Тактика гри у футбол

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На сьогоднішній день футбол є однією з найбільш популярних спортивних ігор Європи та всього світу. Високий рівень розвитку сучасного футболу потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування.

На думку П.М. Казакова, Г.А. Лисенчука, В.В. Соломонко, А.М. Зеленцова, В.М. Шамардіна футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв'язку між атакою та обороною. Саме тому на думку фахівців особливу увагу треба приділяти техніко-тактичної майстерності футболістів, яка визначається великою кількістю прийомів і є базою для ефективної змагальної діяльності. В змаганнях найвищого рівня перемагає команда в арсеналі якої є значна кількість різних тактичних комбінацій та взаємодій. Аналіз вітчизняної літератури з футболу показав, що безперервно зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені покладає на фахівців завдання, щодо розробки нових теоретичних положень тактики гри, принципів ведення спортивної боротьби в футболі.

Тенденції розвитку сучасного футболу свідчать про те, що тактична підготовка гравців стала провідною поміж інших видів підготовки спортсменів, оскільки визначає їх цільову спрямованість і зміст роботи, конкретизує функціональні обов'язки футболістів у команді в різних ігрових ситуаціях, сприяє слушності вибору системи гри, визначає параметри моделей команд. Тактика є основним змістом всієї ігрової діяльності під час зустрічі. Вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки. Вміння правильно вирішувати задачі нейтралізації суперників і успішне використання власних можливостей в атаках характеризується тактичною зрілістю як команди в цілому, так і її окремих гравців. Команда може досягти успіху тільки при добре організованих і обов'язково активних діях всіх футболістів в нападі та в захисті.

Тенденція розвитку сучасного футболу в світі вимагає від тренерів постійного пошуку нових, більш досконалих тактичних комбінацій та взаємодій, тому проведення аналізу тактичної побудови гри футболістів високого класу на сьогоднішній день є актуальним.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження полягає в аналізі етапів розвитку тактики футболу.

Виходячи з мети дослідження перед нами були поставлені наступні завдання:

· розглянути та дослідити історію розвитку футболу, футбольних стилів та тактик;

· проаналізувати футбольні тактики.

Для вирішення поставлених завдань нами були використані наступні методи дослідження: аналіз наукової літератури, методика дослідження тактичної побудови гри футболістів.

Для визначення тактичної побудови гри ми проаналізували особливості групових та командних тактичних взаємодій, стилі ведення гри, тактичних схем, які найчастіше використовують команди, системи за якими гравці переміщуються по футбольному полю.

Актуальність проблеми полягає в тому, що потрібно визначити тактики, які є найефективнішими в грі в футбол.

Об'єкт дослідження - тактика футболу, як один із показників теоретичної підготовки футболістів.

Предмет дослідження - гра в футбол, де застосовуються різні футбольні стилі, тактики, техніки тощо.

Гіпотеза дослідження - гра в футбол буде вдалішою в тої команди, яка буде мати вищий рівень тактичної підготовки.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі, як засіб його удосконалення в плані фізичного виховання школярів.

Практичним значенням роботи є те, що вона може бути використана вчителями фізичного виховання, студентами, які займаються дослідженням етапів розвитку футбольних тактик.

Структура роботи:

Робота складається із вступу, двох розділів («Теоретичне значення проблеми», «Практичні аспекти проблеми»), висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел та літератури.

1. Теоретичне значення проблеми

1.1 Історія розвитку футболу в світі та Україні

Футбол - одна з найдавніших ігор людства. Невідомо де і коли він з'явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м'ячем, окремо м'ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери. Китайцям гра була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що ця гра є важливим засобом військової підготовки. Згодом під назвою «Кемарі» футбол із Китаю перекочував до Японії. Тут ця гра стала частиною чисельних релігійних обрядів, але широкого розповсюдження серед населення не набула. Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширеним. Так, він згаданий у всесвітньо відомій «Одіссеї» Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м'ячем мала три назви: «Файнінда», «Гарпаціон», «Єпіскурос».

Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою «Гарпастум», стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. Зміст гри полягав у перекиданні м'яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м'ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м'яч передавався суперникам.

У Франції ця гра називалася «Soule», «Choule». Завдання гравців тут зводилося до того, щоб переміщувати м'яч від однієї лінії до другої. Боротьба за м'яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з'явилися королівські та парламентські укази про заборону гри, що призвело до тимчасового занепаду футболу.

В Англії найпопулярнішим видом розваги був «футбол натовпу». Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населення, завдавало великих збитків ремісникам та торговцям.

В Італії в часи Середньовіччя у «calcio» грали переважно у містах Флоренції та Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників у команді, існували ворота, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри.

У 1863 році представники всіх створених до того часу футбольних клубів зібралися у Лондоні, щоб розробити єдині правила гри, але досягти згоди не вдалося, зате було створено Англійську футбольну асоціацію. Вже пізніше в цьому ж році було ухвалено перші єдині правила. У них було передбачено чисельний склад команд, розміри футбольного поля та воріт, гравцям заборонялося грати руками в межах штрафного майданчика (за винятком воротаря). Вони складалися з 13 пунктів. У перші правила постійно вносилися доповнення, поправки, нові параграфи. Однак в основному вони збереглися до наших днів. Створення Футбольної асоціації сприяло переходу від стихійного до організованого футболу.

Переворот у тактику футболу внесли дві команди міста Глазго. Їх гравцями у 1870 році під час гри вперше в історії було застосовано передачу м'яча. З тих пір футбол став командною грою. Н жаль, прізвище футболіста, який вперше здійснив передачу м'яча, історії невідоме. Цей гравець, власне, і дав поштовх для розвитку і подальшого вдосконалення сучасної тактики гри.

