Особливості розвитку туризму в Туреччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ТУРЕЧЧИНІ

ВСТУП

Актуальність. Необхідність в праці й відпочинку, відновлення здоров'я, психічних сил - найголовніші потреби людини, які забезпечують діяльність його організму. Відпочинок знімає емоційну напруженість, він є багатофункціональним і індивідуальним для кожної людини. Саме тому розвиток туризму і рекреації в сучасному світі є невід'ємним фактором розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини.

Туризм увійшов в XXI століття і став глибоким соціальним і політичним явищем, значимо впливаючим на світоустрій і економіку багатьох країн і цілих регіонів. Туризм став вигідною та високоприбуткової галуззю, порівнянної за ефективності інвестиційних вкладень з нафтогазовидобувною та переробною промисловістю, а також з автомобілебудуванням.

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні Валового внутрішнього продукту, активізація зовнішньоторговельного балансу, створенні додаткових робочих місць і забезпечення зайнятості населення. Туризм робить величезний вплив на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання і інші, тобто виступає своєрідним стабілізатором соціально-економічного розвитку. У свою чергу, на розвиток туризму впливають різні чинники: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні політико-правові. Таким чином, в деяких країнах туризм входить до числа найбільш найперспективніших галузей національної економіки.

Виходячі з всього цього, цікаво і корисно буде дослідити розвиток туристичної галузі в Туреччині, оскільки туризм займає дуже важливе місце в загальній економіці країни. Приклад Туреччини як туристичної країни має значну актуальність, бо ця країна протягом останніх десятиліть пройшла значний шлях розвитку перетворившись у відомий в світі туристичний регіон. Цікаво буде порівняти тенденції розвитку туристичної галузі в Турецькій республіці і в Україні. Дізнатися чому туристи, і зокрема українські, обирають відпочинок саме в цій державі.

Туризм в Туреччині є однією з найбільш динамічно розвиваються галузе економіки. Щорічно країну відвідує до 28 млн. туристів більш ніж з 80 країн світу. Дохід державної скарбниці від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту. Туризм приносить країні значні валютні дивіденди.

Країна являється цікавою в плані вивчення загальної структури і стану туристичного комплексу таких як інфраструктура і її складових елементів: транспорт, готельний комплекс, економіка, трудові кадри, технології та інше.

Також Туреччина втілює в собі вплив безлічі культур, що залишили свій слід в історії і на географічній карті і що йдуть корінням в епоху перших на планеті цивілізацій, що теж просто не може не викликати інтерес.

Опрацьована дана тема може бути у майбутньому використана при відвіданні цієї держави з пізнавальною, спортивною, науковою, ціллю, або з метою відпочити чи лікуватись тощо.

Стан наукової розробки теми, є досить великий, попри порівняну новизну вчення. Це путівники, роботи по темі туризму, економіки та географії туризму, історії, різні статті про країну тощо. Однак комплексних праць, які б включали в себе глибоке і повне висвітлення теми розвитку туризму в Туреччині, а саме географічне, не так багато. Особливо сучасної, тому що туризм - це динамічна галузь, яка постійно розвивається і змінюється. Тому наукові розробки, яким більше декількох років, мають піддаватися більш ретельнішій критиці із-зі застарілості даних. Крім того інформація про розвиток міжнародного туризму не є абсолютно точною, оскільки досить складно виміряти туристичні потоки. Через відсутність єдиного способу їх обліку значно ускладнюється зіставлення статистичних даних між країнами.

Об'єктом дослідження, в дипломній роботі, являється Туреччина. Предметом в роботі виступають основні характеристики та показники розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу країни, які розкривають об'єкт дослідження. Це економіка держави, географічні та краєзнавчі ресурси, стан готельного господарства, промисловості, транспорту тощо.

Метою моєї роботи являється вивчення стану туризму в Туреччині, як одного з найпопулярніших регіонів для відпочинку і оздоровлення у всьому світу. Зокрема і для туристів нашої країни, яких нараховують кожного року до півмільйона. Також визначення пріоритетів та проблем розвитку рекреаційного комплексу Туреччини на основі дослідження географічного розміщення закладів туризму, відмінностей у їх розвитку. Дослідити вплив, значення туризму у країні на інші галузі народного господарства та їх тісний взаємозв'язок.

Досягнення зазначеної мети вимагає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- дати загальну характеристику Турецької республіки;

- проаналізувати на основі статистичних даних сучасний стан туризму та географічні відмінності у його структурі;

- виявити основні передумови розвитку і розміщення рекреаційного комплексу Туреччини;

- розглянути і охарактеризувати географічні регіони Туреччини на які вона поділяється, та визначити їх потенціал;

- описати основні туристичні об'єкти Туреччини;

- охарактеризувати нинішній рівень розвитку і структуру рекреаційного комплексу Туреччини;

- визначити основні перспективи розвитку галузі і фактори, які заважають і стримують цей розвиток.

Вирішивши всі ці завдання, ми маємо дати узагальнюючий малюнок стану справ розвитку туризму у країні.

Хронологічні межі дослідження. Тема роботи охоплює сучасний стан справ у туристичній сфері Туреччини, тому і хронологічні межі роботи досить вузькі, а саме два останні десятиліття двадцятого століття і дотепер. Хоча при розгляді історично-краєзнавчого потенціалі будуть робитися екскурси в глибини історії.

Географічною межею дослідження є сучасна територія Турецької республіки.

Історіографія дослідження. Розуміння та вивчення досліджуваної теми дипломної праці неможливо без аналізу історіографії та стану джерельної бази. Вибір теми дослідження зумовив необхідність опрацювання широкого кола історичної, географічної та економічної наукової літератури.

У даній роботі ми спробуємо опрацювати наявні джерела з теми і зробити комплексні і неупереджені висновки для кожного з поставлених завдань роботи. У цьому і полягає основна ідея взятої нами теми. Також у роботі будуть використані найсвіжіші статистичні і інформаційні дані про стан туристичної сфери у державі. Туризм в Туреччині є дуже важливою складовою економіки і на даному етапі свого розвитку притерпає великих змін, які просто не можуть бути не розглянуті нами.

