1.5 Відродження Свято-Покровського монастиря (наприкінці XX-початок XXI ст.)

8 квітня 1990 р. відбулося освячення й перша служба в Покровській церкві, а 14 жовтня 1990 р. уперше за довгі роки забуття було врочисто відзначене престольне свято Покрова Пресвятої Богородиці, на якому почесними гостями були видні ієрархи православної церкви -- митрополити Володимир і Леонтій, єпископи Симон і Нифонт.

27 квітня 1992 р. тут відбувся архієрейський собор Української Православної Церкви, що обрав її предстоятелем митрополита Київського й всєя України Володимира.

За роки, що пройшли із часу відродження Обителі, працями й молитвами Високопреосвященійшого Владики Никодима ансамбль монастирських будівль здобуває колишнє архітектурне, художнє й містобудівне значення [25].

Прикрасою ансамблю будинків став повністю відреставрований архієрейський будинок і будинок єпархіального керування. Владика Никодим, Священноархімандрит Свято-Покровського монастиря, подвигом молитовного предстоятельства, піклуванням про порятунок народу Божого, безперестанними працями відроджує Святу Обитель.

Як і будівництво монастиря в ті далекі часи починалося зі зведень захисних стін, так і відродження монастиря в наші дні Владика Никодим мудро благословив почати зі зведення цегельної стіни, що оточує всю територію монастиря, і захищаючої його від наруги людей не бояться Бога. Одночасно благоустроювався весь монастирський двір, перетворений у смітник відходів. По благословенню Високопреосвященійшого Владики Никодима було зроблене перепланування двору, розбиті газони, клумби, посіяна трава.

Укладання тротуарної плитки й асфальтного покриття остаточно перетворили двір монастиря, що вражає парафіян чистотою й доглянутістю. Здійснено капітальний ремонт братнього корпусу, виконані покрівельні, штукатурні, покрасочні роботи, реконструйований вхід у будинок. Зараз ведуться оздоблювальні внутрішні роботи трапезного й іншого приміщень.

Основну увагу Владика Никодим приділяв ремонтним і реставраційним роботам Неперевершеної Святині Слобожанщини -- Свято-Озерянскому храму. Відштукатурені й пофарбовані, вільні від будівельних лісів сяючі хрести на відновлених куполах, наповнюють серця прихожан віруючою надією й сподіванням на милосердя Боже оновлюючі храми й душі.

Внутрішні роботи в храмі проводилися одночасно в усіх напрямках: вироблялася повна заміна опалювальної системи, електропроводки, очищалися стіни від кіптяви й пилу. І незабаром по благословенню Високопреосвященійшого Владики Никодима почалися реставраційні й художні роботи: відтворювалося ліплення, орнамент, відновлювалися розписи, створювалися ікони, розписувалися вівтарі.

Після зняття будівельних "лісів" храм засяяв пишнотою, вражаючи своєю досконалістю. Зновоу наповнюється храм, що був колись сховищем унікальних цінностей, предметами богослужіння й начиння: придбані престоли, жертовники, дьяконники, ікони, хоругви, семисвічники. панікадила, лампади й багато чого, іншого.

Побудовано іконостас у Центральному боковому вівтарі на честь Озерянской ікони Божией Матері, закінчується робота по підготовці іконостасів лівого й правого бокового вівтарів.

Почато реставраційні роботи й у Покровськім храмі, повністю підготовлені стіни для роботи художників у верхньому храмі на честь Покрова Божией Матері, розписаний вівтар нижнього Крестовоздвиженського храму, ведуться підготовчі роботи з реконструкції сходів, що веде у верхній храм.

З такими перетвореннями Свята Обитель зустрічала велику історичну подію для Харківської Єпархії й усього Слобожанського краю -- ювілейні торжества, присвячені 2000-літтю Різдва Христова, які возвеличив своїм візитом Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Київський і всія України Володимир [25].

Блаженнійший Володимир, відвідавши Свято-Покровський монастир і оглянувши Озерянску церкву, виразив глибоку радість від побаченого стрімкого відродження неповторної краси храму. Також він благоговійно приклався до останків розстріляних ченців, що перебувають у вівтарі цього храму.

Крім того. Блаженнійший Володимир відвідав Харківську Духовну Семінарію, побажавши майбутнім служителям церкви віри, міцності й міцних знань. І братія монастиря осягає Святе Богослов'я в стінах Харківської Духовної Семінарії по благословенню Високопреосвященнійшого Владики Никодима, готуючись стати гідними пастирями, бачачи перед собою приклад його гідного служіння.

Серед братії монастиря є й ті, що мають вищю освіту. Отримані ними в миру знання в інженерно-будівельній, архітектурній і лікарській сферах, знаходять своє застосування в монастирі. По благословенню Високопреосвященійшого Владики Никодима, був прийнятий Устав по образу Почаївської Лаври. В Свято-Покровському монастирі митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом був осячений храм в честь Трьох великих святителів -- Василія Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоустого. Трехсвятительский храм відбудований на місці однієї з усипальниц Свято-Покровського монастиря, що йменувалась печерною, у якій почивали останки архієпископів Харківських Амврося Ключарева й Арсенія Брянцева. Після повернення монастиря Православній церкві усипальниця перебувала в зруйнованому стані. По благословлению Владики Никодима була проведена реконструкція приміщення усипальниці для вібудови храму Ця подія була однією з ряду заходів у підготовці Харківської єпархії УПЦ до святкування 350-річа м.Харкова [25].

