Мережі та послуги документального електрозв’язку

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

ІнРТЗП

Кафедра ТКСТБ

Контрольна робота

З дисципліни: «Системи документального електрозв'язку»

На тему: Мережі та послуги документального електрозв'язку

Виконала:ст.гр.ТК-07з/в

Гаврищук Л.І.

Вінниця 2010

Зміст

Вступ

1. Послуги та мережі документального електрозв'язку

1.2 Передача даних

1.3 Електронна пошта

1.4 ІР-телефонія

1.5 Факсимільний зв'язок

1.6 Телеграфний зв'язок

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасні мережеві технології повинні забезпечити надійну, швидку достовірну передачу цифрових даних по каналах зв'язку. Хоча між відомими технологіями існують суттєві відмінності, всі вони базуються на загальних принципах архітектури та передачі даних, які розглядаються у дисципліні «Системи документального електрозв'язку» (СДЕЗ).

Документальний електрозв'язок (documentary telecommunication) - це вид електрозв'язку, який забезпечує передачу документальних повідомлень. До документальних повідомлень відносяться літерно-цифрові повідомлення, а також графічний та ілюстративний матеріал - рукописи, креслення, фотографії тощо.

У загальному випадку під інформацією розуміють сукупність відомостей про які-небудь події, явища або предмети. Для передачі або зберігання інформації використовують різні знаки, що дозволяють представити її в деякій формі. Цими символами можуть бути слова і фрази людської мови, жести та малюнки, форми коливань, математичні символи тощо. Сукупність знаків, що містять ту або іншу інформацію, називають повідомленням . Так при телеграфній передачі повідомленням є текст телеграми, що являє собою послідовність окремих знаків - букв і цифр. При розмові по телефоні повідомленням є неперервна зміна в часі звукового тиску, що відображає не тільки зміст, але й інтонацію, тембр, ритм і інші властивості мови. При передачі рухомих зображень у телевізійних системах повідомлення являє собою зміну в часі яскравості елементів зображення.

Передача повідомлень (а отже, і інформації) на відстань здійснюється і за допомогою якогось матеріального носія (паперу, магнітної стрічки і т.п.) або фізичного процесу (звукових або електромагнітних хвиль, струму і т.п.). Фізичний процес, що відображає передане повідомлення, називається сигналом.

1. Послуги та мережі документальний електрозв'язку

Документальний електрозв'язок забезпечує передачу засобами електрозв'язку текстової і графічної інформації, а також двійкових файлів. Сукупність мереж і служб ДЕЗ різної приналежності на території України утворює систему ДЕЗ України, якою надаються послуги:

-- по передачі телеграм (служба ТГ-3К);

-- абонентському телеграфуванню (служба Телекс);

--передачі факсимільних повідомлень (служби Телефакс і Бюро факс);

--ІР-телефонія;

-- передачі даних (ПД);

-- електронній пошті (ЕП);

--забезпечується доступ до інформаційно-довідкових служб (ІДС) і здійснюється передача газет.

Склад існуючої системи ДЕЗ відображено на рис.3.1, а принцип її побудови на рис.1.1.

ТС - технологічні служби постійні служби та зв'язки

ІС - інформаційні служби імовірні служби та зв'язки

ІДС - інформаційно-довідкові служби

Рис.1.1. Склад системи ДЕЗ

1.2 Передача даних

Національна мережа передачі даних УкрПак (міжнародний код ОМС2550) базується на технології frame-relay. Мережа побудована з використанням обладнання Hughes Network System (США) і працює 24 години на добу, 7 діб на тиждень.

Мережа УкрПак безпосередньо взаємодіє з мережами DАТЕХ-Р (Німеччина), Global Опе (Deutscher Теlecom, Sprint, France Теlесоm), РОLРАК (Польща), ROSРАК (Росія), ВЕLРАСК (Білорусь) та забезпечує транзитні зв'язки більш як з 100 мережами світу.

Підрозділи УкрПак працюють в усіх областях України.

Підключення до мережі забезпечує:

– безпосереднє підключення синхронних або асинхронних терміналів виділеними каналами

– шлюзи в більш як 100 мереж світу

– широкий спектр протоколів (ТСР/ІР, Х.25, Frame relay, SDLC тощо)

– роботу абонентського терміналу на швидкості до 2 Мбіт/с

– повний спектр послуг протоколу передачі електронної пошти Х.400

Можливості:

-- надання абонентам постійних і комутованих віртуальних каналів

– встановлення місцевих вихідних/вхідних сполучень в Україні, а також міжнародних сполучень

– захист інформації

– передача даних між користувачами в діалоговому режимі, обміну файлів та в режимі телеконференцій

– Іможливість обміну інформацією між терміналами, що працюють на різних швидкостях, режимах та з різними кодами

– пріоритетне надання повідомлень

– багатоадресна передача інформації

– доступ до інформаційно-довідкових служб.

СОП (Система обміну повідомленнями). Функціональна структура СОП приведена на рис.1.2. У цій моделі користувач вважається або відправником повідомлення (при передачі), або одержувачем (при прийомі).

Система обміну повідомленнями Х.400 складається з наступних складових:

1) агент користувача (АК) - це прикладний процес, що забезпечує зручний інтерфейс користувача із системою управління повідомленнями. АК допомагає, зокрема, складати, відправляти, приймати й архивувати повідомлення. АК і, отже, користувач, ідентифікується своєю адресою, називаною адресою відправника/одержувача (В/О);

2) система передачі повідомлень (СПП) - забезпечує транспортування повідомлень усіх видів від АК відправника до АК одержувача. СПП містить ресурси для проміжного збереження повідомлень;

3) агент передачі повідомлень (АПП) - це прикладний процес, що переправляє повідомлення, які йому надходять, адресатам - агентам чи користувачам інших АПП;

4) сховище повідомлень (СП). Універсальна можливість СОП, що діє як посередник між АК і АПП. Основне призначення - зберігати доставлені повідомлення і допускати можливість їхнього пошуку. Крім того, СП дозволяє здійснювати надання повідомлень з боку АК і видавати в АК сигнали повідомлення;

5) модуль доступу (МД) - це функціональний об'єкт, що зв'язує іншу систему обміну даними (наприклад, систему поштового зв'язку чи телекса) з АПП, і за допомогою якого її клієнти беруть участь в якості непрямих користувачів в обробці повідомлень;

6) модуль доступу фізичної доставки (МДФД) - це модуль доставки, що піддає повідомлення фізичному перетворенню і переносить кінцеве фізичне повідомлення в систему фізичної доставки (система, що транспортує і доставляє фізичне повідомлення, наприклад, поштова служба).