При написанні дипломної роботи я спирався, перш за все, на роботи вітчизняних та російських економіко-географів і економістів. Були використані і роботи закордонних авторів. Серед робіт економіко-географічного профілю хотілося б особливо відзначити праці загальнотеоретичного та методичного характеру (Агарков С.Ю. «Країни світу» [1], Булатов А.С. «Країни і регіони світу» [10], Юрківський В.М. «Країни світу» [61], Родин И.О. Пименова Т. М. «Все страны мира») [42], Сапожникова Е.Н. «Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран» та ін.), а також спеціально присвячені проблемам туризму та рекреації (Александрова А.Ю. «Международный туризм», Ващенко Н.П. «Рекреаційні комплекси світу» [13], Вольский М.Н. «Соціально-економічна географія закордонного світу» [15], Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. «Міжнародний туризм: вчора, сьогодні, завтра» [34] тощо) і, звичайно, що стосуються Середземномор'я і безпосередньо Туреччини (Мальська М.П. «Туристичне країнознавство. Європа» [31], Самойленко А.А., География туризма [44], Крылов Д.С. Турція [25], Косолапов А.Б. «Туристское страноведение. Европа и Азия» [27] та ін.).

Серед робіт економічного та економіко-соціального профілю найбільш корисними для нашого дослідження виявилися праці Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. «Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання» [2], Балабанов И.Т., Балабанов А.И. «Экономіка туризму» [7], Вольский М.Н. «Соціально-економічна географія закордонного світу» [15], Голубович А.М. «Економічна історія закордонних країн» [19] і інщі).

Дуже багато було використано літератури з географії туризму, такі як Александрова А.Ю. «Международный туризм» [3], «Рекреаційні комплекси світу» [13], Воскресенський В.Ю. «Международный туризм» [16], Квартальнов В.А. «Іноземний туризм» [24], Самойленко А.А., «География туризма» [44], Шаповал, Г.Ф. «История туризма» [58] тощо.

Дані видання містить інформацію про причини привабливості Туреччини для туристів, наводиться загальна інформація про країну і коротко описані найпопулярніші курорти. Також є інформація про економічну ситуацію в Туреччині і місце туризму в економіці країни.

Романов А.А., Саакянц Р.Г. «Географія Туризму» [40], Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы [29]. Автори дають загальну інформацію про країну, докладно описуючи національний склад населення Туреччини, клімат і політичний устрій Турецької Республіки, а також основні види туризму.

Також були використані путівники таких авторів як: Крилов Д. путівник Турція; Турція / ROUGH GUIDES/ у перекладі з англійської Фадеевой, автори Т. Річардсон, Р.Єйліф, М. Дубін, Д.Гоултоп. [24], Брати Борзенко «Турция. Самостоятельное путешествие» [11]. Автори цих путівників дають точну історико-географічну і єкономічну характеристику різних областей Туреччини, стану інфраструктури, традиції та звичаї.

Крім того, в даній роботі були використані інтернет-ресурси присвячені туризму в Туреччині, що описують основні курортні зони, систему розміщення країни і перспективи розвитку нових видів туризму. Найбільшу цікавість представляють Сайт Министерства культуры и туризма Турецкой Республики [48], О Турции - в цифрах и фактах [36]. У них містяться різноманітні офіційні статистичні данні, які допомагають краще зрозуміти загальну картину ситуації в країні. Залучені також журнали, каталоги турагенств, які є теж досить корисними, якщо до них підходити неупереджено і критично. Дуже допомогли при написанні роботи люди, які вже побували у цій країні, і змогли поділитися враженням, відповісти на питання щодо рівня обслуговування, менталітету, стану готельно - розважальних комплексів тощо. Фото матеріали, теж взяті в більшості із сімейних архівів цих людей.

Результати цієї роботи можуть бути використані при роботі у школі або інших навчальних закладів, вона буде корисна при виборі і складанні маршруту в мандрівки по країні. Робота буде цікава людям які у подальшому в тій чи іншій мірі збираються пов 'язати свій час чи роботу з Туреччині.

Дипломна робота матиме таку структуру. Вступ, розділ перший, в якому аналізується географічні та історичні чинники розвитку туризму в Туреччини, вивчається туристична галузь в цілому, розділ другий в якому досліджуються основні туристичні регіони і їх потенціал, розділ третій, у якому будуть розглядатися основні перспективи подальшого розвитку і проблеми які гальмують цей розвиток. Завершують роботу висновки, методична частина, список використаних джерел та літератури і додатки.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ТУРЕЧЧИНІ

1.1 Загальні відомості про країну

Туремччина (тур. Turkiye), офіційна назва Турецька Республіка (тур. Turkiye Cumhuriyeti) - країна, розташована між Чорним і Середземним морями, межує на сході з Вірменією, Грузією й Іраном, на південному сході з Іраком і Сирією, на заході з Грецією й Егейським морем, на північному заході з Болгарією. На території країни, крім турків, проживають значною мірою курди (біля 12 млн.чол.), вірмени, греки, араби, лази, аджарці, євреї, ассирійці, болгари, албанці, боснійці, хорвати. Туреччина являється членом Міжнародного банку реконструкції і розвитку і Міжнародного валютного фонду (з 1947). Членом Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, НАТО, ООН, кандидат до Європейського Союзу. Сучасна Туреччина, чиїм попередником була 600-літня Османська імперія, з'явилася на політичній карті світу після Першої світової війни.

Назва Туреччина походить від (Turkiye) згідно середньовічної латиниці (Turchia), адже від тих часів стала так звучала назва землі на яку перекочували племена тюрків й відповідно так називали їх сусідні народи. Саме слово Туреччина, має в собі корінь «Тюрк», який співзвучний з найменням племені тюрків[35. С.13], яке заснувало відому всьому світу державну формацію, це найменування, вперше зустрічається в 177 році до н.е., у китайців до людей, що жили на південь від Алтаю та в частині Середньої Азії ще в 177 р. до н.е[54]. Опісля кореня йде абстрактний суфікс (в різних народів він звучить по різному), але який здебільшого несе в собі привласнене значення щодо кореня (тобто «тюрки власники сеї землі», чи «земля за тюрками»). Зрештою, саме перший запис про використання терміну «тюрк» або «турук», як екзонім зустрічається в давньотюркській рунічній писемності, яка отримала ще назву Орхоно-єнісейска писемність (Orhun Yazэtlarэ) в часи Тюркського каганату в Центральній Азії (близько восьмого століття нашої ери).