1.6 Свято - Покровський монастир як духовно-просвітницький центр Харківської епархії

У 1993 році відкрито Духовне училище, що через три роки було перетворене на Духовну Семінарію. З 1994 року відновили видання газети "Харківські єпархіальні відомості", розпочали видання церковної газети для дітей "Віфлеємська зірка". "Харківські Єпархіальні Відомості" виходять один раз у місяць. У них переважають матеріали офіційного характеру -- з Київської митрополії, Харківської єпархії. У своїх листах віруючі порушують питання зміцнення духовності народу, необхідності висвітлення в церковній періодиці історії та організації нинішнього церковного життя, православного просвітництва, катехізації людей. Через вищеназвану причину редакція не мала змоги відгукуватися на шпальтах "Харківських Єпархіальних Відомостей" на всі запити наших дописувачів. Актуальність поставлених ними проблем, й викликали потребу в заснуванні ще однієї газети. її назва -- "Православна Харківщина". Обидві газети, тематично доповнюючи одна одну, сприятимуть підвищенню духовності в Слобожанщині, вихованню високих морально-етичних якостей у людей.

Поступово духовне в відродження починалось, ще за часи прзначення Владики Никодима у Харківську і Богодухівську Єпархію, в якій діяло всього п'ятдесят шість приходів, причому багато які з них не мали необхідних приміщень. Не було жодної чернечої обителі, жодної Духовної школи [24].

Сьогодні в Харківській і Богодухівській Єпархії нараховується двісті сорок три приходи, сто сорок п'ять типових храмів, дев'яносто п'ять молитовних будинків. Уперше за сто років у Харкові, на Павловому полі, був побудований величний храм-пам'ятник на честь двотисячної річниці Різдва Христового. Будуються і реставруються десятки храмів. Відновилося чернече життя в стародавньому харківському Свято-Покровському чоловічому монастирі. Відкрилися два жіночих монастирі: у селі Водяному і місті Лозовій [25].

Однією з багатьох справ,, зроблених Владикой Никодимом за час архіпастирського служіння в Харківській і Богодухівській Єпархії, була канонізація в лютому 1978 року святителя Мелетія, Архієпископа Харківського й Охтирського. У ті часи Рада у справах релігій при Раді Міністрів СРСР дозволяла канонізувати тільки тих святих, котрі прославили Церкву нашу під час свого служіння за кордоном. Так, наприклад, були канонізовані святитель Герман Аляскинський і святий рівноапостольний Миколай (Касаткін), просвітитель Японії. А вітчизняних святих у ті богоборчі часи канонізувати було заборонено. Але не зважаючи на труднощі і перепони святитель Мелетій був канонізований 25 лютого 1978 року.

"Це стало для нас великою відрадою. Та й як нам було не радіти! Адже в похмурі дні розгулу богоборства нам вдалося запалити світильник віри -- канонізувати святителя Мелетія, святі мощі якого спочивають у Слобожанской землі, у Харківському Свято-Благовіщенському Кафедральному Соборі." [24].

Митрополит Харьківський і Богодухівський Никодим був призначений в 1991 році Святійшим Патріархом Алексієм II і Священним Синодом Руської Православної Церкви Головою Комісії з богослужбових текстів. А 27 грудня 1994 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир і Священний Синод Української Православної Церкви призначили його Головою Комісії з канонізації ново прославлених святих при Синоді Української Православної Церкви. Чималі труди були покладені ним для канонізації Митрополита Київського і Галицького Петра Могили.

1993 року Священний Синод Української Православної Церкви затвердив вшановування угодників Божих Слобідського краю: священномучеників Онуфрія (Гагалюка), Олександра (Петровського), Інокентія (Летяєва), Костянтина (Д'якова), багатьох інших кліриків і мирян, що постраждали за віру Христову в роки репресій тоталітарного режиму. За це все православні Харківської Єпархії дякують Богу. Він, Всевідаючий і Всемогутній, зволив, щоб вони засяяли Небесною славою. У сонмі святих прославлені також подвижники інших Єпархій Української Православної Церкви. За останнє десятиліття в нашій Українській Православній Церкві прославлені і приєднані до ліку святих тисячі її сповідників і священномучеників. Але мужні і стійкі сторожі отари Христової були не тільки в минулі, неймовірно важкі часи. Є вони і зараз.

У 1997 році Всеблагий Господь з невимовного Свого милосердя і благовоління до Слобідського краю возволів оновити усім нам на радість Свій Нерукотворний Образ у Свято-Борисо-Глібівському жіночому монастирі в селі Водяне Харківської Єпархії.

Широкий резонанс у церковних колах і в українському суспільстві в цілому викликали урочисто відзначені ювілеї: двохсотріччя Харківської Єпархії, двотисячні роковини Різдва Христового і сторіччя Харківського Свято-Благовіщенського Собору.

