Особливості емоційного вигорання працівників ОВС чоловічої та жіночої статі
Теоретичні аспекти вивчення синдрому емоційного вигорання в професійній діяльності особи. Специфіка діяльності спеціаліста органів внутрішніх справ. Фактори, що впливають на деформацію особи спеціаліста ОВС. Гендерні особливості емоційного вигорання.
| Рубрика | Психология |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.12.2012 |
| Размер файла | 80,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
І нарешті, працівник органів внутрішніх справ має в своєму розпорядженні знання соціальних джерел і систем забезпечення соціальними послугами за місцем проживання, таких, як лікарні, школи, дитячі установи, державні органи. Знає, як функціонують ці системи, специфіку їх діяльності, який вплив вони надають на людей, як вийти на ці системи, знає закони, які регламентують їх діяльність тощо [9].
Статус працівника ОВС є віддзеркаленням того положення, яке він займає в суспільстві. Репутація працівника ОВС складається в процесі взаємодії його з навколишнім середовищем. Чим більше людей спілкується з ним і переконується в його глибоких знаннях, високій компетентності, багатому життєвому досвіді, в його доброзичливості, уважності до людей, чесності і відвертості, комунікабельності і обов'язковості, тим вище його репутація [20].
Сприйняття людьми навколишнього світу, а також їх поведінка певною мірою залежить від рівня інформованості. Тому серед інших вимог до працівника ОВС одне з важливих місць займає його рівень інформованості, який сприяє прихильності і довірливості до нього з боку населення, вироблення у них упевненості в тому, що їм буде надана відповідна допомога і підтримка. Отже, працівник ОВС повинен:
- мати гарну професійну підготовку, знання в різних областях психології, педагогіки, фізіології, економіки і організації виробництва, законодавства, інформатики і математичної статистики;
- володіти достатньо високою загальною культурою, бути високоерудованою людиною, що припускає наявність гарних знань в області літератури, музики, живопису тощо;
- володіти інформацією про сучасні політичні, соціальні і економічні процеси в суспільстві, мати широку обізнаність про різні соціальні групи населення;
- обладати передбаченням, тобто передбачати наслідки своїх дій, не потрапити «на вудку особи», твердо проводити в життя свою позицію;
- володіти певною соціальною пристосовністю (у зв'язку з різноманітністю контингенту, що потребує рад фахівця працівника органів внутрішніх справ); йому необхідно вміло контактувати з «важкими» підлітками, сиротами, інвалідами, старезними, людьми, що звертаються, тощо;
- мати професійний такт, здатний викликати симпатію і довіру у тих, що оточують, дотримувати професійну таємницю, делікатність у всіх питаннях, що зачіпають інтимні сторони життя людини;
- володіти емоційною стійкістю, бути готовим до психічних навантажень, уникати невротичних відхилень у власних оцінках і діях і не дивлячись на можливі невдачі (реакції не по суті, відмови) уміти сумлінно виконувати свій борг, залишаючись спокійним, доброзичливим і уважним до підопічного; уміти ухвалювати потрібне рішення в несподіваних ситуаціях, чітко формулювати свої думки, грамотно і дохідливо їх висловлювати [10].
Працівник ОВС загального профілю повинен бути включений в рішення проблеми на всіх рівнях -- починаючи від публічної освіти до безпосереднього виконання дій, пов'язаних з рішенням проблеми як штатний співробітник. Але навіть будучи штатним працівником, професіонал повинен постійно брати участь в суспільній роботі, набирати і навчати добровольців, привертати грошові кошти, освічувати суспільство про суть проблем.
Особові якості працівника ОВС можна розділити на три групи. До першої групи відносяться психофізіологічні характеристики, від яких залежать здібності до даного виду діяльності. До другої -- психологічні якості, що характеризують працівника як особу. До третьої групи -- психолого-педагогічні якості, від яких залежить ефект особистої чарівності.
Якості першої групи, які відображають психічні процеси (сприйняття, пам'ять, уява, мислення), психічні стани (втома, апатія, стрес, тривожність, депресія), увагу як стан свідомості, емоційні і вольові прояви (стриманість, індиферентність, наполегливість, послідовність, імпульсна) повинні відповідати вимогам, що пред'являються професійній діяльності працівника ОВС. Деякі з цих психологічних вимог є основними, без них взагалі неможлива якісна діяльність. Інші грають, на перший погляд, другорядну роль. Якщо хтось з працівників ОВС не відповідає психологічним вимогам, що пред'являються професією, то негативні наслідки такої невідповідності можуть виявитися не так швидко, але за несприятливих умов вони практично неминучі [29].
Психологічна невідповідність вимогам професії особливо сильно виявляється в складних ситуаціях, коли потрібна мобілізація всіх особистих ресурсів для вирішення складної, найчастіше нестандартного завдання.
Для працівника ОВС важливий і навик самовладання. У психології цей навик розглядається як показник соціальної і емоційної зрілості особи. Самовладання не стільки якість особи, скільки процес управління своєю поведінкою в екстремальній ситуації. З урахуванням того, що працівнику ОВС часто доводиться бувати саме в таких ситуаціях, йому необхідно розвивати в собі здібність до самовладання.
Узагальнюючи знання про специфіку діяльності працівника ОВС і його особисті якості, ми бачимо, що робота органів внутрішніх справ як вид професійної діяльність вимагає від фахівця особливих знань, умінь і навиків, а також особових якостей без яких здійснення допомоги практично неможливе. Серед значущих якостей можна виділити такі, як гуманістична спрямованість особи, особиста і соціальна відповідальність, загострене почуття добра і справедливості, відчуття власної гідності і пошана гідності іншу людину, терпимість, ввічливість, порядність, емпатичність, готовність зрозуміти інших і прийти до ним на допомогу, емоційна стійкість, особова адекватність по самооцінці, рівню домагань і соціальної адаптованості. Якщо статус працівника ОВС багато в чому залежить від політики держави, його правового положення, то репутація залежить перш за все від нього самого, від його особових якостей і відношення до справи. Високий професіоналізм працівників ОВС дозволяє досягати найбільшого ефекту від вкладених в соціальне забезпечення населення засобів. Через психологічні особливості особи працівника ОВС здійснюється процес впорядкованого, усвідомленого впливу суб'єктивного чинника на соціальні процеси в суспільстві, особа, і особисті якості працівника дозволяє підвищити дієвість соціальної політики при тих, що є для цього у держави економічних ресурсах.
1.2.2 Фактори, що впливають на розвиток емоційного вигорання та деформацію особи спеціаліста ОВС
Відомо, що професія працівників органів внутрішніх справ входить до числа найбільш небезпечних, тому що особи рядового і начальницького складу виконують свої службові обов'язки в умовах підвищеного ризику та небезпеки. Ризик (індивідуальний) для життя працівників міліції прирівнюється до ризику в професійному боксі чи випробуванні літаків-винищувачів.
