При конструюванні АС поряд з вимогами зручності експлуатації, виготовлення і ремонту ставилась вимога конструктивної спільності його складових частин.

Конструктивно АС виконується в трьох дерев'яних корпусах прямокутної форми. В середнині одного із инх розміщені плата з елементами та гучномовці типу 20ГДН-2 та ARZ6604. У наступному корпусі лише названі вище гучномовці, у корпусі сабвуфера розміщено низькочастотний потужний гучномовець ARN-150-02/4 і виведена труба фазоінвертора. На передній панелі корпусу, в якому знаходиться плата з елементами, встановлюють вимикач АС і регулятори «гучність» та «баланс» для двосмугової АС та регулятори «гучність» і «тембр» для сабвуфера.

Підсилювачі звуку АС виконані на платі з фольгованого текстоліта. Вигляд цієї плати з розташуванням компонентів подано на кресленні, що додається.

Для монтажу плати використано наступні деталі: електролітичні конденсатори типу К53-4, розраховані на номінальну напругу 25 та 35 В; керамічні конденсатори типу К10-17б температурної групи Н50; плівкові конденсатори типу К73-17, розраховані на номінальну напругу від 63 до 630 В; резистори типу С2-23 з допустимим відхиленням ±5 % та ±1 %, розраховані на номінальну потужність розсіювання 0,125 Вт і змінні резистори типу СП3-9а з лінійною характеристикою зміни опору; операційні підсилювачі типу LM301A; підсилювачі низької частоти TDA2050V, TDA1010A, TDA1904; регулятор гучності і балансу виконаний у вигляді мікросхеми типу M51532L; двохполярний стабілізатор напруги типу RC4195 NB розрахований на вихідну стабілізовану напругу ±15 В; гучномовці типу 20ГДН-2, ARZ6604, ARN-150-02/4.

Розташування радіоелементів на платах стандартне. Мік-росхеми встановлюють згідно ОСТ4.010.030-81. Інші електрорадіоелементи, за ви-нятком конденсаторів-фільт-рів в колах живлення, розташо-вуються довільно.

Монтаж електрорадіоелементів проводиться згідно ОСТ4.010.030-81. варіанту IIа. Конден-сатори встановлюються по варіанту Iа, резистори - по варі-анту IIа.

Всі електрорадіоелементи, які входять до складу блоків, паяються припоєм ПОС-61 згідно з ГОСТ 21931-76. Маркування на платі виконується фарбою МКЕ чорною згідно У10СТ4Г0.054.205:

а) конструктивні адреси мікросхем виконуються шрифтом 4-Пр.3 ГОСТ 26.008-85;

б) решта необхідних написів та знаків - шрифтом 2,5 Пр.3.

Після проведення необхідних робіт по контролю функціонування і наладці, плати з електрорадіоелементи покриваються лаком УР 231У1.4 ТУ6-21-14-90.

Для зручності проведення складальних і ремонтних робіт в середині макета всі з'єднання між платою та передньою панелю проводяться за допомогою навісних про-відників. Провідники укладаються в жгут.

Описана конструкція полегшує виготовлення радіостанції за рахунок високого відсотку стандартних конструктивних елементів, а також подальше його обслуговування в процесі експлуатації і повністю відповідає вимогам техніки без-пеки щодо приладів даної категорії.

6.2. Рекомендації та вимоги до виготовлення корпусів акустичної системи

В будь-якому акустичному оформленні перш за все потрібно уникати будь-яких шілин або отворів (за винятком труби фазоінвертора). Особливо вони небезпечні на передній панелі, оскільки в такому випадку буде мати місце акустичне “коротке замикання” і оформлення практично не працює, що приводить до різного погіршення відтворення низьких частот. Тому гучномовці потрібно встановлювати з ущільнювачем у вигляді мікропористої або губчастої гуми. Цим забезпечується і інша мета - зниження рівня вібрацій передньої панелі при роботі гучномовця.

Гучномовці потрібно прикріпити до оформлення за допомогою шурупів. Необхідно слідкувати, щоб гучномовці не притягувались до корпусу дуже сильно, бо це може викривити дифузоротримач і тим самим викликати перекіс рухомої системи. Задня сторона дифузора гучномовця не повинна бути закритою деталями АС.

Матеріал оформлення повинен забезпечувати жорсткість стінок, особливо передньої. В якості матеріалу доцільно взяти дерев'яно-стружкові плити. Для проектованої АС оптимальна товщина стінки корпусу становить 15 мм.

Дифузор гучномовця необхідно захистити від можливих зовнішніх механічних пошкоджень. Для цього достатньо прикрити отвір спеціальною декоративною металевою сіткою зі стороною отвору 8 мм.

Облицювальні і декоративні елементи часто дають негативний вплив на частотну характеристику гучномовця. Товсті решітки можуть викликати резонансні явища і в частотній характеристиці можуть появитись додаткові піки та провали.

Високочастотний гучномовець при встановленні в загальне оформлення з низькочастотним необхідно закрити спеціальним ковпаком із фанери. Такий ковпак усуває вплив на високочастотний гучномовець випромінення задньої сторони низкочастотного гучномовця. Ковпак повинен щільно прилягати до панелі. Щілини в самому ковпаку і між ним і панеллю недопустимі.

При виготовленні АС з фазоінвертором, крім того, необхідно контролювати, щоб труба фазоінвертора щільно заходила в передню панель, а наявні щілини були закриті. Для обробки щілин можна використати смужки пористої гуми або поролону.

Для обробки зовнішніх поверхонь акустичного оформлення потрібно покрити самоклеючою плівкою з малюнком дерева.

Акустичне оформлення повинно бути виготовлено так, щоб при можливості не вібрувало при роботі гучномовця. При черезмірній вібрації корпусу знижується звуковий тиск від системи і збільшується сумарний коефіціент гармонік в області низьких частот. Крім того, вібрації породжують призвуки, які спотворюють основний сигнал. При встановленні гучномовця на кільцеву прокладку рівень вібрації знижується на 15-20 дБ. Проте при цьому необхідно слідкувати, щоб прикріплюючі шурупи не доторкались до дифузоротримача. Для цього під головки шурупів потрібно підкласти шайби із м'ягкої гуми.

Інший спосіб боротьби з вібраціями полягає в нанесенні вібропоглинаючого покриття на внутрішню поверхню корпусів оформлення. На низьких частотах при нанесенні покриття не тільки збільшується на 5-10 дБ рівень звукового тиску, але і частотна характеристика стає більш рівномірною. В якості вібропоглинаючого покриття можна застосувати мастику ВМ або пласмасу «Агат».