Прапор Туреччини (тур. Tьrk bayraрэ)) являє собою прапор з червоного полотнища та білим півмісяцем і зіркою на ньому. Прапор називають в народі Ай Їлдиз.

Марш Незалежності є національним гімном Туреччини, офіційно прийнятий 12 березня 1921 року - ще на 2 роки раніше до Турецької Республіки.

Столиця країни Анкара. Найбільше місто Стамбул. Державною й офіційною мовою Туреччини є турецька мова або ще як її називають тюркська мова. Релігія іслам. Туреччина - індустріально-аграрна країна. [55]

1.2 Природні передумови розвитку і розміщення рекреаційного комплексу Туреччини. Природні ресурси

Характер природних умов дуже впливає на вибір потенційними туристами маршруту району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні і ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного і тваринного світу, природні можливості для активного відпочинку. [49. С. 73]

Дуже важливу роль для туризму в Туреччині відіграє географічне положення країни, насамперед, тут слід зазначити близькість до морів, до гірських масивів, характер берегової лінії, положення країни стосовно основних постачальників туристів, перебування регіону на важливих транзитних шляхах.

Велике значення для туристів має рельєф Туреччини. При погляді на географічну карту Туреччини звертає на себе увагу велика кількість гір і плоскогір'їв. Розчленованість країни обумовлює вертикальну зональність природних ландшафтів, різноманітність дикорослих і культурних рослин, по багатству яких турецька територія поступається, мабуть, лише різноманітності флори Кавказу. У Туреччині поєднуються високі, розчленовані ущелини і увінчані сніговими вершинами гірські хребти з глибокими улоговинами, обширні сухі нагір'я з вічнозеленими приморськими рівнинами. За характером рельєфу Туреччина - гірська країна: середня висота її над рівнем моря близько 1000 м.

Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів. Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, печенею влітку і прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7°, липня +22, +24°. Більше даних про температурний режим дані у додатках. Високі Понтійські гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами. [54]

Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим літом і теплою дощовою зимою. Середня температура самого жаркого місяця (липень чи серпень) в Адані досягає +28° і самого холодного (січень чи лютий) +10°. У східних, більш гористих, районах літо прохолодне, узимку бувають заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжя Егейського моря 500-800 мм у рік, 1000- 1500 мм - у західній чисти Тавра (на навітряних схилах) і до 500 мм - у східній.

Північ Західної Анатолії піддана впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку біля +25 С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря - улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися. [37. С.267]

Національні парки та заповідники. Туреччина почала використовувати свої нечисленні природоохоронні зони для туризму порівняно недавно. У силу особливих природно-кліматичних умов, повноцінних заповідників тут небагато, причому в більшості своїй вони є сусідами або збігаються по території з більш характерними для країни парками культурно-історичними. Найважливіші природні національні парки країни - Олімпос - Бейдаглари, Кепрюлю, Ділек, Каратепе-Арсланташ, Мунзур - Вадіс і Улудаг не тільки охороняють природні комплекси того чи іншого регіону, але й надають широкі можливості для активного відпочинку або знайомства з історичними пам'ятками.

Національний парк Олімпос - Бейдаглари охоплює гірську область Тавра між хребтом Бей (Бейдаглари) і Середземним морем приблизно в 40-50 кілометрах на захід від Анталії. Більшу частину парку займає масив гори Олімпос з його ущелинами і зеленими лісовими масивами, що утворюють три природних пояса - прибережні ліси, гірські хвойні ліси і альпійські луки. Крім того, в межах пара лежать гора Тахтали (Янарташ) з її виходами природного газу, курортні зони Кемера, Бельдібі, Гейнюк, Кириши, Чамьюва і Текірова, кілька островів, частина археологічних ділянок Демре (Миру), Олімпос, Фініку і Фаселіса, а також новий еко-парк і ферма форелі в Текірова. На території заповідника мешкає більше 370 видів вищих рослин, більше 80 видів ссавців, 110 різновидів птахів і 90 - плазунів, у тому числі морська черепаха.

Національний парк Гйореме (Goreme Milli Parki ve Kapadokyanin Kayalik Bolumleri) лежить в 3 км на північний схід від Учхисар (Каппадокія) і являє собою справжній музей під відкритим небом площею близько 300 кв. км. На території парку виявлено безліч скельних монастирських комплексів і печерних поселень, 6 церков, більше двох десятків стародавніх селищ "звичайного" типу і музейний комплекс. Вся територія Гйореме разом з прилеглими районами долини Горгундере включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Національний парк каньйону Кепрюлю (Koprulu Kanyon Milli Parki) лежить в 48 км на схід від Анталії, недалеко від стародавнього міста Аспенд. Головними прикрасами цієї великої (більше 500 гектарів) території вважаються красиве ущелині Кепрюлю, римські мости Олук і Богрум, а також руїни колись могутнього стародавнього міста Зелге високо в горах, біля сучасного села Зерка, або Алтинкая (Zerk, Altinkaya). У кронах тутешніх кипарисів, евкаліптових, фісташкових і кедрових дерев живуть понад 100 видів унікальних птахів, у тому числі бурштинова сова - символ Белека. Незважаючи на відносну віддаленість цих місць від основної курортної зони Анталії, в літній період ці красиві місця буквально затоплені туристами. Через парк протікає гірська річка Кепрю, бурхливу течію якої ідеально підходить для рафтингу (прокладено дванадцятикілометрова траса), є альпіністські майданчика і кілька маршрутів для кінного та пішого туризму.

У 20 км на південь від міста Егридир (Egirdir) та однойменного курортного озера знаходяться одразу дві природні зони.

Невеликий природний парк лісу Каснак охороняє найбільшу популяцію вулканічного дуба (quercus volcanicus) в країні і красивий змішаний лісовий масив з чагарниками ялівцю, кедра, диких орхідей і півоній, які дуже мальовничо цвітуть у травні. Також тут мешкає велика пташине співтовариство, зустрічаються три різновиди дятла, більше 15 видів синиць, сорокопуди і повзики. Поблизу розташований настільки ж скромний національний парк Ковад-Міли, що простягнувся по південному березі однойменного озера.

