Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

Фізична підготовка студенток (спеціальності продавці)

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Особливості фізичних і психологічних навантажень продавців

1.2 Задачі фізичної підготовки продавця

1.2.1 Система прикладних фізичних вправ

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ПРОДАВЕЦЬ»

3.1 Значення фізичної підготовленості для продавців

3.2 Контрольні тести перевірки рівня розвитку фізичних якостей студентів

3.3 Організація і шляхи реалізації фізичної підготовки

РОЗДІЛ ІV. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

4.1 Стан фізичної підготовленості продавців

4.2 Стан об'єктивних показників фізичного розвитку студенток

4.3 Динаміка фізичної підготовленості студенток

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В умовах соціально-економічного прогресу нашого суспільства і зростаючої ролі людського фактора задачі по збереженню і зміцненню здоров'я людей набувають першоступеневе значення.

Важливим у вихованні здорового способу життя являється залучення населення до фізичної культури.

Одним з важливих розділів системи організації масової фізичної культури і спорту являється професійно-прикладна фізична підготовка, основний зміст якої - виховання фізичних якостей, які відповідають специфічним вимогам конкретної професії і озброєння професіонально важливими вміннями і навиками.

Вчені стверджують, що обмеження рухової активності, яка прогресує в ході науково-технічного прогресу, має пряме відношення до здоров'я людини. Так професор Муравов І.В. глибокий теоретичний аналіз даного питання, пише, що люба частина тіла яка не підвергається систематичній вправі слабіє: так, виключені із діяльності кінцівки, зменшуються в об'ємі, різко знижується сила і працездатність м'язів. Ці зміни не вичерпуються тільки порушеннями функцій. Хворобливий процес, викликаний відсутністю діяльності, призводить до розладу обміну і атрофії всіх тканин. До такого висновку приходять вчені і практики, це підтверджують спеціальні розслідування.

Актуальність

Відомо, що професійно важливі фізичні якості, рухові навики і психофізіологічні функції формуються і вдосконалюються в процесі навчання обраній професії і в процесі самої праці. Але процес оволодіння спеціальністю успішно проходить при вмілому поєднуванні професійного навчання і спеціальної фізичної підготовки.

Для ефективного підвищення працездатності працівників необхідно враховувати особливості і характер роботи даної спеціальності.

Працівник повинен володіти:

- достатньою силою, витримкою і спритністю;

- опором організму до простудних і професійних захворювань;

- задовільняти психофізіологічні потреби, бути урівноваженим, зібраним, володіти гостротою відчуття і сприйняття, доброю пам'яттю, увагою.

Результати проведених експериментів, спостережень, аналізу робочого дня кухаря показали, що в своїй професійній діяльності він відчуває три види втоми:

- емоційну, що виникає при контакті з покупцями і є результатом міжособистих відносин в магазині;

- розумову, що виникає при оформлені документів, підрахунків, створення звітів;

фізичну - результат переносу вантажів, відкриття тари, виконання технологічних операцій, обслуговування.

На перших кроках своєї трудової діяльності у продавця до кінця робочого дня наступає яскраво виражена втома і стрес. Це пояснюється тим, що молодий спеціаліст не вміє концентрувати свою увагу на головній роботі, тримати в полі своєї уваги вторинні фактори, не вміє швидко перемикати себе з одного об'єкту на інший.

Емоційна втома також відчувається на початку роботи продавця. Вона виникає від постійної невпевненості контакту з покупцем, незвички працювати в обстановці постійного потоку покупців і шуму.

Фізична втома на початку трудової діяльності здається мало відчутною, але вона по своєму впливає на організм найбільш виражено. Це говорить про те, що молодий спеціаліст в основному напружує свої розумові аналізатори, не звертаючи увагу на фізичне навантаження, яку виконує.

Спостереження, бесіди, анкетні опитування продавців підтверджують, що трудову діяльність і її види втоми по своїй важкості і впливу на організм необхідно розмістити в такому порядку: фізична, розумова, емоціональна.

Багаточисельні спостереження і накопичений практичний досвід дають змогу затверджувати, що для підвищення працездатності і виробництва велике значення має раціональне використання засобів фізичної культури і спорту.

Об'єкт дослідження - фізична підготовка продавців Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу.

Предмет дослідження - особливості фізичної підготовки продавців.

Мета дослідження полягає в теоретичному і експериментальному обґрунтуванні методики здійснення фізичної підготовки кухарів.

Завданнями дослідження було:

Проаналізувати зміст і структуру методичного забезпечення процесу фізичного виховання кухарів Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу.

Дослідити рівень фізичної підготовки продавців.

Обгрунтувати програму фізичної підготовки.

Розробити комплекс вправ для підвищення фізичної працездатності.

Наукова новизна

1. Проаналізовано науково-методичну літературу щодо особливостей фізичної підготовки студентів спеціальності продавець.

2. Визначено рівень фізичної підготовки студентів РКЕП за спеціальністю продавець.

3. Доповнено дані про фізичну підготовленість студентів-продавців.

Практичне значення роботи

1. Узагальнені дані про стан фізичної підготовки студентів спеціальності продавець.

2. Узагальнені дані про особливості професійної діяльності продавців.

3. Розроблені методичні рекомендації для підвищення фізичної працездатності майбутніх продавців.

Структура і обсяг роботи

Дипломна робота складається з чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Робота викладена на 72 сторінок друкованого тексту. Робота ілюстрована 4 малюнками та 5 таблицями. Використано 25 літературних джерел.

РОЗДІЛ І. ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кожна професія висуває певні вимоги не тільки до рівня розвитку розумових здібностей, а й до рівня фізичного розвитку, що має великий вплив на трудові процеси. В одних випадках вони допомагають високій працездатності, і тоді праця людини викликає позитивні емоції, приносить задоволення, в інших - не дозволяє розкрити здібності, гальмує їх розвиток. В такому випадку необхідні спеціальні тренування. В сфері праці існує велика кількість професій, що дозволяє будь-якій людині знайти роботу за своїми здібностями. Для забезпечення вибору виду діяльності вчені вирішили об'єднати деякі професії, що мають спільні риси за емоціональним, розумовим і фізичним направленням в окремі групи. Було проведено розподілення по формі діяльності на: виробничі, автотранспортні, будівничі, сільськогосподарські види праці. В залежності від фізичних вимог до робітників, їх можна поділити на: швидкісно-силові, висококоординовані, швидкісно-координовані і координаційно-витривалі.