Внутрішній об'єм корпусів акустичної системи доцільно заповнити звукопоглинаючим матеріалом. В якості якого можна застосувати мінеральну або капронову вату, поролон, войок. Товщина звукопоглинаючого покриття повинна бути не меншою 20-30 мм. Щоб нанести на внутрішню поверхню звукопоглинаючий матеріал, із нього потрібно виготовити мати. На шматку марлі потрібно розкласти рівномірним шаром вату і зверху покласти інший шматок марлі. Все це потрібно надійно зшити ниткою. Мати потрібно кріпити до внутрішньої поверхні оформлення шурупами або цвяхами. Звукопоглинаючий матеріал потрібно нанести на всі поверхні, крім передньої панелі з гучномовцями. Для запобігання попадання звукопоглинаючого матеріалу на гучномовець необхідно одягнути спеціальний мішочок із б'язі - акустично прозорої тканини.

Розміщення звукопоглинаючого матеріалу в корпусі фазоінвертора, поблизу внутрішнього отвору фазоінвертора, потрібно з обережністю, оскільки надто сильне демпфування може привести до припинення дії фазоінвертора. Розміщення цих матеріалів в отворі фазоінвертора недопустимо.

8. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ РОЗРОБКИ

8.1.Вибір і обґрунтування аналогу і визначення комплексного

показника якості приладу на стадії проектування.

Аналог - це виріб, який належить до тієї ж групи товарів, що і новий виріб (НВ), відповідає йому по сфері застосування та функціональному призначенню, і є найбільш широко представленим на відповідному сегменті ринку.

Для вибору аналогу 1 необхідно перш за все дати характеристику нового виробу, визначити його функціональне призначення, проаналізувати конструкційні особливості, визначити можливі сфери його застосування. Після цього здійснюється вибір аналогу . При обґрунтуванні аналогу наводяться дані про його призначення, сферу застосування і основні параметри. Аналог має бути широко представлений на ринку.

Після того, як вибрано аналог , проводиться відбір системи показників, яка б давала максимально повну характеристику нового виробу. Показники мають характеризувати параметри нового виробу, які в тій чи іншій мірі цікавлять його потенційних споживачів (так звані споживчі параметри, конкретні значення по яких можуть вплинути не бажання споживача купувати новий товар).

Показники, які характеризують технічний рівень і якість продукції та можуть бути використані для визначення комплексного показнику якості, об'єднуються в наступні групи:

1) показники призначення;

2) показники надійності;

3) показники безпеки;

4) патентно-правові показники;

5) ергономічні показники;

6) естетичні показники

Дані визначення комплексного показника якості пристрою наведені в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1.Визначення комплексного показника якості нового виробу.

№ п/п	Параметри	Одиниці виміру	Значення параметрів	Параметричний індекс якості і-го показника (Іі)	Вагомість і-го показника (параметру) (Ji)	Зважений параметричний індекс якості і-го показника, (Іі*Ji)
			Аналог 1 (ПіА1)	Новий вибір (Пі.нв.)	Потреба споживача (Пі.сп.)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Призначення
1.1.	Діапазон відтворення звукових частот	Гц	500-14000	20-20000	20-20000	1,48	0,1	0,148
1.2.	Вихідна потужність	Вт	30	50	50	1,7	0,12	0,204
1.3.	Коефіцієнт спотворень	%	5	0,5	0,5	10	0,12	1,2
1.4.	Коефіцієнт підсилення	Дб	40	80	80	2	0,05	0,1
1.5.	Кількість коректорів і регуляторів АЧХ	шт.	2	5	4	2	0,03	0,06
1.6	Наявність сабвуфера		нема	є	є	1	0,05	0,05
1.7	Споживана потужність	Вт	100	70	70	1,42	0,02	0.028
1.8	Маса	кг	15	8	8	1,9	0.02	0,038
1.9.	Об”єм	л	80	60	60	1,4	0,02	0.028
2.	Надійність
2.1.	Напрацювання на відмову	год.	3000	4819	5000	1.6	0,2	0,32
2.2.	Строк служби	роки	3	5	5	1,7	0,1	0,17
3.	Безпека
3.1.	Електробезпека	Бал	5	5	5	1	0,05	0,05
4.	Патентно-правові
4.1.	П-к патентного захисту	коеф.	0,2	0,2	0,2	1	0,03	0,03
4.2.	П-к патентної чистоти	коеф.	0,6	0,8	1	1,3	0,03	0,039
5.	Ергономічні	Бал	4	5	5	1,2	0,03	0,036
6.	Естетичні	Бал	3	4	5	1,3	0,03	0,039

Для визначення значень параметричних індексів якості по кожному з показників необхідно враховувати наступні правила.

1. Для показників, по яким збільшення числового значення відповідає покращенню характеристики параметричні індекси якості визначається за формулами:

Іі=П_І.НВ/П_І.А1, якщо Пі.нв,Пі.А1>Пі.пс; (8.1.1)

Іі=П_І.ПС/Пі.А1, якщо Пі.А1>Пі.пс>Пі.нв; (8.1.2)

Іі=П_І.НВ./П_І.ПС, якщо Пі.нв>Пі.пс>Пі.А1. (8.1.3)

2. Для показників, по яким збільшення числового значення відповідає погіршенню характеристики, параметричні індекси якості визначаються за формулами:

Іі=Пі.А1/Пі.нв, якщо Пі.нв,Пі.А1>Пі.пс; (8.1.4)

Іі=Пі.А1/Пі.пс, якщо Пі.А1>Пі.пс>Пі.нв; (8.1.5)

Іі=Пі.пс/ПІ.нв, якщо Пі.нв>Пі.пс>Пі.А1. (8.1.6)

Після розрахунку параметричних індексів якості по всіх показниках, для них знаходяться зважені параметричні індекси (добуток параметричного індексу якості цього показника на його вагомість).

Сума зважених параметричних індексів по всім показникам дає значення комплексного показнику якості нового виробу (Кп.як)

К_П.ЯК. = Iі*Ji (8.1.7)

При визначенні К_П.ЯК. слід зробити висновки щодо його величини:

К_П.ЯК. ? 1 - виріб має вищий технічний рівень, ніж аналог;

8.2. Визначення ціни нового виробу

8.2.1. Розрахунок собівартості нового виробу

Розрахунок собівартості нової продукції може здійснюватись різними методами, в залежності від повноти вихідних даних для її розрахунку.

Спочатку визначаємо вартість матеріалів напівфабрикатів та комплектуючих в новому виробі. У нас достатня кількість вихідних даних, отже вартість матеріалів може бути визначена найбільш точно методом прямого розрахунку (табл.8.1). М_НВс = 156,651 (грн).

