Визначаємо активні опори короткого замикання обох обмоток трансформатора:

(4.25)

Індуктивні падіння напруги і опору обмотки трансформатора

Визначаємо умови товщини ізоляції між відповідним падінням напруги:



Визначаємо відносне індуктивне падіння напруги первинної і вторинної обмоток:

(4.26)

Визначаємо відносне індуктивне падіння на кожній обмотці:

(4.27)

Визначаємо індуктивний опір короткого замикання вторинної і первинної обмотки трансформатора:

Ом

Визначаємо відносне падіння напруги короткого замикання первинної і вторинної обмотки:

4.3 Зміни напруги при навантаженні трансформатора

Визначаємо величину відносної зміни напруги між обмотками трансформатора:

(4.28)

Визначимо напругу на захистах вторинної обмотки при навантаженні:

(4.29)

Для отримання номінальної напруги на виході трансформатора величиною 25В кількість витків вторинної обмотки слід зменшити. Остаточне значення витків:

(4.30)

4.4 Перевірка трансформатора на нагрівання

Визначаємо відкриту поверхню обмоток трансформатора:

(4.31)

Визначимо відкриту поверхню сердечника трансформатора:



(4.32)

Визначаємо перевищення температури обмоток і сердечника трансформатора під температурою оточуючого середовища при вказаному припущенні:

(4.33)

Вибираємо

Визначимо температуру нагріву трансформатора:

, (4.34)

де t¹ - температура оточуючого середовища;

Зведені дані:

Маса сталі сердечника 0,75кг

Маса міді обмоток 0,008кг

Відношення маси сталі і маси сердечника 5,5

Магнітні втрати в сердечнику 1,71Вт

Магнітні втрати в міді обмоток 2,16Вт

Коефіцієнт корисної дії 83%

Намагнічуючий струм 0,12А

Перевищення температури 25,40⁰С

Відносна змінна напруга 8,55%

4.5 Розрахунок показників надійності

Розвиток електромедичної техніки йде шляхом різкого збільшення включених в неї елементів. Частина цих елементів призначена для виконання лише електричних операцій (резистори, конденсатори, мікросхеми, транзистори, діоди, стабілітрони, тиристори), інші поєднують електричні та механічні операції (перемикачі, реле, електродвигуни, роз'єми).

Інтенсивність відмов елементів у схемі за 1 годину роботи визначається по формулі:

л_i=nЧл_oi , (4.35)

де л_i - інтенсивність відмов всієї групи елементів за 1 годину роботи;

n - кількість елементів даної групи в схемі;

л_оі - інтенсивність відмов елементів і групи за 1 годину.

Інтенсивність відмов елементів проектуємого макету за 1 годину роботи приведена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Інтенсивність відмов елементів

	n	лоіЧ10-6	ліЧ10-6
Резистори	13	0,05	0,65
Конденсатори	8	0,2	1,6
Мікросхеми	2	0,3	0,6
Транзистори	4	0,5	2,0
Діоди	11	0,05	0,55
Трансформатор	1	0,8	0,8
	n	лоіЧ10-6	ліЧ10-6
Перемикачі	1	0,2	0,2
Запобіжники	1	0,2	0,2

Інтенсивність відмови схеми за 1 годину роботи визначається за формулою:

л_загЧл_і, (4.36)

де л_заг - інтенсивність відмов схеми за 1 годину роботи;

n - кількість елементів;

і - поточний індекс сумарності;

л_і - інтенсивність відмови групи елементів.

л_заг 1/год

Середня наробка виробу на відмову визначається на основі одержаних даних за співвідношенням:

, (4.37)

де Т_О - середня наробка макету на відмову;

л_заг - інтенсивність відмови всієї схеми за 1 годину роботи:

Середня наробка макету на відмову дорівнює 151515 годинам.

Шляхи підвищення надійності

Практична експлуатація радіоелектронних макетів довела, що через помилки, допущені при розробці апаратури, виникає до 40% відмов; через помилки при виробництві апаратури - до 30%, а через помилки при експлуатації апаратури - до 30%.

Необхідна надійність закладається при розробці виробу, вузла або деталі тим, що їх конструювання виконується так, щоб в її частинах не виникало локальних перегрівів, електричних і механічних перенапруг, а матеріали, що застосовуються, відповідали умовам роботи. При проектувнні апаратури необхідно прагнути того, щоб час до початку старіння кожного елемента був більше необхідної довговічності виробу. Якщо для деяких окремих елементів це співвідношення не виконується, то для них необхідно передбачати періодичну профілактичну перевірку і заміну.

Для підвищення надійності і подовження періоду нормальної роботи резистора його використовують в полегшених режимах в умовах якісного тепловідводу. Для цього потужність, що відводиться, і напругу знижують в 2-4 рази в порівнянні з номінальними значеннями і забезпечують хороші умови охолоджування. Так, наприклад, при груповому монтажі резисторів на монтажних платах зазори між резисторами вибирають одного порядку з діаметром і не допускають спільного монтажу малопотужно навантажених резисторів. При груповому монтажі навантаження додатково знижується до 30% від номінального. Конденсатор, так само як і резистор, є одним з основних елементів схеми апарату. Для підвищення їх надійності в роботі конденсатори використовують при напругах в 2-4 рази нижче за номінальні і усувають можливість перегріву. Особливо чутливі до температури електролітичні конденсатори. Надійність електронних макетів в роботі багато в чому залежить від правильного режиму їх експлуатації. Іншими словами, на стадії проектування апарату надійність визначається наступними чинниками:

- вибором вірних схемних рішень;

- вибором елементів, матеріалів і режимів їх роботи;

- вибором оптимальних конструктивних рішень.

