Розвиток і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Польщі

1) приморський, що знаходиться під впливом Балтійського моря;

2) озерний, що володіє більш м'якими біокліматичними умовами, ніж приморський;

3) північно-східний (крім гірських районів) - найхолодніший);

4) центральний, що володіє типовими біокліматичними умовами;

5) південно-східний;

6) передгірний і гірський, характерною рисою яких є особливі біокліматичні умови.

У приморському регіоні, що відрізняється перевагою факторів, що має сильний стимулюючий вплив на організм людини, розташовані наступні курортні центри: Камінь Поморський, Дарлово, Устка, Хель, Сопот. Особливістю цих курортів є присутність у повітрі корисного для людини морського аэрозоля.В озерному регіоні розташований Полчин-Здруй. Біокліматичні умови тут більш м'які, чим на приморських курортах.У центральному регіоні розташовані Іновроцлав, Цехочінек, Венец-Здруй, Констанчин і Пшежечин. Для цього регіону характерні м'які біокліматичні умови, що мають лікувальну дію на організм людини. У південно-східному регіоні розташовані Хоринець, Величка, Свошовице і Гочалковице-Здруй. Даний регіон відрізняється умовами, що мають незначний стимулюючий вплив, і є найтеплішим в Польщі. До курортних центрів, розташованим у передгірному і гірському регіоні, відносяться: Поляньчик, Висова, Мушина, Рабка.Цей регіон характеризується великим розмаїттям біокліматичних умов, що мають сильну стимулюючу дію на організм людини.

Серед них найбільші потоки туристів спостерігаються у Північному, Центральному та Південному. Це зумовлено наявністю таких туристичних центрів, як Гданськ, Варшава, Ченстохова, в яких зосереджено основні культурно-історичні цінності та розташовані у сприятливій географічній зоні.

5. Проблеми та напрямки розвитку і вдосконалення туристичного комплексу Польщі

Аналізуючи передумови розвитку міжнародного туризму, варто зупинитися і на факторах, що стримують його ріст. Цій проблемі була приділена особлива увага на Всесвітній конференції по туризму Маніла, 1980 р. . У доповіді підкреслювалося, що циклічні і структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є гальмуючими факторами, що впливають на ріст міжнародного туристського обміну. Крім цих причин, слід зазначити і такі негативні для туризму фактори політичного порядку, як:

- внутрішньополітична нестабільність у чи країні регіоні;

- відсутність між державами добросусідських відносин;

- військові конфлікти.

Як і в будь-якій галузі господарства, так і в рекреаційно-туристичному комплексі залишаються невирішені проблеми.

Спонтанно проведена чи ніким не контрольована господарська діяльність туристичного бізнесу приводить до негативних наслідків, оскільки в цьому випадку не враховуються інтереси місцевого населення, воно не має можливості пристосуватися до змін, що відбуваються. Цей контакт може носити негативний характер, тому що в той час, коли туристи відпочивають, місцеве населення працює.

Важливою умовою розвитку туризму як сфери господарської діяльності є політика попередньої підготовки і контролю.Туристичний рух носить сезонний характер, що накладає відбиток на попит і виробництво, значно впливає на рентабельність усієї туристичної галузі. Особливо позначається це на підприємствах з високої трудо- та капіталоємністю, на сфері послуг. Сезонний спад викликає тимчасове вивільнення робочої сили, яким необхідно шукати на цей період інше застосування.

Нерозвиненість місцевого туризму, зокрема, у сільській місцевості, малих і середніх містах, а також зубожіння культурної сфери показують відсутність зацікавленої участі місцевих органів влади в програмах туризму й екскурсій.

Економічний вплив туризму трохи диспропорційний по своїх видах. Зокрема, менше виграє приймаюча сторона, більше вигоди приносить відправлення туристів в інші регіони. Однак це відносна диспропорція. При досить розвиненій туристичній індустрії прийому в регіоні туризм здатний приносити великі доходи.

Але разом з тим виникають додаткові транспортні проблеми в сезонні періоди. Крім посиленого пасажирського руху ростуть і товарні перевезення. Ці проблеми можуть зважуватися шляхом розвитку різного роду підсобних господарств, розробки договорів на постачання і т.д.

Розвиток туристичної індустрії має супроводжуватися або розширенням місцевого виробництва, або спрямованим постачанням місцевостей, відвідуваних туристами. У кожнім конкретному випадку ці питання зважуються по-різному, з урахуванням можливостей місцевої промисловості.

Реалізація споживчої продукції місцевої промисловості, що супроводжує туристичному обслуговуванню, у ряді випадків здатна приносити більше прибутку, чим сама вартість туристського обслуговування. Важливим при цьому є питання розміщення готелів, транспортних підприємств, продукція яких буде доповнювати власні туристські послуги.

Витрати в туристичній інфраструктурі відбивають величезний тягар, що несуть державний і регіональний бюджети. Головна проблема складається в затримці за часом витрат із власного бюджету на розвиток інфраструктури й у збільшенні надходжень від туристичного сектора. Вирішення цієї проблеми перекладається на державне чи приватне фінансування з закордонних джерел. Останні стають дорогими через великий відсоток позиції підвищення курсу іноземної валюти.

Через сильну залежність від іноземних фінансів держава іноді прибігає до короткострокових мір для збільшення надходжень від міжнародного туризму, таким, наприклад, як обкладання податками і заборона товарів і послуг, імпортованих спеціально для туристичного сектора; застосування спеціальних податків для міжнародних туристів (наприклад, податків у аеропортах, податків, зв'язаних із тривалістю перебування в країні). Ці міри можуть збільшити резерви іноземної валюти на короткий проміжок часу, але для тривалого періоду вони неефективні, тому що впливають на конкурентноздатність країни і її туристський імідж за рубежем. Це згубно відбивається на розвитку туристської сфери в регіонах.