В цілому по відношенню до системи органів внутрішніх справ негативні фактори професії можна розташувати наступним чином:
Ненормований робочий день, неможливість планувати вільний час.
Низький імідж служби серед оточуючих.
Значне перепрацювання в часі.
Недифиренційованість оплати за різні види праці.
Нестійкість посадового положення.
Великі навантаження під час праці.
Характер самої роботи.
Ризик та небезпека самої роботи.
Необхідність прийняття самостійних рішень по всім питанням [20].
Основними чинниками негативного впливу трудового процесу на особу працівника ОВС є когнітивні, поведінкові, афектно-мотиваційні та інші стереотипи. Повноцінна професійна діяльність виражається в тому, що працівник ОВС як суб'єкт праці покликаний самостійно і творчо підходити до визначення і рішення професійних задач; досягати результатів, відповідних стандартам; уміти аналізувати і регулювати технологічні процеси тощо.
На розвиток синдрому «згорання» надає дію і організаційний чинник. Його вплив пов'язаний з тим, що робота може бути складною за змістом, але недостатньо організованою, не оцінюваною належним чином, а характер керівництва може не відповідати змісту роботи тощо. Розповсюдженню синдрому також сприяє безліч функцій, що пред'являються працівнику.
Істотну роль в емоційному вигоранні грає ролевий чинник. Вченими були проведені дослідження присвячені вивченню взаємозв'язки між ролевою конфліктністю, ролевою невизначеністю і «згоранням». Вони виявили, що це особливо виявляється в тих професійних ситуаціях, в яких загальні дії слабо узгоджені, немає інтеграції зусиль, присутня конкуренція, тоді як результат праці залежить від злагодженості і с координованості дій. Аналіз рівнів «згорання», проведений в двох різних групах, показав, що розподіл відповідальності і колегіальність в роботі обмежує розвиток синдрому «згорання», не дивлячись на те, що робоче навантаження може бути істотно вище за звичайну. Таким чином, появі синдрому «згорання» сприяє наявність ролевого конфлікту в діяльності працівника ОВС [1].
Наступним несприятливим чинником пов'язаним з ризиком виникнення емоційного вигорання в праці працівника ОВС є професійні кризи, що неодноразово виявляються протягом всієї професійної діяльності, у тому числі і у високопрофесійних фахівців. Вони можуть виникати, наприклад, на початковому етапі професійної діяльності, при переході до суміжної спеціальності усередині професії, при необхідності перекваліфікації тощо. При кризі спостерігається зниження професійної самооцінки, може виявлятися відчуття вичерпаності своїх можливостей страх йти навіть на виправданий ризик, посилення захисних мотивів, зниження інтересу чи до подальшого зростання, навпаки, прагнення зайняти місце, не відповідне рівню своєї компетенції. Ризик виникнення емоційного вигорання особи фахівця в органах внутрішніх справ збільшується в таких випадках:
-- монотонність роботи, особливо якщо її сенс здається сумнівним;
-- вкладання в роботу великих особових ресурсів при недостатності визнання і позитивної оцінки;
-- строга регламентація часу роботи, особливо при нереальних термінах її виконання;
-- робота з «немотивованими» особами, що постійно чинять опір зусиллям працівника при розгляді справи, і незначні, важко відчутні результати такої роботи;
-- напруженість і конфлікти в професійному середовищі, недостатня підтримка з боку колег і їх зайвий критицизм;
-- брак умов для самовираження особи на роботі, коли не заохочуються, а пригнічуються експериментування і інновації;
-- робота без можливості подальшого навчання і професійного вдосконалення;
-- недозволені особові конфлікти працівника.
У деяких роботах наголошується, що узагальненим показником відношення до праці може служити задоволеність професією, яка заснована на свідомості правильності вибору професії, відповідності своїх здібностей вимогам професії, результативності своєї праці [20].
Якщо людині не вдається подолати кризовий стан, синдром «вигорання» можуть виникнути особові деформації, що характеризуються згасанням позитивних установок, посиленням негативного відношення до себе або до інших.
Деформація особи - це зміни, що порушують цілісність особи, що знижують її адаптивність і професійно-ефективне функціонування. Деформація є слідством «вигорання», коли захисні механізми слабшають на стільки, що працівник ОВС не може протистояти згубним чинникам і починається процес руйнування.
Освоєння особою професії неминуче супроводжується змінами в структурі її особи, коли, з одного боку, відбувається посилення і інтенсивний розвиток якостей, які сприяють успішному здійсненню діяльності, а, з іншою, зміна, придушення або навіть руйнування структур, що не беруть участь в цьому процесі. Якщо ці професійні зміни розцінюються як негативні, тобто порушуючи цілісність особи, що знижують її адаптивність і стійкість, то їх слід розглядати як професійні деформації.
В ході взаємодії з суб'єктом працівник ОВС, використовуючи свою особу як інструмент впливу на нього, якщо працівник ОВС, часто вдається до простіших і дієвіших прийомів, в сукупності відомих як авторитарний стиль керівництва. В результаті в його особі з'являються такі утворення, як повчальність, зайва самовпевненість, догматичність поглядів, відсутність гнучкості [31].
Характерний, що представники професії типу «людина -- людина», що постійно працюють з людьми, у тому числі і працівники ОВС, схильні небезпеки професійної деформації більше, ніж представники професій типів «людина -- техніка», «людина -- природа». Це викликано тим, що спілкування з іншими людьми обов'язкове включає і їх дія на працівника.
Мають значення і виробничі чинники «вигорання» розвивається раніше, якщо працівник:
а) оцінює свою роботу як незначущу;
б) не задоволений професійним зростанням;
в) відчуває нестачу самостійності вважає, що його надмірно контролюють;
г) повністю поглинений своєю роботою (трудоголік);
л) випробовує ролеву невизначеність унаслідок нечітких до нього вимог;
е) випробовує перевантаження або, навпаки, недовантаження (останнє породжує відчуття своєї непотрібності) [15].
Істотно впливають на розвиток особи фахівця простір соціальних відносин в суспільстві, становлення нового типа взаємодій фахівця ОВС та людей, морально-правовий статус працівника в суспільстві і інші чинники.
Сприйняття особою працівника ОВС соціального світу і окремої людини багато в чому визначатиметься не тільки особовим розвитком, але і в більшій мірі об'єктивними обставинами.
Залагоджування важких обставин обмежені ресурси, вимогливі люди, низька зарплата і зовнішні умови, що постійно змінюються, -- все це робить стрес професійним захворюванням працівника ОВС, веде до емоційного вигорання. Тому необхідність навчання прийомам зняття стресових навантажень одержує першорядне місце [20].