У процесі виробництва електронної медичної апаратури надійність визначається наступними чинниками:

- вибором відповідних технологічних процесів і суворим їх дотриманням;

- впровадженням автоматизації і механізації технологічних процесів виготовлення апаратури;

- вхідним контролем матеріалів і елементів схеми і самої апаратури;

- вибором відповідної методики налагодження апаратури;

- поточним і вихідним контролем апаратури, що виготовляється.

У процесі експлуатації апаратури надійність визначається наступними чинниками:

- високою кваліфікацією обслуговуючого персоналу;

- якістю технічного обслуговування;

- якістю технічних засобів обслуговування;

- умінням прогнозувати постійні відмови;

- умінням швидко знаходити причини відмов;

- швидко усувати несправності, що виникли.

4.6 Ремонтопридатність апаратури

Ремонтопридатність залежить від організації експлуатації апарату і від його властивостей.

Низька ремонтопридатність апаратури знижує коефіцієнт придатності і використання апаратури, а також приводить до великих витрат на її обслуговування. Іноді витрати на обслуговування перевищують вартість самої апаратури до 10 разів. Забезпечення ремонтопридатності апаратури - це передбачений комплекс заходів, що проводиться при проектуванні, розробці (виробництві) і експлуатації апаратури, що забезпечує скорочення тривалості технічного обслуговування і економічних витрат, полегшує технічне обслуговування апаратури персоналом, що має середню кваліфікацію при нормальних умовах експлуатації.

Ремонтопридатність визначається наступними чинниками:

- конструктивними;

- організаційними;

- умовами експлуатації;

- матеріально-технічним забезпеченням.

Конструктивні чинники ремонтопридатності

Абсолютно очевидно, що чим складніша апаратура, тим більше елементів вона містить, тим частіше вона виходить з ладу і тим більше часу займає її технічне обслуговування. Однак можна завжди передбачити заходи, що підвищують ремонтопридатність. До них треба передусім віднести маркування. Маркування елементів дозволяє в 1,5 рази скоротити час на пошуки елемента, що відмовив. На пошуковий час також безпосередньо впливають індикація несправності у вузлі, блоці, наявність контрольних точок для виміру параметрів і контрольно-випробувальної апаратури.

Від конструктивних особливостей залежить не тільки час пошуку, але і час заміни елемента або вузла, що відмовив. У свою чергу, час заміни елемента, що відмовив, залежить, в основному, від доступності елемента і особливостей його кріплення.

Організаційні чинники ремонтопридатності

До організаційних чинників відносяться:

а) підготовка обслуговуючого персоналу. За рахунок спеціальної підготовки персоналу з пошуку і усуненню відмов в апаратурі час простою при поточному ремонті можна скоротити в декілька разів;

б) наявність і якість технічної документації. Добре розроблена технічна документація повинна містити: алгоритм пошуку несправностей елементів, трактові схеми, карти напружень і опорів, вказівки для вимірювання параметрів схем і т.п.;

в) організація технічного обслуговування. Погана організація технічного обслуговування може звести на нівець всі заходи, направлені на підвищення ремонтопридатності апаратури. Наприклад, якщо для технічного обслуговування виділяється недостатня кількість обслуговуючого персоналу, то час очікування ремонту може перевищити час самого ремонту.

Чинники експлуатації

До чинників експлуатації треба віднести:

а) навколишнє середовище (температуру, вологість, атмосферний тиск і т.п.);

б) умови роботи обслуговуючого персоналу (освітленість, акустичні і промислові шуми).

Треба мати на увазі, що складні умови експлуатації, крім відмов, зумовлених властивістю апаратури, викликають 20-30% відмов з вини обслуговуючого персоналу.

Матеріально-технічне забезпечення

До чинників матеріально-технічного забезпечення треба віднести наявність інструментів, запасних елементів, допоміжних засобів.

4.7 Технічне обслуговування. Методи поточних ремонтів макету

Технічне обслуговування апаратури має на меті відновлення втраченої якості роботи апаратури. Внаслідок технічного обслуговування апаратури підтримується в працездатному стані або повертається до нього, якщо він був втрачений. Технічне обслуговування проводиться або після появи відмови (поточне обслуговування), або до появи (профілактичне обслуговування).

Профілактичне обслуговування передбачає дії, що виконуються для попередження відмов, тобто для попередження поточного обслуговування. Профілактичні заходи розробляються на основі аналізу несправностей і їх симптомів.

Якщо симптоми з'являються періодично, то визначають період їх появи і до цього періоду залучають профілактичні заходи, незалежно від появи симптомів. Якщо ж симптоми з'являються нерегулярно, то поява їх є сигналом для проведення поточного ремонту.

