Особливості соціалізації дітей у неповних сім'ях

Таким чином, більшість дослідників вважає, що дітям краще у повній сім'ї (за відсутності жорстокого відношення до дітей), інші вважають, що вплив неповних сімей на розвиток та соціалізацію дитини перебільшений. Діти із неповної сім'ї знаходяться у несприятливих умовах через велику кількість наслідків. Однак немає ніяких прямих доказів, що розпад сім'ї стає головною причиною цих проблем. У неповних сім'ях діти зазнають багато проблем, але причини можуть лежати, наприклад, в економічних та емоційних проблемах, які торкаються батьків та призводять до труднощів у вихованні та соціалізації дітей.

2.2 Соціально-педагогічні аспекти виховання та умови соціалізації дитини в неповній сім'ї

Соціальна дієздатність сім'ї, рівень виконання нею завдань перед суспільством залежить від багатьох чинників, які вимагають вивчення сім'ї та сімейного виховання як соціально-педагогічного явища.

Сім'я - один з найважливіших інститутів соціалізації особистості. Вона є персональним середовищем життя та розвитку підростаючих поколінь. Персональне середовище розвитку - це середовище, яке зумовлює спосіб життя дитини, її соціальне існування. В персональному середовищі формуються нові соціальні якості дитини, її вміння та навички.

Якість і зміст персонального середовища розвитку дитини, орієнтація на соціально-негативний вплив визначаються за допомогою таких аспектів:

· соціально-культурний, що передбачає освітній рівень батьків, їх участь у суспільному житті. Оцінка рівня культури сім'ї полягає не тільки в кількості педагогічних і загальнокультурних знань. Важливого значення набувають питання проте, чи вміють батьки та інші дорослі члени сім'ї поважати особистість дитини, усвідомлювати те, що вона формується під впливом сімейної атмосфери, враховувати це у побутовому спілкуванні, чи розуміють вони необхідність взаємного виховання та самовиховання;

· соціально-економічний, який визначається майновими характеристика-ми сім'ї, а також завантаженістю батьків на роботі;

· техніко-гігієнічний - залежить від умов проживання, влаштованості житла, особливостей образу життя;

· демографічний - визначається структурою сім'ї [7, с.92].

Важливою складовою частиною системи виховання та соціалізації дітей є сукупність соціально-педагогічних умов, які допомагають появі й закріпленню необхідних для життя якостей особистості. Щодо проблеми виховання та соціалізації дітей в умовах неповної сім'ї, то до таких умов найперше відносимо: науково-методичне забезпечення класних керівників, соціальних педагогів по роботі з батьками; підвищення ступеня готовності батьків неповних родин до здійснення виховних та соціалізуючих завдань; налагодження нормальних контактів між батьками, що розлучилися (за умов потреби в цьому) з метою оптимізації виховання та соціалізації дитини в неповній сім'ї; активізація різнобічної діяльності батьків та дітей в умовах родини на засадах особистісно-зорієнтованого підходу до всіх учасників виховного процесу.

Таким чином, теоретичну основу дослідження має складати розроблена педагогічна система виховання та соціалізації дитини в умовах сучасної неповної родини. Вона містить визначений зміст та сучасні форми і методи, що стосуються як роботи з дітьми з неповних сімей (психолого-педагогічний супровід дитини з неповної сім'ї), так і роботи з батьками (навчально-методична програма підготовки батьків з виховання та соціалізації дітей в неповній сім'ї) [7, с.93].

Вивчаючи сім'ю або ж надаючи їй конкретні поради з виховання та соціалізації дітей, педагог-дослідник має пам'ятати про вразливість батьківських почуттів. Мабуть, чи не найбільше це стосується неповних родин, у більшості з яких в результаті тих чи інших життєвих ситуацій (розлучення, смерть одного з батьків чи його відсутність) матері (рідше-батькові) доводиться самій (самому) здійснювати виховання та соціалізацію дитини.

Метою діяльності спеціаліста є передусім такий вплив на устрій сімейного життя, який сприяє становленню психолого-педагогічної культури батьків. Щодо його роботи з неповною сім'єю, то вона має бути різноплановою і включати такі компоненти: глибоке, всебічне вивчення сімейного устрою; психолого-педагогічна підготовка батьків до виховання та соціалізації дітей у родині; допомога батькам в їх самоосвіті; колективні та індивідуальні форми роботи з батьками з виховання та соціалізації дітей у сім'ї; психолого-педагогічний супровід дитини; допомога сім'ї у створенні умов для саморозвитку [4].