Система керування повідомленнями на основі рекомендацій Х.400 представляє два основних види послуг:

- передачу і збереження повідомлень. Забезпечується надійність і проміжне збереження повідомлень;

- відправлення і вручення повідомлень. Забезпечується єдиний формат для повідомлень з елементами різних типів і, при необхідності, перетворення з одного типу в іншій. Тут же забезпечується взаємодія з некомп'ютерними середовищами передачі повідомлень (факс, телекс).

Відправник готує повідомлення за допомогою свого агента користувача, взаємодіючого з СПП чи СП, для надання повідомлень від імені одного користувача. СПП доставляє надані їй повідомлення одному чи декільком приймаючим АК, МД чи СП і може видавати повідомлення відправнику. АК може сприймати доставку повідомлень безпосередньо із СОП або використовувати можливості СП для одержання доставлених повідомлень з метою наступного їхнього пошуку агентом АК.

СПП охоплює велике число АПП. Діючи спільно по методу передачі і проміжного накопичення повідомлень, АПП передають повідомлення і доставляють їх одержувачам.

Рис. 1.2. Функціональна структура СОП

Системи СОП і СПП можуть переносити інформаційні об'єкти трьох класів: повідомлення, зонди і звіти.

Основне призначення передачі повідомлення полягає в переносі інформаційних об'єктів, називаних повідомленнями, від одного користувача до іншого. Базова структура повідомлень, переданих СПП, показана на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Базова структура повідомлень

Повідомлення складається з конверта і вмісту. Конверт включає відомості, необхідні для правильної доставки - адреси відправника й одержувача, тип вмісту, пріоритет. Тип вмісту являє собою ідентифікатор, що визначає синтаксис і семантику повідомлення. Цей ідентифікатор дозволяє АК і СП інтерпретувати й обробляти вміст. Крім того, конверт містить дані, що ідентифікують типи кодування інформації, наявні у повідомленні.

1.3 Електронна пошта

Електронна пошта UkrMail (X.400) є сьогодні самою швидкою та дешевою для організації документообігу в Україні. Це надійна платформа для об'єднання корпоративних систем електронної пошти. Система Х.400 використовує як транспортне середовище мережу Х.25 (UkrPack), що дає можливість одержати високу надійність і вірогідність передачі повідомлень навіть при низькій якості первинних каналів зв'язку.

Можливості:

– Обмін повідомленнями з користувачами світових і корпоративних систем електронної пошти (Sprint, MCI, Atlas, TBX-400 і т.д.);

– Безкоштовна доставка повідомлень користувачам Internet;

– Доставка повідомлень на телекс і факс;

– Одержання індивідуального телексного номера;

– Відправлення циркулярних повідомлень;

– Організація документообігу корпоративних організацій.

Користувачі системи електронної пошти UkrMail - організації, зацікавлені в надійній технології передачі й обробки повідомлень. Корпоративний користувач з невеликим обсягом інформації може замовити поштові скриньки і програмне забезпечення в системі UkrMail для головної структури і для підлеглих організацій. При цьому відпадає необхідність у використанні орендованих міжміських каналів зв'язку. Доступ до своєї поштової скриньки користувач одержує з будь-якого прилеглого вузла UkrPack і не залежно від того, у якому місті користувач уклав контракт на надання послуг.

Можливість приєднувати до повідомлення різні файли, а це можуть бути листи, накази, форми звітності, програми, графіки, малюнки і т.д., і розсилати циркулярно всім структурним підрозділам, дозволяє до мінімуму скоротити паперову технологію. Відпадає необхідність у використанні факсів. Завдяки використанню стандарту Х.400 коло взаємодії будь-якого абонента електронної пошти не замикається в рамках одного відомства.

Сьогодні користувач UkrMail може відправляти повідомлення своїм колегам, що працюють у таких багатокористувацьких системах електронної пошти як Atlas, MCI, SpintMail, Internet. До цієї кількості користувачів можна додати і тих адресатів, що мають у своєму розпорядженні тільки чи телекс факс. Абонент UkrMail може відправити повідомлення і їм, у якій би країні вони не знаходилися. Час доставки повідомлень складає 1-5 хв. за рубіж і до 1 хв. по Україні.

Для корпоративних користувачів з підвищеною інтенсивністю роботи може бути запропонований доступ по виділеній телефонній лінії на ділянці абонент - вузол UkrPack.

Система електронної пошти UkrMail (Х.400) може стати гарною технологічною основою для служб електронного обміну торгово-транспортними документами EDI.

Основи системи UkrMail - MTA/MS сервери (Message Transfer Agent/Message Store), простіше говорячи - електронні поштамти. Основні задачі поштамтів - це обробка і маршрутизація повідомлень, а також підтримка поштових скриньок користувачів системи. Поштамт UkrMail має можливість обробляти з'єднання з декількома десятками користувачів і інших поштамтів одночасно. Клієнтська частина користувача системи орієнтована на на популярні платформи "Windows 3.x, Windows 95, Windows NT і ін.

Телетекст - абонентська служба обміну символьно-кодованої кореспонденцією за допомогою автоматичної передачі із пам'яті одного термінала в пам'ять другого термінала через мережі електрозв'язку. Основні послуги:

- підготовка та збереження листів, які підлягають передачі;

- передача та прийом листів по мережах ТМЗК та ПД-КП;

- передача та прийом сторінок з вертикальною та горизонтальною орієнтацією;

- багато адресна та циркулярна передача листів;

- передача та прийом телеграм служби Телекс.