У грудні 2000 року вийшов друком перший номер відродженого богословсько-філософського журналу "Віра і розум", який відразу ж здобув широке визнання в Україні і далеко за її межами. відбулось відреставрувння храмів та церковних будівель, розміщених на території Свято-Покровського монастиря, а також спорудити на ній прекрасні пам'ятники на честь двохсотріччя Харківської Єпархії та двотисячної річниці Різдва Христового. З часу їхнього освячення не переривається потік людей, що прагнуть поклонитися їм. "А Рятівник світу Своєю Десницею благословляє Боголюбивий народ Слобідського краю на беззавітне служіння Йому і Його Святій Православній Церкві в третім тисячолітті Його тріумфального шестя світом." [25].

Після ремонтних робіт на території монастиря в жовтні 2000 року відкрита Харківська Духовна Семінарія, що була освячена ректором ХДС Високопреосвященнійшим Владикою Никодимом і були початі заняття [54].

А з 2002 року в Духовній Семінарії відкривається регентське відділення, на якому готуватимуть керівників парафіяльних церковних хорів. Потреба в них дуже велика. Адже, окрім Харкова, у сільських районах високохудожніх церковних хорів немає. Робиться все можливе, аби залучити до викладання на цьому відділенні високопрофесійних фахівців.

Підвищено (до 19 років) віковий ценз для вступу до Семінарії. Тому що молода людина повинна пройти всебічне життєве загартування, досягнути необхідного досвіду, щоб її вибір був глибоко усвідомленим. Одним з високих випробувань є служба в армії, на яку ми не можемо не зважати.

Нині на Харківщині діє 243 парафії, будується 15 нових храмів, реєструються нові парафії [78]. Деякі священики по черзі проводять Богослужіння в кількох парафіях -- у своїх і в тих, де немає настоятелів храмів. До того ж відкриваються ще й домашні церкви у будинках для престарілих, лікарнях, колоніях для засуджених (і там потрібне слово Боже, аби духовно зцілити грішників). Віруючі весь час прохають Єпархіальне управління прислати їм священика. Тож, якщо говорити світською мовою, "перевиробництва" священнослужителів не буде. Окрім того, Семінарія готує священнослужителів і для інших єпархій Східної України.

А ще при Харківському Національному університеті імені В. Н. Каразіна освячено храм святого Антонія Великого.

Треба також звернути увагу на те, що Указом Президента України від 21 березня 2002 року про невідкладні заходи по остаточному подоланню негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР щодо релігії і поновлення прав Церкви та релігійних організацій Міністерство освіти й науки, Держкомітет у справах релігій зобов'язують за участю Церкви й релігійних організацій розробити пропозиції щодо запровадження духовно-моральних цінностей у освітньо-виховний процес і подати їх у встановленому порядку на розгляд Кабміну України [25].

Поряд з епохальними звершеннями в Харківській Єпархії щоденно велася зовні непомітна, але дуже важлива робота відроджувалися християнські традиції, надавалася моральна підтримка і посильна матеріальна допомога потерпілим у результаті Чорнобильської катастрофи, стражденним і знедоленим, здійснювалася релігійна освіта дітей і молоді, душопастирським піклуванням охоплювалися дитячі будинки, школи, вищі навчальні заклади, військові частини, будинки ветеранів війни і праці, лікарні, місця позбавлення волі і т.д.

І раніше, і тепер у Харківській Єпархії панувала і панує зцілюща сила Духа Святого, котра оберігає людей від релігійної нетерпимості й міжнаціональних усобиць, веде народ до взаєморозуміння, допомагає переборювати незгоди і розбрат. Ми шанували, шануємо і шануватимемо діяння і заповіти всіх тих, хто утверджував і утверджує ідеали гуманізму і миру, сприяв і сприяє прогресові людства, незалежно від їхньої національної та віросповідної приналежності. Всі ми -- діти одного Всесвітнього Творця. І Святині, які ми будуємо, -- це наш посильний внесок у нашу духовну скарбницю, відкриту для всіх. Вона -- і тільки вона -- об'єднує різні національності, що населяють Україну, робить їх єдиною українською Боголюбивою родиною з неподільним духовним багатством народу.

Дотепер територія Свято-Покровського монастиря в сприйнятті обивателів асоціюється з історичним музеєм. Але мало кому й із церковних людей відомо, що до революції на території монастиря дійсно був музей, але музей Церковно-історичний [55].

В 2003 році по благословенню Високопреосвященійшого Никодима, Митрополита Харківського й Богодухівского, у Харківській єпархії почате відтворення церковно-історичного музею. Цей музей не щось нове в нашій єпархії, він існував тут ще до революції. Початок свого існування церковно-історичний єпархіальний музей бере з початку XX століття й багато в чому зобов'язаний своєю підставою XII Археологічному з'їзду, що проходив у Харкові в 1902 році.

В 1864 було засновано Московське археологічне товариство засновник археологічних з'їздів. Ця організація була заснована в наслідок відсутності на той час державного законодавства щодо охорони пам'ятників стародавності, комплексом проблем, їхньої реставрації, стану й заходів для їхнього заощадження. Заради справедливості слід зазначити, що турботу про збереження церковних стародавностей ще задовго до цього виявила церковна влада. В 1853 р. вийшов Синодальний указ, що наказав єпархіальної влади спішно скласти охоронні описи коштовних пам'ятників. Однак вірогідно невідомо якого ефекту було досягнуто цим указом на місцях.

