Міжконфесійні стосунки в Полтавській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Суспільство, переживаючи посткризовий період і стикаючись з новими проблемами, все частіше звертається до релігійної сторони свого життя. Тому значення релігійних конфесій та їх роль в сучасному політичному та економічному житті держави різко зростає. Великі політичні і громадські діячі все частіше використовують міжконфесійні розбіжності у своїх політичних іграх. Важливість конфесійної ситуації та її впливу на стабільність українського суспільства важко переоцінити.

Особливо важливим є вивчення впливу різних конфесій на соціальні, політичні та культурні відносини між релігійними громадами як на регіональному, так і на державному рівні, визначення ролі нових релігійних організацій у проблемі стабільності українського суспільства. Релігійні конфлікти, в тому числі й міжконфесійні існують з того часу, коли появилася релігія. Розбіжність поглядів та спроба підлаштувати релігійне вірування в русло інтересів певного кола осіб для задоволення своїх потреб зумовлювали втягування віруючих прихожан у непримиримі конфлікти. Отже, релігійні конфлікти - це зіткнення і протиборство (протидія) між носіями релігійних цінностей (від окремих індивідів (віруючих) до конфесій), що обумовлені відмінностями в їх світосприйнятті, уявленнях і ставленні до Бога, різним становищем та участю в релігійному житті.

Україна завжди знаходилась та перетині двох світових релігій і протистояння на релігійному ґрунті постійно супроводжувало український народ. Після Великого розколу появилася нова ситуація, яка проявлялася на міжконфесійному протистоянні. Постійна боротьба народу за збереження і вільне сповідання своєї віри та обрядів різко загострювалась під час чужоземного правління та загарбницьких навал сусідніх держав.

Постійні намагання навернути людей в свою віру та приєднати їх до своєї конфесії давали свої плоди і протягом століть колись єдиний у вірі народ був розділений на три основні конфесії. Крім того, формувався осередок ісламу в Криму. 97% населення нашої держави сповідують християнство, потужною гілкою якого є православ'я, котре представлене трьома основними конфесіями - Українська Православна Церква (КП), Українська Православна Церква (МП), Українська Автокефальна Православна Церква. На Західній Україні основною конфесією є Українська Греко-Католицька Церква, що на протязі чотирьох століть активно завойовувала свої позиції. Також тут широко представлена Римо-Католицька Церква, яка під час перебування на цій території іноземних інтервентів, переважно католицьких держав (Польщі та Австро-Угорщини), користувалася привілейованим статусом.

Американський дослідник-геополітик С. Гантінгтон у своїй праці «Зіткнення цивілізацій» одним з головних чинників приналежності певної території народу чи етносу виділяв релігійну приналежність.

Так, розглядаючи Україну, він розділив її та відніс до трьох різних цивілізацій - Західної, Східно-Візантійської і до Ісламської. В геополітичному плані, а також цивілізаційному аспекті українська держава виступає розділеною і неоднорідною. Також не можна забувати і про розколотість православ'я, яке є найбільш поширеною в Україні християнською течією.

На сьогоднішній день, крім основних релігійних громад, що сформувалися на протязі останніх століть, на території України виникли нові непритаманні нашому народу релігійні течії. Значного впливу набувають протестантські течії та релігійні секти, що мають не менший вплив на дестабілізацію суспільних відносин.