Час передачі по мережі одної сторінки - 7с.(2 хв. З урахуванням встановлення з'єднання). Контрольний термін доставки - 24год.. Ймовірність помилки по знакам - 10. Швидкість передачі - 19,2 Кбіт/с (ПД-КП), 9,6 К біт/с (ТМЗК), 64 Кбіт/с (ISDN).

Електронна пошта - один з найважливіших інформаційних ресурсів Internet. Вона є самим масовим засобом електронних комунікацій. Будь-хто з користувачів Internet має свою поштову скриньку в мережі. Якщо врахувати, що через Internet можна прийняти або послати повідомлення ще в два десятки міжнародних комп'ютерних мереж.

Для роботи електронної пошти в Internet розроблений спеціальний протокол SMTP, що є протоколом прикладного рівня і використовує транспортний протокол TCP. Однак, разом з цим протоколом використовується і UUCP протокол, який добре підходить для використання телефонних ліній зв'язку.

Основою будь-якої поштової служби є система адрес. Без точної адреси неможливо доставити пошту адресату. В Internet прийнята система адрес, що базується на доменній адресі машини, підключеної до мережі. Наприклад, для користувача Drobyk машини з адресою DUIKT.net.kiev.ua поштова адреса буде виглядати як:

Drobyk@DUIKT.net.kiev.ua

Таким чином, адреса складається з двох частин: ідентифікатора користувача, що записується перед знаком "комерційного ей" - "@", і доменної адреси машини, що записується після знака "@". Адреса UUCP записується як рядок виду:

net.kiev.ua!DUIKT!Drobyk

Програма розсилання пошти Sendmail сама перетворить адреси формату Internet в адреси формату UUCP, якщо доставка повідомлення здійснюється по цьому протоколу. Simple Mail Transfer Protocol був розроблений для обміну поштовими повідомленнями в мережі Internet. SMTP не залежить від транспортного середовища і може використовуватися для доставки пошти в мережах із протоколами, відмінними від TCP/IP і Х.25. Досягається це за рахунок концепції IPCE, яка дозволяє взаємодіяти процесам, що підтримують SMTP в інтерактивному режимі, а не в режимі "stop-go".

Модель протоколу. Взаємодія в рамках SMTP будується за принципом двостороннього зв'язку, що встановлюється між відправником і одержувачем поштового повідомлення. При цьому відправник ініціює з'єднання і посилає запити на обслуговування, а одержувач на ці запити відповідає. Фактично, відправник виступає в ролі клієнта, а одержувач - сервера.

Канал зв'язку встановлюється безпосередньо між відправником і одержувачем повідомлення. При такій взаємодії пошта досягає абонента протягом декількох секунд після відправлення.

Рис. 1.4. Схема взаємодії за протоколом SMTP

1.4 IP-телефонія

Інтернет-телефонії (Інтернет-телефонії, як часто пишуть останнім часом) - це технологія передачі телефонних мовних повідомлень по сіті Інтернет. Найбільш проста для реалізації послуга з пакету послуг, включаючи передачу даних і відео по протоколу IP. Більш того, передача голосу - не найзначніша складова цього пакету послуг. IP-телефонія сприятиме повсюдному розповсюдженню електронної торгівлі.

Робота пристроїв в сіті Інтернет здійснюється з використанням спеціального Інтернет-протоколу (Internet Protoсol - IP). В даний час протокол IP-використовується не тільки в сіті Інтернет, але і в інших сітях передачі даних з пакетною комутацією (локальних, корпоративних, регіональних і ін.). І у всіх цих сітях, у принципі, є можливість передавати мовні повідомлення з використанням пакетів даних. Такий спосіб передачі мови і отримав назву IP-телефонія (транскрип. «Айпі-телефонія»). За кордоном звичайно вживається абревіатура VoIP-Voict over IP, хоча часто використовують більш вузький термін «Інтернет-телефонія».

Інтерес різних суб'єктів ранка телекомунікаційних послуг (операторів зв'язку, провайдерів Інтернет, виробників устаткування і користувачів) до даного виду зв'язку надзвичайно зріс останніми роками у зв'язку з розробкою нових стандартів і протоколів, коли IP-телефонна розмова впритул наблизилася за якістю до телефонної розмови по «класичних телефонних сітях». Цей інтерес пояснюється тим, що IP-телефонія дозволяє істотно економити необхідну смугу пропускання каналів, що неминуче веде до зниження тарифів, особливо на міжміські і міжнародні телефонні розмови.

Великі темпи зростання об'єму трафіку IP-телефонії за останні роки (150-200%), його частка в США складає близько одного відсотка від трафіку класичної телефонії, а у всьому світі і того менше. Навіть обліком всіх оптимістичних прогнозів оператори сітей зв'язку і в перспективі одержуватимуть основний прибуток від надання послуг телефонних сітей з комунікацією каналів.

IP-телефонія - не панацея для вирішення всіх комунікаційних проблем. Але в той же час її використовування дозволяє пропонувати користувачам абсолютно нові, можливі для традиційної телефонії сервіси і додатки. Та і сам чинник економії витрат на телефонний зв'язок грає не останню роль навіть з урахуванням більш низького, але прийнятного, якості передачі розмови. Все це говорить про те, що технологія IP-телефонії за великим рахунком вигідна всім: і користувачам, і операторам сітей, і виробникам устаткування.

В міжнародних організаціях і форумах йде безперервна розробка нових стандартів і протоколів, пов'язаних з передачею мови по сітях з пакетною комутацією. Виробники апаратного і програмного забезпечення регулярно представляють на ринок свої нові продукти. За останні рік-півтора рідкісний номер вітчизняних комунікаційних журналів обходиться без статті, що зачіпає технологію IP-телефонії. За рубежем видано декілька монографій, присвячених даній тематиці, в сіті Інтернет є величезна кількість сайтів, що містять інформацію по IP-телефонії. Все це говорить про перспективність даної технології.

