Технології реабілітації безпритульних дітей в закладах соціального захисту
Дитяча безпритульність як соціальне явище. Стан та закономірності розвитку дитячої безпритульності в Україні, її причини та наслідки. Основні напрями і зміст соціальної роботи з дітьми в притулку. Арт-терапія як метод ресоціалізації безпритульних дітей.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.01.2014 |
| Размер файла | 123,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Ефективному перебігу процесу соціалізації безпритульних дітей заважають такі негативні явища, як: велика кількість та плинність складу дітей, значна плинність педагогічного персоналу, різноманітність складу дітей за віковими особливостями. В межах груп здійснюється освітньо-виховний процес, однак зазначений діапазон віку надто широкий і не дозволяє враховувати вікові особливості вихованців.
Перебування дитини в притулку має певні недоліки: деформуються родинні зв'язки, діти відчувають дефіцит уваги та любові, не формуються соціальні навички особистого життя, проведення часу регламентується режимом дня.
Головними недоліками діяльності притулків є: обмежений вибір подальшого направлення дитини з притулку, термін утримання в ньому дитини, проблема педагогічних кадрів, проблема перевантаження працівників притулку, проблема матеріального забезпечення притулків для неповнолітніх. Удосконалити діяльність притулків для дітей можна шляхом створення методичних вказівок та порад, які передаватимуться разом із дитиною до іншого закладу, збільшити термін перебування дитини в притулку до 1,5 місяців, індивідуальний підхід до кожної дитини, проте не варто повністю виключати групові форми роботи, створення спеціального методичного забезпечення та підготовки працівників притулку.
Варто підкреслити, що традиційно робота притулку сконцентровує увагу на здійсненні психодіагностики та проведення виховних заходів, проте останні є неефективними, оскільки не враховують особливості соціалізації безпритульних дітей, а саме їх опір педагогічному впливу. З іншого боку, обмеженість терміну перебування у притулку та недостатня методична компетентність працівників, обмежують арсенал методів, які можуть бути використані з метою ре соціалізації та наступної соціальної адаптації безпритульних дітей. Виникає потреба пошуку таких методик, які задовольнять таким умовам: придатні для застосування в умовах обмеженого терміну перебування; доступні для засвоєння та використання працівниками притулку; спроможні здійснити дієвий вплив перш за все на свідомість дитини, дозволяють змінити негативний психоемоційний стан вихованця, який є наслідком тривалого перебування на вулиці. Таким обхідним шляхом є арт-терапія.
2.2 Арт-терапія як метод ресоціалізації безпритульних дітей
З вище розглянутого можна стверджувати, що в притулку для неповнолітніх ре соціалізація безпритульних дітей не забезпечується. Тому доцільно розглянути ефективний метод ре соціалізації безпритульних дітей - арт-терапію.
Ресоціалізація - це процес усунення сформованих раніше моделей поведінки і рефлексів і придбання нових. У цьому процесі людина переживає різкий розрив зі своїм минулим, а також відчуває необхідність вивчати і піддаватися впливу цінностей, радикально відмінних від сформованих до цього. [40, с.54]
Ресоціалізація - процес пристосування девіантного індивіда до життя без гострих конфліктів.
Вихованці притулків значно важче піддаються вихованню, оскільки життя на вулиці пропонує їм ціннісні орієнтації кримінальної субкультури, діти знаходяться в афективному стані, виявляють реакції протесту.
Арт-терапія є найбільш давньою та природною формою корекції емоційного стану, якою можна користуватись для зняття накопиченої психічної напруги, для того, щоб заспокоїтись чи просто зосередитись. Творчість дитини реалізована у процесі арт-терапії, дає можливість висловити та відтворити внутрішні почуття, переживання, сумніви, конфлікти та сподівання, у символічній формі переживши ще раз важливі події, адже спонтанна образотворча діяльність здатна виражати неусвідомлюваний зміст психічного життя.
Цей вид терапії дає можливість виразити агресивні почуття в соціально прийнятній формі. Мистецтво є безпечним способом зняття напруження. Наприклад, для дітей малювання може стати єдиним способом виразити злість на батьків, учителів, кривдників. Роками приховуючи в собі образу і злість, пригнічуючи і не визнаючи ці почуття, вони нарешті можуть дозволити собі вилити їх на папері.
Арт-терапія покликана допомогти дитині справитися зі своїми психологічними проблемами, відновити емоційну рівновагу чи усунути порушення поведінки.