Під професійно-прикладною фізичною підготовкою ми розуміємо таку організацію фізичного виховання, що забезпечує своєчасний і достатній розвиток функцій організму, формування вмінь та навиків, що необхідні для оволодіння обраною професією, а також підвищення стійкості до несприятливих впливів як самої трудової діяльності, так і умов її здійснення. В спеціальній літературі існують різні погляди на зміст і значення ФП.

Але всі автори мають однакову думку, що використання засобів фізичного виховання добре впливає на темпи і міцність засвоєння трудових навиків, а в деяких випадках є єдиною можливістю і безпечним засобом підготовки до майбутньої фізичної діяльності, що дозволяє раніше отримати очікуваний результат в процесі навчання.

Відомо, що класифікація як метод наукового пізнання і спосіб відкриття закономірностей та явищ широко використовується у будь-якій науці. Початковим етапом будь-якої класифікації є групування предметів та явищ і за принципом схожості та відмінності деяких особливостей. Психофізіологічними групуваннями професій в різний час займалися Н.Д. Левітов, Є.А. Климів, І.П.Титова, В.Ф. Новосільський та ін.

Розробка змісту ФП для володіння всіма масовими професіями у вигляді їх великої кількості є важкою задачею. Необхідно попередньо об'єднати всі професії за вимогами до людини. Це дасть можливість ширше використати ППФП в навчальному процес і скласти нову програму по фізичному вихованню з урахуванням професійного напрямку навчання.

1.1 Особливості фізичних і психологічних навантажень продавців

Діяльність людини будь-якої професії в певній мірі пов'язана з фізичними та нервово-психологічними навантаженнями. Кожна професія має свою специфіку. Якщо роботу продавця вважати як фізичну роботу середньої важкості, то його професійна діяльність пов'язана з нервово-психічними навантаженнями підвищеної інтенсивності.

Не дивлячись на те, що трудова діяльність пов'язана зі зменшенням рухливості, робочий вплив (технологічні операції) складається з багаточисленних різноманітних рухів, що пов'язані з маніпуляцією різними предметами (товари, інструменти). Приховуючи те, що протягом всього робочого дня необхідно сотні разів повторювати одні й ті самі рухи (повертатися, нагинатися, розгинатися), професійно-прикладній фізичній підготовці необхідно звернути увагу на розвиток і тренування всіх груп м'язів, що приймають саму активну участь в трудовому процесі. Це групи м'язів верхнього плечового поясу спини і в деякій мірі нижніх кінцівок.

В процесі професійної підготовки необхідно формувати емоційну стійкість, сміливість, рішучість, волю. Враховуючи те, що виконуючи ряд технологічних операцій: приймання товарів, розміщення їх на зберігання, операції з тарою та ін., що супроводжується комбінуванням рухів і потребують спеціальних фізичних зусиль.

Однією з головних задач ФП - досягнення достатньо високого рівня фізичного розвитку необхідних фізичних якостей, спритності, сили, гнучкості, швидкості і витривалості.

Добре розвинуті необхідні якості в комплексі з достатньою психічною підготовкою дадуть можливість кухарю уникати стресових ситуацій, легко, швидко і без зайвої витрати енергії і часу виконувати функціональні обов'язки.

Проблема підвищення якості професійного навчання молоді набуває особливу актуальність у зв'язку з переходом системи профтехосвіти на підготовку робітників високої кваліфікації і широкого профілю з середньою освітою. Її успішне рішення можливе у разі комплексного використовування в навчальному процесі всього арсеналу наукових досягнень в області педагогіки, психології, фізіології.

Активна адаптація до майбутньої професійної діяльності забезпечується сьогодні не тільки в ході системної підготовки, але і іншими засобами, серед яких важливе значення має фізична підготовка.

Для організації занять фізичною підготовкою при підготовці продавця, необхідно було вивчити класифікаційні ознаки цієї професії.

Умови здійснення професійної діяльності продавця

1. В закритих приміщеннях;

2. В умовах жаркого мікроклімату;

Для роботи характерні:

1. Нервово-психічні перевантаження.

2. Гіподинамія.

3. Середні витрати енергій.

Характеристика робочих поз і робочих рухів

1. Робоча поза стоячи, переважають статистичні компоненти. Вимушена поза при нахилі тулуба й голови, з фіксацією грудної клітки, що призводить до поверхневого дихання з періодичною його затримкою і застійних явищ в області тазу, черевної порожнини, до погіршення постачання головного мозку киснем.

2. Темп роботи середній, повільний.

3.Тонка координація м'язів кисті і чутливості пальців рук.

Виконання операцій:

1. Двома руками ( домінує права рука ).

Переважаючий характер робочих рухів:

1. Рухи здійснюються точною роботою м'язів кисті, особливо пальців.

2. Обертаючі і скручуючи.

3. . Піднімання і опускання.

4. Натискаючі і інші.

Робота найбільш завантажених м'язів тулуба:

1. Кисті, пальці рук.

2. Передпліччя.

3. Плечі.

4. Ноги.

Професійно важливі функції аналізаторів

1. Окомір - лінійний, об'ємний (зоровий аналізатор).

2. Чутливість - м'язово - суглобова (тактильний аналізатор).

3. Стійкість - увага, точність, розподіл і переключення уваги.

Загально-професійні якості продавця

1. Емоційна стійкість.

Спостережливість.

Координаційні якості

Вольові якості

Швидкість реакції.

1.2 Задачі фізичної підготовки продавця

Основними задачами, які повинна вирішити фізична підготовка при підготовці продавця, є:

1. Розвиток необхідно важливих фізичних якостей для даної професії: витривалості, сили, швидкості, спритності і гнучкості. Разом із загальною фізичною підготовкою- ФП повинна прямувати на розвиток фізичних якостей, які складають відмінну особливість професії продавця, без достатнього розвитку, яких освоєння спеціальності утруднено.

