Гендерна культура та способи її формування

Рівень демократичності суспільства й цивілізованості людських взаємин визначається низкою критеріїв, найсуттєвіший з них-ставлення суспільства до жінок та їхніх прав. Тому порушення проблем гендерної асиметрії у сферах культури, економіки, політики, освіти, формування в Україні ефективної політики рівних можливостей для чоловіків і жінок-одна з умов розбудови демократичної держави. [2; 129]

Перші наукові праці з гендерної проблематики з'явилися близько 20 років тому. Але, незважаючи на відносну молодість гендерного підходу та складність самого феномену, початок XXI століття ознаменувався пошуком соціального партнерства жінок і чоловіків, рівномірного використання їх потенціалу в будь-якій сфері життєдіяльності, що є метою сучасного людства. [3; 4-6]

Основою для виникнення гендерного підходу у другій половині XX століття стало нове соціальне значення і наукові розвідки теоретиків фемінізму, практично невідомі в Україні до останніх дев'ятнадцяти років. На пострадянському просторі гендерній проблематиці в освіті приділяють увагу такі дослідники, як І. Кон, О. Ярська-Смирнова, Л. Попова, Л. Штильова, І. Клецина, Ф. Мамедова, К. Рахмадуліна, О. Чеснокова та ін. Серед українських вчених ґрунтовні дослідження гендерної ситеми в Україні здійснюють (І. Жеребкіна, І. Головашенко, І. Лебединська, Т. Мельник, Н. Чухим та ін.), гендерних стереотипів та гендерних ролей (Т. Виноградова, В. Семенов, П, Горностай, М. Пірен, В. Суковата та ін.), проблем інтеграції гендерного підходу в систему освіти України в цілому і, особливо, в систему вищої педагогічної освіти, розробки науково-теоретичних засад гендерної педагогіки.

Проблеми шкільної освіти з урахуванням гендерної складової досліджують Т. Говорун, В. Кравець, О. Кікінеджі, Н. Лавриченко; впровадження гендерного підходу до виховання учнівської молоді та її професійної підготовки - Т. Голованова, І. Мунтян, О. Цокур. [8; 4]

Питання відтворення гендерної культури розглядали Р. Айвазова (1991), Т. Вороніна (1988, 1990), І. Клименкова (1993), Л. Посадська (1993). Водночас, питання просвітництва та формування гендерної культури приділяється недостатньо уваги, хоча саме розв'язання цього питання сприяло б успішній соціалізації учнівської молоді.

Трансформація національного життя в умовах глобалізації, всеосяжні світові масштаби діяльності, зв'язків, стосунків, долання кордонів зумовили потребу запровадити поняття гендеру в практичних перетвореннях. Його стали застосовувати при визначенні політичних стратегій, правових відносин і норм, що їх регулюють, перетворень у всіх сферах життя під впливом жінок і чоловіків, залежно від розвитку та змін прав, свобод, обов'язків, відповідальності чоловіка й жінки та можливостей їх реалізувати. [2; 118]

Термін «гендер» почали застосовувати для опису всіх перетворень в суспільстві та державі, оскільки саме на них якраз впливають особистості чоловіка й жінки та їхні відносини. Гендер став необхідним конструктом реальних практичних перетворень у суспільних відносинах, складовим базовим компонентом яких є статус чоловіка та жінки. Все більшого розголосу, поширення як у науковому вжитку, так і в політико-правовому аналізі проблем рівності статей набуває поняття гендер в Україні.[8;6]

У найширшому розумінні гендер можна визначити так:

Гендер - це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстом буття й фіксує уявлення про чоловіка і жінку залежно від їх статі. [11; 126-128]

Поняття, як і люди, мають свій вік і місце народження. Термін «гендер» виник у Великій Британії. У перекладі з англійської мови гендер буквально означає граматичний рід-чоловічий, жіночий, середній. Надалі це поняття почало означати соціостатеві характеристики статі, на відміну від власне біологічних (генетико-морфологічних, анатомічних, фізіологічних), із властивими їй характеристиками способу життя, поведінки, намірів і прагнень тощо. Гендер стосується не тільки чоловіків і жінок як окремих індивідів, а й характеризує відносини поміж ними як соціально-демографічними групами та гендерні відносини в цілому-те, як реалізуються соціальні ролі жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків, як вони соціально вибудовуються. [8; 56-57]

Гендер відрізняється від поняття «sex», яке перекладається як «стать», тобто як здатність або нездатність виношувати й народжувати дітей. Біологічна стать виражає природні, біологічно задані відмінності між чоловіком і жінкою. Якщо стать задається природою, то гендер конструюється соціально та зумовлений культурою суспільства в конкретний історичний період. Гендер характеризує особу і жіночої й чоловічої статей, будучи продуктом соціалізації.

