Характеристика туристичних ресурсів Туреччини. Порівняльний аналіз з ресурсами Південного берегу Криму
Опис загальних географічних, екологічних, кліматичних, культурних, історичних та економічних умов розвитку Туреччини, а також характеристика її туристичних ресурсів. Оцінка, ступінь розвитку та подальші перспективи туристичної інфраструктури цієї країни.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.07.2011 |
| Размер файла | 58,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ТУРЕЧЧИНИ
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТУРЕЧЧИНИ
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРОРТНОЇ ЗОНИ ПІВДЕННОГО БЕРЕГУ КРИМУ ТА ТУРЕЧЧИНИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
В умовах глобальної гармонізації та гуманізації економічних процесів сфера послуг набуває пріоритетного значення, тому що в першу чергу забезпечує умови гідного існування людини. Однією з найбільших і високоприбуткових складових сфери послуг є міжнародний туризм. Успішний розвиток міжнародного туризму впливає на такі ключові сектори економіки, як транспорт і зв'язок, торгівля,будівництво, виробництво товарів народного споживання та інші.
Міжнародний туризм, як соціально-економічне явище, визначається світовими економічними організаціями як найбільш важлива та динамічна частина світової економіки, участь у міжнародному туризмі є надзвичайно важливим завданням будь-якої країни.
Сьогодні Україна швидко проникає у сферу міжнародного туризму і прагне заволодіти якомога більшою часткою доходів у туристичному бізнесі. Приклад розвинутих країн демонструє можливість отримання значних доходів від участі у міжнародних туристичних відносинах. Проте участь в них України потребує глибокої наукової оцінки, передусім, розгляду доцільності такої участі та її можливості.
Необхідно зауважити, що дослідження питання розвитку туристичної галузі України та її участі і міжнародному туризмі є досить важливим. На сьогодні проблеми пов'язані з цим питанням ґрунтовно вивчаються у вітчизняних наукових колах. Зокрема, це наукові праці вітчизняних вчених: В.Ф. Кифяк [15], О.О. Любіцева [17], І.М. Школа [28], П.О. Масляк [21], А.А Глушко [10], І.В. Смаль [24] та інші. Також цінними в нашому дослідженні є праці зарубіжних вчених в сфері міжнародного туризму, країнознавства та курортології, зокрема це А.Ю. Александрова [7], Є.В. Вавілова, В.Ю. Воскресенський, А.А. Самойленко та інші.
Актуальність теми курсової роботи визначається тим, що співробітництво України та Туреччини в галузі туризму є одним з перспективних напрямків участі нашої держави у міжнародному туризмі. Крім цього, Туреччина є одною з найпопулярніших країн для відпочинку серед українського населення, і саме тому вивчення туристичних ресурсів Туреччини, та порівняльний аналіз з ресурсами Південного берегу Криму надасть змогу визначити перспективи розвитку внутрішнього і зовнішнього туризму в Україні.
Метою даної курсової роботи є надати характеристику туристичних ресурсів Туреччини та зробити порівняльний аналіз з ресурсами Південного берегу Криму.
Визначена мета передбачає виконання наступних завдань:
- розглянути загальні географічні та кліматичні відомості про Туреччину;
- надати загальну характеристику туристичних ресурсів Туреччини:
- оцінити рівень розвитку туристичної інфраструктури Туреччини;
- зробити порівняльну характеристику курортної зони Південного берегу Криму та Туреччини.
Об'єктом дослідження курсової роботи є туристичний комплекс Туреччини.
Предметом дослідження є еколого-кліматичні, культурно-історичні, соціально економічні та інфраструктурні умови розвитку туристичної галузі Туреччини.
Методологічна та теоретична база дослідження. Теоретичною базою дослідження виступають праці, монографії, статті та довідникові видання відомих вчених у галузі міжнародного туризму. В процесі написання даної курсової використано сукупність загальнонаукових методів: метод аналізу наукових праць, метод аналізу, метод порівняння, а також - поєднання краєзнавчого та історичного методів, і міждисциплінарного підходу з використанням даних історії, економіки та інших дисциплін.
Структурно робота складається із вступу, трьох розділів, висновків списку використаної літератури та додатків.
У першому розділі «Загальна характеристика туристичних ресурсів Туреччини» ми розглядаємо екологічні, кліматичні, культурні та історичні, економічні умови розвитку Туреччини, а також характеризуємо її туристичні ресурси. У другому розділі «Оцінка туристичної інфраструктури Туреччини» ми робимо оцінку туристичної інфраструктури Туреччини, ступінь її розвитку та подальші перспективи. У третьому розділі «Порівняльна характеристика курортної зони Південного берегу Криму і Туреччини» ми надаємо розгорнуту порівняльну характеристику курортної зони Південного берегу Криму і Туреччини.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ТУРЕЧЧИНИ
Туризм, це сектор який існує в залежності в першу чергу від наявності природних, культурних та історичних ресурсів. Туреччина, що володіє унікальним поєднанням середземноморського клімату, природного різноманіття і багатством історичної спадщини, пропонує унікальні можливості для туризму, як зимового, так і літнього.
Загальні відомості. Турецька Республіка, зі столицею Анкара, розташована у двох частинах світу - в Європі (Східна Фракія) та Азії (Анатолія і півострів Мала Азія). Туреччина - досить велика за площею і чисельністю населення країна - 779,5 тис. км2 і близько 77 млн. осіб. Державна мова - турецька. Грошова одиниця - турецька ліра [24, с. 158].
Географічне положення. Туреччина - євразійська держава, оскільки знаходиться у двох частинах світу - Азії та Європі. Вони відділені одна від одної Мармуровим морем і протоками Босфор і Дарданелли. Близько 97 % території країни розміщується на півострові Мала Азія. Північ, захід і південь Туреччини омивається водами Чорного та Середземного моря. На північному сході Туреччина межує з Грузією, Вірменією та Азербайджаном, на сході - з Іраном, на південному сході - з Іраком і Сирією, на північному заході - з Грецією та Болгарією. У цілому географічне положення країни можна оцінити як сприятливе для соціально-економічного розвитку.
Країна у цілому має вигідне геотуристичне положення за рахунок розташування у зоні взаємодії кількох великих культур: еллінської, християнської та ісламської, що створило унікальний культурний світ, близькості до європейського споживчого туристичного ринку, розташування окремих районів у комфортних погодно-кліматичних умовах, ландшафтного різноманіття. Негативною рисою геотуристичного положення Туреччини є розташування її території у зоні підвищеної сейсмічності [24, с. 159].
Історія виникнення та розвитку. В XI ст. н. є. турки-сельджуки завоювали значну частину сучасної Туреччини, створивши Конійський султанат. У XIV ст. виникла Османська держава. Постійна її експансія привела до створення великої багатонаціональної імперії (Османської), яка у XVI ст. пережила розквіт і згодом поступово занепала. Вона захопила значні землі в Європі, перетворившись у типову євразійську державу.