Як відомо, фізичні якості не існують ізольовано одна від одної. Вони розвиваються і удосконалюються у взаємозв'язку, доповнюючи одна одну.

Кожний рух завжди супроводиться певною напругою м'язів, з певною швидкістю і діяльністю. Встановлено, що розвиток однієї фізичної якості (сили, швидкості, витривалості) приводить, особливо на перших етапах тренування, до вдосконалення і інших фізичних якостей. Тому при підготовці продавця необхідно розвивати такі фізичні якості як силу, швидкість, спритність, гнучкість і витривалість, вони взаємозв'язані між собою.

2. Формування і вдосконалення професійних навиків продавця з метою максимального розширення і поглиблення рухових можливостей і рухового досвіду стосовно обраної професії. В нерозривному взаємозв'язку з фізичними якостями проходить формування і вдосконалення рухових навиків. Недостатній розвиток тих або інших фізичних якостей ускладнює формування і вдосконалення рухових навиків продавця. Всебічний розвиток і вдосконалення фізичних якостей і рухових навиків при підготовці продавця позитивно впливає на виявлення волі, рішучості, сміливості і інші психологічних якостей. При цьому поліпшується здатність продавця діяти в складних емоційних, психологічних ситуаціях.

3. Підготовка до умов праці, специфічних для даної професійної діяльності повинна передбачати підвищену стійкість організму до зовнішніх чинників, що несприятливо впливають на організм (вогкість, шум, температурні умови і т.д. ).

4. Виховання специфічних вольових якостей, сприяючих подоланню негативних емоційних станів, що виникають у зв'язку з умовами роботи продавця. Їх необхідно виховувати і формувати в учбовому закладі на уроках фізичного виховання. Виховання витримки і самовладання, винахідливості і ініціативи і інших вольових якостей повинні складати одну з головних задач і обов'язкові фізичної підготовки продавця.

1.2.1 Система прикладних фізичних вправ

Відповідно до конкретних задач прикладної фізичної підготовки при підготовці продавця система прикладних фізичних вправ складається з наступних груп:

- профільовані загально розвиваючі вправи;

- підготовчі вправи;

- підвідні вправи;

- вправи у фонових діях;

- вправи типу робочих дій.

Профільовані загально-розвиваючі вправи. До цієї групи відносяться вправи, що призначаються з метою загального всебічного розвитку. Повинні підбиратися з урахуванням професійних особливостей фізичної підготовки продавця.

Як ми вже відзначали раніше, в арсеналі фізкультурно-спортивних дій небагато таких, які б будувались за планом, особливо коли рухи-ланки здійснюються лише точною роботою м'язів кисті, особливо пальців. Певний перенос можливий при використанні таких ігор, як баскетбол, волейбол, рухливих ігор та ігор-естафет із спеціально-підібраними завданнями (різноманітні передачі м'яча, кидки в кошик однією і двома руками, ведення м'яча зі зміною напрямку і швидкості руху, зупинки за сигналом і т.п.).

Щодо спеціальної витривалості, то вона багато в чому залежить від гармонійного і достатнього розвитку всіх м'язів, особливо м'язів тулуба і шиї, здатних витримувати тривалі статичні навантаження. Таким чином тут підійдуть різноманітні загальнорозвиваючі вправи, рухливі і спортивні ігри та вправи на гнучкість (особливо для грудного та шийного відділів хребта) як засіб профілактики остеохондрозу. Також добре для цієї профілактики підійдуть спеціально підібрані асани (пози) із хатха-йоги.

Підготовчі вправи. Вправи цієї групи відрізняються від загально розвиваючих своєю специфічністю і використовуються для розвитку спеціальних фізичних якостей, необхідні для успішного оволодіння певними професійними навиками. Правильний вибір підготовчих вправ залежить від того, як точно визначені ці спеціальні якості і які з них є провідними в підготовці продавця.

Підвідні вправи До цієї групи вправ відносяться вправи, основу яких складають рухи, або окремі елементи, що входять до складу робочих рухів продавця. Вправи, що підводять, повинні виконуватися в умовах максимально наближених до умов виробничих.

Вправи фонових дій. При виконанні складних вправ розрізняють ведучі (головне) і фонова (другорядне) дія, як приклад, легкоатлет, метальник гранати, біжить виконуючи кидок на дальність. В даному випадку кидок виконується на фоні бігу і буде провідною дією, в той же час біг по відношенню до кидка - фонове. Від фонових дій багато в чому залежить якість провідних рухів і дій. Чим вчинена фонова дія, тим вільніше, ефективно виконуватися провідна дія.

Вправи типу робочих дій. Деякі робочі дії однакові по структурі і характеру з фізкультурними і спортивними вправами. Для продавця питома вага фізичних вправ даної групи невелика в їх фізичній підготовці, проте не допустима підміна фізичного виховання тренуванням трудових рухових дій, оскільки вони мають абсолютно іншу мету і праця не замінює фізкультуру.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач нами були використані такі методи.

Аналіз літературних джерел.

Педагогічне спостереження.

Педагогічне тестування.

Методи математичної статистики.

Аналіз науково-методичної літератури. Обробка даних літератури з їх аналізом здійснювалась на всіх етапах дослідження. Вивчення результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, наведених в науковій і методичній літературі, дозволило оцінити стан проблеми, визначити рівень актуальності питань і вирішення їх у процесі дослідження, теоретично обґрунтувати мету і завдання роботи, проаналізувати результати власних досліджень.

Педагогічне спостереження проводилось з метою виявлення особливостей робочих умов продавців, а саме;

спостереження за діяльністю учнів у процесі оволодіння обраною професією з метою уточнення способів виконання трудових операцій, визначення умінь та навиків, необхідних для даної професії;

для з'ясування, розвитку яких фізичних якостей (сили, силової витривалості швидкісно-силових якостей, витривалості аеробного характеру) вимагає робота за даною професією;

для уточнення умов виконання роботи з обраного фаху (температура, рівень шуму, вібраційні впливи тощо).

