Психологічна корекція та соціальна робота з хімічно залежними людьми
Хімічна залежність як бісоціальне явище, її природа та закономірності формування. Соціальна та психокорекційна робота з особами з хімічною залежністю. Дослідження зміни життєвих пріоритетів під час лікування та реабілітації хворих з хімічною залежністю.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2010 |
| Размер файла | 132,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Акцентуючи увагу правових основах реалізації програм реабілітації наркозалежних, необхідно зазначити, що, по суті, такі відсутні. Відповідних нормативних актів, що детально регламентують діяльність реабілітаційних центрів, не існує. На наш погляд, їхнє видання необхідне. Основою діяльності реабілітаційних центрів, що існують на суспільній основі, може служити Федеральний закон "Про суспільні об'єднання" від 19 травня 1995 р., але цього явно недостатньо. Необхідно хоча б на рівні суб'єктів Федерації розробити Положення про реабілітаційний центр для наркоманів, розраховане на центри, що діють як на державній або муніципальної, так і на недержавній основі. Насущний характер подібного нормативного акта обумовлюється, з одного боку, специфікою змісту і цілей діяльності названих установ, а з іншого боку - і наявністю потенційних небезпек, про які говорилося вище і які можуть реалізуватися при правильній організації функціонування реабілітаційних центрів, перетворивши останні, по суті, у їхню протилежність.
Самим "хворим" питанням, зв'язаним з діяльністю реабілітаційних установ, є питання про ресурси, необхідних для реалізації відповідних програм, і про їхні джерела. Говорячи про ресурси, ми припускаємо не тільки фінансове забезпечення діяльності центрів реабілітації наркозалежних. Коло ресурсів набагато ширше. Крім необхідних фінансових засобів і матеріально-технічного забезпечення (будинок, меблі, необхідна техніка, література, медикаменти, харчування і т.д. ), це - фахівці різних профілів (лікарі, психологи, соціальні працівники, соціальні педагоги для неповнолітніх і ін.), можливості з забезпечення реабілітованих робочими місцями (якщо питання трудової зайнятості не може бути вирішений усередині самої установи), організації їхнього навчання (особливо для реабілітованих підлітків і молодих людей) і т.д.
Де ж шукати необхідні засоби на існування реабілітаційних установ? Як показує світова практика, такі засоби заробляють самі реабілітовані, по-перше, обслуговуючи самостійно свою установу і роблячи необхідні продукти харчування, виготовляючи меблі, одяг і т.д., і, по-друге, займаючись якою-небудь комерційною діяльністю з метою одержання засобів, необхідних для нормального функціонування установи. При реабілітаційних центрах можуть створюватися майстерні, невеликі цехи для виробництва якої-небудь продукції, пацієнти можуть бути задіяні для надання яких-небудь послуг населенню й ін. Більш того, подібна трудотерапія вкрай необхідна і є найважливішим чинником, що впливає на процес реабілітації і ресоціалізації наркозалежного [61].
Фахівці Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру підбили підсумки трирічного експерименту по впровадженню так називаної "сімейної" терапії наркотичної залежності. Дніпропетровські лікарі відзначають ефективність нового методу і рекомендують застосовувати його колегам з інших регіонів України.
Дніпропетровські наркологи затверджують, що наркоманія часто пов'язана з проблемами в родині, тому в терапії повинні брати участь не тільки хворий, але і члени родини. Реабілітація триває 4-6 місяців, і виглядає як щоденне багатогодинне спілкування з психотерапевтами. А ще з хворими працюють такі ж наркомани, яким удалося досягти стійкої ремісії. Такі зустрічі дають пацієнтам можливість повірити у власні сили, розповідає головний лікар обласного наркодиспансера Наталія Била.
За три роки проведення експерименту родинну методику випробували на собі 350 людей, третина з них кинула наркотики.
Звичайно, на думку завідувача реабілітаційним центром Андрій Шаповалів, успіхом вважається, якщо до нормального життя повертається один з десяти пацієнтів.
Крім того, експеримент виявив несподівані можливості родинної методики - з її допомогою дніпропетровські лікарі навчилися лікувати комп'ютерну й ігрову залежність у дорослих і дітей [57].
Існує кілька моделей реабілітаційних центрів. Розглянемо їх.
"Терапевтичні громади" побудовані на принципах дисципліни, твердій ієрархії і трудотерапії. У громадах діє строга заборона на психоактивні речовини (включаючи алкоголь і, часто, тютюн), насильство і сексуальні контакти. Широко використовується принцип заохочень і покарань. Новачки виконують найважчу і брудну роботу, але поступово переходять на іншу ступінь, якщо справляються зі своїми обов'язками. Персонал центра найчастіше складається з випускників цього ж центра. Реабілітація, звичайно, тривала - від одного року і більш. На останньому етапі реабілітації видужуючу частину часу проводить у суспільстві, а частина в реабілітаційному центрі. Більш докладно про такі центри можна прочитати на narcozona.ru. А тут можна прочитати розповідь людини, що проходили реабілітацію в польському центрі Монар.
Християнські реабілітаційні центри, звичайно, також побудовані за моделлю терапевтичних співтовариств, тільки із сильним додаванням релігії. Віра в Бога дуже часто стає стрижнем для людини, що втратили віру в людей. І терапевтичні громади і християнські реабілітаційні центри намагаються жити на принципах самозабезпечення, тому лікування в них найчастіше безоплатне.
Інший підхід до реабілітації - так звана "мінесотська модель".
В основі "мінесотскої моделі" лежить програма "12 кроків" Анонімних Наркоманів, доповнена сучасними інтенсивними методами психологічної корекції. Крім "консультантів", тобто людей, що перебороли власну хворобу за допомогою програми "12 кроків", з пацієнтами працюють також психологи, психотерапевти й інші фахівці. Персонал центра не протиставляє себе пацієнтам, а співробітничає з ними. Суність мінесотської моделі - у духовному перетворенні особистості пацієнта, що досягається в результаті його спільної роботи з лікувальним персоналом. Реабілітація проходить у стаціонарі терміном від одного до трьох місяців, але після закінчення реабілітації обов'язкова робота в групах ("90 груп за 90 днів").