Розрізнюють 4 методи ремонту:

- ремонт методом заміни і подальшого відновлення агрегату, цей

метод називається агрегатним. При цьому час непрацездатного стану апаратури значно скорочується. Однак економічно цей метод невигідний через необхідність містити в запасі цілі блоки, вузли або агрегати. Тому для нього застосовується економічне обґрунтування, тобто необхідно порівняти економію коштів за рахунок підвищення готовності з перевитратами за рахунок вмісту в них агрегатів, блоків і т.п.;

- ремонт методом заміни елемента, що не відновлюється. Донедавна до елементів, що не відновлюються, відносили резистори, конденсатори, електровакуумні і напівпровідникові прилади. У цей час до елементів, що не відновлюються, потрібно відносити друкарські елементи, пресовані модулі, мікросхеми і т.п. Застосування таких елементів дає ряд переваг: економія витрат часу на знаходження несправності і на заміну елемента, використання персоналу з більш низькою кваліфікацією, зменшення ймовірності поломок при ремонті, забезпечення доступності без збитку для щільності компонування всередині елемента, що не відновлюється. Вже встановлений факт, що заміна модулів економічно більш вигідна, ніж їх відновлення. Якщо заміну модулів поєднувати з вбудованою індикацією несправності, то майже виключається необхідність у висококваліфікованому обслуговуючому персоналі. Модульна конструкція більш виправдана для складної апаратури;

- ремонт при наявності резервування застосовується в найбільш відповідальних випадках. Суть його полягає в тому, що блок, що відмовив, або агрегат автоматично замінюється резервним. Апаратура продовжує виконувати блок функцій і блок, що вийшов з ладу, ремонтують. Цей метод вимагає великих витрат;

- заміна поточного ремонту профілактичним обслуговуванням. З цією метою всі відмови ділять на дві групи:

1) профілактичні;

2) непрофілактичні.

Профілактичними відмовами вважаються ті, які можна запобігти в процесі профілактики. Інші відмови - непрофілактичні.

До профілактичних відмов відносяться майже всі постійні відмови і частина раптових, виникнення яких є функцією непрацюючого елемента. При постійній зміні параметра елемента завжди можна визначити час роботи, через який цей параметр досягне граничного значення.

Поява раптових відмов нерозривна із зміною параметрів і появою симптомів. Тому передбачувати їх можна тільки знаючи хоч би середній час напрацювання на відмову.

У загальному випадку для прийняття обґрунтованого рішення на профілактичну заміну елемента необхідно знати, яким законом визначається час його безвідмовної роботи. Практика заміни ламп після закінчення певного часу зараз визнано хибною, так як вона не базувалася на закономірностях відмови ламп. Тому така практика не стільки попереджала відмови, скільки приводила до них.

Нижче приводяться відомості про частку (%) профілактичних відмов для деяких груп елементів:

- електровакуумні прилади - 60-80,

- напівпровідникові прилади - 40-60,

- реле, перемикачі - 50-60,

- електромотори, трансформатори - 40-60,

- резистори, конденсатори 20-30.

Вже з цих даних видно, що профілактичне обслуговування не може виключити поточний ремонт. Потрібно мати на увазі, що в процесі профілактики обслуговуючий персонал нерідко вводить нові несправності, тим самим знижує перевагу профілактичного обслуговування.

Крім того, застосування профілактичного обслуговування потрібно застосовувати тільки тоді, коли воно дає економічний ефект.

При здійсненні поточного ремонту розрізнюють 4 стадії:

- встановлення наявності несправностей;

- встановлення характеру відмови;

- усунення несправності;

- перевірка апаратури після ремонту.

Ці етапи є при будь-якому методі ремонту. Тому зіставляючи час, що витрачається на кожний етап при різних етапах ремонту, можна порівняти різні методи і вибрати оптимальний. При ручному пошуку елементів, що відмовили, і ремонті методом заміни елемента, що не відновлюється, співвідношення часу по етапах приблизно наступне:

- встановлення наявності несправностей - 3%;

- встановлення характеру відмови і заміна елемента, що відмовив - 61%;

- усунення несправностей - 15%;

- перевірка апаратури після ремонту 21%.

При проведенні поточного ремонту ремонтник, як правило, виконує наступні операції:

- огляд і спостереження;

- консультації з обслуговуючим персоналом;

- отримання і установка макетів і інструментів;

- читання технічних описів, інструкції по експлуатації та іншої технічної документації;

- приєднання (від'єднувати) випробувальної і іншої апаратури;

- випробування і вимірювання;

- збирання або розбирання;

- забезпечення доступності;

- чищення і змазка;

- видалення, заміна або відновлення несправного елемента;

- отримання матеріалів і елементів для заміни;

- установка агрегатів, блоків, модулів;

- регулювання;

- очікування ремонту в зв'язку з відсутністю необхідних матеріалів;

- запис результатів вимірювання.

Зрозуміло, всі ці операції необов'язкові для ремонту різних апаратів.

