човник, та каса - особливо важливі для впертого, тривожного, сором'язливого, або замкнуту у собі дитину, оскільки з цими іграшками можна грати у визначену гру, не даючи звільнитися будь-яким переживання.

Іграшки, що допомагають відреагувати агресію. У ігровій терапії діти часто переживають сильні емоції, для опису і вираження яких у них часто не знаходиться слів. Структуровані іграшки і матеріали, такі як солдатики, крокодил, зброя, резиновий ніж, можуть використовуватися для вираження злості,ворожості та фрустрації.

Хоча іноді необхідно встановити границі поведінки дитини, якщо, на приклад, вона починає розкидати пісок по всій кімнаті. Забивати гвіздки у полотно із м'якої древени, або барабанить по вішалці, дитина відреагує почуття і в цей самий момент концентрує на цьому увагу та енергію, збільшуючи тим самим ступінь концентрації.

У цей список також можна включити іграшки, що зображають диких тварин, так на ранніх стадіях ігрової терапії дітям важко виражати агресивні почуття по відношенню до «людей», навіть якщо це просто ляльки. Такі діти не будуть, наприклад, стріляти у ляльку, що символічно позначає батька, але будуть стрелять у лева. Іноді діти проявляють свою ворожість тим, що кусають тварин, жують та гризуть іграшкового крокодила. [48]

Прикладом матеріалу, який може бути віднесений до двох категорій, є глина. Вона може слугувати для вираження творчого потенціалу, так і для проявлення агресивних емоцій. Глину можна м'яти, колоти, розкидати, енергійно розкатувати, або із силою рвати на шматки. Крім того, дитина може використати глину, щоб виліпити собі фігурки для гри.

Іграшки для творчого самовираження та послаблення емоцій. Пісок і вода найбільш часто використовуються дитиною в якості не структурованого середовища для гри. Однак, їх не часто можна знайти в інтер'єрі ігрової кімнати, хоча багато авторів описують воду, як найбільш ефективний терапевтичний засіб зі всього ігрового матеріалу.

Пісок та вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, зибучі піски, пляж, засіб для чистоти. Їх можливості без кордонів.

Особливе значення надається кубикам. Кубики можуть бути домами, їх можливо кидати, ставити один на одного, розкидати їх. Все це дозволяє дитині відчути, що значить будувати та руйнувати. Як у випадку з водою та піском, дитина відчуває задоволення, оскільки не існує правильно визначеного способу гри з кубиками.

Палітра та колір кубиків дають дитині можливість творити, пачкати, мусолити, розігрувати сцени у ванні та виражати свої почуття.

В центрі ігрової терапії, університеті Техасу, у ході 20-ти річного дослідження зіставили список іграшок і матеріалів. У процесі роботи одні іграшки викреслювалися, інші домовлялися, збереглися ті з них, які використовувала більшість дітей, з різними відхиленнями.

Іграшки та матеріали, що рекомендуються для ігрової терапії: Лялькові меблі (дерево), гнучкі фігурки членів родини, гамбі - гнучка фігура з не намальованим обличчям , ляльки, лялькове ліжко, лялькова одежа, соска , пляшка із соскою (пластмаса), гаманець 13 «коштовностями», шкільна дошка, крейда, кольорова крейда, губка, холодильник (дерево), плитка (дерево), тарілки (пластмаса), столові прибори, каструлі, сковорідка, глечик, харчові продукти, пусті консервні бляшанки з під фруктів та овочем(з затупленими краями), картонка з під яєць, рушник, віник, совок, мило, щітка, гребінець, кольорові олівці, папір, скоч, клей, іграшковий годинник, будівельні кубики (різної форми і розміру), фарби, альбом, газетний папір, кисточки, пластилін, глина, маски клоунів, палички від морозива, вантажівка, машина, літак, човен, автобус, трактор, барабан, солдатики, на ковальня та молот, армійське спорядження, шолом вогнеборця та інші головні убори, соснове поліно, молоток, гвіздки, пісок, велика ложка, сито відро, тварини із зоопарку, домашні тварини, резинова змія, крокодил, дротики із присосками для кидання у мішень, резиновий ніж, наручники, рушниця з дротиками, автомат, м'ячі (великі та маленькі), телефон (2 шт.), тупі ножиці, кольоровий папір, лікарське приладдя, іграшкові гроші та касовий апарат, старі рушники, лялька доктора, лялька медсестри, лялька полісмена, лялька - папа, мама , сестра, малюк, крокодил, вовк, пластмасовий конструктор, мотузка.[100]