В результаті нападів на українські землі звідси було вивезено сотні тисяч бранців. Українці-мусульмани стали основою найбоєздатніших загонів турецької армії та навіть імператорами.
Після революції 1908 р. брала участь у Першій світовій війні на боці Німеччини. Після поразки втратила більшість національних околиць. Виник турецький національний рух під проводом К. Ататюрка, в результаті чого у 1922 р. було ліквідовано халіфат, а у 1923 р. Туреччина стала республікою. Після Другої світової війни стала членом НАТО (1955 p.). З 1964 p. Туреччина асоційований член ЄЕС. У 1974 р. окупувала північну частину Кіпру. В 1960 та 1980 pp. пережила два військові перевороти. У 1984 р. була відновлена парламентська демократія та діяльність політичних партій. Незважаючи на те, що на сході Туреччини багато десятиліть триває партизанська війна курдів за створення незалежної держави, отримала дозвіл на майбутній вступ до Європейського Союзу.
В Туреччині відбувається постійна боротьба євро-інтеграційних ідей із ідеологією ісламського фундаменталізму. Освічені військові виступають за світський характер держави [10, с. 124].
Державний устій і форма правління. Туреччина - унітарна держава, президентська республіка. Адміністративно-територіальний поділ - 8 районів. Глава держави - президент. Його обирає парламент терміном на 7 років. Законодавча влада належить Великим національним зборам. Вони обираються на 5 років. Виконавча влада зосереджена в руках президента й уряду на чолі з прем'єр-міністром.
Природні умови та ресурси. Туреччина - переважно гірська країна. На заході її азійської частини знаходиться Малоазіатське нагір'я, на півдні - гори Тавр, на сході - Вірменське нагір'я. Це молода складчаста область, де період гороутворення ще не закінчився, тому часто бувають руйнівні землетруси. Найвища вершина - гора Великий Арарат (5165 м).
Клімат Туреччини субтропічний. Далі від узбережжя морів клімат стає континентальним. Змінюється температура й залежно від висоти місцевості: влітку коливається від +24 °С на північному узбережжі до +32 °С на південному, взимку температура найхолоднішого місяця змінюється від +5 °С до+10 °С. Внутрішні плоскогір'я влітку мають температуру повітря +15 °С, +22 °С, взимку - від 0 °С до -5 °С [10, с. 125].
Річки Туреччини належать до басейнів різних морів і океанів та зазвичай маловодні. Влітку вони дуже міліють, а деякі й пересихають. На сході та у внутрішніх районах багато озер. Найбільші з них - Туз і Ван є солоними.
Ґрунтовий покрив країни доволі різноманітний. У внутрішніх районах поширені сірі та світло-бурі ґрунти напівпустель. Коричневі ґрунти переважають у прибережних частинах. На Вірменському нагір'ї трапляються чорноземи. У зоні вологих субтропіків, поблизу грузинського кордону, де випадає до 3000 мм опадів на рік, знаходяться червоноземи.
Рослинний і тваринний світ Туреччини також розмаїтий. Узбережна зона сухих субтропіків вкрита жорстколистими лісами та чагарниками. Підвищені гірські ділянки внутрішньої частини вкриті хвойними та листяними лісами. Понижені ділянки мають рослинність сухих степів і напівпустель. Серед тварин переважають представники гірської фауни (безоарові цапи, дикі барани). У лісах трапляються козулі, благородні олені, кабани, шакали, вовки, смугасті гієни. Біля кордонів з Сирією водяться газелі та рідкісні дикі віслюки-онагри.
Найбільшим природно-ресурсним потенціалом Туреччини є рекреаційні ресурси. Серед корисних копалин переважають руди кольорових металів: хромітові, уранові, ртутні, вольфрамові тощо. Є запаси вугілля та нафти.
Населення. Середня густота населення перевищує 85 осіб на 1 км2. По території країни воно розміщене дуже нерівномірно: у приморських районах -100 осіб на 1 км2, у внутрішніх напівпустельних - менше 10 осіб. На сході та півдні є кочові та напівкочові племена курдів і арабів. Міське населення перевищує 72 %. Найбільшими містами, крім столиці, є Стамбул (понад 8 млн. осіб), Ізмір (2 млн.), Бурса (1,1 млн.), Адана (1,1 млн. осіб). Близько 90 % населення - турки, 7 % - курди. На території Туреччини живуть також араби, черкеси, вірмени, греки.
Господарство. Туреччина є індустріально-аграрною країною з середнім рівнем розвитку економіки. На промисловість припадає близько 27 % ВНП, на сільське господарство - понад 15 %. Випереджаючими темпами розвиваються торгівля та міжнародний туризм [10, с. 125-126].
Донині у структурі індустріального виробництва провідні місця займають харчова та легка промисловість. Однак їх частка постійно зменшується. Харчова промисловість доволі диверсифікована. Основними її галузями є борошномельна, цукрова, спиртова, олійницька, тютюнова та консервна. В легкій промисловості переважають невеликі підприємства та майстерні.
Розвинута видобувна промисловість (кам'яне та буре вугілля, мідна, хромова, марганцева руди). На цій основі працює 3 заводи чорної металургії та декілька підприємств з виплавки кольорових металів.
Швидкими темпами розвивається машинобудування, його галузева та територіальна структура постійно ускладнюються. Туреччина випускає автомобілі, трактори, судна, верстати, електромотори, сільськогосподарські машини, електро- та радіотехнічні товари. У країні декілька нафтопереробних заводів і підприємств з виробництва цементу.
У сільському господарстві переважає рослинництво, де створюється майже 2/3 всієї продукції. Провідні сільськогосподарські культури - зернові. За обсягами вирощування пшениці Туреччина посідає 7-ме місце у світі. До першої десятки країн світу входить вона і за збиранням оливок, бавовни та чаю. Вирощуються також ячмінь, цитрусові, виноград, овочі, фрукти, тютюн. За поголів'ям великої рогатої худоби та овець Туреччина посідає 6-те місце у світі. В країні понад 10 млн. кіз. Серед них знамениті ангорські кози, які дають мохерову вовну.
У Туреччині швидко розвивається транспорт, але густота транспортної інфраструктури залишається все ще недостатньою. Протяжність залізничних магістралей перевищує 8 тис. км, автомобільних доріг - 60 тис. км. Зв'язок між азійською та європейською частинами країни забезпечує міст через Босфор у Стамбулі. Найбільші морські порти Стамбул, Ізмір, Іскандерун, Самсун знаходяться на узбережжі Чорного моря.
Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою освітою в Туреччині є 6 класів. Понад 80 % її громадян є письменними. На 100 тис. осіб населення припадає 1569 студентів. У країні понад 60 університетів. Найбільші і найпрестижніші з них у Стамбулі та Анкарі. Багато турецьких студентів навчаються і в Україні. У Туреччині багато історико-культурних пам'яток світового значення, таких як руїни Трої, Ефес - священне місто християн, історико-культурна спадщина Стародавньої Греції та Риму, Візантії, Османської імперії.
