"Абхідхармакоша" Васубандху як джерело уявлень про час, простір і карму

Після знищення місцеперебувань світ деякий час перебуває у стані розсіяння, коли існує тільки акаша. „Потім знову завдяки енергії сукупних дій живих істот в акаші починають віяти дуже легкі вітри як знаки, що сповіщають майбутню появу вмістилищ. Тоді цей світ, який двадцять проміжних, або малих, кальп перебував у стані розсіяння, слід розглядати як такий, що завершив своє існування, а світ, який буде ще розгортуватись, - як такий, що виник” [5, с.183]. Це положення з автокоментаря до „Абхідхармакоши”, по-перше, вказує тривалість проміжного етапу (взагалі, кожен з чотирьох етапів великої кальпи налічує двадцять малих кальп), а по-друге, - ще раз вказує на доктрину аніт'ї, адже йдеться про те, що хоча Всесвіт і не має абсолютного початку в часі, він не є вічним, і кожного разу йдеться про нове його виникнення. З часом кармічна енергія істот минулого циклу стає достатньою для розгортання нового світу-вмістилища, вітри посилюються та створюють коло вітру, на якому виникає нова побудова місцеперебувань. Після виникнення місцеперебування богів найвищої сфери світу форм починається його заселення. Слід зазначити - вмістилища розгортаються перш, ніж з'являються істоти, які могли б вичерпувати в них свої кармічні борги. Проте це можна пояснити тим, що поява світів-вмістилищ має місце через дії істот попереднього циклу. Після виникнення місцеперебувань істота, що померла останньою в світі богів сфери сяючого проміння, народжується першою та займає престол Брахми (це значний удар у бік традиційного брахманізму, що вважає Брахму істотою, яка не підкорена часу, від якої залежить створення світу, врешті-решт - Творцем світу). Після цього розгортається процес заселення світів за схемою „хто першим помер - народжується останнім”. Проте мається на увазі не те, що народжується та сама істота, оскільки це суперечило б доктрині анатми, - просто мається на увазі, що народжується істота в тому чи іншому місцеперебуванні, яка має відповідну карму. Нарешті народжується перший мешканець пекла, і це завершує кальпу створення, або виникнення. Починається доба існування світу в розгорненому стані - вона триватиме двадцять проміжних кальп. Ця кальпа буде розглянута нижче, у зв'язку з соціогенезом, але варто зазначити зараз, що в цей період відбуваються суспільствотворчі процеси, зокрема поява будд, чакравартинів, зміна тривалості життя та здібностей людей (зміна тривалості життя стосується лише мешканців Джамбудвіпи, життя на інших континентах вважається таким, що триває постійно визначену кількість часу) і відбувається праця по досягненню нірвани.

Отже, якщо говорити про велику кальпу, то вона складається з чотирьох періодів, а кожен із них - у свою чергу з двадцяти малих кальп. „Світ створюється протягом двадцяти проміжних кальп, руйнується, або розсіюється, також протягом двадцяти проміжних кальп і стільки ж перебуває в зруйнованому стані. І хоча в ці періоди не відбувається ні збільшення, ні зменшення тривалості життя, час їхньої тривалості вважається однаковим” [5, с.185]. Таким чином, тривалість і перебіг подій у буддистському Універсумі підкорені певним законам, і єдиним важелем, який рухає хід історії абхідхарміки визнають кармічну енергію живих істот. Саме завдяки їй періодично відбувається зміна космічних циклів, а не через волю особистісного початку. Васубандху вдалося поєднати традиційну космогонічну й космологічну теорію з абхідхармістськими концепціями нірішваравади, безпочатковості Всесвіту (хоча й дотримуючись позицій аніт'ї), а також із концепцією карми як рушія історичного процесу.