Особливі зауваження при відборі іграшок

Хоча успішне вирішення ребусів може зробити легшим розвиток толерантності та фрустрації (почуття адекватності), використовувати їх не рекомендується, оскільки по меншій мірі один із шматків ребуса обов'язково загубиться. Події у ігровій кімнаті не повинні закріплювати негативного досвіду дитини. Діти, що страждають від почуття не адекватності, і що відчувають труднощі при вирішенні ребусів, повинні мати можливість переживати успіх і відчуття задоволення.

Треба спеціально обговорити використання поліна молотка та гвіздків. Поліно повинно бути із м'якого дерева, приблизно 30 см. у висоту. Молоток повинен бути звичайного розміру. Спеціальний дитячий молоток малюків не влаштовує. Гвіздки повинні бути двох розмірів: короткі та товсті із великою шапочкою та більш тонкі. Короткі гвіздки не будуть гнутися, і кожна дитина зможе вибирати свій рівень складності.

Усі речі, що знаходяться у кімнаті, повинні бути цілими, акуратними і функціонуючому. Багато дітей приходять до ігрової кімнати із нестійкої фрустрюючого середовища. Ця нестійкість не повинна закріплятися зламаними та не функціонуючими іграшками.

Фарби повинні бути свіжими. У коробку із фарбами можна поставити маленьке кофейну чашечку - це зробить легшим процес змивання та змішування фарб. Невеличкий жорсткий пластиковий басейн може слугувати гарною пісочницею. Періодично його можна оббризкувати водою, що прибити пил.

Дітям потрібно таке місце, де вони могли б втекти та сховатися від ігротерапевт. Необхідно впорядкувати ігрову кімнату таким чином, щоб якісь об'єкти (шафа, або стіл) відступали від стіни. Тоді діти можуть грати по другу сторону від стола заховавшись від дорослого, коли вони відчують в цьому необхідність. Можливість віддалення, або відторгнення терапевта є важливою складовою розвитку вільних та взаємно довірливих відносин.

Ігрова кімната не повинна використовуватися, як дитяча кімната. Відношення в ігровій кімнаті - це специфічні емоційні відносини, які виникають саме в ігровій кімнаті. Якщо дитині дозволено грати без нагляду батьків, поки його батьків консультує ігротерапевт, ровиток відношень буде порушений.

Після кожного сеансу у ігровій кімнаті потрібно навести лад і розставити все на свої місця.

Загальні вимоги до проведення пісочної терапії

Пісочна терапія, спирається на активну уяву і творчу символічну гру, є практично, заснована на особистому досвіді клієнта, методом, що може вистроїти місток між свідомим та безсвідомим дитини, між раціональним та емоційним, духовним і фізичним, вербальним та не вербальним.

Пісочна терапія може використовуватися як засіб супроводження психічно здорової, але соматично хворої дитини, що знаходиться в стаціонарі; у школах та дитячих садках; у психологічній консультації. Не дивлячись на те, що пісочною терапією звичайно займаються психологи та психотерапевти, її модифікації можуть бути дуже ефективні у роботі соціального педагога, дефектолога, і волонтера, що отримали знання з даної тематики. [62]

Технологія пісочної терапії баготофункціональна. Вона дозволяє психологу одночасно вирішувати задачі діагностики, корекції, розвитку та терапії. Дитина вирішує задачі самоусвідомлення, самовираження, само актуалізації, зняття напруги. Крім того, праця з піском, модулювання «світів» у пісочниці розвивають особистість дорослого і дитини, будують невидимий місток між малюком і терапевтом, зближують дітей і батьків.

