? частотний діапазон

Коефіцієнт гармонік:

? при повній потужності

? при половинній потужності

? опір навантаження

Рівень вхідних сигналів:

? EXTERNAL, AUX

? PHONO

2 X ЗО Вт

40Гц-30кГц

0,1 %

0,09 %

6-8 Ом

250 мВ

2,5 мВ

Акустичні системи:

? тип

? вид

SB - D11

трьохполосні з фазоінвекторами

Таймер:

? встановлюваний час

можливості установки

1 хв. - 23 год. 59 хв.

час відтворення,

час запису, час відключення

Модель розрахована на використання магнітних стрічок типів Normal, Metal, і Сг має двохкасетну деку з системою шумозниження Dolby NR і авто реверсом.

В музичному центрі передбачена функція "караоке" при відтворенні фонограми з магнітної плівки чи з компакт-диска.

Для покращення звучання фонограм на низьких частотах в музичних центрах даної моделі використовується система V. BASS. Модель також оснащена еквалайзером з трьома фіксованими режимами, з внесеними часами і таймером.

Управління музичного центру SONY CMT - S20 можливо як з клавіатури так і з пульта дистанційного керування.

Живлення музичного центра здійснюється від мережі 220 В, 50/60 Гц. Потужність споживання в робочому режимі становить 114 Вт.

Огляд особливостей роботи підсилювачів низької частоти

Електронні підсилювачі -- це пристрої, які збільшують потужність електричних сигналів за рахунок споживання енергії постійного струму.

Вони є одними з основних структурних елементів апаратури в області радіотехніки, електроавтоматики, телемеханіки, радіолокації й ін. Сигнали, одержувані від мікрофонів, датчиків і інших джерел вхідного сигналу, звичайно малопотужні (від 1 до 100 мв). Підсилювачі повинні збільшити цю потужність до значення, зручного для застосування.

У підсилювачах використовують здатність активних електронних елементів (транзисторів, ламп і ін.) до посилення. При подачі на вхід підсилювача слабких сигналів Uвх у вихідному ланцюзі проходять струми, що створюють на опорі навантаження перепад напруги Uвих>Uвх. Потужність вихідного сигналу зростає в порівнянні з потужністю вхідного сигналу.

У залежності від характеру сигналів розрізняють різні види підсилювачів: постійний струм і струм з невеликими пульсаціями (f<20 Гц) підсилюються підсилювачами постійного струму (ППТ). Низькочастотні (звукові) сигнали

(f =20 Гц - 20 кГц) підсилюються низькочастотними підсилювачами (ПНЧ). Для f >100 кГц використовують підсилювачі високочастотні (ПВЧ). Бувають підсилювачі аналогових, імпульсних та іших сигналів.

Підсилювач низької частоти звуку -- це основний елемент звукової системи. Цей пристрій підсилює малопотужні електричні сигнали звукової частоти від 20 Гц до 22 кГц , одержані від мікрофонів, звукознімачів CD-DVD приводів, звукових карт ПК та інших джерел до величин , достатніх для нормальної роботи гучномовців акустичних систем.

Підсилювачі розділяються по класах залежно від своєї ефективності (коефіцієнта корисної дії) і рівня перекручування вихідного сигналу: клас А, клас В, клас АВ, клас С, клас D.

Клас підсилювачів А

Підсилювачі цього класу мають низьку ефективність, але забезпечують найменший рівень нелінійних спотворень звукового сигналу і дають дуже "чистий" звук. Більшість підсилювачів класу А мають коефіцієнта корисної дії (ККД) рівним 20 -- 30%. Інша потужність губиться в електричному колі підсилювача, перетворюючись у тепло. В лампових підсилювачах класу А весь сигнал у вихідному каскаді підсилюється лампою, форма змінної складової анодного струму якої являється досить точним відтворенням форми вхідного сигналу і анодний струм протікає через лампу протягом всього періоду сигналу. Підсилювач, в якому для роботи використовується тільки одна лампа, називається однотактним вихідним каскадом. Для підвищення вихідної потужності підсилювачів з однотактним вихідним каскадом нерідко використовують у вихідному блоці дві, або навіть більше , ламп одного типу включених паралельно, але це змушує підбирати лампи близькі по електричним параметрах, що досить проблематично.

Клас підсилювачів В

Ефективність підсилювача цього класу майже у два рази вище ефективності підсилювача класу А. Вихідні каскади підсилювачів такого класу працюють на двох лампах, «позитивна» половина півхвилі сигналу підсилюється однією лампою, а «негативна» половина - іншою , тобто анодний струм протікає через кожну лампу протягом половини періоду. Такий режим роботи викликає велику кількість нелінійних спотворень через складність переключення з однієї лампи на іншу, а сам підсилювач називається двотактним.