Сам гендер, як явище багатогранне, потребує нових методологій і методик. Власне, він і сам є методологією для розуміння людини та її світогляду.

Гендерні теорії та відповідні гендерні стратегії ґрунтуються на тому, щоб інтереси і досвід жінок, так само як і чоловіків, стали обов'язковим критерієм при розробленні загальних концепцій суспільного розвитку, їх втілення в життя, виконанні програм у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах, щоб жінки і чоловіки могли однаково цим скористатись, а нерівність була подоланою і не мала грунту для виникнення. [8; 68]

В результаті можна зробити висновок, що гендер і культура-це спосіб неприривно змінюючого життя. Культура складається з прикладів соціальної поведінки, стосунків, норм, переконань, знань і інститутів. Культура впливає на наше сприйняття суспільства, в якому ми живемо, мислення і поведінку. Деякі аспекти культури мають цінність і повинні бути збереженні. Інші вимагають вивчення і можливість зміни.

Шлях формування гендерної культури-це залучення до навчального процесу принципу гендерної збалансованості. Гендерна збалансованість-усунення статевої ієрархії в суспільстві, коли одна стать-чільна, а інша-підлегла. Від ієрархії страждають обидва: жінка не може повною мірою реалізувати свій потенціал як особистість, чоловік змушений усе життя бути на межі, доводячи, що він найсильніший, найрозумніший, найхоробріший, що він далекий від емоцій і «слабостей». Домінування однієї статі над іншою спричиняє такі явні порушення прав людини, як насильство. Гендерна збалансованість в освіті вимагає змістовного перегляду навчальних дисциплін, розробки та використання інтерактивних методик в розвитку гендерної чутливості задля виявлення різних форм дискримінації та порушення прав людини за статевими ознаками.

Під час вивчення історико-літературознавчих дисциплін саме при розгляді окремих літературних творів можливе висвітлення (навіть акцентування) таких питань:

- соціальне представництво літературних персонажів (чоловіків і жінок) із виявленням тих обставин, які унеможливлюють інший розвиток дії саме через статеву визначеність героїв;

- участь персонажів у суспільно-політичному, громадському житті (статеві переваги);

- ставлення персонажів (а можливо, й письменників) до репродуктивних проблем (тема материнства, чи завжди вона висвітлюється у творі);

- специфіка використання письменником художніх засобів і прийомів створення літературного образу-персонажу відносно жінок і чоловіків.

Розуміння гендерної чутливості як основи гендерної культури особистості, що закладає грунт для формування гендерно збалансованого суспільства повинно стати провідним завданням у навчально-виховному процесі вищої школи. Тоді є надія,що майбутнє українське суспільство, його громадяни будуть більш гендерно гнучким, чутливим і зможуть вирішити нехай не всі, але багато проблем нерівності. У цьому розумінні гендерні дослідження несуть у собі великий інноваційний потенціал. Тоді можна сподіватися, що впровадження гендерних курсів до практики вищої освіти призвели до того, що «патріархатні модуси культури будуть поступово слабшати, поступаючись місцем культурі дійсної рівності чоловіків і жінок. Побічно це відіб'ється у зниженні статистики насильства проти жінок і дітей, ослабленні проявів сексизму в суспільстві, освіті й науці».

Висновки

Отже, в даній роботі розкривається зміст поняття «гендер», йдеться мова про гендерні стереотипи, досліджується місце жінки в сучасному українському суспільстві та суспільстві в цілому. Досліджується гендерна культура та способи її формування.

В роботі зазначено вплив гендерних стереотипів на формування психологічних аспектів діяльності суспільства, на взаємини чоловіків і жінок в суспільстві, взаємозв'язок гендерних стереотипів з масовими групами, масовою свідомістю, соціальним інтелектом.

Говориться про теорії гендеру. На основі аналізу наукової літератури виділені основні типи гендерних установок - патріархатні і феміністські.