Крім того, країна може генерувати додатковий дохід від туристів через фіскальну систему, не руйнуючи власну індустрію туризму. Це досягається прямим і непрямим оподатковуванням доходів від туристів. У таких умовах вплив міжнародного туризму на державний бюджет залежить від економічної і фінансової ситуації в країні. При цьому основна складність складається в точному прогнозуванні витрат, необхідних для розвитку інфраструктури, і можливостей країни в одержанні іноземних позик.

Обмін послугами міжнародного туризму між країнами, так само, як і обмін товарами, є частиною міжнародної торгівлі і відчутно впливає на експорт і імпорт країни. Надання першої медичної допомоги туристу в країні перебування є експортом для приймаючої країни, а харчування, що туристи одержують за рубежем, вважається імпортом для країни відправлення цих туристів.

Наслідки переходу до нового постіндустріального суспільства можуть бути і негативними, наприклад, у сфері зайнятості - через перехід великої частини трудових ресурсів з виробничого сектора в сферу послуг. Стримуючі міри дуже різноманітні - від обмежень ввозу і вивозу іноземної валюти, протекціоністських тарифів на перевезення до адміністративного квотування кількості подорожуючих.

Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем. Однак за допомогою керування розвитком туризму і при чіткому плануванні можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивне.

Позитивний вплив міжнародного туризму включає наступні фактори: охорону і реставрацію історичних пам'ятників, створення національних парків і заповідників, захист берегів, збереження лісів і т.д.

Висновки

Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами.

В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозолять їх освоїти.

Тому сучасний етап розвитку можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності.

Важливим чинником розвитку туризму в сучасних умовах є сама глобалізація економічних процесів, яка пов'язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку. В умовах зростаючої взаємозалежності економік різних країн розширюється простір для туристичної діяльності. Адже посилення відкритості національних ринків, поглиблення міжнародного поділу і кооперації праці дає можливість туристичним фірмам залучати до своєї діяльності на конкурентній основі нові туристичні ресурси і як найповніше задовольняти зростаючі потреби в подорожах та екскурсіях.

Розглянувши розвиток туризму, на прикладі Польщі, слід сказати, що він є невідємною галуззю народного господарства, який з кожним роком все більше розвивається не лише в межах однієї країни, а й у цілом світі. Його практичну роль для економіки уцілому можна визначити як підвищення працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності. Ці якості посилюють соціальну значущість туризму для розвитку економіки. Таким чином, можна зробити висновок про те, що туризм відіграє значну роль у господарстві. Його функції не обмежуються лише рекреаційними, він одночасно виступає місцем працевлаштування населення, виконує екологічну функцію та разом з цим приносить певний вклад у державний бюджет країни.

Туриз є життєво необхідною ланкою в сучасному суспільстві, яка у майбутньому має значні перспективи для розвитку.

Список використаної літератури

Туризм у ХХІ столітті. Матеріали наукової конференції./ К.: 2009

Економічна і соціальна географія світу. За ред. Кузика С./ Л.: 2010

Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг./ К. : 2005

Т.В.Николаенко, Д.В. Николаенко. История и региональные особенности мирового туризма./ Х.: 2005

Ващенко Н.П. Рекреаційні комплекси світу./ К.: 2010

Кон'юнктура міжнародного ринку готельних і туристичних послуг. Укл. Бойко М.Г./ К.: 2008

Борущак М. Стратегия развития туристского региона: теория, методология, практика./ М.: 2009

Александрова А.Ю. Международный туризм./ М. 2005

Квартальнов В.А. Стратегический енеджмент в туризме./ М.: 2004

Квартальнов В.А. Туризм./ М.: 205

Романов А.А. География туризма./ М. 2006

Вокруг сета: географическая энциклопедия.

Гидбут А.В. Курортно-рекреационное хозяйство./ М.: 2006

Сенин В.Н. Введение в туризм. /М.: 2004

Туристична сфера, готельне господарство та форми їх організації в світі. Уклад. Любіцева О.О./ К.: 2005

Мацола В.І. Рекреаційно-оздоровчо-туристичний комплекс./ Л.: 2009

Фоменко Н.І. Рекреаційні ресурси та курортологія. / І. 2008

Ващенко Н.П. Альпійський гірсько-спортивний комплекс./ К.: 2007

Александрова А.Ю. Экономика и территориальная организация международного туризма./ М.: 2009

Основы туристической деятьлености. / М.: 2008

Додатки

Таблиця 1 Александрова А.Ю. Международный туризм. М. 2010 - С. 164.

Таблиця 2 Александрова А.Ю. Международный туризм. М. 2010 - С. 164.

Динаміка найбільших туристичних потоків в Європі, 2010 р.

Перші десять країн світу за кількістю туристів

Кон'юнктура міжнародного ринку готельних і туристичних послуг. Укл. Бойко М.Г. - К.: 2010 - С.73

Забезпеченість відпочиваючих місцями на курортах Польщі

Структура відпочиваючих на окремих курортах (тис. чоловікоднів)

Таблиця 6 М. Борущак. Стратегія розвитку туристичного регіону. - М., 2010. - С. 81

Розміщення туристів на окремих курортах

Таблиця 5 М. Борущак. Стратегія розвитку туристичного регіону. - М., 2010. - С. 121

Порівняння показників курортів деяких країн Європи за 2010 р

Діаграма 2 М. Борущак. Стратегія розвитку туристичного регіону. - М., 2010. - С. 122

Діаграма 3 www.travell.ru/poland/stat/193/html

Размещено на www.allbest.