За останні роки вітчизняними дослідниками і практиками вивчалися соціально-педагогічні умови усвідомленого батьківства (О.Безпалько, І.Звєрєва, О.Кононко, Г.Лактіонова, Л.Міщик та ін.), розглядались можливості педагогізації батьків, піднімались питання співпраці з батьками, підготовки майбутніх фахівців до роботи з ними (Т.Алексєєнко, В.Котирло, С.Ладивір, М.Машовець).

Лодкіна Т.В. відзначає, що на сьогодні процес формування та соціалізації особистості в сім'ї став значно складнішим. Причиною, на думку дослідниці, є те, що батьки часто покладаються на індивідуальний досвід, не замислюються над наслідками своїх дій на дитину, недооцінюють силу виховних знань і умінь, часто самі потребують допомоги. Щодо неповних сімей, то труднощі в роботі з ними, окрім зазначених, полягають ще й в тому, що ці сім'ї неоднорідні за своїми типами залежно від їх складу та від того, хто з дорослих і якою мірою здійснює виховний та соціалізуючий вплив на дитину [15].

Робота з неповними сім'ями стосовно формування гуманних взаємин дітей з батьками орієнтовно має вибудовуватись диференційовано, залежно від їх типології, оскільки припускаємо, що ті поради і тренінги, які підходять одному типу сімей, не можуть задовольняти всі означені типи. Це залежить як від складу сім'ї, так і від її виховного потенціалу. Робота з батьками має сприяти набуттю ними нових, а також вдосконаленню наявних знань, умінь і навичок з проблеми, розвитку батьківської самоосвіти, поліпшенню взаємостосунків у різних виховних середовищах [4, с.86].

Проблема педагогічної доцільності різних форм сімейного виховання залишається актуальною практично для кожної сім'ї, оскільки батьки завжди стоять перед вибором того, як правильно спілкуватися зі своєю дитиною. Особливо впливає на нервову систему дитини, на становлення її як особистості, на її соціалізацію нестабільність або напруженість сімейного середовища.

Збільшення кількості неповних сімей безпосередньо пов'язане зі сферою шлюбно-сімейних відносин: зміною моральних норм у сфері взаємовідносин статей; поширенням дошлюбних відносин; зміною традиційних ролей чоловіка та жінки; непідготовленість молоді до шлюбу; алкоголізм і наркоманія.

Процес соціалізації та виховання дітей в неповній сім'ї характеризується певними особливостями. Внаслідок відсутності одного з батьків іншому залишається брати на себе вирішення всіх матеріальних і побутових проблем родини. При цьому йому необхідно також виконувати виниклий дефіцит виховного та соціалізуючого впливу на дітей. Суміщення всіх цих задач - дуже складне завдання, тому більшість неповних сімей зазнають матеріально-побутових труднощів і стикаються з соціально-педагогічними проблемами.

Ковальова Л.Є. відзначає, що психологічний клімат неповної сім'ї багато в чому визначається хворобливими переживаннями, що виникли внаслідок втрати одного з батьків. Більшість неповних сімей виникають з причини залишення родини батьком. Матері рідко вдається стримувати і приховувати своє роздратування по відношенню до нього; її розчарування і незадоволення нерідко підсвідомо проектується на їхню спільну дитину [12, с.77].

Можлива й інша ситуація, коли мати підкреслює роль безневинної жертви, в якій опинилася дитина. При цьому вона намагається з перебільшенням виконати нестачу батьківського піклування і переходить усі розумні кордони: оточує дитину атмосферою надмірної ласки і опіки. В усіх подібних випадках соціально-виховна атмосфера сім'ї є спотвореною і негативно впливає на становлення особистості дитини, на її соціалізацію [12].