Розрахунок ремонтопридатності макету

Основним показником ремонтопридатності макету є середній час його відновлення після появи в ньому несправностей. Час відновлення складається з трьох основних складових та визначається за формулою:

Т_в=Т_акт+Т_адм+Т_сн, (4.38)

де Т_в - загальний час відновлення;

Т_акт - активний час відновлення;

Т_адм - адміністративний час відновлення;

Т_сн - час споживання.

В даному випадку ми обмежуємо визначенням активного часу відновлення, так як час споживання та адміністративний час більш відносяться до організації виробництва.

Умова імовірності відмови елементів можна визначити за формулою:

, (4.39)

де q_і - імовірність відмови елементів;

л_і - інтенсивність відмови всієї групи елементів;

л_заг - інтенсивність відмови схеми за 1 годину роботи.

Якщо підставити в формулу дані, вирахувані в попередньому розділі, отримаємо наступні результати:

; ;

; ;

; ;

; .

Середній час ремонту виробу можна визначити за формулою:

, (4.40)

де Т_акт.ср - середній час ремонту;

n - кількість елементів, використаних у макеті;

і - поточний індекс сумарності;

q_i - умовна імовірність відмови елементів і групи;

Т_акт - активний час ремонту.

Максимальний активний час ремонту визначається по формулі:

(4.41)

де Т_акт.max - максимальний активний час ремонту макету.

Таблиця 4.2

Середній час ремонту

Найменування елементу	Середній час ремонту
	Такт.ср.min	Такт.ср.max
Резистори	0,3	1,275
Конденсатори	0,4	1,7
Мікросхеми	1,2	2,1
Транзистори	0,8	1,9
Діоди	0,45	1,4
Трансформатор	1,2	2,8
Перемикачі	0,25	1,083
Запобіжники	0,1	0,45

Мінімальний активний час ремонту визначається по формулі

(4.42)

де Т_акт.min - мінімальний активний час ремонту макету.

Середній час ремонту макету можна приблизно визначити по формулі:

, (4.43)



5. Конструкторський розділ

Виготовлений макет блоку живлення для електродвигуна постійного струму має вигляд пластмасового короба.

Макет живиться від промислової мережі напругою 220 В та частотою 50 Гц.

В середині макету знаходиться друкована плата, на якій розташована схема блоку живлення, да плати приєднаний радіатор, що забезпечує відвід тепла, а також дозволяє витримувати більше навантаження по струму ( до 5 А). До макету приєднаний мережаний шнур. Апарат починає роботу після вмикання мережаного тумблера, який винесений на лицьову панель макету. Також для зручності на панель винесений світло діод, який сигналізує про роботу апарату.

Для більш надійного захисту лабораторного макету використовуються два запобіжники, які розміщені у пластмасовому корпусі і винесені на бокові панелі. Один запобіжник номіналом 1А підключений до первинної обмотки трансформатора і запобігає різким скачкам напруги в мережі. Інший запобіжник номіналом 2А встановлений на виході стабілізатора і захищає його від перенавантаження по струму та від короткого замикання.

На бокових поверхнях та на підставці виконані щільові отвори для забезпечення кращого вентилювання і охолодження силових елементів схеми.

Габаритні розміри лабораторного макету - 10022002400 мм.



6. ПРАВИЛА РОБОТИ З АПАРАТОМ

Для того, щоб прилад забезпечував якісну тривалу експлуатацію, необхідно дотримуватись окремих правил та рекомендацій.

Після транспортування приладу в упаковці в умовах, що відрізнялися від нормальних, приступати до його експлуатації можна не раніше ніж через чотири години після утримання його в нормальних умовах, вказаних в технічних характеристиках на даний виріб.

Встановити прилад на робочому місці у зручному для роботи положенні.

Підключити до виходу блока живлення необхідне навантаження.

Проконтролювати відсутність механічних пошкоджень корпусу приладу, а також шнура живлення. При знаходженні несправностей прилад експлуатувати не можна.

Вилку шнура живлення вставити в мережану розетку та увімкнути перемикачі.

Прилад буде працездатний не пізніше ніж через хвилину.

Для більш більшого терміну служби і точних показань блоку живлення вхідна напруга на мікросхему бажана вибрати близько 40 В. При цьому на виході блоку живлення діапазон регулювання напруги складає від 3 до 30 В. Необхідно враховувати, що при великих струмах навантаження і малій вихідній напрузі на транзисторі \/Т1 буде розсіюватися потужність, рівна:

Рр = (Uвх-Uвих)*Ін (Вт)

Тому, якщо немає необхідності у високих вихідних напругах, вхідна напруга бажана знизити до 20...25 В.

Вихідна напруга контролюється вольтметром. Для контролю струму можна включити амперметр. Резистор R4 варто оснастити шкалою, від градуйованої від мінімуму струму спрацьовування захисту до максимуму. У якості R4 можна використовувати багатооборотний, або будь-який інший резистор з верн'єрним пристроєм.



7. Економічна частина

7.1 Розрахунок собівартості блоку живлення

Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом продукції під час планування, обліку і калькуляції собівартості продукції групуються за статтями (згідно Положення планування обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості - постанова Кабінету міністрів України від 26.03.1996 р.):

- сировина і матеріали;

- покупні комплектуючі вироби;

- паливо та енергія на технологічні цілі;

- основна заробітна плата робітникам;

- додаткова заробітна плата виробникам;

- відрахування на соціальні заходи;

- загальногосподарські витрати;

- загальновиробничі витрати;

- позавиробничі витрати.

