Підвищення рівня рухової активності студентів вузу засобами міні-футболу

На жаль, ми повинні констатувати той факт, що науково обґрунтовані дослідження, присвячені теоретичному і методичному обґрунтуванню міні-фтболу як самостійного виду спорту і можливостей його застосування в фізичному вихованні студентської молоді, дуже небагаточисельні.

У зв'язку з європейською орієнтацією та входженням України до Європейського освітнього і наукового простору системою вищої освіти України реалізується ідеї Болонського процесу [22]. Зміцнення державності України і інтеграція її в світове співтовариство неможливі без реформування національної Системи вищої освіти, яка повинна бути спрямована на розвиток особистості майбутнього спеціаліста, забезпечення його мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки [26]. Згідно нормативних документів [25], до основних завдань предмету фізичне виховання в вищих навчальних закладах відноситься розвиток у студентів основних фізичних якостей та рухових здібностей, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь, виховання морально-вольових і психологічних якостей особистості. Одним з універсальних засобів вирішення цих завдань, з нашої точки зору,є використання міні-футболу в фізичному вихованні студентів вищих навчальних закладів. Міні-футбол належить до універсальних видів спорту, які сприяють різнобічному фізичному розвитку людини. Заняття, що проводяться зі студентами як на свіжому повітрі, так і в умовах спортивного залу, забезпечують оздоровчий вплив, що сприяє зміцненню нервової системи, розвитку рухового апарату, покращенню роботи серцево-судинної і дихальної системи, покращенню обміну речовин в організмі [6]. Міні-футбол розширює діапазон функціональних можливостей організму. Він розвиває здібність долати певні напруження і труднощі. В процесі занять міні-футболом у студентів формується ряд важливий морально-вольових якостей: колективізм, цілеспрямованість, витримка, дисциплінованість, сміливість.

Враховуючи важливий вплив занять футболом для дітей та молоді, 20. 03.2001 був укладений спільний договір між Федерацією футболу України та Міністерством освіти і науки України про введення в загальноосвітню школу третього уроку фізкультури - уроку футболу. На підставі цього договору в міністерстві освіти і науки України 23.07.2002 був підготовлений відповідний лист для начальників обласних і міських управлінь освіти і науки (м. Київ та м. Севастополь) про введення уроку футболу в школі [114]. Враховуючи викладене та факт, що до вищих навчальних закладів вступають юнаки та дівчата з бажанням -- продовжити заняття улюбленим видом спорту, ми вважаємо доцільним застосування в навчальній програмі з фізичного виховання у вищих навчальних закладах саме міні-футболу, який, на нашу думку, здатний значно покращити здоров'я, рівень фізичної, функціональної підготовленості, забезпечити постійний інтерес та задовольнити потребу в руховій активності студентської молоді.

Незалежно від мети, завдань, рівня засвоєння студентами міні-футболу процес навчання буде базуватись на загальних і приватних дидактичних закономірностях навчання руховим діям [25]. При вирішенні завдань виховання нової людини, її підготовки до вимог життя особливе місце належить використанню ігрового методу в навчанні і вихованні [22]. На наш погляд найбільш повно відобразив методичні особливості використання цього методу в футболі К.Л. Віхров [38]. Ряд авторів [16] вважають, що більш точно відображає суть даного методу назва - "спортивно-ігровий метод фізичного виховання".

Низький рівень рухової активності (гіпокінезія) і фізичної підготовленості студентів, особливо дівчат, порушення норм харчування, як наслідок надлишкова маса тіла, викликають необхідність в цілеспрямованих заняттях фізичними вправами. Приймаючи участь в грі, студенти непомітно для себе переносять значне навантаження, виконання якого в інших умовах, за інших обставин було б пов'язане з проявом значних вольових зусиль. Особливо важливо, що великий об'єм рухів в міні-футболі обумовлений високим емоційним фоном, який "являється важливим фактором, що підтримує інтерес до занять з фізичного виховання. Міні-футбол може широко використовуватись як засіб професійно ? прикладної фізичної підготовки студентів різних спеціальностей. Нам представляється, що таке обширне використання міні-футболу характеризує його як один з найбільш ефективних засобів фізичної підготовки студентів. Ось чому детальний аналіз використання засобів міні-футболу в якості базового виду спорту, характеристика його засобів і сполучень з іншими видами спорту, з врахуванням їх "енергоємності" і оздоровчої ефективності, суттєво могла сприяти оптимізації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Висновки до першого розділу

Таким чином, аналіз літературних джерел, які висвітлюють різні сторони проблеми фізичного виховання студентської молоді, дозволяє зробити наступні висновки:

1. Відповідно до нормативних документів фізичне виховання у ВНЗ спрямоване на збереження і зміцнення здоров'я студентів, забезпечення фізичної готовності до життєдіяльності і високопродуктивної праці.

2. Фізична підготовленість студентів вищих навчальних закладів характеризується суттєвою неоднорідністю і недостатнім рівнем розвитку рухових якостей, рівень фізичної підготовленості студентської молоді до 2-го курсу підвищується, а потім до 4-5-го курсу невпинно знижується.

3. Існуючі на даний час зміст і методи фізичного виховання не забезпечують за період навчання у ВНЗ підвищення фізичної підготовленості значної частини студентів до рівня вимог навчальних програм і Державних тестів, а прогресивна форма організації занять з конкретною спортивною спрямованістю не знайшла широкого застосування в практиці роботи кафедр фізичного виховання.

4. В сучасній науці і практиці ведеться активний пошук шляхів вдосконалення фізичного виховання у ВНЗ. Зокрема пропонується вдосконалити методи і форми проведення занять (фізичними вправами, поліпшити програмно-нормативне забезпечення, збільшити рухову активність студентів, підвищити гуманістичну спрямованість, посилити професійно-прикладну фізичну підготовку, застосувати технічні засоби навчання.

5. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, рухова активність є основним засобом вирішення комплексу проблем, пов'язаних із розвитком та здоров'ям людей. Використання різноманітних форм фізичної культури сприяє профілактиці захворювань, підвищенню працездатності, продовженню життя; забезпечує активне творче довголіття, організацію повноцінного дозвілля, боротьбу зі шкідливими звичками, створює умови пізнання власних можливостей.

6. Міні-футбол, що розглядається нами, представляє собою ефективний засіб фізичного виховання студентів вищого педагогічного навчального закладу, в силу об'єктивних та суб'єктивних причин не знайшов свого практичного засування в програмах з фізичного виховання ВНЗ.