Кальпа, що триває між розгортанням і руйнацією світу, заслуговує на окремий розгляд із кількох причин. По-перше, саме в цей час відбувається реалізація кармічних наслідків як минулої, так і теперішньої кармічної енергії істот; по-друге, саме в цю проміжну кальпу живе сучасне людство, тож розуміння її закономірностей може привести до розуміння подій, що мають місце в безпосередній історії; по-третє - і це, певно, найголовніше - це доба, коли на землі з'являється Будда, а також діють бодхісаттви, коли живі істоти можуть стати на шлях визволення від сансари. Як уже зазначалося, під час цієї кальпи постійно змінюється тривалість людського життя: при появі перших людей тривалість їхнього життя незліченна, але поступово зменшується до десяти років (за які людина проходить усі необхідні стадії біологічного процесу онтогенезу). Це займає одну малу кальпу. Протягом інших вісімнадцяти зміна тривалості життя людей нагадує синусоїду з екстремумами вісімдесят тисяч і десять років, при чому кожна мала кальпа характеризується зростанням життя до вісімдесяти тисяч років, а потім зменшенням до десяти. Двадцята кальпа характеризується тільки зростанням тривалості життя до вісімдесяти тисяч років. „Яка тривалість його збільшення та зменшення в інших проміжних кальпах, така тривалість зменшення в першій [кальпі] та збільшення в останній. Таким чином, тривалість усіх [проміжних кальп] однакова” [5, с.184]. Щодо цього періоду Васубандху засвідчує поступову деградацію людства, і це підтверджується певною філософсько-історичною концепцією, що розвивається в „Лока-нірдеші”. Проте не варто вважати її справжньою історіографією, адже, як зазначав М. Еліаде, „як і інші країни з традиційною культурою, Індія цікавиться тільки взірцевими моделями й парадигматичними подіями, а не особистим й індивідуальним” [15, с.132-133]. Васубандху як представник індійської культури не звертає уваги на окремі історичні події; навіть під час опису певних епізодів із життя Будди в четвертій частині „Абхідхармакоши” він звертається до них радше як до канонічних сюжетів, аніж до історичних подій. Історичний підхід повністю заперечував би абхідхармістські парадигми, як гносеологічні, так і онтологічні. Скоріше, філософсько-історичні погляди слід вважати переробкою ідеологічних домінант буддизму. Філософсько-історична концепція Васубандху торкається двох протилежних за моральним змістом процесів - деградації людського суспільства та появи чакравартинів і будд, що має припинити рух сансарного буття. Людське суспільство, за Васубандху, виникає в період скорочення життя до вісімдесяти тисяч років (перша мала кальпа досліджуваної кальпи існування світу). „В цей час люди під впливом внутрішніх вад людської природи змінюють свій вигляд: коли їхнє життя не мало наперед даного обмеження, вони були подібні до істот світу форм, але постійно змінюються, отримуючи моральні недоліки паралельно зі звичайним фізичним виглядом” [5, с.63]. Тобто люди через афекти своєї свідомості отримують негативну кармічну енергію, що призводить до поступової деградації їхньої свідомості, а потім - також і тіла. Коли люди отримують звичайний вигляд, деградація продовжується у вигляді появи варнової системи (новий удар по брахманістичним концепціям, що пояснюють виникнення варн як результат космогонічного процесу за участі божественних істот і сил), лінощів, брехні, злодійства, насилля тощо. Цей процес відбувається обов'язково, проте він охоплює також благі випадки, як от: поява будд, чакравартинів, прат'єкабудд тощо. Зокрема, Будда приходить у світ, коли тривалість життя людей скорочується від восьми тисяч до ста років, оскільки в цей час люди вже починають замислюватися над недовершеністю свого світу, а з іншого боку ще не настільки деградували, щоб не збагнути проповідь Будди. Прат'єкабудди з'являються частіше, проте їхня роль для подолання тенет сансари набагато менша, оскільки вони не проповідують і можуть викреслити з сукупної кармічної енергії тільки свої дхармічні потоки. Отже, Васубандху в своїй праці поєднав традиційні (навіть архаїчні) уявлення про соціогенез, а також про Золотий вік із буддистським вченням про появу серед людей таких, що наділені властивістю перемогти страждання світу, навчити людей методу визволення від сансари.

Підсумовуючи даний розділ, треба зазначити, по-перше, що Васубандху є одним із фундаторів філософської доктрини нірішваравади, яка проголошує відсутність розумної істоти, субстанції, що своєю волею творить Всесвіт. На думку Васубандху та філософських напрямків, які він представляв, головна роль у розвиткові космогонічного процесу належить сукупній кармічній енергії живих істот, а не особистісному творцеві. Відкидаючи наявність творця, абхідхармістська думка відкидала також сам момент початку світу, звертаючись до моделі світобудови, яка, з одного боку, не має початку в часі, а з іншого - не є вічною, оскільки це не відповідало б концепції аніт'ї. таким чином, Васубандху звертається до циклічної моделі, яка не має початкового моменту в розвиткові (адже сам цей розвиток відбувається завдяки сукупній кармі живих істот попереднього циклу, або великої кальпи), проте не є також вічною (бо кожна велика кальпа характеризує буття вже нового світу).

По-друге, Васубандху простежує етапи розвитку Всесвіту, що характеризують його виникнення, буття, руйнацію та буття між руйнацією та новим творенням. Ці чотири етапи Васубандху описує таким чином, що стає зрозумілою рушійна роль карми як важеля, що єдиний спроможний рухати історичний процес. Саме карма живих істот, що породжена їхньою спотвореною афектами свідомістю, робить можливим виникнення світу-вмістилища та місцеперебувань. Тільки карма є рушієм деградації живих істот, зокрема, людей, що призводить до переходу істот на все нижчі рівні буття. Карма також рухає соціогенез, щоправда, в бік усе гіршого становища людства (через те, що переважна більшість кармічної енергії є афективною та негативною).