Особові стреси працівника ОВС можуть бути викликані такими чинниками, як ситуації зміни або втрати соціального статусу; ситуація втрати роботи; ситуація ризику; ситуації з екстремальними умовами; невизначені ситуації тощо.
Психологи вивчають, наприклад, як людина ухвалює потрібні рішення в нетиповій ситуації, які психологічні якості йому необхідні, які негативні якості виникають у нього в екстремальній ситуації тощо.
Психологічне вивчення професійної діяльності тісно пов'язане з проблемами психології особи. Точніше, тут доцільно говорити про взаємозв'язок: з одного боку, особливості особи працівника ОВС роблять істотний вплив на процес і результати професійної діяльності, з іншого боку, саме формування людської особи в значній мірі відбувається в ході професійної діяльності і під її впливом.
Професійна діяльність людини багато в чому як би задає напрям розвитку його особи. Прихильники структурних концепцій вважають, що професійний розвиток -- в значній мірі необоротний процес.
Таким чином, аналіз літератури з проблеми вивчення чинників, що впливають на розвиток синдрому емоційного вигорання і, деформацію особи фахівця, дозволяє зробити наступні висновки:
У роботі працівника ОВС можна виділити дві групи негативних чинників:
Об'єктивні (організаційні і ролеві) - породжувані, умовою самої роботи або неправильною її організацією. Це, наприклад, перевтома, надмірна психологічна напруженість в роботі , негативний соціально-психологічний клімат в колективі.
Суб'єктивні - особливості особи.
Обидві групи зв'язані між собою.
З одного боку, що тривале психотравмує дію об'єктивних чинників може приводити до змін, деформацій професіонала.
З іншого боку, суб'єктивні чинники особливо негативно проявляють себе, саме при додатковій дії об'єктивних чинників.
Практика показує, що процес трудової діяльності в ситуаціях, коли фахівець переживає психотравмуючі чинники може призводити до зниження як працездатності людини, так і ефективності праці, а також до негативних змін психіки і втрати ціннісних орієнтації в праці.
На розвиток емоційного вигорання і деформацію особи фахівця в роботі ОВС впливає група особових, організаційних, ролевих чинників, які діють в такому складному взаємозв'язку і взаємозалежності, що у кожному окремому випадку передбачити стовідсоткове виникнення емоційного вигорання практично неможливо. Звичайно причина «вигорання» - це комбінація шкідливих чинників, але індивідуальна ситуація професійного розвитку може посилювати або згладжувати їх вплив.
Проаналізувавши досвід науковців, ми виявили, що питання емоційного вигорання є дуже актуальним для сучасного суспільства. Аналіз наукової літератури по проблемі дослідження дозволяє зробити наступні висновки про сутності синдрому емоційного «вигорання».
Існують різні думки щодо факторів виникнення вигорання й самих симптомів емоційного «вигорання». Дослідники сходяться на думці про те, що головне джерело вигорання - це взаємодія з людьми. Емоційному «вигорянню» піддані ті, хто працюють у правоохоронних, медичних, освітніх, психологічних, соціальних службах і виконують роботу, що вимагає особливих емоційних витрат.
Фактори, що впливають на розвиток емоційного «вигорання», описані в працях різних дослідників, можна розділити на дві групи:
Об'єктивні фактори (організаційні й рольові) - породжувані, умовою самої роботи або неправильною її організацією.
Суб'єктивні фактори - особливості особистості. Обидві групи зв'язані між собою. З одного боку, тривалий психотравмуючий вплив об'єктивних факторів може приводити до змін, деформаціям професіонала. З іншого боку, суб'єктивні фактори особливо негативно проявляють себе, саме при додатковому впливі об'єктивних факторів.
На думку дослідників, порушення можуть торкатися різних граней трудового процесу - професійну діяльність, особистість професіонала, професійне спілкування. У зв'язку із цим профілактиці й забезпеченню психогігієни працівника органів внутрішніх справ необхідно приділяти особливу увагу й сприяти створенню системи психологічної допомоги самим працівникам.
Психогігієна працівника органів внутрішніх справ забезпечується його толерантністю до синдрому «вигорання». Працівник ОВС повинен мати емоційну стійкість, бути готовим до психічних перевантажень.
У зв'язку із цим, найважливішим завданням органів керування, у веденні яких перебувають правоохоронні служби й навчальні центри, що здійснюють підготовку й перепідготовку працівників органів внутрішніх справ, є збереження здоров'я працівників ОВС, профілактика їхніх професійних захворювань, проведення консультацій щодо професійних ризиків у правоохоронній роботі. Важливо підвищувати психологічну культуру працівників ОВС і проводити психологічні тренінги, консультації з ними. Працівники органів внутрішніх справ повинні добре уявляти собі професійні можливості й обмеження, постійно враховувати свій психофізіологічний і трудовий потенціал.
При вивченні особливостей особистості працівників ОВС, пов'язаних з їхньою специфікою діяльності зроблені наступні висновки: правоохоронна робота як вид професійної діяльність жадає від фахівця особливих знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей без яких, здійснення правоохоронної діяльності практично неможливо.
Через психологічні особливості особистості працівника органів внутрішніх справ здійснюється процес упорядкованого, усвідомленого впливу суб'єктивного фактору на соціальні процеси в суспільстві, особистість і особисті якості працівника ОВС дозволяє підвищити дієвість соціальної політики при наявних для цього в держави економічних ресурсах.
На сьогоднішній день використовуються різноманітні підходи й способи для попередження і профілактики синдрому емоційного вигорання. Найпоширенішим засобом є безперервне психолого-педагогічне утворення офіцера, підвищення його кваліфікації. Широко використовується аутотренінг, психокорекція як сукупність психологічних прийомів застосовуваних психологом для надання психологічного впливу на поводження здорової людини. Психокорекційна робота проводиться з метою поліпшення адаптації людини до життєвих ситуацій; для зняття повсякденних зовнішніх і внутрішніх напружень; для попередження й дозволу конфліктів з якими зіштовхується людина.
Розділ 2. Загальна характеристика методик та досліджуваних груп
2.1 Характеристика вибірки та структура дослідження
Дослідження проводилося в Кролевецькому РВ ГУМВС України в Сумській області. Загальний обсяг вибірки склав 36 чоловік, серед співробітників таких служб як, Сектор кадрового забезпечення, Відділення кримінальної міліції у справах дітей, Сектор інформаційних технологій, Слідчий відділ, Сектор Дільничних інспекторів міліції, Штаб РВ.
Дослідження проводилось в групі, в оптимальних умовах, в залі засідання Кролевецького РВ ГУМВС України в Сумській області.
Дослідження проводилось індивідуально з кожним опитуваним, тому отримані результати можна вважати достовірними.