В роботі також йдеться мова про гендерну рівність як оцінку рівня суспільством подібності й відмінності між жінками і чоловіками, різних соціальних ролей, які вони виконують; це рівне соціальне становище жінок і чоловіків, яке створюється за допомогою надання їм рівних умов для реалізації прав і творчого потенціалу особистості, здійснення спеціальних заходів для компенсації історичних і соціальних упущень, що заважають статям займати рівні позиції.

Зазначено місце жінки в суспільстві і взагалі, коли мова заходить про жінку у нас одразу спрацьовує культурологічний стереотип щодо того, що жінка - це виключно берегиня домашнього вогнища, мати, породжувачка роду. Проблеми, що хвилюють жінку, напевно, в усьому світі схожі. Лише в залежності від стабільності, рівня цивілізованості суспільства змінюється їхня ієрархія. Для української жінки ця «ієрархія проблем» виглядає таким чином: фінансове становище родини (75%), дорожнеча продуктів (45%), власне здоров'я та здоров'я родини (42%), безробіття (39%).

Отже, гендер і все, що пов'язане з ним має на сьогоднішній день надзвичайно вагоме значення, адже багато питань залишаються не вирішеними. Вирішення проблем гендерної нерівності в першу чергу залежить від настроїв в суспільстві, настільки суспільство готове відійти від стереотипів, які склалися давно і на протязі століть гальмували розвиток цивілізованим шляхом європейської демократичної держави. Надзвичайно важливим питанням залишається роль жінки в суспільстві, адже завдяки все тим же гендерним стереотипам жінку важко сприймати конкурентоспроможною на ринку праці.

Список використаної літератури

1. Вейнінгер О. Стать і характер. М: Латард, 1997. - 358с.

2. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. - 2-е вид. доп., уточ. - К.:Український інститут соціального дослідження, 2003. - 129с.

3. До питання про гендерну культуру суспільства// Управління освітою. - 2004. - №7. - 120с.

4. Зайцев А.Г., Зайцев Г.К. Педагогіка щастя (Валеологія сім'ї). - ЗПб.: Союз, 2002. - 320с.

5. Івченко Ю. Історичний аналіз ролі жінки в суспільстві// Економіка, фінанси, право. - 2007. - №4. - 128с.

6. Колбановський В.Н. Про статеве виховання підростаючого покоління// Радянська педагогіка. - 1964. - 278с.

7. Кравець В.Г. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. - К.: Київська правда. - 2000. - 688с.

8. Кравець В.Г. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. - Тернопіль.: Джура. - 2007. - 416с.

9. Кулачек О.Г. Проблеми гендерної рівності в державному будівництві: Україна і світовий досвід/ Розвиток демократії в Україні: Мат. Міжнар. Наук. Конф. - К. - 2001. - 189с.

10. Мані Дж., Такер П. Орієнтація// Сексологія (Хрестоматія). - ЗПБ.: Пітер.- 2001.- 512с.

11. Основи теорії гендеру. Навчальний посібник. - К.: «К. І. Е.». - 2004. - 536с.

12. Резнік Г.О. Становище жінки в українському суспільстві// Право. - 2001. - №8. - 320с.

13. Стрельник Є.О. Гендерні, феміністичні і жіночі дослідження в контексті системи соціологічного знання// Метод, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. Наук. Пр. - Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, - 200. - 345с.

14. Стрельник Є.О. До питання про деякі методологічні витоки

соціологічного аналізу гендерної нерівності// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2001. - №511. - 129с.

15. Стрельник Є.О. Зайнятість жінок і сім'я: гендерні контракти в умовах соціально-економічної кризи// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2002. - №543. - 356с.

16. Стрельник Є.О. Гендерна нерівність і соціальний статус жінки в сучасному суспільстві: методологія соціологічного аналізу// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2003. - №577. - 239с.

17. Ушинський К. Д. Про народність в громадянському вихованні// Вибрані пед. Твори в 2-х томах. - т.1. - К.: Рад. Школа. - 1983. - 350с.

18. Філіпов Г.Т. Психологія материнства. - М.: Вид-во Інституту Психотерапії. - 2002. - 240с.

19. Хубер Д. Теорія гендерної стратифікації// Онтологія гендерної теорії. - Мінськ.: Пропілен. - 2000. - 280с.

Размещено на Allbest.ru