Метрологічний контроль рівня спеціальної фізичної підготовки легкоатлетів в підготовчому періоді до змагань

в) тривалість інтервалів відпочинку між відрізками обумовлюється часом відновлення ЧСС до рівня 120-140 в 1 хв., що досягається через 3-5 хв. відпочинку; у паузі відпочинку звичайно використовується біг підтюпцем;

г) кількість відрізків дистанції залежить від здатності бігуна зберігати в занятті задані параметри роботи без істотного подовження пауз відпочинку.

Сумарний об'єм швидкого бігу в одному тренувальному занятті орієнтовно може складати 600-800 м.

Засоби підвищення анаеробних можливостей організму

При розвитку анаеробних можливостей бігунів на середні дистанції розв'язуються два завдання: 1) підвищення функціональних можливостей креатінфосфокiназного механізму, значення якого в бігу на ці дистанції відносно велике; 2) вдосконалення гліколітичного механізму.

Як засоби розвитку можливостей обох механізмів в основному використовуються різні види інтенсивного бігу, в меншій мірі - вправи силової спрямованості (багатократні стрибки, стрибки в гору). Систематизувати всі ці засоби можна таким чином:

засоби анаеробної алактатного дії;

2) засоби анаеробної гліколітичної дії. Предметом дослідження, в пропонованій роботі, є повторний біг на відрізках 250 м, 300 м і 400 м.

3) засоби одночасної анаеробної гліколітичної і аеробної дії.

Як основні засоби для підвищення алактатних можливостей використовуються вправи (пробіжка коротких відрізків дистанції, стрибки з ноги на ногу, стрибки і біг в гору) тривалістю від 5 до 15 з, виконувані з інтенсивністю 95-100 % від максимальної. Такі вправи застосовуються серіями з 4-5 повтореннями кожної. Тривалість інтервалів між вправами - 3-5хв., між серіями - 7-10 хв. Паузи відпочинку між серіями краще заповнювати повільним бігом. Загальний об'єм високоінтенсивних вправ в одному тренувальному занятті може досягати 500 - 800 м. Згідно сучасним уявленням, при таких параметрах навантаження в занятті забезпечується суперкомпенсації запасів креатинфосфату, що приводить до підвищення алактатной анаеробної продуктивності. В цілому методика розвитку алактатних можливостей багато в чому схожа з методикою вдосконалення швидкісних можливостей. Звідси витікає, що робота, направлена на підвищення потенціалу алактатного механізму енергозабезпечення, сприяє зростанню швидкісних якостей бігунів. Достатньо високі можливості цього механізму дозволяють спортсмену відносно швидко починати біг на дистанції, змагання, без якого-небудь істотного накопичення молочної кислоти, і сприяє збільшенню швидкості розгортання економічного аеробного шляху енергозабезпечення.

Значнішим, ніж алактатний потенціал, чинником, що визначає рівень спеціальної витривалості у бігунів на середні дистанції, є гліколітичні анаеробні можливості. Для їх вдосконалення використовується тільки переривчастий метод тренування. При виборі тих або інших засобів необхідно

Враховувати не тільки швидкість пробіжки відрізків дистанції, яка може складати 81-100% від максимальної, але і їх довжину. Останнє пояснюється тим, що на коротких відрізках (100-150 м) гліколітичні процеси не встигають достатньо повно розвернутися, а на відносно довгих їх активність починає знижуватися на тлі активізації аеробних реакцій. Найбільше збільшення кількості молочної кислоти відбувається при пробіжці відрізків дистанції від 300 до 400 м і, особливо, відрізка 350 м. Дещо менше її накопичення спостерігається при бігу 200 м. Таким чином, слід визнати, що застосування вказаних відрізків вельми ефективно з погляду підвищення можливостей гліколітичного механізму енергоосвіти. Причому найбільшою мірою цьому сприяє використання відрізків завдовжки від 300 до 600 м.