В 1872 році був створений перший церковний музей при Київській Духовній Академії, в 1879 р. -при СпбДА, в 1880 р. -- при МДА.

15-27 серпня 1902 року відбувся XII археологічний з'їзд у Харкові. Була створена комісія по організації виставки церковних стародавностей під керівництвом професора Харківського Університету Е. К. Редіна, що склала велику програму й провела експедиції в Охтирьский, Лебединський, Ізюмський, Зміївський повіти, систематизувала й каталогізувала зібране.

У підсумку в спеціальному розділі виставки, присвяченому церковним стародавностям було представлено 1972 експоната, інші були передані в музей при Харківській Духовній Семінарії, всі експонати якого потім, в 1913 році, були передані в єпархіальний музей.

Єпархіальний музей церквоних стародавностей офіційно було відкрито 19травня 1913. У його організації брали участь такі вчені й представники духівництва як: Ф. Шміт, Д. Багалей, Е. Редин, священики: П. Фомін, С. Таранушенко, Т. Буткевич, И. Филевский, В. Ветухов. Можна з повною впевненістю сказати, що це були послідовники архієпископа Харківського Філарета Гумилевского, що перший на Слобожанщині систематизував інформацію про храми, монастирі, зібрав коштовні пам'ятники мистецтва. Його праця "Історико-статистичний опис Харківської єпархії" -- відправна крапка в дослідженні духовної історії Слобожанщини.

Після заснування музею, завдяки турботам Архієпископа Арсєнія, були здійснені планомірні об'їзди й експедиції в губернії, експозиція музею постійно поповнювалася.

Трагічні зміни в долю музею принесла революція 1917 року. В 1920 р. з 2-х музеїв (університету і єпархії) був створений один -- Церковно-історичний, під керівництвом С. Таранушенко. У тому ж році вироби з дерева, металу з музею передані в музей Слобідської України.

В 1922 році музей був перейменований у музей Українського мистецтва. У цей неясний час експонати почали розходитися по інших музеях.

В 1923 році був відкритий Всеукраїнський соціальний музей ім. Артема (він був організований з 8 музеїв Харківщини) і зайняв приміщення Покровського монастиря. Там же працювала й комісія з ліквідації церковних цінностей (Д. Щербаковский, Б. Порай-Коршиц, А. Берлазина). В 1927 році експонати передали в Музей Слобідської України, в 1934 р. -- церковні стародавності з музею передані в українську картинну галерею. В 30-ті роки частина експонатів передана в антирелігійний музей [64].

Сильно постраждав музей під час Великої Вітчизняної Війни.

В 1941 році він був частково евакуйований, однак окупація Харкова не пройшла безслідно -- пішли грабежі -- до чого приклали руку як німці, так і населення. Багато експонатів було вивезено за кордон, багато безвісти втрачено. З евакуації повернулася не повна експозиція, що вивозилася -- багато експонатів постраждало під час переїзду -- поїзд потрапив під обстріл.

В 1950 році була проведена інвентаризація -- деякі коштовні експонати були не реставровані, а знищенні.

Тепер музей відновлено, завдяки турботам Високопреосвященійшого Никодима, митрополита Харківського і Богодухівського Преосвященійшого Єпископа Ізюмського, вікарія Харківської Єпархії Владики Онуфрія, при сприянні історичного факультету Харківського Національного Університету ім. Каразина. У Харкові відновився втрачений скарб своєї духовної історії -- Церковно-історичний музей.

• Розділ 2.Методичне забезпечення спецкурсу з теми: "Харківський Свято-Покровський монастир як духовно-просвітницький центр Слобідської України"
• Структура спецкурсу. На основі теоретичних матеріалів був розроблений спецкурс для використання при читанні вузівських курсів з історії Української культури, у формі лекцій та семінарів на богословсько-педагогічних курсах та недільних школах, при підготовці спец курсів та спецсемінарів з історії Слобідської України, а також з історії України в цілому. Мета спецкурсу. Ознайомити студентів ВНЗ та слухачів богословсько-педагогічних курсів а також недільних шкіл з історією історії Свято-Покровського монастиря з моменту його заснування до сьогодення. Та з'ясувати загальні закономірності та тенденції розвитку духовної культури та освіти Слобіцкої України, встановити вплив який здійснював Свято-Покровський монастир на духовно-освітне і культурне життя регіону.

План спецкурсу.

Тема	Лекції	Семінар	Самост роб
Вступ. Харківський Свято-Покровський монастир як духовно-просвітницький центр Слобідської України	2	2	2
Заснування Харкова та будівництво Свято-Покровського монастиря	4	2	3
Харківський колегіум як осередок просвітницької діяльності у (XVIII -- перша половина XIX ст.)	6	4	4
Діяльність Харківської духовної семінарії (1841-1919рр.)	2	2	2
Свято-Покровський монастир в часи антирелігійної боротьби (1917-1988рр.)	2	2	2
Відродження Сято-Покровського монастиря (наприкінці XX-початок XXI ст.)	4	2	4
Свято-Покровський монастир як духовно-просв центр Харків епарї	4	2	4
Всього годин	28	16	21

Спецкурс розраховано на 28 лекційних годин, 16 годин семінарських занять та 21 годину самостійної роботи.