На першому, організаційно-підготовчому етапі, вивчалася сама проблема, її стан. Переглядалася та аналізувалася наукова література. На цьому етапі було визначено та конкретизовано наукову проблему, виділено предмет, об'єкт та мету дослідження, розроблялися початкові принципи та методики діагностування. Складалась програма та технологія вивчення, проводилась робота щодо матеріального та методичного забезпечення реалізації програми.
На другому, дослідницькому етапі, проводилася робота безпосередньо зі співробітниками ОВС, які тестувалися, для отримання даних про особливості емоційного вигорання та особливості особистості працівників.
На третьому, заключному етапі, відбулося вивчення та обробка отриманих даних, проводилась їх інтерпретація та складалися висновки.
2.2 Загальна характеристика методів дослідження
Для перевірки гіпотез і рішення поставлених задач були використані наступні методи дослідження: тестування з використанням різних методик, що дозволяють визначити наявність синдрому емоційного вигорання і особові особливості працівників ОВС.
Для статистичної обробки даних був застосований Т-критерій Стюдента, ц-критерій кутового перетворення Фішера [22].
2.2.1 Діагностика рівня емоційного вигорання по (В.В. Бойко)
Даний особистісний опитувальник призначений для діагностики такого психологічного феномена як «синдром емоційного вигоряння», що виникає у людини в процесі виконання різних видів діяльності, пов'язаних із тривалим впливом ряду несприятливих стрес-факторів.
На думку автора, емоційне вигоряння - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі впливи. «Вигорання» частково являється функціональним стереотипом, оскільки дозволяє людині дозувати й ощадливо витрачати енергетичні ресурси. У той же час, можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли «вигорання» негативно позначається на виконанні професійної діяльності й відносинах з партнерами.
Стимульний матеріал тесту складається з 84 тверджень, до яких опитуваний повинен виразити своє відношення у вигляді однозначних відповідей «так» або «ні». Методика дозволяє виділити наступні 3 фази розвитку вигорання: «напруга», «резистенція», «виснаження».
Для кожної із зазначених фаз визначені провідні симптоми «вигорання», розроблена методика кількісного визначення ступеня їхньої виразності. Нижче приводиться перелік симптомів, що визначаються на різних стадіях розвитку «емоційного вигорання».
«Напруга».
Переживання психотравмуючих обставин;
Незадоволеність собою;
Загнаність у клітку;
Тривога й депресія.
«Резистенція».
Неадекватне вибіркове емоційне реагування;
Емоційно-моральна дезорієнтація;
Розширення сфери економії емоцій;
Редукція професійних обов'язків.
«Виснаження».
Емоційний дефіцит;
Емоційна відстороненість;
Особистісна відстороненість (деперсоналізація);
Психосоматичні й психовегетативні порушення.
Автором методики застосована ускладнена схема підрахунків результатів тестування. Кожен варіант відповіді попередньо був оцінений експертами по числу балів, які вказується в «ключі». Це зроблено тому, що ознаки, включені в симптом, мають різне значення у визначенні його впливу. Максимальну оцінку - 10 балів одержали від експертів ознаки, найбільш показові для даного симптому.
Існує триступінчаста система одержання показників: кількісний розрахунок виразності окремого симптому, підсумовування показників симптомів по кожній з фаз «вигорання», визначення підсумкового показника синдрому «емоційного вигорання» як сума показників всіх 12-ти симптомів. Інтерпретація ґрунтується на якісно-кількісному аналізі, що проводиться шляхом порівняння результатів усередині кожної фази. При цьому важливо виділити до якої фази формування стресу відносяться домінуючі симптоми й у якій фазі їхнє найбільше число.
Таким чином, оперуючи значеннєвим змістом і кількісними показниками, підрахованими для різних фаз формування синдрому «вигорання», можна дати досить об'ємну характеристику особистості й, що, на думку автора, не менш важливо, намітити індивідуальні заходи профілактики й психокорекції [19].
Обробка даних.
Відповідно до «ключа» здійснюються наступні підрахунки:
Запропонована методика дає докладну картину синдрому «емоційного вигорання». Насамперед, треба звернути увагу на окремо взяті симптоми. Показник виразності кожного симптому коливається в межах від 0 до 30 балів:
· 9 і менше балів - не сформований симптом,
· 10-15 балів - симптом, що формується,
· 16 -20 балів - сформований симптом.
· 20 і більше балів - симптоми з такими показниками відносяться до домінуючих у фазі або у всьому синдромі емоційного вигорання.
Подальший крок в інтерпретації результатів опитування - осмислення показників фаз розвитку стресу - «напруга», «резистенція» й «виснаження». У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак, зіставлення балів, отриманих для фаз, не правомірно, тому що не свідчить про їхню відносну роль або внесок у синдром. Справа в тому, що вимірювані в них явища істотно різні: реакція на зовнішні й внутрішні фактори, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася в більшому або меншому ступені:
· 36 і менш балів - фаза не сформувалася;
· 37-60 балів - фаза в стадії формування;
· 61 і більше балів - фаза, що сформувалася.
У психодіагностичному висновку висвітлюються наступні питання:
· які симптоми домінують;
· якими сформованими й домінуючими симптомами супроводжується «виснаження»;
· чи може «виснаження» (якщо воно виявлено) бути визначено факторами професійної діяльності, що ввійшли в симптоматику «вигорання», або суб'єктивними факторами; який симптом (які симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особистості;
· у яких напрямках треба впливати на обстановку в професійному колективі, щоб знизити нервову напругу;
які ознаки й аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб емоційне «вигорання» не наносило збитку їй, професійній діяльності й партнерам.
2.2.2 Діагностика емоційних барґєрів в спілкуванні (В.В. Бойко)
Стимульний матеріал тесту складається з 25 тверджень. Методика дозволяє виділити наступні 5 барґєрів в установленні емоційних контактів:
1. Невміння керувати емоціями, дозувати їх.
2. Неадекватні емоційні прояви.
3. Негнучкість, невиразність емоцій.
4. Домінування негативних емоцій.
Загальник показник виразності емоційних барґєрів в спілкуванні складається з суми балів по кожній шкалі, максимальне значення складає 25 балів [19].
2.2.3 Діагностика схильності до немотивованої тривоги (В.В. Бойко)
Стимульний матеріал тесту складається з 11 тверджень, до яких опитуваний повинен виразити своє відношення у вигляді однозначних відповідей «так» або «ні». Відповіді оцінюються в 1 бал на відповіді «так» до висловлювань : 10 - 11 балів - необґрунтована тривожність проявляется ярко і стає невід'ємною часткою поведеінки; 5 - 9 балів - притаманна схильність до немотивованої тривоги; 4 балів і меньше - схильність до немотивованої тривоги відсутня. Опитувані оцінювали свою поведінку в типових ситуаціях [19].