Найважливіше місце в терапії дітей, що постраждали від насильства, займає терапія мистецтвом. Вона дуже різноманітна - від сприйняття творів до їх безпосереднього створення.
Арт-терапія має очевидні переваги перед іншими - заснованими винятково на вербальній комунікації - формами психотерапевтичної роботи, а саме:
практично кожна людина (незалежно від свого віку, культурного досвіду і соціального стану) може брати участь в арт-терапевтичній роботі, яка не вимагає від неї яких-небудь здібностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок. Немає підстав говорити і про наявність яких-небудь протипоказань до участі тих чи інших людей в арт-терапевтичному процесі;
арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування. Це робить її особливо цінною для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, має труднощі в словесному описі своїх переживань. Символічна мова є однією з основ образотворчого мистецтва, дозволяє людині найчастіше більш точно виразити свої переживання, по-новому подивитись на ситуацію і життєві проблеми і знайти завдяки цьому шлях до їх вирішення;
образотворча діяльність є могутнім засобом зближення людей, своєрідним "мостом" між фахівцем і клієнтом. Це особливо цінно в ситуаціях взаємного відчуження, при ускладненні в налагодженні контактів, у спілкуванні з приводу занадто складного і делікатного предмета;
арт-терапія є засобом вільного самовираження і самопізнання, припускає атмосферу довіри, терпимості й уваги до внутрішнього світу людини;
продукти образотворчої діяльності є об'єктивним свідченням настроїв і думок людини, що дозволяє використовувати їх для динамічної оцінки стану, проведення відповідних досліджень;
арт-терапевтична робота в більшості випадків викликає в людей позитивні емоції, допомагає перебороти безініціативність, сформувати більш активну життєву позицію;
арт-терапія заснована на мобілізації творчого потенціалу людини, внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення. Вона відповідає фундаментальній потребі в самоактуалізації - розкритті широкого спектра можливостей людини й утвердження нею свого індивідуально-неповторного способу буття у світі [38, с.54].
Ось деякі види та техніки арт-терапії, які можуть бути використані під час роботи з дітьми.
Малювання - одна з основних технік арт-терапії. Малювати можна чим завгодно, але слід пам'ятати, що нервовій людині краще використовувати крейду, тому що акварель, яка розтікається, може спровокувати тривогу. Крейду легше контролювати, і людина переносить це відчуття на життя. А якщо людина закомплексована, то краще малювати аквареллю - це допоможе їй відчути себе розкутою. Детально про матеріали та техніки малювання див. Додаток А.
Колаж робиться з газетних і журнальних вирізок, природних матеріалів, фотографій, кольорового паперу. При виготовленні колажу не виникає напруги, пов'язаної з відсутністю художніх здібностей, саме тому він дозволяє кожному одержати успішний результат.
Бібліотерапія. Вибір книг, орієнтованих на коло проблем певної особи чи групи. Після прочитання відбувається спільний аналіз змісту.
Для ліплення використовуються пластилін, глина, тісто. Учасники групи можуть виліпити свій страх, подивитись і поламати, а потім створити протилежний стан - радості, щастя.
Драмотерапія. Театральні постановки на різну тематику сприятливо впливають на пам'ять, волю, уяву, почуття, увагу та мислення. У спектаклі можуть обіграватися ситуації з життя учасника групи, його взаємини та конфлікти з іншими людьми [28, с.86].
Одна з особливостей дитини полягає в тому, що вона у більшості випадків має труднощі у вербалізації своїх проблем і переживань. Для неї природна невербальна експресія, у тому числі й образотворча. Це виявляється особливо значимо, якщо дитина має мовні порушення. Переживання і почуття дітей безпосередніше і жвавіше "звучать" в образотворчій продукції, ніж у словах. Відбиті в ній, вони доступні для сприйняття й аналізу [27, с.59].
Варто враховувати дитячу фантазію і схильність до ігрової діяльності. В арт-терапевтичному кабінеті необхідно створювати особливу атмосферу для гри і творчості, підбираючи разом з дітьми відповідні сюжети і теми як основу індивідуальної і групової арт-терапії.
Якщо дитина ототожнює себе з певною групою, ресоціалізаційну роботу з нею слід розпочинати саме з групових форм активної діяльності. Такою групою ототожнення для дітей із сімей найчастіше виступає родина, у підлітковому віці - референтна група однолітків; для соціальних сиріт - люди (діти), що знаходяться у схожій соціальній ситуації.