Висновки

Становлення Харкова як центра Слобідської України відноситься до XVIII ст. Цей висновок добре відомий, підтвердженням чого служить факт перетворення міста у центр губернії та єпархії. Втім неабияку роль в цьому процесі зіграло переведення у 1726 р. бєлгородської духовної школи, яка пізніше отримуе статус колегіуму. Зі школою була з'єднана кафедральна Покровська церква (найбільш старовинна будівля сучасного Харкова яка бла споруджена у 1689 р.). Нижній храм церкви був освячений на честь Трьох Святителів - покровителів училища та його вихованців. Увесь комплекс Сято-Покровського монастиря з 1729 р. інколи називався "Училищним Покровським монастирем". Створення цієї школи, за словами відомого українського історика Д.І. Багалія -Духовної академії краю, стало одним із зворотних пунктів в історії нашого регіону.

Протягом XVIII -- на початку XIX ст. колегіум був вищим загальноосвітнім закладом, спрямованість його навчального процесу далеко виходила за межі церковно-професійних інтересів. Освіта, яку він давав своїм вихованцям, була ґрунтовною і різнобічною, зміст навчальних дисциплін, їх науковий рівень та обсяг були близькими до Київської академії, а також перших російських університетів. Колегіум мав плідні зв'язки з рядом провідних наукових та освітніх центрів України та Росії, вихованці колегіуму запрошувались на навчання до університетів Західної Європи (у Німеччині) і Росії. Викладачів та учнів колегіуму охоче запрошували в різні світські та духовні заклади, державні установи. Різноманітні матеріали свідчать про високий авторитет колегіуму в країні та за її межами у XVIII -- на початку XIX ст.

Саме з колегіуму почалося становлення Харкова як центра науки і освіти. Вихованці Харківського колегіуму були організаторами та викладачами численних освітніх закладів України та Росії. Особливо необхідно підкреслити різноманітну просвітницьку роботу, яка проводилася ними у Слобожанському регіоні. Ця діяльність значно вплинула на розвиток культурного життя, зробила Слобожанщину одним з високо розвинутих регіонів України.

В 1805 р. у Харкові був відкритий університет, і значення колегіуму стало падати З появою університету просвітницький вплив колегіуму поступово став зменшуватися. З 1818 р. за штатним розкладом колегіум став уважатися третьорозрядною семінарією -- навчальним закладом винятково для осіб духовного звання. В 1840 р. була скасована назва "колегіум", і надалі він іменувався духовною семінарією.

Але традиції духовної просвіти продовжувались при семінарії починаїться видання. В 1863 р. журналу "Духовний щоденник" його редактором був ректор семінарії архімандрит Агапит. З 1867 р. став виходити новий журнал -- "Харківські єпархіальні відомості". А 1884 р. з дозволу Св. Синоду при Харківській духовній семінарії став виходити новий богословсько-філософський. журнал "Віра й розум". Його становлення було пов'язане з ім'ям архієпископа Амвросія й ректора семінарії, редактора журналу протоієрея Іоанна Кратирова. Так що не зважаючи на зміну статусу семінарії, вона продовжуе традиції духовної просвіти завдяки архієпископу Амвросію і тісному зв'язку Свято-Покровським монастирем.

На початку XXст. загальна освіта набула досить світського характеру. Вплив Православної церкви значно зменшуїться, серед ітелігенції посилю-ється дух сектаства і анархія псевдорелегійних вчень. Це не моголо не визвати протидію з боку Православного духовенства, з їх осередка привертають увагу високоосвідчені й талановиті місіонери-проповідники. (протоієрей А. Станіславський, протоприсвітер Н.Колчицький, протоієрей, професор Н.Чипурин).

У січні 1919 р., коли в Харків увійшли більшовики, духовні училища були закриті, а семінарія і єпархіальне жіноче училище були перетворені в гімназії. Таким чином, у роки громадянської війни всі церковні школи припинили своє існування. Припинення діяльності Свято-Покровського монастиря 1922 р. слало відчутною втратою для духовної культури Слобожанщіни того часу. Але Храми й монастирські споруди продовжували своє існування, як цівільні установи на разі в них були розміщені архів, музей тощо. Завдяки цьому не все було бєзслідно втрачено. А историчним музеїм в іншій формі але продовжувалась просвітницька традиція.

Важко сказати, яка доля була б уготована Покровському собору, якби не настали в житті нашого суспільства нові часи.

У 1990 р. у зв'язку з настійними вимогами митрополита Никодима, було ухвалене рішення про передачу монастирю спочатку частини, а потім і всіх його будівель. 1993 році відкрито Духовне училище, що через три роки було перетворене на Духовну Семінарію. З 1994 року відновили видання газети "Харківські єпархіальні відомості", розпочали видання церковної газети для дітей "Віфлеємська зірка".

У 2000 році вийшов друком перший номер відродженого богословсько-філософського журналу "Віра і розум", який відразу ж здобув широке визнання в Україні і далеко за її межами. Відбулось відреставрувня комплексу храмів та церковних будівель, розміщених на території Свято-Покровського монастиря, а також спорудити на ній прекрасні пам'ятники на честь двохсотріччя Харківської Єпархії та двотисячної річниці Різдва Христового. В 2003 році, у Харківській єпархії на теріторії Свято-Покровського монастиря почате відтворення церковно-історичного музею.