Є багато якостей і навичок, якими повинен володіти пісочний терапевт для ефективної роботи з дитиною. По-перше, йому необхідно добре знати і розуміти всі етапи розвитку людини, у тому числі і етапи встановлення психічних процесів і багато іншого. По-друге, йому необхідно, добре знати вікові та індивідуальні особливості дитини. По-трєте, він повинен мати уявлення про людське тіло, органи і соматичні хвороби.

Педагог повинен намагатися досліджувати особистий «сад душі», мати бажання будувати власний світ у пісочниці, рухатися до цілісності і індивідуальності. Будуючи пісочні світи, дорослий повинен вставати на позицію дитини. Це розвиває навик розуміння того, що відчуває дитина, працюючи з піском.

Переваги пісочної терапії виражаються в тому ,що вона:

- сприяє процесу індивідуалізації;

- звільнює творчий потенціал, внутрішні почуття, сприйняття і актуалізує спогади;

- забезпечує багатосторонній досвід завдяки багатства символічного значення;

- сприяє ситуації регресу клієнта до минулого досвіду з метою повторного переживання і звільнення;

- створює місток між безсвідомим і свідомим, зовнішнім і внутрішнім, невербальним і вербальним;

- забезпечує безпосередню гру, де нема правильного і не правильного шляху;

- дозволяє зняти контроль з боку свідомості;

- не має обмежень для використання з дітьми різних культур, рас, віку та інтелектуального статусу;

- дає дитині можливість перейти від ролі «жертви» до ролі «творця»;

- слугує доповненням до інших методів психокорекції та психотерапії;

- забезпечує дорослому можливість особистої психотерапії.

Пісочна терапія не використовується при першій зустрічі. Необхідний етап збору та інформації та встановлення довірливих стосунків з дитиною. Хоча існують виключення. Іноді дитина може бути направлена спеціально для пісочної терапії. У будь-якому випадку правильний початок процесу пісочної терапії - це готовність дитини і наявність безпечного психологічного простору.

Рекомендації до проведення пісочної терапії:

- направлення до терапевта іншим спеціалістом (психіатром, дефектологом);

- не здатність пояснити словами те, що відчуває і думає дитина;

- обмеження у проявленні своїх почуттів, або стан фрустрації;

- гостро переживає вікову кризу;

- дитина заплуталася у життєвих обставинах (батьки розходяться);

- бореться з рішенням, яке повинна прийняти;

- має психологічну травму;

Існують протипоказання до пісочної терапії. ЇЇ не можна застосовувати в таких випадках:

- рівень довіри між дитиною та дорослим не достатньо високий;

- дитина характеризується підвищеною збудливістю;

- рівень тривожності у дитини надзвичайно високий.

Стадії терапевтичної інтервенції являє собою різноплановість терапевтичних методів. Це теоретичні підходи, на яких стоїть психолог, якими він володіє і які здаються йому найбільш ефективні в даний проміжок часу. Суди можна віднести генштальт підхід, психодраму, арттерапію, сказкотерапію, когнітивну терапію, тілесно орієнтовний підхід. Можливості обмеженні тільки діапазоном знання дорослого, навичками роботи та особливостями дитини. [104]

Дидактичні ігри та вправи:

Вправа «Візерунок на піску»

Мета: закріплення знання про сенсорні еталони, встановлення закономірностей.

1. Дорослий пальцем, ребром долоні, пензликом у верхній частині пісочниці малює різні геометричні фігури (у відповідності з віковими особливостями дитини), прості/ складні (прямі хвилясті доріжки, забори, щаблинки). Дитина повинна намалювати такий же візерунок у низу на піску, або продовжити візерунок дорослого. Як варіант такої гри - дорослий малює на дошці, дає усну інструкцію намалювати на піску певний візерунок.

Гра «Пісочна фея»

Пісочна фея: «Сьогодні ми з тобою будемо прикрашати наш пісочний домик. Подивись, які візерунки на піску можна намалювати. Намалюй, як я … Придумай свій візерунок, малюнок. Зверху пісочниці будуть візерунки із кругів, а внизу - з трикутників і т. п.»