Істотно і те, що образотворчі матеріали і предмети ігрової діяльності є для дитини більш важливими "партнерами" комунікації, ніж арт-терапевт.
Варто враховувати і те, що ігровий простір, образотворчий матеріал і образ є для дитини засобами психічного захисту і саморегуляції, до яких вона прибігає у важких для себе обставинах. Це, зокрема, пов'язано з можливістю образотворчого образа досить тривалий час "утримувати" афекти, не даючи їм "виплеснутися" назовні. Тому образ може виступати для дитини своєрідним "контейнером" ("нагромаджувачем"), усередині якого складні почуття зберігаються до тих пір, поки дитяча свідомість не зможе їх "побачити" чи "прийняти" [21, с.123].
Арт-терапевтичні заняття здатні допомогти їм: в особистому плані, наприклад, завдяки арт-терапії діти отримують можливість самовираження в досить безпечних для себе умовах, що особливо значимо, якщо мати на увазі почуття гніву. У притулках агресивне поводження є великою проблемою, а його наслідки можуть бути серйозними. Крім того, у безпритульних дуже високий рівень тривожності. Займаючись в арт-терапевтичній групі, вони можуть відчути себе більш вільними. Тут вони можуть розкрити свої творчі можливості і поводитися більш природно і спонтанно. У них формується більше довіри до себе, підвищується самооцінка і розвивається здатність кращого розуміння самих себе.
У соціальному плані завдяки арт-терапевтичній групі безпритульні вчаться краще розуміти інших і цінувати їхні людські якості, у них розвивається здатність до спілкування і продуктивної взаємодії. У групі вони відчувають підтримку і довіру, причому не тільки з боку ведучого, але й інших учасників [41, с.320].
Отже, після всього вище сказаного можна зробити висновок, що арт-терапія є одним з найголовніших методик в ресоціалізації безпритульних дітей. Оскільки допомагає у відновленні та формування особистісних якостей. Арт-терапія покликана допомогти дитині справитися зі своїми психологічними проблемами, відновити емоційну рівновагу чи усунути порушення поведінки. Особливо цінною є для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, має труднощі в словесному описі своїх переживань. Існує багато різних арт-терапевтичних методик, таких як колаж, малювання, бібліотерапія, драмо терапія, але постає завдання відібрати ті з них, які задовольняють умови ре соціалізації безпритульних дітей. І такою методикою є техніка колажу.
2.3 Методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями
Слово "колаж" походить від французького колаж - наклеювання. У багатьох дітей і дорослих часто існує стереотип "Я не вмію рисувати", але вирізати картинки з журналів та наклеїти її на папір може кожен, для цього не вимагається спеціальних здібностей. Техніка колажу дозволяє будь-кому отримати успішний результат та сформувати позитивну установку на подальшу творчу діяльність. Вона економічна у часі та матеріалах. Переваги цього методу у тому, що це завжди красиво, яскраво, цей метод дозволяє розкрити потенційні можливості людини, передбачає велику ступінь свободи (можна рисувати все що завгодно, можна обговорювати свої і чужі роботи). Це безхворобливий метод роботи з особистістю, що засновується на позитивних емоційних переживаннях людини. Арт-терапія - це оригінальність і творчість, відсутність стандартів, норм і правил, розкріпачення та самовираження особистості. Колаж може бути чудовим засобом познайомитись друг з другом, знайти спільні інтереси, почати взаємодію, встановити психологічний контакт. Також колаж може втрати варіантом непрямої діагностики особистісної сфери. Отже, колаж доступний кожному, може забезпечувати рівність можливостей для кожного, економічний за часом та матеріальними витратами, допускає індивідуальну та групову форму роботи, підвищує самооцінки, розширює творчі можливості, розвиває уміння наявними засобами виражати свої думки та почуття, дозволяє проявити оригінальність та унікальність особистості учасника.
Виготовляти колажі можна індивідуально або групою. Для індивідуальної роботи необхідно давати тридцять-сорок хвилин, на виготовлення колективного колажу - біля часу. При цьому послідовність - спочатку індивідуальний і тільки потім групою - завжди зберігається. В індивідуальній роботі можна обмежитися меншим форматом паперу для основи, ніж в колективній: для індивідуальної роботи найкраще використовувати папір формату А-3, для колективної - формату А1. На одному листі ватману зручно буде працювати групі у 5-6 чоловік. Можна також надати самим учасникам групи вирішувати проблему вибору формату паперу для майбутнього колажу, але задаючи певний формат паперу, соціальний працівник забезпечує рівність можливостей для кожного, що на початковому етапі роботи, коли невпевненість і тривожність високі, є дуже важливим.
