Вивчення референтних груп сучасного суспільства

Референтні групи -- тип малих груп, що мають важливе значення для поведінки особистості. Сам термін був введений американським дослідником Г. Хайменом, який, вивчаючи студентські групи, виявив, що певна частина студентів не приймає норм і цінностей даної групи, а поводиться так, начебто вони орієнтовані на цінності зовсім інших груп. Згодом у ході численних експериментів було доведено, що кожний індивід обов'язково має для себе одну або кілька референтних груп, ідеали й цінності яких він приймає. Вони служать для нього своєрідним еталоном, зразком для порівняння й оцінки власного поводження. Певна частина старшокласників, наприклад, у своїх вчинках орієнтується не на поради батьків і педагогів, а на вчинки й погляди героїв модних кінофільмів. Світ цих героїв саме й утворює референтну групу: вони прагнуть наслідувати своїх кумирів у поводженні, характерних жестах, одязі, зачісках і т.п. Однак референтна група може складатися із цілком конкретних людей, думкою й оцінкою яких людина особливо дорожить. Але, як правило, до такої групи відносяться далеко не всі люди з найближчого оточення навіть у первинних групах, а лише вузьке коло «значимих інших».

Референтні групи - це реально існуючі (або уявні) спільноти, з якими людина порівнює себе, до яких відносить себе і на норми та цінності яких орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Вони є джерелом норм поведінки, соціальних установок та ціннісних орієнтацій людини, еталоном, за яким індивід оцінює себе та інших. Групи належності - це групи, до яких людина реально належить.

Референтна група для людини -- це група, чиї ставлення, почуття та дiї людина подiляє. Референтна група може бути, а може й не бути групою належностi. Досить вiдомi приклади психологiчної iдентифiкацiї не з групою належностi -- це революцiонери з вищого свiту; прихiльники релiгiї, носiїв якої немає поблизу; колаборанти, що спiвпрацюють з ворогом; асiмiльованi емiгранти.

Референтна група виконує декiлька функцiй. По-перше, вона може виконувати нормативну функцiю, тобто -- впливати на стандарти людини. Той, хто бажає належити до певної групи, той приймає цiнностi i норми групи, той культивує її стиль життя, її полiтичнi уподобання, музичнi смаки, сексуальну практику, ставлення до алкоголю, наркотикiв i таке iнше.

По-друге, референтна група може виконувати порiвняльну функцiю. Це вiдбувається тодi, коли людина використовує стандарти своєї референтної групи як "систему координат" для оцiнки своєї поведiнки, для виправдання або засудження своєї зовнiшностi, своїх здiбностей, свого здоров'я, рiвня життя i такого iншого.

По-третє, референтна група може виконувати асоцiативну функцiю. Мається на увазi та ситуацiя, коли через iдентифiкацiю себе з групою людина може мов би "запозичати" статус групи й грiтися у вiддзеркаленнi її слави. Добре вiдомий приклад цього явища -- "фани" спортивних команд.

Коли група належностi людини не спiвпадає з її референтною групою, вона може вiдчувати те, що отримало назву вiдносної депривацiї (deprivation). Вiдносна депривацiя -- це незадоволеннiсть, пов'язана з розривом мiж тим, що людина має (тобто обставини групи належностi) I тим, що, як людина вважає, вона мала би мати (тобто -- обставини референтної групи).

Вiдчуття вiдносної депрiвацiї часто сприяє соцiальному вiдчуженню (alienation) i створює передумови колективних дiй та революцiйних соцiальних рухiв. Тому поняття референтної групи дає один з ключiв до розумiння багатьох процесiв соцiальних змiн.

Треба також зауважити, що для людини можуть iснувати не тiльки позитивнi референтнi групи. Часто люди мають також негативнi референтнi групи. Це тi соцiальнi групи, вiд яких людина себе вiдокремлює, по вiдношенню до яких вона пiдкреслює вiдмiннiсть своєї групи.

Наприклад, для полiтичних емiгрантiв негативною референтною групою найчастiше є правлячи кола їх країн. Американськi соцiологи показали це у дослiдженнях кубiнської полiтичної емiграцiї. Вони показали також, що для такої спiльноти негативна референтна група стає фактором соцiальної солiдарностi, iнструментом, за допомогою якого ця спiльнота пiдтримує свою єднiсть, зв'язки мiж її членами.

Поняття референтної групи допомогло пояснити ряд парадоксальних явищ, особливо зі сфери протиправного поводження. Чому, наприклад, учень, що виріс у добропорядній родині, оточений турботою й пещенням близьких, раптом вчиняє злочин? Причиною цілком міг бути той факт, що референтною групою для нього були не члени родини, думкою яких він особливо не дорожив, а група однолітків, члени якої бачили в злочині не антигромадський вчинок, а прояв сміливості, спритності.

Таким чином, поняття референтної групи дозволяє уточнити складний механізм взаємозв'язку особистості із соціальною групою. Традиційний підхід, що підкреслює визначальну роль соціальних норм і цінностей соціальної системи для пояснення поведінки особистості, не завжди виявляється діючим. Вивчення впливу на поведінку індивіда референтної групи дозволяє пояснити можливі відхилення в його поводженні від вимог нормативної системи тієї групи, у якій він перебуває.

Список використаної літератури

1. Андреева Г.М. Современная социальная психология на Западе / Г.М. Андреева и др. - М., 1978. - 271 с.;

2. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для вузов / Г.М. Андреева. - М: Аспект Пресс, 2002. -364 с.;

3. Антипина Г.С. Теоретико-методологические проблемы исследования малых социальных групп / Г.С. Антипина. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. - 110с.;

4. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. -- М., 1978;

5. Большой толковый социологический словарь(Collins). - Том 1 (А-О): Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 1999. - 544 с.;

6. Бурдье П. Социология социального пространства / П. Бурдье. - М.: Институт экспериментальной социологии, 2005. - 288 с.;

7. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / П. Бурдье. - М.: Институт экспериментальной социологии, 2005. - 576 с.;

8. Келли Г. Дві функції референтної групи. Тексти. / М. Келли. -- М.: Аспект-Пресс, 1984. -- 324 с.;

9. Кон И.С. Социология личности. / И.С. Кон - М.: Политиздат, 1967. - 383с.;

10. Кон И.С. В поисках себя. Личность и её самосознание./ И.С. Кон. - М.: Политиздат, 1984 - 335с;

11. Краткий словарь по социологии / Под ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина. -- М., 1989;

12. Лисовский В.Т. Динамика социальных изменений // В.Т. Лисовский / Социологические исследования. - 1998. - № 5.;

13. Макеєв С. Соціологічний аналіз ідентичності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2000. - №3. - С.161-163;

14. Манхейм К. Диагноз нашего времени /К. Манхейм. - М.: Юрист, 1994. - 700 с.;

15. Мертон Роберт К.К теории референтно-группового поведения / Пер. с англ. В.Ф. Чесноковой // Референтная группа и социальная структура / Под ред. С.А. Белановского. -- М.: Институт молодежи, 1991. -- С.3-105;

16. Московиси С. Общество и теория в социальной психологии // Современная зарубежная социальная психология: Тексты. -- М., 1984;

17. Парсонс, Т. Человек в современном мире / Т. Парсонс. - М.: Прогресс, 1989. - 448 с.

18. Соловьёва О.В. Обратная связь в межличностном отношении. / О.В. Соловьёва. - М.: Изд-во МГУ, 1992. - 112с;

19. Сорокин П. Социальная стратификация и мобильность. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - 356 с.;

20. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник. - К., 1998;

21. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія /Під ред. М.О.Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. - 687 с.;

22. Фролов С.С. Основы социологии: Учебное пособие. - М: Юристъ, 1997;

23. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск / - Львів.: Кальверія. 1996.- 486 с.;

24. Чечулин А.А. Мир общения: социально-психологический аспект. / А.А. Чечулин. - Новосибирск: Сиб. хронограф, 1993. - 156 с.;

25. Шаповал М. Загальна соціологія. - К.: Український центр духовної культури, 1996. -- 568 с.;

26. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани. - Ростов н/Д., 1998. - 544 с.;

27. Щедрина В.В. Значимый круг общения и основы его экспериментального выявления / Е.В. Щедрина // Социально-психологические проблемы формирования личности и учебно-воспитательного коллектива. - М., 1975. - С. 61-70.;

28. Щедрина Е.В. Референтность как характеристика системы межличностных отношений / Е.В. Щедрина // Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1979. - С. 111-127;

29. Якуба О.О. Соціологія. Навчальний посібник для студентів. -- Харків: Константа, 1996. - 362 с.;

30. Юрій М.Ф. Соціологія. - К.: Дакор, 2004. - 552 с.;

31. Hyman H. The psychology of status / H. Hyman. -- New Jersey: Columbia University, 1942;

32. Newcomb T.M. Personality and social change / Т. Newcomb -- N.Y.,1943;

33. Mead G. Mind Self and Society. // G. Mead. -- Chicago: The University of Chicago Press, 1934.