Гра-вправа «Маленький чаклун створює свій світ»

Мета - розвиток і розширення уявлень дитини про оточуючий його світ живої та не живої природи, про рукотворний світ людини.

Дорослий показує засоби побудови у пісочниці різних живих і не живих предмеотів - це місто, дерева, ліс, річка, озеро, острів і т. д., а потім в ігровій формі пропонує дитині будувати самостійно і по інструкції різні природні і рукотворні предмети (тема побудови може відповідати темі занять у групі).

Перший урок магії. «Ліс, поляна та жителі». Мета - розвиток тактильних відчуттів, слухової пам'яті, класифікації.

Пісочна фея: «Сьогодні ти перевтілюєшся у маленького чарівника, але навіть магія не здійснюється просто так. Зараз Пісочна фея зачарує ліс, вона скаже чарівні слова (Ялинки, берези, дуби). Ти повинен закрити очі і почекати трохи, тільки без дозволу не розплющуй очі (дитина заплющує очі, а вихователь засаджує пісок іграшковими деревами,грибами). Відкрий очі і подивись, як красиво та чудово все вийшло! У феї є свої чудові помічники пальці (дорослий розжимає, зжимає пальці, ходить ними по піску, розкопує ямки, дитина робить теж саме ). Попроси свої пальці допомогти тобі у магії. А тепер ти промов ті ж самі чарівні слова, що і фея, та зачаруй іншій ліс. Які тварини живуть у лісі ? Запроси їх до свого лісу».

Якщо дитина не вірно відтворює «чарівні слова», частину іграшок дорослий ховає, заново повторює слова. Після «посадки лісу», дорослий вводить декілька додаткових слів для запам'ятовування дитиною сюжету, наприклад: назву дерев, квітів, тварин, що живуть у лісі (не більше 4 - 5 нових слів).

Другий урок магії «Моря, ріки, озера і їх жителі». Завдання формулюються аналогічно. Змінюються персонажі, засоби створення місцевості, «чарівні слова». Кількість і складність слів повинна відповідати можливостям дитини.

Третій урок магії «Місто та його мешканці, професії і служби».

Четвертий урок магії «Село та його мешканці».

П'ятий урок магії. «Космічна подорож. Зустріч з прибульцями». Мета - розвиток уяви. Це заняття може мати діагностичну та психокорекційну функцію у роботі з сором'язливими та агресивними дітьми.

Вправа «Ми йдемо у гості»

Мета - розвиток просторових уявлень, орієнтація на «пісочному листі»; для маленьких інструкція значно спрощується, іде тільки закріплення сенсорних еталонів та понять уверх та униз.

Дорослий у ігровій формі знайомить (закріпляє знання) дитини з просторових уявлень вверх - вниз, право-ліво, над-під, із-за, із-під, центр, кут. Дитина по мовній інструкції дорослого пальчиками «ходить, плигає, повзає» по піску, зображаючи різноманітних персонажів».

Пісочна фея: «Ми йдемо у гості до зайчика. Де живе зайчик? (Зайчик живе у лісі, тому що це дика тварина). У якому куті пісочниці росте ліс? (У правому верхньому куті - відповідає дитина) ». Хто живе разом з зайчиком (перераховуються і розміщаються у пісочниці фігурки/ картинки диких тварин). З ким товаришує зайчик ? Кого боїться зайчик? Чим нам пригостить зайчик? Що ми побажаємо зайчику?

Аналогічно виконуються завдання «Йдемо у гості до собачки». Закріплюються знання про домашніх тварин і їх житті. «Пливемо до дельфіна», закріплюються знання про жителів річок, озер, море.

У ході гри дитина пізнає (закріпляє знання) про особливості житті діяльності тих чи інших тварин та рослин, замість фігурок можна використовувати картинки [106].