Розділ 3. Гендерні особливості емоційного вигорання у працівників ОВС
3.1 Особливості емоційного вигорання у працівників ОВС жіночої та чоловічої статі
Особливості емоційного вигорання опитуваних були досліджені за допомогою методики В. Бойко. Дана методика спирається на уявлення про те, що емоційне вигорання в своїх стадіях розвивається як стресова реакція, тобто поетапно. Однак слід відмітити, що автор методики не рекомендує порівнювати між собою показники різних фаз вигорання, тому що дані симптоми характеризують різні явища: стан нервової системи, психологічний захист тощо. Тому ми приводимо тільки якісний аналіз, а кількісне порівняння здійснюється по сумарним показникам кожної фази.
В таблиці 3.1. приведені порівняльні результати чоловіків та жінок, отримані за даною методикою по фазі напруги.
Таблиця 3.1 Особливості емоційного вигорання у працівників ОВС (фаза напруги), Х ± у бали
|
Симптоми |
чоловіки |
жінки |
tемп |
р |
|
|
Переживання психотравмуючих обставин |
9,38 6,84 |
13,50 8,68 |
1,76 |
- |
|
|
Незадоволеність собою |
7,05 4,53 |
13,88 4,44 |
1,88 |
- |
|
|
Загнаність в клітку |
4,81 6,13 |
9,88 5,46 |
1,27 |
- |
|
|
Тривога і депресія |
5,10 4,67 |
9,38 5,00 |
1,50 |
- |
|
|
Загальний рівень |
25,57 14,61 |
46,64 23,58 |
3,43 |
- |
Слід відмітити, що фаза напруги відповідає початку дії стресогенного фактору. Напруга має динамічний характер, що обумовлено динамічністю дії стрес-факторів. Фазу напруги запускають хронічна психоемоційна атмосфера, дестабілізуюча обстановка, підвищена відповідальність, труднощі контингенту
Домінуючими симптомами фази напруги у чоловічої статі є переживання психотравмуючих обставин (9,38 6,84) та незадоволеність собою (7,05 4,53). Переживання психотравмуючих обставин пов'язано із усвідомленням психотравмуючих факторів професійної діяльності, що не залежать від індивіда. Таке усвідомлення супроводжується посиленням напруги, роздратування або депресивності, і слугує тим фоном, на якому розвиваються всі інші симптоми емоційного вигорання. Висока невдоволеність собою свідчить про те, що енергія негативних емоцій (внаслідок усвідомлення психотравматичної діяльності) спрямовується не зовні, а на себе, тобто індивід намагається знайти причини стресу у власній особистості. Загнаність в клітку (4,81 6,13) та тривожно-депресивні прояви (5,10 4,67) мають значно нижчі середні показники. Це свідчить про те, що у опитуваних загалом не виникає відчуття безвихідності, життєвої кризи. Опитувані цієї групи більшою мірою мають внутрішні ресурси для боротьби із симптомами цієї фази вигорання, або ж у них наявні симптоми інших фаз вигорання.
Формування симптомів фази напруження в групі чоловіків не відбувається (показники симптомів не перевищують 9 балів). Фаза напруження також не формується (сумарний показник симптомів не перевищує 36 балів).
Домінуючими симптомами фази напруги у групі жінок також є переживання психотравмуючих обставин (13,50 8,68) та незадоволеність собою (13,88 4,44). Загнаність в клітку (9,88 5,46) та тривожно-депресивні прояви (9,38 5,00) мають значно нижчі середні показники. Тенденція така ж, як і в групі чоловіків : активний пошук причин стресового стану, однак переживання психотравмуючих обставин на незадоволеність собою знаходяться на стадії формування, і фаза напруження також знаходиться в стадії формування.
Як видно із малюнка, структура фази напруження практично однакові як у групі чоловіків так і в групі жінок , однак перші симптоми не так виражені.
Однак статистично достовірних розбіжностей між середніми показниками симптомів в групах виявлено не було. Це свідчить що цілому подібну структуру синдрому емоційного вигорання на стадії напруги в досліджуваних групах.
В таблиці 3.2 приведені порівняльні результати чоловіків та жінок, отримані по фазі резистенці.
Таблиця 3.2 Особливості емоційного вигорання у працівників ОВС (фаза резистенції), Х ± у бали
|
Симптоми |
чолвіки |
жінки |
tемп |
р |
|
|
Вибіркове емоційне реагування |
14,14 7,08 |
12,256,67 |
2,10 |
0,05 |
|
|
Морально-емоційна дезадаптація |
4,904,28 |
8,754,23 |
0,98 |
- |
|
|
Розширення сфери економії емоцій |
5,436,45 |
7,503,65 |
0,54 |
- |
|
|
Редукція професійних обовґязків |
8,383,60 |
9,884,14 |
2,65 |
0,001 |
|
|
Загальний рівень |
33,9010,88 |
38,3818,69 |
16,13 |
0,05 |
Слід відмітити, що фаза резистенції відповідає фазі стресового процесу. На думку В.Бойко, окреме виділення фази резистенції умовно, тому що протидія стресу фактично починається з моменту появи тривожного напруження у відповідь на психотравмуючу ситуацію. Спроби понизити вплив негативних стрес-факторів призводить до включення різних форм психологічного захисту, до яких відносяться і симптоми емоційного вигорання. Тому можна зробити припущення, що у нормально адаптованих до служби працівників показники саме цієї фази повинні бути найвищими.
У працівників чоловічої статі домінуючим симптомом в даній фазі є вибіркове емоційне реагування (14,14 7,08). Спроби індивіда більш економно проявляти емоції в типових ситуаціях не завжди виявляються конструктивними, емоційне реагування обмежується шляхом вибіркового емоційного реагування в ході спілкування. Такі симптоми як розширення сфери економії емоцій (5,436,45) та морально-емоційна дезадаптація (4,904,28) виражені значно меншою мірою. Це свідчить про те, що опитувані більшою мірою не ділять партнерів по спілкуванню на «гарних» та «поганих», крім того, вигорання здебільшого відбувається в колі службових стосунків, опитувані свідомо випрацьовують різні стратегії спілкування для дому та роботи. Вибіркове емоційне реагування знаходиться на стадії формування (середній показник симптому перевищує 9 балів). Фаза напруження також знаходиться в стадії формування (сума середніх показників симптомів перевищує 36 балів).
У працівників жіночої статі показники симптомів фази резістенція розподілилися приблизно таким же чином, як і у чоловіків: домінує вибіркове емоційне реагування (12,256,67). Менш характерними виявилися морально-емоційна дезадаптація (8,754,23) та розширення сфери економії емоцій (7,503,65). Вибіркове емоційне реагування знаходиться в стадії формування. Фаза резістенція також знаходиться в стадії формування.
На нашу думку, серед симптомів фази резистенції саме вибіркове емоційне реагування є найбільш усвідомлюваним, тому що як правило воно формується для визначеного кола ситуацій, або відносин. Таким чином, емоційне вигорання у жінок представляє усвідомлену проблему, з якою вони намагаються свідомо боротись.