В Росії дотепер не видано жодної монографії, присвяченої технології IP-телефонії. В цих умовах автори поставили перед собою задачу узагальнення і систематизації інформації з даної тематики. Трудність її рішення обумовлена, з одного боку, величезним об'ємом наявних нормативних, технічних і аналітичних матеріалів, а з другого боку, - термінологією, швидкою зміною технічних рішень і безперервною появою нових промислових розробок, що не встояла.

Мережа Інтернет і протокол IP. Точне визначення терміну «Інтернет» було дано в 1995 г. жовтні. федеральною Мережною Радою США (FNC або Federal Networking Counsil).

Творці технології Інтернет виходили з двох основоположних міркувань:

- неможливо створити єдину фізичну сіть, яка дозволить задовольнити потреби всіх користувачів;

- користувачам потрібен універсальний спосіб для встановлення з'єднань один з одним.

Для з'єднання двох і більш сітей в сіті Інтернет використовуються маршрутизатори (routers) - комп'ютери, які фізично сполучають сіті один з одним і за допомогою спеціального програмного забезпечення передають пакети з однієї сіті в іншу.

Технологія Інтернет не нав'язує якійсь певній топології міжмережевих з'єднань. Додавання нової сіті до сіті Інтернет не спричиняє за собою її під'єднування до деякої центральної точки комутації або установки безпосередніх фізичних з'єднань зі всіма вже що входять в сіть Інтернет сітями. Маршрутизатор «знає» топологію сіті Інтернет за межами тих фізичних сітей, які він сполучає, і, ґрунтуючись на адресі сіті призначення, передає пакет по тому або іншому маршруту. В сіті Інтернет використовуються універсальні ідентифікатори приєднаних до неї комп'ютерів (адреси), тому будь-які дві машини мають нагоду взаємодіяти один з одним. В Інтернеті також повинен бути реалізований принцип незалежності призначеного для користувача інтерфейсу від фізичної сіті, тобто повинна існувати безліч способів встановлення з'єднань і передачі даних, однакових для всіх фізичних мережних технологій.

Мережа Інтернет приховує деталі з'єднань сітей між собою, тому з погляду кінцевих користувачів і по відношенню до прикладних програм сіть Інтернет є єдиною віртуальною сіттю, до якої приєднані всі комп'ютери - незалежно від їх реальних фізичних з'єднань (мал. 1.5). Кожний комп'ютер повинен мати програмне забезпечення доступу до сіті Інтернет, яке дозволяє прикладним програмам використовувати сіть Інтернет як одну фізичну сіть.

Мал. 1.5 Мережа Інтернет з погляду користувача

Фундаментальним принципом Інтернет є рівнозначність всіх з'єднаних з її допомогою фізичних сітей: будь-яка система комунікацій розглядається як компонент Інтернет, незалежно від її фізичних параметрів, розмірів передаваних пакетів даних і географічного масштабу. На мал. 1.6 використані однакові позначення для будь-яких фізичних сітей, з'єднаних в сіть Інтернет.

Мал. 1.6 Внутрішня структура сіті Інтернет

Універсальна сіть Інтернет будується на основі сімейства протоколів IP.

Мережний рівень - основа стека протоколів IP. Саме на цьому рівні реалізується принцип міжмережевого з'єднання, зокрема маршрутизація пакетів по сіті Інтернет. Протокол IP-- основний протокол мережного рівня, що дозволяє реалізовувати міжмережеві з'єднання. Протокол IP-визначає базову одиницю передачі даних в сіті Інтернет. Програмне забезпечення рівня IP-виконує функції маршрутизації, вибираючи шлях даних по з'єднаннях фізичних сітей. Для визначення маршруту підтримуються спеціальні таблиці; вибір здійснюється на основі адреси сіті, до якої підключений комп'ютер-адресат. Протокол IP-визначає маршрут окремо для кожного пакету даних. Він задає безпосереднє відображення даних на нижній фізичний рівень передачі і реалізує тим самим високоефективну доставку пакетів.

Принципи пакетної передачі мови, їх переваги.«Класичні телефонні сіті» засновані на технології комутації каналів (мал. 3), яка для кожної телефонної розмови вимагає виділеного фізичного з'єднання. Отже, одна телефонна розмова є одним фізичним з'єднанням телефонних каналів. Основним недоліком телефонних сітей з комутацією каналів є неефективне використовування смуги каналу - під час пауз в мові канал не несе ніякого корисного навантаження.

Перехід від аналогів до цифрових технологій став важливим кроком для виникнення сучасних цифрових комунікаційних сітей. Одним з таких кроків в розвитку цифрової телефонії став перехід до пакетної комутації. В сітях пакетної комутації по каналах зв'язку передаються одиниці інформації, які не залежать від фізичного носія. Такими одиницями можуть бути пакети, кадри або осередки (залежно від протоколу), але у будь-якому випадку вони передаються по сіті, що розділяється .В сітях на основі протоколу IP-всі дані - голос, текст, відео, комп'ютерні програми або інформація в будь-якій іншій формі - передаються у вигляді пакетів. Будь-який комп'ютер і термінал такої сіті має свою унікальну IP-адресу, і передавані пакети маршрутизуются до одержувача відповідно до цієї адреси, указаному в заголовку. Дані можуть передаватися одночасно між багатьма користувачами і процесами по одній і тій же лінії. При виникненні проблем IP-сіті можуть змінювати маршрут для обходу несправних ділянок. При цьому протокол IP-не вимагає виділеного каналу для сигналізації.

Процес передачі голосу по IP-сіті складається з декількох етапів.На першому етапі здійснюється оцифровка голосу. Потім оцифровані дані аналізуються і обробляються з метою зменшення фізичного об'єму даних, передаваних одержувачу. Як правило, на цьому етапі відбувається придушення непотрібних пауз і фонового шуму, а також компресія.

На наступному етапі отримана послідовність даних розбивається на пакети і до неї додається протокольна інформація - адреса одержувача, порядковий номер пакету на випадок, якщо вони будуть доставлені не послідовно, і додаткові дані для корекції помилок. При цьому відбувається тимчасове накопичення необхідної кількості даних для утворення пакету до його безпосередньої відправки в сіть.