Полтавщина відзначається конфесійною розмаїтістю та багатонаціональністю складу населення. За даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживають представники понад 100 національностей і народностей. Значну роль в питанні відродження та збереження своєї етнічної та мовної самобутності, національних традицій, звичаїв, культури, релігії відіграють громадські об'єднання національних меншин. В області нараховується 41 релігійна конфесія, течія і напрямок. Продовжується процес зростання кількості релігійних організацій, що свідчить про активність релігійного життя та розвиток духовності в області. Полтавщина входить до переліку областей зі сталими показниками відтворення мережі релігійних організацій протягом останніх років. Аналіз ситуації в релігійній сфері свідчить про стабільність темпів росту легалізації релігійних громад. Якщо у 2009 році зареєстрували статути 53 релігійні організації, у 2010 - 21, то за майже 11 місяців поточного року облдержадміністрацією зареєстровано 20 статутів. З них 10 - УПЦ, 2 - УПЦ КП, 4 - УАПЦ, 2 - УГКЦ, 2 - протестанти. У новій редакції зареєстровано 63 статути релігійних громад області. З них 58 - УПЦ, 4 - протестанти, 1 - іслам. У 2011 році мав місце 1 факт відмови у реєстрації статуту релігійної громади у зв'язку з неналежним оформленням поданих документів.

Найчисельнішими релігійними організаціями залишаються православні. Всього 657 релігійних організацій, з них 462 - Українська православна церква, 173 - Українська православна церква Київського патріархату, 6 - Українська автокефальна православна церква, 16 - інші.

Продовжують розвиватись протестантські конфесії, релігійних організацій яких в області налічується 337. Найбільшими є євангельські християни-баптисти, християни віри євангельської-п'ятидесятники, адвентисти сьомого дня. У своїй діяльності основним завданням вони вбачають зміцнення матеріального та кадрового потенціалів, посилення місіонерської роботи через різноманітні акції.

Серед новітніх течій протестантизму найбільш активні громади Повного Євангелія, Свідків Єгови та харизматичні громади, зокрема Полтавське обласне об'єднання християнських церков «Світло Життя», релігійні громади «Християнська реформаторська церква», «Слово Життя», «Життя у Христі» м. Кременчука, «Воскресіння й Життя» м. Полтави, «Воскресіння» м. Кременчука, «Посольство Боже» м. Полтави. Помітна їх культова діяльність, благодійність, боротьба з наркоманією та алкоголізмом. Багатьма релігійними організаціями напряму чи опосередковано створено значну кількість громадських організацій, які опікуються соціальними, молодіжними, гуманітарними питаннями.

Серед новітніх релігійних рухів в області найбільш активною є Церква Ісуса Христа святих останніх днів, хоча її представляє всього одна організація зі священнослужителем. На запрошення цієї релігійної організації у Полтавську область постійно прибувають місіонери, в основному з США.

27 релігійних громад у Полтавській області створені за національною ознакою: 10 - іудейських, 12 - мусульманських, 2 - німецькі євангелічно-лютеранські, 1 - корейська християнська методична церква та 2 - вірменської апостольської церкви. Релігійні організації національних меншин малочисельні. Помітно зросла активність мусульманських громад, що пояснюється збільшенням кількості мусульман в області. Серед іудейських громад досить активно діють Полтавська та Кременчуцька громади Хабад Любавич.

На початок 2011 року діючими в області громадами віруючих усіх церков і конфесій опікуються 791 священнослужитель, 383 із них належать до православного духовенства. Через дефіцит кадрів у православних єпархіях близько третини парафій діють нерегулярно протягом багатьох років. Майже повністю забезпечені священнослужителями громади протестантські, харизматичні та новітніх релігій.

На 1 січня 2011 року для задоволення сакральних потреб релігійні організації мають 614 будівель, що на 10 більше, ніж у 2009 році. Це 227 типових культових споруд (27 пам'яток архітектури), 373 приміщення, що пристосовані під молитовні будинки. У стадії будівництва 74 храми та молитовні будинки. 215 релігійних громад, які не мають власних культових споруд, орендують приміщення державних установ, організацій та приватних осіб.

Серйозних причин, які могли б негативно вплинути на міжрелігійні стосунки в регіоні, призвести до їх загострення, як то міжконфесійна диспропорція в державно-церковних відносинах, порушення прав і свобод віруючих тощо, немає.

Релігійне середовище області знаходиться у постійному розвитку і не може бути безпроблемним. Це завжди зіткнення світоглядних поглядів, позицій, інтересів віруючих і релігійних об'єднань різних віросповідань. Тому, виконавча влада області, працюючи над забезпеченням удосконалення державно-церковних відносин, має передусім створювати сприятливі умови для розвитку релігійних організацій усіх віросповідань.