По-третє, Васубандху постулює нездоланну необхідність закономірностей розвитку Всесвіту, кожен із етапів якого триває визначену кількість часу, а кожна подія відбувається обов'язково, якщо вона має кармічну причину. Саме така суворість законів світобудови призводить до оптимістичного ствердження про обов'язкову появу серед людей Будди, який повинен надати живим істотам можливість позбутися тенет сансарного буття. Хоча як власне появу Будди, так і інші епізоди розвитку Універсуму протягом великої кальпи Васубандху розглядає саме як прояв закономірностей вичерпання кармічних наслідків дій живих істот, а не як унікальні історичні події.

Останнє, що слід виокремити, - це те, що при розгляді питань темпоральності, як і під час розгляду локативних категорій, Васубандху вміло працює на кількох рівнях сприйняття, поєднуючи традиційні погляди на космогонію та соціогенез із філософським ученням буддизму та буддистською йогою, не відмовляючись від жодного рівню сприйняття адептами буддистської системи.

ВИСНОВКИ

Результати роботи, що виконана згідно мети й з урахуванням поставлених завдань, дозволяють зробити наступні висновки щодо вирішення проблеми космології в межах абхідхармістської філософії на прикладі її яскравого представника Васубандху. По-перше, на момент життя Васубандху філософський дискурс в Індії набув кульмінаційного розквіту. Диспути між представниками різних філософсько-релігійних течій призвели до кристалізації вчення тієї чи іншої системи, розвитку шастрового жанру в літературі, появи чітких схем аргументації на користь тієї чи іншої світоглядової системи. „Глибина філософського пошуку, сміливість й оригінальність вирішення багатьох питань світобудови, виключний розвиток логіки й мистецтва аргументації забезпечили давньоіндійським світоглядовим системам одне з найпочесніших місць в історії світової філософії” [1, с.547]. Крім того, розвиток індійської думки відбувався без жодних інокультурних впливів, цілком самостійно та за власними законами, серед яких можна відзначити переважний антропоцентризм, постійні змагання представників різних даршан, існування в межах однієї системи кількох рівнів сприйняття (для буддизму переважно виокремлюють релігійно-доктринальний рівень сутр, логіко-дискурсивний рівень шастр і рівень психотехнічних вправ), які намагаються в середині І тис. н.е. звести до відносно повних компендіумів такі філософи, як Васубандху. Слід зазначити, що головним предметом полеміки різних шкіл було питання атмана-дхарміна та статусу дхарм, яке зводило фундамент для вирішення питань креаціонізму, причинно-наслідкової закономірності, вічності душі та світобудови тощо. Абхідхармістська лінія за часів Васубандху була однією з наймогутніших у розв'язанні цих питань і доведенні своїх положень на диспутах. Через це абхідхармісти інколи отримували провідний статус при дворах правителів деяких регіонів, наприклад Кашміру й Гандхари. Саме ці два регіони стали визначними в еволюції Васубандху. Цей філософ був обізнаний у Ведах, отримав класичну освіту від представників найпотужніших напрямків Абхідхарми - вайбхашики (сарвастивади) й саутрантики, але намагався поєднати ці течії. Крім того, він брав участь у розвиткові махаянського напрямку віджнянавади (йогачари), видатним представником якої також був брат Васубандху Асанга.

По-друге, якщо розглядати космологічну модель, що викладена Васубандху в „Абхідхармакоші”, її можна схарактеризувати через наступні риси. Васубандху завжди має на увазі не матеріальну світобудову, а психокосм, розвиток якого залежить лише від карми живих істот; місцеперебування істот, або світи-вмістилища, існують лише як тло для реалізації кармічних наслідків істот минулого, навіть їхня поява завдячує причинно-наслідковим кармічним процесам. Саме кармічні наслідки дій афективної людської психіки спричиняють процеси, які призводять до появи та розвитку психокосму. Це твердження пов'язане з теоріями нірішваравади (одним із теоретиків якої був Васубандху) та циклічного руху психокосму. Дійсно, відмова від Творця пов'язана з відмовою від початкового моменту розвитку космосу - оскільки обсяг психічного досвіду є невичерпним, то, з одного боку, світобудова не має свого початку в часі, а по-друге, невичерпною є також кількість психокосмів, які проходять у своєму розвиткові однакові етапи (хоча й не синхронно). У розвитку психокосму протягом чотирьох етапів великої кальпи непорушна закономірність кармічних зв'язків призводить як до обов'язкової деградації живих істот через забрудненість їхньої психіки афектами, так і до обов'язкової появи на певному етапі серед людей Будди, який покликаний звільнити психічні потоки від афективності й таким чином припинити рух сансарного буття. Тобто незважаючи на відсутність початкового моменту руху сансари, кінцевий, за Васубандху, все ж можливий завдяки діяльності будд, а також людей, що здатні звільняти лише себе, не допомагаючи іншим, проте звільняючи від сансари сукупність психічних станів (дхарм), які складають їхні особистості. Таким чином, завдяки космологічній концепції Васубандху пояснює такі важливі положення абхідхармістської думки, як нірішваравада, нескінченність психічного досвіду (що призводить до ствердження про безпочатковість сансарного буття й нескінченність психокосмів), непохитність причинно-наслідкових закономірностей руху кармічної енергії, а також можливість визволення від сансарного буття завдяки обов'язковій появі серед людей будд.