Слід відмітити, що в групі чоловіків середній показник вибіркового емоційного реагування виявився вищим, ніж в групі жінок (14,14 7,08 > 12,256,67, р?0,05). Це може бути пов'язано з тим, що службове спілкування у чоловіків відрізняється більшою нормативністю та шаблонністю, жінки вважають спілкування з контингентом своєрідною творчістю. У працівників жіночої статі симптом редукції, тобто спрощення, професійних обов'язків сформований більшою мірою, ніж в групі чоловіків (9,884,14 > 8,383,60, р?0,001). Тобто жінки більшою мірою намагаються полегшити або скоротити обов'язки, що потребують емоційних затрат. Можна припустити, те що жінки менш відповідально віднеслися до тестування ніж чоловіки, так як ми знаємо, що жінки більш наполегливіші, більш відповідальні в діяльності ОВС, всі поставлені завдання виконують до кінця.
В таблиці 3.3 приведені порівняльні результати чоловічої та жіночої статі, отримані по фазі виснаження.
Таблиця 3.3 Особливості емоційного вигорання у працівників ОВС (фаза виснаження), Х ± у бали
|
Симптоми |
чоловіки |
жінки |
tемп |
р |
|
|
Емоційний дефіцит |
6,955,45 |
11,253,12 |
1,12 |
- |
|
|
Емоційна відстороненість |
8,245,47 |
10,507,63 |
2,11 |
0,05 |
|
|
Деперсоналізація |
4,675,78 |
7,502,34 |
0,45 |
- |
|
|
Психосоматичні та психовегетативні порушення |
3,524,93 |
5,133,87 |
0,89 |
- |
|
|
Загальний рівень |
23,3312,50 |
34,3816,96 |
5,22 |
- |
Фаза виснаження характеризується більш-менш вираженим падінням енергетичного тонусу, загальним ослабленням нервової системи. Психологічний захист в формі емоційного вигорання стають невід'ємним атрибутом особистості. На думку деяких авторів, саме це заважає особі стати справжнім професіоналом в професіях, що потребують широкого кола спілкування. Можна зробити припущення, що симптомі цієї фази емоційного вигорання будуть найбільш вираженими у працівників з більшим стажем роботи.
У працівників чоловічої статі домінуючими симптомами фази виснаження являються емоційна відстороненість (8,245,47) та емоційний дефіцит (6,955,45). Симптом емоційного дефіциту обумовлений відчуттям власної нездатності допомагати суб'єктам своєї діяльності, відкликатися на ситуації, що потребують емоційної допомоги. З плином часу цей симптом перетворюється на емоційну відстороненість, відбувається виключення емоцій із сфери професійної діяльності. У чоловіків такі симптоми можуть бути обумовлені нормативністю спілкування, процесуальністю дій, і тим, що вони не бачать результатів своєї праці, критерієм успішності для них є доведення карної справи до суду. Менш характерними для опитуваних цієї групи є психосоматичні та психовегетативні порушення (3,524,93) та деперсоналізація (4,675,78). Деперсоналізація характеризується втратою інтересу до суб'єктів діяльності, механістичним сприйняттям людей як об'єктів для маніпуляції. На цьому фоні виникають негативні установки щодо людей, які інтелектуально обґрунтовуються. Психосоматичні та психовегетативні розлади свідчать про те, що психологічний захист в формі емоційного вигорання вже не справляється із навантаженням, і організм реагує на тілесному рівні. Таким чином, чоловіки не втрачають інтересу до людей, і це на нашу думку також викликано умовами діяльності, адже від них постійно потребується аналізувати вчинки інших людей, на основі аналізу їх потреб, мотивів, тобто визнавати індивідуальність та унікальність кожного. Низький показник психосоматичних та психовегетативних розладів свідчить про те, що сформовані симптоми емоційного вигорання у чоловіків адекватно справляються із стресовими навантаженнями. Симптом емоційного дефіциту знаходиться в стадії формування. Фаза виснаження не формується.
Для працівників жіночої статі домінуючими симптомами фази виснаження також являються емоційна відстороненість (10,507,63) та емоційний дефіцит (11,253,12). Менш характерні для опитаних цієї групи деперсоналізація (7,502,34) та симптом психосоматичних та психовегетативних розладів (5,133,87). Симптоми емоційного дефіциту та емоційної відстороненості знаходяться в стадії формування. Фаза виснаження у опитуваних цієї групи не формується.
Слід відмітити, що у жінок симптом емоційної відстороненості (деперсоналізації) сформований більшою мірою, ніж у чоловіків (10,507,63 > 8,245,47, р?0,05). Це свідчить про те, що працівники жіночої статі більш байдужі до людей, мають негативні установки щодо них. Це може бути пов'язано зі специфікою діяльності, адже жінки частіше стикаються із негативними емоційно-пофарбованими ситуаціями при спілкуванні з людьми, причому поведінка жінок в такій ситуації меншою мірою процесуально унормована.
Із малюнку видно, що у жінок емоційне вигорання проявляється більшою мірою, ніж у чоловіків. Так, у працівників жіночої статі фази напруження та резистенції знаходяться на стадії формування (середні показники перевищують 36 балів), а у чоловіків жодна з фаз не формується. Однак по структурі симптомів, синдром емоційного вигорання суттєво не відрізняється у працівників жіночої та чоловічої статі, тобто його складають приблизно однакові симптоми як у чоловіків, так і у жінок.
Крім того, ми отримали результати, що відрізняються від очікуваних. Так, в групі жінок, сукупність симптомів по фазі напруження вище, ніж по фазі резистенції. Емоційне вигорання у жінок більшою мірою знаходиться на початковому етапі. Це може бути обумовлено малим стажем служби в даній групі опитуваних, але стаж при дослідженні не враховувався, тобто ми не можемо цього стверджувати. У чоловіків розподіл середніх показників по фазам емоційного вигорання виявився очікуваним - більшою мірою виражені симптоми фази резистенції, і меншою - фаз напруження та виснаження.