Спорт, і зокрема футбол, в Україні почав розвиватися пізніше, ніж в країнах Західної Європи. Футбол, за деякими джерелами, прийшов у Миколаїв і Київ одночасно, у 1901 році. Трохи пізніше в Харків, а на початку 1910 року і в Донбас. Слід відзначити, що в футбол тоді грали тільки іноземні службовці та іноземні моряки з кораблів, які перебували в портах України.

Бурхливо розвивався футбол у 1935 році у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Тоді збірна Україні обійшла професіонального суперника «Ред Стар Олімпік» з рахунком 6:1. Команда «Динамо» (Київ) завжди приймала участь у вищій лізі, а в повоєнні роки вона стала тринадцяти разовим чемпіоном і дев'ятиразовим володарем Кубка радянського Союзу, Суперкубка Європи (1975), дворазовим - Кубка володарів Кубків країн Європи (1975, 1986). Про високий рівень українського футболу свідчить також і те, що у вищій лізі Радянського Союзу в різний час виступали команди: «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк), «Металіст» (Харків), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Чорноморець» (Одеса) та ін.

Протягом багатьох років у міжнародних змаганнях основу національних збірних команд складали футболісти українських клубів. Досить згадати всесвітньо відомі прізвища таких гравців як Ю. Войнов, В. Мунтян, В. Пузач, В. Веремєєв, В. Банников, В. Колотов, О. Блохін, Л. Буряк та ін. О. Блохін (1975), І. Біланов (1986), А. Шевченко (2004) були визнані кращими футболістами Європи.

Весною 1992 року проводився перший незалежний чемпіонат України серед команд вищої, першої, другої та перехідних ліг. Титул першого переможця вибороли футболісти команди «Таврія» (Сімферополь). Тепер такі змагання відбувають восени та навесні.

Чемпіонат України проводиться і серед юнацьких команд молодшого та старшого віку. Створено і юнацьку національну збірну команду України.

1997 рік став знаменитим у розвитку сучасного українського футболу. Україна першою із пострадянських країн і країн Східної Європи на державному рівні затвердила Цільову програму розвитку футболу на 1997-2002 роки. Основною метою цієї Програми було створення системи, що сприяла б гармонійному розвитку футболу в нашій державі.

Отже, футбол є одним з найпопулярніших видів спорту серед населення України та всього світу.

1.2 Історія розвитку систем, стилів гри та футбольних тактик

У перші роки розвитку (1810-1863) гра у футбол не була організованою та плановою, не мала системи гри. Техніка гри була примітивною, гравці намагалися спрямувати м'яч у ворота або за лінію поля суперника, використовуючи удари і ведення. Переважала система «завдай удару і біжи». Її в літературних джерелах називають ще 1+10. Тут всі гравці були нападаючими і майже не існувало захисників.

Після затвердження єдиних правил гри, у 1863 році, з'явилася її тактична система з розташуванням гравців за схемою 1+1+9 (воротар, захисник і нападаючі). У 1863-1872 роках застосовувалося розташування гравців за схемою 1+2+8, а згодом і за схемою 1+1+2+7, тобто вони вже розташовувались в три лінії.

Шотландці перші намагалися обмірковано підійти до рівномірного розташування гравців на полі і досягли в цьому непоганих результатів. Характер боротьби, що велася між атакуючими і захисниками сприяв внесенню змін у правила гри, а фізична, технічна, тактична підготовка гравців стали рушійною силою в розвитку тактичних систем гри цього періоду розвитку футболу.

Перша система гри виникла в 1883 році у Шотландії. Її називають класичною або «пірамідальною». Певною мірою її почали застосовувати у всьому світі й проіснувала вона близько 50-60 років. За цією системою кількість гравців в лінії атаки і захисту майже вирівнюється. З введенням правила про положення «поза грою» атаки різко ускладнилися, що зміцнило і полегшило дії гравців в обороні.

Ця система передбачає здебільшого принцип зонного захисту. Тут головну роль виконував центральний півзахисник, який залежно від ситуації підтримував захисників або нападаючих. Крайні півзахисники прикривали крайніх або півсередніх нападаючих.

Італійська система гри. Особливість цієї системи - підстраховування можливих передач по центру поля. Крайні півзахисники прикривають крайніх нападаючих, центральний півзахисник - центрального нападаючого. Півсередні нападаючі при потребі відходять назад до власного штрафного майданчика. В атаках беруть участь два крайні і центральний нападаючі. За цієї системи перевага надається захисту. На її основі виникла відома система «катеначіо».

Австрійська система гри. Головна увага цієї системи - на забезпеченні передач на середні відстані. Захисники розташовуються в зоні штрафного майданчика, очікуючи наближення крайніх нападаючих. Центральний півзахисник зупиняє атаки, що ведуться по центру поля, а крайні півзахисники зупиняють крайніх та півсередніх нападаючих. Провідна риса системи - атакуюча гра. У ній бере участь п'ять нападаючих і три півзахисники повертаються на власну половину поля і зміцнюють оборону. Недолік системи - можливість суперників застосовувати швидкі контратаки.

Швейцарський замок «рігль». Характерною рисою цієї системи є зміцнення лінії оборони за рахунок послаблення ударної сили атаки. Завдання центрального захисника - розпізнавати і випереджати дії суперника. Крайні півзахисники підстраховують центрального, а обидва захисники знешкоджують підступи до штрафного майданчика. Один із півсередніх нападаючих відходить назад і додатково підстраховує центрального півзахисника.

«Система дубль-ве». Футболісти розташовуються на полі рівномірно. Важлива риса системи - персональна оцінка гравців суперника, замість зонної, яка переважала в іграх із застосуванням «пірамідальної» системи. Тут крайні півзахисники прикривають крайніх нападаючих, центральний захисник, відповідно - центрального нападаючого, півзахисники - півсередніх нападаючих.