Період реабілітації дуже важкий.
Цей період для наркоманів і справді жахливий. При абстиненції, або "ломці", різко виявляються вегетативні розлади: серцебиття, пітливість, гіперсекреція слизуватих, позіхання, чхання, кашель. Пульс стає частим і слабким. Зіниці розширюються. Голос робиться хрипким, тембр його змінюється. У період абстиненції в наркомана загострюються вже наявні захворювання. У кістах і м'язах з'являються сильні болі, що іноді носять характер лоскотання, що вкрай болісно для хворого наркоманією. Втрата апетиту, нудота, блювота, гурчання і болі в животі, понос. Хода невпевнена, руки тремтять, тіло покривається потім. У наркоманів настає безсоння, що довго триває після зникнення інших абстинентних явищ [57].
Принципи рятування від наркотичної залежності:
Насамперед потрібно цього по-справжньому ЗАХОТІТИ САМОМУ. Якщо лікування відбувається за замовленням когось іншого - результат якщо і буде, то тимчасовий. Потім усе почнеться знову.
Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вилікувалася від наркоманії - почніть аналіз ситуації із себе і зі своїх сімейних відносин. Де і як у родині були створені умови того, що дитина захотіла втекти у світ наркотиків? І перш ніж лікувати дитини, варто позбутися від цих умов.
Пам`ятайте, що ваша дитина - особистість. Як мінімум, не можна його насильно вести до нарколога. Навчите його колись поважати самого себе. Тоді він зможе поважати і вас, і все суспільство. А поки вона залежна, і поважає тільки свій наркотик, себе як особистість не ставить (навіть якщо його наркоманія - це наслідок його крайнього егоцентризму).
Щоб дитина сама захотіла вилікуватися, те нехай, зрештою, почне заздрити вашому повнокровному щасливому життю без наркотиків. А якщо ви, батьки, нещасливі самі, як ви можете довести дитині, що життя - цінність, і що в реальному світі жити краще, ніж у наркотичному? Адже нерідко наркоманія - не що інше, як розтягнутий у часі схований суїцид.
Але навіть власне бажання вилікуватися не може позбавити наркомана від тяги до наркотику. До речі, бажання вилікуватися носить половинчатий характер: так, він хотів би позбутися від неприємних симптомів залежності - наприклад, від ломки. Але не згодний рятуватися від кайфу. У цьому випадку основний етап лікування - "перейти через перший прояв абстинентного синдрому, але як тільки він пережив цю першу "ломку", його ні в якому разі не можна кидати на одинці з проблемою! Робота з психологічної адаптації і соціалізації повинна початися раніш, ніж він встигне дотягтися до наступної дози або почне розважатися з "товаришами по нещастю" спогадами про минулий кайф.
Процес рятування від наркотичної залежності - тривалий, і не можна проводити його так - щоб просто помістити дитину в будь-яку клініку. Протягом усього процесу лікування вашій дитині потрібна психологічна підтримка, у тому числі і батьківська. Навіть скоріше не тільки моральна підтримка, а стимул - стати дорослим і цінувати свій інтелект, своє життя. Адже якщо з вашою допомогою ваша дитина знайде своє місце в реальному житті - вона сама буде сторонитися наркотиків, тому що тоді вони їй будуть заважати, а не допомагати.
Отже, використання програм реабілітації сприяє усвідомленню дитиною необхідності позбавитися від хімічної залежності та скорішому одужанню, поверненню до нормального життя.
2.3 Психокорекційна робота
Психологічна корекція базується на консультуванні і припускає цілеспрямований психологічний вплив на клієнта або пацієнта з метою приведення його психічного стану до норми у випадках діагностики в нього яких-небудь характерологічних девіацій або особистісних аномалій, а також для освоєння їм якої-небудь діяльності. Психологічна корекція в клінічній психології спрямована на активне зовнішнє втручання у формування адекватного і шуканого психічного стану людини, його активності і щиросердечного комфорту, гармонізації його відносин із соціальним оточенням [7].
Цілями застосування психологічної корекції (психокорекції) є оптимізація, виправлення і приведення в норму яких-небудь психічних функцій людини, відхилень від оптимального рівня його індивідуально-психологічних особливостей і здібностей. Виділяється п'ять видів стратегій психокорекції (Ю.С.Шевченко):
- психокорекція окремих психічних функцій і компонентів психіки (увага, пам'ять, конструктивне і вербальне мислення, фонематичне сприйняття, ручна вмілість, пізнавальна діяльність і т.д.), або корекція особистості.
- директивна або недирективна стратегія психокорекційного впливу.
- корекція, спрямована на індивіда або сконцентрована на родині.
- психокорекція у формі індивідуальних або групових занять.
- психокорекція як компонент клінічної психотерапії в комплексному лікуванні нервово-психічних захворювань, або як основної і ведучої метод психологічного впливу на людину з відхиленнями в поводженні і соціальній адаптації.
На відміну від психологічного консультування при психокорекції роль клієнта або пацієнта виявляється не настільки активної і навіть частіше пасивної. Корекція має на увазі вироблення нових психологічно адекватних і вигідних навичок у процесі спеціально розроблених тренінгових програм. Активність клієнта або пацієнта полягає лише в бажанні змінитися, але аж ніяк не в екзистенціальній роботі над собою. Людина готова "вручити себе" клінічному психологові або психотерапевтові для того, щоб той заповнив наявні недоліки, виправив відхилення, прищепив нові уміння і навички. Навіть, якщо мова йде про психокорекції особистісних або характерологічних властивостей, то мається через, що основним способом змін і психологічної допомоги повинний бути процес научення ефективному прийняттю себе і реальності, а не філософське осмислення свого місця у світі, своїх можливостей і здібностей [12].