7. Виникає нагальна потреба в змінах щодо підходу до змісту і методів фізичного виховання у ВНЗ. В навчальному процесі доцільно відмовитись від - "командно - стройових методів" проведення занять з фізичного виховання і повернутись до особистості студента, йото інтересів і потреб в сфері фізичного і духовного виховання, надати можливість займатись улюбленим видом спорту (міні-футболом) в процесі обов'язкових занять з фізичного виховання.

Розділ 2. Методи і організація досліджень

2.1 Методи дослідження

Поставлені завдання вирішувались на основі вивчення науково-методичної літератури, узагальнення передового практичного досвіду з використанням наступних методів дослідження:

1. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.

2. Анкетування.

3. Педагогічні спостереження.

4. Педагогічний експеримент.

5. Метод педагогічних контрольних випробувань (тести).

6. Медико-біологічні методики.

7. Метод визначення рухової активності.

8. Методи математичної статистики.

1. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.

Аналіз науково-методичної літератури проводився впродовж дослідницької роботи з метою порівняння поглядів авторів на основні питання теми дисертаціївизначити основні напрями роботи, сформулювати завдання дослідження, визначити шляхи їх вирішення. Аналізувались джерела, якізмінюють загальну картину впливу різних режимів рухової активності напрактичне здоров'я та фізичну підготовленість людини, розглядалися значення авторів що сприяють підвищенню рухової активності студентської молоді, а також використання нових методик підвищення рухової активності.

Аналіз літератури дозволив ознайомитись із сучасними програмами рухової активності, вивчити спеціальну літературу, яка висвітлює питання використання традиційних і нетрадиційних засобів та методів фізичної культури з метою підвищення рівня фізичної підготовленості.

2. Анкетування.

В основу соціологічного методу було покладено метод анкетування, рекомендований в 1974 році Комітетом зі стандартизації тестів фізичної підготовленості, що функціонує при Всесвітній раді з фізичного виховання і спорту (СІЄПЕПС).

Анкетування в ході дипломного дослідження проводилось тричі. Перше з метою дослідження рівня здоров'я за методикою В.П. Войтенко (додаток А) та ступенем можливого ризику розвитку серцево-судинних захворювань за методикою С.О. Душаніна (додаток Б). Друге анкетування проводилось з метою вивчення спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівня їх задоволення в їх вищого педагогічного навчального закладу. При розробці анкети застосовувались різноманітні типи запитань: закриті, напівзакриті, відкриті, опитування-меню. Вона включала 21 запитання (додаток В). Перше та друге анкетування студентів дозволило виявити самооцінку стану здоров'я студентів, ступень ризику серцево-судинних захворювань, спосіб життя, систематичність відвідування занять з фізичного виховання, мотивацію до систематичних занять фізичними вправами, реальні показники рухової активності, ставлення до організації навчального процесу та його оцінку.

Респондентами були студенти Сумського державного педагогічного університету ім. A.C. Макаренка, що представляли фізико-математичний факультет та факультет філології.

Третє анкетування проводилось по завершенню педагогічного експерименту з метою виявлення ставлення студентів контрольної групи до занять ЗФП та експериментальною - до нової методики занять з фізичного виховання. Анкета складалася з 15 питань (додаток Б).

3. Педагогічні спостереження.

Педагогічні спостереження проводились впродовж всієї експериментальної роботи. Об'єктом спостережень було виконання студентами завдань традиційної програми у вищих закладах освіти міста Суми та розробленої нами методики, а також вивчення їх реакції на фізичні навантаження. Аналіз проводився за показниками (визначення ЧСС, АТ, ЖЄЛ) і за зовнішніми ознаками втоми студентів. Здійснювалися спостереження за активним відпочинком студентів, вивчалась рухова активність впродовж доби.

Дані педагогічних спостережень використовувались для обґрунтування отриманих результатів, аналізу динаміки функціонального стану і фізичної підготовленості студентів, а також для корекції режиму рухової активності й оздоровчого процесу.

4. Педагогічний експеримент.

Педагогічний експеримент проводився протягом 2012-2014 років і складався з двох частин:констатуючого і формуючого. У процесі констатуючого експерименту було визначено рівень фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, рухової активності та спортивно-оздоровчих потреб студентів, а також була розроблена методика оптимізації фізичної підготовленості студентів засобами міні-футболу.Формуючий експеримент був спрямований на визначення ефективності розробленої методики оптимізації фізичної підготовленості студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу. Експеримент полягав у наступному: у передбачених за розкладом навчальних форм занять студентів експериментальної групи замість загальноприйняті ЗФП займались тренуваннями з обраного виду спорту (міні-футболу), який був обраний в ході анкетування. Заняття проводилися за спеціально розробленою методикою. В ході експерименту вивчалась фізична підготовленість, фізичне здоров'я студентів, рівень рухової активності, фізична та розумова працездатність та вплив запропонованої методики на навчальний процес з фізичного виховання.

5. Метод педагогічних контрольних випробувань (тести).

Педагогічне тестування включало комплекс методик визначення фізичної підготовленості студентів. Вона оцінювалась за результатами семи контрольних вправ, передбачених "Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України", результати яких свідчать про стан розвитку фізичних якостей: 1) біг 3000 м - характеризує рівень прояву загальної тривалості; 2) біг 100 м - характеризує рівень прояву швидкість; 3) човниковий біг (4х 9 м) - характеризує рівень прояву спритності; 4) згинання і розгинання рук упорі лежачи - характеризує рівень прояву сили рук; 5) нахил тулуба вперед положення сидячи - характеризує рівень прояву гнучкості; 6) піднімання тулуба вхід за 1 хв - характеризує рівень прояву сили черевних м'язів та м'язів спини; 7)стрибок у довжину з місця - характеризує рівень прояву "вибухової сили".

Дляотримання об'єктивного уявлення про виконання вправ, що оцінюються в різних одиницях ми переводили отримані значення в бали згідно Державних нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України [90].

Якісну оцінку фізичної підготовленості ми визначали за сумою балів системи показників . При цьому оцінка витривалості, згідно Державних тестів, враховувалась із коефіцієнтом 2 (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Шкала оцінки результатів випробувань фізичної підготовленості

Бали	Рівень фізичної підготовленості	Якісна оцінка рівня фізичної підготовленості
36 - 40	Високий	Відмінно
26 - 35	Вищий за середній	Добре
18 - 25	Середній	Задовільно
12-17	Нижчий за середній	Незадовільно
18- 11	Низький	Погано

6. Медико-біологічні методики.

Методом анкетування проводилося дослідження на предмет рівня здоров'я за методикою В.П. Войтенко (додаток А) та ступенем можливого ризику розвитку серцево-судинних захворювань за методикою С.О.Душаніна (додаток Б).