Статистичні дослідження доводять, що в силу названих причин діти з неповних сімей, порівняно з однолітками з повних, мають більш низьку успішність, більш схильні до невротичних порушень і протиправної поведінки. Проте все це не означає, що неповна сім'я обов'язково є неблагополучною у соціалізуючому та виховному аспекті. Вказані проблеми можуть виникнути в неповній сім'ї з більшою вірогідністю, ніж у повній, але це зовсім не означає, що вони обов'язково виникнуть. В певних випадках психологічна атмосфера в родині досить сприятлива і не створює ускладнень у формуванні здорової особистості. Буває і навпаки: у формально «повній», однак емоційно несприятливій родині дитина стикається із серйознішими психологічними проблемами. Тому батьки, які втратили почуття одне до одного і живуть лише «заради дітей», найчастіше приносять марну жертву [10, с.98].

Сімейні взаємостосунки розглядаються зазвичай крізь призму сприйняття дитиною навколишнього світу. Поведінка дитини і її особистісні характеристики визначаються не лише реальними умовами сімейного життя, але й їх сприйманням, ступенем внутрішньої активності дитини.

Процес соціалізації та виховання дитини в неповній сім'ї передбачає створення умов для вчасного і повноцінного розвитку дитини, налагодження позитивного емоційного контакту батьків з дитиною, зацікавлення її інтересами, залучення до спільних справ, розширення можливостей вибору, адекватність вимог віковим особливостям дитини, їхня послідовність.

Неповна сім'я, хоч і стикається з певними об'єктивними труднощами, проте має достатній потенціал для повноцінного соціалізуючого процесу та виховання дітей, адже формування соціально-рольової поведінки дитини розпочинається з раннього віку і залежить, в першу чергу, від умов її виховання, соціалізації і соціально-рольової позиції батьків [10, с.99].

Отже, сукупність умов, які допомагають появі і закріпленню необхідних для життя якостей особистості, соціалізації вцілому, полягає у підвищенні ступеня готовності батьків неповних родин до здійснення соціально-виховних завдань, налагодженні нормальних контактів між батьками, що розлучилися, активізації різнобічної діяльності батьків та дітей тощо.

2.3 Ставлення матері чи батька до дитини в неповній сім'ї як фактор соціалізації дитини

Атмосфера в неповній сім'ї та навколо неї істотно впливає на формування особистості дитини, її соціалізацію. Напружена атмосфера всередині та навколо сім'ї в зв'язку із загостренням відношень між батьками, зі скандалами, взаємними обвинуваченнями, а також у зв'язку з проявом безтактної допитливості з боку оточуючих сприяє дезорганізації, соціальній деформації дитини, послаблює авторитет батьків, формує у неї непричетність, відчуття неповноцінності, озлобленості, заздрість до інших тощо [4].

Для забезпечення психологічного комфорту в сім'ї та успішного її функціонування суттєве значення має те, як складаються взаємини і взаємодія принаймі у трьох складових: між самим подружжям, між батьками й дітьми, між братами й сестрами, якщо в родині зростають двоє і більше дітей. Основним чинником, який зумовлює характер взаємин і взаємодії в усіх ланках сім'ї, є ставлення подружжя одне до одного та їхні батьківські установки щодо дітей.

Наукові дослідження [8; 16; 24] дають змогу виділити чотири типи ставлення батьків до дітей: прийняття - неприйняття; взаємодія - уникнення контактів; визнання свободи активності - надмірна опіка; повага до прав кожного в сім'ї - надмірна вимогливість. Позитивні типи ставлення - прийняття, взаємодія, свобода активності, повага до прав кожного - забезпечують партнерські стосунки та егалітарний устрій життя сім'ї.

Виникнення порушень у сімейних взаєминах, як правило, пояснюється наявністю значної дистанції між членами родини, пов'язаної з прагненням уникнути контакту, неприйняттям особистості партнера або надмірною емоційною зосередженістю на ньому, що виявляється в опіці, захисті, надмірній вимогливості та спробі будь-що підігнати його під уявлюваний образ чоловіка, дружини або дитини. Реалізація тих чи інших установок подружжя в сімейних взаєминах створює певну соціально-психологічну картину родинного життя, яка виявляється у специфічному її укладі. Усталилася думка, що кожна сім'я має притаманний тільки їй одній індивідуальний стиль родинних стосунків (систему прийомів впливу один на одного та ін.).