Оператори сітей з пакетною комутацією одержують переваги, властиві інфраструктурі електрозв'язку, що розділяється, по самій її природі. Простіше кажучи, вони можуть продати більше, ніж насправді мають, ґрунтуючись на статистичному аналізі роботи сіті. Оскільки передбачається, що абоненти цілодобово і щодня не задіюватимуть всю сплачену смугу, можна обслужити більше абонентів, не розширюючи магістральну інфраструктуру. Оборот і прибуток при цьому збільшуються.

Іншими словами, абонент, що сплатив смугу 64 кбит/с, використовує канал в середньому лише на 25 %. Отже, оператор здатний продати є у нього ресурс в чотири рази більшому числу користувачів, не перенавантажуючи свою сіть. Такий сценарій вигідний обом сторонам - і клієнту, і продавцю, - оскільки оператор збільшує свої доходи і зменшує абонентну платню за рахунок зниження витрат. Це виграшне рішення вже визнано в світі передачі даних, а зараз починає використовуватися і на ринку телефонії.

Смуга пропускання напряму залежить від завантаженості сіті Інтернет пакетами, що містять дані, голос, графіку і т.д., а значить, затримки при проходженні пакетів можуть бути самими різними. При використовуванні виділених каналів виключно для голосових пакетів можна гарантувати фіксовану (або майже фіксовану) швидкість передачі. Зважаючи на широке розповсюдження сіті Інтернет особливий інтерес викликає реалізація системи Інтернет-телефонії, хоча слід визнати, що в цьому якість телефонного зв'язку оператором не гарантується.

Для того, щоб здійснити міжміський (міжнародну) зв'язок за допомогою телефонних серверів, організація або оператор послуги повинна мати по серверу в тих місцях, куди і звідки плануються дзвінки. Вартість такого зв'язку на порядок менше вартості телефонного дзвінка по звичайних телефонних лініях. Особливо велика ця різниця для міжнародних переговорів.

Загальний принцип дії телефонних серверів Інтернет-телефонії такий: з одного боку, сервер пов'язаний з телефонними лініями і може з'єднатися з будь-яким телефоном миру. З другого боку, сервер з Інтернетом і може зв'язатися з будь-яким комп'ютером в світі. Сервер приймає стандартний телефонний сигнал, оцифровує його (якщо він початково не цифровий), значно стискає, розбиває на пакети і відправляє через Інтернет за призначенням з використанням протоколу IP. Для пакетів, що приходять з сіті на телефонний сервер і що йдуть в телефонну лінію, операція відбувається в зворотному порядку. Обидві складові операції (вхід сигналу в телефонну сіть і його вихід з телефонної сіті) відбувається практично одночасно, що дозволяє забезпечити повнодуплексну розмову.

Оскільки оператор представляє деякий сервіс і берет за нього гроші, він зобов'язаний гарантувати його якість. Навіть якщо клієнт згоден (хоча в умовах жорсткої конкуренції на ринку телекомунікацій це маловірогідно) час від часу миритися з не дуже високим рівнем якості, він може пред'явити претензії у разі серйозних або тривалих проблем. Як би там не було, оператор вимушений стежити за якістю послуг, що надаються, для чого у разі їх масштабного надання йому потрібна відповідна апаратура і програмне забезпечення, яке достатньо дорого і є не у всіх точках сіті.

З погляду масштабованості IP-телефонія представляється цілком закінченим рішенням. По-перше, оскільки з'єднання на базі протоколу IP-може починатися (і закінчуватися) в будь-якій точці сіті від абонента до магістралі. Відповідно, IP-телефонію в сіті можна вводити ділянка за ділянкою, що, до речі, на руку і з погляду міграції. Для вирішення IP-телефонії характерна певна модульна: кількість і потужність різних вузлів - шлюзів, gatekeeper («сторожів» - так в термінології VoIP-іменуються сервери обробки номерних планів) - можна нарощувати практично незалежно, відповідно до поточних потреб.

1.6 Факсимільний зв'язок

Факсимільний зв'язок - передавання нерухомих зображень (текстових документів, схем, креслень, фотографій тощо) електричними каналами зв'язку.

Для факсимільного зв'язку можливі два варіанти:

необхідне передавання графічних матеріалів високої контрастності. При цьому потрібно відновлення окреслень знаків, які наявні в оригіналі, без відтворення напівтонів;

оригінал вміщує в собі велику кількість відтінків (напівтонів), які необхідно передавати.

Виходячи з цього, термін “факсимільна апаратура” визначає прилади, які призначені для передавання і приймання штрихових та напівтонових зображень.

Факсимільний метод полягає в тому, що зображення, яке передається, розбивається на окремі елементарні ділянки. Кожна з них у різній мірі відбиває світло.

Передавання зображень електричними каналами зв'язку здійснюється шляхом перетворення світлових випромінювань на електричні сигнали. Яскравості елементарних ділянок по черзі перетворюються на електричні сигнали, їм пропорційні. Процес передавання послідовно в часі яскравостей елементарних ділянок називається розгортанням.

Розгортальний та відтворювальний елемент під час руху від одного боку зображення до іншого пробігають вузьку смугу зображення, яка називається рядком. Сукупність рядків, що вкривають зображення називають растром.

Для подібності копії оригіналу необхідно, щоб яскравості відтворе-них ділянок документа відповідали яскравостям оригіналу. Практично ж

абсолютно точне відтворення непотрібно, тому що копія сприймається людським оком. Тому критерієм однаковості прийнятого та переданого документів є однакове зорове враження від них. Задовільну якість копії можна отримати, передаючи кінцеву кількість напівтонових градацій від чорного до білого тону.

Порівняно з кодовими способами передавання інформації, факсимільний зв'язок має певні переваги:

? повна автоматизація процесу передавання;

? універсальність засобу передавання відносно документів, які передаються;

? відсутність суб'єктивної помилки;

? велика завадозахищеність;

але поряд з цим є і недоліки:

значне інформаційне завантаження каналу зв'язку;

відсутність контролю зображення під час відтворення.