Клас підсилювачів АВ

Підсилювачі цього класу також працюють на двох лампах, за тим же принципом , як і класу В, але поле дії обох ламп взаємно перекривають одне одного, тобто анодний струм ламп протікає менше ніж протягом періоду сигналу, але більше ніж протягом напівперіода, що приводить до зменшення кількості нелінійних спотворень звукового сигналу. В порівнянні з класом А ці підсилювачі мають значно більший коефіцієнт корисної дії. Більшість Hi-fi підсилювачів належать саме цьому проміжному класу . Вони увібрали в себе можливості підсилювачів класу А -- відносно "чистий сигнал" при відносно непоганій ефективності (трохи нижче чому в класі В).

Підсилювачі класів В і АВ - це виключно двохтактні вихідні каскади, в яких для підсилення потужності вихідного сигналу використовуються дві лампи.

Клас підсилювачів С

Підсилювачі цього класу мають ККД рівним майже 75%, що робить їх дуже ефективними, але зі збільшенням ККД різко збільшуються коефіцієнт гармонійних перекручування. Цей клас не придатний для використання в якості підсилювача звукової потужності, але часто застосовується в схемах генераторів сигналу. Ці підсилювачі не підходять для посилення звуку в Hi-fi аудіосистемах.

Клас підсилювачів D

Клас підсилювачів D -- це імпульсні підсилювачі. На управляючу сітку ламп подається послідовність прямокутних імпульсів, що пройшли широтно-імпульсну модуляцію сигналом, якому необхідно підсилити. Ця послідовність відмикає й замикає лампу, змушуючи її працювати в ключовому режимі. Значення ККД для цього класу становлять близько 90 %, тому що робоча точка лампи дуже короткий час перебуває на лінійній ділянці характеристики, втрати в закритому або повністю відкритому стані мінімальні, а струм через лампу при відсутності сигналу практично дорівнює нулю. Завдяки всьому цьому останнім часом зріс інтерес до підсилювачів цього клас.

Основними параметрами підсилювачів є наступні:

? амплітудно-частотна характеристика;

? коефіцієнт корисної дії;

? номінальна потужність;

? максимальна потужність;

? коефіцієнт нелінійних спотвореть;

? споживча потужність.

Звуковий сигнал складається з безлічі частот і півтонів . Гармоніка -- це півтон первісної ноти (основної частоти), який відповідає за характер звучання ноти. Звуковий сигнал можна представити як складну комбінацію коливань точно взаємозалежних синусоїдальних хвиль (гармонік).

У процесі посилення, проходячи через різні блоки підсилювача, звуковий сигнал спотворюється, "обростаючи" непотрібними гармоніками. Зросла кількість гармонік у посиленому сигналі, виражене у відсотках, і є коефіцієнт гармонійних перекручувань (Total Harmonic Distorsion). У специфікації підсилювача вказуються кілька коефіцієнтів гармонік для різних частотних діапазонів, рівнів вихідної потужності й опорів навантаження. Чим менше цей коефіцієнт, тим вище якість підсилювача.

Основні характеристики підсилювача низької частоти

До основних характеристик підсилювача низької частоти слід віднести амплітудно-частотну характеристику підсилювача та амплітудна характеристика підсилювача.

Амплітудно-частотна характеристика підсилювача

Для правильної передачі співвідношення рівнів основних тонів і гармонік різних інструментів підсилювач має відтворювати весь частотний діапазон з однаковою гучністю. Характеристика, що описує відношення амплітуди сигналу і частоти, називається амплітудно-частотною характеристикою (АЧХ). Як правило, для опису характеристики наводиться графік, що ілюструє цю залежність. В ідеалі, для правильної передачі тембру графік повинен бути приблизно горизонтальної прямої (Рисунок 1.1).



Рис. 3.1 - Графік правильної передачі частотного діапазону підсилювачем

Що відбувається з фонограмою при перекручуванні АЧХ, здогадатися нескладно. Змінюється співвідношення рівнів, відповідно, тембр інструментів або звуків стає іншим. Окремі інструменти і звуки будуть звучати голосніше, ніж інші, якісь фрагменти фонограми стануть непомітними. Як саме буде система впливати на звук і наскільки сильний вплив буде помітно, залежить від особливостей конкретного аудіотракту.

Найбільш помітні будуть перепади, які перебувають у діапазоні від 1000 до 4500 Гц - в цій області зосереджена найбільша частина звукової інформації, і до того ж у цій області наш слух найбільш чутливий. Найменш помітні перепади АЧХ в області нижче 100 Гц і вище 10 кГц. Найнеприємнішими моментами є різкі підйоми АЧХ в районі 2-3 кГц, які роблять звук неприємно різким, і в районі 7 кГц, через які звучання набуває "металевого" забарвлення.