Психокорекція на відміну від психологічного консультування використовує як основні методи маніпулювання, формування і керування людиною, маючи чіткі представлення про шуканий стан, рівень розвитку психічних функцій або індивідуально-особистісних якостей. Заданими виявляються еталони й ідеали. Людина виступає в ролі матеріалу, з якого "ліпиться" оптимальний для нього або ідеальний для суспільства образ. Відповідальність за психологічні зміни лягає винятково на психолога. Класичним є спектр маніпулятивних методик: від порад Карнегі до нейролінгвістичного програмування і різноманітних тренінгів (жіночої чарівності, особистісного росту, сексуальний тренінг і ін.).
У клінічній психології психокорекція використовується при психологічних проблемах, що виявляються в клієнта, що виникають у зв'язку з характерологіченими девіаціями й особистісними аномаліями, а також при невротичних психосоматичних розладах. Вироблення оптимальних навичок відбувається у процесі тренінгів, серед яких найбільш відомими є: аутотренінг, поведінкова (біхевіоральна) терапія, нейролингвістичне програмування, психодрама, трансактний аналіз (E.Bern) [10].
Аутогенне тренування (аутотренінг) є методикою, що спрямована на оволодіння навичками психічної саморегуляції за допомогою релаксаційних способів. Під релаксацією (розслабленням) розуміється стан пильнування, що характеризується зниженою психофізіологічною активністю, що відчувається або у всьому організмі, або в будь-якій його системі. У клінічній психології, особливо при психосоматичних розладах і захворюваннях використовуються такі різновиди як власне аутогенне тренування з нервово-м'язовою релаксацією і методика біологічно зворотного зв'язку.
При прогресивній м'язовій релаксації відбувається навчання людини контролюванню стану м'язів і введенню в стан релаксації (розслаблення) у визначених групах м'язів з метою зняття вторинної емоційної напруги. Аутогенне тренування проводиться в кілька етапів, спрямованим на освоєння вправ по ослабленню нервово-м'язової напруги до конкретного м'яза або групи м'язів, з наступним становленням "звички відпочивати".
Методика біологічно зворотного зв'язку побудована за принципом умовно-рефлекторного закріплення навички змінювати свій соматичний стан при контролюванні його за допомогою різних приладів [10].
У процесі тренінгу пацієнт самостійно контролює за допомогою приладу біологічне функціонування його організму (від швидкості протікання елементарних біохімічних реакцій до складних видів діяльності) і навчається змінювати його, застосовуючи різні способи саморегуляції. Виділяють наступні типи біологічного зворотного зв'язку (Александров):
- електроміографічний бізворотній зв'язок
- температурний бізворотній зв'язок
- електрошкірний бізворотній зв'язок
- електроенцефалографічний бізворотній зв'язок
При електроміографичному бізворотньому зв'язку відбувається научіння процесу розслаблення конкретного м'яза або груп м'язів, а також загальної релаксації. Методика температурного біологічного зворотного зв'язку дозволяє знайти навички розширення і звуження периферичних судин, що приводить до зміни температури кінцівок і тіла. Електрошкірний бізворотній зв'язок дає можливість навчитися контролювати шкірно-гальванічні реакції, впливаючи на симпатичну нервову активність. При електроенцефалографічному бізворотньому зв'язку відбувається формування навичок зміни біоелектричної активності головного мозку за допомогою зміни співвідношення хвиль різної частоти і, у першу чергу, збільшення альфа-активності для зниження рівня збудливості і заспокоєння [12].
Поведінкова психотерапія буяє методиками, заснованими на виробленні умовно-рефлекторної діяльності з метою купірування психопатологічної симптоматики або навичок адекватних звичок замість неадекватним, невротичним. Найбільш відомими методиками є методики "систематичної десенсибілізації" і "парадоксальної інтенції", застосовувані для лікування нав'язливих страхів. При "систематичній десенсибілізації" відбувається занурення людини в ситуацію, що викликає страх (уявлюваним або реальне) з формуванням нової адекватної реакції на ситуацію і загасанням старої хворобливої. Методика, названа "парадоксальною інтенцією", спрямована на зміну відношення пацієнта до фобій за рахунок "перекидання" цього відношення і доведення ситуації до абсурду. Задача парадоксальної інтенції - позбавити емоційно негативного підкріплення страхів, замінивши них на іронію і гумор.
Нейролінгвістичне програмування являє собою систему психологічних маніпуляцій на підставі вивчення лінгвістичної позначки-моделі людини, суть якого укладена у визнанні шаблонності для кожної групи людей або однієї людини лінгвістичної системи пізнання світу і самого себе, вираження почуттів і рішення проблем. Для цього в нейролінгвістичному програмуванні (НЛП) існує поняття модальності - найбільш типового і характерному для індивіда способі сприйняття і відображення навколишньої реальності. Виділяють три різновиди модальності: візуальна, аудіальна і кінестетична. Після виявлення домінуючої модальності людини передбачається корекція його поводження, що може самою людиною усвідомлюватися або не усвідомлюватися. У першому випадку можна говорити про керування індивідом, у другому - про маніпулювання їм за допомогою вербальних і невербальних методів. Метою програмування є вироблення визначеної стратегії поводженні, бажаної для людини або оточення [13].
У рамках нейролінгвістичного програмування використовується трохи технік: "змах", "вибух", "метафора".
Основним же вважається "рефреймінг" - переформування особистості, додання їй нової заданої форми. В основі рефреймінгу лежать наступні базові положення нейролінгвістичного програмування:
1. Будь-який симптом, будь-яка реакція, або поведінка людини носять захисний характер і тому корисні; шкідливими вони вважаються тільки тоді, коли використовуються в невідповідному контексті;
2. У кожної людини існує своя суб'єктивна модель світу, яку можна змінити;
3. Кожна людина має сховані ресурси, що дозволяють змінити і суб'єктивне сприйняття, і суб'єктивний досвід, і суб'єктивну модель світу.
Рефреймінг здійснюється найчастіше в шість етапів. На першому визначається симптом; на другому пацієнтові пропонується зробити своєрідне „розщеплення” себе на частини (здорову і патологічну, представлену симптомом) і вступити в контакт із частиною, що відповідає за формуванням і прояв симптому, і осмислити механізм його виникнення; на третьому - виробляється відділення симптому від первісний мотив (намір); на четвертому - виявлення нової частини, здатної задовольнити цей намір іншими шляхами з "постановкою якоря" (асоціативного зв'язку між подіями або думками); на п'яте і шостому - формування згоди усього Я на новий зв'язок.