Методичні рекомендації про проведення ґудзикової терапії

Корекційно-розвивавльна діяльність потребує постійного пошуку форм і методів роботи з дітьми, які сприяють багатоаспектному розвитку особистості. У практиці корекційної діяльності значне місце займає ігротерапія за допомогою ґудзиків. Ці ігри незвичайні. Їх не можна як будь-яку іграшку просто дати дитині і сказати: «Грайтеся!». Їх не можна показувати дитині всі одразу, а лише поступово. Проте ними можна гратися не лише одному, а цілою групою.

Такі ігри можна використовувати, як тести, перевіряючи кмітливість, творчі й конструкторські здібності дитини, розвиток її логічного мислення та просторові уявлення.

Терапія з дітьми, що мають проблеми з розвитку, має у своєму арсеналі такі види ігор:

- ігри на корекцію та розвиток сенсорно-прецептивної сфери;

- ігри на корекцію та розвиток психомоторики (міміка, моторика рук, координація рухів);

- ігри на розвиток та корекцію емоційно-вольової сфери;

- ігри на розвиток та корекцію довільної уваги;

- ігри на розвиток та корекцію комунікативних навичок [88].

Кожен вид розкриває особистісні якості та сприяє адаптації дитини у суспільство.

Технологія педагогічних дій потребує:

1. підвищеної уваги до дитини;

2. постановки конкретного завдання педагогом;

3. виставлення акцентів у грі відповідно дог завдання;

4. підбір предметів які добре знайомі дитині.

Прикладами можуть бути цикли описаних нами ігор у розділі 1 параграфі 4 та наведені ігри у методичних рекомендаціях.

Наприклад, гра «Акваріум»,

Для гри погрібна миска з водою й додаткові ґудзики. Скажіть дитині:

- Ми з тобою спіймали дві рибини. Принесли їх додому. У нас є акваріум (покажіть миску з водою), там уже живуть три «рибки» (покладіть до миски з водою три ґудзики). Ти добре запам'ятав нашу здобич? Зараз ми відпустимо наших «рибок» в акваріум, заплющимо очі. Чи зможеш, опустивши руку в акваріум, впізнати свою «рибку»? А мою? Молодець! А якби в нашому акваріумі було більше «риби»?

Коментар. Особливістю цієї гри є взаємодія з водою. Це дозволяє зменшити напруження, збільшити запас відчуттів дитини.

Гра « Ґудзикове намисто»

Викладіть ґудзики на стіл. Скажіть дитині:

-- Зробимо подарунок нашій бабусі -- біле (або інший колір) намисто. Вибери всі білі ґудзики. Візьми великий ґудзик. Він буде центром намиста. Поклади його перед собою. Тепер вибери два менших ґудзики. Поклади їх праворуч і ліворуч від центрального. А тепер вибери два ще менші ґудзики...

Так, викладаючи ґудзики півколом, ви отримуєте намисто. Ускладнюючи гру, можна нанизувати ґудзики на нитку чи ліску.

Коментар. Гра закріплює знання кольору, форми, розміру і знання просторових напрямків. Крім того, дитина переживає радість творчості: перед нею те, що вона створила своїми руками і чим, принесла радість ближньому. Використовуючи принцип гри «ґудзикове намисто», ви можете створювати різноманітні візерунки з ґудзиків, змінюючи колір, форму, розмір, просторове розміщення.

Гра « Ґудзикове лото»

Візьміть дві яскраві ілюстрованих книжки. Знайдіть найкращі картинки. Одну книжку віддайте дитині, іншу візьміть собі. Пересипте ґудзики в мішечок. Скажіть дитині:

-- Будемо грати в лото. У кожного з нас є картинка. Я діставатиму з мішечка ґудзики. Ти називатимеш їх колір і шукатимеш колір ґудзика на своїй картинці. Якщо ти знайшов цей колір, то отримаєш ґудзик і кластимеш його на картинку на місце такого самого кольору, як ґудзик. Потім ти дістаєш ґудзик, я називаю його колір і шукаю на своїй картинці. Якщо я правильно назвала і знайшла цей колір, ти даєш мені ґудзик , і я кладу його в потрібне місце. Виграє той, хто закриє всі кольори картинки ґудзиками.