Умовно бігові засоби вдосконалення вказаного механізму залежно від швидкості пересування можна розділити на три групи: а) швидкість бігу складає 81-86 %; би) швидкість бігу рівна 87-90 %; у) швидкість бігу - 90-94 % від максимальної на тому або іншому відрізку дистанції. З більшою швидкістю останні долають звичайно в умовах прикидки або змаганнях. У заняттях тренувальні відрізки доцільно пробігати серіями, кількість яких залежить від швидкості бігу, довжини відрізків і тривалості інтервалів відпочинку між ними.

Більший ефект у вдосконаленні гліколітичних анаеробних можливостей досягається за рахунок застосування бігу не перераховані вище відрізках дистанції із швидкістю 87-90 % від максимальної на відрізках. Така швидкість найчастіше використовується при підготовці до змагання в бігу на 600 м і дещо рідше - на 1000м.

Ще значніша дія на анаеробний механізм надає повторний біг із швидкістю 91-94 % від максимальної на кожному з відрізків.

Тому доцільно в тренувальному занятті зменшувати об'єм такого бігу і одночасно збільшувати тривалість інтервалів відпочинку. Так, при використанні 200-метрових відрізків дистанції кількість повторень в серії не повинна перевищувати 3, 200-метрових - 3 і 400-метрових відрізків -2. Число відрізків завдовжки 300-400 м зменшується до двох в кожній серії. У всіх перерахованих варіантах передбачається виконання двох серій відрізків. Тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями визначається часом відновлення ЧСС до 120-130 в 1 хв. Паузи відпочинку слід заповнювати ходьбою. Найбільший ефект в плані підвищення гліколітичних можливостей забезпечується використанням бігу на відрізку 400 м.

Окрім засобів виборчої дії в практиці застосовуються і такі, які одночасно розвивають анаеробні і аеробні можливості. До ним відносяться різні види повторного бігу на відрізках, довжина яких близька до дистанції, змагання (400-1000 м). Швидкість бігу при цьому коливається в межах 75-85 % на відрізках до 1000 м, вживаного в основному в тренувальних заняттях підготовчого і на менш довгих відрізках - періоду, змагання. Ефективнішим в плані підвищення гліколітичних анаеробних можливостей є повторний біг із швидкістю 91-95% від максимальної на відрізках дистанції 400-800 м, які використовуються головним чином на етапі, передзмагання, і в періоді, змагання. При такій швидкості бігу максимальна активізація анаеробних процесів приводить до істотного пригноблення аеробних процесів, що виражається, зокрема, хвилинного об'єму серця і МСК. Тривалість інтервалів відпочинку при використанні повторного бігу із швидкістю 85-95 % визначається часом зниження ЧСС до 120-130 в 1 хв., що залежить від підготовленості бігуна і його індивідуальних особливостей (природжених). Об'єм бігу може досягати 4-5 км, залежно від довжини пробегаємих відрізків дистанції, на якій спеціалізується бігун.

При швидкості бігу 91-95 % об'єм роботи знижується до 500 м. Довгі відрізки слід пробігати з рівномірною і змінною швидкістю. Останнє необхідне для вдосконалення здатності бігуна перемикатися з однієї швидкості пересування на іншу залежно від ситуації, змагання. З цією метою в тренувальному занятті на одному відрізку доцільно швидко починати біг, знижувати швидкість у середині і повторно підвищувати до кінця його; на іншому ж відрізку другу або останню третину дистанції потрібно пробігати швидше, ніж попередні ділянки і т.д. Закінчуючи розгляд методів і засобів підвищення, аеробних і анаеробних можливостей як найважливіших компонентів спеціальної витривалості, слід зазначити, що рівень її прояву визначається не тільки ступенем розвитку цих компонентів, але і оптимальним їх співвідношенням.