Педагогічне тестування. З метою встановлення необхідного рівня фізичної підготовленості продавців нами проводились тестування з фіксування рухових досягнень у відповідних умовах і згідно правил з наступних вправ, які передбачені Державними тестами, Нормативами із загальної фізичної підготовки продавців:

Біг 2000 м - витривалість;

Біг 100 м - швидкість;

Човниковий біг 4 х 9 - спритність;

Піднімання тулуба всід з положення лежачи за 1 хв. - сила;

Нахил тулуба вперед з положення сидячи - гнучкість.

Крім того нами були оцінені деякі провідні для даного фаху професійні якості студенток згідно контрольних нормативів, зазначених в таблиці .

Контрольні нормативи для студентів професій продавці (дівчата)

Вправи	Рік навчання в коледжі	Оцінка
		“3”	“4”	“5”
Метання тенісного м'яча з відстані 5 метрів в коло діаметром 40 см (5 спроб, кількість влучання)	ІІ	2	3	4
	ІІІ	3	4	5
Кидки баскетбольного м'яча з відстані 2 м в стінку. Виконати на швидкість 10 кидків, стараючись попасти в коло діаметром 40 см (сек.)	ІІ	15	13	11
	ІІІ	13	11	9

Методи математичної статистики.

Отримані результати оброблялись методами математичної статистики з використанням таблиць Excel for Windows'95 ver.9.0. Методи математичної статистики обробки даних містили: розрахунок середнього арифметичного (х), похибки середнього арифметичного ( m). Достовірність вважалась суттєвою при 5% рівні значимості Р<0,05, що визнається досить надійним у педагогічних дослідженнях.

2.2 Організація дослідження

Дослідження проводилось протягом 2004-2005 н.р.

Дослідження відбувалося в декілька етапів.

На першому етапі (вересень 2004 - листопад 2004.) вивчалась література вітчизняних та зарубіжних авторів, яка висвітлювала стан проблеми. Нами було визначені показники рівня фізичної підготовленості студенток. Було обстежено 30 студенток I-го та II_го курсів віком 17-20 років. Рівень фізичної підготовленості визначався за допомогою “Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України”. Визначено експериментальну базу.

Другий етап дослідження проводився в період лютий - березень - 2005р. передбачав складання авторської програми з фізичного виховання, яка спрямована на оптимізацію фізичної підготовки студенток з урахуванням встановлених професійних особливостей їх майбутньої професії.

Під час третього етапу було проведено основний педагогічний експеримент на базі Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу.

В експерименті брало участь дві групи студенток: експериментальна і контрольна. Кожна група налічувала 15 студенток. Усі студентки належали до основної медичної групи, за рівнем фізичної підготовленості групи суттєво не відрізнялись.

Нами були визначені показники рівня фізичної підготовленості продавців Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу.

Розроблена нами схема організації дослідження забезпечила своєчасність і чіткість вирішення поставлених завдань.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ РІВНЕНСЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОГО КОЛЕДЖУ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ПРОДАВЕЦЬ»

Фізична підготовка (ФП) представляє собою одну із основних напрямків системи фізичного виховання, яке повинне формувати прикладні знання, фізичні і спеціальні знання, вміння і навички, що впливають на досягнення готовності людини до успішної професійної діяльності.

Основними завданнями ФП являються наступні: сприяти підвищенню виробництва праці працюючих; сприяти прискореному вивченні професії і підготовки людини до високопродуктивної праці; створювати умови для активного відпочинку працюючих, забезпечувати профілактику виробничого травматизму і боротися з виробничою втомою працюючих засобами фізичної культури і спорту.

Програмою фізичного виховання для середніх навчальних закладів передбачено ознайомить студентів з теоретичними основами ФП, навчити їх деякими професійно-прикладними вправами, підвищити рівень фізичних якостей, необхідних спеціалістам даного профілю, підготовити їх до участі в змаганнях по спеціально-прикладним видам спорту.

Для вирішення задач ФП студентів застосовуються форми організації занять: спеціальні навчально-тренувальні заняття по ФП; масові спортивні заходи з професійно-прикладною установленою метою; індивідуальні самостійні заняття фізичними вправами і спеціально-прикладними видами спорту. Ці форми організації ФП мають деякі розбіжності в залежності від того, на студентів чи працюючих вони розраховані.

На спеціальних навчально-тренувальних заняттях по ФП студенти відпрацьовують вміння та навички, вдосконалюють професійно-необхідні фізичні якості.

Масові спортивні заходи з професійно-прикладною метою проводяться в багатьох середніх спеціальних навчальних закладах. Професійно-прикладний напрям цих заходів відображається в умовах конкурсів, в положенні про змагання. В програму змагань включаються окремі фізичні вправи, спеціально-прикладні види спорту. Навчаючись необхідно знати про велику користь таких заходів, готуватися до них, (виступати) брати участь в змаганнях з повною віддачею сил. Кожен хто навчається на змаганнях по ФП повинен не лише добиватися високого особистого результату, але й з честю відстоювати першість своєї навчальної групи, курсу, відділу, коледжу.

Індивідуальні самостійні заняття студентів фізичними вправами, елементами спеціально-прикладних видів спорту-перспективна форма організації ФП майбутніх спеціалістів. В індивідуальній формі ФП студенти під керівництвом викладача фізичного виховання формує мету заняття, визначає доступні йому методи (засоби). Такими засобами можуть бути окремі елементи спеціально-прикладного виду спорту, доступні фізичні вправи без предметів, з еспандером, тренажером та ін., а також водні процедури та процедури загартовування, які відіграють важливу роль і в вашій професії. Особиста зацікавленість студентів в прискореному володінні професійними вміннями та навичками, бажання довести свої фізичні можливості і професійні навички до високого рівня досконалості допоможуть організувати такі самостійні заняття в домашніх умовах, на найближчому спортивному спорудженні, в парку, в лісі.

3.1 Значення фізичної підготовленості для продавців

Фізична підготовка студентів направлена на зміцнення здоров'я, досягнення високого рівня фізичного розвитку, виховання необхідних студентам фізичних якостей.

Фізичні якості людини це окремі її рухові можливості, такі як сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість.

В основу методики розвитку рухових якостей покладено можливості та здатність організму до накопичувальної адаптації, в процесі якої під впливом дій, які регулярно повторюються, відбувається точне пристосування до характеру та самих дій, підвищення функціональних можливостей організму у цьому конкретному напрямку.