У процесі психодрами відбувається розігрування людиною ролей з метою вивчення внутрішнього світу і вироблення навичок оптимального соціального поводження. Як правило, психодрама використовується при наявності в індивіда характерологічних девіацій і "комплексу неповноцінності". Людина в процесі ігрової діяльності засвоює стереотипи поводження в різних життєвих ситуаціях, апробує них, вибирає найбільш підходящі йому і тим самим переборює комунікаційні проблеми [27].
Трансактний аналіз розглядає особистість людини як сукупність трьох станів "Я", умовно названих Батько, Дорослий і Дитина. Суттю їх є генетично запрограмований патерн поведінки і прояви емоційних реакцій. Дитина виявляє себе інфантильними рисами характеру і відносини до реальності, Дорослий - ознаками зрілої психічної діяльності, а Батько характеризується наявністю нормативних і оцінюючих стереотипів поводження. Психологічна взаємодія, з погляду E.Bern, відбувається у виді діадного контакту (трансакції) при використанні тих або інших ролей. Основна мета трансактного аналізу полягає в тому, щоб дати зрозуміти індивідові особливості його взаємодії з навколишніми за допомогою відповідної термінології і навчити його нормативному й оптимальному поводженню.
Отже, психокорекційна робота базується перш за все на консультуванні та передбачає цілеспрямований психологічний вплив на пацієнта. Психологічна корекція спрямована на адекватне втручання психічного стану людини.
Висновки до розділу 2
При роботі з хімічнозалежниим людьми можна виділити такі форми роботи як групова та індивідуальна. Кожна з форм роботи потребують ретельної підготовки та врахування віково-психологічних особливостей пацієнтів. Використання програм реабілітації сприяє усвідомленню дитиною необхідності позбавитися від хімічної залежності та скорішому одужанню, поверненню до нормального життя. Психокорекційна робота базується перш за все на консультуванні та передбачає цілеспрямований психологічний вплив на пацієнта. Психологічна корекція спрямована на адекватне втручання психічного стану людини.
РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІНИ ЖИТТЄВИХ ПРІОРИТЕТІВ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ХІМІЧНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ
3.1 Методи і методики дослідження
Мета дослідження - за допомогою методик провести дослідження бачення ідеального та реального образу друга серед оточуючих.
Об`єкт дослідження - особи з різним рівнем хімічної залежності.
Предмет дослідження - взаємовідносини в малих групах.
Завдання дослідження:
- провести методику Т. Лірі;
- провести методику М. Рокича;
- проаналізувати результати дослідження.
Методика створена Т. Лірі використовується для дослідження уявлень суб`єкта про себе та ідеальне „Я”, а також для вивчення взаємовідносин в малих групах. За допомогою даної методики виявляють переважаючий тип ставлення до людей в самооцінці та взаємооцінці. Схема Т. Лірі основана на припущеннях, що чим ближче результати досліджуваного до центра кола, тим сильніше взаємозв`язок цих двох змінних. Опитувальник містить 128 оцінних суджень, яз яких в кожному по 8 типів ставлень утворюють 16 пунктів, впорядкованих за зростаючою інтенсивністю. Методика складена так, що судження спрямовані на виявлення будь-якого типу ставлення, розміщені не підряд, а в особливому порядку: вони згруповані по 4 і повторюються через однакову кількість визначень. При обробці підраховується кількість ставлень кожного типу.
Система ціннісних орієнтацій визначає сторону спрямованості особистості і складає основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя".
Найбільш розповсюдженою в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтації М. Рокича, що базується на прямому ранжуванні списку цінностей [16].
М. Рокич розрізняє два класи цінностей:
- термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути;
- інструментальні - переконання в тому, що будь-який образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації.
Цей розподіл відповідає традиційному розподілові на цінності-цілі і цінності-засоби.
Достоїнством методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, гнучкість - можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у цьому випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування і наявність контакту між психологом і досліджуваним.
Аналізуючи ієрархію цінностей, варто звернути увагу на їх згрупування досліджуваним у змістовні блоки за різними характеристиками. Так, наприклад, виділяються "конкретні" і "абстрактні" цінності, цінності професійної самореалізації й особистого життя і т.д. Інструментальні цінності можуть групуватися в етичні цінності, цінності спілкування, цінності справи; індивідуалістичні і конформістські цінності, альтруїстичні цінності; цінності самоствердження і цінності прийняття інших і т.д. Це далеко не всі можливості суб'єктивного структурування системи ціннісних орієнтації. Психолог повинен спробувати вловити індивідуальну закономірність. Якщо не вдається виявити жодної закономірності, можна припустити несформованість у респондента системи цінностей або навіть нещирість відповідей.
Отже, психокорекційна робота сприяє усвідомленню хімічнозалежних людей цінностей свого життя, переосмисленню приоритетних життєвих позицій.
3.2 Вибірка і процедура дослідження
Дослідження проводилось анонімно, кожному з опитаних присвоювався порядковий номер від 1-го до 60-го. Таким чином забезпечувалась анонімність. Кожен з опитаних заповнював бланк добровільно та самостійно.
Кількість осіб, що взяла участь у дослідженні складала 60 чоловік, серед яких 30 - жіночої статі та 30 чоловічої, віком від 18 до 40 років.
Респондентові пред'явлені два списки цінностей (по 18 у кожному), або на аркушах папера за абеткою, або на картках. У списках піддослідний привласнює кожної цінності ранговий номер, а картки розкладає одну по одній за значимістю. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.
Інструкція: "Зараз Вам буде пред'явлений набір з 18 карток з позначенням цінностей. Ваша задача - розкласти їх по порядку значимості для Вас як принципів, якими Ви керуєтеся у Вашому житті.