Таблиця 8.1. Розрахунок вартості основних матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих нового виробу
№ з/п	Назва матеріальних ресурсів	Од. вимір.	Норма витрат на один виріб	Ціна за одиницю, грн.	Вартість матер. ресурсів
1	2	3	4	5	6
1.	Комплектуючі
1.1.	Резистори
	Резистор С2-23-0,125	шт.	29	0,03	0,87
	Резистор СП3-9а	шт.	3	0,1	0,3
	Резистор СП5- 1Б	шт.	1	0,1	0,1
	Резистор С5-37	шт.	2	0,25	0,5
1.2.	Конденсатори
	Конденсатор К10-17б-H50	шт.	4	0,05	0,2
	Конденсатор К73-17	шт.	15	0,06	0,9
	Конденсатор К53-4-35В	шт.	39	0,12	4,68
	Конденсатор МБГО2-160	шт.	2	2	4
1.3.	Мікросхеми
	TDA 1010A	шт.	2	3,5	7
	TDA 1904	шт.	2	3,1	6,2
	TDA 2050V	шт.	1	8	8
	M 51524L	шт.	1	2,4	2,4
	RC 4195NB	Шт..	1	1.2	1,2
	LM 301A	шт.	7	0,5	3,5
1.4.	Напівпровідники
	Діоди 1N 4001	шт.	6	0,1	0,6
	Діодні містки KBPC 0801	шт.	2	3,1	6,2
1.5.	Дроселі
	Дросель 100 мкГн	шт.	1	1	1
	Трансформатор	шт.	1	11	11
1.6.	Роз'єми
	Перемикач ПКн41-1	шт.	1	1,5	1,5
1.7	Гучномовці
	20ГДН-2	шт.	2	6,5	13
	ARZ 6604	шт.	2	12,7	25,4
	ARN-150-02/4	шт.	1	20	20
2	Матеріали для виготовлення корпусів
2.1	ДСП	м	1,2	6	7,2
2.2	Металева сітка	шт.	6	1	6
2.3	Картонна трубка	шт.	1	0,5	0,5
2.4	Оздоблювальна плівка	м.	1,4	3	4,2
3	Інші матеріали
3.1.	Вата	кг.	1	4.2	4,2
3.2.	Марлева сітка	м.	0,3	3.9	1,17
3.3.	Друкована плата	шт.	2	0,8	1,6
3.4.	Паяні з'єднання	шт.	540	0,015	8,1
4.	Допоміжні матеріали
4.1.	Клей ВК-9 ОСТ4.ГО 029.204	кг	0,005	7	0,035
4.2.	Припій ПОС-61 ГОСТ 21931-76	кг	0,03	20	0,6
4.3.	Лак ЕП-780.У2 ГОСТ 20924-81	кг	0,01	10	0,1
4.4.	Спиртово-бензинова суміш	л	0,05	3	0,15
4.5.	Флюс	кг	0,05	6	0,3
4.6.	Паста КПТ-8 ГОСТ 19783-74	кг	0,001	20	0,02
4.7.	Фарба	кг	0,5	6,2	3,1
5.	Кабельні вироби
	Провід ЛВ -2 х0,2 ТУ 16-505-956-76	м.	1,5	0,3	0,45
6.	Елементи кріплення:
6.1.	Гвинт М2,5 ГОСТ 17475-80	шт.	20	0,02	0,4
6.2.	Шайба 2,5 04 013 ГОСТ10450-78	шт.	20	0,001	0,02
6.3.	Гвинт М4 ГОСТ 17475-80	шт.	72	0,02	1,44
6.4.	Шайба 4 04 013 ГОСТ10450-78	шт.	72	0,001	0,072
Всього вартість матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих	156,651
Вартість матеріальних ресурсів з урахуванням транспортних витрат	164,48355

Вартість транспортно-заготівельних витрат приймається на рівні 5 % до вартості матеріалів, комплектуючих та напівфабрикатів.

М_НВтр= 7,83255 (грн).

М_НВ =М_НВс+ М_НВтр,

М_НВ = 156,651 + 7,83255 = 164,48355 (грн).

Після визначення вартості матеріальних витрат нового виробу М_НВ визначимо його повну собівартість.

С_вн=[М_нв+З_н.то*(1+К_дод)*(1+К_сум.вр)+3_н.то*(К_ц+К_зз)]]*(1+К_пв), (8.2.1.1)

де З_н.то - основна заробітна плата основних робітників при виробництві нового виробу, розрахована методом питомої ваги ;

К_дод - коефіцієнт додаткової зарплати основних робітників, який візьмемо рівним 15% від основної зарплати;

К_сум.вр - коефіцієнт сумарних відрахувань (соціального страхування - 2,9%, пенсійний фонд - 32%, у фонд зайнятості - 2,1%), тобто К_сум.вр = 0,36 ;

К_ц, К_зз - коефіцієнти , відповідно цехових (включаючи витрати на утримання і експлуатацію устаткування) і загальнозаводських витрат до основної зарплати основних робітників, які приймемо такими К_ц = 150% , К_зз = 160%;

К_пв - коефіцієнт позавиробничих витрат, який дорівнює 2-3% від собівартості.

Значення коефіцієнтів взяті з даних підприємства, де планується виробництво нового виробу та згідно з діючим законодавством.

3_н.то=М_нв*П_а.зп/П_а.м, (8.2.1.2)

де П_а.зп, П_а.м - відповідно, питома вага основної заробітної плати та матеріальних витрат в заводській собівартості аналогу. Ці ваги беремо рівними 0,3 та 0,4 відповідно:

3_н.то=М_нв*(0,3/0,4)=М_нв*0,75=164,48355*0,75 = 123,3627(грн).

Тоді С_вн=(164,48355 +123,3627*(1+0,15)*(1+0,36)+

+123,3627*(1,5+1,6))*(1+0,03)= 762,1063(грн).

8.2.2. Розрахунок ціни нового виробу

Враховуючи те, що для виробника освоєння і випуск нової продукції буде доцільним (при інших рівних умовах) в тому випадку, коли рентабельність цієї продукції буде не менше ніж рентабельність випуску аналогу, (якщо нова продукція буде випускатись на тому підприємстві, де випускається аналог), або середньогалузевоі рентабельності (якщо продукція буде виготовлятися на інших підприємствах) ціну на нову продукцію визначаємо за формулою:

Ц_н.пр.=С_вн*(1+R₁), (8.2.2.1)

де C_вн - повна собівартість нового виробу;

R₁ - рентабельність аналогу, або середньогалузева норма рентабельності продукції (коефіцієнт R₁ приймемо рівним 25%).

Ц_н.пр.= 762,1063*1,25 = 952,6328 (грн)

8.3. Визначення розміру експлуатаційних витрат

8.3.1. Обґрунтування організаційно-економічних умов експлуатації нового виробу і аналогу

Експлуатаційні витрати будь-якого виробу виробничого призначення в значній мірі визначаються не тільки його техніко-економічними параметрами, але і конкретними організаційно-економічними умовами його експлуатації. Відповідно, для визначення експлуатаційних витрат даного виробу необхідно чітко визначити сферу його використання і особливості його експлуатації в цій сфері.