Для виготовлення колажу потрібні такі матеріали: папір для основи формату А-4, А-3, А-1, ножиці, клей, різноманітні журнали.
На відміну від малюнка колаж передбачає велику свободу автора у виконанні, наприклад, наклеєні картинки можуть виходити за край основи, клеїтися друг на друга, с складатися гармошкою. Якщо немає ножиць, то картинки можуть навіть вириватися руками. Головне в колажі - не акуратність, а можливість виразити свої думки, ідеї, свій погляд і своє розуміння теми, це своєрідне запрошення до розмови.
Техніка колажу передбачає, що на паперову або текстильну основу наклеюються картинки, деталі на певну тему. Колаж можна дорисовувати або доповнювати різними надписами.
Дуже важливо сформулювати тему колажу так, щоб вона зачіпала своїх учасників, давала простір фантазії, виявляла різні погляди та дуки, але разом з тим не актуалізувала б глибинні особисті переживання.
Після виконання роботи передбачається їх обговорення. Це дає можливість висловити те, що давно накопичилось, що було обдумане і відчуте раніше. Предметом обговорення можуть стати:
- переваги та недоліки
- соціальний і психологічний портрет особистості, що виконує ту чи іншу роль
- ставлення до інших людей
- причини соціально-психологічних явищ
- розуміння соціальних ролей
- відмінність ролей чоловіків і жінок, дітей і батьків
- втрати особистості, якщо хтось не виконує свої ролі і функції
Робота над колективним колажем передбачає також специфіку групової діяльності. Кожна група виходить на обговорення теми, розподіл функцій (хтось переглядає журнали та робить вирізки, хтось визначає розташування образів на папері), виникають гострі зіткнення думок у випадку неоднозначних багатопланових образів, але все ж група приходить до кінцевого рішення.
У груповій роботі беруть участь 2-3 групи (по 4-5 чоловік). Тема дається загальна для всіх. При обговоренні від кожної групи один представник розповідає, як у них йшов творчий процес, які ідеї та за допомогою яких художніх прийомів були втілені в колажі. Інші члени групи можуть доповнювати, уточняти, ілюструвати сказане. Поступово в розмову включаються практично всі. Крім змісту бажано обговорити, чим колективне виготовлення колажу відрізняється від індивідуального. У колективній роботі з'являється необхідність організації роботи групи, виявлення кола думок учасників, прийняття рішення відносно змісту та функціональної організації творчої діяльності. Контроль за часом та результатом. Також колективна робота дозволяє кожному учаснику групи проявити ступінь своєї зацікавленості та активності у роботі. Рекомендується попросити кожного дати зворотний зв'язок: оцінити за десятибальною шкалою ступінь своєї задоволеності результатом, по-друге, ступінь своєї активності у творчому процесі. Побачивши результат, треба наголосити, хто дуже активний у роботі (іноді навіть настільки, що своєї активністю не дає можливості іншим проявити активність); про тех., хто коли бачить, що є кому виконувати завдання, тихо самоусувається, віддаючи перевагу читанню журналів; про тех., хто сильно відстоює свою думку та не хочу чути душку іншого; про тих, кому не вистачило рішучості та наполегливості відстояти свою думку.
Колаж, незважаючи на простоту, проявляє приховані потреби та бажання особистості, суперечності між поставленими цілями та обраними стратегіями досягнення, розширює межі бачення людини.
Недоліком даної техніки є обмеження, які накладають зміст картинок (якщо для виготовлення використовувати журнали). Тому важливо робити підбірку з журналів різноманітного змісту, де є фотографії та рисунки природи, тварин, людей, тобто життя живого, справжнього.
Рекомендовані теми для використання техніки колаж у роботі з клієнтами притулку для дітей:
"Роль батька в сім'ї"
"Мені подобається, мені цікаво"
"День народження друга"
Таким чином, колаж як арттерапевтична методика, володіє рядом переваг:
- є додатковим психодіагностичним засобом
- дає можливість підібрати тему в залежності від складу, направленості та актуального стану часників, а також цілей та завдань психологічної роботи;
- може використовуватися багаторазово за умови зміни тем та матеріалів, що використовуються (папір, текстиль тощо)
Висновки
Одним з небезпечних соціальних явищ є дитяча безпритульність. З урахуванням сутності безпритульності, під дитячою безпритульність ми розуміємо стан дитини, пов'язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в жилому приміщенні, на яке вона має право, що зумовлює залишення сім'ї чи дитячих закладів і приводить до відсутності місця проживання.