Процес соціалізації та виховання дітей в сім'ї не завжди успішний. Негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Найвагомішою серед об'єктивних причин є неповна сім'я, яка з'являється в силу того, що в усіх вікових групах від 20 до 50 років смертність чоловіків більш як утричі вища, ніж жіноча, а у віковій групі 30-34 роки -- в чотири рази. Разом з великою кількістю розлучень це призводить до збільшення кількості сімей, у яких мати (рідко - батько) виховує дітей сама. У неповній сім'ї процес виховання та соціалізації дитини ускладнюється, оскільки діти значну частину часу залишаються без догляду.

Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні та соціалізації дітей. Родини, які продукують так званих педагогічно-занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні [2].

Перша група - сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло. Їхній виховний вплив непослідовний, педагогічно необгрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).

Друга група - сім'ї, які не виявляють особливої активності у процесі соціалізації та вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об'єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб'єктивних (відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. У таких сім'ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль над ними.

Третя група - сім'ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють у сім'ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, що в майбутньому може призвести до негативних наслідків [2].

Титаренко В.Я. вказує, що існують типові профілі батьківського ставлення, що впливають на соціальну адаптацію дитини та її соціалізацію вцілому [34].

Розуміючі батьки. Добре знають свою дитину, реально оцінюють її і її вчинки, адекватно і гнучко реагують на різні ситуації, здатні встати на позицію дитини, прийняти її точку зору, розуміють і приймають дитину, якою вона є.

Протегуючі. Добре знають свою дитину, реально оцінюють її і її вчинки, адекватно реагують на них. Однак у спілкуванні з дитиною займають позицію старшого, не приймають діалог, вважають свою точку зору єдино правильною.

Байдужі. Мало знають свою дитину і не прагнуть довідатися більше, частіше піклуються про зовнішні результати і факти, ніж про причини і переживання. Емоційне ставлення до дитини в них виражено слабко, часто такі батьки зайняті вирішенням своїх проблем. Однак їхні діти добре одягнені, доглянуті і навчені поведінці, необхідній в суспільстві.

Гнітючі. Відрізняються найбільшим ступенем емоційного відокремлення дитини, великою кількістю заборон, наказів. Батьки упевнені, що добре знають дитину, але звичайно не можуть пророчити її поведінку в різних ситуаціях. Відносини відрізняються напруженістю і несуть синусоїдальний характер.

Турботливі. Батьки цієї групи відрізняються підвищеною бентежністю, невпевненістю, насправді вони непогано знають своїх дітей, сензитивні стосовно них, але не впевнені в правильності своєї поведінки і тому інколи жорстокі до дитини. Відносини характеризуються нестійкістю, амбівалентністю.

Відсторонені. Батьківська позиція вкрай ригідна, повна відсутність діалогічності у відносинах з дитиною, підвищені очікування і вимоги на фоні значної орієнтації на дитину і великої прихильності до неї.

Відмовляючі. Батьки цієї групи відсторонені від дитини, не бажають розуміти її проблеми, приділяти їй уваги, зауважувати зміни. Емоційне ставлення виражене не яскраво, переважає елемент відкидання. Сфера почуттів і переживань дитини закрита для них, вони погано знають своїх дітей, при цьому їхнє уявлення про дитину досить адекватне [34, с.89-90].

Отже, процес формування та соціалізації особистості дитини в сучасному суспільстві ставить нові вимоги до системи виховання й освіти дитини в умовах неповної сім'ї, а також врахування особливостей функціонування й розвитку сучасної сім'ї як мікрогрупи суспільства, а також позитивного ставлення до дитини, що є основою гармонійних стосунків між членами родини.

Висновок до розділу 2

Кількість неповних сімей з кожним роком збільшується, росте число розлучень. Неповна сім'я утворюється внаслідок розірвання шлюбу, позашлюбного народження дитини, смерті одного з батьків або якщо вони проживають окремо. У зв'язку з цим розрізняють такі різновиди неповних сімей: осиротіла, позашлюбна, розлучена, та, яка розпалася. В залежності від того, хто з батьків займається вихованням дитини, виділяють: батьківські і материнські неповні сім'ї. За кількістю поколінь в сім'ї розрізняють: неповну просту - мати (батько) з дитиною або кількома дітьми та іншими родичами.

Проблеми неповної сім'ї, які полягають у несприятливій морально-емоційній атмосфері сім'ї, низькому культурному розвитку батьків, алкоголізмі, наркоманії, внутрісімейних конфліктах, досліджувалися різними науковцями, які вивчали неповну сім'ю як складне соціально-педагогічне явище, що має інтегровану структуру, визначається певними соціально-педагогічними параметрами і потребує створення системи регулювання сімейного виховання та соціалізації, яка б здійснювала професійну корекцію сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків і захищала б дитину від несприятливого соціалізуючого впливу неповної сім'ї.