Анкета з самооцінки здоров'я за В.П. Войтенко [40] містить 27 питань. На перші 26 передбачені відповіді "так" або "ні", на останнє - "добрий", задовільний", "поганий", "дуже поганий". На перші 26 запитань з негативними відповідями для респондента нараховується 0 балів, якщо відповіді позитивні - 1бал. Підсумкова цифра дає кількісну самооцінку здоров'я. Відповідно, якщо на останнє питання анкети респондентами дана відповідь "поганий", або "дуже рий", додається 1 бал. Самооцінка рівня здоров'я студентів визначалася за Табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Оцінка рівня стану здоров'я

Кількість балів	Стан здоров'я
0-3	Ідеальний
4-7	Добрий
8- 13	Посередній
14- 20	Задовільний
21 - 27	Незадовільний

Анкета оцінки ступеня ризику розвитку серцево-судинних захворювань за С.О. Душаніним [56] містить 10 питань, які оцінені в балах - від 0 до 8 балів, оцінка ризику серцево-судинних захворювань визначалася за табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Оцінка анкети ризику розвитку серцево-судинних захворювань

Кількість балів	Ризик розвитку серцево-судинних захворювань
13	Відсутній
14-23	Мінімальний
24-29	Виражений
30 - 37	Явний
38	Ризик максимальний

7. Метод визначення рухової активності.

Рухова активність студентів визначалась за методикою О.С. Куца [86]. В її основу був покладений тижневий хронометраж з наступним групуванням усіх видів рухів (додаток Ж). Визначалась загальна і фізкультурно-оздоровча рухова активність за формулою:

ІРА(Т)= ((?ПРА + ?ФОРА)/Т(Т)) Ч100,%,

Де ІPA(T)- індекс рухової активності за тиждень;

?ПPA - сума часу, витрачена на побутові рухи (хв);

?ФОРА - сума часу, витрачена на заняття фізкультурно-оздоровчими вправами (хв);

Т (Т) - сума часу доби за тиждень (хв).

8. Методи математичної статистики.

Отримані результати проаналізовані за допомогою загальноприйнятих методів варіаційної статистики з розрахунком середніх величин окремих показників та стандартного відхилення.

Для статистичної перевірки гіпотез про достовірність відмінностей був використаний t - критерій Стюдента для зв'язаних і незв'язаних вибірок. При перевірці вірогідності за основу був взятий 5%-ий рівень значущості [11; 13].

2.2 Організація дослідження

Базою дослідно-експериментальної праці був Сумський державний педагогічний університет ім. A.C. Макаренка. Дослідження проводилось зі студентами1-4 курсів навчання. Всього було задіяно 120 студентів. Вирішення завдань даної дипломної роботи проводилось в три взаємопов'язаних етапи.

Мета першого етапу (вересень 2012 - жовтень 2012 рр.) - обґрунтування проблеми і розробка інструментарію дослідження. На цьому етапі було проведено аналіз літературних джерел і нормативно-правових документів (теоретичний розділ роботи). Були визначені: мета, завдання, об'єкт, предмет і програма досліджень, відібрані анкети для визначення стану здоров'я та тести для визначення фізичної підготовленості студентів, методи дослідження функціонального стану організму студентів, рухової активності, розроблено анкети для вивчення спортивно-оздоровчих потреб студенті.

Другий етап досліджень (жовтень 2012- листопад 2012рр.) був присвячений проведенню констатуючого експерименту. Його мета - збір інформації про стан здоров'я, рівень фізичної підготовленості, рухової активності, фізичну культуру, інтереси і спосіб життя студентів, ставлення до фізичної культури і спорту. Використовувались такі методи: педагогічне тестування, анкетування та методи математичної статистики. Стан здоров'я студентів вивчався за результатами анкетування за методиками В. П. Войтенко і С.О. Душаніна. Всього було проаналізовано 464 анкети. Фізична підготовленість вивчалась у студентів основної медичної групи за комплексом державних тестів. Рухова активність визначалась за методикою О.С. Куца.

Рівень спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівень їх задоволення під час навчання у вищому педагогічному навчальному закладі вивчали за результатами анкетування.

Третій етап (листопад 2012 - травень 2013 рр.) було присвячено розробці ефективної методики фізичної підготовки студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу. На основі даних науково-методичної літератури, педагогічних спостережень, власного педагогічного досвіду роботи у ВНЗ з врахуванням рівня здоров'я, фізичної підготовленості студентів було проведено попередній відбір та узагальнення вправ які в найбільшому об'ємі виконувались в режимі змішаного енергозабезпечення (зона високої потужності В.С. Фарфелю) із арсеналу міні-футболу та з інших видів спорту, які сприяють покращенню фізичної підготовленості студентів, підвищенню їх рухової активності та рівня фізичного стану. Розроблена методика фізичної підготовки студентів засобами міні-футболу передбачала втілення в навчальний процес з фізичного виховання найбільш енергетично "вигідних" засобів міні-футболу, розроблені комплекси вправ для концентрованого розвитку фізичних якостей з дозуванням навантаження та етапи навчання.

Четвертий етан (вересень 2013- квітень 2014 рр.) передбачав експериментальну перевірку ефективності розробленої методики фізичної підготовки студентів засобами міні-футболу. Формуючий експеримент проводився зі студентами Сумського державного педагогічного університету їм. А.С. Макаренка. Всього було залучено 27 осіб, з яких 14 склали експериментальну групу і 13 ? контрольну. В експериментальній групі було впроваджено розроблену методику фізичної підготовки студентів засобами міні - футболу. Заняття в контрольній групі проводились за традиційною методикою. Проведено анкетування студентів контрольної та експериментальної групяке дало змогу виявити їх ставлення до запропонованої методики проведення занять з фізичного виховання (додаток Ж). Ефективність фізичної підновленості студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу оцінювалась шляхом порівняння показників фізичної підготовленості, рівня рухової активності та ставлення до запропонованої методики проведення занять з фізичного виховання студентів контрольної і експериментальної груп. Здійснювалась подальша математично статистична обробка отриманих даних, літературне оформлення дипломної роботи, впровадження результатів дослідження та публікаціях фрагментів дипломної роботи у наукових виданнях.

Розділ 3. Характеристика стану здоров'я, фізичної підготовленості, ухової активності та спортивно-оздоровчих потреб студентів ВНЗ

3.1 Фізичне здоров'я студентів

По-перше, одним з вихідних базових визначень у нашій роботі є термін "здоров'я" Існує багато підходів щодо визначення поняття "здоров'я". Вони зумовлені відсутністю, чіткої класифікації його носіїв. Крім того, окремими авторами при визначені терміну "здоров'я" за основу беруться різні його аспекти. Розширеною є думка, що сформовали уніфіковане поняття "здоров'я" не можна шляхом механічного об'єднання різних понять.