Коментар. Особливістю цієї гри є те, що вона має інструкцію і правила, які можна змінювати під час наступної гри. Також у грі може бути переможець в дитини виробляється адекватне ставлення до своєї та чужої перемоги, вчимо переживати поразку. Через систему гри ми переходимо від «мануального» інтелекту до «соціального».

Та інші ігри.

Методичні рекомендації для проведення пальчикових ігор.

У житті дитини існує короткий, але дуже унікальний період, коли дитячий мозок запрограмований на інтенсивне формування і навчання. Вчені помітили, що в цей період дитина з задоволенням сприймає будь-яку інформацію, набуває різні навички без додаткової мотивації. Добре розвиває мозок дитини пальчикові ігри. Вони добрі помічники для того, щоб підготувати дитину до письма, розвинути її координацію, мозок. Для того, щоб паралельно розвивалося і мовлення, можна використовувати для таких ігор невеличкі віршики, пісеньки, тощо. Будь-який вірш можна перекласти на пальці, тобто придумати рухи пальчиків, які будуть супроводжувати текст. Завдяки пальчиковим іграм дитина отримує різноманітні сенсорні враження, у неї розвивається увага і здібність зосереджуватися. Ці ігри формують і добрі взаємовідношення між дорослим і дитиною. Віком до 2-х років дитину треба знайомити з долонею, виконувати прості рухи «поплескування, постукування, ховання рук за спину, за допомогою дорослого можна показувати фігурки тваринок» [104].

З двох до трьох років треба навчити дитину енергійним жвавим рухам кистями рук (гра місимо тісто, забиваємо гвіздочки і т. п.). Знайомимо дітей з пальчиками: складаємо прості фігури з пальців і долонів (коло, кошик, сонечко); робимо прості фігурки із пальчиків однієї руки (зайчик, коза); робимо скоординовані дії з двома руками (хатинка, ворота).

Від трьох до чотирьох років діти виконують фігуру тваринки спочатку однією рукою, потім другою, а потім разом двома руками. На далі діти виконують однією рукою одну фігурку, а другою іншу, положення рук часом змінюється. Діти вчаться згибати і розгрібати пальці по черзі правою і лівою руками.

З чотирьох до п'яти років діти виконують різні фігурки правою і лівою рукою. Вони зжимають і розжимають пальці обох рук разом і по черзі. Діти складають фігурки з обох рук складаючи пальці разом.

З п'яти до семи років діти розповідають руками вірші змінюючи фігурки. Складають пальці однієї руки почергово (перший з другим, перший з третім, перший з четвертим, перший з п'ятим). Потім ці дії виконуються обома руками паралельно. Далі діти складають із пальців фігурки тваринок з використанням додаткових матеріалів (кулька, хусточка, олівець і т.п).

Наприклад: гра з пальчиками, для малюків, яким важко самим виконувати рухи. У цій грі дорослий допомагає дитині робить їй масаж пальчиків, легкими круговими рухами, перебирає кожен пальчик дитини і говорить: 1,2,3,4,5, будем пальці рахувати, або проводити гру моя сім'я: оцей пальчик - дідусь, оцей пальчик - бабуся, оцей пальчик - таточко, оцей пальчик - мамочка, а цей пальчик -Я, ось і вся моя сім'я. Пальчикові ігри для дітей різного віку описані у книжці О. Черенкової «Оригінальні пальчикові ігри» [72].

Отже, розвиток малюка починається з того, що він вивчає навколишній світ на дотик, вчиться розпізнавати тепло і холод, твердість і якість, розмір і форму різних предметів. Все це дуже важливо для дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Особливу роль в цьому грають пісочна терапія, ґудзикова терапія та пальчикова терапія.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ

Народжена дитина несе в собі унікальний потенціал,але і певний генотип. Вона спочатку схожа на експоновану фотографічну картку, для якої життя є своєрідним розчином, що її проявляє. Тому, організовуючи ігрову діяльність малюка, потрібно знати його проблеми, їх походження, можливі шляхи їх подолання. Надзвичайно важливо, щоб у доборі ігор брав участь спеціаліст.