Переваги системи «дубль-ве»:

· доступна для початківців (побудована на простих тактичних засадах);

· чисельно рівне розташування гравців під час атакуючих і захисних дій команди забезпечує пропорційний розподіл виконання завдань.

Недоліки системи «дубль-ве»:

· захисники розташовуються в одну лінію;

· в обороні мають місце схематичні дії за принципом «кожен свого». Часто у грі слабкому захисникові доводиться прикривати сильного нападаючого;

· обмежена участь нападаючих в оборонних діях, а захисників, навпаки, в атакуючих діях.

Ця система з'явилася після внесення змін до правил про положення «поза грою», яке було впроваджено в практику в 1925 році. Її основоположником був Герберт Чепмен, тренер клубу лондонського «Арсеналу». Він перший і заснував систему в грі у 1930 році.

Система «1+4+2+4». Систему першими застосували бразильці на чемпіонаті світу в 1958 році у Швеції. Важливо підкреслити, що у подібному розташуванні грали угорці під час своєї найвищої слави (1951-1956). Ця система значно змінила завдання всіх гравців. Воротар, крім захисту воріт від ударів суперника, керує діями захисників і розпочинає швидкі атаки своєї команди. Захисники прикривають крайніх нападаючих суперника і ще взаємодіють з іншими гравцями оборони та підключаються до атак своєї команди в глибині половини поля суперника.

У зоні штрафного майданчика центральні захисники персонально прикривають центральних нападаючих суперника, а далеко від воріт вони діють за зонним принципом. Забезпечується і взаємне підстраховування в обороні.

Півзахисники прикривають півзахисників суперника та беруть активну участь як в захисних, так і в атакуючих діях команди. Вони є провідними організаторами гри і, власне, якщо необхідно, уповільнюють або прискорюють темп гри.

Головне завдання крайніх нападаючих - атакувати ворота суперника, створювати позиції для ударів по воротах для себе або для партнерів по команді. Змінилися їхні обов'язки і в оборонних діях. Тут вони прикривають захисників суперника на їхній половині поля, а якщо потрібно, відходять до власних воріт.

Центральні нападаючі є головною ударною силою. Вони завершують свої дії ударами по воротах. Від них вимагається й уміння грати без м'яча (рухливість, зміна позицій тощо).

У системі «1+4+2+4» в атаці та обороні бере участь до восьми гравців, що свідчить про її перевагу над системою «дубль-ве».

Сьогодні існує кілька варіантів системи «1+4+2+4». Найбільш розповсюдженою є «1+4+3+3», яка характеризується забезпеченням середини поля трьома конструктивними гравцями, завдяки чому створюються передумови для комбінаційної гри, питома вага якої розподіляється між захистом і півзахистом.

Крім того, існують і варіанти 1+5+3+2 та 1+3+5+2, тобто зі зміцненою лінією захисту або зі зміцненою лінією середини поля.

Інший варіант цієї системи, яка носить зміцнений захисний характер, є «катеначіо» (1+1+4+2+3). Виникла вона в Італії. Її успішно використовувала команда «Інтер» (Мілан) під керівництвом тренера Еленіо Ерери. Тут провідну роль відіграє останній захисник, якого ще називають «вільним» або «ліберо».

З великим успіхом систему «1+4+4+2» використовували англійці на чемпіонаті світу в Англійці, де і здобули титул чемпіонів.

Система «1+1+3+3+3» найбільш поширена в країнах, де футбол досить розвинений, зокрема у Німеччині, Нідерландах. За цієї системи гри застосовується щільний принцип прикривання гравців у оборонній фазі гри. Важливе завдання тут виконує «вільний» захисник, гра якого стала різноманітнішою, строкатішою, оскільки, крім виконання захисних функцій, він підключається до атак і бере участь у їх завершенні. Гра всіх гравців за цієї системи характеризується частою зміною місць по ширині та глибині поля і тому потребує універсальних гравців.

У сучасному футболі визначально, що основне розташування гравців протягом матчу поступово змінюється. Немає потреби описувати основні розташування в системах гри, досить визначити характерні ознаки її організації в окремих закінчених частинах або фазах.

Система гри є тільки формою зовнішнього розташування гравців і вирішального значення для гри команди і досягнення нею успіху не має. На передній план висувається спосіб організації гри, її зміст, що й створює відчутну перевагу над формою, тобто розташуванням гравців.

Прогноз щодо створення оборонних і атакуючих систем гри або її способів в захисній та атакуючій фазах потрібний для успішної реалізації ігрових, тактичних завдань в окремих відрізках гри.

Просторові відношення між гравцями за різного розташування та виконання ігрових функцій спонукають до створення різних варіантів атакуючих і захисних систем. Існують різноманітні способи гри в цих системах.

Варіанти атакуючих систем гри:

1. Система швидкого нападу:

а) контратака гравця;

б) контратака групи гравців.

2. Система поступової атаки:

а) з підключенням захисників;

б) з підключенням гравців середини поля;

в) з підключенням «вільного» захисника;

г) система гри під тиском.

Варіанти захисних систем:

1. Система зонного захисту (простору):

а) пасивного зонного захисту;

б) активного зонного захисту (зонного «пресингу»).

2. Система персональної опіки:

а) персональна опіка по всьому полю;

б) персональна опіка на своїй половині поля.

3. Система комбінованого захисту:

а) з резервом в захисті;

б) з переднім чистильником;

в) із забезпеченням захисту.

Стилі гри

На думку футбольних фахівців, у світі існує кілька стилів гри. Так, скажімо, особливостями шотландського стилю гри є застосування гравцями численних коротких передач (на 5-10 м). Він вимагає високого рівня техніки і виходів гравців на вільні позиції. Гра ведеться шляхом виконання передач вперед, назад, упоперек, тому гравці розташовуються у вигляді трикутників. Мета цього стилю: довести суперника до втоми за рахунок тривалого збереження м'яча під своїм контролем і мінімальною витратою сил власної команди (тут гравці уникають індивідуальних дій).

Переваги шотландського стилю гри:

· тривале володіння м'ячем;

· намагання вести колективну гру;

· гра без м'яча;

· економія сил гравців.

Недоліки шотландського стилю гри:

· уповільнення гри (короткі передачі і прийом м'яча);

· неефективність його використання у складних метеорологічних умовах (нерівне, мокре, брудне поле). Метою цього стилю є швидке оволодіння простором поля, що вимагає першої «довгої» точної передачі.

Переваги англійського стилю гри:

· здійснення швидких атак;

· прискорення темпу гри;

· індивідуальні дії у грі (боротьба за м'яч);

· тиск під час ударів по воротах.

Недоліки англійського стилю гри:

· хаотичність гри;

· високі вимоги до кондиційних якостей гравців;

· втрата видовищності гри.

1.3 Навчання тактики гри у футбол

Гра у футбол - це спортивна боротьба, яка ґрунтується на безпосередньому контакті з суперником у дозволених правилами гри межах. Для досягнення високих показників у футболі, крім фізичної та технічної підготовки, гравці мусять мати досить високий рівень теоретичних знань. Він і визначає програму навчання тактики гри.

Вибір тактики гри

Вибір тактики гри залежить від багатьох чинників, спричинених внутрішніми та зовнішніми умовами.

Внутрішні умови:

1. Рівень технічної підготовки гравців власної команди та команди суперника.

2. Рівень розвитку рухових якостей (швидкості, сили, витривалості) власної команди та команди суперника.

3. Стан технічної готовності до гри власної команди та команди суперника.

Зовнішні умови:

1. Метеорологічні умови.

2. Стан поля (розміри, поверхня).

3. Місце проведення змагань.

4. Турнірне положення команд, які зустрічаються.

Якщо команда має перевагу в техніці, вона намагається проводити гру різноманітними способами, переходячи на індивідуальні дії. У випадку переваги в техніці на боці суперника, слід переключатися на зміцнений захист і застосовувати швидкі атаки. Якщо у команди є перевага в кондиційній (фізичній), гравцям доцільно використовувати безперервну зміну позицій, «розтягувати» гру по довжині і ширині поля, завдяки чому суперник змушений буде перейти на бігові поєдинки. Для нейтралізації цієї переваги краще перейти на уповільнену гру, уникати індивідуальних дій. Щоб проникнути в тил суперника, застосовуються точні передачі. Вони потрібні ще й для того, щоб не втрачати контроль над м'ячем. Захищатися краще позиційно. Якщо перевага суперника у фізичній підготовці не відчувається, тоді вирішального значення набувають психічні фактори. Тому тренер має займатися розвитком особистості й темпераменту кожного гравця зокрема. Тренер мусить передбачливо оцінювати ситуацію, що панує під час матчу серед своїх гравців і суперників та своєчасно вносити відповідні корективи в тактичні дії своєї команди.

Зовнішні умови атаки

Під час гри за сонячної погоди краще застосовувати високі і напіввисокі подачі і передачі м'яча, що дуже заважає захисникам, воротареві. Якщо доводиться грати за вітром - слід використовувати високі та напіввисокі передачі й подачі з урахуванням вітру. Удари по воротах за таких умов можна завдавати з далеких відстаней (30-35 м). Команді, яка гра проти вітру, доцільно застосовувати короткі передачі і подачі низом, що дає можливість зберігати контроль за м'ячем.

Гра на мокрому полі вимагає коротких, точних передач низом, у ноги партнеру, а ударів по воротах низом і з середніх відстаней. У захисті суперника щільно не тримати. На болотистій поверхні поля гру слід вести довгими передачами зверху, не використовувати ведення та обведення.

На довгому полі ускладнюється грав обороні, тому слід діяти «широко», застосовувати швидкі повздовжні передачі. На широкому полі доцільно користуватися поперечними передачами, з метою розтягування захисників, оскільки вони концентруються в середній частині поля і в зоні штрафного майданчика. Потрібно звертати увагу на під страховку. На нерівній поверхні поля застосовувати передачі низом не варто, оскільки ускладнюється прийом м'яча.

Сьогодні футбол є однією з найбільш популярних спортивних ігор Європи та всього світу. Високий рівень розвитку сучасного футболу потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування.

Тенденції розвитку сучасного футболу свідчать про те, що тактична підготовка гравців стала провідною поміж інших видів підготовки спортсменів, оскільки визначає їх цільову спрямованість і зміст роботи, конкретизує функціональні обов'язки футболістів у команді в різних ігрових ситуаціях, сприяє слушності вибору системи гри, визначає параметри моделей команд. Тактика є основним змістом всієї ігрової діяльності під час зустрічі. Вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки.

Футбол - одна з найдавніших ігор людства. Невідомо де і коли він з'явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м'ячем, окремо м'ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери.

Футбол в Україні почав розвиватися пізніше, ніж в країнах Західної Європи.

Система гри у футбол є тільки формою зовнішнього розташування гравців і вирішального значення для гри команди і досягнення нею успіху не має. На передній план висувається спосіб організації гри, її зміст, що й створює відчутну перевагу над формою, тобто розташуванням гравців.

Отже, гра у футбол - це спортивна боротьба, яка ґрунтується на безпосередньому контакті з суперником у дозволених правилами гри межах. Для досягнення високих показників у футболі, крім фізичної та технічної підготовки, гравці мусять мати досить високий рівень теоретичних знань. Він і визначає програму навчання тактики гри.

2. Практичні аспекти теми

2.1 Вправи з тактики гри

Вправи для воротаря без м'яча

1. Виконання приставних, схресних кроків під час ходьби та бігу, пересування вперед і назад, вистрибування з діставанням руками поперечини воріт. Спочатку всіма цими рухами оволодівають кожним окремо, а потім їх довільно поєднують.

2. Воротар стоїть на лінії воріт. Один із гравців пересувається по кривій лінії в межах штрафного майданчика, а воротар пересувається в воротах так, щоб гравець завжди був перед ним (в центрі кута між гравцем та бічними стояками воріт (рис. 1).

Рис. 1

Вправи для воротаря з м'ячем

1. Гравець веде м'яч у межах штрафного майданчика, а воротар, відповідно пересуваючись, займає місце у воротах.

2. Навчання виходу із воріт в ситуації виходу суперника віч-на-віч з воротарем. Гравець веде м'яч в напрямку воріт і з відстані 11 м виконує удар м'ячем. Воротар виходом йому назустріч зменшує ширину воріт.

3. Воротар виходить із воріт вперед. Гравець веде м'яч і з відстані 25-30 м виконує удар під поперечину воріт. Воротар відходить назад, ловить м'яч або переводить його над поперечиною воріт.

4. Гравець з м'ячем атакує ворота збоку. Воротар ловить м'яч, спрямований в ближній кут. Згодом воротар стоїть біля ближнього стояка, а гравець б'є м'ячем вбік дальнього кута.

5. Нападаючий з відстані 30 м веде м'яч, а воротар, вийшовши із воріт намагається випередити його та перехопити м'яч.

2.2 Допоміжні вправи та ігри для навчання тактики гри

Прикривання суперника і виходи на вільні позиції

1. Передача м'яча наступному номеру. Гра триває близько 30 хв. і проводиться на половині футбольного поля. Грають дві команди по 6-7 чоловік у кожній.

Правила гри: гравці передають м'яч один одному, намагаючись виграти очко. Команди грають в футболках різного кольору з номерами 1, 2, 3, 4 і т.д. гравець з номером 1 передає м'яч тільки гравцеві своєї команди з номером 2, а той лише гравцеві з номером 3, і так до останнього номера. Тільки тоді команді нараховується очко. Суперник може перехопити, відібрати, оволодіти м'ячем, якщо той покинув межі поля, або коли гравець, який володіє м'ячем, порушить правила гри.

2. Три проти одного. У квадраті розміром 10 х 10 м грають 4 гравці. Тривалість гри 20 хв. Три гравці передають один одному м'яч, а суперник намагається перехопити його. Якщо м'яч покинув межі квадрата або суперник його перехопив, гравці міняються місцями. Ускладнити гру можна за рахунок зменшення розмірів квадрата, обмеження кількості торкань м'яча одним гравцем або грати, враховуючи лише одне торкання.

3. Чотири проти двох. Гра проводиться в квадраті, що має розмір 25 х 25 м. Грають у складі - 4 х 2. Тривалість гри 30 хв. Чотири гравці передають один одному м'яч, роблячи виходи на вільні позиції. Двоє захисників намагаються перехопити м'яч. Гравці міняються місцями після виходу м'яча за межі поля або коли м'яч перехоплений захисником. Захисники міняються місцями по черзі. Можна ускладнити гру, зменшивши розміри поля, кількість торкань до м'яча тощо. Аналогічно проводиться і гра «два проти одного», «три проти двох», «чотири проти трьох» тощо.

4. Три проти трьох з нейтральним. Розмір поля для гри - 30 х 30 м. Три гравці передають один одному м'яч, користуючись виходом на вільний простір поля і намагаючись зберегти м'яч під своїм контролем якнайдовше. Нейтральний гравець допомагає команді, яка володіє м'ячем, створювати чисельну перевагу над суперником. Захисники намагаються перехопити м'яч. Гравці міняються місцями тільки у випадку, якщо м'яч вдалося перехопити, він вийшов за межі поля або один із гравців порушив правила гри.

5. Прийом м'яча в кінцевій зоні поля з відходом від суперника. Дві команди грають на полі, що має розмір 25 х 50, 60 м. Паралельно до лінії воріт лініями позначаються зони 8 - 10 м шириною, у яких грати забороняється. Кожна команда намагається проводити атаки так, щоб неприкритий гравець здобув м'яч у зоні суперника, за що його команді нараховується очко. Тривалість гри обумовлюється до її початку.

Умови гри:

· грати в одне торкання до м'яча;

· грати в два торкання;

· м'яч не подавати, а вводити в зону;

· до передачі м'яча заходити в зону забороняється.

6. Гра на одні ворота за чисельної переваги команди, що атакує. Метою такої гри є навчання атакуючих дій. Гра проводиться на одній половині поля у складі гравців: 3 х 1, 4 х 2, 5 х 3, 3 х 2, 4 х 3, 5 х 4. Завдання нападаючих - забити м'яч у ворота. Перемагає команда, якав обумовлений час проведе в ворота суперника більше м'ячів. Тривалість гри 30 хв. Нападаючим за кожний удар по воротах - два очки, за забитий м'яч - три очки. Захисники одержують очко за кожен відібраний м'яч, за оволодіння м'ячем і два очки за перехід ліній центру поля ведення м'яча.

7. Атаки на одні ворота з рівними чисельними складами команд. Дві команди по 4 - 6 чоловік у кожній грають на одні ворота. Перша команда захищає ворота, а друга атакує. Нападаючі одержують 10 спроб для атаки, після чого команди міняються завданнями. Перемагає та, яка за час, відведений на гру, забила у ворота більше м'ячів. Атаки завершуються, коли забито гол, м'ячем оволодів воротар або суперник, м'яч покинув межі поля.

8. Атаки з обмеженням часу. На одні ворота грають дві команди по 5 - 6 чоловік у кожній. Команда атакує і захищається протягом 5 хвилин. Команді, яка атакує, зараховуються всі влучні удари по воротах.

9. Гра у футбол пішки. На малому полі грають дві команди по 5 - 7 чоловік у кожній. Ворота малі. Гравці пересуваються по полю тільки пішки. За перехід на біг команда позбавляється м'яча. Перед воротами визначається воротарський майданчик, а гол зараховується тільки тоді, коли удар м'ячем завдано з-за його меж. Метою гри є удосконалення різних передач м'яча.

10. Гра в трьох зонах. Гра триває 60 хв. і проводиться на футбольному полі, де на відстані 25 м від обох воріт малюється ще по одній поперечній лінії, що утворюють три зони. Одна команда атакує, а друга захищає власні ворота. П'ять гравців розташовуються в середній частині поля, де й слід обігравати суперника. Наступних трьох гравців обіграють поблизу воріт з метою створення умов, для виконання удару м'ячем.

Правила гри: три захисники команди розташовуються на полі перед воротами, а п'ять нападаючих в середній частині поля. Нападаючим тієї самої команди відходити назад, на допомогу захисникам, не можна. В свою чергу, трійці захисників заборонено перетинати 25-метрову лінію поля. Положення «поза грою» тут не діє.

11. Гра трьома командами проводиться на одній половині поля. Ворота - як для гри в гандбол або таких самих розмірів. Поле лінією поділено на дві половини. У грі беруть участь три команди по 3 - 5 гравців у кожній. Тривалість гри 60 хв.

Правила гри: команда А володіє м'ячем і атакує ворота суперника доти, доки не виграє очко або не втратить м'яч. Тільки тоді м'яч переходить до команди Б. Третя команда В розташовується за воротами. Після втрати м'яча або здобуття очка команда Б переходить в атаку проти команди В, яка займає на полі місце команди А, котра звільняє місце після втрати м'яча. Тим часом команда В займає позиції в захисті та очікує слушного часу, щоб вступити в боротьбу за м'яч. Гравці, команди, що захищається, перетинати середню лінію поля не можуть. Останній гравець з кожної команди, що захищає ворота, може ловити м'яч як воротар і подавати його рукою.

12. Удар по воротах гравцем з визначеним номером. Поле для гри має розмір 40 х 20 з гандбольними воротами. В грі беруть участь дві команди по 3- 5 гравців під номерами у кожній. Забивати м'яч у ворота можна тільки після кількох передач.

Правила гри: гравці однієї з команд передають м'яч гравцеві під номером 1, поки той не заб'є гол. Наступний гравець (2) робить те саме. М'яч переходить до суперника, коли вийде за межі поля, на кутовий, коли м'яч перехоплено або порушено правила гри. Останній гравець перед воротами може ловити м'яч руками. Діє правило положення гри «поза грою».

13. Гра з передачею м'яча на вільний простір. Гра проводиться на футбольному полі. Команди складаються з 4 - 6 гравців та воротарів. Тривалість гри 30 хв.

Правила гри: обидві команди грають на одні ворота. Команда, що розпочала гру, намагається зберегти контроль над м'ячем якнайдовше (1 хв. - одне очко). За сигналом тренера гравець здійснює передачу на вільний простір на, куди виходить партнер і забиває гол. Переможець визначається за сумою набраних очок та кількістю забитих у ворота м'ячів. Переходити через лінію середини поля гравцям дозволяється тільки після подачі м'яча на вільний простір. Суперник може відібрати м'яч лише в боротьбі або після виходу за межі поля, за бічну лінію поля. Після атаки гра поновлюється з місця втрати м'яча.

14. Гра на двоє воріт з ударом. Поле для гри складається з розмірів здвоєного штрафного майданчика. Ворота: одні звичайні, а інші - відзначені прапорцями. Команди (6 х 6) мають двох воротарів. Тривалість гри 30 хв.

Правила гри: захисники жодної з команд не можуть переходити центральну лінію ігрового поля, однак, в окремих випадках, підключатися до атак дозволяється. Нападаючі діють тільки на половині поля суперника, тоді на одній половині поля гра ведеться в складі гравців 3 х 3. Правилом положення «поза грою» у цьому випадку не керуються. Якщо гравець увійшов до забороненої зони, виконується вільний удар з зони штрафного майданчика.

15. Гра на двоє воріт у складі гравців 3 х 2. Гра проводиться на футбольному полі на двоє воріт. Тривалість гри не більше 30 хв.

Зміст гри: на кожній половині поля грають три нападаючі проти двох захисників. У кожній команді на воротах стоїть воротар. Нападаючі намагаються розіграти між собою м'яч так, щоб забити гол. Захисники їм в цьому перешкоджають, а оволодівши м'ячем, негайно передають своїм нападаючим.

Правила гри: гравцям не дозволяється переходити лінію середини поля. Після забитого гола, виходу м'яча за межі поля м'яч передається супернику.

16. Половина поля «поза грою». Гра проводиться на половині поля з воротами. Грають дві команди по 4-6 чоловік у кожній. На воротах - воротар. Тривалість гри до 60 хв. Одна команда проводить атаку з-за лінії середини поля з метою забити гол, а друга захищається і застосовує положення «поза грою».

Правила гри: після того, як захисники оволоділи м'ячем, він знову подається нападаючим, які проводять нову атаку. За кожний забитий гол нападаючі одержують очко. За створення положення «поза грою» очко надається захисникам. Під час гри застосовуються всі засоби оборони.

17. Персональний захист. У складі команд по 4 - 8 чоловік. Гра проводиться на одній половині поля на малі ворота. Тривалість гри 60 хв. Зміст гри; нападаючі однієї команди грають на половині поля суперника і намагаються забити гол. Захисники, прикриваючи кожен свого гравця, перешкоджають проводити атаки.

Правила гри: захисник починає гру ударом м'яча в напрямку нападаючих через лінію середини поля. Захисники оволодівають м'ячем в боротьбі з нападаючими або після забитого гола, після виходу м'яча за межі поля від атакуючої команди або після порушень правил гри нападаючими. У гра правило положення «поза грою» не діє. Захисникам забороняється переходити лінію середини поля.

18. Атака і оборона. Мета цих допоміжних ігор - навчити гравців однаковою мірою як атакувати, так і захищатися.

19. Позиційна гра в трьох зонах поля. Гра проводиться на футбольному полі поділеному на три рівні частини. Грають дві команди по 9 - 11 чоловік у кожній. Тривалість гри до 30 хвилин.

Зміст гри: гравці розташовуються на визначених позиціях у відповідних зонах поля. Нападаючі перебувають перед воротами суперника, гравці середини поля - в центрі, захисники - поблизу своїх воріт. Гра полягає в переведенні м'яча із однієї зони в другу, де ведуть боротьбу за м'яч нападаючі, гравці середини поля та захисники.

Правила гри: гравцям не дозволяється перетинати лінії зон. М'яч передається поступово з однієї зони в другу. Правило положення «поза грою» діє. Останній гравець може ловити м'яч руками. Гру розпочинають захисники однієї х команд. Команди застосовують тактичні системи «4 + 2 + 4», «4 + 3 +3».

Завдання гри: довести м'яч до лінії воріт суперника і там стопою зупинити. У випадку недостатньої кількості гравців гру можна проводити на одній половині поля.

2.3 Тактична підготовка

футбол тактика вправа атака

Тактика нападу

Різновиди форм нападаючих дій, зміна темпу розвитку атаки, різноманітні технічні прийоми єдиноборств - це дії, що ускладнюють умови для захисників, які намагаються зруйнувати атакуючі дії. Організація дій команди з метою взяття воріт суперника являє собою тактику нападу.

Тактичні завдання вирішуються завдяки комбінаціям - діям двох або декількох гравців (групові дії).

Розрізняють комбінації при стандартних положеннях та в ході ігрових епізодів.

До стандартних положень відносять: вкидання м'яча із-за бокової лінії, штрафний удар, вільний удар, удар від воріт.

Розглянемо кілька комбінацій при стандартних положеннях.

Комбінації при вкиданні м'яча із-за бокової лінії:

Метою таких комбінації є збереження м'яча у своєї команди і виведення гравця на ударну позицію.

Комбінації при кутових ударах мають різні варіанти. Найпростіший варіант - подача м'яча у штрафний майданчик вертом так, щоб він летів по дузі, що відходить від воріт, але назустріч нападнику, який набігає. У деяких випадках «прострілюються» м'яч низом повз воріт, розраховуючи на те, що м'яч може влучити в ногу партнера або суперника і рикошетом потрапити до воріт.

Розігруючи комбінації при штрафних ударах, частіше застосовують різані удари, оскільки суперники будують «стінку», щоб перешкодити шлях м'ячу. У цих випадках доцільно направляти м'яч у той бік воріт, який прикриває «стінка», тому що воротар приділяє увагу частині воріт, відкритій для прямого удару. Іншим варіантом може бути виведення одного з гравців на вигідну позицію для взяття воріт.

При розігруванні вільних ударів використовують комбінації, спрямовані на виведення партнера на вигідну позицію для взяття воріт.

Комбінації при ударах від воріт мають два різновиди. У першому випадку воротар вибиває м'яч партнеру, який відкривається біля бічної лінії. У другому випадку воротар вибиває м'яч захиснику, який відкривається біля бічної лінії штрафного майданчика. Той відправляє м'яч воротарю, який вибиває його ногою або вкидає рукою своєму партнеру.

Найбільш ефективною командною дією в нападі є швидкий напад. Його суть полягає в тому, щоб завдяки одній - трьом передачам організувати атаку і вивести гравця на вигідну позицію для взяття воріт. Перевага швидкого нападу у тому, що він не дає можливості супернику перегрупувати свої сили у захисті за браком часу.

На відміну від швидкого. Поступовий напад здійснюється за допомогою великої кількості коротких та середніх передач, частина яких виконується поперек поля з підключенням гравців захисту. Поступовий напад залучає значну кількість гравців та ускладнює тактичний малюнок гри, тому висуває високі вимоги до технічної підготовки гравців.

Тактика захисту

Одним із ефективних групових тактичних дій у захисті є побудова «стінки». Її використовує команда, у чиї ворота призначений вільний або штрафний удар. Для організації «стінки» залучається 4 - 5 гравців. Кількість гравців у стінці відстанню місця удару до воріт. Чим далі від воріт призначається удар, тим менше гравців включається до стінки.

Головною метою команди, що захищається, при організації «стінки» - є закрити ближній кут своїх воріт від прямого удару.

Тактика воротаря. Майстерність воротаря полягає не тільки у захисті воріт, а й в умінні організації атаки. Вибір оптимальної позиції дозволяє воротареві забезпечити надійний захист воріт. Врахування положення атакуючого гравця дозволяє визначити кут, під яким може бути нанесений удар. Чим гостріше кут, тим гостріше до передньої відносно суперника з м'ячем штанги переміщується воротар. Якщо атака здійснюється по центру, воротарю доцільно переміститися дещо вперед, щоб зменшити кут ураження і тим самим полегшити собі прийом м'яча.

При введенні м'яча у гру з метою організації атаки воротар використовує один з двох варіантів:

1. Воротар посилає м'яч одному із захисників, який повертає його назад. Оволодівши м'ячем, воротар різними способами продовжує атаку, вводячи м'яч кидком рукою або ударом ногою.

2. Голкіпер посилає м'яч одному із партнерів, який відкрився на вигідну позицію.