Більшість авторів вважають, що найкраще визначення "здоров'я" подав професор Т. Сигериста, який у 1941 році сформулював його таким чином: здоровою можна назвати ту людину, в якої гармонійно відбувається фізичний і розумовий розвиток, ця людина добре адаптована до фізичного і соціального довкілляя. Вона вичерпно реалізує усі свої фізичні і розумові здібності, може - присовуватися до змін у природному довкіллі, якщо ці зміни не виходять за межі норми. Тому здоров'я не полягає у відсутності захворювань. На цьому пункті постає визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороби чи фізичних дефектів [71]. Ми дотримуємось визначення, запропонованого ВООЗ. Але це визначення можна вважати - правильним лише з погляду методології, тому що воно має загальний характер.

"Здоров'я"- це такий стан організму людини, коли функції усіх його органів систем гармонійно функціонують у взаємодії з природним довкіллям і в організмі відсутні які-небудь хворобливі зміни". У термін "здоров'я" вкладаються не тільки якісні, але й кількісні ознаки, оскільки існує поняття про рівень здоров'я... До поняття "здоров'я" входить і соціальна повноцінність людини" А.Д. Апанасенко [19].

Н.М. Амосов, Я.А. Вендет [7] вважають, що поняття "здоров'я" - це винятково якісне поняття меж норми або комплекс звичних показників. Водночас вони стверджують, що основним є поняття "кількість здоров'я", що складається з суми "резервних потужностей" основних функціональних систем. Однак усі ці характеристики є винятково якісними і не встановлюють оцінний рівень здоров'я конкретної людини. Таким чином неможливо провести порівняльний аналіз здоров'я студентів чи виявити рівень впливу окремих чинників: способу життя, сексуальності, природного довкілля, спадковості.

Стан здоров'я студентів, як було зазначено вище, поряд з іншимипоказниками визначався рівнем рухової активності за допомогою об'єктивних і суб'єктивних показників, а також статистичних даних лікарського контролю.

Самооцінка здоров'я й оцінка ступеня можливого розвитку серцево-судинних захворювань проводилася за допомогою анкетування (додатки А, Б), результати якого наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Самооцінка стану здоров'я та оцінка ступеня можливого розвитку серцево-судинних захворювань студентів 1-4-х курсів

Курс	n	Стан здоров'я (кількість випадків,%)
		Ідеальний ризик відсутній	Добрий ризик мінімальний	Посередній ризик виражений	Задовільний ризик явний	Незадовільний ризик максимальний
1	47	25,5/38,3	40,4/34,0	15,0/17,0	19,1/10,7	-/-
2	51	5,9/9,8	25,5/51,0	33,3/19,6	25,5/9,8	9,8/9,8
3	45	-/8,9	17,8/42,2	37,7/20,0	26,7/20,0	17,8/8,9
4	39	-/5,1	12,8/30,8	20,5/30,8	35,9/20,5	33,8/12,8

Примітка. У чисельнику - кількісна самооцінка здоров'я за Войтенко В.П., у знаменнику - показники за методикою Душаніна С.О.

Як свідчать дані табл. 3.1, самооцінка власного здоров'я студентів різних курсів неоднакова: свій стан здоров'я 25,5% першокурсників визначили як ідеальний; на другому таких виявилось 5,9%, на третьому і четвертому курсах таких не було. Більш реально оцінили своє здоров'я на старших курсах. Добрим свій стан здоров'я на другому курсі вважає 25,5% студентів, 33,3% - посереднім, задовільним - 25,5% і 9,8% студентів другого курсу вважають стан свого здоров'я незадовільним. На третьому курсі студентів, що оцінюють стан свого здоров'я як ідеальний, не виявлено.17,8% студентів оцінюють стан свого здоров'я як добрий, 37,7% ? як посередній, 26,7% ? як задовільний і 17,8% студентів оцінили стан свого здоров'я як незадовільний. На четвертому курсі оцінили своє здоров'я відповідно 0%, 12,8%, 20,5%, 35,9% і 30,8% студенток.

Відсутній ризик розвитку захворювань серцево-судинної системи у 38,3% першокурсників, 9,8% студентів другого та 8,9% студентів третього курсу, 5,1% студентоів четвертого курсу. У 8,9-20,5% першого-четвертого курсів він явний і максимальний.

В анкеті В.П. Войтенко [40] всі питання нами були поділені на 4 групи залежно від симптомів, які дають можливість виявити ознаки захворювання. До першої групи були віднесені захворювання серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, міокардит, ішемічна хвороба серця, гіпертонія, гіпотонія. Другу групу склали психічні хвороби: невроз астенічний та істеричний, невроз нав'язливих станів. До третьої групи увійшли захворювання центральної нервової системи (головного та спинного мозку): остеохондроз різних відділів хребта, мієліт (інфекційне ураження речовин спинного мозку), судинна дистонія, черепно-мозкові травми (струс головного мозку), менінгіт (запалення оболонок головного мозку). Остання, четверта група охоплює поширені захворювання системи травлення: гастрит, гепатит, дизентерію, коліт, грижу, холецистит, жовчнокам'яну хворобу та виразку шлунку.

Слід відзначити, що на молодших курсах ми отримали найбільшу кількість несприятливих відповідей на питання, які за симптомами належали до першої (захворювання серцево-судинної системи) і четвертої (гастрити і коліти) груп. На старших же курсах студенти скаржаться на захворювання серцево-судинної системи та неврози з другої групи захворювань.

Навчання у ВНЗ часто призводить до напруження психічних функцій, емоційного перенавантаження, перевтоми і, загалом, до психічного знесилення організму в цілому, що є основною передумовою неврозу та інших захворювань.

При проведенні медичного огляду студентів-першокурсників у 60% виявлено відхилення у стані здоров'я. З них до спеціальної медичної групи належать 22%, до підготовчої - 18%, до основної - 60%. В окремих студенток зафіксовано по декілька захворювань.

3.2 Характеристика змін обсягу рухової активності студентів експериментальних групах за 2013-2014 навчальний рік

Численні дослідження [1; 8; 17] показують, що психофізична підготовленість людини перебуває в прямій залежності від обсягурухової активності. Тому, для об'єктивного обґрунтування впливу розробленої методики підвищення фізичної підготовленості студентів, нами проведений аналіз змін показників рухової активності (за методикою О.С. Куца,1993) юнаків експериментальних груп методом зіставлення вихідних даних іотриманих при завершенні педагогічного експерименту.