Специфічний спосіб життя сім'ї з одним батьком відчутно відбивається на виховному процесі. Відсутність одного батька в сім'ї може стати причиною неповноцінного, невдалого виховання дітей. Психологічний клімат неповної сім'ї багато в чому визначається хворобливими переживаннями, що виникли унаслідок втрати одного з батьків. Під час відсутності одного з батьків дитина позбавлена можливості повноцінного формування стереотипу поведінки своєї статі. Але повнота сім'ї ще не гарантує виховних успіхів, а неповнота не означає, що в ній обов'язково буде маса проблем. Діти в повних і неповних сім'ях розвиваються за однаковими біологічними і психологічними закономірностями, на них поширюються одні й ті ж норми виховання.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проаналізувавши наукові джерела з досліджуваної проблеми ми прийшли до наступних висновків.

Поняття "соціалізація" виникло в західній соціології наприкінці XIX ст. з метою визначення основного механізму взаємодії людини з іншими людьми, із суспільством в цілому. Таким механізмом вважалося соціальне наслідування, що регулювалося суспільством через систему освіти й виховання, сім'ю та громадську думку.

У процесі розвитку наук про людину сформувалася сукупність поглядів на соціалізацію, що об'єднує такі ідеї: про нерозривний зв'язок з освітою та вихованням; про зв'язок соціалізації з адаптивними процесами; про соціальні контакти як одну із змістовних сторін соціалізації, про значення самосвідомості, соціальної орієнтації та розвитку мови для успішної соціалізації. У контексті цих ідей соціалізація розглядається як суцільний процес набуття людьми соціального досвіду та формування ціннісних орієнтацій, потрібних для виконання соціальних ролей.

До сучасних теорій соціалізації належать: психоаналітична або "особистісного контролю" (3.Фрейд); "рольового тренінгу" (Т.Парсонс), "соціального навчання" (Дж.Доллард, Б.Скіннер та ін.), "міжособистісного спілкування" (Ч.Кулі, Дж.Мід та ін.), "когнітивна" (Ж.Піаже, А.Маслоу та ін.), "модель інкультурації" (Ф.Баос, В.Малиновський та ін.) та "еволюційна" (Е.Еріксон). Усі вони розглядають виховання як один із механізмів соціалізації. Більшість теорій виходить із завершення соціалізації зі вступом індивіда в доросле життя. Проте ближчим до істини є розуміння соціалізації як такої, що триває протягом усього життя індивіда та відповідає його неперервному і постійному вихованню.

Головною тенденцією в розвитку наукових уявлень про сутність соціалізації є перехід від однорівневого уявлення про неї як такої, що торкається лише "соціальних поверхів" людини, тобто особистості, до багаторівневого підходу, коли соціалізація охоплює також біологічний та психічний рівні людини.

Основними функціями сім'ї в суспільстві є: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, емоційна, первинного соціального контролю, дозвільна, соціально-статусна, матеріального забезпечення, сексуальна тощо.

Серед основних тенденцій розвитку сучасної сім'ї виділяють: зростання кількості розлучень, неповних сімей та позашлюбних дітей, а також людей, що не одружуються та подружжів без оформлення шлюбу; зменшення тривалості шлюбу, розміру сім'ї і народжуваності дітей. Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає розробки виваженої й активної державної соціальної політики, що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об'єднання зусиль усіх державних структур, соціальних інституцій та громадськості щодо створення передумов для її подальшого розвитку.

Особливе місце у нашому суспільстві займає неповна сім'я, яка є одним з основних соціально-демографічних типів сучасної сім'ї. Це мала група з частково неповними зв'язками, де немає традиційної системи відношень «мати-батько-дитина».

Виховання дітей у неповній сім'ї стикається з низкою специфічних труднощів економічного, соціального та психолого-педагогічного характеру. Велика частина сімей має низький матеріальний стан, погані житлові умови, не в змозі забезпечити дитину всім необхідним для її повноцінного розвитку, має слабку мотивацію на вдосконалення власного виховного потенціалу. Виховання у неповній родині характеризується меншою ефективністю всіх його елементів. Основною рисою виховання у неповній сім'ї є зниження його розвивального потенціалу. В неповних родинах складається особлива система стосунків, формуються не завжди адекватні зразки поведінки.