За конструкцією розгортальні пристрої розподіляються на барабанні та площинні. Кінематичні схеми їх наведені на рисунку 1.7.

Рисунок 1.7 - Конструкції розгортальних пристроїв

а - барабанного типу;

б - площинного типу

В найбільш простому випадку розгортальний пристрій являє собою барабан, на якому закріплено оригінал. Вздовж барабану, паралельного його вісі, рухається каретка, на якій змонтовано оптичну систему та фотоелектричний перетворювач. Частина світлового потоку відбивається від растрового елемента і потрапляє на фотоелемент,який перетворює силу світла (світловий потік) на електричний сигнал. Знімання зображення складається зі знімання рядка (поступальний рух каретки), зсуву барабана на розмір рядка і так далі, поки не буде знятий весь документ.

Основна перевага барабанного розгортання - простота, але в цьому випадку неможливе неперервне передавання, відсутня можливість автоматизації процесу підготовки оригіналу до передавання тощо.

При площинному розгортанні промінь з освітлювача проектується на коливальне дзеркало і відбивається на сферичне дзеркало, яке проектує його на оригінал. При відхиленні коливального дзеркала від одного крайнього стану до другого відбувається зсув світлової плями від одного боку зображення до другого. Таким чином формується рядок розгортки. За час передавання кожного рядка оригінал за допомогою протягувального механізму зсувається на один рядок.

Рисунок 1.8 - Принцип формування послідовності імпульсів

Обидва методи використовуються у сучасних пристроях.

Частота сигналу на виході фотоелектричного перетворювача залежить від швидкості зчитування рядків n. Максимальна частота сигналу на виході перетворювача складає:

де l_a - довжина рядка (мм),

a_n - довжина світлової плями (мм),

n - швидкість зчитування рядків (рядків/с).

У факсимільній апаратурі використовуються амплітудна та частотна модуляції. Вважаючи, що факсимільний зв'язок здебільшого здійснюється телефонними лініями зв'язку, необхідно відповідним чином узгоджувати канали.

На приймальному боці для відтворення графічного документа можуть бути використані електрохімічні, капілярні, електротермічні, феррографічні, ксерографічні та інші методи реєстрації.

Найбільш поширеними є термографічні. Для цього використовується спеціальний папір, який під впливом температури чорніє. Коли металева голка рухається поверхнею паперу, то за наявністю напруги між електродами (голка - барабан), виникає електрична дуга, яка випалює верхній шар паперу і виявляє графітовий шар. У місці зіткнення виникає чорна крапка. Можуть бути і інші методи термічного проявлення.

Велике значення має для факсимільного зв'язку синхронізація та синфазування.

Принципи фототелеграфного передавання використовуються для передавання газет і вимоги до них значно вищі. Якщо для звичайного зв'язку використовують 5-7 ліній/мм, то для передавання відповідальних документів потрібно до 32 ліній/мм.

Факсимільні апарати нового покоління використовується стиснення даних. Якщо візуальний вигляд стандартного аркуша паперу перетворити на кодову послідовність із розподільною здатністю 8 точок на міліметр, то обсяг інформації склав би досить великий обсяг пам'яті і його безпосереднє передавання потягло б за собою дуже великий час.

Рисунок 1.9 - Зчитування інформації факсом нового покоління

Принцип стиснення інформації полягає в тому, що під час зчитування інформації з аркуша накопичується інформація не про точки (білі чи чорні) а про довжину ліній (білих та чорних) різної довжини. Найбільш розповсюдженим є пустий рядок і йому відповідає коротка кодова послідовність. Телефакс на приймальному пункті зустрічає цю послідовність і пропускає рядок. Якщо два однакові рядки йдуть один за одним, то формується код “Повторення попереднього рядка”. При цьому факс на приймальному пункті повністю повторить попередній рядок. Змістовні рядки вміщують відрізки білого рядки вміщують відрізки білого та чорного кольорів різної довжини. В другому випадку (рисунок 1.8) формується послідовність: “Біла лінія довжини А, чорна лінія довжини В, біла лінія довжини С”. Більш складні рядки описуються більш складними повідомленнями.

Виходячи з цього досягається суттєвий виграш у кількості інформації, що має передаватися. Фактично в основі цього лежить принцип статистичного кодування: “Повідомлення, що передаються частіше, описуються коротшими кодовими комбінаціями”.

1.6 Телеграфний зв'язок

У системах телеграфного зв'язку (telegraphy) інформація передається кодовими комбінаціями, які являють собою послідовність одиничних елементів. Якщо кожна кодова комбінація має однакову кількість елементів,то код називається рівномірним, якщо різну, то нерівномірним. Також код може бут двійковим або багатопозиційним.

У телеграфних системах застосовуються стандартні первинні коди, наприклад Міжнародний стандартний код МТК. Також використовується код Морзе.

Методи телеграфування: постійним струмом або змінним струмом, синхронне або стартостопне, симплексне або дуплексне.

При телеграфуванні постійним струмом використовують однополюсне або двополюсне телеграфування. При однополюсному телеграфуванні для передачі інформації застосовують однополярні імпульси і паузи, при двополюсному - імпульси двох полярностей. Такий тип телеграфування застосовується при передачі повідомлень по фізичних лініях зв'язку.

При телеграфуванні змінним струмом застосовують амплітудну, частотну або фазову модуляцію. Такий тип телеграфування застосовується при передачі повідомлень по каналах тональної частоти.

При синхронному телеграфуванні у інформацію вводяться синхронізуючі і синфазуючі імпульси.

При стартостопному кодуванні у кодову комбінацію вводяться стартовий та стоповий одичні елементи.

При симплексному телеграфуванні передача ведеться спочатку у одну, а потім у іншу сторону.

При дуплексному телеграфуванні одночасно проводиться і передача, і прийом сигналів.

При телеграфуванні використовують частотне, часове або частотно-часове розділення каналів.