Реалізація експериментальної програми, в якій передбачалося проведення занять зі спортивною спрямованістю і удосконаленням

"відстаючих" фізичних якостей в експериментальній групі значно збільшила обсяг як загальної, так і фізкультурно-оздоровчої рухової активності.

Таблиця3.2

Динаміка рухової активності студентів експериментальних груп за 2013 - 2014 навчальний рік

Показники рухової активності	Групи	N	Етапи пед. експерт.	Мх ± Smx	Р
Загальна рухова активність ( у % )	ЕГ	14	В.Д	18,2 0,36	< 0,001
			К.Д.	24,6 0,42
	КГ	13	В.Д	18,7 0,38	>0,5
			К.Д.	18,5 0,52
Фізкультурно - оздоровча рухова активність (у %)	ЕГ	14	В.Д.	14,6 0,23	< 0,001
			К.Д.	20,4 0,32
	КГ	13	В.Д	14,8 0,34	> 0,05
			К.Д.	15,0 0,29

За даними таблиці 1 і рисунка 1, обсяг загальної рухової активності студентів експериментальної групи за період 2013-2014 навчального року збільшився на 6,4%, а фізкультурно-оздоровчої рухової активності (Рис.1) ? на 5.8%, тоді як в контрольній групі змін практично не відбулося. Обсяг загальної рухової активності зменшується на 0,2%, а фізкультурно-оздоровчої на 0,2%.

Рис. 3.1. Загальна рухова активність Рис.3.2. Фізкультурно-оздоровча рухова активність

Контрольні вимірювання і оцінка рухової активності на основі регіональних оцінювальних таблиць [12] на кінцевому етапі педагогічного експерименту свідчать про те, що більшість студентів експериментальної групи мають високий рівень рухової активності.

Значне збільшення загальної і фізкультурно-оздоровчої рухової активності створило суттєву основу для успішного вирішення завдань з підвищення фізичної підготовленості студентів ВНЗ.

3.3 Стан фізичної підготовленості студентів за період навчання у вищому педагогічному навчальному закладі

У 1996 році Кабінетом Міністрів України затверджено положення про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості студентської молоді, за допомогою яких можна визначити рівень фізичної підготовленості (РФП), що має важливий вплив на стан здоров'я та успіхи у навчальній діяльності студентів.

З метою з'ясування динаміки фізичної підготовленості упродовж навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, нами було проведено констатуючий експеримент, в ході якого визначався рівень фізичної підготовленості студенток на кожному курсі навчання у Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка.

Досліджувались показники РФП за результатами наступних випробувань: біг на 3000 м; біг на 100 м; човниковий біг (4х9 м); згинання і розгинання рук в упорі лежачи; нахил тулуба вперед з положення сидячи; піднімання тулуба в сід за 1 хвилину; стрибок у довжину з місця.

Виходячи із узагальнених результатів здачі випробувань здійснювався розподіл студентів за РФП на умовні групи, впродовж їх навчання на І, ІІ, ІІІ, ІV курсах.

За сумою балів випробувань та зазначеній в Державних тестах оцінці фізичної підготовленості виведено пять РФП: високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній та низький [90]. Зазначимо, що у проведеному нами дослідженні не було жодного студента із низьким РФП.

Серед першокурсників виявлено незначну кількість з високим РФП. Впродовж навчання у ВНЗ кількість студентів з таким РФП має тенденцію до зниження. Найбільш суттєве зменшення виявлено на четвертому курсі. На першому курсі студенти з названим РФП складали 6,4% від загальної кількості досліджуваних, на другому - 5,9%. На третьому курсі їх кількість зменшилась і становила 4,4%. Аналогічну тенденцію виявлено і на четвертому році навчання _ зменшення до 2,6% (рис. 3.3).

До третього року навчання у вищому педагогічному навчальному закладі виявлено незначне поступове зменшення кількості студентів, які мають РФП вищий за середній, а на четвертому курсі процес прискорився і спостерігається зменшення їх кількості у двічі.

Студенти із середнім РФП на першому курсі було 40,4%, на другому і третьому курсах спостерігається збільшення їх кількості на 4% за рахунок переходу до цієї групи тих, хто на першому році навчання мав більш високий РФП. Але на четвертому курсі виявлено регрес, і кількісні показники повернулися до рівня першого курсу.

Протягом навчання кількість студентів із нижчим за середній РФП змінювалась таким чином: на першому курсі вона складала 25,5%, на другому _ 29,4%, на третьому - 28,9%, на четвертому досягла 46,2%. Отже, можна констатувати поступове збільшення кількості студентів із нижчим за середній рівнем фізичної підготовленості. У порівнянні з першим роком навчання їх кількість до четвертого курсу зросла майже удвічі за рахунок погіршення РФП значної кількості студентів.

Аналізуючи динаміку показників РФП впродовж навчання, можна зазначити, що пік зменшення кількості студентів із високим РФП припадає на четвертий рік навчання. Саме тоді кількість студентів із високим РФП зменшується майже у двічі.

Упродовж перших трьох років навчання виявлено також поступове зменшення кількості студентів із вищим за середній РФП, а на четвертому курсі спостерігається зменшення зазначеної кількості майже у двічі.

Протягом чотирьох років навчання не виявлено суттєвих змін у кількісних характеристиках груп студентів із середнім РФП. До третього курсу виявлено поступове збільшення групи студентів з середнім РФП _ на 4%. Разом з тим, на четвертому курсі тенденція до збільшення припинилась. Кількість студентів із названим РФП зменшилась, повертаючись до показників першого року навчання (рис.3.4).

Рис. 3.4 Узагальнені показники розподілу студентів за рівнем фізичної підготовленості на різних курсах навчання (, %)

Спостерігається поступове збільшення кількості студентів з нижчим за середній РФП упродовж чотирьох років навчання. Разом з тим, найбільш суттєве поповнення цієї групи припадає на другий та третій курси. На другому році навчання їх кількість збільшилась майже у двічі, а на третьому - у тричі. Результати дослідження динаміки РФП студентів свідчать про його погіршення впродовж чотирьох років навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.

Отже, виявлені результати РФП студентів у більшості випадків вступають у суперечність із результатами досліджень, які проводили Г.Є. Іванова та С.А.Савчук [12]. Вищезгадані автори виявили погіршення рівня фізичної підготовленості до третього курсу, а на четвертому - покращення. Натомість проведений нами аналіз рівня фізичної підготовленості студентів свідчить про поступове погіршення її показників на всіх курсах навчання. Суперечність отриманих результатів може бути пояснена тим, що в дослідженнях вище згаданих авторів брали участь студенти різних курсів в один навчальний рік, а у нашому - простежувалась динаміка РФП сталого контингенту студентів впродовж всіх років навчання.

Отримані результати дослідження також у більшості випадків підтверджують результати досліджень про тенденцію погіршення РФП студентів впродовж навчання у ВНЗ, які проводили В.В. Романенко, О.С. Куц [86].

Недостатній РФП та відсутність тенденції до його підвищення впродовж студентського життя, на нашу думку, обумовлюється низькою якістю фізичного виховання як у середній, так і у вищій школі, активізацією шкідливих звичок у студентські роки, відсутністю стійкої мотивації до систематичних занять. Це свідчить про нагальну необхідність змін традиційної системи проведення навчальних занять з фізичного виховання у вищому педагогічному навчальному закладі.

3.4 Порівняльний аналіз рухової активності студентів 1-4-х курсів

Низка авторів [19, 39] переконливо доводить, що рухову активність можна визначити, по-перше, як фактор, який сприятливо впливає на ріст і розвиток організму, а по-друге, як один із об'єктивних показників його функціонального стану, тому що рухи належать до однієї з найважливіших біологічних потреб людини.

Численні дослідження [97] показують, що фізична підготовленість людини перебуває у прямій залежності від обсягу рухової активності. Тому, для об'єктивного обґрунтування розробленої методики оптимізації фізичної підготовленості студентів засобами міні-футболу нами проведено дослідження рухової активності студентів 1-4-х курсів, а також вивчено її вплив на розвиток фізичних якостей студентів.

Для розв'язання поставлених завдань дослідження рухової активності було використано метод тижневого хронометражу (додаток Ж). Нами були виготовлені спеціальні карти, в яких реєструвалися всі види побутової (спонтанної) рухової активності (РАП) і фізкультурно-оздоровчої рухової активності під час занять фізичними вправами і спортом (ФОРА). При математико-статистичній обробці отриманих результатів була використана методика, розроблена О.С. Куцом [86].

Результати досліджень наведені в табл. 3.6 і на рис. 3.5, 3.6.

Таблиця 3.6

Показники рухової активності студентів 1-4-х курсів

Курси	N	М ± m	P/к у р с и
			1-2	1-3	1-4	2-3	2-4	3-4
Загальна рухова активність, %
1	47	17,80± 0,36	> 0,05	> 0,05	< 0,05	-	-	-
2	51	18,30± 0,43	> 0,05	-	-	> 0,05	< 0,05	-
3	45	17,50± 0,38	-	> 0,05	-	> 0,05	-	> 0,05
4	39	16,60± 0,34	-	-	< 0,05	-	< 0,05	> 0,05
Фізкультурно-оздоровча рухова активність, %
1	47	14,60± 0,23	> 0,05	< 0,05	< 0,05	-	-	-
2	51	14,40± 0,24	> 0,05	-	-	< 0,05	< 0,05	-
3	45	13,50± 0,26	-	< 0,05	-	< 0,05	-	< 0,05
4	39	12,70± 0,25	-	-	< 0,05	-	< 0,05	< 0,05

Як свідчать дані табл. 3.8, загальна рухова активність студентів старших курсів у порівнянні з молодшими курсами значно (Р<0,05) обмежена. Відомо, що активні заняття фізичною культурою і спортом, а також використання природних сил і гігієнічних факторів у поєднанні з фізичними вправами є змістовною стороною фізкультурно-оздоровчої рухової активності. На жаль, у студентів старших курсів питома вага даної частини в загальній руховій активності досить незначна.

Так, у студентів третього і четвертого курсів вона не перевершує 14%. Як свідчать дані хронометражу та індивідуальні картки рухової активності (додаток Г), студенти старших курсів більше уваги приділяють теоретичним заняттям, заняттям за комп'ютером, зустрічам з друзями, азартним іграм, перегляду телепередач і читанню періодичної преси та художньої літератури. Все вищевказане значно скоротило обсяг рухової активності старшокурсників і до деякої міри негативно вплинуло на їхню фізичну підготовленість.

3.5 Характеристика спортивно-оздоровчих потреб студентів та можливостей їх задоволення під час навчання

З метою вивчення спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівня їх задоволення в умовах вищого педагогічного навчального закладу проводилось анкетування (додаток В). В ньому брали участь студенти другого, третього та четвертого року навчання Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка в кількості 135 осіб. На заняттях з фізичного виховання всі вони входили в групу загальної фізичної підготовки. Опитування проводилось на початку навчального року і студенти першого курсу не залучались до дослідження, оскільки вони ще не були достатньо ознайомлені з навчальним процесом.

У процесі опитування виявлено тільки 8,7% студенти, котрі дотримуються здорового способу життя, а кількість тих, які мають шкідливі для здоров'я звички - в тричі більша. Не зовсім здоровим або скоріше не здоровим вважають свій спосіб життя 34,4% та 33,6% опитаних відповідно.

На підставі проведеного анкетування з'ясовано також найбільш суттєві причини, які заважають студентам назвати свій спосіб життя здоровим: куріння тютюну - 49%, незбалансоване харчування - 30,7%, відсутність повноцінного відпочинку - 28,2%, постійна перевтома - 27,3% та недостатня рухова активність - 18%.

Впродовж навчання від курсу до курсу зростає кількість студентів, котрі не збалансовано харчуються, постійно перевтомлюються та не повноцінно відпочивають. На третьому році навчання спостерігається збільшення на 9,8% кількості студентів, котрі курять тютюн, а на четвертому курсі вона зростає на 14,1%. Таким чином, як свідчать дані опитування, більшість студентів не дотримуються здорового способу життя і мають шкідливі звички.

На питання: "Назвіть приблизну кількість занять з фізичного виховання, які Ви пропускаєте через хворобу протягом навчального року?" - відповіді респондентів розподілились так: до п'яти занять - 34,9%, до десяти - 34,6%, більше десяти - 15,6%, не пропускають -14,9% відповідей (рис. 3.7).



Рис. 3.7. Пропуски занять з фізичного виховання через хворобу студентами різних курсів навчання.

На кожному наступному році навчання зростає число студентів, котрі пропускають через хворобу за навчальний рік від шести до десяти та більше десяти занять з фізичного виховання. На четвертому курсі кількість тих, які пропустили від шести до десяти занять на рік через хворобу становить 38,6%, а тих, які пропустили більше десяти занять з фізичного виховання - 18,8%. Зазначені негативні зміни відбулися перш за все внаслідок значного зменшення від курсу до курсу кількості студентів, які пропускали не більше п'яти занять на рік через хворобу. А на четвертому курсі значно зменшилась кількість тих, які взагалі не пропускали занять упродовж навчального року через хворобу.

У ході опитування з'ясовано тижневі обсяги рухової активності студентів впродовж навчання у вищому педагогічному навчальному закладі. Виявлено, що 49,3% студентів займаються додатково фізичними вправами від 2 до 4 годин, 25,3% - від 5 до 7 годин, 9,1% - від 8 до 10 годин і лише 5,5% студентів займаються більше 10 годин на тиждень. Як було зазначено у першому розділі, мінімальною нормою тижневої рухової активності, яка сприяє підтриманню належного рівня фізичної підготовленості та здоров'я фахівці називають 8-10 годин. Отже, лише одна з кожних десяти опитаних студентів дотримується оптимальних обсягів тижневої рухової активності, що негативно позначається як на поточному стані здоров'я опитаних студентів, так і є передумовою для зниження працездатності та зростання захворюваності у подальшому житті.

Відомо, що студентська молодь значну кількість часу присвячує навчанню. На питання: "Чи втомлюєтеся Ви під час навчання?" отримано наступні відповіді: 21,2% респондентів відчувають втому, 10,8% - ні. Незначно втомлюються 47,3%, майже не втомлюються 20,7% студентів. Таким чином, навчання призводить до втоми більшості студентів, що може свідчити як про низький рівень фізичної і функціональної підготовленості, так і про невдале поєднання розумової праці з фізичною.

В процесі анкетування встановлено види занять, яким студенти надають перевагу у вільний час. Результати відповідей були нами проранжовані та представлені у табл. 3.7.

Серед основних форм занять, яким студенти надають перевагу на дозвіллі є заняття за комп'ютером, перегляд телепередач, зустрічі з друзями, читання літератури та азартні ігри - ці види занять посіли перші місця у ранговому переліку. Заняття спортом та відвідування змагань не користуються серед студентів популярністю. Лише 8,3% опитаних студентів займаються спортом та 7% відвідують спортивні змагання. Імовірно існуючі організаційні форми занять спортом не сприяють активному включенню студентів до спортивної діяльності.

Звертає на себе увагу той факт, що значущість занять спортом від курсу до курсу знижується.

На четвертому курсі лише 6,3% опитаних свідчать про продовження занять спортом у вільний від навчання час. Це найнижчий рейтинг серед інших видів занять на дозвіллі.

Кількість студентів, які відвідують змагання на третьому і на четвертому курсах дещо вища, ніж на другому. Імовірно ті, що припинили тренуватися, переключилися на відвідування змагань.

У ранговому списку цей захід посідає шосту позицію.

Вищенаведені результати знову ж таки підтверджують те, що фізична культура і спорт у житті студентів не набули належного значення, перевага надається інтелектуальним розвагам та пасивному відпочинку.

Таблиця 3.7

Види занять на дозвіллі, які зазначили в анкетах студентів різних курсів

Варіанти відповідей	Курси навчання	Загальна кількість відповідей
	2	3	4
	%	Ранг	%	Ранг	%	Ранг	%	Ранг
Займаюсь спортом	10,1	6	8,5	6	6,3	7	8,3	6
Читаю літературу	15,2	5	23,2	4	26,3	3	21,5	4
Дивлюсь телепередачі	39,2	2	25,6	2	46,2	1	37,0	2
Граю в азартні ігри	26,6	4	20,7	5	15,0	5	20,8	5
Займаюсь за комп'ютером	50,6	1	41,5	1	37,5	2	43,2	1
Ходжу в гості	27,8	3	21,9	3	26,2	4	25,3	3
Відвідую змагання	5,0	7	8,5	6	7,5	6	7,0	7
Інше	4,3	8	8,5	6	6,2	8	6,3	8

Вивченням мотивації студентів до занять з фізичного виховання, з'ясовано найважливіші фактори, що спонукають дівчів їх відвідувати. Варіанти відповідей були нами проранжовані та подаються у табл. 3.8.

Аналіз відповідей всіх опитаних студентів свідчить, що головним мотивом відвідування занять з фізичного виховання є потреба отримати залікову оцінку (62,4%). Це означає, що майже дві третини студентів відвідують заняття з фізичного виховання лише задля виконання навчальних нормативів, а не для гармонійного розвитку чи зміцнення здоров'я. Слід відзначити, що велика кількість студентів (42,7%) відвідують заняття з фізичного виховання з надією покращити статуру. Інші мотиви мають для студентів значно меншу вагу: активізація розумової діяльності, покращення настрою, підвищення працездатності, зміцнення та збереження здоров'я (від 25,3% до 20,3% опитаних).

Таблиця 3.8

Мотиви відвідування студентами різних курсів занять з фізичного виховання

Варіанти Відповідей	Курси навчання	Загальна кількість відповідей
	2	3	4
	%	Ранг	%	Ранг	%	Ранг	%	Ранг
Зміцнення та збереження здоров'я	17,7	5	19,5	5	23,7	6	20,3	6
Зняття втоми	11,4	7	13,4	6	15	8	13,3	8
Активізація розумової діяльності	22,8	4	25,6	4	27,5	3	25,3	3
Підвищення працездатності	15,2	6	25,6	4	25	4	21,9	5
Виховання вольових якостей	22,8	4	13,4	6	16,2	7	17,6	7
Формування гарної статури	35,4	2	41,5	2	51,2	2	42,7	2
Покращення настрою	29,1	3	20,7	3	23,8	5	24,5	4
Отримання залікової оцінки	74,6	1	60	1	52,5	1	62,4	1
Інше	7,6	8	4,8	7	6,2	9	6,2	9

Аналіз мотивів у залежності від року навчання свідчить, що на всіх курсах навчання найважливішими потребами, що спонукають студентів відвідувати заняття з фізичного виховання є отримання залікової оцінки та формування гарної статури. При цьому спостерігається цікава тенденція - потреба отримання залікової оцінки хоч і посідає на всіх курсах перше місце за рейтингом, але її вага від курсу до курсу суттєво знижується (2 курс - 74,6%, 3 курс - 60,0%, 4 курс - 52,5% опитаних). Натомість, незважаючи на постійну другу рангову позицію, кількість бажаючих "сформувати гарну статуру" від курсу до курсу суттєво зростає (2 курс - 34,4%, 3 курс - 41,5%, 4 курс - 51,2% опитаних).

Високе місце в структурі потреб відвідування занять з фізичного виховання у студентів другого і третього курсів навчання має "покращення настрою" (третя рангова позиція і 29,1% та 20,7% опитаних). З переходом на четвертий курс ця потреба відходить на задній план (5 рангова позиція), а на третю позицію вийшла потреба активізації розумової діяльності. Зростає також вагомість такої потреби у відвідуванні занять з фізичного виховання, як підвищення працездатності (2 курс - 15,2%, а третій і четвертий - відповідно 25,6 та 25,0% опитаних).

Більше половини (59,4%) опитаних студентів зовсім не цікавляться спортивною тематикою у засобах масової інформації, інколи цікавляться - 38,6%. Лише 20,8% студентів позитивно відповіли на це запитання.

Слід зазначити, що на четвертому році навчання, у порівнянні із третім, удвічі більше студентів цікавляться спортивною інформацією у ЗМІ, а тих які не цікавляться стає на 13,6% менше.

В ході дослідження ми намагалися виявити позанавчальні обсяги рухової активності респондентів. Результати опитування виявили 34,4% студентів, які дуже рідко займаються фізичними вправами. Не займаються додатково фізичними вправами 29,8% дівчат, рідко - 17,4% і тільки 13,7% постійно займаються додатково фізичними вправами (табл. 3.9).

Разом з тим, на кожному курсі навчання спостерігається збільшення кількості студентів, які постійно займаються фізичними вправами, окрім обов'язкових занять за розкладом. До четвертого курсу їх число зростає на 7,4%. Студентів третього та четвертого років навчання, які ніколи додатково не займаються фізичними вправами стало менше, частина перейшла до групи тих, які рідко займаються фізичними вправами, окрім обов'язкових занять за розкладом. Отже, вищенаведені результати дослідження свідчать про позитивні зміни поглядів незначної кількості студентів старших курсів на фізичну культуру і спорт і розуміння користі рухової активності.

Таблиця 3.9

Відповіді студентів про рухову активність у позанавчальний час (%)

Частота занять	Курси навчання	Загальна кількість відповідей
	2	3	4
Постійно	10,1	13,4	17,5	13,7
Рідко	12,7	17	22,5	17,4
Дуже рідко	39,2	33	31,1	34,4
Ніколи	34,1	29,2	26,2	29,8
Інше	3,9	7,4	2,7	4,7

Подальший аналіз відповідей студентів свідчить про те, що значна їх кількість (42,3%) ніколи не залучалася до участі у спортивно-оздоровчих заходах, що проводяться навчальним закладом, 23,2% - робили це дуже рідко, 15% - рідко. Лише 14,5% опитаних засвідчили постійну участь у вище зазначених заходах.

На четвертому році навчання спостерігається зменшення на 9,5% кількості студентів, які постійно беруть участь у цих заходах, а кількість тих які ніколи не брали участі на 21,7% - збільшується. Отже, існує необхідність більш активного залучення до участі в спортивно-оздоровчих заходах студентів старших курсів.

Аналізуючи результати обробки всіх анкет з'ясовано, що 51,6% студентів ставляться до обов'язкових занять фізичним вихованням байдуже і лише 29,8% - позитивно. 18,6% опитаних висловили негативне ставлення до цих занять (рис. 3.8). Кількість відповідей про нейтральне ставленням респондентів до навчальної форми занять на третьому курсі, порівняно з другим, на 3,7% зменшується, а на четвертому курсі - на 8,2% збільшується. Кількість студентів, які позитивно ставляться до цих занять на кожному курсі поступово зростає. Збільшується кількість студентів, які ставляться до обов'язкових занять негативно, так на четвертому курсі вона зростає на 2,1%.



Рис. 3.8. Відповіді студентів про ставлення до обов'язкових занять фізичним вихованням

У ході опитування студенти оцінювали традиційний зміст занять фізичним вихованням у вищому педагогічному навчальному закладі. Найбільша кількість (35,7%) дівчат назвали традиційний зміст занять незадовільним, 31,1% - добрим, 23,7% - задовільним. Зовсім незначну кількість студентів (9,5%) зміст занять задовольняє і вони оцінили його на відмінно.

Виявлено, що з кожним роком навчання студентська оцінка традиційного змісту занять з фізичного виховання у ВНЗ погіршується. Якщо на другому курсі такі заняття не задовольняють тільки 22,9% студентів, то до четвертого курсу їх кількість зростає удвічі і становить 43,7%. Одночасно зменшується кількість студентів які оцінюють заняття на відмінно. На четвертому році навчання спостерігається зменшення їх кількості на 4,1%. Отже, традиційний зміст занять більшість студентів не задовольняє, що свідчить про необхідність здійснення пошуку нового змісту проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ.

Для вирішення цього завдання респонденти у відповідях на питання анкети запропонували заходи, які сприятимуть змінам традиційного змісту занять. Їх відповіді були проранжовані і подані у табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Відповіді студентів про заходи щодо покращення навчального процесу з фізичного виховання у вищому педагогічному навчальному закладі ( %)

Зміст заходів	Курси навчання	Загальна кількість відповідей
	2 курс	3 курс	4 курс
	%	Ранг	%	Ранг	%	Ранг	%	Ранг
Покращити умови проведення занять	21,5	2	14,6	6	20,0	3	18,7	3
Збільшити кількість занять	12,2	7	16,3	4	13,1	5	13,8	5
Розширити теоретичний розділ	15,1	4	19,0	3	9,0	7	14,3	4
Замінити навчальну форму на факультативну	12,7	6	15,9	5	14,3	4	14,3	4
Замінити зміст занять	51,8	1	47,5	1	38,7	1	46,0	1
Запровадити заняття за вибором	21,9	3	27,3	2	31,2	2	26,8	2
Проводити заняття більш цікаво	14,0	5	11,0	7	12,5	6	12,5	6
Інше	3,8	8	8,5	8	5,0	8	5,8	7

Перше, що на думку респондентів треба запровадити - це замінити зміст занять з фізичного виховання (46,% від всіх опитаних). При цьому на другому курсі традиційний зміст занять з фізичного виховання не задовольняє 51,8% респондентів, на третьому - 45,7% а на четвертому - 38,7%. На другому місці за вагомістю є пропозиція запровадити заняття за вибором. При цьому привертає увагу той факт, що задоволених традиційним змістом занять з фізичного виховання від курсу до курсу стає все менше, а бажаючих займатися за вибором все більше (від 21,9% на другому курсі, до 31,2% на четвертому). Умовами занять з фізичного виховання значна кількість студентів незадоволена і вимагає їх покращення (третя рангова позиція). Четверте місце у ранговому списку посідають пропозиції розширення теоретичного розділу та заміни навчальної форми на факультативну. Набагато менше відповідей стосується збільшення кількості занять та проведення їх у більш цікавій формі.