Саме оптимальний взаємозв'язок між ними, обумовлений специфікою діяльності, змагання, на конкретній дистанції, визначає можливість досягнення найвищого для бігуна спортивного результату. Враховуючи це, при характеристиці засобів розвитку спеціальної витривалості необхідно визнати особливу значущість цілісного вдосконалення цієї багатокомпонентної якості, здійснюваної за рахунок застосування навантажень, по характеру, тривалості і інтенсивності близьких до змагання[26,30].

4 Результати дослідження

Узагальнення отриманих результатів метрологічного контролю рівня спеціальної фізичної підготовки в дослідницьких групах.

Експериментальна група.

Таблиця 16

Контрольна група

Таблиця 17

Таблиця 18

Експериментальна група

Контрольна група.

Таблиця 19

Таблиця 20

Таблиця 21

Таблиця 22

Таблиця 23

Таблиця 24

Таблиця 25

Таблиця 26

Таблиця 27

Таким чином, отримані показники рівня спеціальної фізичної підготовки в підготовчому етапі до змагань ми обробили за допомогою математичної статистики та отримали наступні данні:

Експериментальна група

Таблиця 28

Контрольна група

Таблиця 29

Оцінка показників на початку дослідження.

Таблиця 30

Оцінка показників у кінці дослідження

Таблиця 31

Таким чином, знаючи значення ступеня свободи (f) і значення критерію Ст'юдента (t), можна визначити що є вірогідності відмінності в показниках розвитку витривалості. Оскільки критерій Ст'юдента быльше значення (Р-0,05) з таблиці 1, що свідчить про наявність вірогідності відмінності показників витривалості в експериментальної і контрольної групи кінці дослідження. Але особливих змін в розвитку швидкості, спритності та швидкісно-силових якостей не має. Специфіка тренувань спортсменів, яки бігають середні дистанції показує що рівень розвитку витривалості, особливо швидкісної витривалості спортсмена впливає на результат більш ніж розвивати спритність, або швидкісно-силові якості. Отже, такі закономірності розвитку фізичних якостей обумовлені метою тренувань.

4.1 Обговорення дослідження

Після проведення метрологічного контролю спеціальної підготовки бігунів в підготовчому етапі до змагань слід зробити висновки, що метрологічний контроль за рівнем спеціальної фізичної підготовки є достовірним засобом управління учбово-тренувальним процесом на всіх періодах підготовки. Отже бачимо, що завдяки метрологічному контролю ми зможемо проаналізувати, що розвиток фізичних якостей завдяки систематизованому тренуванню дає позитивні результати. Якщо порівняти показники фізичних якостей на оперативному і етапному контролі, то ми бачимо що в експериментальної та контрольної групах відбувається незначне покращення показників рівня фізичних якостей. Це підтверджується математичною статистикою і ми бачимо що показники t до початку та після проведення періоду тренувань збільшився від 0,87 до 2,85 в розвитку спритності.

Коли був закічен етап підготовки деякі спортсмени показали гарний результат на першості Донецької області в м. Донецьку в бігу на 60м, 200м, 600м. По результатом змагань один учасник зайняв 4 місце в бігу на 60м.

Висновки

Отримані під час дослідження дані дозволяють зробити такі висновки:

1. За допомогою метрологічного контролю ми оцінили рівень розвитку фізичних якостей, досліджуваних спортсменів на початку підготовчого періоду учбово-тренувального процесу.

2. По розробленому плану в ході тренувального процесу здійснили оперативний, поточний метрологічний контроль рівня спеціальної витривалості в підготовчому періоді та отримали достовірну інформацію рівня спеціальної фізичної підготовки.

3. Оцінили фізичну підготовленість досліджуваних спортсменів після проведення всього періоду підготовки отримали інформацію про значне покращення рівня спеціальної фізичної витривалості та покращення результатів в бігу на 1000м.

4. Порівняли показники в дослідницьких (експериментальної і контрольної) групах і побачили що дійсно використовуючи розроблену методику в експериментальної групі відбулось покращення показників витривалості.

В результаті проведення дослідження ми з'ясували ефективність і необхідності застосування метрологічного контролю для управління процесом тренування.