Кожна цінність написана на окремій картці. Уважно вивчіть картки і, вибравши ту, яка для Вас найбільш значима, помістіть її на перше місце. Потім виберіть другу за значенням цінність і помістіть її слідом за першою. Потім проробіть те ж із усіма картками, що залишилися. Найменш важлива залишиться останньої і займе 18 місце.
Розробіть не поспішаючи, вдумливо. Якщо в процесі роботи Ви зміните свою думку, то можете виправити свої відповіді, помінявши картки місцями. Кінцевий результат повинний відбивати Вашу щиру позицію".
3.3 Аналіз результатів дослідження
За методикою Лірі ми одержали такі результати щодо переважаючих типів відношення до оточуючих:
1. Авторитарний тип характеризує людину як диктатора, деспота, сильна особистість у всіх сферах діяльності; всіх повчає, в усьому намагається нав`язати власну думку, не сприймає поради інших, енергійна людина, успішно веде справи, вимагає до себе поваги, впевнена в собі людина, наполеглива. Даний тип виявився характерним для 5 опитаних респондентів.
ІІ. Егоїстичний тип характерний для 3 опитаних респондентів. Людина намагається бути всіма, але одночасно в стороні від усіх, самолюбива, незалежна, труднощі перекладає на інших, хвалькувата, самовдоволена, егоїстична, орієнтована лише на себе.
ІІІ. Агресивний тип відношення до оточуючих виявили 7 осіб (середній бал 8-11). Людина даного типу характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива.
V. Підпорядкований тип характерний для 3 осіб (середній та низький бали - 3-10). Особистість характеризують такі риси: скромність, легко переконливий, поступливість, емоційна стриманість, не має власної думки.
VІ. Залежний. Даний тип було виявлено у 4 серед опитаних осіб (вони набрали середні бали 8-11). Особистість виявляє слухняність, боязкість, безпорадність, не вміє протистояти тиску, вважає, що інші завжди праві, м`якість, чекає допомоги і порад, ввічливість.
VІІ. Дружелюбний тип характерний для 6 опитаних осіб. Респонденти характеризуються високим рівнем дружелюбності. Характеризується людина проявом наступних рис люб`язна до всіх, орієнтований на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошим” незалежно від ситуації, емоційно лабільна.
VІІІ. Альтруїстичний тип відношення до оточуючих характерний для 2 опитаних. Серед опитаних виявлено високий рівень альтруїзму (1 особа виявила гіпервідповідальність, завжди приносять себе в жертву, намагаються допомогти, нав`язливі у своїй допомозі і занадто активні по відношенню до інших, неадекватно приймають на себе відповідальність за інших) та низький (1 особа характеризується як відповідальна по відношенню до людей, виявляють делікатність, м`якість, доброту, емоційне відношення до людей виявляється у співпереживанні, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливі).
Таблиця 3.1
Образ реального та ідеального друга
|
№ п/п |
Реальний образ друга |
Ідеальний образ друга |
|
|
1 |
диктатора, сильна особистість у всіх сферах діяльності; всіх повчає, у всьому намагається нав`язати власну думку, не сприймає поради інших, енергійна людина, успішно веде справи, вимагає до себе поваги, впевнена в собі людина |
Сильна особистість у всіх сферах діяльності, енергійна людина, успішно веде справи, вимагає до себе поваги, впевнена в собі людина, наполеглива. |
|
|
2 |
Людина характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива. |
Вимоглива, прямолінійна, відверта |
|
|
3 |
Особистість виявляє слухняність, боязкість, безпорадність, не вміє протистояти тиску, вважає, що інші завжди праві, м`якість, чекає допомоги і порад, ввічливість. |
Слухняність, ввічливість, порядність, намагання допомогти іншим. |
|
|
4 |
Людина намагається бути всіма, але одночасно в стороні від усіх, самолюбива, незалежна, труднощі перекладає на інших, хвалькувата, самовдоволена, егоїстична, орієнтована лише на себе. |
Впевнена у власних силах, добра, людяна, скромна |
|
|
5 |
Особистість характеризують такі риси: скромність, легко переконлива, поступлива, емоційна стримана, не має власної думки. |
Скромність, емоційна стриманість, присутність здорового глузду, відповідальність, впевненість. |
|
|
6 |
Характеризується людина проявом наступних рис: люб`язна до всіх, орієнтована на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошою” незалежно від ситуації, емоційно лабільна. |
Люб`язна до всіх, орієнтована на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошим” незалежно від ситуації, емоційно лабільна. |
|
|
7 |
Людина намагається бути зі всіма, але одночасно в стороні від усіх, самолюбива, незалежна, труднощі перекладає на інших, хвалькувата, самовдоволена, егоїстична, орієнтована лише на себе. |
Впевнена у собі, порядна, завжди прийде на допомогу, добра, людяна, скромна |
|
|
8 |
Людина характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива. |
Вимоглива, прямолінійна, відверта |
|
|
9 |
Характеризується людина проявом наступних рис: люб`язна до всіх, орієнтована на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошою” незалежно від ситуації, емоційно лабільна. |
Люб`язна до всіх, орієнтований на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошою” незалежно від ситуації, емоційно лабільна. |
|
|
10 |
Особистість виявляє слухняність, боязкість, безпорадність, не вміє протистояти тиску, вважає, що інші завжди праві, м`якість, чекає допомоги і порад, ввічливість. |
Слухняність, ввічливість, порядність, намагання допомогти іншим. |
|
|
11 |
Гіпервідповідальність, завжди приносять себе в жертву, намагаються допомогти, нав`язливі у своїй допомозі і занадто активні по відношенню до інших, неадекватно приймають на себе відповідальність за інших |
намагаються допомогти, у своїй допомозі і занадто активні по відношенню до інших, відповідальність |
|
|
12 |
Людина характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива. |
Вимоглива, прямолінійна, відверта |
|
|
13 |
Відповідальна по відношенню до людей, виявляють делікатність, м`якість, доброту, емоційне відношення виявляється у співпереживанні, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливі |
Виявляють делікатність, м`якість, доброту, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливі |
|
|
14 |
Людина даного типу характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива. |
Вимоглива, прямолінійна, відверта |
За результатами проведеної методики можемо проаналізувати процентне співвідношення виявлених уявлень суб`єктів про себе та ідеальне „Я”
Таблиця 3.2
Співвідношення виявлених уявлень суб`єктів про себе та ідеальне „Я” (у %)
|
Тип |
Кількість вибірки |
Процентне вираження від загальної кількості |
|
|
Авторитарний |
10 |
16,6 % |
|
|
Егоїстичний |
6 |
10 % |
|
|
Агресивний |
14 |
23,3 % |
|
|
Підпорядкований |
6 |
10 % |
|
|
Залежний |
8 |
13,3 % |
|
|
Дружелюбний |
12 |
20 % |
|
|
Альтруїстичний |
4 |
6,7 % |
Таблиця 3.3
Результати дослідження за методикою Рокича
|
показник |
Термінальні цінності |
Інструментальні цінності |
||||||||||
|
здоров`я |
наявність друзів |
самостійність |
загальне визнання |
максимальне використання власних можливостей |
незалежність |
високі вимоги до себе та оточуючих |
непримиренність з недоліками |
відповідальність |
тверда воля |
чесність |
||
|
Кількість опитаних |
17 |
22 |
20 |
10 |
7 |
17 |
25 |
21 |
9 |
7 |
10 |
|
|
% |
56,6 |
73,3 |
66,6 |
33,3 |
23,3 |
56,6 |
83,3 |
70,0 |
30,0 |
23,3 |
33,3 |
Необхідно зазначити, що проведена методика дала такі результати: серед списку термінальних цінностей найбільш вагоме місце серед опитаних займає здоров`я, наявність друзів, самостійність, досить незначними для життя є загальне визнання, максимальне використання власних можливостей. За списком інструментальних цінностей головне місце посідають високі вимоги до себе та оточуючих, вихованість, непримиренність з недоліками, незалежність, найменш вагомими є відповідальність, тверда воля, чесність.
Ці результати можна пояснити таким чином. Оскільки серед опитаних осіб юнацького віку більшість має середній та низьких рівень соціального забезпечення, то більшість з них прагнуть до кращого життя, яке ставило б перед ними мінімум вимог та потребувало якомога менше зусиль для досягнення даної мети.
Висновки до розділу 3
Психокорекційна робота сприяє усвідомленню хімічнозалежних людей цінностей свого життя, переосмисленню приоритетних життєвих позицій. Проведення дослідження треба проводити анонімно, що сприятиме більш відвертим відповідям на запитання анкети. Проведення психологічної роботи з хімічнозалежними показало, що після психорекції у більшості хворих змінюються життєві позиції, відношення до оточуючих, вони починають більше цінувати життя та близьких людей, вагоме місце серед ціннісних орієнтацій посідають дружні стосунки, набувають значення родинні відносини.
ВИСНОВКИ
Хімічна залежність - це насамперед проблеми молоді. Соціологічні дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків - 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще нижчий - 9-13 років. Наркоманія - це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Отже проблема хімічної залежності в суспільстві несе в собі соціальну, біологічну та психологічну небезпеки. Особливо небезпечною є хімічна залежність від наркотиків, яка в Україні має свої характерні особливості. Якщо в більшості країн споживання наркотиків - справа особиста, то у нас вона має груповий характер. Це, між іншим, призводить до розповсюдження серед наркозалежних спільних хвороб, а також до формування окремої субкультури, до поширення мережі "вторинних" кримінальних стосунків, і в кінцевому рахунку - до соціальної маргиналізації споживачів наркотиків. Іншою специфічною рисою є те, що в значній кількості випадків споживач отримує наркотик не в результаті купівлі-продажу, а як оплату за певні послуги, переважно кримінального характеру. Хімічна залежність - це глобальне захворювання розуму, душі, тіла. Іншими словами, хвороба уражає людини на багатьох рівнях. Хімічна залежність - це результат і прояв первинного захворювання, хімічної залежності від речовин, що викликають зміни настрою. Є два аспекти фізіологічних проявів хвороби. Хімічна залежність у багатьох випадках має генетичну основу. Якщо хто-небудь із членів родини, навіть не прямих родичів, страждав від цього захворювання, тобто підстави припускати, що у вашої близької людини є генетична схильність до хімічної залежності. І інший аспект фізичних проявів цього захворювання - це хвороби, що супроводжують хімічної залежності.
До чинників хімічної залежності можна віднести: соціальні, біологічні, психологічні та медичні. Важливим у розумінні причин залежності є відносний внесок кожного фактора в залежності від соціального настрою суспільства, особливостей культурних традицій і звичаїв, етнічної своєрідності населення, характеру і властивостей наркотику і, нарешті, етапу розвитку пристрасті. Таким чином, провідними можуть ставати то одна, то інша група факторів.
Соціальна робота з хімічнозележними передбачає використання методів психологічної роботи. На сучасному етапі розвитку суспільства та медицини значного поширення набуває напрямок лікування - психотерапія. Актуальними завданням сучасної психотерапії є подальший розвиток і узагальнення результатів теоретичного дослідження та накопичення емпіричних матеріалів досліджень. Основними формами роботи психолога в психоневрологічних закладах є: групова та індивідуальна. При виявленні захворювання певної групи використовуються специфічні та загальні методи психотерапії. В організації психотерапевтичної допомоги важливого значення набувають особливості пацієнта, психологічні фактори захворювання, нозологічна приналежність хвороби та її етапи, організаційні рамки психотерапії. Однією з прогресивних тенденцій розвитку клінічної психотерапії являється поєднання її з іншими видами лікування.
Проведене дослідження зміни життєвих пріоритетів дозволяє зробити висновок, що хімічно залежні людини після лікування та реабілітаційного курсу мають адекватне сприйняття оточуючого світу, та виявляють потребу у спілкуванні, потребують уваги, любові з боку близьких та виявляють самі відповідні якості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. - 1984. - Т. 5, № 5. - С. 63 - 70.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. -- М.: Изд-во МГУ, 1988. - 258 с.