Безпритульність є латентним явищем, тому точних даних, які дозволяють оцінити його стан немає. Орієнтовно кількість безпритульних дітей складає 126 тисяч.
На основі теоретичних узагальнень було виокремлено закономірності розвитку дитячої безпритульності є: передумовою безпритульності є бездоглядність; безпритульність зростає зі зменшенням емоційних взаємозв'язків в сім'ї; безпритульність є латентним явищем.
Передумовою уходу дитини з сім'ї є безвідповідальне ставлення батьків до виховання дітей, алкоголізм і асоціальна поведінка батьків та бідність сімей з дітьми, невміння організувати дозвілля, функціональна неадекватність сім'ї. як фактор посилення безпритульності дітей. Узагальнюючи існуючи причини дитячої безпритульності можна поділити їх на соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційні, правові.
Наслідками дитячої безпритульності є: погіршення здоров'я, розвитку дітей, утруднення нормального процесу соціалізації, засвоєння необхідних правил та норм, виникнення дитячої злочинності.
У другому розділі дипломної роботи розглянули основні напрями соціальної роботи з безпритульними дітьми в закладах соціального захисту, а саме, у притулку для дітей. Традиційно робота в притулку передбачає здійснення психодіагностики та проведення виховних заходів, проте останні є неефективними, оскільки не враховують особливості соціалізації безпритульних дітей, а саме їх опір педагогічному впливу. З іншого боку, обмеженість терміну перебування у притулку та недостатня методична компетентність працівників, обмежують арсенал методів, які можуть бути використані з метою ре соціалізації та наступної соціальної адаптації безпритульних дітей.
Одним зі шляхів, який може допомогти подолати зазначену суперечність є використання методу арт-терапії. Існує багато різних арт-терапевтичних методик, таких як колаж, малювання, бібліотерапія, драмо терапія, але постає завдання відібрати ті з них, які є придатними для роботи саме з дітьми, які втратили соціальні навички, соціальні якості та у яких, як правило, відсутня мотивація повернення до соціально схвалюваного способу життя. Такою методикою є техніка колажу.
У роботі розроблено методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями. Колаж як арттерапевтична методика, володіє рядом переваг: економічна у часі та матеріалах, дозволяє будь-кому отримати успішний результат та сформувати позитивну установку на подальшу творчу діяльність, дозволяє розкрити потенційні можливості людини, передбачає велику ступінь свободи, засновується на позитивних емоційних переживаннях людини, підвищує самооцінку, розвиває уміння виражати свої думки та почуття. З соціальної точки зору важливо, що цей метод може виступати засобом познайомитись друг з другом, знайти спільні інтереси, почати взаємодію, встановити психологічний контакт.
Виготовляти колажі можна індивідуально або групою. Після виконання роботи передбачається їх обговорення. Це дає можливість висловити те, що давно накопичилось, що було обдумане і відчуте раніше. Предметом обговорення можуть стати: переваги та недоліки зображення; соціальний і психологічний портрет особистості, що виконує ту чи іншу роль; ставлення до інших людей; причини соціально-психологічних явищ; розуміння соціальних ролей; відмінність ролей чоловіків і жінок, дітей і батьків; втрати особистості, якщо хтось не виконує свої ролі і функції. Робота над колективним колажем передбачає також специфіку групової діяльності.
Список використаних джерел
1. Анатолієва О.І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УРСР у 20 - х роках ХХ століття/ О.І. Анатолієва. - К.: Нац. академія внутрішніх справ, 2003. - 20 с.
2. Болтівець С. Дитяча безпритульність набула характеру епідемії / С. Болтівець // Директор школи. - 2001. - № 18. - С.1 - 3.
3. Будник А. Ситуація з "дітьми вулиці” у регіонах/А. Будник // Надання допомоги "дітям вулиці” та соціально незахищеним дітям та підліткам: Інформаційно-методичний збірник. - 2002. - №1. - С.27-33.
4. Волинець Л.С. "Діти вулиці” в Україні: ситуаційний аналіз. [Текст] / Л.С. Волинець, О.О. Січкар. - К.: Сфера, 2004. - 80 с.
5. Волинець Л.С. Щодо соціального феномену "діти вулиці” в Україні / Л.С. Волинець // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення: Зб. наук. пр. - К., 1998. - С.170-175.