8.3.2. Визначення річних експлуатаційних витрат нового виробу і аналогу 1

В загальному випадку річні експлуатаційні витрати складаються з наступних елементів:

В_р.ех=З_р.пв.+Е_р+Р_р+П_в+Н_рв, (8.3.2.1)

де З_р.пв - річний обсяг заробітної плати робітника, який працює на даному виді приладів (з всіма відрахуваннями);

Е_р - вартість річних витрат з електроенергії, яка споживається під час експлуатації приладу;

Р_р - річні витрати на ремонт (0,04 від вартості);

П_в - річні витрати на повірки апаратури (0,015 від вартості);

Н_рв - непрямі витрати за рік, які приймаємо за 10% від суми витрат (З_р.пв.+Е_р+ +Р_р+П_в).

Зазначимо, що в кожному конкретному випадку перелік експлуатаційних витрат має бути уточнено а огляду на специфіку нового виробу.

Необхідно враховувати, що у випадку коли протягом строку служби устаткування деякі елементи експлуатаційних витрат змінюються по роках, вони мають бути прораховані по кожному з цих років.

8.3.3. Річна заробітна плата з нарахуваннями

Річна заробітна плата з нарахуваннями може бути розрахована за формулою:

З_в.пв=(12*ЗП_min*К_сп*К_мг*К_тар)*(1+К_доп)* (1+К_сум.вр)]*S*K_бв, (8.3.3.1)

де ЗП_min - мінімум місячної зарплати, встановлений державою, ЗП_min=165 (грн);

12 - кількість місяців за рік;

К_сп - коефіцієнт співвідношення мінімальної місячної ставки 1-го розряду до мінімуму місячної зарплати встановленого державою, дорівнює 1;

К_мг - коефіцієнт міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, К_мг =1,0;

К_тар - тарифний коефіцієнт відповідного кваліфікаційного розряду(1,54; 1,7; 1,87; 2,06; 2,26; 2,49 - тарифні коефіцієнти відповідно 1-6 розрядів), оскільки робітники, задіяні при експлуатації та виготовленні є робітниками 2-го розряду, то К_тар=1,7;

К_доп - коефіцієнт доплат до тарифного заробітку, К_доп=0,1;

К_сум.вр- коефіцієнт сумарних відрахувань в цільові фонди, К_сум.вр=0,36;

S -кількість змін експлуатації устаткування, S=1;

K_бв - коефіцієнт, якій характеризує кількість робітників, які обслуговують одиницю устаткування, K_бв =1.

З_в.пв=(12*165*1*1,0*1,7)*(1+0,1)*(1+0,36)*1*1=5035,536 (грн)

Заробітна плата працівника, що працює з аналогом, має таку ж саму величину.

8.3.4. Річні витрати по електроенергії

Річні витрати по електроенергії визначаються за формулою:

Е_р.=М_вст*Ф_д*K_w*Ц_е, (8.3.4.1)

де М_вст - встановлена потужність виробу, М_вст=0,07 (КВт);

М_встА= 0,1 (КВт);

Ф_д - дійсний фонд часу виробу в рік, Ф_д=12500 годин;

К_w - коефіцієнт, якій враховує втрати електроенергії в електромережах,

К_w =1,06;

Ц_е - ціна електроенергії (Ц_е = 0,25 грн/кВт*год).

Для нового виробу Е_р.НВ=0,07*12500*1,06*0,25= 231,875(грн).

Для аналога Е_р.А1=0,1*12500*1,06*0,25 = 364,375 (грн).

8.3.5. Річні витрати на ремонт

У даному випадку новий виріб і аналог не відрізняються суттєво з точки зору надійності і ремонтопридатності, тому річні витрати на ремонти для них можуть бути визначені як 2-5 % від їх вартості за формулою:

Р_р=Ц*К_рм, (8.3.5.1)

де Ц - ціна, грн;

К_рм - коефіцієнт вартості ремонтів (за рік) до вартості устаткування (0,02-0,05), приймаємо рівним 0,04.

Для нового виробу Р_р.НВ=952,6328*0,04=38,1053 (грн).

Для аналога Р_р.А1=970,00 *0,04=38,8 (грн).

8.3.6.Річні витрати на повірки

Річні витрати на повірки апаратури можуть бути укрупнено визначені аналогічно до розрахунку вартості ремонтів через коефіцієнт вартості апаратури (0,01-0,02).

Для нового виробу Н_b.НВ=952,6328*0,015= 14,2894 (грн).

Для аналога Н_b.А1=970,00 *0,015= 14,55 (грн).

8.3.7. Визначення річних експлуатаційних витрат

Використовуючи формули для нового виробу та для аналога розрахуємо суму

С = З_р.пв.+Е_р+Р_р+Н_в.

Для нового виробу С_НВ=5035,536+231,875 +38,1053 +14,2894 =5319,805 (грн),

для аналога С_А1= 5035,536 +364,375 + 38,8 + 14,55 = 5453,261 (грн).

Накладні витрати складають 10% від суми.

Тобто для нового виробу Н_рвНВ= 531,9805 (грн),

для аналога Н_рвА1=545,3261 (грн).

Отже, річні експлуатаційні витрати для нового виробу

В_р.ехНВ=5319,805 +531,9805 = 5851,7855 (грн),

для аналога В_р.ех.А1=5453,261 +545,3261= 5998,5871 (грн).

8.3.8. Розрахунок теперішньої вартості експлуатаційних витрат нового виробу і аналогу за нормативний строк служби

Після того, як визначені експлуатаційні витрати нового виробу і аналогу 1 по роках експлуатації (в межах нормативного строку служби) , може бути визначена теперішня вартість експлуатаційних витрат за строк служби (B_pv.ex). Теперішня вартість (pv) витрат (доходів) показує, яка сума грошових коштів сьогодні еквівалентна тим витратам (доходам), які будуть витрачатись (отримані) протягом певного періоду часу в майбутньому. Таким чином для визначення B_pv.ex необхідно знати щорічні експлуатаційні витрати (B_pv.ex), нормативний строк служби (Т) та безпечну ставку банківського проценту і, яку приймемо рівною 0,08).

(8.3.8.1)

де - річні експлуатаційні витрати в році t,

t - порядковий номер року служби устаткування,

Т - нормативний строк служби устаткування ;

- норма дисконту для року t.

Вважатимемо, що по роках не змінюватимуться, тому можемо використати спрощену формулу

(8.3.8.2)

Для нового виробу

В_рv.ехHB =5851,7855*(0,926+0,857+0,794+0,735+0,681) = 23044,331 (грн),

для аналога

В_рv.ех.А1= 5998,5871 *(0,926+0,857+0,794+0,735+0,681) =23622,436 (грн).