3.2 Особливості бар'єрів у встановленні емоційних контактів у працівників жіночої та чоловічої статі
Особливості бар'єрів у встановленні емоційних контактів опитуваних були досліджені за допомогою методики В. Бойко. В таблиці 3.4 приведені порівняльні результати чоловіків та жінок, отримані за даною методикою:
Таблиця 3.4 Особливості бар'єрів у встановленні емоційних контактів у працівників ОВС, Х ± у бали
|
Показники |
чоловіки |
жінки |
tемп |
р |
|
|
Невміння дозувати емоції |
0,71 0,78 |
1,50 0,45 |
0,76 |
- |
|
|
Неадекватні прояви емоцій |
2,10 0,83 |
3,20 1,32 |
1,12 |
- |
|
|
Негнучкість емоційних проявів |
0,90 0,94 |
0,50 0,44 |
1,58 |
- |
|
|
Домінування негативних емоцій |
1,26 0,96 |
0,75 0,35 |
2,01 |
0,05 |
|
|
Небажання емоційних контактів |
0,90 0,94 |
1,40 1,80 |
0,91 |
- |
Як видно із таблиці 3.4 для працівників чоловічої статі найбільш характерними бар'єрами у встановленні емоційних контактів є неадекватні емоційні прояви, можемо побачити з середніх показників (2,10 0,83) та домінування негативних емоцій (1,26 0,96). Менш характерним для них бар'єром є невміння дозувати емоції (0,71 0,78). Це свідчить про те, що чоловікам найбільше заважають встановлювати емоційні контакти з людьми неадекватні емоційні прояви та негативний емоційний фон, але вони здебільшого вміють дозувати власні емоції, проявляють гнучкість в емоційних проявах, бажають сходитися з людьми на емоційній основі.
Для працівників жіночої статі найбільш характерними бар'єрами у встановленні емоційних контактів є неадекватні емоційні прояви, ми може побачити з середніх показників, (3,20 1,32) невміння дозувати емоції (1,50 0,45) та небажання встановлювати емоційних контактів (1,40 1,80). Менш характерними для них є негнучкість емоційних проявів (0,50 0,44) та домінування негативних емоцій (0,75 0,35). Це свідчить про те, що жінки характеризуються позитивним емоційним фоном, проявляють гнучкість в емоційних проявах, але недостатньо дозують емоції, не завжди адекватно їх проявляють та не схильні сходитися з людьми на емоційній основі.
Статистично достовірні розбіжності між групами були виявлені тільки по показнику домінування негативних емоцій. Так, працівники жіночої статі більшою мірою проявляють позитивні емоції в спілкуванні, ніж працівники чоловічої статі (0,75 0,35 < 1,26 0,96, р=0,05). Слід також відмітити, що сума середніх показників у жінок перевищує 13 балів (14,86 балів у чоловіків та 20,85 балів у жінок), що за даними автора методики свідчить про те, що емоції у жінок утруднюють встановлення контактів з людьми, і вказує на наявність дезорганізуючого стану або типових неадекватних емоційних реакцій. На нашу думку, це являється непрямим підтвердженням наявності емоційного вигорання у працівників жіночої статі ОВС.
3.3 Діагностика схильності до немотивованої тривоги
Для визначення немотивованої тривоги у працівників ОВС, була застосована експрес-діагностика схильності до немотивованої тривоги (В.В. Бойко).
В таблиці 3.5 приведені порівняльні результати чоловіків та жінок, отримані за даною методикою:
Таблиця 3.5 Схильність до немотивованої тривоги у працівників ОВС, чоловічої та жіночої статі Х ± у балів
|
Рівні тривожності |
чоловіки |
жінки |
ц |
р |
|
|
Низький |
100 |
100 |
0 |
- |
|
|
Середній |
0 |
0 |
0 |
- |
|
|
Високий |
0 |
0 |
0 |
- |
Як ми бачемо із таблиці 3.5. що у жінок немотивована тривожність, знаходиться на низькому рівні, можна сказати, що тривога відсутня. Середні показники чоловіків, немотивовної тривоги, теж на низькому рівні. У працівників жіночої та чоловічої статі, немотивована тривога не відрізняється, тобто однакові рівні, як у чоловіків, так і у жінок.
Можна припустити, що у працівників ОВС, якщо високий рівень емоційного вигорання, то в професійній діяльності працівників може проявлятися високий рівень тривожності. У наших працівників емоційне вигорання тільки формується, або навіть ще не сформоване, то й тривожність невиявлена, як в чоловіків так і в жінок, це можна побачити з таблиці 3.5. У працівників оргінів внутрішніх справ немотивована тривога не проявляється в ощущение беспомощности, неуверенности в себе, общей дезорганизации деятельности, нарушается направленность, в продуктивности деятельности, снижается порог восприятия тобто. Можна припустити, що в чоловіків та жінок механизмов защиты знаходяться на високомурівні таки як - вытиснение, замещение, рационализация и проэкция.
3.4 Особливості взаємозв'язку емоційних бар'єрів у спілкуванні та немотивованої тривоги з емоційним вигорянням у працівників ОВС
Можна припустити, що проблеми в спілкуванні у працівників ОВС не пов'язані з емоційним вигорянням, тобто що емоційне вигоряння є усвідомлюваною проблемою для співробітників, і вони намагаються раціонально з нею боротися.
Таким чином, були отримані спірні результати: з одного боку, у жінок більшою мірою виражені симптоми емоційного вигоряння і емоційні бар'єри в спілкуванні, ніж у працівників чоловічої статі. Тобто не емоційне вигоряння, а щось інше обумовлює утруднення комунікації у працівників ОВС.
Можна припустити те, що тривожність є фактором емоційного вигорання, але з таблиці 3.5, ми можемо побачити, що немотивована тривога у працівників органів внутрішніх справ на низькому рівні. Немотивована тривога як у жінок так і в чоловіків не відрізняється.
Таким чином виникнення емоційного вигорання у працівників ОВС в залежній мірі не залежить від проявів тривожності.
3.5 Гендерні особливості емоційного вигорання працівників ОВС
Емоційне вигоряння в досліджуваній вибірці мало розвинене. Так, у чоловіків в стадії формування знаходиться фаза резистенції, а у жінок працівників - фази напруження та резистенції. Можливо це пов`язано із невеликим стажем роботи досліджуваних.
Структура фаз емоційного вигоряння суттєво не розрізняється у жінок та чоловіків. На нашу думку, для працівників ОВС характерний розвиток емоційного вигоряння як усвідомлюваного та контрольованого явища, тому що до складу синдрому здебільшого входять ті симптоми, що більшою мірою усвідомлюються.
Так, ведучими симптомами емоційного вигоряння для працівників обох груп є:
- в фазі напруження: переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою.
- в фазі резистенції: вибіркове емоційне реагування, редукція професійних обов`язків.
- в фазі виснаження: емоційний дефіцит, емоційна відстороненість.
В групі чоловіків достовірно більше розвинений симптом вибіркового емоційного реагування. В групі жінок більшою мірою розвинені симптоми редукції професійних обов`язків, деперсоналізації (емоційної відстороненості). На нашу думку, це обумовлено тим, що діяльність чоловіків більш нормативно-регламентована, тому відбувається виключення емоційного реагування в процесуально-важливих ситуаціях діяльності. Для жінок служба більше представляється своєрідною творчістю, тому і відбувається редукція професійних обов`язків, а деперсоналізація обумовлена частотою попадання в небезпечні, емоційно-напружені ситуації, в яких прояви емоцій можливо призводять до негативних наслідків.