Перша довга передача відрізає низку суперників від активних дій і дозволяє прискорити розгортання атаки. Короткі передачі доцільно посилати гравцю, який відкривається на фланзі, оскільки, у разі перехоплення м'яча, суперник може безпосередньо загрожувати воротам.

Удосконалюючи тактичну підготовку, футболісти удосконалюють свої вміння грати в футбол, правильно обирати ту чи іншу тактику в певній ігровій ситуації. Покращити свою тактичну підготовку гравцям допомагають різні вправи та ігри, а саме: передача м'яча наступному номеру, три проти одного, атака і оборона, гра трьома командами, передача м'яча на вільний простір, гра у футбол пішки, атаки з обмеженням часу тощо.

Різновиди форм нападаючих дій, зміна темпу розвитку атаки, різноманітні технічні прийоми єдиноборств - це дії, що ускладнюють умови для захисників, які намагаються зруйнувати атакуючі дії. Організація дій команди з метою взяття воріт суперника являє собою тактику нападу.

Розрізняють комбінації при стандартних положеннях та в ході ігрових епізодів.

До стандартних положень відносять: вкидання м'яча із-за бокової лінії, штрафний удар, вільний удар, удар від воріт.

Найбільш ефективною командною дією в нападі є швидкий напад. Його суть полягає в тому, щоб завдяки одній - трьом передачам організувати атаку і вивести гравця на вигідну позицію для взяття воріт. Перевага швидкого нападу у тому, що він не дає можливості супернику перегрупувати свої сили у захисті за браком часу.

Одним із ефективних групових тактичних дій у захисті є побудова «стінки». Її використовує команда, у чиї ворота призначений вільний або штрафний удар.

Отже, гра команди може бути успішною лише за умови правильно вибраної тактики

Висновки

Футбол є однією з найбільш популярних спортивних ігор Європи та всього світу. Високий рівень розвитку сучасного футболу потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування.

Футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв'язку між атакою та обороною. Саме тому на думку фахівців особливу увагу треба приділяти техніко-тактичної майстерності футболістів, яка визначається великою кількістю прийомів і є базою для ефективної змагальної діяльності. В змаганнях найвищого рівня перемагає команда в арсеналі якої є значна кількість різних тактичних комбінацій та взаємодій. Аналіз вітчизняної літератури з футболу показав, що безперервно зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені покладає на фахівців завдання, щодо розробки нових теоретичних положень тактики гри, принципів ведення спортивної боротьби в футболі.

Тенденції розвитку сучасного футболу свідчать про те, що тактична підготовка гравців стала провідною поміж інших видів підготовки спортсменів, оскільки визначає їх цільову спрямованість і зміст роботи, конкретизує функціональні обов'язки футболістів у команді в різних ігрових ситуаціях, сприяє слушності вибору системи гри, визначає параметри моделей команд. Тактика є основним змістом всієї ігрової діяльності під час зустрічі. Вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки.

Знадобилося багато років, щоб гра в футбол стала такою, якою ми бачимо її сьогодні. Протягом тривалого часу формувалися різні системи, стилі, тактики, техніки гри в футбол.

Перша система гри виникла в 1883 році у Шотландії. Її називають класичною або «пірамідальною». Певною мірою її почали застосовувати у всьому світі й проіснувала вона близько 50-60 років.

Пізніше сформувалися італійська, австралійська, система «дубль-ве», система «1+4+2+4», швейцарський замок «рігль» та ін. На думку футбольних фахівців, у світі існує кілька стилів гри.

Система гри є тільки формою зовнішнього розташування гравців і вирішального значення для гри команди і досягнення нею успіху не має. На передній план висувається спосіб організації гри, її зміст, що й створює відчутну перевагу над формою, тобто розташуванням гравців.

Прогноз щодо створення оборонних і атакуючих систем гри або її способів в захисній та атакуючій фазах потрібний для успішної реалізації ігрових, тактичних завдань в окремих відрізках гри.

Просторові відношення між гравцями за різного розташування та виконання ігрових функцій спонукають до створення різних варіантів атакуючих і захисних систем. Існують різноманітні способи гри в цих системах.

Удосконалюючи тактичну підготовку, футболісти удосконалюють свої вміння грати в футбол, правильно обирати ту чи іншу тактику в певній ігровій ситуації. Покращити свою тактичну підготовку гравцям допомагають різні вправи та ігри, а саме: передача м'яча наступному номеру, три проти одного, атака і оборона, гра трьома командами, передача м'яча на вільний простір, гра у футбол пішки, атаки з обмеженням часу тощо.

Отже, ми довели, що вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки. Вміння правильно вирішувати задачі нейтралізації суперників і успішне використання власних можливостей в атаках характеризується тактичною зрілістю як команди в цілому, так і її окремих гравців. Команда може досягти успіху тільки при добре організованих і обов'язково активних діях всіх футболістів в нападі та в захисті.

Список літератури

1. Барсук О.Л., Кудрейко А.И. Страницы футбольной летописи. - Минск: Полымя, 1987.

2. Воскресенский Б.М., Кулибабенко С.И. Футбол в фалеристике, датах и событиях. - К.: Молодь, 1990.

3. Вихров К.Л. Знакомство с футболом. - К.: Реклама, 1983.

4. Все о футболе: Справочник / Сост. Лебедев Л.Г. - М.: Сов. спорт, 1990.

5. Кожухов В.А. Футбол: Буклет. - К.: Вища шк., 1984.

6. Соломонко В.В. та ін. Футбол: Підручник для студ. вузів фіз. виховання і спорту. - К.: Олимп. лит., 1997.

7. В.В. Соломонко, Г.А. Лісенчук, О.В. Соломонко. Футбол. - НУФВСУ «Олімпійська література», 2005.

Размещено на Allbest.ru