Пташиний заповідник озера Куш починається в 18 км на південний схід від приморського міста Бандирма. У 1938 році дельти Коджачая і Карадере, а також болотисті області в північно-східній частині озера оголосили заповідником і з тих пір вони перетворилися на один з важливих проміжних пунктів на шляху міграції перелітних птахів з усієї Європи на південь. Найкращим періодом для відвідування парку вважається листопад (після перших осінніх дощів) і з квітня по травень, коли через цю територію пролітає до трьох мільйонів птахів приблизно 239 різновидів. В інший час можна просто поспостерігати за життям цієї цікавої екосистеми, цілком комфортно себе відчуває в безпосередній близькості від великих людських поселень. Парк відкритий щодня з 7.00 до 17.30, вхідний квиток - 2YTL. Є невеликий інформаційний центр з діорамою і виставками (турецькою мовою) та оглядова вежа. [30 С.232]

У 20 км на північний захід від Анталії, біля підніжжя гори Дарим (1557 м), розкинувся гірський парк-заповідник Дюзлершами, охороняє рідкісні види лісових оленів і гірських козлів. Крім того, в цьому регіоні можна побачити курган Гек, кілька глибоких каньйонів, природний парк Гюллюк з Музеєм флори і фауни, а також безліч печер.

Національний парк Памуккале відомий на весь світ і внесений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Численні термальні джерела (температура води +30-45°С) з перенасиченої бікарбонатами кальцію водою збігають зі схилів десятками потоків, утворюючи за рахунок випадання солей білосніжні травертинові тераси. За багато століть цей білий "саван" покрив весь схил, і зараз Памуккале ("Бавовняна фортеця") видали дійсно нагадує величезну гору бавовни, викладену гігантами для просушування. Для відвідування відкрита тільки невелика частина плато і його підніжжя, де відкриті численні купальні.

Національний парк Улудаг можна вважати найбільш незвичного природоохоронною зоною Туреччини. Розташований всього в двох десятках кілометрів від одного з найбільших міст країни - Бурси, гірський масив Улудаг (2500-2551м.) майже суцільно вкритий густим хвойним лісом. Природні умови цього місця досить незвичайні - при середньорічній температурі повітря близько +16 °С, з листопада по квітень тут лежить сніг, причому в окремі роки випадає до трьох метрів снігу. І при цьому на території парку діє один з найбільших гірськолижних курортів країни, прокладено безліч піших і кінних маршрутів, виділені ділянки для скелелазіння.

Рослинний і тваринний світ. Флора Туреччини, що включає близько 6700 видів рослин, багата і різноманітна. Можна виділити дві великі рослинні зони - приморську і внутрішню. Берегова частина приморської зони - це в основному культурна смуга, тобто ріллі, сади, городи. За нею йде область лісів і чагарників.

Фауна Туреччини характеризується достатком пустельних-степових і гірських видів. У гірських лісах зустрічається шляхетний олень, лань, козуля, кабан, леопард, ведмідь, борсук. Для безлісних гір характерні безоаровий козел і муфлон. На плоскогір'ях живуть степова рись і шакали. Такі широко розповсюджені види тварин, як вовк, лисиця, заєць, у Малій Азії мають місцеві підвиди. Багато степових гризунів і плазунів.

Пташиний світ дуже різноманітний. З великих хижих птахів водяться орли, грифи, сараш, шуліки, яструби. Зустрічаються білі лелеки. Дрозди, дятли, зозулі, жайворонки, синиці, солов'ї, ластівки. Журавлі, чаплі, гуси, качки, Чибис, чайки.

Іхтіофауна представлена усілякими видами риб, що живуть у морських басейнах Туреччини. В основному це кефаль, скумбрія, оселедців, осетрові і ін. [53] .

Водні ресурси. Туреччина має значні гідроенергетичними ресурсами. Виняток становить лише Анатолійське плоскогір'я. Проте використання водних запасів ускладнюють складні кліматичні і геоморфологічні умови, так само як недостатньо високий рівень розвитку національної економіки. Більшу частину атмосферних опадів отримують високогірні райони Туреччини, в основному у вигляді снігу, і це допомагає цілий рік живити дуже густу гідрографічну мережу і поповнювати резервуари підземних вод. Лише менша частина країни (Анатолійське плоскогір'я) має внутрішній стік; її відрізняють пересихаючі в суху пору року річки і солоні озера. Оскільки, за винятком Чорноморського узбережжя, опади розподіляються протягом року вкрай нерівномірно, більшість річок мають весняний максимум стоку. У період, коли волога найбільше необхідна для зростання річних культур, поверхневий стік зменшується - до мінімуму восени перед початком холодного сезону дощів. У південній Анатолії, і без того отримує недостатньо опадів, становище ускладнюється широким розповсюдженням пористих вапняків. Найбільш великі річки басейну Чорного моря - Кизилирмак (1355 км), Сакарья (824), Ешільирмак (519 км), Чорух (466 км). З річок, що впадають в Мармурове море, найбільша - Сусурлук або Сіма (321 км). До басейну Егейського моря відносяться такі порівняно великі річки: Гедіз (401 км), Бюйюк Мендерес (307 км), Кючюк Мендерес (175 км), і Меріч (Маріца). Із загальної протяжності останньої - 490 км - 211 км нижньої течії служать кордоном між Туреччиною і Грецією. Значні річки басейну Середземного моря - Сейхан (560 км), Джейхан (509 км). На території Туреччини беруть початок річки Євфрат і Тигр, що впадають в Перську затоку. Із загальної протяжності першого - 2800 км на територію Туреччини припадає 1263 км. Із загальної протяжності русла другого (1900 км) на територію Туреччини, в межах якої річка називається Діджле, доводиться 523 км. Крім того, на території Туреччини перебуває витоки впадає в Каспійське море Кури (протяжність русла в межах Туреччини -150 км), а також її найбільшого припливу Араксу (із загальної протяжності русла в 1059 км на територію Туреччини припадає 548 км). На території Туреччини є близько 50 озер, найбільшими з яких є солоні озера Ван (3713 кв. Км) і Туз (1500 кв. Км), а також прісні озера Бейшехир (656 кв. Км), Егридир (468 кв. Км) і Ізнік (298 кв. км). У результаті активного гідробудівництва, особливо на річках Євфрат і Тигр, на території сучасної Туреччини споруджено близько 70 водосховищ, найбільшими з яких є водосховище ім. Ататюрка (817 кв. Км), Кеба (675 кв. Км) і Каракая (298 кв. Км). [42. С.335].

