Інтерв’ю, його види

Слово «інтерв'ю» з точки зору журналістики, соціології, психології та інших наук можна тлумачити у двох значеннях: широкому і вузькому. У журналістиці інтерв'ю - жанр публіцистики, бесіда журналіста, з одним або кількома особами, що проводиться у вільній манері для з'ясування нових відомостей, встановлення відсутніх подробиць, визначення чиєїсь позиції, поглядів на певні події, а в науці - це спосіб наукового пізнання із залученням знань сторонніх людей, подальшою статистичною обробкою.

У другому значенні термін «інтерв'ю» становить цінність як метод збору інформації у науці і дана робота присвячена висвітленню поняття «інтерв'ю» саме з цієї точки зору.

У соціології інтерв'ю (від англ. interview -- зустріч, бесіда, обмін думками) -- різновид усного опитування, який відбувається за певним планом та ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом.

Інтерв'ю це не просто побутова розмова, це цілеспрямована бесіда, з'ясування важливих відомостей, нових даних. Воно, на відміну від іншого спілкування, не може протікати стихійно, як наприклад, розмова двох друзів дорогою до школи.

Варто зазначити, що в інтерв'ю чітко закріплені і нормовані ролі співрозмовників; завданням соціологічного дослідження встановлені і задані цілі. Стосовно суб'єктного складу, то тут можна говорити про двох дійових осіб, дві сторони процесу інтерв'ювання: респондент і інтерв'юер.

Респондент (англ. respond - відповідати) - особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Інтервю'ер - той, хто проводить інтерв'ю; людина, яка перебуває у безпосередній взаємодії з респондентом з метою одержання від нього інформації.

2. Основні особливості інтерв'ю. Переваги та недоліки інтерв'ювання

Особливості інтерв'ю зумовлені використанням його в проблемних, дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних опитуваннях, контрольних і вибіркових опитуваннях, опитуваннях експертів.

У інтерв'ю як методу одержання первинної соціологічної інформації є такі основні особливості:

Воно допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.

Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

Якщо розглядати переваги інтерв'ю перед іншими способами опитування, то можна виділити такі:

Майже повна відсутність питань, котрі залишаються без відповідей.

Можливість у будь-який момент уточнити відповідь.

Є можливість більш повного спостереження поведінки респондента, фіксування як його вербальних, так і невербальних реакцій.

Обсяг інформації повний і глибокий.

Стосовно недоліків, то при інтерв'юванні наявні специфічні труднощі, що виникають при використанні інтерв'ю як методу збору даних:

Складність налагодження психологічного контакту з кожним респондентом.

Нетерплячість респондентів, їх страх перед спілкуванням з незнайомими людьми.

Значні матеріальні й часові затрати, мала оперативність даного способу.

Трудомісткість підготовки і тренінгу інтерв'юерів, контролю якості їх роботи.

Проблеми забезпечення анонімності.

3. Види інтерв'ю

Класифікація інтерв'ю - це виділення за певною підставою різних видів інтерв'ю.

Залежно від ступеня свободи реципієнта (інтерв'юера) інтерв'ю поділяється на неспрямоване і спрямоване.

Не спрямоване - в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом.

Спрямоване - в якому інтерв'юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють на:

Вільне - бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв'ю характеризується великою гнучкістю.

Напівстандартизоване (фокусоване) - інтерв'ю, яке концентрується на дослідженні визначених аспектів якоїсь особливої події чи ситуації, що переживається респондентом.

Стандартизоване - яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв'юерами. Відповіді суворо фіксуються. Забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв'ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.

Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути особистим і опосередкованим.

Особисте - інтерв'ю, яке проводиться в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.

Опосередковане інтерв'ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки інтерв'юера інтерв'ю буває:

М'яким - коли інтерв'юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього. М'яке інтерв'ю передбачає ввічливе поводження з опитуваним, вживання всіляких етикетних правил і формул.

І жорстким - коли інтерв'юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.

Найпоширеніший стиль ведення інтерв'ю знаходиться десь посередині і нагадує ділові переговори двох партнерів, що поважають свої і чужі права.

За кількістю респондентів виділяють:

Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).

Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з кількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.

За частотою проведення інтерв'ю може бути:

Одноразовим - проходить один раз.

І багаторазовим (панельним) - панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Залежно від його глибини інтерв'ю буває глибинним (тривалим) та поверховим (короткочасним).

Поверхове - інтерв'ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.

Глибинне інтерв'ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

Ще один критерій - за цільовим призначенням.

Діагностичне - використовується психіатром для того, щоб глибше пізнати внутрішні мотиви поведінки, риси особистості, розлади, симптоми хвороби. інтерв'ю соціологічний бесіда респондент

Клінічне - використовується як метод терапевтичної бесіди з пацієнтом з метою надати йому психологічну допомогу, наприклад, позбутися нав'язливої ідеї. У подібній бесіді психолог цікавиться вже не тільки явним, але і прихованим (свідомо чи несвідомо) змістом відповідей людини, а також їх контекстом: тоном розмови, мимовільними запинаннями, застереженнями або жестами, які, здатні повідомити безліч додаткових відомостей про поведінку пацієнта. У соціології вони використовуються рідко (якщо не звертатися до клінічної соціології). Взагалі клінічне інтерв'ю спрямоване не стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати можливість респонденту розповісти про свої неприємності, відчути свою значимість, допомогти розібратися в самому собі, досягти самопорозуміння.

Ще одним додатковим критерієм класифікації виступає місце проведення інтерв'ю. Виділяють такі його різновиди:

Інтерв'ю за місцем проживання. У домашній обстановці людина в своєму розпорядженні має велику кількість часу. У звичних умовах вона охочіше відповідає на гострі питання, питання, які потребують висвітлення інформації про негативні факти та явища. Бесіда набуває менш офіційного характеру, ніж в службовому приміщенні. Домашня обстановка налаштовує на досить тривале інтерв'ю з високим ступенем концентрації на питаннях опитування. Для маркетолога цей спосіб цінний ще й тим, що легко встановлюються довірливі відносини, можлива демонстрація зразків товару, рекламних матеріалів і т.п.

Інтерв'ювання відвідувачів магазинів. Відвідувачі магазину опитуються інтерв'юером в приміщенні магазину або можуть запрошуватися для інтерв'ю в офіс. За допомогою даного методу без використання спеціальних методичних підходів важко забезпечити репрезентативність результатів опитування і вдумливе відношення респондентів до встановлених питань.

Інтерв'ю за місцем роботи, наприклад в офісі. Інтерв'ю за місцем роботи, занять, може проходити в службовому приміщенні. Для багатьох категорій респондентів саме трудова обстановка є більш звичною, природною і привабливою для продуктивного обміну думками. Цей вид опитування найбільш доцільно застосовувати, коли вивчаються виробничі або навчальні колективи, а предмет дослідження пов'язаний з трудовою або економічною тематикою. Перевага виробничого середовища полягає в тому, що навколо знаходяться предмети, які активізують свідомість в необхідному напрямку, можуть підказати або нагадати щось важливе. У маркетингу подібні інтерв'ю використовуються зазвичай при зборі інформації про продукцію виробничо-технічного та офісного призначення.

Існують і інші місця для проведення інтерв'ю, наприклад - офіс компанії, що проводить інтерв'ювання тощо.