3. Аргунова Ю. Н., Габиани А. А. Правовые меры борьбы с наркотизмом. -- М.: Юридическая литература, 1989. -- 63 с.
4. Арутюнян Л.А. Микросреда и трансформация-общественных ценностей в ценностную ориентацию личности. - Єреван: Изд. пед. ун-та. 1979. - 123 с.
5. Асмолов А.Г. Мотивація. // Краткий психологический словарь. - М., 1985. - 270 с.
6. Бабаян Э. А., Гонопольский М. Х. Учебное пособие по наркологии. -- М.: Медицина, 1981. -- 304 с.
7. Битянова Н.Р. Психология личностного роста. - Л.: Наука, 1995 - 187 с.
8. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. - К.: Здоров'я, 1986. - 280 с.
9. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система. // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, № 5. - С. 38 - 44.
10. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров'я, 1980. - 165 с.
11. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). - К: А.Л.Д., 1995. - 100 с.
12. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.
13. Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. - К.: Здоров'я, 1979. - 183 с.
14. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 589 с.
15. Вилкс А.Я. Наркотизм среди молодёжи. // За здоровый образ жизни (борьба с социальными болезнями). -- М.: Институт социологии АН СССР, 1991. -- Кн. 1. -- С. 73-85.
16. Габиани А. А. Кто такие наркоманы? // Социологические исследования. -- 1992. -- № 2. -- С. 78-83.
17. Габиани А. А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. -- М.: Мысль, 1990. -- 220 с.
18. Габиани А. А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). -- Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. -- 46 с.
19. Габиани А.А. Наркотизм: вчера и сегодня. -- Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1988. -- 76 с.
20. Гернет М.Н. Избранные произведения. -- М.: Прогресс, 1974. -- 461 с.
21. Гилинский Я.И. Наркотизм: мифы и реальность. // Молодёжь. Цифры, факты, мнения. -- 1996. -- № 1. -- С. 80 - 84.
22. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России / Под ред. В.А. Ядова. -- М: Институт социологии РАН, 1998. -- С. 587-609.
23. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. - М.: Политиздат, 1978. - 146 с.
24. Донцов А.И. О ценностных отношениях личности. // Советская педагогика. - 1974. - № 5. - С. 23 - 35.
25. Зешарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - Г.,1980. - 242 с.
26. Зотова О.И., Бобнева М.И. Ценностные ориентации и механизмы социальной регуляции поведения. // Методологические проблемы социальной психологии. - Вып. 2. - М.: Наука, 1975. - С. 31 - 39.
27. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998 - 216 с.
28. Каталог интерпретаций методики «Дом, дерево, человек». - М.: Альтернатива, 1993. - 76 с.
29. Кесельман Л.Е. Социальные координаты наркотизма. -- СПб: СПбФ ИС РАН, 1998. -- 120 с.
30. Кириллова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. - 1999. - № 4. - С. 29-37.
31. Кларин М.В. Метафоры и ценностные ориентации педагогического сознания // Педагогика. - 1997. - № 1. - С. 34-39.
32. Ковалев А.Г. Психология личности. -- К.: Просвещение, 1970. - 251 с.
33. Козаченко А.В., Мирошниченко Н.А. Предмет наркотизма. -- Николаев-Одесса: Тетра, 1999. -- 64 с.
34. Колесов Д.В. Эволюция психики и природа наркотизма. -- М.: Педагогика, 1991. -- 312 с.
35. Колесов Д. В., Турцевич С.В. Наркотизм: сущность и профилактика. -- М.: Знание, 1988. -- 48 с.
36. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе. -- Новосибирск: Наука, 1990. -- 154 с.
37. Краевский К. Проблема наркотизма в Польше и борьба с ним. // Криминологические исследования в мире. -- М.: Манускрипт, 1995. -- С. 61-71.
38. Кун М, Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя. //Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Подред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А. Петровской. - М.: МГУ, 1984. - 239 с.
39. Кюрегян Э.А. О ценностно-ориентационном аспекте типологии личности. //Образ жизни и ценностные ориентации личности. / Отв. ред. Л. А. Арутюнян. - Єреван: Изд. пед. Ун-та, 1979. - С. 97-104.
40. Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання. // Психологія і суспільство. - 2002. - № 3-4. - С. 170-186.
41. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии. - 1996. - № 8 - С. 15-26.
42. Личко А. Е. Наркотизм (употребление наркотиков) и подростковая наркомания. // Психопатии и акцентуации характера у подростков. -- Л.: Медицина, 1977. -- С. 61-70.
43. Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология: Руководство. -- Л.: Медицина, 1991. -- 304 с.
44. Люшер М. Сигналы личности. - Воронеж, 1993. - 160 с.
45. Марков М.С. Теория социального руководства: Пер. с болг. - М.: Прогресс, 1978. - 477 с.
46. Михлин В.М., Дюбин Е.А. Осторожно: белая смерть. -- Кишинёв: Штиица, 1989. -- 53 с.
47. Молодёжь и наркотики (социология наркотизма). / Под ред. В.А. Соболева, И.П. Рущенко. -- Харьков: Торсинг, 2000. -- 432 с.
48. Научитель Е.Д. Ценностные ориентации молодежи // Практическая психология и социальная работа. - 1999. - № 3. - С. 36-38.
49. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.
50. Общая психодиагностика. / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Речь, 2001. - 261 с.
51. Организационные и тактические вопросы профилактики наркотизма: Методические рекомендации. / Под ред. В.К. Панкина -- М.: ГУ УР МВД СССР, 1988. -- 55 с.
52. Патяева Е.Ю. Ситуативное развитие и уровни мотивации. // Вест. Моск. ун-та. - Сер. 14: Психология. - 1983. - № 4. - С. 100 - 117.
53. Петрий П.В. Духовные ценности. - М.: Академия, 1998. - 114 с.
54. Полуэктова Н.М., Яковлева И.В. Проблемы диагностирования профессиональной пригодности к социальной работе. // Вести СПбГУ. - 1999 - № 3. - С. 47-58.