Найбільш неприємно, коли підйоми виражені різкими списами, а ось вузькі провали частотної характеристики, як правило, сильного неприємного ефекту на звук не роблять (провали вже третини октави взагалі якимось "середньостатистичним людським вухом" не сприймаються). Якщо підйоми і провали стають тривалими, їх вплив виявляється досить помітним, але (якщо їх "края" плавні) не таким неприємним. Якщо ж діапазон піднятий "по обох краях", це звичайно позначається на звуці добре, принаймні стосовно до мультимедіа, коли прослуховування відбувається при гучності нижче 92 дБ.

Амплітудна характеристика підсилювача

Амплітудна характеристика - це залежність амплітуди вихідної напруги (струму) від амплітуди вхідної напруги (струму) (Рисунок 1.2).

Рис. 3.2 - Амплітудна характеристика підсилювача

Точка 1 відповідає напрузі шумів, вимірюваному при Uвх = 0, точка 2-мінімального вхідного напруження, при якому на виході підсилювача можна розрізняти сигнал на тлі шумів. Ділянка 2-3 - це робоча ділянка, на якій зберігається пропорційність між вхідною і вихідною напругами підсилювача. Після точки 3 спостерігаються нелінійні спотворення вхідного сигналу.

Апаратурний контроль музичного центру SONY CMT - S20

При апаратурному контролі пристроїв побутової апаратури, а зокрема музичних центрів найчастіше використовуються вольтметри (тестери), логічні пробники та інші вимірювальні прилади. Засобами виміру окрім вимірювальних приладів відносяться також: вимірювальні перетворювачі, вимірювальні системи, вимірювальні установи.

Вимірювальні перетворювачі призначені для вироблення сигналу вимірювальної інформації в формі зручної для переказу подальшого перетворення, обробки і збільшення але невидимі для спостерігача.

Вимірювальні установки й системи створюються для вирішення визначних вимірювальних задач або для отримання вимірювальної інформації від багатьох джерел та по велику кількість контрольованих параметрів.

Виходячи з аналізу властивостей та можливих галузей застосування радіо технічних засобів вимірювання можна класифікувати по наступним основним ознакам: за принципом перетворення вимірювальної величини, за ступенем універсалізації, за умовами експлантації. Осцилографом можливо виміряти, дослідити напругу, струм (але для цих цілей найбільш краще використати тестер), дослідити різні неелектричні процеси, різні електричні схеми, дослідити часові діаграми напруг в різних точках схеми.

Корисним засобом являється логічна кліпса яка просто одягається на мікросхему та продовжує її контакти на зручну для виміру позицію. Серед інших приладів також використовують логічні пульсатори, індикатори струму, та багатоканальні осцилографи. Існують також дорогі пристрої, які підставляють в схему зовнішній процесор. Для багатьох вимірювань підходить аналоговий або цифровий ВОЛЬТ-ОМ міліамперметр. Виміряти опір в сучасних пристроях за допомогою ВОЛЬТ-ОМ міліамперметра неможливо крізь велику інтеграцію мікросхем. В логічно пробних призначених спеціально для тестування логічних станів та імпульсів, він не потребує інтеграції напруги при паралельному підключенню до схеми.

Світлодіоди логічного пробника покажуть наявність Н рівня, L рівня або імпульсів, є також перемикач для роботи ТТЛ або МОП мікросхеми. Також є перемикач за допомогою якого можна знайти імпульси різних типів. Встановлення перемикача на PULS вказує на поток імпульсів, а установка на MEM визначає одиночний імпульс та зберігає його.

Основні вимірювальні точки при апаратурному контролі та діагностиці побутової електронної апаратури вказані на їхній схемі, цими точками можуть бути з'єднувальні роз'єми. При діагностиці та контролі потрібно уважно стежити, щоб не було ніде затримки будь-якого сигналу, для уникненя затримки потрібно спостерігати, щоб не було оголених частин бо при їх наявності можливе замикання. При апаратурному контролі також потрібно уважно стежити, щоб сигнали були зняті з тих виводів і вимірювальних точок, щоб не переплутати значення сигналів, і радіоелементи, такі як конденсатори, резистори, котушки індуктивності, не були пошкоджені. Під час ремонту, потрібно уважно перевірити усі режими роботи та виявити несправності. Також потрібно вибрати прилади, за допомогою яких виконується діагностика несправного блоку, який вийшов з ладу, при експлуатації.

На передні панелі пристрою знаходяться кнопки управління пристрою. На задній панелі знаходиться мережна вилка.

Розглянемо питання техніки безбеки.

При дотриманні правил експлуатації пристрою та вимог техніки безпеки при користуванні електроприладами конструкція проектуємого пристрою забезпечує зручність в експлуатації та безпечність для оператора.