Сім'я є важливим інструментом формування свідомості дитини, вона істотно впливає на її подальше життя, тому виховання дитини у неповній родині є дуже проблематичним і має низку недоліків. Більшість вчених стверджують, що діти, які виховуються у неповній сім'ї, більш схильні до проблем різного характеру, ніж діти, які виховуються у повній сім'ї. Соціологічні дослідження переконливо свідчать, що діти страждають тоді, коли вони виховуються у сімейній ситуації, відмінній від тієї, де дитина зростає у повноцінній родині з обома батьками (роботи Л.Божович, В.Гошовського, І.Друкарова, І.Дубровіної, Р.Капралової, О.Прихожан, А.Сазонової, А.Ушатікової, А.Фурмана).

На відміну від стабільності в родині, напруженість сімейного середовища значно впливає на нервову систему дитини, становлення її як особистості, соціалізацію вцілому. Деформовані сімейні стосунки найчастіше спостерігаються у неповних сім'ях.

Неповними сім'ї стають з різних причин: розлучення подружжя або смерть одного з батьків, позбавлення одного з батьків батьківських прав, перебування в місцях позбавлення волі, позашлюбна дитина тощо. У неповних сім'ях діти зазнають багато проблем, але причини можуть лежати в різних площинах, які, торкаючись батьків, викликають труднощі у вихованні та соціалізації дітей.

Особливості процесу соціалізації та виховання дитини в умовах неповної сім'ї досить широко представлені в науковій та періодичній літературі (Поніманська Т., Целуйко В., Повалій Л., Мушинська В., Смирнова Є. та ін.).

Процес соціалізації та виховання дитини в неповній сім'ї передбачає створення умов для вчасного і повноцінного розвитку дитини, налагодження позитивного емоційного контакту батьків з дитиною, зацікавлення її інтересами, залучення до спільних справ, розширення можливостей вибору, адекватність вимог віковим особливостям дитини, їхня послідовність.

Внутрішня дисгармонія дорослого накладає відбиток на формування особистості дитини, на процес її соціалізації вцілому, тому що діти багато в чому сприймають події, орієнтуючись на реакцію дорослих.

Робота з батьками має сприяти набуттю ними нових, а також вдосконаленню наявних знань, умінь і навичок з проблеми, розвитку батьківської самоосвіти, поліпшенню взаємостосунків у різних виховних середовищах. Сукупність умов, які допомагають появі і закріпленню необхідних для життя якостей особистості, полягає у підвищенні ступеня готовності батьків неповних родин до здійснення виховних завдань, налагодженні нормальних контактів між батьками, що розлучилися, активізації різнобічної діяльності батьків та дітей тощо.

Мета державної сімейної політики полягає в забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку неповної сім'ї та її членів, найповнішої реалізації такою сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства. Адже саме у сім'ї формується сприймання дітьми навколишньої дійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до як найважливішої духовної цінності, здійснюється моральне, естетичне, трудове навчання, закладаються основи культури, здоров'я дитини, майбутнє професійне самовизначення, соціалізація вцілому, тому особливу увагу необхідно звернути на неповну сім'ю, де дитина позбавлена можливості сприймати навколишній світ у всій його гармонії та різнобарвності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреенкова Н.В. Проблема социализации личности / Н.В.Андреенкова // Социальные исследования. - М., 1970. - Вып. 11. - С.44-45.

2. Антонов А.И, Кризис семьи и пути его преодоления / А.И.Антонов В.А.Борисов. - М.: Наука, 1990. - 175 с.

3. Антонов А.И. Социология семьи / А.И.Антонов, В.М. Медков. - М.: Логос, 1996. - 240 с.

4. Буянов М.И. Воспитание детей в неполной семье / М.И.Буянов. - М., 1980. - 287 с.

5. Воспитание детей в неполной семье / Общая ред. Н.М.Ершовой. - М.: Прогрес, 1980. - 211 с.

6. Гіденс Е. Соціологія / Е.Гіденс. - К.: Основи, 1999.

7. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Н.Ф. Голованова. - СПб., 2004. - 272 с.