Таблиця 7.1

Зведена калькуляція собівартості і відпускної ціни приладу

Найменування статей витрат	Сума, грн	У відсотках до повної собівартості
Сировина і матеріали	22.33
Куповані вироби та напівфабрикати	44,341
Електроенергія для технічних цілей	1,035
Основна зарплата виробничих робітників	9,165
Додаткова зарплата виробничих робітників	3,666
Відрахування на соціальне страхування	6,672
Загальновиробничі витрати	6,416
Загальногосподарські витрати	10,08
Виробнича собівартість	103,7
Позавиробничі витрати	15,555
Повна собівартість	119,255
Прибуток	29,8
Гуртова ціна	149
Податок на додану вартість	29,8
Гуртова ціна з ПДВ	178,8

Таблиця 7.2

Розрахунок за статтею «Сировина і матеріали»

Найменування деталей	Кількість деталей на прилад	Найменування матеріалу	Одиниця виміру	Норма витрат матеріалу на 1 деталь	Ціна за одиницю, грн	Сума, грн
Корпус	1	метизи	шт	8	0,2	1,6
Плата	1	Фольгова ний склотекстоліт	м2	0,09	100	9
	1	Хлорне залізо	л	0,1	32	3,2
	1	маркер	шт	1/100	8	0,08
	1	припой	кг	0,05	100	5
	1	спирт	л	0,01	70	0,7
Разом						20,3
Транспортно-заготівельні витрати (10%). Всього:						2,03 22,33

Таблиця 7.3

розрахунок вартості покупних деталей

Найменування	Тип, марка	Кількість на прилад, шт	Ціна за одиницю, грн.	Сума, грн.
1	2
Резистори	МЛТ-0,125-1 кОм	4	0,1	0,4
	РП1-63-3,3 кОм	1	1	1
	РП1 -63-6,8 кОм	1	1	1
	МЛТ-0,125-510 Ом	1	0,04	0,04
	МЛТ-0,125-0,45 Ом	1	0,04	0,04
Конденсатори	К50-29-250В-2,2мкФ	2	1,2	2,4
	К17-73-250В-0,1мкФ	2	0,8	0,8
	К17-73-250В-0,0047 мкФ	1	0,25	0,25
Микросхема	К 142 ЕН 3	1	1,5	1,5
Трансформатор	МИКН.671.141.001	1	10	10
Діоди	КД 213 А	4	0,22	0,88
	АЛ 307 БМ	1	0,5	0,5
Транзистори	КТ 819 БМ	1	1	1
	КТ 361	1	0,3	0,3
Вставка плавкая	ПВТВ - 19-2 А	1	0,2	0,2
Перемикачі		2	0,5	1
Амперметр	М42305	1	7	7
Вольтметр	М 4251	1	7	7
Корпус	Z - 1	1	12	12
Разом				40,31
Транспортно-заготівельні витрати, 10 %				4,031
Всього				44,341

Таблиця 7.4

Розрахунок вартості електроенергії для технологічних цілей

Споживач струму	Потужність споживача, кВт	Час працювання споживача, год	Ціна за кВт.год, грн	Вартість електроенергії, грн.
Паяльник	0,025	0,9	1	0,0225
Електрична дриль	0,025	0,5	1	0,0125
Комп'ютер	0,5	2	1	1
Осцилограф	0,025	1,25	1	0,03
Макет	0,2	1,25	1	0,25
Разом				1,315

Таблиця 7.5

Розрахунок заробітної плати виробничих робітників

Види робіт	Норма часу, год	Середній розряд	Часова тарифна ставка, грн.	Заробітна плата, грн..
Заготівельні	1	II	1,875	1,875
Слюсарні	0,5	III	2,306	1,153
Монтажні	1	III	2,306	2,306
Виготовлення плати	0,1	III	2,306	0,2306
Регулювання	1	V	2,88	2,88
Випробування і знаття характеристик	0,25	V	2,88	0,72
Всього				9,165

7.2 Розрахунок додаткової заробітної плати

Приймаємо додаткову заробітну плату у розмірі 40% від основної заробітної плати:

Дзп = Озп * 0,4 = 9,165 * 0,4 = 3,666 (грн.) (7,1)

Розрахунок за статтею «Відрахування на соціальні заходи»

Терміном на 2006р. задається ставка 52% від суми основної і додаткової заробітних плат:

Всоц = (Озп + Дзп) * 0,52 = 6,672 (грн.)(7,2)

Розрахунок загально - виробничих витрат.

Приймаємо величину витрат рівною 70% від основної заробітної плати:

Зв = 9,165 * 0,7 = 6,416 (грн.)(7,3)

Розрахунок загально - господарських витрат

Приймаємо витрати рівними 110 % від основної заробітної плати:

Зг = 9,165 * 1,1 = 10,08 (грн.)(7,4)

Розрахунок позавиробничих витрат.