По своєму суспільно-релігійному значенню комплекс Свято-Покровського монастиря й розташованих тут центральних установ Харківської єпархії став сьогодні оплотом православ'я, духовним серцем, звідки здійснюється керівництво всім православним життям на Харківщині.

Слобожанщіна початку XXI ст. це складна модєль культурного конгломерату в умовах світової глобалізації культури. Але відроджувана, Православна культура повинна, зайняти своє місце ряду духовних традицій сучасності.

Список використаних джерел та літератури

1. Архіви

1. Державний архів Харківської області. (далі -ДАХО).

2. ДАХО.-Ф.40.Оп.108. Спр.184"а". Арк.84.

3. ДАХО.-Ф.40.Оп.101. Спр.1015. Арк.71.

4. Російський державний історичний архів (далі -РДІА). [Електронний ресурс]. -Електрон.данні.-Режим доступу: http://www.rusarchives.ru/ .- Назв. з екрану.

5. Центральний державний історичний архів України(далі -ЦДІАУ) . -[Електронний ресурс].-Електрон.данні.-Режим доступу: http://history.org.ua/ .- Назв. з екрану.

6. ХГНБ ім. Короленко.- від.рук. №819941.-Арк.1-2.

7. ХГНБ ім. Короленко.- від.рук. №819939.-Арк.1-2.

8. ХГНБ ім. Короленко.- від.рук. №819937.-Арк.1-17.,№819940.-Арк.3.

2. Джерела

9. Амвросий. История Российской иерархии: В 6 ч. Ч. 1.- М., 1807.

10. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 г.): В 2 т.- Харьков, 1905.

11. Багалій Д. І. Історія Слобідської України.- Харків, 1990.- С. 193.

12. Біженец А. Па зламі двох світів: Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум.- X.: Прапор, 1970.- 208 с.

13. Водолажченко О. З історії Харківського колегіуму в XVIII віці // Наукові записки науково-дослідної кафедри історії української культури.- 1927.- №6.

14. Журавський Ю.Й., Зайцев Б. П. Харківський колегіум, його викладачі ти вихованці /І Український історичний збірник.- Харків, 1992.- Вип. 37.

15. Каганов И. Я. Каталог библиотеки Харьковского коллегиума 1769 г. // Книга. Исследования и материалы.- М., 1962.- Сб. 6.

16. Каразин В. Взгляд па украинскую старину // Молодик на 1844 г.-- Харьков, 1843.

17. Карташев А. В. Очерки по истории русской церкви: В 2 т.- М., 1992.

18. Лащенков Н. Материалы к столетию Харьковской кафедры. Христофор -- первый епископ Солободско-Украинский и Харьковский // Харьковский сборник.- Харьков, 1893.- Вып. 7-9.

19. Лебедев А. С. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в Харькове университета.- М.: Изд. о-ва истории и древностей, 1886. -- 103 с.

20. Лисиченко Л. А. Харківський колегіум // Літературна Харківщина: Довідник.- X., 1995.- С. 331-332.

21. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. -- К.,1968.- С. 434, 443-445: Покровський собор, фото.

22. Матвиенко М. П. священник. История Харьковской епархии 1917-1992 гг. Х.,1995.-147с.

23. Миклашевський Й. М. Музична і театральна культура Харкова кінця XVIII -- першої половини XIX ст.- К, 1967.

24. Митрополит Никодим (Н.С. Руснак). Жереб, визначений Богом/ Спогади, поезії.- Х.,2003.- 400с. (120с. іл.).

25. Митрополит Никодим (Н.С. Руснак). Послания.Слова.Речи: В 6 т. -X., 2004.-Т.6.-928с. С. 5; 27; 43; 79; 158; 214; 312.

26. Ніженець А. Діяльність Г. С Сковороди в Переяславському та Харківському колегіумах// Педагогічні ідеї Г. С Сковороди.- К., 1972; та ін.

27. Ніженець А. М. Діяльність Г. С Сковороди в Переяславському і Харківському колегіумах // Педагогічні ідеї Г. С Сковороди. -- К., 1972.- С 185-212.

28. Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум- Харків, 1970

29. Нічик В. М. До питання про схоластичність філософських курсів у Києво-Могилянській академії// Від Вишенського до Сковороди.- К., 1972.

30. Основание Харьковского коллегиума, нынешней Харьковской духов-ной семинарии // Молодик на 1844 г.-- Харьков, 1843.

31. Посохова Л. Ю. Харківський колегіум (XVIII -перша половина XIX ст.) / Вступ ст. Никодима, митрополита Харківського і Богодухівського; Мал. на зворот, стороні обкл. О. Ю. Лейбфрейда. -- X.: Бізнес Інформ, 1999. -- 168 с, [8] с. іл.

32. Редин Е. К. Покровский монастырь // Редин Е. К. Материалы к изучению церковных древностей Украины: Церкви города Харькова.- X., 1905. -- С. 23-29.

33. Рождественский С. В. Очерки по истории систем народного просвещения в России в XVIII и XIX вв.- СПб., 1912- С. 50;

34. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси (X -- початок XX ст.).- К., 1991- С. 81.

