Техніка прикладного плавання. Спортивне тренування

Техніка спортивних способів, видозмінена стосовно навколишніх умов та завдань, що стоять перед плавцем, в основі прикладного плавання. Способи прикладного плавання, їх відмінність від спортивного плавання. Характеристика методів спортивного тренування.

Рубрика Спорт и туризм
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 10.11.2013
Размер файла 20,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький національний університет

Інститут управління і права

Кафедра управління фізичною культурою та спортом

Шифр групи - УФКСз213

Спеціальність

Контрольна робота

З дисципліни: Плавання з методикою викладання

Техніка прикладного плавання. Спортивне тренування

П.І.Б. Майборода А.Ю.

Викладач: Пущина І.В.

Запоріжжя 2013

Зміст

  • Основи прикладного плавання
  • Основи техніки прикладного плавання
  • Характеристика методів спортивного тренування
  • Список літератури

Основи прикладного плавання

В основу прикладного плавання покладена техніка спортивних способів, але видозмінена стосовно навколишніх умов та завдань, що стоять перед плавцем.

Для того, щоб бути підготовленим до вирішення будь-якого прикладного завдання, необхідно володіти:

технікою плавання кролем на грудях, спині та брасом;

технікою прикладних способів плавання;

технікою пірнання у довжину;

технікою пірнання у глибину з пошуком предметів під водою;

технікою плавання з транспортуванням предметів;

прийомами надання допомоги потопаючим та ослабленим плавцям;

прийомами подолання водних перешкод;

прийомами плавання у різних умовах водного середовища.

З цього широкого об'єму необхідних навичок поведінки, перебування та діяльності за певних завдань, умов чи стану водного середовища і розрізняють різновиди прикладного плавання:

прикладні способи плавання;

пірнання у довжину та глибину з пошуком та доставанням предметів;

надання допомоги потопаючому чи ослабленому плавцю;

плавання з транспортуванням предметів;

плавання в одязі;

подолання водних перешкод

Основи техніки прикладного плавання

Способи прикладного плавання відрізняються від спортивного плавання тим, що вони повинні забезпечити можливість виконання цілого ряду додаткових операцій: транспортування потерпілого, ослабленого плавця чи вантажу, занурення під поверхню води, пірнання, пошук та доставання предметів, плавання в одязі, на хвилях, по водоростях, за течією чи проти неї у різних погодних умовах та вирішувати багато інших нештатних ситуацій, що можуть виникнути у водному середовищі.

Існує велика кількість варіантів техніки прикладних способів плавання, серед яких основними є:

плавання на боці;

плавання брасом на животі та спині;

плавання кролем на грудях та спині без виносу рук.

Крім того, існує багато варіантів узгодження рухів ногами та руками залежно від конкретної ситуації, але, в основному, на базі вищеназваних варіантів.

Плавання на боці. Цей спосіб плавання раніше застосовувався як спортивний, але з розвитком різновидів кроля, батерфляю та брасу втратив свої позиції, як неперспективний у плані технічного вдосконалення і швидкісних характеристик. У той же час, даний спосіб має ряд технічних особливостей, що дозволяє його досить ефективно застосовувати у прикладному плаванні, наприклад під час транспортування потопаючого, буксирування предметів, форсування водних перешкод тощо.

Положення тіїа. При плаванні на боці плавець розташовується правим чи лівим боком догори, голова, частково занурена, вільно лежить на воді. Зручніше пливти таким чином, щоб повніше використовувати більш сильну ногу та руку, що виконує більш потужні та довші гребки. Тому більшість людей плавають цим способом на лівому боці.

Під час захвату верхньою рукою та першої половини гребка тулуб повертається вздовж вісі аж до положення на животі, а при виконанні другої половини гребка та при проносі руки над водою тулуб повертається у положення на боці. Голова, частково занурена, вільно лежить на поверхні води й коливається разом з тулубом, що задає ритм дихання. На положення тазу коливання тулуба впливають менше.

Рухи руками. Рухи руками виконуються поперемінно-послідовно. Коли нижня рука здійснює гребок, верхня проноситься вперед над водою як у кролі на грудях. Під час гребка верхньою рукою нижня витягується під водою вперед до вихідного положення початку наступного робочого руху.

У рухах руками для зручності та відповідності відрізняють ті ж складові фази, що і в спортивних способах.

Узгодження рухів руками. Коли нижня рука знаходиться у вихідному положенні для гребка, то вона максимально витягнута догори, верхня після закінчення робочого руху витягнута вздовж тулуба та розслаблена. Плавець ковзає у воді з зімкнутими ногами в положенні на боці.

Під час початку гребка нижньою рукою верхня виймається з води. Паралельно до здійснення гребка нижньою рукою інша проноситься над водою. При зануренні верхньої руки у воду, нижня закінчує робочий рух, а тіло повертається до положення на животі. У процесі гребка верхньою рукою нижня під водою виводиться вперед, а тулуб - поступово приймає положення на боці.

Узгодження рухів головою та дихання. Для вдиху голова повертається в бік верхньої руки під час закінчення гребка й таким чином, щоб рот піднявся над водою. Вдих здійснюється через рот, коли верхня рука виймається з води і проноситься вперед. Потім обличчя занурюється разом з поворотом тулуба на живіт у бік руки, що вкладається у воду. Після певної затримки на вдиху йде видих через рот та ніс, який завершується при виконанні другої половини гребка верхньої руки.

Рухи ногами. Рухи ногами розділяються на підготовчі та робочі (гребні). Аналіз рухів ногами при плаванні на боці слід розпочинати з положення плавець на боці, ноги випрямлені та зведені разом. Це положення фіксується під час паузи в рухах після закінчення гребка верхньою рукою.

Підготовчий рух ногами полягає в розведенні та підтягуванні ступнів до тулуба, причому верхня нога переміщується в бік грудей, а нижня - в бік спини. Верхня нога активно згинається в кульшовому суглобі та швидко рухається вперед, м'язи гомілки розслаблені. Нижня нога розгинається у кульшовому і згинається у колінному суглобах та дещо відводиться вбік. Підготовчий рух ногами завершується, коли кут згинання між тулубом та стегном верхньої ноги досягає 100-120°, а нижня нога зігнута у колінному суглобі до гострого кута.

З вихідного положення розпочинається гребок, ноги випрямляються й зводяться подібно до ножиць. Верхня нога розгинається у кульшовому та колінному суглобах. Нижня нога дещо згинається у кульшовому суглобі та енергійно розгинається у колінному. У момент закінчення гребка ноги зводяться та випрямляються.

Рух верхньої ступні загребно-ступаючий з крайнього верхнього положення до крайнього нижнього положення. Рух нижньої ноги (хлистоподібний) з крайнього заднього положення до крайнього переднього положення й нагадує гребок у плаванні кролем.

Загальна координація рухів. Після ковзання на боці плавець виконує гребний рух нижньою рукою, верхня рука виймається з води й починає проноситися вперед. Плавець здійснює вдих. Ноги починають розводитися.

Гребний рух нижньою рукою закінчується й вона відводиться вперед. Верхня рука вкладається у воду й починає робочий рух. Тулуб плавця повертається у положення на животі. Верхня рука продовжує гребок. Нижня витягнута вперед. Здійснюється видих. Ноги здійснюють робочий рух. Плавець повертається на бік і після закінчення гребка верхньою рукою та ногами ковзає на боці.

Слід відмітити, що для вирішення проблем транспортування предметів чи потопаючого використовується варіант плавання на боці без роботи верхньою рукою. За таких умов верхня рука утримує предмет, а послідовність усіх інших рухів без змін.

прикладне плавання спортивне тренування

Характеристика методів спортивного тренування

МЕТОДИ ТРЕНУВАННЯ

Значного поширення набули такі методи: рівномірного плавання; повторного плавання; Інтервального плавання; плавання з перемінною швидкістю, змагань.

Метод рівномірного пропливання дистанції полягає в тому, що плавець пропливає задану дистанцію або окремі її відрізки із заздалегідь визначеною швидкістю, яка може бути великою, середньою або невеликою; кожен наступний відрізок даної дистанції треба пропливати з такою самою швидкістю, як і попередній, або з дуже близькою до неї.

У міру підвищення функціональних можливостей організму і тренованості швидкість плавання також підвищується. Щоб навчитись проходити всю дистанцію з заданою швидкістю, іноді її трохи збільшують (скажімо, якщо основна дистанція - 400 м, тренувальна може бути 450-500 ж).

Метод повторного пропливання дистанції полягає в тому, що плавець кілька разів пропливає основну дистанцію або її відрізки із заданою швидкістю. Швидкість встановлює викладач; відпочинок між вправами може становити 3-5-10-ЗО хв, але може й не обмежуватись. Чим більша дистанція, тим триваліший відпочинок; чим більша швидкість, тим більше плавцеві потрібно часу, щоб відновити сили.

Кількість відрізків залежить від довжини основної дистанції. Якщо основна дистанція невелика, довжина відрізків у сумі може перевищувати її на 50-100%. Наприклад, якщо спортсмен тренується на дистанції 100 м, а відрізки мають довжину 25 м, то йому необхідно проплисти не 4, а 6-8-10 відрізків. Виняток становить дистанція 1500 м, де збільшення числа відрізків допускається в межах 50%.

Довжину та кількість відрізків і швидкість, з якою плавець повинен проходити їх, визначає тренер. Тривалість відпочинку між відрізками він або визначає наперед, або встановлює залежно від самопочуття плавця.

Поєднання відрізків, довжина їх та послідовність пропливання можуть бути дуже різні. Найпоширеніший варіант такий: спочатку спортсмен пропливає невеликий відрізок, скажімо, 25 м, другий відрізок збільшується до 50 м, третій - до 75 ж і т. ін. У другому варіанті він, навпаки, починає плавання з довгих відрізків, поступово переходячи до коротких. Третій варіант: на початку і наприкінці спортсмен пропливає короткі відрізки, а в середині дистанції - найдовші. Трапляється й четвертий варіант: на початку і в кінці спортсмен долає великі відрізки, а в середині - короткі.

Крім довжини відрізків та послідовності пропливання їх, як правило, змінюється І час, за який плавець повинен подолати ці відрізки: короткі відрізки слід проходити з великою швидкістю, а довгі - відносно повільніше. Проте це не обов'язково. Тренер може встановити постійну швидкість плавання незалежно від довжини відрізків.

Викладач може використовувати також варіант, коли довжина відрізків буде постійна, а час пропливання змінюватиметься. Так, при плаванні відрізків 6 X 25 м швидкість може варіюватись від невеликої на початку І до великої в кінці кожного відрізка; чи великої при пропливанні перших відрізків до невеликої в наступних. Або ж при пропливанні перших та останніх відрізків швидкість близька до максимальної, а на третьому та четвертому відрізках - знижена; і навпаки - максимальна швидкість встановлюється для середнього відрізка при відносно спокійному пропливанні перших та останніх відрізків.

Метод інтервального пропливання дистанції полягає в тому, що основну дистанцію, на якій виступає плавець, поділяють на коротші відрізки. При цьому припускається різне збільшення кількості відрізків порівняно з основною дистанцією. Наприклад, якщо основна дистанція - 100 я, то 25-метрових відрізків може бути 8-10-12 і т.д.

Спортсмен пропливає відрізки Із заданою або близькою до максимальної швидкістю проте відпочинок між ними не довільний, а обмежений певним часом, що залежить від швидкості плавання та довжини відрізків. При пропливанні 25-метрових відрізків відпочинок між ними може коливатися від 20 до 90с між 200-метровими - 1,5-2 хв.

Інтервальний метод від повторного відрізняється насамперед тим, що при Інтервальному наступна вправа виконується при неповному відновленні сил після попередньої вправи. Відпочинок між вправами менший, ніж при повторному методі, і поступово скорочується.

Швидкість, з якою плавець має пропливати окремі відрізки, повинна бути близькою до тієї, з якою плавець передбачає проплисти дистанцію, або перевищувати її (аж до максимально можливої для даного плавця).

На практиці цей метод тренування застосовують так: основну дистанцію, припустімо 100 м, поділяють на 25-метровІ відрізки (6-8 І т. ін.), потім встановлюють задану швидкість, з якою плавець має проходити кожний відрізок, та час відпочинку між ними. В міру того, як плавець пропливатиме всі відрізки Із заданою швидкістю, час відпочинку поступово зменшується: спочатку до 1 хв, а згодом І до 10-20 с.

Як тільки цей графік буде освоєно, час пропливання відрізків зменшується І встановлюється, скажімо, вже не 17, а 16,5 с. Час відпочинку поступово зменшуватиметься з 90 с доти, поки плавець зможе проплисти з цією швидкістю задану кількість відрізків при найменшому відпочинку. Далі довжину відрізків збільшують (не 25, а 50 м), і те саме повторюється знову.

Цей метод застосовують і в іншому варіанті, коли час відпочинку між відрізками залишається постійним, зате швидкість проходження їх поступово збільшується і доводиться до максимальної або заданої. Потім усе повторюється, але змінюється вже довжина відрізків. Плавець знову проходить їх із заданою швидкістю, доводячи її до максимальної або такої, що перевищуватиме середню швидкість на основній дистанції на 1-2 с.

Застосовуючи цей метод, треба поставитись серйозно до визначення інтервалів відпочинку; тривалість їх залежить від довжини відрізків, підготовленості, кваліфікації й самопочуття спортсмена І від того, на якому етапі тренувального процесу він перебуває. Треба мати на увазі, що при збільшенні Інтервалів відпочинку понад 45 с інтервальне тренування сприятиме переважно розвиткові швидкісних можливостей плавця, а при скороченні відпочинку до 10-20 с - переважному розвиткові спеціальної витривалості.

Метод плавання з перемінною швидкістю полягає в тому, що плавець пропливає визначену наперед дистанцію з перемінною швидкістю: досягши максимальної, відпочиває на середній і мінімальній, не припиняючи проходження дистанції, тобто відновлює сили, але знижує швидкість.

Чергування відрізків або кількість метрів, яку спортсмен пропливає з максимальною, середньою чи невеликою швидкістю, можуть бути різні. Так, якщо плавець має проплисти 400 м з перемінною швидкістю, йому пропонують проплисти 50 м у Уг сили, 50 м - у 3/4 сили, 50 лі - спокійно і т.д.

Змагання - один з методів тренування. Пропливаючи дистанцію на повну силу, плавець дістає певне навантаження, що сприяє дальшому підвищенню його спортивно-технічних показників. Тому, поряд з виступами в офіційних змаганнях, практикують так звані контрольні змагання - прикидки, курсовки тощо. Та метод змагання ефективний тільки тоді, коли запливи підібрано відповідно до сили спортсмена. Прикидки, або контрольні змагання, можна проводити не тільки на основну дистанцію, а й на невеликі її відрізки, а також з плаванням самими ногами або самими руками і т. Ін.

Щоб виховати у плавців високі морально-вольові якості, прикидки та курсовки слід проводити в умовах, близьких до умов змагання.

Готуючи плавця, доцільно застосовувати всі методи тренування в різних співвідношеннях. Проте на певних етапах деяким з них можна віддавати перевагу. Залежить це від індивідуальних особливостей плавця, а також від періоду тренування та від того, над розвитком яких якостей працює плавець.

Список літератури

1. Глазирін І.Д. Плавання: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2006.

2. Глазирін І.Д. Основи диференційованого фізичного виховання: Посібник. - Черкаси: ВідлунняПлюс, 2003. - 322 с.

3. Зациорский В.М. Прогнозирование и отбор в спорте. - Москва: ФиС, 1988. - 246 с.

4. Парфенов В.А. Плавание. - К.: "Вища школа", 1978. - 288 с.

5. Никитский Б.Н. Плавание. Учебник для педагогических институтов - М.: Просвещение, 1981. - 286 с.

6. Викулов А.Д. Плавание.: Учебное пособие для высш. уч. заведений. - М.: "Владос-Пресс", 2003. - 386 с.

7. Плавание. Учебник для вузов / под ред Булгаковой Н.Ж. - М.: Физкультура и спорт, 2001. - 400 с.

8. Парфенов В.Б. Плавание. - К.: Вища школа, 1978. - 285 с.

9. Плавание / под ред. Булгаковой Н.Ж. - М., ФиС, 1984. - 285 с.

10. Спортивное плавание. - Под ред. Н.Ж. Булгаковой. - М.: ФОН, 1996. - 430 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття та визначення основної мети прикладного плавання, принципи та методи його викладання, значення в фізичному розвитку. Техніки плавання правильним та неправильним способами, їх відмінності. Порядок та правила виконання брасу на грудях та на спині.

    контрольная работа [20,4 K], добавлен 25.03.2010

  • Загальна характеристика способу плавання "кроль на спині". Історія розвитку кроля на спині як спортивного способу плавання. Техніка плавання: положення тулуба, рухи ногами і руками, підготовчий і робочий рухи, їх узгодження. Методика навчання плаванню.

    реферат [20,8 K], добавлен 03.12.2014

  • Плавання один з найбільш популярних і масових видів спорту, у якому при русі у воді працюють всі м'язи тіла. Плавання сприяє розвитку витривалості. У стародавні часи плавання вважалося однією з основних ознак культури. Кроль на грудях і спині.

    реферат [552,1 K], добавлен 07.06.2008

  • Сутність плавання як водного виду спорту, його особливості та вплив на організм людини, його фактори та умови. Правила безпеки при груповому плаванні в басейні або відкритих водоймищах. Види та стилі плавання, їх характеристика та відмінні риси.

    реферат [12,7 K], добавлен 08.04.2009

  • Загальна характеристика способу плавання "кроль на грудях". Техніка плавання: положення тулуба, рухи ногами і руками, дихання, узгодження рухів. Методика навчання плаванню способом "кроль на грудях". Вправи для вивчення рухів ногами та руками, дихання.

    реферат [17,8 K], добавлен 03.12.2014

  • Гісторыя развіцця плавання ў Расеі як прыкладнога віду фізічнай культуры і яго станаўленне як віду спорту. Тэхнікі плавання правільным і няправільным спосабамі, іх адрозненні. Віды плавання: свабоднае і комплекснае плаванне, на спіне, брас, кроль.

    реферат [11,6 K], добавлен 15.12.2010

  • Зміст і задачі програми навчання плаванню в літньому оздоровчому таборі. Загальнорозвиваючі і спеціальні фізичні вправи для освоєння з водою та вивчення техніки плавання. Особливості підготовки та проведення уроку плавання. Організація свята на воді.

    курсовая работа [404,9 K], добавлен 23.01.2011

  • Змаганні плывуноў у 1515 г. у Венецыі, першае кіраўніцтва па плаванні. Арганізаванае навучанне спорту ў рускіх войсках у сярэдзіне XVII стагоддзі. Спартовае плаванне ў дарэвалюцыйнай Расіі. Грамадства "Дэльфін". Ўсесаюзная спартакіяда у 1928 у Маскве.

    реферат [13,4 K], добавлен 09.12.2010

  • Користь від занять плаванням. Специфічні особливості дії фізичного навантаження на організм людини. Вплив занять плаванням на серцево-судинну і дихальну систему. Зв'язок водних процедур з фізичною красою людини. Оздоровча дія фізичних вправ у воді.

    реферат [13,7 K], добавлен 20.05.2009

  • Основні положення сучасної системи спортивного тренування. Тренувальні та змагальні навантаження спортсменів. Енергетичні витрати. Побудова тренувального процесу у річному циклі підготовки. Характеристика засобів відновлення спортивної працездатності.

    учебное пособие [2,3 M], добавлен 13.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.