Як можна побачити, природі ресурси Туреччини створюють всі необхідні умови для відпочинку для всієї родини, маючи в своєму розпорядженні і моря, і гори, і дивовижну за своєю красою природу.

1.3 Історичні передумови розвитку і розміщення рекреаційного розвитку Туреччини

Важливим фактором для формування рекреаційно-туристського комплексу Туреччини, як і для будь-якої іншої країни, є історичний фактор.

Туреччина - країна з довгою і цікавою історією, і, безперечно, це не могло не вплинути на всі сфери її господарства.

Перші поселення на території сучасної Туреччини виникли у VІІІ ст. до н.е. Саме тут знаходиться найвизначніша пам'ятка стародавнього світу - руїни Трої. Троя - легендарне місто, оспіване Гомером. Головним туристським об'єктом є зона розкопок, де можна побачити оборонні стіни міста, залишки численних будинків, храм, театр і величезного дерев'яного коня, побудованого в наші дні. [54]

Більша частина території входила до складу Османської імперії, яка залишила надзвичайно великий слід на цій землі. Найвизначніше місце -це, звісно, Стамбул. Це місто - один з найдревніших і красивіших міст на планеті. Місто-порт з 2500-літньою історією, в минулому столиця трьох імперій: Римської, Візантійської і Оттоманської, сьогодні - економічна і культурна столиця Турецької Республіки. Два рази місто змінювало своє ім'я (Візантія і Константинополь) і віросповідання. У Стамбулі є надзвичайно велика кількість архітектурних пам'яток. [30.с.45]

Інше античне місто вважається найкращим курорт Середземномор'я. Звісно, це Анталія. Цей курорт гармонічно поєднує в собі античність та сучасність. Саме сюди в міжнародний аеропорт «Ататюрк» прибувають туристи з усього світу, щоб почати свою подорож по Середземному узбережжю Туреччини.

Місто було засноване в 159 р. до н.е. королем Пергама Атталусом, в честь кого й одержала свою назву - Анталія. Місто багате історичними пам'ятниками, серед яких добре збережені ворота Адріана, споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. н.е. Потрапити до узбережжя можна через парк Карааліоглу, поруч з яким знаходиться ще одна споруда античності - вежа Хидирлик Кулесі, побудована для захисту Анталійського порту і як орієнтир для мореплавців. Інші визначні пам'ятки Анталії належать до мусульманського періоду. Зрізаний мінарет Кезік одержав свою назву, коли його верхня частина була «зрізана» під час найсильнішого землетрусу. Мінарет разом із мечеттю був збудований османським принцом Коркут-беєм на місці древньої візантійської церкви. Поруч з мінаретом розташована мечеть Ескі-джамі, побудована на півтора сторіччя пізніше туркменським еміром за зразком візантійської церкви. Унікальні історичні знахідки експонуються в Археологічному музеї Анталії. . [44. 371]

Аланья заснована в ІV ст. до н.е., за часів Римської імперії була знаменитою базою піратського флоту і відома як Коракесіон. Марко Антоній подарував місто і прилягаючі території Клеопатрі, яка стала використовувати наявні ліси для будівництва свого флоту. У ХІІІ ст. місто захопив Сельджукський правитель Ала-ед-дін Кейкубат, який перейменував Коракесіон в Аланья і зробив його своєю зимовою резиденцією. Головний туристичний об'єкт міста - візантійська фортеця на вершині гори, що піднімається над містом. Добре збереглася Червона вежа, яка захищала затоку. Аланья також відома своїми печерами, найвідвідуваніша з яких - Ламлаташ із сталактитами і сталагмітами. У Дівочій печері пірати ховали викрадених дівчат.

Сіде, оточений сучасними туристичними комплексами, є одним з із найрозвинутіших курортів півдня Туреччини. Грецькі колоністи вперше оселилися тут у VII ст. до н.е. Місто стало розвинутим торговим портом, яке зобов'язане своїм процвітанням піратству і работоргівлі. Незважаючи на ряд землетрусів, у Сіде збереглися багато історичних пам'ятників: статуя імператора Віспасіана, храм Фортуни, Агори, амфітеатр на 16 000 місць. [33. С. 164]

Зона Афродісії - місце грандіозних розкопок, розташована на плоскогір'ї, біля підніжжя гряди Аюдаг, де протікає р. Бююг Мендерс. У результаті археологічних розкопок виявлено, що ця територія, на якій виникла одна із найбільших цивілізацій Малої Азії, була заселена в століття бронзи. Місто згадується також за назвою Нінова, що свідчить про його зв'язки з Вавилоном, назва ж Афродісія з'явилася в елліністичну епоху. Афродісія була відкрита на початку ХХ ст. французьким археологом Годеном, найрезультативніші археологічні дослідження були проведені професором Еріма в 60-х рр. ХХ ст. Музей Афродісії розташований біля входу на місце розкопок, оточених стінами, спорудженими римлянами в ІІІ ст. н.е. і згодом укріпленими. У музеї зберігається безліч знахідок, виявлених під час розкопок. На території Акрополя видно сліди древніх поселень доісторичної епохи. Поруч знаходиться театр (І ст. н.е.), який використовується в наші дні для показу спектаклів, його трибуни можуть вмістити до 10 000 тис. глядачів. Храм Афродіти був побудований у І ст. до н.е., в VІ ст. н.е. візантійці перетворили його в базиліку. Монументальний стадіон (І - ІІ ст. н.е.) є межею археологічної зони з північної сторони. [29. С.288]

Сельчук - поселення, що виникло на місці античного Ефесу, знаменитого своїм храмом Артеміди. Після завоювання сельджуками в ХІ ст. місто одержало назву - Сельчук. На пагорбі Айясолук поруч з головною вулицею Сельчука знаходяться руїни візантійської фортеці. У цитаделі імператор Юстиніан у VІ ст. н.е. наказав збудувати базиліку св. Іоанна, цілком облицьовану зсередини мармуром. Нижче цитаделі розташована мечеть Ісибея, збудована в 1375 р., у дворі якої встановлені колони з античного Ефеса. Вхідний портал, над яким піднімається мінарет, прикрашений сталактитовим декором і орнаментом у вигляді переплетених стрічок із чорного і білого мармуру. Від всесвітньо відомого храму Артеміди, одного із семи чудес світу, збереглася лише одна відновлена колона. Перший храм був споруджений у VІ ст. до н.е. [33. С.175]

Мармарис. Перше поселення на місці сучасного Мармариса було засновано в IV ст. до н.е. і називалося Фіскос, у північній частині міста, де розташовувалося це поселення, проводять археологічні розкопки. Мармарис відомий масовими заходами: на початку травня проводиться відомий міжнародний вітрильний фестиваль, у червні - фестиваль музики і кіно й естради. Найпопулярніше серед туристів Старе місто з вузькими грецькими вуличками і гучним базаром, центр Старого міста - османська фортеця Мармара-калесі, збудована за розпорядження Сулеймана Чудового. [25. С.5]

Бодрум - це антична назва міста Гелікарнасос, тут народився давньогрецький учений Геродот. На місці сучасного Бодрума біло збудоване одне із семи чудес світу - відомий Гелікарнаський мавзолей, який був частково розібраний у Середньовіччі хрестоносцями для будівництва іншої монументальної споруди - замку св. Петра, збудованого у 1406 р. на мисі Зефіріон, лицарями ордену Госпітальєрів. З фортечних стін відкривається вигляд на Бодрумську затоку. На подвір'ї замку є ботанічний сад. У приміщеннях замку обладнано декілька невеликих музеїв. У місті щорічно проводиться фестиваль мистецтва і культури, практично кожні вихідні в затоці Бодрума проводиться вітрильна регата.[33. С. 178]

Після падіння в 1918 р. Османської імперії держави-переможниці планували розділити її територію. 23 квітня 1920 р. в Анкарі під керівництвом М.К. Ататюрка були скликані Національні Збори, згідно із рішенням яких було оголошено війну за незалежність з державами Антанти та з грецькими військами, що спробували захопити значну частину Анатолії. Перемігши в національно-визвольній війні, 1 листопада 1992 р. М.К. Ататюрк оголосив про скинення монархії, а 23 жовтня 1923 р. Національні Збори оголосили Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль був першим президентом Турецької Республіки. У 1952 р. Туреччина вступила до НАТО. З 1983 р. в країні запанувала демократія. У 1987 р. тодішній президент Туреччини Тургут Озал почав роботу з досягнення Туреччиною повного членства в ЄС, що може привести до відкриття кордонів між Туреччиною і державами ЄС, що збільшить потік туристів до країни. [29. С. 314]

1.4 Соціально-економічні та демографічні передумови розвитку і розміщення рекреаційної індустрії Туреччини

Найважливішим фактором, що визначає якість та рівень розвитку рекреаційно-туристичного комплексу, є демографічний фактор.

Величина населення в Туреччині за переписом 2009 року складає 72,5 млн. чоловік. Густота населення - 85 чол. на квадратний кілометр (2008). Народжуваність у 2008 становила 21,3 на 1000, смертність - 7,0, дитяча смертність - 39,4 проміле.

Статева структура населення характеризується стійкою перевагою чисельності чоловіків над чисельністю жінок, співвідношення першої до другої в 2001 становило 101,9%. Характерною особливістю вікової структури є висока питома вага осіб доробочого віку (0-14), що становила в 2000 30%. Однак цей показник поступово знижується - на початку 90-х він перевищував 35%. Порівняно невисокою, незважаючи на поступове підвищення середньої тривалості життя (68,5 років у 2002 проти 45 у 1955), залишається частка осіб після робочого віку (після 65) - 5,6%. [38]

На території сучасної Туреччини проживають турки, курди, вірмени, татари, албанці, араби, греки, лази, черкеси (під цим етнонімом маються на увазі адигі, кабардинці, інгуші, чеченці, осетини та інші народи Північного Кавказу), євреї та інші етнічні групи ( див. Додаток Б). Перепис населення 1965 р. був останнім, у якому містилися відомості про мовну приналежність і віросповідання громадян, що дозволяло хоча б приблизно встановити чисельність національних меншин та етнічних груп. У відповідності із ст. 66-ю Конституції 1982 р. турками вважаються усі, "хто зв'язаний узами громадянства з турецькою державою". Тобто, громадянство віднині офіційно визначає національну приналежність. До того ж діти, які народилися від батька-турка або матері-туркені, вважаються турками. [51. С.53]

Серйозна національна проблема Туреччини - боротьба курдської меншини за свій суверенітет. Однак існує і прошарок заможних курдів, що володіють готелями на побережжі. І скільки-небудь значних порушень порядку на курортах, пов'язаних з проявом тероризму, в країні не відмічено.

На хід новітньої історії Туреччини істотний вплив мав турецький лідер Мустафа Кемаль Ататюрк, що зумів на початку XX ст. в період політичного та економічного занепаду згуртувати турецьку націю, обмежити ісламські традиції і повернути країну на шлях європейського розвитку. Ця тенденція має місце і зараз. Вона виражається у наполегливих спробах Туреччини вступити в ЄС. Економічне Туреччина сильно залежить від зовнішніх сировинних ресурсів і промислово ринків. Основою її міжнародної спеціалізації є добувна, легка, харчова промисловість, будівництво, активна еміграція робочої сили, дрібнооптова торгівля з сусідніми країнами.

Відсутність «стрижня» в економіці призводить, зокрема, до високих темпів інфляції. Турецька ліра знецінюється в середньому на 100% щорічно [55]. В останні декілька років темпи інфляції дещо спали.

Достовірно можна говорити лише про те, що Туреччина - багатонаціональна країна, на території якої проживає більш як 25 національних меншин. За даними оцінювання, їх чисельність становить 13-15 млн. осіб. Найчисленніші курди (10-12 млн. осіб), нечисленну групу формують араби (1 млн.осіб), інші етнічні групи нараховують від десяти до кількасот тисяч осіб.

99,8% населення Турецької Республіки - мусульмани, з них мусульмани-суніти 75%, інші мусульманські громади - 9,8%. Християни та іудеї разом - 0,2%. ( див. Рис. 3. Додатку В).

Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул. Великою мірою це визначається тим, що саме в цих районах рекреаційно-туристичний комплекс найбільш розвинений, тут потребується велика кількість робочої сили для задоволення потреб цього комплексу.

За даними загального перепису населення 2000 р. близько 65% населення Турецької Республіки проживало у містах. Ще у 1950 р. городяни становили лише четверту частину населення країни. Але саме в 50-х р. у країні активізувалася урбанізація у зв'язку із початком широкомасштабного процесу механізації сільського господарства. Перепис 1985 р. уперше в історії Турецької Республіки зафіксував переважання чисельності міського населення над сільським (53% і 47% відповідно). Середньорічні темпи зростання міського населення у 90-ті р. знизилися до 2,8% на відміну від 5,4% в 80-ті, але при цьому залишаються значними. [27 С.56]

Економіка Туреччини в 1980-х зазнала реформу і в даний час характеризується значною часткою приватного сектора і переважанням ринкових відносин. Уряд Тайіпа Ердогана продовжує курс на лібералізацію економіки, приватизуючи державні концерни і відкриваючи доступ на внутрішній ринок для іноземних інвесторів.

Частка промисловості в економіці країни становить близько 28%, сільського господарства - 15%, будівництва - 6%, послуг - 51%. У загальному обсязі промислового виробництва найбільшу вагу має обробна промисловість (84%, включаючи будівництво). Розвинені текстильна, шкіряна, харчова, хімічна, фармацевтичної галузі, енергетика, металургія, суднобудування, автомобілебудування і виробництво електропобутових товарів. Динамічно розвинутою галуззю є, безперечно і, туризм. В даний час з-за конкуренції з боку країн Східної Азії текстильна промисловість Туреччини переживає спад (-12% в 2005). З найбільш динамічних галузей можна виділити автомобільну (+9,6% у 2005) і хімічну промисловість (+7,2% у 2005). У 2007 році 8,9% економіки створювалося в сфері сільського господарства, 30,8% - у промисловості, основу економіки склали послуги - 59,3%.

Зростання ВВП в 2004 склав 8,9%, у 2005 - 5,1%, у 2006 прогнозується 6-6,5%. Таким чином, економіка повністю відновилася після кризи 2001, коли спад склав майже 10%.

20 відсотків населення живуть за межею бідності. [55]

Та все ж впродовж останніх місяців економіка Туреччини, як світова економіка, стабілізувалась. Сьогоднішню економіку Туреччини можна схарактеризувати як таку, що має тенденцію до стабілізації, порівняно з економічною ситуацією, що зазнала впливу кризи в першому кварталі минулого 2009 року. [23].

Географія розміщення найбільших міст на території Туреччини говорить про подолання раніше характерного для неї тяжіння процесу урбанізації винятково до західної частини країни. Нині у міру реалізації проекту Південно-Східної Анатолії і розвитку промисловості регіону швидко зростає кількість його міських жителів. Одночасно в ареалі інтенсивно протікаючих процесів урбанізації опинилося середземноморське узбережжя Туреччини, що необхідно пов'язувати із новою стратегією економічного розвитку країни, в рамках якої було надано особливого значення зростанню експорту товарів і розвитку послуг, у тому числі туристичних. [18. С. 72]

1.5 Характеристика туристичної галузі та її місце в економіці країни

Туризм є однією з найбільш динамічно розвиваючихся галузей турецької економіки. Достаток унікальних історичних пам'ятників на території Туреччини, виняткової краси середземноморські пляжі, гірський рельєф, сприятливий клімат - усе це відкриває широкі перспективи для туристичного бізнесу. Щорічно країну відвідує близько 25 млн. більш ніж з 80 країн. Доход державної казни від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту . [40] Так за державною статистикою, Туреччину у 2009 році відвідало 27,3 мільйони іноземних туристів. З них 459, 061 тисяч туристів прибуло з України. Дохід у цифрах складає приблизно 25 млрд доларів. Для порівняння Україну, за даними держстатистики, у 2010 році відвідало 21,1 млн іноземців, а дохід склав приблизно 3.5 млрд доларів. [38]

На початку 90-х років ХХ ст. туризм в Туреччині переживав кризу, яка була викликана подіями в Перській затоці і курдським тероризмом. До середини 90-х років криза була подолана.

В наш час українські туристи забезпечують значну статтю доходів до бюджету Туреччини. Взагалі туризм може стати спеціалізацією Туреччини на світовій арені. Щорічно в Україну і Росію з Туреччини вивозиться товарів на суму до 5-6 млрд. дол. США.[2]

В порівнянні з 2008 роком, незважаючи на всесвітню економічну кризу, туристичні показники 2009 року, зокрема прибутки від туризму, зросли (21,25 проти 21,91 млр. дол.). Проте кількість туристів зменшилася, як і середня сума, яку витрачав на відпочинок один турист (табл. 3 і табл. 4).

В гендерному розподілі туристів переважають чоловіки, хоча і не набагато. В порівнянні з 2008 р. кількість туристів як чоловіків, так і жінок, збільшилась.

Туреччина славиться високою якістю сервісу і в той же час відносно низькими цінами в порівнянні з європейськими країнами. Наприклад, середньостатистичний турист може витратити на всю подорож 708 дол. (табл.3). В основному туристи витрачають гроші на такі пункти, як транспорт (можна найняти авто, для цього досить пред'явити права і закордонний паспорт), проживання (хоча звичайно це входить в вартість подорожі, яку пропонує туристична фірма), різну сувенірну продукцію (особливою популярністю користуються килими та шкіряні вироби) та інші витрати.

Місячний прибуток від туризму найбільший в серпні - як в 2008, так і в 2009 році. В перших трьох кварталах 2009 року місячний прибуток був нижчим, ніж у 2008, проте в останній декаді року ситуація покращилася, що говорить про вихід з економічної кризи як всієї економіки Туреччини, так і рекреаційно-туристичного комплексу окремо.