Телеграфні канали створюються по фізичних лініях зв'язку і по каналах тональної частоти багатоканальних систем передач, які працюють по проводових повітряних і кабельних лініях зв'язку, по короткохвилевих, радіорелейних, тропосферних, іоносферних та супутникових лініях радіозв'язку .

Мережа телеграфного зв'язку включає:

— Мережу загального користування, яка призначена для обміну телеграфними повідомленнями населення через кінцеві пункти Міністерства зв'язку ;

— Мережа абонентського телеграфування,яка призначена для обміну повідомленнями між абонентами шляхом встановлення безпосередніх зв'язків між ними за допомогою кінцевих абонентських установок;

— Міжнародну мережу абонентського телеграфування "Телекс";

— Мережу орендованих каналів.

Мережа телеграфного зв'язку будується за радіально-вузловим принципом з розділенням на зони. Головний вузол розташовується у великих містах. Головні вузли з'єднуються між собою, з обласними вузлами своєї зони і з деяким обласними вузлами сусідніх зон. Обласні вузли розташовуються у обласних центрах і з'єднуються з головним вузлом своєї зони, деякими головними вузлами сусідніх зон, а також з обласними вузлами своєї зони. Кінцевими пунктами мережі загального користування є міські відділення зв'язку і районні вузли, у які включаються декілька відділень зв'язку. Кінцевими пунктами мережі абонентського телеграфування є абонентські телеграфні установки.

Телеграфна мережа України складається з таких трьох комутованих мереж:

1. Загального користування (ЗК), по якій передаються телеграми прийняті в міських відділеннях зв'язку, районних вузлах зв'язку або безпосередньо на телеграфних вузлах і доставляються адресатам (установам, підприємствам, приватним особам);

2. Абонентського телеграфування (АТ), по якій передаються телеграми або організуються телеграфні переговори між встановленими у абонентів цієї мережі кінцевими абонентськими установками;

3. Міжнародного абонентського телеграфування "Телекс", по якій передаються телеграми або організовуються телеграфні переговори кінцевими установками абонентів цієї мережі, які знаходяться у нашій країні і за кордоном.

Окрім перерахованих, до складу телеграфної мережі країни входить, некомутовна мережа орендованих каналів.

Мережа загального користування. Мережа загального користування передбачає організацію по всій країні відділень зв'язку, куди відправники здають телеграми і які забезпечують доставку телеграм безпосередньо одержувачеві. Телеграма може бути адресована у будь-який населений пункт країни, де є відділення або вузол зв'язку.

Телеграфна мережа загального користування пройшла великий шлях розвитку і на різних його етапах базувалася на принципах комутації каналів (КК), комутації повідомлень (КП) і їх поєднанні. У перспективі на мережі ЗК будуть використовуватися тільки методи, засновані на комутації з накопиченням інформації (комутація повідомлень і комутація пакетів).

Комбіновані мережі залежно від того, який метод комутації відіграє головну роль, називаються мережами з КК + КП або КП + КК. Метод КК+КП донедавна широко використовувався на телеграфних мережах загального користування. Він полягає у наданні тому або іншому відділенню зв'язку (ВЗ) тимчасового прямого з'єднання через вузли комутації каналів іншими відділеннями зв'язку. Схема телеграфного зв'язку за системою ВЗ наведена на рис. 2.5. Телеграфні ВЗ підключаються місцевими сполучними лініями до найближчих вузлів комутації, що з'єднуються один з одним пучками магістральних каналів. Телеграфні апарати кінцевих пунктів підключаються до викличних приладів (ВП), що забезпечують посилання на вузол сигналів виклику, набору номера, відбою, а також здійснюють автоматичні включення і відключення телеграфного апарата відповідно до сигналів, що надходять від вузла.

Для передачі телеграми за системою ВЗ телеграфіст одного кінцевого пункту набирає на викличному приладі номер викликуваного кінцевою пункту, у результаті чого комутаційні прилади вузлів автоматично встановлюють необхідне з'єднання каналів між цими пунктами. З трансмітера першого кінцевого пункту здійснюється автоматичне передавання попередньо перфорованих телеграм, прийнятих апаратом іншого кінцевого пункту. Для утворення прямого телеграфного каналу між викличним і викликуваним кінцевими пунктами необхідна наявність вільних магістральних каналів між всіма вузлами, що беруть участь у цьому з'єднанні, а також вільної місцевої лінії між останнім вузлом і викликуваним пунктом.

Число каналів на низовій мережі (від обласного вузла до головного або районного) звичайно мале (2-3), тому такі канали набагато частіше виявляються зайнятими, ніж канали магістральної мережі. Якщо зв'язок першого кінцевого пункту ГВ1 з останнім вузлом комутації (ст. Г на рис. 2.5) може бути отриманий з порівняно малою імовірністю відмови (1-5 %), то на ділянці місцевої лінії від ст. Г до другого кінцевого пункту ГВ2 імовірність відмови може досягати 20-30 % (при навантаженні 0,2-0,3 Ерл). При цьому викличний пункт буде одержувати часті відмови і через деякий час повторювати виклики. У результаті даремно займаються магістральні канали і комутаційні прилади вузлів, сповільнюється проходження телеграм, витрачається час телеграфістів на повторні виклики.



Крім того, для передачі телеграми безпосередньо в кінцевий пункт зони іншого вузла необхідно знати номер, присвоєний цьому пунктові. А у випадку адресування телеграми в міське відділення зв'язку необхідно ще знати години роботи відділення, тому що в ряді випадків доставка телеграм з головного вузла (ГВ) здійснюється не цілодобово. Як правило, відправник телеграм цих даних надати не може. Тому у випадку зайнятості місцевої лінії до кінцевого пункту більш доцільно здійснювати на останньому вузлі прийом вхідних телеграм на перфоратор (нагромаджувач) і передачу їх у кінцевий пункт в міру звільнення місцевої лінії. Таким чином, система передачі повідомлень за принципом побудови є комбінованою: на магістральній ділянці вона побудована за принципом КК, а на низовій ділянці містить реперфораторне пере приймання, засноване на принципах КП.