Сила - здатність людини подолати внутрішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль. Засобами виховання сили являються вправи, при роботи яких долається опір.

Вправи, спрямовані на розвиток сили, доцільно застосовувати наприкінці основної частини заняття, поєднуючи їх із вправами на розслаблення і гнучкість.

В одному занятті силові вправи слід розподіляти у такій послідовності: вправи на вибухову силу, максимальну, силову витривалість. Силові вправи виконуються на занятті після швидкісних і перед розвитком витривалості. Тривалість силової підготовки: на заняттях 10-12 хв., під час занять вдома до 20-30 хв., під час занять в секціях від 20- до 120 хв.

Швидкість - здатність людини виконувати рухи в мінімально короткий проміжок часу. Засобами виховання швидкості будуть такі рухи, які можна виконати з максимальною швидкістю.

Для розвитку швидкісно-силових якостей рекомендується використовувати вправи з подоланням ваги власного тіла та із зовнішнім обтяженням. До найтиповіших вправ швидкісно-силового характеру належать стрибки, багатоскоки, зістрибування та вистрибування в темпі, перемінні прискорення у бігу.

Починаючи з підліткового віку для розвитку швидкісно-силових якостей рекомендують використовувати зовнішні обтяження. Оптимальні величини обтяжень малі (до 40 % максимальної ) і середні ( 8-10 ПМ ) застосовувані при великій швидкості руху.

При розвитку швидкісно-силових якостей переважно рекомендують виконувати відповідні вправи серіями. Залежно від підготовленості студента та потужності розвиткових зусиль кількість повторень в одній серії коливається від 6 до 12. Вправи виконуються безперервно або з короткочасною паузою у 2-3 хв. Кількість серій не повинна перевищувати 3-6.

Витривалість - здатність людини здійснювати роботу заданої інтенсивності протягом довгого проміжку часу, або здатність організму протидіяти втомі.

Для розвитку загальної витривалості у студентів рекомендується використовувати безперервну тривалу роботу, яка найчастіше виконується з перемінною швидкістю. Аеробна витривалість розвивається з показниками ЧСС під час роботи 110-160 уд\хв - залежно від віку та рівня тренованості.

До різновидів витривалості відносяться витривалість силового характеру, яка вимагається у студентів під час складання нормативу в підтягуванні.

Один із відомих способів підготовки до цього нормативу є повторне (через проміжок часу, достатнього для відновлення працездатності) виконання підтягувань „до відмови” в кожному періоді.

Інший спосіб полягає в повторному виконанні цієї силової вправи серіями, де кожна серія сумарно дорівнює навчальному нормативу. Всередині серій час відпочинку послідовно скорочують, а між серіями має забезпечуватися повне відновлення працездатності.

Гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою. Вправи з метою розвитку гнучкості рекомендується застосовувати шляхом виконання рухів, амплітуда яких поступово збільшується: використання пружних рухів, погойдувань, змахів з великою амплітудою, застосовувань захватів руками та притягувань тулуба до ніг і ніг до тулуба - з активною допомогою партнера.

Під час проведення цих вправ слід додержуватись таких правил:

- не допускати больових відчуттів;

- рухи виконувати повільно;

- поступово збільшувати амплітуду рухів;

- поступово збільшувати ступінь застосування сили партнера;

- добирати пари (студентів) приблизно однакового зросту та маси.

Для забезпечення ефективності вправ на гнучкість важливе значення має методика їх виконання. Головна умова - обов'язкова ретельна розминка перед виконанням цих вправ. Під час виконання вправ на гнучкість необхідно ставити собі конкретну мету: дістати до певної точки або предмета. Використання подібної методики завжди приводить до великої амплітуди рухів. Так при виконанні нахилів уперед з положення сидячи треба намагатися діставати грудьми стегна, тримати голову прямо, при цьому можна дістати пальцем ступню.

Для вдосконалення рухливості у суглобах неабияку роль відіграє час доби. Дослідження свідчать: протягом доби амплітуда рухів змінюється і найбільші її величини характерні для 10-11 ранку, а також 15-16 години дня.

Спритність - здатність людини перебудовувати свою рухову діяльність в відношенні з потребами несподіваної зміни обставин.

Для розвитку спритності можуть бути застосовні будь які вправи, але їх виконання має бути пов'язане з подоланням координаційних труднощів.

Спритність за допомогою певної вправи розвивається доти, поки вона не буде засвоєна. Доцільно регулярно оновлювати та варіювати вправи. Проводити їх за складніших умов. Таким чином, вправи спрямовані на розвиток спритності повинні містити елемент новизни.

3.2 Контрольні тести перевірки рівня розвитку фізичних якостей студентів

Будь-яка професійна праця, військова справа, польоти в космос, в першу чергу, пред'являють підвищені вимоги до загальних фізичних здібностей людини - силі, швидкості, витривалості.

Ці здібності з'явилися предметом глибокого наукового дослідження лікарів, фізіологів, психологів і представників інших спеціальностей.

В результаті дослідження учені прийшли до висновку, що цілий ряд фізичних вправ може бути використаний для оцінки і вимірювань тих фізичних здібностей, які необхідні людині для нормального режиму роботи, навчання, здоров'я.

Але крім загальних фізичних якостей, необхідно провести вимірювання спеціальних здібностей, причому при їхньому складанні виконуються визначені вимоги, викладені в теорії тестування.

Для оцінки спеціальних професійно важливих фізичних здібностей рекомендуються наступні тести і контрольні іспити.

1. Відхилення від курсу

Малюється пряма лінія на підлозі, довжиною 10 м. На старті окреслюється місце, про яке приймається вихідне положення - "обличчям до фінішу, руки убік", на очах повна пов'язка. Після команди "Марш" включається секундомір. Випробуваний повинен швидко і точно пройти по прямій лінії. Дається три команди, кращий результат фіксується.

2. Відхилення в секторі

Тест виконується в колі діаметром 150 м., розділеному на сектори по 15°. Випробуваний стає в центрі окружності, на оцінку, що починається з нуля. Вихідне положення - «руки вперед», на очах пов'язка. Дається завдання: виконати ходьбу на місці 100 кроків у хвилину, після 30 секунд ходьби на місці, випробуваного зупиняють і фіксують від відхилення (уперед - назад - вправо) від вихідного положення в градусах.

Швидкісна координація.

На стіні малюється квадрат розміром 40x40 м., а на відстань 3-х метрів від квадрата (мети) укладається матрац. На цій же відстані знаходиться волейбольний або футбольний м'яч. Приймається вихідне положення "упор присівши" наприкінці гімнастичного матраца. По команді "марш" виконується три перекиди з поворотом положення на 180°. Після виконання 3-го перекиду необхідно підбігти до лежачого м'ячу і зробити 10 кидків у мету способом від грудей.

В цей момент, коли випробуваний після перекиду торкнувся м'яча, включається секундомір. Фіксується точність улучення м'ячів після перекидів до моменту влучення в мету 10 м'яча.

2. Влучення в мету.

Для виконання цієї вправи необхідно прийняти вихідне положення на відстаней 3-х метрів від мети, ноги нарізно, руки вниз, у руках м'яч, протягом 15 сек. виробляється обертальний рух головою в одну сторону з закритими очима, темп обертання - 1 рух за секунду.

По команді "раз" випробуваний відкриває очі і способом знизу двома руками робить 10 кидків, у заздалегідь відому мету. Секундомір виключається, коли 10 м'яч досягне мети. Фіксується час і точність кидків у мету.

Спиною до мети

На відстані 3-х метрів від мети приймається вихідне положення "спиною до мети", поруч на підлозі лежить м'яч. По команді "Раз!" необхідно швидко взяти м'яч, випрямитися, зробити поворот на 180° і способом від грудей кинути м'яч у мету.

3.3 Організація і шляхи реалізації фізичної підготовки

У профтехколеджах професійно-прикладна спрямованість фізичної підготовки повинна проходити через усю систему фізичного виховання. При організації фізичній підготовці продавця варто робити в такий спосіб:

1. Включати в проведені заняття вправи прикладного характеру.

2. Відводити більше часу на найбільш важливі в прикладному відношенні групи вправ.

3. Проводити спеціальні заняття по прикладних вправах.

4. Віддавати перевагу тим масовим фізкультурним і спортивним заходам, які можна використовувати в прикладних цілях. При цьому як загальні, так і спеціальні задачі необхідно вирішувати одночасно в тісному сполученні, протягом усього навчального року в процесі всіх заходів щодо фізичного виховання. Фізична підготовка реалізується в навчальних заняттях по фізичному вихованню, фізкультурних заходах у режимі навчального дня (ранком до занять і в перерві між ними), масово-спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходах.

Життєдіяльність організму людини залежить, насамперед, від якісного й кількісного складу харчових продуктів. Саме тому в усі часи існування людства проблемі харчування приділялася велика увага. У результаті наукових пошуків оптимальних раціонів харчування, які б сприяли зміцненню здоров'я людини, забезпечили його високу фізичну й розумову працездатність, здорове довголіття, виникли різні теорії та концепції харчування. Історія науки про харчування розрізняє три основні теорії харчування. Перша виникла ще в античному періоді і пов'язана з іменами Аристотеля та Галена, друга - класична теорія збалансованого харчування, яка сформувалася наприкінці XIX і у першій половині XX ст., третя - теорія адекватного харчування, яка суттєво доповнює теорію збалансованого харчування. Теорію адекватного харчування було сформульовано А.М.Уголєвим у другий половині XX ст. (1986 р).

Згідно з античною теорією, живлення всіх структур організму відбувається за рахунок крові, яка безперервно утворюється в травній системі в результаті складного перетворення харчових речовин. Природа цих перетворень була невідома і деякою мірою її розглядали як процес бродіння. Кров, яка очищується в печінці, використовується для живлення всіх органів і тканин. На основі цих уявлень було побудовано багато різних лікувальних дієт.

Класична теорія збалансованого харчування, яку було розроблено академіком А.А. Покровським та іншими вченими, грунтується на таких фундаментальних положеннях: відповідність енергетичної цінності харчових продуктів, що надходять до організму, витратам енергії на всі види життєдіяльності людини протягом доби; наявність у харчових раціонах всіх життєво важливих компонентів (необхідних для будови клітин, тканин, забезпечення нормального процесу обміну речовин та ін.) повноцінних білків, незамінних амінокислот, вітамінів, макро-мікроелементів, ферментів; оптимальне співвідношення в раціонах харчування компонентів харчових продуктів (жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мінеральних елементів та ін.) з урахуванням індивідуальних потреб організму або груп населення; дотримання певного режиму харчування, тобто розподіл приймання їжі протягом доби за кількістю й енергетичною цінністю відповідно до біоритмів організму, режиму й характеру праці та інших видів діяльності; забезпечення органолептичних властивостей їжі, її нешкідливості, якості в цілому, що сприяє нормальному перетравленню та засвоєнню корисних компонентів харчових продуктів.

Результати відкриття нових типів харчування (лізосомального та мембранного) і механізмів транспорту продуктів травлення, виявлення загальних ефектів діяльності гормональної системи травлення, дослідження впливу елементних (мономерних) дієт на організм людини сприяли перегляду класичної теорії харчування і становленню теорії адекватного харчування. Ця теорія доповнює теорію збалансованого харчування і базується на таких положеннях:

харчування забезпечує підтримання молекулярного складу та компенсацію енергетичних і пластичних витрат організму на основний обмін, зовнішню роботу та ріст; нормальне харчування забезпечується не лише одним потоком харчових речовин із травного каналу (як трактує теорія збалансованого харчування), а декількома потоками харчових і регуляторних речовин, які мають значення для життєдіяльності; обов'язковими компонентами їжі є не тільки харчові речовини, а й харчові волокна, які раніше розглядалися як баластні (не потрібні організму) речовини; ендоекологія (внутрішня екологія) утворюється внаслідок взаємодії організму людини та його мікрофлори; баланс харчових нутрієнтів досягається завдяки їх вивільненню з їжі під час ферментативного розщеплення її макромолекул за рахунок порожнинного мембранного та внутрішньоклітинного травлення, а також у результаті синтезу нових речовин.

Адекватна теорія харчування приділяє особливу увагу таким компонентам їжі як «харчові волокна», що містяться в усіх рослинних продуктах і являють собою високомолекулярні вуглеводи - геміцелюлози, целюлозу, пектинові речовини, а також сполуки фенольної природи - лігнін. Ці речовини практично не засвоюються організмом людини, вони проходять її травний тракт наскрізь, не піддаючись ніяким змінам. Саме через це їх тривалий час розглядали як баласт, від якого намагались позбавитися і, в основному, намагалися вживати їжу в рафінованому вигляді.

Наприклад, багато харчових волокон у борошні грубого помолу, у висівках, шкірках плодів, овочів; багато їх і в м'якоті плодів і овочів (яблук, слив, абрикосів, моркви, столового буряка).

Українськими вченими в результаті обстеження фактичного харчування населення України на початку дев'яностих років встановлено, що середньостатистичний українець у добовому раціоні вживає 6,7гклітковини (при нормі 25 г), а пектину - 1 мг (при нормі 2.. .4 мг).

Завдяки науковим дослідженням академіка А.М.Уголєва та інших вчених доведено, що харчові волокна необхідні людині і виконують для організму багато важливих функцій: своєю масою механічно стимулюють роботу кишечнику, що особливо важливо для людей з малорухливим способом життя (висока автоматизація праці, похилий вік, специфічна сидяча робота та ін. причини), тим самим сприяють очищенню його від шлаків; здатні адсорбувати токсичні для організму хімічні сполуки: жовчні кислоти, з якими пов'язаний рівень холестерину в крові (вони краще за все зв'язуються харчовими волокнами висівок і буряка), важкі метали та радіонукліди.

Із загальної добової потреби в харчових волокнах (25 г) клітковина повинна складати найбільшу частку.

Недотримання принципів збалансованого та адекватного харчування призводить до різних порушень обміну речовин, ступінь проявлення яких залежить від індивідуальних особливостей організму, його стійкості до пошкоджуючих дій.

Порушення обміну речовин в організмі людини спостерігається як в результаті недостатнього, так і надлишкового надходження нутрієнтів або інших компонентів їжі. У решті решт це може викликати необоротні патологічні зміни стану організму. Через це дуже важливо дотримуватись основних принципів збалансованого й адекватного харчування, особливо для дітей та людей похилого віку.

Теорія збалансованого й адекватного харчування, яка ґрунтується на досконалих знаннях про склад харчових продуктів і корисному ефекті від їх споживання, розрахована переважно на людей з нормальним метаболізмом. Протягом XX ст. результатами досліджень у галузі біохімії, фізіології, генетики, ендокринології було доведено, що серед населення є велика кількість людей зі значними порушеннями метаболізму. Це стало підґрунтям для розвитку концепції диференційованого харчування, згідно з якою враховується не лише склад харчових продуктів, а й взаємодія різних харчових речовин з індивідуальним метаболізмом тієї чи іншої людини. Проте ефект застосування диференційованого харчування залежить від наявності практичних методів оцінки харчового статусу у взаємозв'язку з особливостями обміну речовин і факторами зовнішнього середовища, які відіграють певну роль у житті конкретної людини. Впродовж останніх років запропоновано досить прогресивний метод вивчення потреб людини в харчуванні, який базується на реєстрації змін, що виникають у хімічних середовищах під час культивування в них лімфоцитів, чутливих до незбалансованості амінокислот. Тест із лімфоцитами, можливо, стане надійним шляхом оптимізації харчування людей з різними відхиленнями в обміні речовин.

Поряд із вищевикладеною концепцією розвивається концепція спрямованого харчування, сутність якої полягає в створенні оптимальних раціонів з урахуванням метаболічної індивідуальності людини, підлеглості її різним захворюванням, умов праці та життя (робота в космосі, в умовах підвищеної радіації, хімічних виробництв і та ін.).

Розвиток концепції індивідуального харчування - завдання нутриціологів XXI ст. Ця концепція спрямована на індивідуалізацію споживання їжі відповідно до антропометричних показників конкретної людини, тобто рівень харчування повинен забезпечити такі співвідношення маси й тіла, які відповідають найбільш сприятливому прогнозу довголіття та профілактиці ряду захворювань.

Вегетаріанство. Цей спосіб харчування описується ще в працях стародавніх грецьких філософів. Розрізняють суворе й не суворе вегетаріанство. Перше передбачає виключення із раціону не тільки м'яса та риби, а й продуктів, які отримують від живих тварин (яйця, молоко, ікра риб). Не суворе вегетаріанство допускає наявність останніх продуктів у раціонах харчування.

На думку вегетаріанців, м'ясна їжа сприяє посиленому утворенню продуктів розпаду білка, посилює процеси гниття в кишечнику, що є причиною самоотруєння організму, перевантажує видільну систему та інші органи. Під час окиснення продуктів розпаду білка в організмі створюються сприятливі умови для утворення сечової кислоти. Для перетворення й усунення метаболітів цих продуктів необхідна зайва енергія. Встановлено, що при вживанні м'ясної їжі з сечею виділяється до 2 г сечової кислоти, рослинної лише 0,2 г. М'ясна їжа характеризується кислотними властивостями, тому вона знижує лужність крові. У кислому середовищі гальмуються процеси життєдіяльності. Сечова кислота накопичується в тканинах, що сприяє виникненню сечокислого діатезу. У вегетаріанців рідше зустрічаються такі захворювання, як подагра та атеросклероз.

Сучасні результати досліджень свідчать, що при абсолютному харчуванні рослинною їжею в організмі виявляється недостатність повноцінних білків, заліза, цинку, ціанкобаламіну. Окрім того, дотримання строгого вегетаріанства потребує вживання надмірних об'ємів їжі для забезпечення організму в енергії, що викликає перевантаження травної системи. Доведено, що без продуктів тваринного походження важко добитися білкової рівноваги, а також різноманітних і гармонійних смакових властивостей раціонів харчування, які мають значний вплив на секреторну діяльність травної системи. Раціони харчування з низьким вмістом білків (6... 12%) стримують ріст живих організмів.