Висновки
Проведене нами дослідження особливостей емоційного вигорання у працівників ОВС дозволяє сформувати низку висновків:
Синдром «вигорання» - складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове й фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження, виражається в депресивному стані, почутті утоми й спустошеності, недоліку енергії й ентузіазму, втраті здатності бачити позитивні результати своєї праці, негативній установці відносно себе, роботи й життя взагалі. У працівника, що зазнає синдром емоційного «вигорання», з'являються різні симптоми фізичних нездужань, головний біль, безсоння, втрата апетиту або схильність до переїдання, зловживанню заспокійливими або збудливими засобами.
Структура фаз емоційного вигорання суттєво не розрізняється у працівників жіночої та чоловічої статі. На нашу думку, у структурі синдрому емоційного вигорання у працівників ОВС домінують симптоми, які здебільш усвідомлюються, що на нашу думку свідчить на користь розвитку емоційного вигорання, як свідомого стилю життя та поведінки, який відіграє захисну роль.
Емоційні бар'єри утруднюють спілкування в обох досліджуваних групах, що вказує на наявність дезорганізуючого стану у опитуваних або наявність в них типових неадекватних емоційних реакцій. Домінуючим емоційним бар'єром в обох групах є неадекватні емоційні прояви. Це свідчить про шаблонність реагування працівників ОВС на емоціогенні ситуації, і опосередковано - про сформованість у них індивідуального стилю поведінки в емоційно-напружених ситуаціях. У чоловіків достовірно вищим виявився показник домінування негативних емоцій в спілкуванні. В обох групах наявні емоційні бар'єри, що утруднюють спілкування. Сумарний показник емоційних бар'єрів в спілкуванні вищий у жінок.
У працівників ОВС з високим рівнем «вигорання» має місце тенденція негативного відношення до роботи і до себе. Розвивається алекситемія, неможливість висловити словами свої відчуття, завжди пов'язане із тривогою. У працівників органів внутрішніх справ емоційне вигорання тільки починає формуватися, або навіть ще не формується, можливо припустити те, що, немотивована тривога не впливає на емоційне вигорання, а впливають інші фактори.
Таким чином, ми отримали досить дискусійні результати, які підтверджують необхідність подальшого дослідження особливостей емоційного вигорання у працівників ОВС.
Список використаної літератури
1. Водопьянова Н.Е. Синдром «психического выгорания» в коммуникативных проффессиях / Г.С. Никифорова. - СП. - 2000. - 173 с.
2. Орел В.Е. Феномен «Вигораня» в зарубежной психологи: эмперические исследования и перспективы / В.Е.Орел. Психологический журнал. // - № 1. - 2001. - 156 с.
3. Водопьянова Н.Е. Провесиональное выгорание и ресурсы его преодаления / Г.С. Никифорова. // Психология здоров'я СПб: Питер, - № 13.- 2000. - 159с.
4. Выготский Л.С. Педагогическая психология./ Л.С Выготский. - М., Педагогика, 1991. - 656 с.
5. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. - СПб: Питер, 1999. - 464 с.
6. Ильин Е.П. Эмоции и чувства / Е.П. Ильин. - ПИТЕР, С.-Петербург, 2002. - 221 с.
7. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / В.В. Бойко. - М.: Наука, 1996. - 154 с
8. Козлов В.Н. Физиология и психология труда. Научные основы оценки тяжести и напряженности труда / В.Н. Козлов - Саратов, - 1984. - 220 с.
9. Лавриненко А.В. Правовая и социальная защита работников органов внутренних дел Украины / А.В. Лавриненко. - Харьков, - 1996г. - 590 с
10. Макаревич Р.А. Влияние психологической напряженности на процесс общения / Р.А. Макаревич // Психология вчителя - М, - № 9. 1989. - 211 с.
11. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. - М. - 1996. - 394 с.
12. Маслач К. Профессиональное выгорание: как люди справляются / К. Маслач - М. - 1995. - 396 с.
Подобные документы
Теоретичні підходи до вивчення феномену емоційного "вигорання". Особливості прояву цього явища у працівників органів внутрішніх справ різної статі. Характеристика емоційних бар'єрів у спілкуванні та схильності до немотивованої тривоги з гендерних позицій.
дипломная работа [292,2 K], добавлен 28.12.2012Емоційне вигорання і робота психолога. Моделі синдрому емоційного вигорання. Психологи як потенційна жертва синдрому емоційного вигорання. Проблема самодопомоги у діяльності практикуючих психологів. Особливості профілактики синдрому емоційного вигорання.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 09.06.2010Суть феномена "вигорання" і особливості його прояву в професійній діяльності особи. Виявлення симптомів емоційного вигорання у викладачів вищих учбових закладів, дослідження їх психодинамічних особливостей та наявності зв'язків між цими параметрами.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 16.07.2013Синдром "професійного вигорання": психологічні особливості у працівників освітніх організацій. Виникнення та поширення синдрому психічного "вигорання". Синдром "емоційного вигорання" вчителя та формування його готовності до педагогічної діяльності.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 06.08.2008Історія дослідження, причини виникнення та аспекти емоційного вигорання. Симптоми професійного вигорання організацій. Вигорання працівників психологічних служб. Правила для зниження ризику розвитку профдеформацій. Профілактика та подолання стресу.
реферат [45,6 K], добавлен 21.12.2011Поширеність синдрому емоційного вигорання: етіологія, діагностика та ключові ознаки. Особливості синдрому у представників деяких професій. Організаційна культура і вигорання персоналу. Запобігання вигоранню та управління стресом у масштабі організації.
курсовая работа [66,5 K], добавлен 18.03.2015Психологічний зміст синдрому емоційного вигорання у службовців пенітенціарних закладів. Фактори, що сприяють розвитку професійної деформації та криз, пов'язаних зі стажем роботи. Опис методів дослідження службовців кримінально-виконавчої системи.
курсовая работа [281,5 K], добавлен 17.12.2011Основні чинники і симптоми професійного вигорання. Особливості прояви синдрому вигорання в медицині. Методики, які вивчають синдром професійного вигорання. Практичне дослідження синдрому вигорання в умовах медичного закладу, результати обстеження.
курсовая работа [122,8 K], добавлен 15.01.2009Емоційне вигоряння в сучасних підходах психологічної науки. Особливості професійної діяльності журналістів та складання їх професіограми та психограми. Емпіричні дослідження впливу емоційного вигорання на професійну діяльність журналіста-репортера.
курсовая работа [118,6 K], добавлен 02.09.2011Типи міжособистісних стосунків та їх особливості. Причини виникнення та рівні розвитку емоційного вигорання як особливого стану професійної деформації. Особливості впливу професійної деформації на педагогів та працівників органів внутрішніх справ.
курсовая работа [87,1 K], добавлен 11.10.2013