Позавиробничі витрати рахуються в процентах від виробничої собівартості. Приймаємо процент рівним 15:

Вс = 22,33 + 44,341 + 1,315 + 9,165 + 3,666 + 6,672 + 6,416 + 10,08 =

103,7

Пв = 103,7 * 0,15 = 15,555 (грн.) (7,5)

Повна собівартість дорівнює сумі виробничої собівартості і поза виробничих витрат:

С = 103,7 + 15,555 = 119,255 (грн.) (7,6)

Прибуток дорівнює 25 % від повної собівартості:

П = 119,255 * 0,25 = 29,82 (грн.) (7,7)

Гуртова ціна розраховується як сума повної собівартості і прибутку:

Гц = 119,25 + 29,82 = 149 (грн.)(7,8)

Податок на додану вартість розраховується в процентах від оптової ціни (20%)

ПДВ = Гц * 0,2 = 149 * 0,2 = 29,8 (грн.) (7,9)

Оптова ціна з ПДВ розраховується як сума гуртової ціни та ПДВ:

Оцпдв = 149 + 29,8 = 178,8 (грн) (7,10)



8. Використання ПЕОМ

В цьому розділі по завданню до дипломного проекту виконуємо моделювання та комп'ютерний аналіз роботи схеми блоку живлення завдяки якому було застосовано: графічний пакет Electronics Workbench та графічний редактор.

Програма Visio дозволяє не тільки розробляти схеми і будувати ескізи в середовищі Windows.

Visio - потужний редактор ділової графіки. За допомогою вбудованих у нього шаблонів, трафаретів і стандартних модулів можна швидко й ефективно створювати як найпростіші схеми, так і дуже складні креслення або діаграми. Після освоєння дуже простого інтерфейсу Visio дозволяє створення користувальних зображень будь - якої складності, перетвориться в гру, схожу зі складанням кубиків.

Для створення високоточних малюнків або розробки і впровадження нових властивостей фігур можна використовувати особливий режим роботи - режим електронної таблиці.

Всі основні елементи Visio звично утримуються в одному вікні, що називається “Вікно додатка” або “Головне вікно”.

У заголовку вікна, що являє собою синю смужку, у лівому куті показана назва додатку і ім'я відкритого файлу, а в правому - стандартні кнопки для згортання, відновлення і закриття додатка.

Найбільш важливим елементом інтерфейсу є панель меню Menu Bar. Це спеціальна панель, за допомогою якої можна одержати доступ практично до всіх можливостей додатка.

У меню Edit і на панелі інструментів Standard знаходяться дві дуже зручні при створенні малюнка команди - скасування (Undo) і повернення (Redo). Команда Undo дозволяє скасувати виконання декількох останніх кроків і повернутися до більш ранньої версії зображення. Команда Redo дозволяє знову виконати скасований раніше крок.

Елементом, що значно полегшує роботу з інструментами Visio, є панель інструментів. По умовчанню при відкритті документа відчиняється стандартна панель інструментів і панель форматування, що розташовується під панеллю меню.

Крім наборові стандартних панелей інструментів у Visio можна створити користувальні панелі. На них можна розмістити найбільше необхідні стандартні інструменти або інструменти розроблені користувачем.

Головна складова головного вікна - це вікно редагування, основним елементом якого є малюнок. Лист малюнка - це поле, у якому можна

уставити фігури, графічні елементи і текст так, щоб утворилося потрібне зображення.

Для полегшення роботи з фігурами і зручності орієнтації на полі малюнку відображена сітка. Частота сітки змінюється автоматично при зміні масштабу відображення малюнка. Ліві верхні краї вікна редагування зайняті лінійками, які служать для визначення положення графічних малюнків щодо координатної мітки, початок якої по умовчанню розташований в лівому нижньому куті листа.

У вікні редагування може знаходитися тільки один лист, проте його розміри не обмежені. По умовчанню розміри листа відповідають 210297мм. Проте документ Visio може містити декілька листів - це робить його схожим на книгу, тому що кожен лист може містити зображення. Для швидкого переходу до потрібного листа малюнка можна використовувати ярличок Page tab. Всі ярлички листів розташовані в лівому нижньому куту вікна редагування. Доступ до листа здійснюється одинарним клацанням лівою кнопкою миші по необхідному ярличку.

Використанні програми Workbench у дипломному проектуванні дає змогу малювати електричну схему, проектування, розробляти та внедряти нові елементи, які дозволяли збільшувати надійність. Також ми маємо можливість перевірити схему на працездатність та виправити помилки. Інтерфейс користувача складається з: меню, панелі інструментів та робочої області. Меню складається з слідуючих компонентів: меню роботи з файлами (File), меню редагування (Edit), меню роботи ланцюга (Circuit), меню схем (Analysis), меню роботи з вікнами (Windows), меню роботи з файлами справок (Help).

Панель інструментів складається з “швидких кнопок”, які мають аналоги в меню, кнопок запуска та призупинки схем, набору радіоелектронних аналогових та цифрових деталей, індикаторів, елементів управління та інструментів.