35. Сивокінь Г. М. Давні українські поетики.- Харків, 1960;

36. Солнцев П. Очерк истории Харьковского коллегиума.- Харьков, 1881.

37. Стратий Я. М., Литвинов В. Д., Андрушко В. А. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии.- К., 1982.

38. Федоровский Д. Очерк истории Харьковского духовного коллегиума // Духовная беседа.- 1863.- Т. 18.- № 23-24, 27.

39. Филарет (Гумилевский). И.сторико-статистическое описаниее Харьковской епархии.- М., 1857.- 602с.

40. Харківський колегіум // Слобідська Україна: Корот. іст.-краезнав. довід. К., 1994, С. 65.

41. Харківська духовна семінарія // Мартирологія українських церков: У 4-х т.: Документи, матеріали, християнський самвидав України / У поряд, і ред.: О. Зінкевич, О. Вороній. -- Торонто; Балтимор, 1987.- Т. І: Українська Православна церква. -- С. 914, 944, 958, 976, 989, 1005, 1093.

42. Харьковский сборник. Литературно-научное приложение к "Харьковскому Календарю на 1887г." Вып.1.-Х.,1887.-С.219-223.

43. Акт приема-передачи: [О передаче Харьк. Епарх. Упр. всего комплекса Свято-Покровского монастыря] // ХЕВ -- 1998.-№ 2 (февр.).

44. Андрєєва В. Новосілля єпархії: [Повернуто один з об'єктів на території Свято-Покровського монастиря] // Слобід, край. -- 1992.- 24 берез.

45. Багалей Д. про "Харківський колегіум": До 270-річчя від часу заснування / Підгот. В. Бурмака // Панорама.- 1995.- № 12 (берез.) -- С. 8.

46. Барвинский В.А. Исторические очерки Харьковской губернии.-Х.,1918.-С.85-89.

47. Боголюбов А.Н. Российская наука ?V??? века// Вопросы истории.-1980.-№4.-С.84

48. Богословские труды/ Московская Патриархия.Сб.30.-М.,1990.-С.334

49. Виталий, архимандрит. Дорога, которая привела к храму: [Настоятель Покров, монастыря архимандрит о. Виталий рассказывает о соборе / Записал Ю.Грот] // Время.- 1994.- 19 июня.

50. Виталий, священик. Відродження: [Про реставрацію Покровського собору: Інтерв'ю з настоятелем о. Віталієм / Записав Л. Салімонович] // Лен. зміна.- 1990.- 10 жовт.

51. Відновимо духовний центр Слобідського краю: [Звернення до жителів Харкова з проханням підтримати ідею відродження Свято-Покровського монастиря] // Вечір. Харків.- 1992.- 16 квіт.

52. Водолажченко О. З історії Харківського колегіуму в XVIII віці // Наукові записки науково-дослідної кафедри історії української культури. -- 1927. -- № 6.

53. Возраждение духовных традиций в Харьковской духовной семинарии // ХЕВ. -- 1997. -- № 10. -- С. 6: фот.

54. Георпєв К. 3 дипломом семінарії: [Про поновлення діяльності духов, семінарії у Харкові] // Слобід, край. -- 1997.- 5 черв.

55. Драненко А. иерей. Церковно-исторический музей [Свято-Покровский монастырь]/Андрей Драненко // Православна Харківщіна.-2004.-4.-С.12.

56. Журавськи Ю. І., Зайцев Б. П. Харківський колегіум, його викладачі та вихованці // Український історичний збірник. -- 1992.- Вин. 37.- С. 121-129.

57. З новосіллям [Покровський монастир повернуто міськ. владою Харк. єпархії] // Панорама.- 1991.- 6-12 трав.

58. Зайцев Б. П. Харківський колегіум -- освітній та науковий центр Слобідської України // IV Республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства: Тези доп.- К., 1989.

59. Знаковський В. Відродження: [Реставрація Покровського собору] // Слобода.- 1991.- 12 квіт.- С. 7.

60. Кузьмин В. иерей Монастырская жизнь Слобожанского края с момента ее возникновения // ХЕВ.-2004.- №2.-С.11.

61. Кук В. С. Харківські школи -- колегія та додаткові класи// Український Історичний Журнал.- 1970.- № 7.

62. Лащенков Н. Двухсотлетие Покровского храма Харьковского архиерейского дома (1689-1889) // Харьковский сборник: Лит.-науч. прил. к "Харьк. календарю" на 1889.- X., 1889.- Вып. 3.- С. 201-202.

63. Логвиненко Л. Когда-то здесь жили монахи: [О доме № 10-а на ул. Клочковской, в котором до революции был монастырь] // Веч. Харьков.- 1991.- 22 мая.

64. Новгородцев В.Е. Харьковский Свято-Покровский монастырь// Віра і розум.-2000.-№ 1.-С.152-159.

65. Поликопа А., протоієрей. Освячення Покровського храму в Харкові // Православ. вісн.- 1990.- № 8.- С. 3.

66. Посохова Л. Ю. Просвітницька діяльність вихованців Харківського колегіуму (XVIII -- перша пол. XIX ст.) // 36. наук, праць. Сер. історія та географія. -- X., 1997. -- Вип. І.- С 116-126.