Сироїдіння. Харчування сирими молочно-рослинними продуктами без будь-якої їх теплової обробки називається сироїдінням. Послідовники цієї концепції харчування вважають, що сирі продукти мають вищу енергетичну цінність і краще засвоюються організмом, оскільки травна система людини пристосована для перетравлення плодів. Крім того, разом із сирою їжею організм поглинає сонячну енергію, яка в клітинах і тканинах перетворюється в інші види. Сироїди недооцінюють роль білків у харчуванні. Вони вважають, що для людей інтелектуальної праці цілком достатнім є вживання 25г білка на добу (у 100 г мигдалю або горіхів міститься приблизно 15 г білка). Перевагу сироїдіння послідовники цієї концепції пояснюють також тим, що для відчуття насиченості потрібно значно менше сирої їжі, ніж такої, що зазнала теплової обробки. Цей факт використовується в дієтології для лікування ожиріння. У зв'язку з тим, що сироїдіння не потребує кухонної солі, воно зменшує ризик виникнення гіпертонічної хвороби.

Проте рядом досліджень доведено, що при багатьох захворюваннях травної системи доцільно харчуватися термічно обробленою їжею. При захворюваннях крові необхідно вживати м'ясні продукти, які в сирому вигляді з точки зору епідеміології та гельмінтології є небезпечним.

Отже, слід правильно оцінювати значення і вегетаріанства, і сироїдіння в харчуванні здорових і хворих людей.

Дієта макробіотиків. Сутність цієї дієти полягає в тому, що особливе значення в харчуванні приділяють окремим нутрієнтам харчових продуктів. Прикладом є "учення" макробіотиків, що зародилося в Японії. На думку макробіотиків можна продовжити тривалість життя за рахунок оптимального співвідношення в раціоні харчування певних елементів, наприклад, калію та натрію, що запобігає закисленню організму. Дієта макробіотиків може бути застосована для профілактики та лікування гіпертонічної хвороби в комплексі з іншими засобами. Проте тривале дотримання її може викликати в організмі С-авітамшоз.

Роздільне харчування. Ця концепція знайшла розповсюдження завдяки роботам Г.Шелтона. Згідно з нею не можна споживати одночасно продукти, які відносяться до різних груп. Наприклад, небажано вживати продукти з кислим смаком разом із вуглеводовмісними продуктами, оскільки вони негативно впливають на функцію підшлункової залози.

Г.Шелтоном доведено, що дійсно існує сприятливе й несприятливе сполучення харчових продуктів. Так, несумісність хліба з м'ясом і молочними продуктами може стати причиною ферментативної перенапруги шлунково-кишкового тракту, недостатнього перетравлення крохмалю та білку, що, у свою чергу сприяє атонії товстої кишки та виникненню різних захворювань.

Більшість нутриціологів, посилаючись на те, що в процесі еволюції людина звикла до змішаної їжі, вважають недоцільним додержуватися строгого вегетаріанства або харчування виключно м'ясної їжею.

Протягом останніх років з'явилися послідовники гіпотези, яку висунув швейцарський лікар Шмідт, щодо корисності харчування пророслими зернами з метою омолодження організму. Цю гіпотезу він обґрунтував стимулюючою дією ауксинів на організм людини. Однак відомо, що організм людини нездатний використовувати ауксини в своїх регулюючих системах. Проте проросле зерно є корисним, завдяки високому вмісту вітамінів у паростках.

Необхідно особливо підкреслити шкоду, яку наносить організму голодування.

Навіть нетривале голодування негативно впливає на імунну систему, збуджує різні ланцюги нейрогуморальної системи, у тому числі надниркових залоз. їхні гормони посилюють розпад білків і амінокислот, стимулюють вивільнення вуглеводів і жирів із депо. Жирні кислоти, які надходять у підвищеній кількості в кров, несприятливо діють на обмін холестерину, ліпопротеїнів, сприяють відкладанню атеросклеротичних бляшок у стінках кровоносних судин, прискоренню зсідання крові, погіршенню постачання кисню до тканин і розвитку інших порушень. Повне тривале голодування за даними багатьох вчених є небезпечним для здоров'я людини. Воно може порушити функції центральної нервової системи, печінки, склад крові, понизити загальну опірність організму. Через це голодування з лікувальною метою, що останнім часом практикують, можна допускати лише під медичним наглядом.

Концепція позитивного харчування. Ця концепція зародилася в Японії на початку 80-х років на основі виявлення взаємозв'язків між окремими інгредієнтами харчових продуктів і здоров'ям людини. Позитивне харчування передбачає вживання так званих фізіологічно функціональних продуктів, що містять інгредієнти, корисні для здоров'я людини, здатні підвищити опірність організму до різних захворювань, покращити фізіологічні функції, забезпечити активне довголіття. Ці продукти повинні бути призначені для широкого кола споживачів і становити основу нормального (повсякденного) раціону харчування. Японські вчені визначають такі основні характеристики функціональних продуктів: харчова цінність; смакові якості; фізіологічна дія. Продукти позитивного харчування містять інгредієнти, які надають їм функціональні властивості. На сучасному етапі основними функціональними інгредієнтами визнані: харчові волокна, вітаміни (А, Б, групи В та ін.), мінеральні речовини (в основному кальцій та залізо) і мікроелементи, поліненасичені жирні кислоти, антиоксиданти (аскорбінова кислота, р-каротин, а-токоферол), олігосахариди (як субстрат для корисних бактерій), біфідобактерії.

Функціональні інгредієнти повинні відповідати таким вимогам: повинні бути корисними для здоров'я; їхні корисні властивості повинні бути науково обґрунтовані; добові норми інгредієнтів повинні бути ухвалені медиками та нутриціологами; повинні бути безпечними з точки зору збалансованого харчування; не повинні знижувати харчову цінність продуктів; повинні вживатися у вигляді звичайних харчових продуктів, а не у формі лікувальних препаратів (таблеток, капсул, порошків); повинні бути натуральними.

Для європейських держав і США концепція позитивного (здорового харчування) є відносно новою і відображає новітні напрями розвитку харчової індустрії. Велику увагу приділяють розробці правового статусу функціональних продуктів.

Необхідність впровадження позитивного харчування в Україні зумовлена, перш за все, несприятливими екологічними умовами.