55. Проективная психология / Пер. с англ. - М.: ЭКСМО, 2000. - 528 с.
56. Реджепов А. Эффективность уголовно-правовых норм ответственности за наркотизм. - Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - М.: МГУ, 1983. -- 24 с.
57. Рущенко І.П. Соціологія злочинності. -- Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2006. -- 370 с.
58. Соколова Е.Т. Проективные методы исследования личности. - М.: МГУ, 1980. - 301 с.
59. Сосин И.К. Табакокурение как клиническая разновидность ингаляционной токсикомани. // Международный медицинский журнал. -- 1998. -- № 3. -- С. 99-103.
60. Фридман Л. С., Флеминг Н. Ф., Робертс Д. Г., Хайман С. Е. Наркология / Пер. с англ. -- М.-СПб: Бином-Невский Диалект, 1998. -- 318 с.
61. Харабед К. В. Преступность и наркотизм. -- М.: Юридическая литература, 1996. -- 44 с.
62. Шабанов П.Д., Штакельберг О.Ю. Наркомании: патопсихология, клиника, реабилитация. / Под ред. А. Я. Гриненко. -- СПб: Лань, 2000. -- 368 с.
63. Ядов В.А. (ред.) Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. - М.: Академия, 1979. - 84 с.
ДОДАТОК
Стимульный матеріал
Список А (термінальні цінності):
1) активне діяльне життя (повнота й емоційна насиченість життя);
2) життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом);
3) здоров'я (фізичне і психічне);
4) цікава робота;
5) краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі й у мистецтві);
6) любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною);
7) матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних утруднень);
8) наявність гарних і вірних друзів;
9) суспільне покликання (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі);
10) пізнання (можливість розширення свого утворення, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток);
11) продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей);
12) розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалювання);
13) розваги (приємне, необтяжливе времяпрепровождение, відсутність обов'язків);
14) воля (самостійність, незалежність у судженнях і вчинках);
15) щасливе сімейне життя;
16) щастя інших (добробут, розвиток і удосконалювання інших людей, усього народу, людства в цілому);
17) творчість (можливість творчої діяльності);
18) впевненість у собі (внутрішня гармонія, воля від внутрішніх протиріч, сумнівів).
Список Б (інструментальні цінності):
1) акуратність (охайність), уміння тримати в порядку речі, порядок у справах;
2) вихованість (гарні манери);
3) високі потреби (високі вимоги до життя і високі домагання);
4) життєрадісність (почуття гумору);
5) ретельність (дисциплінованість);
6) незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);
7) непримиренність до недоліків у собі й інших;
8) освіченість (широта знань, висока загальна культура);
9) відповідальність (почуття боргу, уміння тримати своє слово);
10) раціоналізм (уміння здорове і логічно мислити, приймати обмірковані, раціональні рішення);
11) самоконтроль (стриманість, самодисципліна);
12) сміливість у відстоюваннях своєї думки, поглядів;
13) тверда воля (уміння настояти на своєму, не відступати перед труднощями);
14) терпимість (до поглядів і думок інших, уміння прощати іншим їхні помилки й омани);
15) широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички);
16) чесність (правдивість, щирість);
17) ефективність у справах (працьовитість, продуктивність у роботі);
18) чуйність (дбайливість).
Подобные документы
Соціальна робота як наука, групи теорій, які її утворюють: комплексні теорії (сімейна, соціально-психологічна, соціально-педагогічна), психологічно і соціологічно орієнтовані. Дослідницька робота соціальних служб. Соціальна робота як навчальна дисципліна.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 17.09.2009Формування залежності від алкоголю та ступені алкогольного сп’яніння. Вплив алкоголю на нервову систему та внутрішні органи. Особливості алкоголізму у жінок, чоловіків та молоді. Програми соціальної роботи подолання і профілактики алкогольної залежності.
курсовая работа [56,2 K], добавлен 26.09.2010Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві, її основні напрямки. Сучасний стан та розвиток соціальної роботи в сільський місцевості. Соціальна робота на селі. Робота Житомирського обласного центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 17.02.2011Важливі педагогічні аспекти соціальної роботи. Соціальна робота в контексті історичного розвитку. Вивчення історії суспільства, традицій, конкретних надбань соціальної роботи, використання досвіду минулих поколінь. Соціальна політика і соціальна робота.
реферат [14,3 K], добавлен 18.08.2008Еволюція методології соціальної роботи. Соціологічні, організаційно-розпорядницькі та психологічні методи. Модулі індивідуальної роботи та соціальна робота з групою. Волонтерство, телефонне консультування, фостеринг. Самокерована групова робота.
контрольная работа [55,3 K], добавлен 04.11.2011Люди літнього та старого віку як соціальна спільність, їх участь в житті сучасного суспільства, оцінка ставлення в зарубіжних країнах. Основні завдання та напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку, аналіз компетентності соціального робітника.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 06.10.2012Проблеми молоді в сучасній науковій думці і соціальному просторі Росії. Зміст державної молодіжної політики. Завдання молодіжних програм і проектів. Рекомендації щодо розвитку соціальної роботи з молоддю в Україні в контексті досвіду Російської Федерації.
дипломная работа [143,7 K], добавлен 19.11.2012Організація соціальної роботи в Україні на початку XX ст. на професійних засадах: британська й американська моделі. Українська соціальна робота в радянській системі. Соціальна робота як самостійна профдіяльність. Сучасні умови соціальної роботи.
реферат [20,1 K], добавлен 18.08.2008Соціальна робота як вид професійної допомоги окремій особистості, сім'ї чи групі осіб з метою забезпечення їм належного соціального, матеріального та культурного рівня життя. Особливості розвитку програм підготовки соціальних працівників у США.
контрольная работа [21,4 K], добавлен 20.02.2011Емоційна сфера людини у старості. Значення сім’ї для людини похилого віку. Соціальна робота з людьми похилого віку. Будинки-інтернати для людей похилого віку, територіальні центри обслуговування пенсіонерів. Психологічна допомога людям похилого віку.
реферат [29,2 K], добавлен 27.11.2007