67. Посохова Л. Ю. Харківський колегіум та його просвітницька роль (XVIII -- перша половина XIX ст.): Автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. іст. наук / Дніпропетр. держ. ун-т.- Дніпропетровськ, 1996.- 24 с.

68. Православные русские общежития/ Репринт. Изд.?1910г.?.-Спб.,1994.-732с.

69. Прокопович Ф. Лист до архіепископа київського і гаицького, і Малої Русі, 8 березня 1736 р.// Прокопович Ф. Філософські твори: У3 т.-К.,1981.-Т.3.- С.275,281.

70. Пузирьков В. Відроджується монастир [Свято-По-кровський] // Вечір. Харків.- 1992.- 4 квіт.

71. Разгуляева Т. Ровесник нашего города: 310 лет Покровскому собору // Панорама.- 1999.- 24 апр. (№ 17).- С. 13.

72. Ротаєнко Г. 3 новосіллям: [До пробл. повернення Покровського монастиря Харк. єпарх. упр.] // Панорама.- 1991.- 6-12 мая: 5 фот.

73. Свято-Покровский монастырь // ХЕВ.- 1998.- № 2.- С. 6: фот.

74. Свято-Покровский монастырь принадлежит церкви: В обл. гос. администрации // Время.- 1992.- 4 нояб.

75. Столокос Л. Ю. [Посохова Л. Ю.] Печатки історії Харківського студентства//Краєзнавство. 1995.- № 1-4.- С 61-65.

76. Талалай М.В. Имена их вписані в книгу жизни.// Віра і розум.-2001.-№2, С.287-295.

77. Тарасова Л. Дорога к храму: [О завершении работы над проектом благоустройства территории Свято-Покровского монастыря] // Веч. Харьков.- 1996.- 23 апр.

78. Терновецкий Н. Храмостроительство Харьковской Епархии (средина XVII-нач. XXвв.) // Віра і розум.-2001.-№ 2.-С.206-211.

79. Топографічний опис Харківського намісництва 1785р. // Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.-Х.,1991.- С.77; 124.

80. Устав общества вспомоществования нуждающимся воспитанникам Харьковской духовной семинарии.- X.: Тип. губерн. правлення, 1908. -- 13 с -- [Отд. нрил. к журн.: Вера и разум, 1908, № 14].

81. Харьковские епархиальные ведомости.-1883.-№ 51.-С.817.

82. Хижняк 3. I. Киево-Могилянська академія.- К., 1981.

83. Ходатайство Правлення Духовной семинарии о прокладке труб от усадьбы семинарии через Карповский сад для спуска химически очищенных сточных вод // Изв. Харьк. Гор. Думы.- 1910.- № 10.- [Журн. очеред. собр. Харьк. Гор. Думы, № 22].- С. 294-296, 1-3.

84. Черкаская И. Как и триста лет назад ...: [Покровская церковь] // Время.- 1991.- 24 окт.

85. Швец В. священник. Отчет о 1-м выпуске в Харьковской духовной семинарии, в день святого Небесного Покровителя - св. ап. и св. Иоанна Богослова 21 мая 1997г.// ХЕВ.-1997.-№6.-С.4-5: фот.

86. Шип Н. А. Русско-украинское культурное сотрудничество в XVIII -- первой половине XIX в.- К., 1988.

Додатки

Покровський собор м. Харкова (фото початку ХХ ст.)

М. М. Голіцин (1675-1730)



Д. М. Голіцин (1734-1803) О. М. Голіцин (1723-1807)

Графічна реконструкція будинку Харківського колегіуму (мал. О. Ю. Лейбфрейда)

Медаль, якою нагороджували вихованців колегіуму



Христофор Сулима (1734-1803)

Єпіфаній Тихорський (?-1731)



План розташування Харківського колегіуму у 20-ті роки ХІХ ст. (за обміром архітектора Є. Васильєва)

Плани поверхів будинку Харківського колегіуму (за кресленнями архітектора Є. Васильєва (1825?)): 1-3 -- правління колегіуму; 4-12 -- комори; 13 -- кухня; 15-16 -- бібліотека; 17-20 -- класи; 21 -- квартира ректора.



Графік чисельності учнів Харківського колегіуму

План "Архієрейського місця" у Харкові. 1800-ті роки (за кресленням, що знаходиться у Харківському історичному музею):

ABCDEFGH -- існуючі межі (дощата огорожа). Від А до середини ВС -- тин; AKLH -- лінія виправлення меж за затвердженим планом (АК -- по вул. Клочківській, KL -- по Бурсацькому спуску, LH -- по вул. Університетській); М-- кам'яний кафедральний собор; N -- кам'яні сходи собору; О -- ветхий дерев' яний архієрейський будинок; Р -- ким' яний відремонтований будинок колегіуму (колишній будинок Шидловського);	Q -- дерев'яна кухня зі зруйнованим дахом; R -- напівзруйнована комора і льодовник; S -- кам'яна братська поварня; Т -- дерев'яний будинок консисторії; U -- дерев'яні ветхі сарай і стайня; W-- дерев'яні ветхі будинки служителів собору; X -- кам'яні ворота, на другому поверсі -- бібліотека колегіуму; Y -- кам'яні комори монастиря



Харківська духовна семінарія 2005 рік

Свято-Покровський монастир

Размещено на Allbest.ru