Однак, незважаючи на те, що конструкція пристрою задовольняє вимоги безпечності навіть при недбалому поводженні з ним, для уникнення нещасних випадків та збільшення строку нормальної роботи пристрою необхідно дотримуватись ряду вимог:

- не вмикати пристрій в розібранному стані (окрім вмикання з метою настроювання та регулювання) або із значними пошкодженнями корпусу;

- не допускати потрапляння до корпусу рідин, оскільки це може призвести до виходу пристрою з ладу або ураження електричним струмом;

- недопустимо торкатися пристрою мокрими руками;

- недопустимо накривати пристрій сторонніми предметами, оскільки це може призвести до його перегрівання та виходу з ладу;

- недопустимо ставити на корпус важкі предмети, оскільки це може призвести до його руйнування;

- забороняється самостійно ремонтувати пристрій;

- завжди після завершення роботи з пристроєм його необхідно вимикати;

- ні в якому разі не можна залишати працюючий пристрій без нагляду.

ВИСНОВКИ

Дипломна робота привячена розробці системі оповіщення пасажирів.

Для досгнення мети дипломної роботи, був проведений огляд бортового вузла літака. Цей аналіз показав, що сьогодні існує велике різноманіття цих засобів, які характеризуються різними тактико-технічними характеристиками, різними конструктивними особливостями, використання різних типів керування, а також можливостю використання в різних галузях авіаціїУкраїни . Від правильності та надійності функціонування цих засобів в світі залежить регулювання і оповіщення співробітників авіації та пасажирів України тощо.

Проектований прилад може бути виготовлений з доступної і недорогої елементної бази, виконується на одній платі з двостороннього склотекстоліту. Під час розрахунку надійності підтверджено, що вибрана елементна база пристрою, принцип, метод компоновки і побудови конструкції забезпечують вимоги до рівня надійності. Корпус може бути виконаний з пластмаси.

Споживана потужність пристрою є досить малою, що робить його економічним. Матеріали і елементна база підібрані так, що собівартість приладу невелика.

Отже, спроектований пристрій система оповіщення пасажирів літака може бути використаний під час експлутації в літаках повітряних компаній України та світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров А. И., Бобровник Г. А., Еременко А. С. Эксплуатация радиотехнический комплексов. - М.: Советское радио, 1976. - 348 с.

2. Быкадоров А. К., Кульбак Л. И., Лавриненко В. Ю., Рысейкин И. Н., Тихомиров В. Л. Основы эксплуатации радиоэлектронной аппаратуры. - М.: Высшая школа, 1978. - 442 с.

3. Белинский В.Т. Практическое пособие по учебному конструированию РЭА. - К.: Высщая школа, 1992. - 226 с.

4. Варламов Р.Г. Справочник конструктора РЭА. Общие принципы конструирования. - М.: Советское радио, 1980. - 284 с.

5. ГОСТ 15150-69. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды - 152 с.

6. Замятин В.В. Помощь радиолюбителю. Bыпуск 110. - М.: “Патриот”, 1991. - 156 с.

7. Коваленко М.М. Проектування друкованої плати. Навчально методичний посібник для студентів РТ спеціальностей. - К.: КРМТ, 1998. -

196 с.

8. Лавриненко В.Ю. Справочник по полупроводниковым приборам. - К.: Техника, 1984. - 526 с.

9. Ненашев А.П. Конструирование радиоэлектронных приборов. - К.: Техника, 1985. - 192 с.

10. Фрумкин Г.Д. Расчет и конструирование радиоэлектронной аппаратуры. - М.: Высшая школа, 1984. - 259 с.

11. Екимов В.Д. Расчет и конструирование транзисторных радиоприемников. - М.: Связь, 1972. - 263 с.

12. Головин О.В. Радиоприёмние устройства: учебник для техникумов. - М.: Высшая школа, 1987. - 156 с.

13. Буланов Ю.А.; Усов С.Н. Усилители и радиоприемные устройства: - М.: Высшая школа, 1980. - 296 с.

14. Терещук Р.М.; Терещук К.М.; Седов С.А. Полупроводниковые приёмно-усилительные устройства: справочник радіолюбителя. - К.: Связь, 1972. - 423 с.

15. Ивченко В.Г. Конструирование и технология ЭВМ. Конспект лекций. - / Таганрог: ТГРУ, Кафедра конструирования электронных средств. - 2001. - 356 с.

16. Конструкторско-технологическое проектирование электронной аппаратуры: Учебник для вузов. - М.: Изд. МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2002. -

528 с.

17. Новиков В.С., Борсоев В.О. Надежность авиационного оборудования. - Красноярск, СибАКА, 2007. - 200 с.

18. Соломенцев О. В., Хмелько Ю. М., Жаров І. К., Німич В. В. Основи теорії надійності, експлуатації та ремонту РЕА: Конспект лекцій - К.: НАУ, 2007. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru