Соціальне сирітство в Україні: стан та перспективи подолання

Реінтеграція сімей вихованців інтернатних закладів передбачає повернення дитини з інституції до біологічної родини або возз'єднання її з братами та сестрами у прийомній сім'ї. Близько 10-15% дітей від загальної кількості тих, які перебувають у системі інституційних закладів, можуть бути повернені до біологічних сімей.

Однак у національному законодавстві нашої країни немає опису процедур повернення дітей до родини та не визначено критерії прийняття рішення відповідальними особами щодо надання дозволу батькам (опікунам) забрати дитину з інтернатного закладу.

Водночас возз'єднання сімей вихованців інтернатних закладів є однією зі стратегій деінституалізації в сфері догляду за дітьми з кризових родин, тому може і повинно бути взято до уваги під час планування політики подолання соціального сирітства.

Розукрупнення інтернатних закладів передбачено Законом України “Про забезпечення організаційно-правових засад соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, який встановлює обмежену кількість вихованців відповідних закритих установ - не більше ніж 50 осіб. Ефективність зазначеного процесу можлива за умов:

1) визнання профілактики пріоритетним напрямом діяльності з подолання проблеми соціального сирітства;

2) запровадження та надання на належному рівні соціальних послуг для кризових родин, вихованців інтернатних закладів, кандидатів в усиновителі / прийомні батьки / батьки-вихователі та сімей, що усиновили або взяли на тимчасове виховання дитину;

3) залучення недержавних та релігійних організацій до процесу планування, заохочення та підтримка їх діяльності у наданні соціальних послуг;

4) створення умов для перекваліфікації та забезпечення робочими місцями працівників закладу.

Кожна дитина має право на виховання в сімейному оточенні, незалежно від того, може її біологічна родина забезпечити нормальні умови життя та виховання чи ні і здатні батьки належним чином виконувати свої обов'язки чи ні. Щодо дітей, які за певних життєвих обставин залишилися без батьківського піклування, то обов'язок забезпечення їхнього розвитку та виховання бере на себе держава.

Сімейним кодексом України, Законами України “Про охорону дитинства”, “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” пріоритетом влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначено саме сімейне виховання, а основними його - усиновлення, оформлення опіки (піклування), влаштування у прийомну сім'ю, до дитячого будинку сімейного типу.

Таким чином, дітям, які не мають можливості виховуватися в біологічній родині, держава законодавчо гарантує право на сімейне виховання шляхом розвитку сімейних форм їх влаштування. Розвиток саме цих форм визначено життєво необхідною умовою виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Від 2005р., з початком реформування державної системи влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, робота щодо створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні набула широких масштабів і системності. Цьому процесові сприяє впровадження основаних на сучасних досягненнях науки і передовому досвіді фахівців-практиків нових механізмів та нормативних положень щодо роботи з сім'ями, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У 2006р. повноваження щодо створення та контролю за діяльністю прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу передано на служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Це стало одним з важливих кроків у формуванні нової державної системи опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. З метою чіткого визначення сфер компетенції спеціалістів різних служб і установ на всіх етапах роботи з такими сім'ями розроблено “Типовий порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і служб у справах неповнолітніх у процесі створення забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Реформування державної системи опіки, розвиток інститутів сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечується не лише створенням відповідної нормативно-законодавчої бази. Ця робота потребує належної підготовки, поінформованості і цілеспрямованої професійної діяльності відповідних категорій державних службовців, які визначають і реалізують державну соціальну політику на місцевому рівні: заступників голів з гуманітарних питань, керівників відділів (управлінь) у справах сім'ї та молоді, начальників служб у справах дітей, директорів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Визначення першочергових завдань та заходів щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на рівні міста, вимагає від державних службовців чіткого розуміння реальної ситуації, знання законодавчої бази, визначення першочергових потреб та проблем дітей соціально незахищених категорій.

Успіх реформи державної системи влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в першу чергу залежить від практичної реалізації визначених завдань, здійснення відповідних заходів та програм на місцевому рівні, усвідомлення державними службовцями пріоритетів соціальної політики держави, специфічних особливостей сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сучасних технологій роботи з сім'ями, які виховують дитину-сироту.

ВИСНОВКИ

Наша країна обрала шлях до створення соціальної держави і робить виважені кроки у цьому напрямі. Сучасний етап розвитку соціальної сфери в Україні характеризується швидкістю змін та відкритістю до інновацій. Протягом останніх років у суспільстві було визнано необхідність реформування послуг для сімей з дітьми, вихованців і випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якісні зрушення в соціальному захисті дітей зумовили нормативно-правові та підзаконні акти, прийняті 2005р. Зокрема основні кроки в інтересах дітей визначаються Указом Президента України “Про першочергові заходи щодо захисту дітей” №1086/2005 від 11.07.2005р. та Законом України “Про забезпечення організаційно-правових засад соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” №2342 від 13.01.2005р.