5. Рекомендації тренеру, викладачу, інструктору з фізичної культури:

· Використовування метрологічного контролю за рівнем фізичного розвитку є обов'язковим процесом.

· Навчити тренеру спортсменів вести «щоденник спортивних досягнень».

· Не проводите тестування при низькій температурі повітря; при погіршені самопочуття спортсмена тощо.

Закінчення

Метрологічний контроль безумовне є інструментом управління учбово-тренувальним процесом. Дійсно, використання контролю дає достовірну інформацію про готовність спортсмена до змагань, дає достовірну інформацію рівня спеціальної фізичної підготовки на різних періодах тренувань.

Особливо важливим є використання метрологічного контрою при заняттях фізичною культурою в учбових закладах, тому що завдяки метрологічному контролю ми можемо отримати достовірну інформацію про фізичний стан людини, його рівень фізичної підготовки та взагалі проаналізувати фізичний розвиток дитини, або підлітка.

В результаті проведення метрологічного контролю ми з'ясували що відбулось значне покращення рівня спеціальною фізичної підготовки в експериментальної групі, особливі зміни покращення показників витривалості ми отримали дослідницьких групах завдяки специфічному тренуванні.

За допомогою метрологічного контрою ми оцінили стан фізичного рівня спеціальної підготовки. Якщо порівняти рівень спеціальної витривалілсті на оперативному та етапному контролі то ми бачимо значне покращення показників в бігу на 1000м. Особлива увага приділяється на те що показники бігу на 1000 м на етапного контролі майже досягають показників бігу на 1000м в умовах змагань. Це обумовлено адаптуванням спортсмена к змаганням. Хотілось би сказати, що використання контролю позволяє не тільки отримати достовірну інформацію про рівень фізичного розвитку спортсмена, а також дає можливість прогнозувати показаний результат в період сезону змагань.

Список використаної літератур

1. Арестова О.Н. Вплив комп'ютеризації експерименту на валидность психодіагностичних методик. Психологічний журнал, т. 11, 1990 № 6, с. 86-93.

2. Булкін В.А. Теоретичні концепції управління тренувальним процесом в спорті вищих досягнень. Тенденції розвитку спорту вищих досягнень: Сб. научн. тр. Сост. Б.Н. Шустін. - М.: ЦНИИС, 1993, с. 57-62.

3. Верхошанській Ю.В. Основи спеціальної фізичної підготовки спортсменів. - М.: ФИС, 1988. - 331 с.

4. Верхошанській Ю.В. Програмування і організація тренувального процесу. - М.: ФИС, 1985. - 176 с.

5. Годік М.А. Контроль тренувальних і змагань навантажень. - М.: ФИС, 1980. - 165 с.

6. Ільїн Ю.С. Науково-виробничий центр "Апекс". Челябінськ, 1993. - 13 с.

7. Іванов В.В. Комплексний контроль в підготовці спортсменів. - М.: ФіС, 1987. - 256 с.

8. Комплексний педагогічний контроль в процесі управління спортивним тренуванням: Сб. наук. ст. Гл. ред. Е.А. Грозін. - Л.: ЛНІІФК, 1984. - 125 с.

9. Небіліцин В.Д. Основні властивості нервової системи людини. - М.: Освіта, 1966. - 384 с.

10. Основи управління підготовкою юних спортсменів /Під ред. М.Я. Набатникової. - М.: ФИС, 1982. - 280 с.

11. Мурза В.М. Фізична реабілітація. Навчальній посібник студентів вищих навчальних закладів. - К.: ОЛАН, 2004. - 558с

12. Ратанова Т.А. Суб'єктивне шкаліровання і об'єктивні фізіологічні реакції людини. - М.: Педагогіка, 1990. - 216 с.

13. Управління тренувальним процесом висококваліфікованих спортсменів. Під ред. В.А. Запорожанова, В.Н. Платонова. - Київ: Здоров'я, 1985. - 192 с.