Потрібно постійно пам'ятати, що час, вільний від їжі та сну, дитина повинна проводити в грі. Бездіяльність не сприяє подоланню відхилень у стані нервової системи, призводить до відставання у розвитку. Дуже важливо виявити, чим зацікавлена дитина, що викликає в неї задоволення і радість. Від бажання дитини, від її зацікавленості, через її можливості - до вирішення її проблем. Таким є шлях, який фахівці повинні долати постійно, у кожній ігровій ситуації.

Вчасно почата спеціальна корекційна робота, спрямована на активізацію психічного розвитку дитини, набуває винятково важливого значення для її долі. Фахівцям і батькам, які виховують дитину, що відстає в розвитку, потрібно багато терпіння в щоденній праці, а також знань і умінь, щоб свідомо і цілеспрямовано ставити перед собою реальні виховні завдання. Ці завдання можливо вирішити за допомогою чітко спланованої і послідовної ігрової терапії.

Слід зазначити, що 10- занять, термін проведення ігротерапії не може

призвести до серйозних змін у психофізичному розвитку дітей, і критерієм ефективності ігротерапії в цьому випадку виступають зміни у соціально-емоційній сфері, сприйнятті та самообслуговуванні, що теж є великим досягненням для дітей з такими вадами.

10 занять - це період адаптації дитини до нових умов перебування, проведення занять, нового фахівця тощо. Оскільки повторне тестування проводиться після 10-ти занять реабілітаційного курсу, коли помітний прогрес і вже можна говорити про будь-які значні результати і зміни у розумовому і фізичному стані дітей з обмеженими можливостями здоров'я, перевірочне тестування дало позитивні результати.

Все ж важливо зазначити, що в результаті проведених повністю в ігровій формі занять в експериментальній групі значною мірою відбулись зміни в емоційно-вольовій сфері, сприйнятті та самообслуговуванні дітей. Вони з більшим бажанням та ентузіазмом брали участь в заняттях і краще засвоювали отримані знання і навички під час гри, ніж діти з контрольної групи, де заняття проводились у більш традиційній освітній формі з елементами ігротерапії.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

В процесі написання магістерської роботи були виконані ті завданні, які були поставленні на початку розробки дослідження. А саме:

Проаналізовані соціально-психологічні основи ігрової діяльності дитини.

Узагальнили історичні аспекти та сучасні напрямки розвитку ігротерапевтичної роботи.

Охарактеризували психологічні та соціальні особливості дітей з вадами психофізичного розвитку.

Проаналізована законодавча база організації реабілітаційної роботи з дітьми із вадами психофізичного розвитку.

Визначили принципи відбору із вадами психофізичного розвитку дітей до групових занять із застосуванням ігротерапевтичних методів .

Експериментально перевірені форми та методи ігротерапії в роботі з дітьми з вадами психофізичного розвитку.

У ході магістерського дослідження під час розгляду психологічних основ ігрової діяльності дитини і ми дійшли висновку, що дитяча гра є невід'ємною складовою дитинства. Саме дитяча гра сприяє розвитку: адаптативних механізмів, сприйняття, уваги, фантазії та пам'яті. Потрібно наголосити, що дитина має справжнє емоційне й інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості.

Проаналізувавши історію розвитку ігротерапії можна дійти до висновку, що дитяча гра здавна цікавила різних вчених. Велике розмаїття дитячих ігор були використані психологами різних шкіл для діагностики та корекції дитячої особистості. У зразках дитячих ігор призначалися не лише для фізичного розвитку і загартування, але були школою для соціальної адаптації і спілкування. Під час гри використовувалися діалоги, де закріплювався комунікативна взаємодія та поведінкові навички, вироблялося певне відношення до товаришів, почуття дружби, одночасно проходило тренування пам'яті, заучуючи ті чи інші віршовані тексти. Велике розмаїття дитячих ігор було притаманне різним психологічним напрямкам. Для більшості ігор діти використовували іграшки, що відображали їх внутрішній конфлікт. Іграшка із забавки перетворилася на серйозний психодіагностичний та психокорекційний інструмент, як і сама гра.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.