8.4. Розрахунок індексу конкурентноздатності за ціною споживання

Ціна споживання товару визначається як сума ціни товару та теперішньої вартості експлуатаційних витрат

Ц_сп=Ц_т+В_рv.ех. (8.4.1)

Для нового виробу Ц_спНВ= 952,6328 +23044,331 =23996,964 (грн),

для аналога Ц_сп.А1= 970,00 +23622,436 =24592,436 (грн).

Визначивши Ц_сп для нового виробу і для аналогу 1 розраховують

індекс конкурентноздатності по ціні споживання

І_ц.сп=Ц_сп.НВ/Ц_сп.А. (8.4.2)

І_ц.сп=23996,964 /24592,436 = 0,975786.

8.5. Розрахунок індексу конкурентноздатності нового виробу і перевірка виконання умови конкурентноздатності

Розрахунок індексу конкурентноздатності базується на тому, що новий виріб може бути відносно легко реалізований на ринку, якщо ціна споживання цього виробу є меншою, ніж ціна споживання аналогу 1, скорегована на комплексний показник якості нового виробу, тобто якщо виконується нерівність

Ц_сп.н<Ц_сп.А1*К_п.як. (8.5.1)

З урахуванням ця умова може бути записана

І_я-ц.к=К_п.як/І_ц.сп; І_к>1, (8.5.2)

де ІІ_я-ц.к - загальна конкурентноздатність виробу за якісно-ціновими параметрами.

І_я-ц.к = 2,54/0,975786=2,603

У нашому випадку І_я-ц.к>1, виріб є конкурентноздатним, і може бути реалізований на ринку за ціною не нижче, ніж визначена в розділі 8.2.2 проекту .

8.6. Визначення очікуваного річного прибутку при виробництві нового виробу

Необхідно зазначити, що виконання умови (8.5.2) є необхідним, але не достатнім, хоча при І_я-ц.к більшому від 1 вже на цій стадії можна вважати виріб конкурентноспроможним.

8.6.1. Оцінка конкурентоздатності підприємства-виробника

Тепер проаналізуємо вплив на його конкурентоспроможність даного пристрою інших факторів, таких як "brand name" фірми-виробника, сервісне обслуговування, доставка споживачам та ін.

Для визначення індексу конкурентоспроможності за цими факторами, тобто іміджем фірми-виробника, використовують формулу:

, (8.6.1.1)

де m - кількість факторів, які оцінюються;

Б_j^Н і Б_j^А - бальна оцінка j-го фактору відповідно нового виробу і його аналогу, бали;

_j - вагомість j-го фактору для споживача, відн. од.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства, на якому планується виробництво нового виробу передбачає, по-перше визначення переліку основних підприємств-конкурентів, які виготовляють подібну продукцію. По-друге, визначення коефіцієнтів вагомості за кожним із факторів конкурентоспроможності підприємства.

Дані вагомості визначаються на основі експертних оцінок при виконанні умови, що сума вагомостей дорівнює одиниці, а сума вагомостей таких факторів як "brand name" фірми-виробника повинна бути в межах 0,4…0,6.

По-третє здійснюється рейтингова оцінка підприємства виробника та його основних конкурентів за чотирьохбальною шкалою на основі табл. 8.6.1.1.

Таблиця 8.6.1.1. Шкала рейтингових оцінок факторів конкурентоспроможності

підприємства

Досягнення за фактором	Рейтинг
Дуже незначні	1
Незначні	2
Значні	3
Дуже значні	4

Результати оцінки конкурентоспроможності потенційного підприємства-виробника даного пристрою зведені в табл. 8.6.1.2.

Таблиця 8.6.1.2. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

№ з/п	Фактори конкуренто-спроможності	Ваго-мість	Підприємство-виробник	Конкурент
			Рейтинг	зважена рейтинго-ва оцінка	рейтинг	зважена рейтинго-ва оцінка
1.	"brand name"	0,60	1	0,60	2	1,20
2.	Канали збуту	0,10	2	0,20	2	0,20
3.	Сервіс	0,20	3	0,60	2	0,40
4.	Реклама	0,10	2	0,20	3	0,30
5.	Сумарна оцінка	1,00	-	1,60	-	1,90

Індекс конкурентоспроможності за іміджем фірми-виробника згідно даних таблиці складає 1,6/1,9=0,842105.

Інтегральний індекс конкурентоспроможності виробу, який враховує всі фактори, як ціно-якісні, так і імідж фірми-виробника, розраховують за формулою:

, (8.6.1.2)

де у_ц-я і у_ім - вагомості відповідно ціно-якісних факторів та іміджу фірми-виробника для споживачів. Згідно проведених на Заході маркетингових досліджень у_ц-я.=(0,75…0,9) і у_ім=(0,1…0,25), при умові, що у_ц-я+ у_ім=1. Для даного пристрою інтегральний індекс конкурентоспроможності рівний

І_ін=2,6030,85+0,8421050,15=2,3388.

Оскільки, І_ін=2,3388>1, то можна зробити висновок про те, що розроблений пристрій є конкурентноспроможним на вітчизняному ринку.

8.6.2. Оцінка частки ринку підприємства-виробника та очікуваної суми річних прибутків

Для обґрунтування доцільності виробництва нового виробу необхідно визначити суму очікуваних річних прибутків при його промисловому виготовленні. Здійснення даної оцінки передбачає визначення річного попиту на вироби аналогічні до проектного (ємності обраного сегменту ринку). Для даного попиту (ємності) дають три варіанти оцінок співвідношення попиту і пропозиції: оптимістичний, оптимальний та песимістичний із зазначенням ймовірності кожного з варіантів (сума коефіцієнтів ймовірності дорівнює одиниці)

, (8.6.2.1)

де Q -оцінка співвідношення "попит-пропозиція";

D - попит на певні товари, шт.;

S - пропозиція цих товарів, шт.

Слід зазначити, що при підборі оцінок за цими трьома варіантами має бути виконана умова

0,5<Q<2. (8.6.2.2)

На основі 3-х оцінок співвідношення "попит-пропозиція" визначаються за формулою можливі частки підприємства на обраному сегменті ринку даного товару

, (8.6.2.3)

де В_нj - оцінка можливої частки підприємства на ринку при виведенні на нього нового товару (дається три оцінки - оптимістична, оптимальна та песимістична);

Іін - інтегральний індекс конкурентоспроможності нового виробу;

Ві - оцінка конкурентоспроможності і-того підприємства-конкурента (див. табл. 8.6.1.2, де вважається, що в нас наявний лише 1 конкурент);

n - кількість підприємств конкурентів;

Вв - оцінка конкурентоспроможності підприємства-виро6ника (див. табл. 8.6.1.2).

Вважаємо, що за оптимальних умов програма випуску пристрою дорівнюватиме попиту на них.