14. Федоров А.І. Автоматизована система "Reaction": Методичні вказівки і керівництво для користувача. -- Челябінськ: УРАЛГАФК, 1996. - 34 с.

15. Федоров А.І., Шарманова С.Б. Нові інформаційні технології в системі вищої фізкультурної освіти. Перший Уральський Форум "Культура, мистецтво і інформатизація на рубежі третього тисячоліття" (Інфо-96, Челябінськ, 26 листопада 1996 року): Збірка доповідей. Вип. 1. - Челябінськ: Адміністрація Челябінської області., ЦНТИ, 1996, с. 96-98.

16. Хасін Л.А., Бур'ян С.Б., Мінков С.В., Рафаловіч А.Б. Інформатизація галузі "Фізична культура і спорт" і експертні технології (Повідомлення перше). Теорія і практика фізичної культури, 1996 № 4, с. 7-11.

17. Гесельовіч В.А. Медичний довідник тренера. - М.: Фізкультура і спорт, 1981. - 271 с.,

18. Годік М.А. Спортивна метрологія: Підручник для інститутів фіз. культ. - М.: Фізкультура і спорт, 1988. - 192 с.

19. Годік М.А. Контроль за рівнем розвитку витривалості. - В кн.: Спортивна метрологія: Підручник для інститутів фіз. культ. - М.: Фізкультура і спорт, 1988, с. 131 - 139.

20. Годік М.А. Стан спортсмена і різновиди контролю. - В кн.: Спортивна метрологія: Підручник для інститутів фіз. культ. - М.: Фізкультура і спорт, 1988, с. 161 - 172.

21. Дубровський В.І. Спортивна медицина: Навчань. для студ. виш. навчань. закладів. - М.: Гуманіт. видавництво центр ВЛАДОС, 2002. - 512 с.:

22. Желєзняк Ю.Д., Петров П.К. Основи науково-методичної діяльності у фізичній культурі і спорті. - М.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 264 с.

23. Заціорській В.М. Фізичні якості спортсмена. - М.: Фізкультура і спорт, 1970. - 200 с.

24. Книга тренера по легкій атлетиці. - Видавництво 3-е, перераб. / Під ред. Хоменкова Л.С. - М.: Фізкультура і спорт, 1987. - 399 с.: мул.

25. Коробейніков Н.К., Михєєв А.А., Николенко І.Г. Фізичне виховання: Навчал. допомога для сер. спец. навчальних закладів. - М.: Вища. шк., 1984. - 336 с.

26. Максименко Г.Н. Управління тренувальним процесом юних бігунів. - К.: Здоров'я, 1978. - 144 с.

27. Никітушкин В.Г., Максименко Г.Н., Суслов Ф.П. Підготовка юних бігунів. - К.: Здоров'я, 1988. - 112 с.

28. Петровській В.В. Організація спортивного тренування. - К.: Здоров'я, 1978. - 96 с.

29. Пірогова Е.А. Вдосконалення фізичного стану людини. - К.: Здоров'я, 1989. - 168 с.: мул.

30. Сиренко В.А. Біг на середні дистанції. - К.: Здоров'я, 1985. - 136 с.

31. Сиренко В.А. Характеристика бігу на середні дистанції. - В кн.: Біг на середні дистанції. - К.: Здоров'я, 1985, с. 5 -12.

32. Сиренко В.А. Фізичні якості, що визначають спортивний результат в бігу на середні дистанції. - В кн.: Біг на середні дистанції. - К.: Здоров'я, 1985, с. 18 - 29.

33. Сиренко В.А. Компоненти тренувального навантаження. - В під.: Біг на середні дистанції. - К.: Здоров'я, 1985, с. 41 - 51.

34. Сиренко В.А. Розвиток витривалості. - В кн.: Біг на середні дистанції. - К.: Здоров'я, 1985, с. 66 - 76.

35. Теорія спорту / Під ред. проф. Платонова В.Н/. - К.: Віща шк. Головне вид-во, 1987. - 424 с.