На сьогодні пріоритетом соціальної політики у сфері охорони дитинства є профілактика та подолання соціального сирітства. Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування” вирішення проблем дітей, які потребують захисту, покладено на органи опіки та піклування місцевих органів виконавчої влади. Безпосереднє виконання функцій виявлення таких дітей, запровадження і оформлення над ними опіки та піклування покладаються на служби у справах дітей, відділи освіти, сім'ї та молоді, охорони здоров'я, соціального захисту населення. Перебуваючи у постійному контакті, вищеперелічені організації вживають всі можливі заходи щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх, які втратили батьківське піклування, були покинуті, виховуються у сім'ях опікунів, інтернатних закладах. Своєчасно вжиті заходи допомагають запобігти потраплянню дитини до державної системи опіки та піклування або скоротити термін її перебування в закритій установі.

Робота з родиною, в якій існує ризик або вже зафіксовано насильство над дитиною, скорочення терміну визначення статусу вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; підтримка кандидатів в усиновителі / прийомні батьки / батьки-вихователі, допомога сім'ям, що вже виховують небіологічну дитину, - ці та інші напрями діяльності є визнаними у світі шляхами подолання проблеми соціального сирітства.

У 2007р. Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту затвердило Стратегію діяльності Мінсім'ямолодьспорту щодо забезпечення прав дітей на виховання та розвиток в сімейному оточенні. Зазначене право є основним правом дитини, оскільки саме в сім'ї для дитини створюються всі необхідні умови для майбутнього повноцінного життя.

Основними напрямами Стратегії формування національної системи забезпечення прав дітей є:

Напрям 1. Первинна профілактика соціального сирітства - це закони та відповідні соціальні програми, механізми, що створюють умови для забезпечення всебічного розвитку дітей, благополуччя їх сімей, соціальної справедливості та участі в житті суспільства, профілактики вилучення дітей з біологічних сімей.

Основними завданнями та механізмами його впровадження є:

1) формування у суспільстві пріоритету сімейних цінностей та відповідального батьківства;

2) запровадження просвітницьких програм формування у дітей цінностей сімейних стосунків;

3) підготовка молоді до створення сім'ї;

4) соціально-педагогічна допомога батькам, які виховують дітей;

5) підтримка і допомога сім'ям, які виховують дітей з особливими потребами.

Напрям 2. Вторинна профілактика соціального сирітства - це закони та відповідні програми, заходи та механізми, спрямовані на подолання сімейного неблагополуччя, стабілізацію та відновлення функцій сім'ї, запобігання вилученню дитини із сім'ї, соціально-правовий захист дитини.

Для розробки та впровадження дієвого механізму соціальної підтримки сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, що поєднує виплати соціальних допомог та надання соціальних послуг, необхідно:

1) розробка системи державного контролю за сім'ями, батьки яких належним чином не виконують батьківські обов'язки;

2) удосконалення системи надання соціальної допомоги сім'ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, спрямованої на попередження виходу дитини з сім'ї;

3) захист майнових та житлових інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

4) вилучення дитини із сім'ї, якщо умови проживання є загрозливими для її життя і здоров'я;

5) визначення і запровадження системи адміністративної відповідальності батьків, які позбавляються батьківських прав.

Напрям 3. Розвиток сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для розвитку та забезпечення ефективного функціонування сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачається:

1) вдосконалення державної політики щодо формування умов пріоритетності сімейного влаштування дітей-сиріт;

2) розвиток сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Напрям 4. Реформування інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Напрям 5. Соціальна підтримка молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - це закони та відповідні програми, заходи та механізми для забезпечення соціалізації молоді із числа дітей-сиріт, вихованців інтернатних закладів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 № 2402-ІІІ.

2. Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” №2342 від 13.01.2005р.

3. Указ Президента України “Про першочергові заходи щодо захисту дітей” №1086/2005 від 11.07.2005р.

4. Конвенція ООН про права дитини.

5. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / Л.С.Волинець, 2010. - 119с.

6. Дейна В.В. Діти, позбавлені батьківського піклування, як феномен соціального сирітства // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2006. - №1. - С. 33-37.

7. Пєша І.В. Причини соціального сирітства та розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт в умовах трансформації українського суспільства // Український соціум. - 2008. - №2 (13). - С. 59-68.

8. Футерко В. Проблеми сиріт очима громади. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. - 100с.

9. Методичні рекомендації щодо розробки обласних програм подолання проблеми соціального сирітства // Благодійна організація “Соціальна служба “Віфанія”. - К., 2006. - 45с.

10. Сім'я в умовах становлення незалежної України (1991-2003): Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2003 року. - К., 2008. - 254с.

11. Проблеми бездомних та безпритульних дітей. Стан та перспективи вирішення / Матеріали науково-практичної конференції, м. Львів, 8 листопада 2005року. - Львів, 2005.

Размещено на Allbest.ru