Оцінки співвідношення попиту і пропозиції та ймовірності кожного з варіантів:

Q1 = 100/95 = 1,05 Y1 = 0,1;

Q2 = 100/100 = 1,0 Y2 = 0,6;

Q3 = 100/120 = 0,83 Y3 = 0,3.

Отже, можливі частки підприємства на вітчизняному ринку даного товару будуть наступні:

Вн1 = 2,3388/[2,4(1+1,9/1,6)(1+lg1,05-1)] = 0,335238;

Вн2 = 2,3388/[2,4(1+1,9/1,6)(1+lg1,0-1)] = 0,32777;

Вн3 = 2,3388/[2,4(1+1,9/1,6)(1+lg0,83-1)] = 0,303721.

Знаючи частку сегменту ринку, яку може завоювати підприємство (Вн), загальну ємність сегменту ринку (приймається на рівні попиту на товари аналогічні до нового) (D) та питомий маржинальний прибуток з одиниці нового виробу (ПМП) визначають суму річного маржинального прибутку (МПрj), який може бути отриманий за кожним з трьох варіантів:

. (8.6.2.4)

ПМП= Цн.пр-СВН (8.6.2.5)

ПМП=952,6328-762,1063=190,5265

Згідно розрахунків за даною формулою, підприємством може бути отримано наступні маржинальні прибутки за кожним з варіантів:

МПр1 = 190,5265 0,335238100 = 6405,01(грн);

МПр2 =190,52650,32777100 = 6262,329(грн);

МПр3 =190,52650,303721100 = 5802,852(грн).

Очікувану суму річного маржинального прибутку з урахуванням ймовірностей кожного з варіантів визначають за формулою:

, (8.6.2.6)

де j - варіанти (оптимістичний, оптимальний, песимістичний);

Y_j - ймовірність кожного з варіантів.

МП^оч_р = 6138,754(грн).

Оскільки отриманий очікуваний прибуток є імовірнісною величиною, необхідно розрахувати показники його варіації та можливі межі зміни. Для такої оцінки розраховують середньоквадратичне відхилення:

, (8.6.2.7)

Після розрахунку середнього квадратичного відхилення визначають діапазон коливання очікуваного маржинального прибутку

(8.6.2.8)

та квадратичний коефіцієнт варіації, який є відносним показником одержаного результату

. (8.6.2.9)

Чим менший цей коефіцієнт тим меншим є співвідношення ризику і прибутку, і тим імовірнішим стає отримання визначеного розміру очікуваного прибутку. Допустиме значення V 33%.

Згідно наших даних отримаємо:

= 223,8319 (грн)

Відповідно можливий діапазон зміни очікуваного маржинального прибутку і квадратичний коефіцієнт варіації будуть такими:

5467,259 (грн) 6810,25 (грн);

V = 3,646211 %.

Таке значення коефіцієнтів варіації свідчить про високу ймовірність одержання підприємством прогнозованого маржинального прибутку від реалізації пристрою.

8.7. Висновки про доцільність розробки нового виробу

Результати виконаних розрахунків приведені в табл.8.7.1. Виходячи з отриманих результатів, індекси конкурентноздатності за ціною споживання І_ц.сп та за ціново-якісними характеристиками є більшими 1, крім того коефіцієнт, отриманий за оцінкою конкурентоспроможності підприємства-виробника, теж є більшим 1. Можемо зробити висновок про доцільність розробки і виготовлення даного пульта з точки зору можливості його подальшої реалізації, та з точки зору ефективності його виробництва. Це підтверджується також наявністю очікуваного річного прибутку від випуску даного виробу, допустимим діапазоном коливань очікуваного прибутку та низьким коефіцієнтом варіації як співвідношення ризику і прибутку.

Таблиця 8.7.1. Зведені техніко-економічні показники проектованого пристрою
№ з/п	Показники	Числові значення
		аналог	новий виріб
1.	Комплексний показник якості, в т.ч. зведені параметричні індекси якості за групами	-	2,54
1.1.	Призначення	-	1,856
1.2.	надійності	-	0,49
1.3.	Безпеки	-	0,05
1.4.	патентно-правові	-	0,069
1.5.	Ергономічні	-	0,036
1.6.	Естетичні	-	0,039
2.	Собівартість (грн)	762,1063	762,1063
3.	Ціна (грн)	970,00	952,6328
4.	Річні експлуатаційні витрати (грн)	5998.5871	5851,7855
5.	Нормативний термін служби (роки)	3	5
6.	Теперішня вартість експлуатаційних витрат за нормативний термін служби (грн)	23622,436	23044,331
7.	Ціна споживання (грн)	24592,436	23996,964
8.	Індекс конкурентноздатності за ціною Споживання	-	0,97578
9.	Індекс конкурентноздатності пристрою за якісно-ціновими параметрами	-	2,603
10.	Індекс конкурентоспроможності за іміджем фірми-виробника	-	0,842
11.	Інтегральний індекс конкурентоспроможності виробу ціно-якісних факторів та іміджу фірми-виробника для споживачів	-	1,721
12.	Прибуток на один виріб (грн)	207,8937	190,5265
13.	Оцінка конкурентоспроможності підприємства-виробника (коеф.)	-	1,6
14.	Оцінка конкурентоспроможності підприємства-конкурентів (коеф.)	-	1,9
15.	Оптимальна можлива частка підприєм- ства-виробника на ринку, відн. од.	-	0,328
16.	Очікувана сума річного прибутку, грн.	-	6137,813
17.	Середньоквадратичне відхилення, грн.	-	223,798
18.	Коефіцієнт варіації, %	-	3,646

9. ОХОРОНА ПРАЦІ

9.1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Двосмугова активна акустична система з сабвуфером живиться від загальної мережі живлення змінної напруги 220 В ; вхідний звуковий сигнал 1 Вт ; робочий інтервал температур - -20 ...+40^ОС при во-логості 805%; та атмосферному тиску - 76020 мм рт. ст. Умови експлуатації - закрите середовище.

Акустична система виконана у повній відповідності з вимогами ергономіки з мі-німальною кількістю органів керування, розміщених на лицевій стороні і компо-зиційно підпорядковані принципу функціональності.

У зв'язку із впровадженням нових технологій для виготовлення подібних радіоелектронним пристроїв та інтенсифікації існуючих технологій, спостеріга-ється підвищення впливу різних вирробничих факторів, таких як шум, вібрація, електромагнітне випромінювання, ультразвук, пил, органічні та неорганічні заб-руднення повітря, на оточуюче середовище в якому знаходяться і працюють працівники, котрі зайняті як проектуванням, так і виготовленням пристрою.

Основою успіху в розвитку охорони праці є вирішення питання гігієни праці, забезпечення безпеки праці, ліквідації професійних захворювань, ви-робничого травматизму, профілактика отруєнь та шкідливих впливів на пра-цюючих, фізичних факторів виробничого середовища.