8. Голод С.И. Будущая семья: какова она? / С.И.Голод. - М.: Наука, 1990.

9. Гурко Т. А. Родительство: социологические аспекты / Т.А.Гурко. -М., 2003 - 164 с.

10. Гурко Т.А. Трансформация института современной семи / Т.А.Гурко // Социологические исследования. - 1995 - № 10. - С.95-99.

11. Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка / cоціальна робота: Навчальний посібник / Л.Г. Коваль, І.Д.Звєрєва, С.Р.Хлєбік. - К.: ІЗМН, 1997. - 392с.

12. Ковальова Л.Е. Мікроклімат у родині / Л.Е.Ковальова. - К., 1999.

13. Кон И.С. Социализация / И.С.Кон, В.Б.Ольшанский // Философская знциклопедия. - М.: Советская знциклопедия, 1970. - Т.5. - С. 67.

14. Кравченко Т.В. Сім'я та її вплив на соціалізацію дитини / Т.В. Кравченко // Педагогіка і психологія. - 2009. - № 3. - С.32-42.

15. Лодкина Т.В. Социальная педагогика. Защита семьи и детства / Т.В.Лодкина. - М., 2003. - 265 с.

16. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи / М.П.Лукашевич, І.І.Мигович. - К.: МАУП, 2002.

17. Лукашевич М.П. Соціологія. Загальний курс: Навчальний посібник / М.П.Лукашевич, М.В.Туленко. - К.: Каравела, 2006. - 408 c.

18. Лукашевич Н. П. Социология: Учебное пособие / Н.П.Лукашевич, Н.В.Туленков. - К.: МАУП, 2002.

19. Майдиков І.М. Основи соціології: Навчальний посібник / І.М.Майдиков. - Л., 1999. - С.245-251.

20. Маленкова Л.И. Педагоги, родители и дети / Л.И.Маленкова. - М., 1999. - 148 с.

21. Мацковский М.С. Социология семьи: проблемы теории, методологии и методики / М.С.Мацковский. - М.: Наука, 1989. - 212 с.

22. Мигович І.І. Основи соціології: Навчальний посібник / І.І.Мигович. - Ужгород: Патент, 1996. - 368 с.

23. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: досвід та перспективи / Л.І.Міщик. - Запоріжжя, 1999. - 248 с.

24. Монаков Н.І. Вивчення ефективності виховання: Теорія та методика / Н.І.Монаков. - М., 1981. - 349 с.

25. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / А.В. Мудрик; под ред. В.А.Сластенина. - [4-е изд., доп.]. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 200 с.

26. Нечаєва А. М. Шлюб. Родина. Закон / А.М.Нечаєва. - К., 1999. - 174 с.

27. Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи / М.Пейн. - К., 2000. - 356 с.

28. Поради батькам про виховання дітей / За ред А.І.Усової. - М., 1991. - 137 с.

29. Рибалко Е.Ф. Становление личности / Е.Ф.Рибалко // Социальная психология личности. - Л.: Наука, 1973.

30. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А.Галагузової. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 312 с.

31. Социальная работа: теория и практика: Учебное пособие / Отв. ред. Е. И. Холостова, А. С. Сорвина. - М.: ИНФРА-М, 2001 - 359 с.

32. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.

33. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф. А.Й.Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

34. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности / В.Я.Титаренко. - М.: Мысль, 1987. - 209 с.

35. Туленков Н.В. Социология семьи. Конспект лекций по социологии / Н.В.Туленков. - К.:УГУФВС, 1994. - 231 с.

36. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы / М.В.Фирсов. - Москва-Воронеж, 1997. - 192 с.

37. Фролов С.С. Социология: Учебник / С.С.Фролов. - М.: Логос, 1996.- 403 с.

38. Харчева В. Г. Основы социологии: Учебник / В.Г.Харчева. - М.: Логос, 1997. - 397 с.

39. Целуйко В.М. Неполная семья / В.М.Целуйко. - Волгоград, 2000 - С.87-117.

40. Черниш Н.Й. Соціологія: Курс лекцій / Н.Й.Черниш. - Львів: Кальварія, 1996. - 275 с.

41. Шаповал М. Загальна соціологія: Навчальний посібник / М.Шаповал. - К.: УЦДК, 1996. - 428 с.

Размещено на Allbest.ru