У Туреччині понад 5 млн. безробітних. Більш як 2 млн. осіб працюють за кордоном, переважно у Німеччині. Середня тривалість життя жінок становить у середньому 74 роки, чоловіків - 69 [24, с. 129].
Як один із варіантів міжнародної спеціалізації країни виступає туризм. У Туреччині розташована велика кількість екологічно чистих курортів, що поєднують, у більшості випадків, відносну дешевизну та висококласний сервіс. Розвиток туризму в Туреччині, комфортний відпочинок приваблюють сюди туристів з європейських країн, особливо із Німеччини та Росії. Окрім того, турки споконвіку вважаються добрими торговцями, і туристи можуть робити тут вигідні і порівняно дешеві покупки. Це приваблює сюди подорожуючих із багатьох країн. До найбільш відомих курортів належить Анталія, Аланія, Белек, Кемер, Сіде, Мармарис, Кушадаси та ін.
У готелях на турецьких курортах відпочинок часто поєднується з різноманітними екскурсійними програмами, ярмарками і виставками.
Кемер розташований на схилах Таруських гір, які близько підступають до моря. Соснові ліси, зручні пляжі, сонце, мережа сучасних готелів і клубів роблять відпочинок комфортним. Неподалік Кемера знаходяться руїни античного міста Олімп, заснованого у середині I тис. до н. е.
Курортний центр Фетхіє розташований біля підніжжя гір, вкритих сосновими та кедровими лісами. Фетхіє знаходиться в зоні сейсмічної активності. У його околицях у 1956 і 1957 роках відбулося два сильних землетруси.
Популярним місцем відпочинку є район Кушадаси на узбережжі Егейського моря. На його території розташований національний парк Ділек - місце гніздування різних видів птахів і життя тварин у природних умовах. Неподалік від міста розташовані відкриті після археологічних розкопок давньогрецькі міста Ефес і Прієна. Одна з туристичних принад району - гарячі мінеральні джерела [16, с. 84].
Унікальне поєднання природної і культурно-історичної пам'ятки світового рівня пізнавальної цінності перетворили Памуккале на одне із найбільш відвідуваних місць країни. Памуккале у перекладі із турецької означає «бавовняна фортеця». У цьому мальовничому місці дія гарячих джерел привела до утворення вапняних відкладень химерної форми і білосніжного кольору. Туристи милуються незвичайним видовищем і купаються у «басейні Клеопатри», вода якого містить мінеральні солі. Неподалік джерел знаходяться руїни античного міста Ієраполь, яке виникло у ІІ тис. до н. е. На сьогодні туристи мають можливість бачити добре збережені давньогрецькі будівлі: некрополь, театр, храм Аполлона, мартирій св. Філіпа.
Мармаріс знаходиться на межі Егейського і Середземного морів. Він виріс на місці давнього міста Фіскос. Тому тут пам'ятники давньої архітектури поєднуються із ультрасучасними будівлями. Ще одна цінність курорту - ліси, які займають більше половини території Мармарісу.
Популярний курорт Аланію, який виріс на місці античного піратського Коракесіону, називають «містом бананів і німців». Так повелося, що у другій половині ХХ ст. багато аланців працювали в Німеччині. Заробивши грошей, вони поверталися до рідного міста, купували земельні ділянки, де вирощувалися банани і будували готелі. На відпочинок вони запрошували своїх колишніх роботодавців і колег по роботі. Нині влітку до Аланії приїжджають туристи із різних країн світу. Окрім моря і сонця, вони мають можливість оглянути цікаві пам'ятки природи й архітектури: печеру Дамлаташ, відвідування якої корисне хворим на астму, фортецю ХІІ ст. та ін.
Анталія - найбільш відвідуваний літній курорт країни. В околицях міста і в ньому самому розташовані сотні готелів, більшість з яких надають повний цикл туристичного обслуговування: проживання, харчування, пляжі, басейни, розваги, спортивні комплекси, екскурсії, оренда автомобілів. У межах одноденної поїздки від міста, заснованого у II ст. до н.е. (Атталія Памфільська) розташовані:
- Міри Лікійські - античне місто, в якому служив настоятелем собору св. Микола (Угодник), чий образ в європейському фольклорі з часом трансформувався в образ Санта Клауса;
- Кекова - мальовнича бухта з наполовину затопленим містом візантійської епохи;
- Фазеля - римське місто, центр виробництва косметичної продукції античності;
- Сіде - римське місто, «піратська республіка» давнини;
- Аспендос - римське місто, відомий прекрасно збереженим античним театром, що використовується за призначенням і в наші дні;
- Перга - античне місто, один з центрів розповсюдження християнства в Римській імперії [10, с. 133].
- Фетхіє - туристичне містечко на березі мальовничої бухти на кордоні древніх областей Лікія і Карія. Відомий скельними гробницями і прекрасними пляжами. Користується великою популярністю в основному у туристів із Західної Європи. Велика частина готелів - «клубні». В околицях Фетхіє, крім Мир Лікійських і затоки Кекова можна відвідати:
- «Мертве море» - красива бухта, в якій практично ніколи не буває хвиль;
- Річка Даламан - історико-природний заповідник, місце проживання унікальних морських і річкових черепах, центр грязелікування.
Мармаріс - туристичне містечко, розташоване на березі мальовничої затоки в оточенні реліктових соснових лісів. Крім поїздки на грецький Родос, популярністю користуються екскурсії по р. Даламан, на «острів Клеопатри» (пляж з дивним піском, нібито завезеним з Єгипту), в стародавні лікійські Каунос і Ксанф, в Бодрум.
Бодрум (древній Галікарнас - столиця античної Карії) - батьківщина «батька Історії» Геродота, місцезнаходження одного з «семи чудес світу» Галікарнаського мавзолею, в середні віки - основна база ордена лицарів-іонітів (прекрасно зберігся їхній замок, перетворений на музей). У наш час -популярний серед європейської молоді та місцевої «богеми» курорт країни. Одноденні поїздки на грецький Кос. Цікавими і пізнавальними можуть стати екскурсії в:
- Дідіми - давньоримський оракул гігантського храму Аполлона;
- Мілет - античне місто, центр науки і культури давнини.
- Кушадаси - туристичний містечко на березі бухти, посеред якої на острові височіє середньовічна фортеця, сьогодні стала одним великим рестораном [21, с. 92].
Найбільший інтерес в околицях представляють:
- Національний парк, що славиться своїм пляжем і сосновим бором;
- Ефес - один з найзначніших міст античності, місця розташування ще одного «дива світу» - храму Артеміди, один з центрів розповсюдження християнства в Стародавньому світі. Неподалік - каплиця Богородиці, де вона, за деякими переказами, провела останні роки земного життя, опікувана ап. Іоанном, усипальниця якого знаходиться тут же;
- Ізмір (стародавня Смірна) - третій за величиною місто Туреччини, що претендує на те, щоб називатися батьківщиною Гомера, розташований на березі затоки, колись знаходився під контролем гармат середньовічної фортеці, всередині якої тепер розбитий парк;
- Сарди - столиця стародавнього лидійського царства.