6. Воронова Е. Социальная работа с уличными детьми/ Е. Воронова // Социальная педагогика. - 2004. - №5. - С.91 - 96.
7. Городня О. Безпритульність дітей як соціальний феномен / О. Городня // Українське слово. - 1997. - №4. - С.3.
8. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року: Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні. - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2003. - 195 с.
9. Державна доповідь про становище дітей в Україні: Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Ю.Г. Антіпкін, Л.В. Балим, Л.С. Волинець та ін. - К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2000. - 165 с.
10. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2007 року. - К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2008. - 242 с.
11. Дитяча бездоглядність та бродяжництво: причини, наслідки та шляхи запобігання: Матеріали наук. - прак. Конф., вересень 2005 року/Одеська обласна держ адміністрація. Служба у справах неповнолітніх-О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 168с.
12. Діти вулиці: хто вони і як їм допомогти / Упоряд.О. Главник Н. Комарова. - К.: Главник, 2006. - 112 с.
13. Довженко В. Сироти. при живих батьках: /В. Довженко/ Уряд. кур'єр. - 2003. - №7. - С.16.
14. Дубровина И.В. Семья и социализация ребенка / И.В. Дубровина // Мир психологии. - 1998. - № 1. - С.54-59.
15. Закон України від 21 грудня 2010 року N 2823-VI "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей"
16. Закон України від 26 квітня 2001 року №2402 - III. "Про охорону дитинства"
17. Закон України від 24 січня 1995 року N 20/95-ВР "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"
18. Закон України від 21 червня 2001 року N 2558-III "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю"
19. Закон України від 05.10.2006 N 230-V (230-16) від "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. "
20. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч. - метод. посібник / К.Б. Левченко, О.А. Удалова, І.М. Трубавіна та ін.; Заг. ред.К.Б. Левченко та О.А. Удалової. - К.: "ВЕРСО-04", 2005. - 210 с.
21. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч. - метод. комплекс / За ред.І.Д. Звєрєвої, Ж.В. Петрочко. - К., 2007. - 231 с.
22. Лагідний Д. Діти вулиці і під'їздів: [Де бере початок дитяча бездоглядність? Де корінь цього зла?],/Д. Лагідний // Українська газета. - 2002. - №15. - С.2.
23. Лукашевич М.П. Соціалізація: виховні механізми і технології /М.П. Лукашевич. - Л.: Аверс, 2000. - 135 с.
24. Мостова Т. По той бік дитинства: [Берпритульні діти] / Т. Мостова // Освіта України. - 2002. - №8. - С.6.
25. Міністерство соціальної політики: Департамент сім'ї та дітей. Статистична інформація Електронний ресурс. - К. - 2012. - Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua
26. Надання допомоги "дітям вулиці" та соціально иезахищешшм дітям та молоді. / за ред.С. Толстоухової, К. Акстмаіш // Іиформаційно-методичний збірник. - К.: Ліга соціальних працівників України, Інтернаціональний Союз Німеччини, 2003. - № 3. - С.5.
27. Нечаєва А.М. Дитяча безпритульність - небезпечне соціальне явище [Текст] / А.М. Нечаєва // К.: Держава і право, 2001. - № 6. - С.59.
28. Організація і технологія соціальної роботи з дітьми вулиці/за ред. . пров.А.Й. Капської. - К.: Інтернаціональний союз. Ліга соціальних працівників України, 2003. - 260 с.
29. Основи батьківської компетентності: Навч. посіб. / За ред.І.Д. Звєрєвої. - К.: Варта, 2006. - 217 с.
30. Павлик Н.П. Зміст роботи з безпритульними дітьми у світових педагогічних теоріях/Н.П. Павлик // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - К. Гроно, 2005. - С.318-322.
31. Палій О. Діти України в умовах перехідного періоду: Аналіз ситуації. /О. Палій, А. Артамонова, В. Заїка, Г. Єременко. - К., Генеза, 1996. - 82с.
32. Покращення реабілітаційного простору в закладах соціального захисту дітей. Методичні матеріали для спеціалістів/ ВГО "Жіночий консорціум України". - К.: Знання, 2009. - 57 с.
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1068 "Про затвердження типових положень про службу у справах дітей"
34. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р "Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх”
35. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. N 503-р "Про схвалення Концепції Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки”
36. Робота з клієнтами соціальних служб / Упор. З.Г. Зайцева, І.Д. Звєрєва. - К.: Етносфера, 1994. - 114 с.
37. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред.А.Й. Капської, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової. - К., 2000. - 260 с.
38. Сорока О.В. Арт-терапія в соціальній сфері [Курс лекцій] / Тернопіль, ТДПУ, 2008. - 86 c.
39. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник / В.П. Андрущенко, В.П. Бех, В.А. Башкірєв. - К.: ДЦССМ, 2002. - 536 с.
40. Соціальна робота / соціальна педагогіка (понятійно-термінологічний словник) / Під заг. ред. І.Д. Звєрєвої. - К.: Етносфера, 1994. - 119 с.
41. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник/За ред. проф.А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.
42. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / Упоряд.Л. Волинець, Н. Комарова, О. Антонова-Турченко. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2006. - 184 с.
43. Шахова Г.Ф. Социальная работа с беспризорными детьми. /Г. Ф Шахова. - СПб.: ЕЦССР 2002. - 87 с.
Додатки
Додаток А
"Робота з матеріалами"
Включає техніку і вправи, застосування яких має на меті подолати ускладнення (які нерідко відзначаються у клієнта або групи на початку арт-терапевтического процесу) в творчій роботі, стимулювати спонтанність, розвивати уяву і творчі здібності.
1. Вправи з кольорами. Використовуючи один колір, спробуйте, зображаючи ним різні форми і лінії, дослідити його смислові значення.
· Виберіть кольори, які для вас найбільш і найменш переважні в даний момент.
· Виберіть два або три кольори, які складають гармонійну групу, або кольори, що відображають особливості вашого характеру, стану.
· Виберіть кольори, які "нейтралізують" ваші негативні переживання.
· Створіть зображення, використовуючи лише два або три кольори.
· Виберіть два кольори - один симпатичний вам, інший несимпатичний - і створіть з їх допомогою зображення.
· Створіть два малюнки: один з кольорів, приємних вам, інший - з неприємних, а потім порівняєте обидва малюнки.
· Використовуючи великий пензлик, із закритими очима зафарбуйте всю поверхню аркуша. Розплющивши очі, спробуйте побачити образ або оцінити особливості зображення. Потім зробіть те саме, використовуючи інший колір.
· Створіть серію малюнків на папері різних відтінків. Перш ніж малювати, спробуйте викликати у себе асоціації з кольором паперу для формування початкового образу.
2. "Завершення". Використовуючи одні й ті ж прості лінії та форми як основу, створіть завершений образ, а потім порівняєте зображення в групі з точки зору форми образів, та з точки зору їх змісту.
3. Контрастні кольори, лінії і форми. Використовуйте контрастні кольори, лінії і форми, наприклад легкі і сильні мазки, короткі і довгі лінії і т.д., для створення єдиного зображення.
4. "Крупний масштаб". Створіть зображення, використовуючи малярні кисті, ролики, губки, ганчірки, ноги, руки і т. ін.
5. "Вирізані форми". Накресліть будь-яку фігуру, потім виріжте її та створіть на ній зображення. Повторіть те саме, використовуючи іншу фігуру, і порівняйте результати.
6. "Карлючки". Основний зміст цієї вправи - вільний рух крейди або олівця на аркуші паперу без будь-якої мети і задуму, внаслідок чого виходить складний "клубок" ліній. У цьому "клубку" слід потім побачити будь-який образ і розвинути його.
· Ведіть "щоденник карлючок", для того, щоб прослідкувати їх зміну за певний проміжок часу.
· На основі створених карлючок складіть розповідь.
· Спробуйте виразити в словах свої відчуття і асоціації, які з'являються при створенні різних карлючок.
· Використовуйте відбитки фарби на папері (отримані за допомогою пензлика або руки) як основу для створення образу.
· Виконайте те саме за участю всіх членів групи, але на великому вертикально розташованому аркуші паперу (ватмані).
· Напишіть свої ініціали або автограф величезними буквами, а потім спробуйте знайти в контурах образ і розвинути його.
· "Метаморфози". Змініть карлючки і отриманий образ в щось інше, використовуючи три рухи руки.
7. Права рука та ліва рука. Виберіть різні кольори для правої і лівої руки. Закривши очі, малюйте карлючки двома руками, потім, розплющивши очі, сформуйте образи на основі цих карлючок.
8. Ліва рука.
· Узявши лівою рукою великий пензлик та використовуючи один колір, зробіть мазки, а потім сформуйте на їх основі зображення.