Протягом останніх років мали місце окремі випадки виникнення конфліктних або напружених ситуацій на підґрунті боротьби духовенства різних конфесій за вплив на віруючих та майнових суперечок. Так, конфліктна ситуація у с.Мехедівка Лохвицького району щодо переходу частини віруючих до іншої конфесії вирішується виключно у правовому полі в судових інстанціях.

В області немає відкрито діючих деструктивних релігійних організацій, окрім одиничних проявів сатанізму та фундаменталізму.

Соціальна діяльність релігійних організацій в області має досить широкий спектр застосування і здійснюється за доброчинним, громадським, освітньо-виховним напрямками. Церква, як соціальна інституція користується найвищою довірою населення і має значний вплив на суспільні події.

Значну соціальну роботу проводить Полтавська єпархія УПЦ, де діють єпархіальні відділи по роботі з молоддю, взаємодії зі збройними силами, правоохоронними органами та виправно-трудовими закладами; релігійної освіти, місіонерства та катехизації; православного педагогічного товариства Полтавщини.

Велика робота у цьому напрямку проводиться Православним молодіжним братством на честь Козельщинської ікони Божої Матері та Полтавською місіонерською духовною семінарією УПЦ м. Комсомольська.

Актуальними у зазначених сферах залишаються проблеми:

* недостатнього висвітлення в місцевих ЗМІ діяльності нацменшинних громадських організацій і релігійних громад;

* повернення церковного майна, конфіскованого радянською владою, та виділення земельних ділянок під будівництво храмів, яке стримується відсутністю у виконавчих органів реальних важелів впливу на органи місцевого самоврядування, які при розгляді земельних питань керуються перед усе раціональним підходом і економічною доцільністю;

* збереження та використання об'єктів сакральної архітектурно-містобудівної спадщини Полтавської області, особливо тих, що взяті під охорону державою як пам'ятки архітектури національного значення (26 храмових комплексів).

Висновок

Отже, конфесійна ситуація та її вплив на стабільність українського суспільства є суттєвим і заслуговує на ґрунтовне дослідження. З одного боку, поглиблюючи та зміцнюючи міжконфесійні відносини, не декларувати, а впроваджувати конструктивну співпрацю, яка позитивно впливатиме на громаду та народ, можна зміцнити українське суспільство.

Завдяки такій роботі можливо покращити стабільність громадських відносин, які в свою чергу вливають на національну економіку та міжнародний імідж держави.

З другого боку, міжконфесійна нетерпимість є великою загрозою для стабільності українського суспільства і може погіршити суспільні відносини та спокій, що в свою чергу загрожує національній безпеці та економіці й ставить під загрозу збереження національного простору. Не можна забувати негативний міжнародний досвід руйнації держав через конфесійну нестабільність та адекватно реагувати на перші прояви проблеми релігійних конфліктів.

Питання конфесійної ситуації та її впливу на стабільність українського суспільства повинно активно розглядатися як науковим співтовариством, так і державою, що є вкрай важливим зміцнення громадських відносин, консолідації нації та укріплення країни.

Список використаної літератури.

міжконфесійний релігійний полтавщина

1. Виступ начальника Головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації М.П. Перепелиці на засіданні Громадської ради та Ради гуманітарного розвитку при голові облдержадміністрації 29.11.2011// www.publicpolinfo.gov.uа

2. Губар А. Взаємовідносини української держави та церкви: проблеми сучасного законодавства // Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. - К.: Право - 1996. - C. 184-186.

3. Кривенко Ю.В. Щодо співвідношення понять «церква» та «релігійна організація» // Університетські наукові записки. - 2006. - № 2. - С. 130-132.

4. Джунь В. Правові основи щодо використання культових споруд і майна в Україні // Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. - К.: Право, 1996. - С. 172-174.

Размещено на Allbest.ru