- Памуккале - унікальний історико-природний заповідник поблизу м. Денізлі, що славиться гарячими цілющими джерелами (відведення води від яких здійснили на сьогодні практично всі місцеві готелі), соляними обривами і кавернами. Інтерес представляють руїни давньоримського Гієраполі з усипальницею ап. Пилипа. Цікавою може стати поїздка в Афродісія - античний центр ремесел і мистецтв [21, с. 93].
- Каппадокія - так у давнину називалася область навколо сучасного м. Невшехір, відома своїми фантастичними скельними пейзажами, що утворилися в результаті вулканічних і тектонічних процесів, підземними «містами», історія яких губиться в далекій давнині, а також десятками скельних церков, створених першими християнськими громадами, ховалися в цих краях від переслідувань.
Стамбул - найбільше місто Туреччини, її промисловий, торговий, науковий і культурний центр. Заснований в VII ст. до н.е., місто встигло побувати столицею Римської, Візантійської, Латинської і Османської імперій. Про всі визначні пам'ятки його тут розповісти неможливо, тому ми обмежимося лише найбільш відвідуваними туристами.
Топкапи - султанський палац (середина XV - середина XIX ст.), Що представляє собою комплекс житлових і адміністративних будівель. Велику увагу туристи приділяють експозиції султанської скарбниці, гарему, сховища релігійних реліквій;
Айя-Софія - починаючи з VI ст. н.е. - Кафедральний собор Константинополя, після завоювання міста турками перетворений на мечеть. З 1935 р. - музей [21, с. 94].
Блакитна мечеть (Султан Ахмет) - кафедральна мечеть Стамбула, єдина в світі мечеть з 6 мінаретами;
Критий ринок - знаменитий торговий комплекс XV в;
Археологічний музей - має у своєму розпорядженні багатющою колекцією давньосхідних і античних експонатів;
Церква Хору (Кахріе Джамі) - музей візантійської мозаїки;
Румелі Хісар - фортеця XVв. на березі Босфору, споруджена турками для блокування обложеного міста.
В околицях міста популярністю користуються термальні джерела Яловий, Принцеві острова, курортний Кільос, давня Троя, війна за яку була оспівана Гомером.
Завдяки мальовничим лагунам, затокам та холодним річкам дуже великою популярністю користується в Туреччині водний спорт. Це, насамперед прогулянки на яхтах по лагунам, катання на каяках у гірських річках та підводне плавання у бухтах Егейського моря.
Крім цього, хоча ми звикли що Туреччина - це країна літнього відпочинку, але ній є всі умови для горнолижного спорту. Більша частина трас у турецьких горах «м'яка» і підходить навіть для початківців. Відомі такі лижні курорти - Улудаг, Карталкая, Паландокен, Ерджиєс, Сарикамиш, Сакликент.
Таким чином, ми бачимо, що туристичні ресурси Туреччини, є досить різноманітні і перспективні для розвитку туризму. Саме тому, Туреччина - це один з найбільш відвідуваних туристами країн світу. Щорічно відзначається збільшення числа відпочиваючих. Приплив туристів цілком закономірним, якщо врахувати те, що курорти Туреччини одні з найкрасивіших і найдешевших у світі.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТУРЕЧЧИНИ
В умовах економічних змін туристична індустрія стикається з багатьма проблемами. Як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі успішність розвитку туристичної індустрії визначається перш за все збалансованістю різних напрямків цього розвитку.
У цьому аспекті важко недооцінити величезну роль інфраструктури, яку для туристичної галузі мають комунікації, транспортні послуги, інженерні споруди, дороги, суміжні підприємства індустрії туризму, які забезпечують нормальний доступ туристів до туристичних ресурсів, їх належне використання в цілях туризму, а також забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму.
Туристична інфраструктура - це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють свого роду роль, яка зв'язує різні сектори туристичної галузі, включаючи кінцевого споживача та початкове визначені процесом становлення індустріального, а згодом - постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них [14, с. 180].
Туреччина взагалі характеризується сучасною та розвиненою туристичною інфраструктурою, і саме це є причиною того, що вона міцно тримає лідерство в українських туристів. Ця країна асоціюється з системою all inclusive, а також з можливістю відпочинку на будь-який гаманець - як шикарного, так і економічного. Зручні та чисті пляжі і море, прекрасна національна кухня, багата екскурсійна програма і всіляка анімація на території готелів - все це забезпечує відпочинок в Туреччині, якого бажає клієнт.
Транспорт та комунікації. У Туреччині два міжнародних аеропорти - Анталія та Ататюрк. Аеропорт Анталія розташований в 13.1 км на схід від центру міста Анталія. Аеропорт є основним місцем прибуття туристів на курорти, розташовані по середземноморського узбережжя країни. Аеропорт великий і сучасний, він приймає майже 19 млн. пасажирів щорічно, у тому числі понад 16 млн. міжнародних пасажирів. Аеропорт має два міжнародних термінали (TER1, TER2) і один внутрішній (Dэю Hatlar). З огляду на прогноз, на основі даних пікових місяців, то теоретично, максимальна пропускна спроможність аеропорту складає 35 млн. осіб на рік.
Аеропорт Ататюрк розташований у європейській частині міста в 24 км на захід від площі Султанахмет. Має три термінала: міжнародний (Terminal A), внутрішній (Terminal B) і вантажний (Terminal C). Міжнародний термінал побудований в 2001, внутрішній термінал - у 1970-х рр. Міжнародний і внутрішній термінали з'єднані між собою підземним переходом. Обладнаний траволатором. Поблизу аеропорту розташовані кілька готелів.
Відкритий в 2001 році, міжнародний термінал - це комфортний, ефективний і сучасний термінал. Будинками аеропорту управляє компанія TAV (Tepe-Akfen-Ventures) з січня 2000, яка інвестувала 600 млн. US $ з 1998, в розвиток аеропорту. У 2005 році TAV виграла тендер на управління аеропортом протягом 15.5 років. [16, с. 71].
Безкоштовний мобільний зв'язок Wireless LAN доступний в залі міжнародного прибуття (після перетину митного контролю), і в залі міжнародного відбуття (після зони паспортного контролю). В аеропорту є готель, який пов'язаний з терміналом. Крім того, в 5-мильному радіусі від аеропорту представлені готелі світових готельних мереж - SAS Radisson, Ренесанс Марріотт, Холлідей Інтт Аеропорт, Чотири Сезони і Шератон.
Внутрішнє пасажирське авіасполучення в Туреччині розвинуто відмінно. Авіакомпанія Turkish Airlines здійснює регулярні рейси між наступними містами: Стамбул, Анкара, Анталія, Іспарта, Чанаккале, Ізмір, Бодрум, Денізлі, Даламан, Конья, Адана, Кайсері, Самсун, Сиваш, Малатья, Газіантеп, Урфа, Діярбакир, Батман, Сірт, Ван, Маш, Ерзурум, Трабзон, Карс і Ерзінчан. Крім того, виконуються щоденні рейси зі Стамбула, Анталії і Адани на Північний Кіпр.