На відміну від мережі побудованій за принципом КК+КП, у мережі,побудований за принципом КП+КК, основні (транзитні і частина кінцевих) вузли працюють за методом КП, а кінцеві вузли КК служать як концентратори навантаження вузлів КП.

Мережа абонентського телеграфування. Телеграфний зв'язок загального користування неповністю задовольняє задовольняє запити підприємств і установ, що потребують оперативного зв'язку з одержанням негайних зворотних повідомлень. Телеграми,як правило,накопичуються, перш ніж кур'єр підприємства доставляє їх у відділення зв'язку. Процес передачі і наступної доставки телеграм адресатові також вимагає певного часу. Велика кількість телеграм, що доставляється у відділення зв'язку до кінця робочого дня від підприємств і установ, створює значні піки навантаження на мережі ЗК, що сповільнює проходження телеграм від відправника до адресата.

Перераховані недоліки системи ЗК відсутні в системі абонентського телеграфування (АТ), в основу якої покладений принцип максимального наближення послуг телеграфу до підприємств і установ. Це досягається встановленням кінцевих телеграфних апаратів безпосередньо на підприємствах і установах. Підприємство, що має такий апарат,включає через сполучну лінію в комутаційні станції мережі АТ, стає абонентом цієї мережі, якому надаються можливості :

* одержання по негайній системі з'єднання з будь-якими іншими абонентами цієї мережі і проведення з ним телеграфних переговорів в режимі почергового двостороннього зв'язку;

* передачі телеграм іншим абонентам мережі АТ незалежно від присутності обслуговуючого персоналу біля прийомного апарату;

* з'єднання зі станційним апаратом свого вузла комутації для передачі повідомлення абонентам, не включеним у мережі АТ (наприклад, абонентам мережі ЗК);

* прийому інформації, що надійшла від абонента іншої мережі через місцевий вузол комутації.

Розвиток мережі АТ призводить до значного розвантаження мережі

загального користування і у першу чергу від транзитної кореспонденції. Значно зменшуються піки навантаження, що залежать від телеграм, які надійшли від підприємства до кінця робочого дня. Система АТ багато в чому аналогічна системі ЗК, однак якщо в системі АТ можна миритися з зайнятістю каналів і необхідністю повторних викликів, то в мережі ЗК це нераціонально. Тому в мережах АТ принципу комутації каналів строго дотримуються на всіх етапах з'єднання.

Схема абонентського телеграфного зв'язку наведена на рис. 2.6. Устаткування кінцевої установки мережі АТ аналогічне устаткуванню кінцевого пункту мережі передачі повідомлень. Як кінцеву телеграфну апаратуру в основному застосовують рулонні апарати, а останнім часом ПК з адаптерами. Апарат комплектується пристроєм автовідповіді, що дозволяє приймати повідомлення у випадку відсутності абонента. Викличний прилад (ВП), обладнаний номеронабирачем, викличною і відбійною кнопками, двома сигнальними лампочками, дозволяє виконувати виклик вузлами комутації (станції АТ) і автоматичне включення апарата за командою вузла. Абонентські установки з'єднані з найближчими станціями АТ. Виклик центра комутації здійснюється натисканням кнопки "виклик" на ВП. Апаратура абонентської панелі (АП) реєструє сигнал виклику, і пристрій комутації (ПК) приводиться в стан готовності прийому адресного блоку (у мережі АТ - імпульсів набору номера). При цьому на викличний прилад посилюється сигнал "Дозвіл набору номера".

Рисунок 2.6 - Структурна схема абонентського телеграфного зв'язку

Крім абонентської панелі і пристрою комутації, апаратура вузла містить перехідний пристрій (ПП), що забезпечує підключення до центра міжміських каналів. Після встановлення з'єднання з необхідним абонентом повідомлення передається з одного абонентського пункту до іншого.

Різновид абонентського телеграфу - міжнародний абонентський телеграф Телекс ,призначений для забезпечення документальним зв'язком абонентів, що передають повідомлення в інші країни. У мережі Телекс набір номера абонента звичайно здійснюється з клавіатури телеграфного апарата.

При цьому телеграфний апарат викличного абонента включається відразу ж після сигналу виклику. Набір номера викликуваного абонента здійснюється шляхом передачі на вузол комутації стартостопних комбінацій. Усі сигнали,що надходять зі станції на апарат абонента, також передаються стартостопними сигналами ("Відповідь станції", "З'єднання", "Зайнято" та ін..).

Висновок

Документальний електрозв'язок - це вид електрозв'язку, який забезпечує передачу документальних повідомлень.

Поняття "документальний електрозв'язок" об'єднує такі види електрозв'язку:

1. телеграфний зв'язок, за допомогою якого забезпечується передавання літерно-цифрового тексту (телеграм) і відтворення його у пункті прийому йому на папері;

2. передача даних;

3. факсимільний зв'язок, який дозволяє передавати нерухомі чорно-білі або кольорові зображення.

Послуги документального електрозв'язку широко застосовуються у всіх областях нашої країни в відділеннях Укртелекому, які дозволяють за допомогою найновіших устаткувань обмінюватися різними видами інформації з будь-яками країнами світу. До таких послуг відносяться : передача телеграм; абонентське телеграфування; телекс; факсимiльний зв`язок; передача газетних шпальт; електронна пошта Internet; IP-факс

Список використаної літератури

1. Гуров В.С. и др. Передача дискретной информации и телеграфия. - М.: Связь, 1974.

2. Системы электросвязи / под ред. Шувалова А.Н. - М.: Радио и связь, 1985.

3. Васюра А.С. та ін. Техніка передавання дискретної інформації. - Вінниця: ВДТУ, 1998.

4. Сейтер Ч. Сжатие данных // Мир ПК, 1991, № 2, с. 46 - 59.

5. В.М. Кичак, О.О. Семенова, А.О. Семенов. Системи документального електрозв'язку. - Вінниця: ВНТУ,2009

6. Емельянов Г.А., Шварцман В.О. Передача дискретной информации. М: Радио и связь,1982.

7. ДСТУ 2618-94 Електрозв'язок . Зв'язок факсимільний. Терміни та визначення.