За останні чотири роки кількість туристів, що приїжджали до Туреччини, лише збільшувалась (рис.4 додаток Б), навіть незважаючи на економічну кризу, що свідчить про високий рівень розвитку туристичної сфери в Туреччині. [50]

Основна мета, з якою туристи приїжджають до Туреччини, - відпочинок. В цій сфері туризму Туреччина досягла значних успіхів, і тому входить до десятки найбільш відвідуваних країн світу (табл.1). Також туристи відвідують Туреччину, аби побачитися з родичами, побувати на шопінгу (адже Туреччина відома низькими цінами на різні групи товарів), частина приїжджає сюди заради навчання або практики.

В основному до Туреччини приїжджають учні старшої школи та студенти - для багатьох з них це перший виїзд за кордон. Також користуються попитом різні конференції та симпозіуми в Туреччині, особливо в Стамбулі, який є науковим та культурним центром країни.

Найбільш популярні міста відпочинку українців - міста-курорти: Анталія, Кемер, Белек, Аланья, Айвалик, Бодрум, Даламан, Ізмір, Кушадасі, Мармарис, Текірова, Сіде і Фетія. Високий сезон на курортах - в середині липня до кінця серпня.

Туризм приносить країні значні валютні дивіденди. Даний сектор відноситься до числа нечисленних галузей, що в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливому положенні: у 2009 році країну відвідали 27,1 млн. іноземних туристів (у порівнянні із показником 2008 року - 26,3млн), а приплив доходів від їхнього обслуговування вперше історії перевищив 20 млрд. дол. [31]

Річний приріст обсягу послуг з початку 80-х років складав у середньому 17%, у 2009 р. він досяг 60%, а в поточному році очікується на рівні 20 чи навіть 25% більше, ніж в минулому році. Росту сприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. У той же час навряд чи удасться досягти аналогічного високого показника в майбутньому, оскільки галузь має гостру потребу в припливі нових інвестицій, при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосується держави, то на неї покладається відповідальність за створення умов, які сприяють припливу додаткових інвестицій.

Міністерство туризму розробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула, потенціал якого використовується поки в недостатній мері. На думку проектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів у 20 разів - з 2,5 млн. у даний час до 50 млн.(для порівняння: аналогічні показники по Парижу і Лондону досягають у даний час 65 млн. і 75 млн. відповідно). У ході реалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даної галузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 30 млрд. дол. [6]

Туреччина має великий туристичний потенціал. Пляжі й курорти її субтропічних узбереж доповнюються багатющими археологічними та архітектурними пам'ятками, починаючи з часів хетської держави і гомерівської Трої. Особливо багато пам'яток часів стародавніх Греції та Риму. Використанню цього потенціалу заважають релігійні проблеми і слабкість відповідної інфраструктури. Знову ж таки, сучасний потік у Туреччину туристів з України та інших країн СНД має для неї велике значення. Найвідомішою курортною зоною стало Середземноморське узбережжя з центром Анталія.

Туреччина втілює в собі вплив безлічі культур, що залишили в свій час слід в історії і на географічній карті і що йдуть корінням в епоху перших на планеті цивілізацій. Безліч народів будували тут свої імперії, зумовивши надзвичайне різноманіття країни. Сьогодні гості Туреччини можуть відчути сучасний ритм життя, що сусідить зі свідченнями далекого минулого.

Все це робить Туреччину особою в географічному і історичному відношенні країною, де моря зустрічаються з горами, де є сусідами різні культури. Ось чому Туреччина стає все більш популярним туристичним напрямом для всіх, хто шукає досконалої гармонії природи, історії та культури.

* У 2008 році Туреччину відвідали 26500 тисяч туристів, а їх число в 2010 році склало 28,1 млн осіб. За кількістю гостей країни Туреччина стала 8-м і 7-м у світі за популярністю напрямком у 2008 році і в 2010 році відповідно.

* Доходи Туреччини від туризму склали 20,5 млрд доларів США в 2008 році і 25,5 млрд доларів США в 2010 році.

* до 2023 року туристична галузь країни ставить перед собою завдання увійти до п'ятірки світових лідерів за кількістю туристів і доходів від туризму.

* У 2010 році Стамбул став «Європейською культурною столицею року».

* За даними на 2008 рік, Стамбул є 3-м за популярністю містом Європи, за яким слідують Лондон і Париж. (Euromonitor International)

* Стамбул є 17-м за популярністю містом, котрий прийняв у 2009 році 80 конгресів та з'їздів. (Міжнародна Асоціація Конгресів і З'їздів) . [10. С.122]

* Частка доходів від туризму в загальному обсязі ВВП у 2009 році склала 3,4 відсотка, а в

* обсязі експортних надходжень країни - 20,8 відсотка. [55]

* У Туреччині розташоване 1300 термальних джерел, внаслідок чого Туреччина посідає сьоме місце у світі і друге місце в Європі за потенціалом геотермальних ресурсів. Спеціалізовані установи термального лікування країни здатні прийняти 35 000 чоловік.

* У Туреччині діє 20 центрів лижного спорту, 14 полів для гри в гольф і близько 40 пристаней для яхт.

* У 2010 році авіакомпанія «Турецькі авіалінії» була обрана «Кращою авіакомпанією Південної Європи» (нагорода Skytrax World Airline Awards).

* У 2010 році авіакомпанія «Турецькі авіалінії» отримала нагороду «Краще обслуговування на борту економ-класу у світі» (нагорода Skytrax World Airline Awards).

* У 2009 році аеропорт Анкари TAV Esenboga був визнаний кращим аеропортом Європи в категорії «5-10 мільйонів пасажирів». (Міжнародна Рада Аеропортів - ACI)

* У 2009 році кількість авіапасажирів в Туреччині перевищило 85200 тисяч чоловік.

* Стамбульський Аеропорт Ататюрк Турецьких авіаліній був названий «Кращим аеропортом в Південній Європі» в 2010 р. (нагорода Skytrax World Airline Awards). . [50]

Згідно «Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» що вступила в силу в 1983 році у світі зареєстровано 878 об'єктів культурної і природної спадщини (Список об'єктів Світової спадщини 2008). У їх число входять одночасно пам'ятки світової культурної і природної цінністі дев'ять об'єктів Туреччині: історичні райони Стамбула, міста Сафранболу і Хаттушаш (Богазької) - столиця хетського держави, гора Немрут, район Ксанф-Летоон, Велика мечеть і лікарня Діврігі, легендарне місто Троя, джерело Памуккале-Хіераполіс і Національний парк Гйореме в Каппадосіі.