Порядок проведення робіт для розробки принципової електричної схеми

Запустити EWB

Підготувати новий файл для роботи. Для цього необхідно виконати слідуючи операції з меню: file / new, file / save as. При виконанні операції save as буде необхідно вказати ім'я файлу та каталог, в якому буде зберігатися схема.

Необхідно перенести елементи заданої схеми на робочу область EWB. Для цього необхідно вибрати розділ на панелі інструментів, в якому знаходиться необхідний елемент, а потім перенести його на робочу область.

З'єднати контакти елементів і розшукати елементи в робочій області для отримання необхідної схеми. Для з'єднання двох контактів необхідно натиснути по одному з контактів основною кнопкою миші та довести курсор до другого контакту. У випадку необхідності можна добавити доповнюючи вузли. Можна використовувати операції над положенням елементу, таким як обертання (rotate), розворот (flip)…

Поставити необхідні номінали кожного елементу. Для цього необхідно двічі натиснути мишею на елементі. Коли схема зібрана та готова до запуску, натиснути кнопку включення живлення на панелі інструментів.

Виконати аналіз схеми, використовуючи інструменти індикації.

Вивід терміналу здійснюється двійним натисканням клавіші миші на елементі. У випадку необхідності можна користуватися кнопкою Pause.

9. ПИТАННЯ Техніки безпеки, ОХОРОНИ праці та ЕКОЛОГІЧНоЇ БЕЗПЕКИ

9.1 Техніка безпеки

При виконанні монтажних робіт необхідно дотримуватися основних правил техніки безпеки.

Найбільш небезпечним для життя людини є поразка електричним струмом. Дія струму на організм людини залежить від сили струму, напруги, частоти, часу впливу, шляху проходження струму, індивідуальних особливостей організму людини.

Чим більше сила струму, тим більше імовірність поразки (сила струму 0,1 А і вище є смертельною для людини). Чим вище напруга струму, тим менше опір шкіри людини і більша небезпека поразки. Безпечною для життя є напруга не вище 40 В.

Основними причинами ураження електричним струмом персоналу при технічному обслуговуванні, ремонті (технічних іспитах і регулюванні) та монтажі електромедичної апаратури є:

- випадковий дотик без захисних засобів або небезпечне наближення до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою;

- дотик до металевих частин електроустаткування, що не стромупровідні, але опинились під напругою внаслідок ушкодження ізоляції або захисних устроїв;

- порушення правил технічної експлуатації електроустановок і правил техніки безпеки.

Електричний струм, проходячи через живий організм, робить тепловий, хімічний і біологічний вплив.

Ступінь ураження електричним струмом залежить від різноманітних чинників, основним із яких є шлях проходження струму через тіло людини, час його дії, розмір струму, рід струму, частота, навколишнє середовище (вологість і температура повітря), індивідуальні властивості організму.

Найбільш небезпечний подовжений шлях струму через тіло людини (рука-нога, голова-нога), коли струм проходить через серце, м'язи грудної клітини. Чим довше за часом протікання струму через людину, тим тяжкіші наслідки, ймовірніше смертельний наслідок.

Для зменшення розміру струму, що протікає крізь тіло людини при дотику до струмоведучих частин електроустановок, що знаходяться під напругою, необхідно штучно збільшити сумарний опір організму людини за рахунок застосування ізолюючих захисних засобів.

Основою організації безпечної роботи електромеханіків є їх висока технічна грамотність і свідома дисципліна, оволодіння безпечними і раціональними прийомами роботи, суворе виконання організаційних і технічних заходів, що забезпечують безпеку робіт.

Ремонт електромедичної апаратури, наприклад, заміна запобіжників, радіоелементів, ламп, пайка і монтаж у схемі апарата, підключення блоків, вимірювальних макетів, розбирання апарата і т.п. повинні виконуватися при відключеному від мережі апараті і знятому заряді з конденсаторів, фільтрів випрямлячів і з електронно-променевої трубки. Забороняється ремонтувати електромедичну апаратуру під час її роботи.

Всі підключення і відключення контрольно-вимірювальних макетів при пошуку несправностей (вимір режимів роботи складових частин виробу), що потребують розірвання електричних ланцюгів, що знаходяться під напругою, повинні провадитися при повному знятті напруги.

Забороняється одночасне регулювання електромеханіком під напругою декількох апаратів (блоків).

До подачі напруги при регулюванні, технічному обслуговуванні й інших роботах металеві корпуса електромедичної апаратури класу захисту 1,01 і вимірювальних макетів повинні бути заземлені (занулені) відповідно до “Інструкції з захисного заземлення електромедичної апаратури в установах системи Мінздраву СРСР”. При відключенні апаратури провід захисного заземлення від'єднують в останню чергу.

Апарат при регулюванні необхідно розташовувати так, щоб електролітичні конденсатори напругою вище 100 В знаходилися проти особи регулювальника і не були звернені убік сусідніх робочих місць.

При неможливості виконання даних умов варто застосовувати з боку сусідніх робочих місць маски з оргскла, що захищає працівників від опіків електролітом конденсатора, що розірвався.