· Створіть карлючки лівою долонею і перетворіть їх в зображення.
9. Малюнок на вологому папері. Використовуйте водорозчинні фарби, наносячи їх за допомогою пензлика на вологий папір, розбризкуючи їх. Зверніть увагу, на те, як змішуються кольори. Зверніть увагу на свої відчуття, пов'язані з цим.
· Виконайте те саме, з використанням зім'ятого паперу.
· Перетворіть кольорові плями в образи.
· Користуючись фломастерами обведіть або з'єднайте окремі кольорові плями.
· Дайте назви отриманим колірним плямам.
10. "Чорнильні плями та метелики". Крапніть чорнилом або рідкою фарбою на папір, складіть лист навпіл, розгорніть. Перетворіть плями в образи.
· Дайте всім членам групи схожі плями для доопрацювання, а потім порівняєте результати.
Виріжте і домалюйте окремі фрагменти плями, які вам до вподоби.
11. "Відбитки". Для виконання цієї вправи підійдуть предмети з рельєфною поверхнею для виготовлення відбитків.
· Використовуйте предмети, знайдені на природі.
· Створіть цілісну композицію з відбитків.
· Створіть з відбитків образ. (Виконання індивідуальне, або колективне на великому аркуші паперу).
12. "Подряпана поверхня". Розфарбуйте аркуш паперу фломастерами, або аквареллю. Просушіть, потім зафарбуйте зображення восковою крейдою або пастеллю. Подряпайте поверхневий шар так, щоб стало видно фарбу нижнього шару.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
"Діти вулиці": визначення, особливості соціального становища, причини появи. Шляхи вирішення проблем дитячої безпритульності на державному рівні. Напрямки соціальної роботи з кризовими сім`ями як профілактики бездоглядності і безпритульності підлітків.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 05.06.2014Сутність, причини та наслідки насильства над дітьми. Нормативно-правова база захисту дітей від насильства. Зміст соціально-профілактичної роботи щодо жорстокого поводження з дітьми. Напрямки роботи закладів, в яких здійснюється реабілітація дітей-жертв.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 11.05.2015Дисфункційна сім’я як основа дитячої бездоглядності. Жорстка правда про дітей вулиць. Соціальне сирітство - одна з найболючіших суспільних проблем сучасності. Наслідки соціального сирітства для дітей та суспільства. Соціальна реабілітація дітей вулиць.
курсовая работа [477,8 K], добавлен 23.11.2014Теоретико-методологічні засади проблеми насильства дітей у сім’ї і способи її вирішення в рамках соціуму. Його види та наслідки, розробка системи соціально-педагогічної профілактики цього явища. Способи соціальної реабілітації дітей з таких сімей.
курсовая работа [69,2 K], добавлен 03.03.2014Соціальна реабілітація дітей з функціональними обмеженнями та її значення. Законодавча база щодо забезпечення соціального захисту дітей з даними психофізичними можливостями, розгляд методів та визначення труднощів соціально-психологічної роботи.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 07.02.2011Жорстокість над дітьми як соціальна проблема. Законодавча база по захисту прав дітей від жорстокого поводження. Масштаби поширення насильства в сім’ї в Україні, їх причини. Профілактика сімейного насилля, реабілітація дітей, що зазнали насильства в сім’ї.
курсовая работа [60,1 K], добавлен 11.07.2011Соціальне сирітство та державна система опіки та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. Низький рівень фізичного розвитку та здоров'я в дітей-сиріт. Надання медичної, психологічної та соціальної допомоги дітям-сиротам з ВІЛ-інфекцією.
реферат [22,4 K], добавлен 29.10.2009Суть і зміст соціальної роботи з сім'єю, основні завдання такої роботи на сучасному етапі. Загальний огляд технології соціальної роботи з сім'єю високого соціального ризику в умовах дитячої поліклініки. Аналіз технології попередження проблем у сім'ї.
курсовая работа [56,5 K], добавлен 05.01.2011Методологічні основи дослідження основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Сутність, значення, специфіка та провідні напрямки організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
дипломная работа [48,8 K], добавлен 12.08.2010Діти-інваліди як об’єкт соціальної роботи. Програма дослідної роботи з соціальної реабілітації дітей-інвалідів та їх батьків у Луганському Центрі "Відродження", який є спеціалізованою реабілітаційною установою для дітей з різними порушеннями розвитку.
дипломная работа [223,8 K], добавлен 12.05.2012