Інші авіаперевізники на внутрішніх лініях: Onur Air, Atlas Jet, Air Istanbul. Всі вони виконують польоти за тими ж напрямками, що і національний авіаперевізник. Вартість перельотів порівняно висока: вона коливається в межах $ 75-120 в одну сторону на кожному з напрямів.
Дороги в південно-західній Туреччині й у туристичних центрах відрізняються високою якістю. Швидкісні обмеження в місті - 50 км / год, за містом - 90 км / ч. Рух правосторонній.
Автобусне сполучення в Туреччині розвинуто відмінно та характеризується високою якістю. Переважна більшість автобусів сучасні, чисті, обладнані кондиціонерами та біотуалетами. Автобусне сполучення швидше і ефективніше залізничного, особливо на малі й середні відстані.
В останні роки в результаті різкого зростання цін на бензин поїздка на автобусі подорожчала, за тарифами цілком відповідна аналогам в Західній Європі. Наприклад, подорож зі Стамбула в Анкару, яке в 2006 році коштувала всього $ 15, в даний час обійдеться в $ 25-28. А подорож на автобусі через всю країну, наприклад, із Стамбула в напрямку кордону з Сирією, обійдеться в $ 60-70, що трохи дешевше авіаперельоту в тому ж напрямку.
Самим популярним транспортом у Туреччині є автобуси і мінібуси (долмуши). Середня вартість квитка в місті - близько $ 0,5. У Стамбулі і в Анкарі квитки слід купувати заздалегідь в газетних кіосках. У Мармарісі, Антальї, Аланьї, Бодрумі і багатьох інших містах проїзд оплачується безпосередньо водієві при виході з автобуса. Долмуши зупиняються в будь-якому місці на вимогу пасажира, автобуси - тільки на зупинках [10, с. 136].
Таксі достатньо широко поширені і досить дешеві, середня вартість 1 км різна в різних регіонах (оплата повинна проводитися тільки по таксометру). У нічний час діє подвійний тариф. Додаткова плата за замовлення таксі по телефону не стягується. При переїзді через Босфор пасажири зазвичай платять дорожній податок.
У Стамбулі діють метро, трамваї і монорейкова дорога. Для туриста інтерес може представляти лише лінія, що зв'язує аеропорт Ататюрка з центром міста. За півгодини, прямо з будівлі аеровокзалу пасажири потрапляють до головних визначних пам'яток Стамбула. Інші лінії ведуть з центру в спальні райони, малоцікаві для туриста.
Залізнична дорога (ТЗ Devlet Demiryollari, TCDD, DDY) пов'язує багато міст Туреччини, але подорож поїздом займає, як правило, значно більше часу, ніж на автобусі. Швидкісні потяги (mavi tren, ekspres або mototren) між Анкарою, Стамбулі та Ізмірі комфортабельні і лише трохи дорожче, ніж автобуси. Квитки на всі швидкісні поїзди потрібно замовляти або купувати заздалегідь. Діє ряд знижок: на квитки туди і назад - до 20%, для студентів та подружніх пар - від 20 до 30% і т. д.
Вагони поділяються на кілька видів: «Pulman» - сидячі місця, «Yataklэ» - двомісне купе підвищеної комфортності, «Kuєetli» - чотирьохмісне купе, «Kompartэmanlэ» - чотирьохмісне сидяче купе [10, с. 137]
В даний час у зв'язку з різким підвищенням тарифів на автобусні перевезення поїзд стає досить зручним і недорогим способом пересування по країні. Число ліній розширюється з кожним роком, зростає і швидкість пересування.
Оренда автомобіля У Туреччині не представляє труднощів, у країні представлені основні світові компанії з оренди автомобілів. Можна знайти безліч компаній, що пропонують послуги з оренди транспортних засобів (аж до мопедів і мотоциклів). Приблизні ціни в Стамбулі - від $ 42 на день і $ 264 на тиждень за машину економ-класу. Пробіг не обмежується. Нижня вікова межа, з якої дозволяється оренда транспортного засобу - 19 років, машину середнього класу - 24 роки, вищого - 27 років. Оренда через служби готелю спрощена.
Отже, транспортне сполучення у Туреччині характеризується високою якістю та досить великим асортиментом вибору.
Курорти та готельне господарство. Буквально 99% всіх готелів працюють за системою «все включено». Специфіка відпочинку в Туреччині: всі розваги - на території готелю, тому інфраструктура в них широко розвинена, багато послуг пропонується безкоштовно. Розрахункова година в готелях - 12:00. Форма оплати у всіх готелях різна. В одних туристові в день прибуття видають магнітну картку, яку «прокатують» через кард-рідер при наданні платних послуг на території готелю - загальний рахунок буде роздрукований напередодні від'їзду. У інших діє система чеків (після кожної наданої послуги турист підписує чек на певну суму). Щоб уникнути непорозумінь ці квитанції краще всього зберігати до кінця перебування в готелі. Деякі послуги оплачуються готівкою.
Аланья.
Відстань від готелів до аеропорту в Анталії - від 90 до 140 км. Переважають економічні варіанти проживання (ціни на номери в готелях тут найнижчі по країні). Багато готелів знаходяться через дорогу від пляжу. Території готелів невеликі. Більшість готелів закривається на зиму.
Анталія.
Готелі в Анталії в основній масі - міського типу. Одні, розташовані в районі Коньяалті, користуються муніципальним пляжем з крупною білою галькою, інші, що знаходяться в центральній скелястій частині, використовують пляжі-платформи. Треті ж, побудовані в районі Лара, мають свої піщані пляжі. На відміну від більшості інших турецьких курортів, розваги тут не зосереджені лише в готелях: у місті їх завжди можна знайти в достатній кількості.
Белек.
Відстань від аеропорту Анталії до готелів Белека - 20-40 км. У Белеке практично немає «трьохззірочкових», тільки готелі 4-5*. Більшість має велику територію і розташовані на першій лінії. Є готелі, що працюють цілий рік. В основному це престижні фешенебельні готелі та клуби з оригінальною архітектурою, обладнані за останнім словом готельного комфорту. Практично всі розваги зосереджені в готелях. Майже у всіх готелях є свої поля для гольфу і все необхідне для занять верховою їздою [21, с. 119].
Бодрум.
Бодрум знаходиться як би в природному котловані, на стінах якого «драбинкою» розташована більшість готелів. На території дорогих готелів навіть працюють спеціальні ліфти, спускають туристів з верхніх «ярусів» до моря. На курорті є і зовсім скромні хостели, і фешенебельні готелі. У більшості працюють дитячі майданчики і клуби з кваліфікованими вихователями. Всі готелі розташовані не далі 25 км від центру міста Бодрум.
Кемер.
Відстань від аеропорту Анталії до готелів Кемера - 40-70 км. Більшість з них має велику територію, розташоване на першій лінії і працює цілий рік.
Мармаріс і Ічмелер.
Більшість готелів Мармаріса і Ічмелера - міського типу, є чотирьох-шести поверхові корпуси з невеликою територією, розташовані в декілька ліній паралельно морю. Багато міських готелі Мармаріса працюють за системою «напівпансіон». Клубні готелі з великою територією розташовуються або за Мармариісом у найближчих селищах Хісароню або Турунч, або в парковій зоні між Мармарис і Ічмелер. У цих готелях є і корпуси, і бунгало.
Мармаріс вважається за молодіжний курорт, де життя кипить і вдень і вночі. На відміну від тих же Кемера або Белека, де всі розваги зосереджені в готелях, а до міста потрібно добиратися на транспорті, більшість готелів Мармаріса зосереджено в самому містечку. Мало хто з них мають власні пляжі, а ціни на проживання тут трохи вище, ніж, скажімо, в Аланьї. Туристи розважаються і витрачають гроші в основному поза готелю.
Як правило, готелі в центрі міста - «трьохзірочокві», і чим вище рівень, тим далі готель від центру [21, с. 121-122].
Сіде.
Відстань від аеропорту Анталії до готелів Сіде - 50-70 км. Є готелі на будь-який смак: від багатоповерхових високорівневих комплексів до так званих «апартотелей».
Фетхіє
Умовно курорт Фетхіє ділиться на дві частини. На одній знаходяться кращі турецькі готелі, що пропонують дорогий, елітний відпочинок. Кожен готель розташований у своїй бухті. Всі розваги зосереджені в готелях, до міста Фетхіє - 35 хвилин їзди. Друга частина Фетхіє - бухта Олуденіз (Olu Deniz), в якій розташовано близько 50 готелів.
Надамо характеристику п'яти найкращим готелям Туреччини.
Готель Villa Mahal, Калкан. Це яскравий каскадний готель з білого каменю в Анталії. Готель Villa Mahal - це гарне місце відпочинку після запальних вечірок у Стамбулі. Мальовничі околиці контрастують з простотою дизайну. Стіни білі, меблі сувора, зате вікна великі, тому що головне - вид на море. На території Villa Mahal розташована тераса для коктейлів і безкрайній басейн.
Готель Yunak Evleri, Каппадокія. Yunak Evleri знаходиться у вулканічному ландшафті і являє собою лабіринт з 27 номерів, зовнішній вигляд яких скопійований з V століття н.е. Печерна старовина контрастує з шиком - дзеркала прикрашені черепашками, підлогу зроблено з дорогих порід дерева. І, звичайно ж, доісторичний зовнішній вигляд готелю не погіршує джакузі тераси для кожного номера. Одна ніч на двох коштує $ 130.
Готель Hillside Su, Анталія. Зовнішній вигляд готелю виконаний у футуристичному дусі, і багато дизайнерів називають Hillside Su самим стильним готелем в Туреччині. Hillside Su - це той випадок, коли навіть великий готель може бути названий ексклюзивним. 294 номери розташовані в різнокольорових блоках і яскраво прикрашені лампочками і дзеркалами. На території готелю є турецькі лазні і приватний пляж. Найдешевший номер на двох коштує $ 292 [18, с. 99].
Готель Bentley Hotel, Стамбул. Строгий дизайн Bentley Hotel являє собою антипод яскравому та гучного стамбульського базару, розташованому неподалік. Спокійний світло, великі простори, чіткі лінії - готель є оплотом європейського спокою в шумному східному місті. Основні кольори дизайну: кавовий, бежевий і темне дерево. Всього в Bentley Hotel 40 однокімнатних номерів і 10 сьютов. Номер на двох коштує від $ 180.
Готель Ev, Бодрум. Готель Ev спроектував турецький архітектор Ерен Талу. Він спробував стерти межу між будинком і готелем і втілити в життя мрію про часту життя в межах багатолюдного інтернаціонального готелю. У Ev всього 48 номерів, і всі вони наповнені теплом і світлом. Єдине яскрава пляма в кожній кімнаті - букет свіжих квітів. І в кожному номері є кухня як нагадування про будинок. І на такій маленькій території в готелі розташовані вісім басейнів.
У Туреччині є також всі умови для катання гірськолижників будь-якого рівня.
Бурса - Улудаг.
Розташований в 36 км на півдні від Бурси, Улудаг є найпопулярнішим центром зимових видів спорту. Лижний центр Улудаг складається з двох окремих територій (перший і другий райони розвитку). Інвестиції в першому районі розвитку вже завершені. На території другого району, оголошеного у 1986 році туристичним центром розвитку створено 11 туристичних комплексів на 3300 місць, ще 11 комплексів передані інвесторам.
До Національного парку Улудаг можна дістатися як автодорогою, так і канатною дорогою. Від Лижного Центру до Бурси 40 хвилин їзди на автомобілі, до аеропорту 60 хвилин. Протяжність дороги від центру міста до входу в Національний Парк 22 км., Відстань між Національним Парком і готельним комплексом 12 км. Дорога до Лижного Центру займає в середньому 1.5 години.
Всього функціонують 4 лінії канатної дороги: по дві лінії: між Бурса і Каді Яйла (1235 м.) і між Каді Яйла і Сарі Алан (1621 м.). На кожній лінії працюють 30 місцеві кабіни. Між Сари Алан і районом готелів 7 км. Також влітку з Сари Алан на Чобан Кая (1750 м) можна відправитися за допомогою канатної дороги [24, с. 145].
Для проживання тут розташовано 27 туристичних баз, з яких 12 знаходиться у суспільному, а 15 у приватній власності, мають місткістю більше ніж 3000 ліжок. Функціонують торговий центр, кафетерії, бари і медпункт. Тут можна придбати й орендувати лижні приналежності, а також скористатися послугами платного тренера.
У районі готелів знаходиться 15 механічних споруд, з них 8 канатних доріг, 7 підйомників із загальною пропускною здатністю 11.000 чол. / год. Є 13 різних майданчиків.
Карталкая
Лижний центр Карталкая знаходиться в західному районі чорноморського узбережжя, на південному сході від обласного центру Болу, на горах Кероглу. Тут дуже підходящі умови для альпійських лиж, лижного кросу (Cross-Country) і лижних турів. Відстань до центру міста Болу 54 км., до автотраси до Анкари 28 км. Відстань від Болу до аеропорту Есенбога в Анкарі 220 км, до Стамбульського аеропорту Ататюрк 275 км. Тривалість маршруту від центру міста до лижного центру на приватному транспорті або автобусом 45 хвилин. Є пасажирські автобуси і мікроавтобуси. Також більшість готелів організовують трансфери для своїх постояльців.
Загальна місткість двох перебувають тут пансіонів 1005 осіб. У готелях є їдальня, плавальний басейн, диско-бар і ігровий салон. Загальна пропускна здатність 11 витягів, з яких 2 канатних дороги, 6 підйомників та 3 дитячих ліфта, 6000 осіб / год. Загальна протяжність 12 майданчиків 20 км.