Для регулювання необхідно організувати робоче місце: спеціально обладнаний робочий стіл достатньої площі і тривкості, виконаний із діелектричного матеріалу (дерева, пластика і т.п.) і які мають полки для розміщення контрольно-вимірювальної апаратури, джерела живлення, окремий електрощіток із загальним вимикачем, запобіжниками (автоматами), сигнальною лампою (вольтметром), штепсельними гніздами і розетками і затискачем захисного заземлення. Регулювання може провадитися одним регулювальником при другій особі, що має групу по техніці безпеки не нижче III.

Робочі місця електромеханіків повинні бути відділені перегородкою, добре освітлені і мати додаткове освітлення з можливістю підсвічування монтажу.

Електроживлення робочих місць повинно бути роздільне із запобіжниками на кожному столі.

Забороняється включати апарат у розетку за допомогою оголених проводів без вилок.

Заземлені предмети, наприклад, металеві труби водопроводу, опалення, каналізації й ін., що знаходяться в помешканнях ремонтного підприємства, де провадяться роботи з електромедичною апаратурою, що знаходиться під напругою, повинні бути захищені дерев'яними щитами (недоступні для доторку під час роботи).



9.2 Охорона праці

Типове робоче місце монтажника радіоапаратури і приладів в умовах одиничного дрібносерійного виробництва включає в себе:

- однотумбовий стіл;

- гвинтовий стілець;

- збиральна підвіска для креслення;

- регульований по вертикалі та по горизонталі світильник;

- скриня для відходів, яка кріпиться на шарнірах;

- підставка для електропаяльника та опалювача;

- газоприймач місцевого підсосу;

- панель для включення контрольно-вимірювальних приладів з клемою для заземлення.

Верхня кришка столу покривається жароміцним пластиком. При необхідності регулювання температури нагріву електропаяльника та опалювача робоче місце оснащується автотрансформатором або автоматичним пристроєм для регулювання температури жала електропаяльника.

Комбіноване освітлення (загальне та місцеве) повинно забезпечувати освітлення в робочій зоні 300 - 400 Лк.

В холодний та перехідний періоди року температура в робочій зоні повинна бути 18...20⁰С, відносна вологість повітря - 60…40%, швидкість руху повітря - 0,2 м/с; в теплий період року: температура 22 …25⁰С, відносна вологість повітря - 60…40%, швидкість руху повітря - 0,3 м/с.

Такий мікроклімат в виробничому приміщенні підтримує механічна загально - обмінна вентиляція.

Клеми вводу електроенергії до робочого місця повинні бути огороджені заради уникнення випадкового доторкання. Штепсельні роз'єми, а також обробки дротів та кабелів в електроінструментах повинно суворо відповідати технічним вимогам.

Підлога під ногами радіомонтажника повинна бути суха та ізольована від металічних частин.

Напруга живлення електропаяльників та ті глей повинна бути 36 В, для опалювачів та випробувачів - 6 В, для вимірювальної апаратури - 220 В.

При роботі з напівпровідниковими приладами та мікросхемами необхідно пам'ятати, що повинні бути заземлені: руки радіомонтажника, корпус (жало) електропаяльника, корпуси напівавтоматичних та автоматичних установок, які призначені для монтажу напівпровідникових приладів та мікросхем; корпуси вимірювальної та іншої апаратури.

Всі непід'єднані до лінії заземлення предмети (інструменти, малогабаритні прилади, комплектуючі вироби в металевій антистатичній тарі або без неї тощо) повинні розташовуватись на заземленій металевій пластині робочого столу.

Раціональне розташування інструментів сприяє необхідній планіровці робочого місця, усуненню зайвих рухів, зменшенню стомленості, що скорочує втрати робочого часу та збільшує, таким чином, продуктивність праці. Регульована висота сидіння стільців, а також розташування робочих поверхонь дозволяють забезпечити робітнику найбільш сприятливі умови праці.

9.3 Екологічна безпека

Екологічна безпека - одне з найважливіших питань охорони праці, якому приділяється багато уваги як з боку охорони здоров'я, так і з боку держави.

Дана науково-дослідна робота сполучена з впливом електромагнітних полів. Багаточисельні дослідження фахівців довели, що сучасні прилади (технічні засоби, фізіотерапевтичне устаткування, побутова електронна апаратура, засоби зв'язку, офісна техніка і т.п.) являються джерелом різних випромінювань у широкому діапазоні, що шкідливо впливають на здоров'я людини і навколишнє середовище.

Застосування в апараті силового трансформатора, за допомогою якого забезпечується зниження змінної напруги з 220В до 30В, пов'язане з перетворенням електромагнітної енергії і утворенням електромагнітних полів. Тому рекомендується встановлювати апарат на відстані не менш 0,5 м. від людини, яка працює з цим апаратом. Не дозволяється переносити працюючий апарат в руках. В наслідок роботи трансформатора нагрівається пластмасовий корпус і виділяються шкідливі пари, тому працювати з апаратом потрібно в приміщенні, що добре вентилюється. Апарат потребує регулярного технічного огляду з метою контролю нормальної працездатності всіх елементів, особливо застосованих в схемі електролітичних конденсаторів, пошкодження яких може призвести до витоку електроліту і отруєння людини його парами.

Размещено на Allbest.ru