По-третє, важливої для внутрішньої інтеграції буддистської думки ролі „Абхідхармакоша” набула через вдале поєднання Васубандху всіх існуючих підходів до розгляду цієї системи. Васубандху поєднує абхідхармістські положення, про які йшлося вище, вчення про йогічні характеристики трійчастого психокосму, а також традиційну космографію та етнографічні дані, канонізуючи всі три групи поглядів, систематизуючи їх та інтегруючи до однієї системи, яку він, власне, і викладає в „Абхідхармакоші” та автокоментарі до неї. Таким чином, праця Васубандху постала як орієнтир задля чіткого визначення позицій тієї чи іншої школи чи течії буддистської думки та як спроба інтегрувати різні погляди до єдиної системи.

Список використаної літератури

1. Бонгард-Левин Г.М., Ильин Г.Ф.. Индия в древности. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1985. - 759 с.

2. Буддизм в переводах: Альманах: выпуск 2. Ред.-сост. Е.А. Торчинов. - СПб.: «Андреев и сыновья», 1993. - 443 с.

3. Будон Ринчендуб. История Буддизма (Индия и Тибет). Перевод с тибетского Е.Е. Обермиллера, перевод с английского А.М. Донца. - СПб.: Евразия, 1999. - 336 с. - (Пилигрим).

4. Васубандху. Абхидхармакоша (Энциклопедия Абхидхармы). Раздел первый. Анализ по классам элементов. Пер. с санскрита, введ., коммент., историко-философское исслед. В.И. Рудого. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1990. - 318 с. - (Памятники письменности Востока. LXXXVI Bibliotheca Buddhica. XXXV).

5. Васубандху. Абхидхармакоша (Энциклопедия Абхидхармы). Раздел третий. Учение о мире. Пер. с санскрита, введ., коммент., историко-философское исследование Е.П. Островской и В.И. Рудого. - СПб.: «Андреев и сыновья», 1994. - 336 с.

6. Васубандху. Энциклопедия буддийской канонической философии (Абхидхармакоша) / Составление, перевод, комментарии, исследование Е.П. Островской, В.И. Рудого. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. - 523 с.

7. Вивекананда Свами. Практическая веданта (избранные работы): пер. с англ./ Под ред. В.С. Костюченко. Сост. О.В. Мезенцева. - М.: Ладомир, 1993 - 560 с. - (серия “Ex oriente lux”).

8. Ермакова Т.В., Островская Е.П., Рудой В.И.. Классическая буддийская философия. - СПб.: Издательство "Лань", 1999. - 544 с. - (Серия «Мир культуры, истории и философии).

9. Категории буддийской культуры. Ред.-сост. Е.П. Островская. - СПб.: «Петербургское востоковедение», 2000. - 320 с. - (Серия «Orientalia»).

10. Классическая йога («Йога-сутры» Патанджали и «Вьяса-бхашья»). Пер. с санскрита, введ., ком мент. и реконструкция системы Е.П. Островской и В.И. Рудого. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1992. - 261 с.

11. Лысенко В.Г. Философия пространства и времени в Индии. Школа вайшешика. // Рационалистическая традиция и современность: Индия. Отв. ред. М.Т. Степанянц. М.: Наука, Наука. Глав. ред. вост. лит., 1998. - 246 с.

12. Розенберг О.О. Труды по буддизму. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. - 295 с. - (Библиотека отечественного востоковедения).

13. Чаттопадхьяя Д. История индийской философии. Пер. с англ. В.А.Шишкина и В.П. Липеровского. Редакция и вступит. статья к.филос.н. Н.П.Аникеева. - М.: Изд-во «ПРОГРЕСС», 1966. - 328 с.

14. Щербатской Ф.И. Избранные труды по буддизму. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1988. - 427 с.

15. Элиаде М. Аспекты мифа / Пер. с франц. 3-е издание. - М.: Академический проект; Парадигма, 2005. - 224 с. - («Технологии культуры»)

16. www.iep.utm.edu/v/vasubandhu.htm #H1 від 25.12.06

17. www.indianembassy.ru/docs-htm/ru/ru_01_04_t004.htm від 25.12.06

18. www.ssu.samara.ru/~buddhist/theravada/canon.html від 25.12.06