У Ерзурум з Анкари і Стамбула щодня здійснюють свої рейси літаки. Лижний центр знаходиться у видаленні 5 км. від центру Ерзурум. До аеропорту ж всього 10 хвилин їзди. Під час всього зимового сезону з центру міста здійснює рейси пасажирський автобус. [24, с. 146].
Тут є 4 та 5 зіркові готельні комплекси, лижний будиночок, цілодобові закладу та їдальні. Надаються послуги з навчання катання на лижах та оренди лижного спорядження.
Паландокен.
Траси лижного центру Паландокен займають гідне місце серед найбільш довгих і крутих лижних трас світу. Загальна протяжність лижних трас становить 28 км., З них найдовша траса одно 12 км. На горі Паландокен є дві зареєстровані лижні траси для змагань по слалому і великому слалому, різниця висоти на старті і фініші яких дорівнює 1000 м. (Траса Еждер і Капликая). У лижному центрі функціонують 5 канатних доріг (загальна пропускна здатність 4500 чол / год), 1 підйомник (300 чол / год), 2 дитячих ліфта (1800 чол / год) і 1 гондольний ліфт (1500 чол / год).
Ерджієс.
Найвища вершина Середньої Анатолії гора Ерджієс (3916 м.) підноситься в 25 км на півдні від Кайсері. Верхня частина гори це - згаслий вулкан, який цілий рік покритий снігом. У північній частині гори знаходиться льодовик завдовжки 1 км. Лижний центр знаходиться на північних схилах, на плато Текір. Крім лижного комплексу, гора Ерджієс є однією з важливих гір у країні, де можна зайнятися альпінізмом.
Тривалість дороги до лижних баз від найближчого аеропорту (Кайсері-Еркілет) на автобусі 40 хвилин, від центру міста 30 хвилин. Від центру Кайсері до лижного комплексу можна дістатися приватним транспортом. Також багато готелів організовують поїздки для своїх клієнтів.
Тут знаходиться один готель і гостьові будинки 4-х держав. Можна скористатися послугами їдальні, бару, плавального басейну, інструктора, а також орендувати лижне спорядження. Також є великий кафетерій та медичний пункт.
У лижному центрі знаходиться 3 механічних споруди, з них 1 канатна дорога і 2 підйомника із загальною пропускною здатністю 1905 осіб / год.
Карс - Сарикамиш [24, с. 146-147].
Знаходиться в Східній Анатолії, на південно-заході від провінції Карс-Сарикамиш. Розташований на висоті 2634 м над рівнем моря в 55 км від Карса в провінції Сарикамиш на горі Чамурлу.
Лижний Центр Сарикамиш розташований в 50 км від аеропорту м. Карса, і в 60 км від центру міста. До лижних баз від найближчих аеропортів (аеропорт м. Карса - 40 хвилин., Аеропорт м. Ерзурум 90 хвилин) можна дістатися на автобусі. З центру міста до лижних баз можна дістатися приватним транспортом.
У лижному центрі є хостели, 2 з яких є державними гостьовими будинками. Тут є можливість скористатися послугами інструкторів і взяти лижне спорядження в прокат. Надаються послуги першої допомоги, забезпечення безпеки та медицини.Використовуються пансіони і лікарні провінції Сарикамиш. Також використовується військова злітно-посадкова вертолітний майданчик.
У Лижному Центрі Сарикамиш функціонують 2 канатні дороги і 1 підйомник. Лижні споруди Сарича володіють пропускною здатністю 2400 осіб / год, а інша канатна дорога 800 чол / год. Також у Сарикамиш Міністерство у справах туризму побудувало два 4-х місцевих підйомника на Джібільтепе.
Курорт Сакликент знаходиться в 50 км. на північно-заході від центру Анталії, на горах Бейдагларі захід від Анталії, в районі Середземного Моря. Через близькість до Анталії, це місце є тим рідкісним місцем, де є рідкісна можливість поєднання двох сезонів протягом одного дня.
11 км. ділянки дороги Анталья-Сакликент от Антальі до виїзду з селища Доюра асфальтовані. За одну годину з центру міста можна дістатися до бази автобусом, на таксі або ж сервісним транспортом готелів.
Розташована на горі з вершиною 2550 м. над рівнем моря лижна зона знаходиться на висоті 2000-2400 м. Товщина сніжного покриву під час лижного сезону 50-100 см. Панує континентальний клімат. У Лижному Центрі функціонує пансіон на 14 місць, ресторан на 80 осіб, кафетерій та кафе на відкритому повітрі. Функціонують 2 підйомника з пропускною здатністю відповідно 240 чол. / год. та 340 чол. / год. Дві траси легкої та середньої тяжкості.
Медицина та страховка. Обов'язково треба також зауважити про медичне страхування. Страховка не обов'язкова, але рекомендується придбати медичну страховку, що передбачає надання медичної допомоги за кордоном, включаючи евакуацію хворого по повітрю в разі потреби. При відсутності страховки можуть зажадати на місці оплатити медичні послуги готівкою, а це недешево і рівень охорони здоров'я часто залишає бажати кращого. Також рекомендується придбати страховку, що поширюється на втрату багажу, кредитної картки та інші непередбачені обставини. Не останнім є питання про щеплення - в Туреччині спостерігається зростання інфекційних захворювань.
Харчування та ресторанний бізнес. Харчування є однією з важливих потреб людини. Звичайно, що під час відпочинку, туристичної подорожі, виникають специфічні вимоги щодо організації харчування. Можливості їх задоволення, з одного боку, ґрунтуються на організації харчування протягом подорожі в транспортних засобах. З іншого, - організацією туристськими комплексами послуг повного (full board), тобто три- (іноді навіть чотири-) разового харчування протягом доби, або часткового пансіону (half board), тобто сніданок та обід або вечеря. В останньому випадку мандрівники можуть скористатися послугами закладів харчування (ресторанів, барів, закусочних тощо), які пропонує місцева інфраструктура [9, с. 70].
Обслуговування в польоті. Турецькі авіакомпанії постійно намагаються, щоб їх пасажири харчувалися краще і за низьку ціну. Компанії мають свої харчові комбінати, які укладають контракти з постачальниками харчової продукції. Їжа для пасажирів літаків готується на фабриках-кухнях, які розташовуються поблизу аеропортів. Там вона розфасовується і доставляється на літаки.
На борту авіалайнера виділяють дві або три категорії обслуговування: перший клас, бізнес клас та туристичний клас ( або економічний ). За першими двома категоріями пропонують більш вишукані страви та безкоштовні напої. Для пасажирів бізнес-класу пропонується на вибір 2-3 основні страви.
Харчування при готельному підприємстві. Структурні підрозділи готелю, які називають комплексом харчування, включають в себе такі відділи:
- кухня/ буфет/банкети;
- ресторан/обслуговування номерів/міні-бари;
- кімнати відпочинку/бари.
Турецька кухня пропонує широкий вибір страв і ласощів. Щодо турецьких страв у туриста не повинно виникати ніяких побоювань. Навпаки, популярна у кухарів та відвідувачів ресторанів їжа, наприклад, охолоджений смажена картопля або твердий біфштекс, майже завжди корисна.
У турецькій кухні не використовуються будь-які невідомі нам продукти, зазвичай вона не буяє прянощами (за винятком блюд Південної Анатолії).
В Туреччині існують наступні варіанти системи харчування при розміщенні в готелі:
ВВ (Bed & Breakfast) - система харчування, що припускає сніданки в готелі проживання. Це може бути шведський стіл, буфет або континентальний сніданок.
HB (Half Board) - «напівпансіон», система дворазового харчування в готелі проживання. Звичайно це сніданок і вечеря, але в деяких готелях може бути сніданок та обід. Напої за обідом / вечерею у вартість не входять, а пропонуються за додаткову плату.
FB (Full Board) - «повний пансіон», система триразового харчування в готелі проживання (сніданок, обід і вечеря). Напої за обідом і вечерею у вартість не входять. All Inclusive (AI), Ultra All Inclusive - «все включено» і «ультра все включено», система, що включає в себе не тільки триразове харчування, але й додаткові послуги, такі як: легкий сніданок, закуски, легку вечерю і т.п. Деякі напої входять у вартість. Іноді у вартість входять тільки напої місцевого виробництва, а іноземні подаються за додаткову плату. Безкоштовні напої обов'язково наливаються в склянки. Всі напої в пляшках оплачуються додатково. Наявність свіжих соків та морозива не є обов'язковим - на розсуд готелю [9, с. 70-71].
За таких варіантах харчування, як «напівпансіон» (HB), «повний пансіон» (FB) і «все включено» (All inclusive, Ultra All inclusive) послуга, як правило, починає діяти в день прибуття з надання вечері, і закінчується сніданком. У разі прибуття в нічні години вечеря не надається. Для відвідування ресторанів системи «А'ля карт» потрібне попереднє резервування місць або додаткова оплата (включаючи багато готелів з системою харчування «все включено»). Меню системи харчування і напоїв визначається адміністрацією готелю. У кожному готелі можуть бути свої правила, нюанси рекомендується уточнити в гіда або службовців готелю.
Для пиття рекомендують використовувати мінеральну воду, яку можна придбати в магазинах і барах готелю (за системи харчування «все включено» в деяких готелях можливе отримання питної води в пляшці в барі готелю).
Не допускається приносити в ресторан готелю власні напої. Не дозволено виносити за межі ресторану продукти, взяті зі шведського столу.
Ресторани Туреччини, що працюють обідня пори, зазвичай спеціалізуються на якому-небудь одному виді гарячого. Наприклад у тих, що готують шашлики можна знайти тільки м'ясо або курку на грилі. Підеджілер (лепешечникі) підносять до столу гарячі випечені в духовці тонкі коржики з начинкою з фаршу, різної ковбаси і сиру. Турецька кухня пропонує широкий вибір блюд і ласощів. Гості дивуються з незвичайної різноманітності і якості блюд, тому що перед ними результат тисячолітнього переплетіння культур. Пріоритет надається блюдам з яловичини і баранини. Типові турецькі блюда - донер і кебаб [24, с. 160].
У Туреччині дуже популярна долма, де використовуються помідори, кабачки, баклажани, перець і виноградне листя. Особливе значення в турецькій кухні надається солодощам.
Таким чином, на прикладі Туреччини ми спостерігаємо високий рівень розвитку туристичної інфраструктури. У цій країні створено розгалужену та зручну транспортну систему, готелі, ресторани, пляжі та курорти відповідають міжнародним стандартам якості і характеризуються широким ціновим діапазоном - від шикарного до економ-класу.
Також треба зауважити, що хоча Туреччина більше вдома літнім відпочинком, все ж таки в країні на високому рівні працюють гірськолижні курорти.
туристичний туреччина інфраструктура
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРОРТНОЇ ЗОНИ ПІВДЕННОГО БЕРЕГУ КРИМУ ТА ТУРЕЧЧИНИ
Зараз відпочинок за кордоном, у першу чергу в Туреччині, практично порівнявся за витратами з вітчизняними курортами, за даними курортного сезону 2010 року Крим знову програв Туреччині по кількості туристів з РФ та України. Щоб зрозуміти в чому причина такого явища, варто порівняти курортну зону Південного берегу Криму та курорти Туреччини.
Подобные документы
Індустрія туристичної галузі Туреччини, потенціал її ресурсів, вплив на економіку крани та загальні подальші перспективи розвитку. Потенціал туристичних ресурсів Туреччини: історико-культурні багатства турецьких міст, природні та гірськолижні курорти.
курсовая работа [79,3 K], добавлен 03.12.2010Природні, соціально-економічні та історичні передумови розвитку туризму в Індонезії. Опис культурно-історичних ресурсів. Аналіз місця країни на ринку туристичних послуг світу. Оцінка туристичних ресурсів та інфраструктури для розвитку релігійного туризму.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 29.11.2014Вивчення природно-рекреаційних, історико-культурних ресурсів Туреччини. Сучасний стан туристичної галузі країни, розміщення і регіональні відмінності рекреаційно-туристичного комплексу. Проблеми та напрями подальшого розвитку туристичної сфери країни.
курсовая работа [59,0 K], добавлен 02.04.2013Туристичні та рекреаційні ресурси України та основні статистичні показники розвитку галузі. Проблема інфраструктурного облаштування території країни. Комплексна оцінка геотуристичної унікальності Криму, особливості його історико-культурних ресурсів.
курсовая работа [50,3 K], добавлен 22.02.2011Сукупність природних, культурно-історичних та соціально-економічних передумов для організації туристичної діяльності регіону. Оцінка території Карпатського регіону за системою показників. Перспективи щодо розвитку гірського туризму та екотуризму.
статья [242,6 K], добавлен 19.09.2017Характеристика туристичних ресурсів та туристичної інфраструктури Франції. Сучасний стан основних туристичних об’єктів Франції. Приморські та гірськолижні, бальнеологічні і кліматичні курорти. Готельне господарство країни. Державна політика галузі.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 09.09.2013Природні, історичні, соціально-економічні та демографічні передумови розвитку і розміщення рекреаційного комплексу Туреччини. Характеристика туристичної галузі та її місце в економіці країни. Географічні райони Туреччини та їх екскурсійний потенціал.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 22.07.2011Загальна характеристика ринку туристичних послуг. Методика розрахунку основних економічних показників розвитку туризму. Аналіз та оцінка сучасного рівня розвитку туристичних послуг Росії. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму в Росії.
дипломная работа [276,0 K], добавлен 25.07.2010Типи об'єктів, явищ і процесів природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Група соціально-економічних туристичних ресурсів. Особливості історико-культурних ресурсів.
презентация [4,6 M], добавлен 06.12.2014Аналіз природно-географічних, природно-антропогенних та культурно-історичних ресурсів країни. Дослідження сучасного стану туристичної інфраструктури. Загальні туристично-країнознавчі ресурси Аргентини, напрямки її подальшого розвитку та потенціал.
курсовая работа [65,9 K], добавлен 15.09.2014