Виготовлення та настроювання акустичної системи здійснюється в умовах цеху. При вказаних операціях використовуються прилади, інструменти та обладнан-ня, які живляться від мережі змінного струму з напругами 36, 220 .

Під час технологічного процесу у повітря робочої зони виділяються шкідливі речовини у вигляді випаровувань ацетону, свинцю та спирту, які мо-жуть привести до професійних ахворювань або до отруєння ГОСТ 12.1.007-88.ССБТ 9.1. Також, слід відмітити, що для даного типу виробництва можли-вi такі джерела загорання:

несправнiсть електрообладнання (коротке замикання, перевантаження);

порушення технологiчного режиму.

Джерелами короткого замикання можуть бути пошкодження iзоляцiї про-відників, попадання на неiзольованi провідники струмопровiдних предметiв, вплив на провідники хiмiчно активних речовин, пороху, вологи, а також невiр-ний монтаж та iнше.

Активна акустична система з сабвуфером виготовляється та проходить регулювання в цеху. В примiщеннi цеху забезпечено повну безпеку виконання робiт по виго-товленню деталей, пайцi, складальних роботах та регулюванню спроектовано-го пристрою.

Загальний об'єм примiщення, де виготовляється активна акустична система з сабвуфером , складає 119,0 м3, площа - 35,0 м2; висота примiщення - 3,4 м. В цеху працює 6 робочих. Отже, на кожного з них припадає 5,83 м2 площi та 19,68 м3 об'єму примiщення, що вiдповiдає санiтарним нормам для цехiв заводiв радiотех-нiчної ромисловостi СН245-71 9.2.

В процесi виготовлення даного пристрою для монтажника використову-ється сидяче робоче місце. Вид роботи вiдповiдає середнім (точним) зоровим роботам. Згiдно ГОСТ 12.3.002-75 9.3, висота робочої поверхнi складає для чоловiкiв 1020 ... 905 мм, а для жiнок - 930 ... 835 мм.

Робочим мiсцем являється стiл регулювальника висотою 0,8 м i загаль-ною площею 1,5 м2 зi стелажами для розмiщення вимiрювальної апаратури. Справа на столi розмiщується низьковольтний паяльник iз джерелом живлен-ня та монтажний iнструмент. Злiва розташовані необхiднi вимiрювальнi прила-ди. Робоче мiсце також передбачає наявнiсть припою типу ПОС-61 та канiфо-лi для виконання пайки.

Складовою частиною робочого мiсця є крiсло оператора. Для забезпе-чення фiзiологiчно рацiональної пози оператора воно вiдповiдає ГОСТ 12. 032-76 9.4.

Метеорологiчнi умови середовища та характер виконуваної роботи створюють мiкроклiмат, який впливає на процес теплового обмiну людського органiзму iз зовнiшнiм середовищем. Мiкроклiмат визначається температурою, відносною вологiстю та швидкiстю руху повiтря, що діють на людину.

Згiдно ГОСТ 12.1.005-88.ССБТ 9.5 мiкроклiмат робочої зони нормується залежно вiд періоду року та категорiї робiт за енерговитратами.

Слід відмітити, що відносна вологість допускається не більше 75%. За енерговитратами роботи, що виконуються в процесi виробництва радіостан-ції, належать до легких (витрати менше 150 кКал/год). Для таких робiт опти-мальними є метеорологiчнi умови згiдно ГОСТ 12.1.005-88, які наведені в табл. 9.1.1.

Для пiдтримання оптимальних метеорологiчних умов в холодну пору ро-ку використовується водяне опалення примiщення та механiчна вентиляцiя, а в теплу пору року - природна вентиляцiя або кондицiонери, які нормуються згідно СНиП 2.04.05-88 9.6.

Таблиця 9.1. 1.Оптимальні значення параметрів мікроклімату

Період року	Температура, С	Відносна Вологість, %	Швидкість руху Повітря, м/с
Холодний Теплий	9 … 22 22 … 25	60 … 40 60 … 40	0,1 0,2

9.2. РОЗРАХУНОК РИРОДНЬОГО ОСВІТЛЕННЯ

При виготовленні акустичної системи необхідно забезпечити нормальне природ-нє та спеціальне штучне освітлення. Нормування освiтлення здійcнюється згiд-но СНиПІІ-4-79 9.7.

За розрядом зорових робiт робота в цеху вiднесена до робiт середньої точностi, нормована освiтленiсть для якої складае 300 лк.

Розрахунок природнього освітлення полягає у визначенні загальної площі світлових отворів та кількості вікон, враховуючи світловий потік прямого ди-фузійного світла з неба, а також відбитого від внутрішніх поверхонь примі-щення та від розміщених будинків. Тому для розрахунку природнього освіт-лення потрібні наступні дані: довжина, ширина і висота приміщення, характе-ристика зорової роботи, тип освітлення, коефіцієнт відбиття від поверхонь приміщення, розміри вікна.

- довжина, ширина, висота приміщення,м - 7, 5, 3,4;

- характеристика зорової роботи - середня точність;

- тип освітлення - бокове;

- коефіцієнт відбиття - = 0,5;

9. розміри вікна, м - 2,8 1,6.

Визначимо розміри світлових отворів S_o при боковому освітленні із нас-тупної формули:

(9.2.1)

де S_н - площа підлоги приміщення, м²; е_н - норматив коефіцієнта природнього освітлення (КПО); К_з - коефіцієнт запасу; ₁₀ - світлова характеристика вікон; ₀ - загальний коефіцієнт світлопроникнення; V₁ - коефіцієнт відбивання світла від поверхні будинку, в якому знаходиться дане приміщення; К_б - коефіцієнт затемнення вікон будинками.

В діючих СНіПІІ-4-79 нормовані значення КПО е_н наведені для ІІІ-го світ-лового поясу; для будинків, розміщених в І, ІІ, ІV, V поясах е_н визначається так:

(9.2.2)

де - значення КПО для ІІІ-го поясу світловогоклімату; m - коефіцієнт світ-лового клімату; С - коефіцієнт сонячного клімату (= 1; m = 0,9; С = 0,95 - вибираються з табл. 1-4 даного СНіП). В результаті:

е_н = 0,855.

К_з = 1,5; ₁₀ = 16; V₁ = 3,3 (при відстані розрахункової точки 7-1=6 м, згідно з таблиці методичних вказівок №7 до виконання лабораторної роботи з дис-ципліни “Охорона праці”.

Значення коефіцієнта ₀ визначимо на підставі формули:

₀ = _12345, (9.2.3)

Для розрахунку цього коефіцієнта скористваємось наступними значення-ми параметрів, що входять у вищезаписану формулу:

₁ = 0,8 - скло віконне подвійне;

₂ = 0,7 - оправа дерев'яна спарена;

₃ = 0,8 - конструкція покриття - дерево;

₄ = 0,8 - втрати світла в сонцезахисних спорудах;

₅ = 0,9 - втрати світла в захисній сітці.

Підставивши ці значення в (9.2.3), одержимо:

₀ = 0,80,70,80,80,9 =0,323.

К_б = 1,05 (при Р =25, h_б = 10).

Із формули (9.2.1) визначаємо:

(м²).

Стандартна площа вікна:

S₁ = 1,6*1,8 = 2,88 (м²).

Кількість вікон становить:

К_в S₀/S₁ 7,07/2,88 2,53 (шт).

Для забезпечення заданого освітлення приймаємо чотири вікна розміром 1.6*1.8.

9.3. РОЗРАХУНОК ШТУЧНОГО ОСВІТЕННЯ

Розрахунок штучного освітлення проводимо за методом коефiцiєнта ви-користання свiтлового потоку з врахуванням нормованої потужності ос-вітлення.

Сумарний свiтловий потiк, потрiбний для забезпечення заданої мiнi-мальної освiтленостi, визначається згідно виразу:

(9.3.1.)

де:

Ф- сумарний свiтловий потiк, лм;

Ен - нормоване значення освiтленостi, лк (Ен = 300);

S - площа освiтлюваного примiщення, м2; S = 35;

k - коефiцiент запасу (для люмiнесцентних ламп вибирається в межах

k=1,5 ... 2, а для ламп розжарювання k = 1,3 ... 1,7);

z - вiдношення середньої освiтленостi до мiнiмальної, z = 1,1 ... 1,2;

- коефiцiєнт використання свiтлового потоку (вiдношення потоку, що падає на розрахункову поверхню до сумарного потоку всiх ламп; визначається за показником примiщення, типом свiтильника та коефiцiєнтами вiдбиття світ-ла від стiн ст, стелі стл та підлоги п).

Показник примiщення визначається за формулою:

(9.3.2.)

де:

а,b - довжина та ширина примiщення, м;

Н - висота пiдвiсу свiтильника над робочою поверхнею, м.

Для прийнятої лабораторiї а = 7м, b = 5м, Н = 3,4м.

З таблицi 5-11 27 відповідно до вибраних коефіцієнтів відбиття світ-ла (ст= 50%, стл = 70%, п = 10%) знаходимо, що = 0,58.

(лм).

З таблицi вибираємо лампи ПБР, якi пiсля 100 годин горiння дають номi-нальне значення свiтлового потоку Фн = 2700 лм. Довжина лампи l=1,213 м.

Свiтильник вибираємо дволамповий без колектора типу ПБМ 240. Кiлькiсть свiтильникiв, враховуючи, що в кожному з них по двi лампи, визна-чаємо за формулою:

(шт).

Перевiряємо правильнiсть розрахунку. Знаходимо освiтлення, що ство-рюєься обраними свiтильниками за наступною формулою:

(9.3.3.)

(лк).

Отже розрахована система освiтлення забезпечує рiвень освiтленостi, вищий вiд заданої: 334.9 лк > 300 лк.

При виготовленні активної акустичної системи відсутні шуми, вібрація, а також будь-яке випромінювання електромагнітних полів ВЧ, УВЧ, НВЧ і рентгенівських про-менів. Тому в даному випадку захисних міроприємств для усунення дії цих факторів не передбачається.

9.4. РОЗРАХУНОК ЗАХИСНОГО ЗАЗЕМЛЕННЯ

В зв'язку з тим, що вся контрольно-вимірювальна апаратура, яка застосовується при налагодженні акустичної системи живиться від мережі 220 В, існує небезпека ураження працівників електричним струмом. Тому безпосередньо на робочих місцях постелені гумові килими, а корпуси приладів заземлені. При цьому загальні вимоги елекробезпеки нормуються ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ9.8.

Захисне заземлення повинно забезпечувати захист людей вiд ураження електричним струмом при дотиканнi до металiчних неструмопровідних частин, якi можуть опинитися пiд напругою внаслiдок пошкодження iзоляцiї. Захисне заземлення належить виконувати з'єднанням металевих частин електроустано-вок з землею, чи її еквiвалентом.

Захисному заземленню пiдлягають металевi частини електроустановок, котрі доступнi для дотику людини i такi, що не мають інших видiв захисту, що забезпечують електробезпеку.

При складальних роботах по виготовленню спроектованого пристрою використовуються електроустановки з напругою живлення 36 В, 220 В .

Згідно ПУЕ 9.8 нормований опiр контура зеземлення в установках з нап-ругою до 1000 В повинен задовільняти нерівність Rзн 4 Ом.

Заземлення здiйснюється за допомогою металевих труб дiаметром d = 0,05м i довжиною l_Т = 1,5 м. Труби з'єднуються в контур з допомогою сталевої штаби шириною b = 0,04 м.

Глибина закладання труб hn= 0,5 м; вiддаль мiж трубами a=2lт=3 м.

Відстань від поверхні землі до середини труб t визначається за форму-лою:

 t = . (9.4.1.)

t = 0,5 + 0,5 1,5 = 1,25 (м).

Опiр розтіканню струму одиночного трубчатого заземлювача , визначаємо із наступної формули:

(9.4.2.)

де:

- питомий опiр грунту; = 100 Ом/м;

lт - довжина пiдземної частини труби, см;

d - дiаметр труби, см;

(Ом).

Орієнтовна кiлькiсть труб заземлювача визначається згідно формули:

(9.4.3.)

де R_зн - нормована величина опору заземляючого пристрою.

Підставивши відповідні значення у формулу (9.4.3.), знаходимо:

(шт).

Знаходимо дійсну кількість труб заземлювача:

Для i nор = 15, коефіцієнт екранування труби _од = 0,75.

Довжина сталевої штаби:

lш = a n = 2 lт n = 3 20 = 60,0 (м).

Опiр розтікання струму заземлювача iз сталевої штаби:

(Ом).

Визначаємо розрахунковий опiр розтікання струму усього контура зазем-лення:

(9.4.4.)

де _ш - коефіцієнт екранування штаби (_ш = 0, 73).

Підставивши відповідні значення у формулу (9.4.4.), одержимо:

Одержана розрахункова величина опору заземлення задовiльняє зада-ним умовам:

R_зр < 4 Ом, тобто 2,21 < 4 Ом.

9.5. ПОЖЕЖНА ПРОФІЛАКТИКА

Характеристика виробництва за пожежною безпекою та заходи профi-лактики пожежної безпеки розробляються згiдно СНиП2.09.02-85 9.9 та ГОСТ 12.1.004-85.ССБТ 9.10.

Згідно ОНТП 24-86 9.11 і СНиПІІ-2-80 9.12 приміщення цеху розмiщується в будiвлі категорії "Д" (пожежо безпечне виробництво), степінь вогнестійкості якого В-1а (СНиП2-90-81 9.13).