Бізнес-туризм в країнах Північної Америки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бізнес-туризм в країнах Північної Америки

Курсова робота

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ БІЗНЕС-ТУРИЗМУ

1.1 Поняття, значення та особливості ділового туризму

1.2 Територіальна організація ділового туризму

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ В КРАЇНАХ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

2.1 Інфраструктура ринку ділового туризму в США

2.2 Інфраструктура ринку ділового туризму Канади

2.3 Інфраструктура ринку ділового туризму Мексики

РОЗДІЛ 3. ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ У СФЕРІ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ

3.1 Перспективи розвитку ділових відносин «Україна - США»

3.2 Канадсько-українські ділові відносини: стан і перспективи розвитку

3.3 Стан і перспективи розвитку ділових українсько-канадських відносин

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Згідно із Законом України "Про туризм", «туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування». Діловий туризм відноситься до розряду найбільш видатних феноменів XXI століття і є сьогодні основним сегментом ринку гостинності. Туризм з діловою метою вважається найбільш перспективним видом туризму в силу своєї поза сезонності, прогностичності, орієнтації на клієнта з високим рівнем доходу.

Мета курсової роботи: розгляд тенденцій розвитку ділового туризму, у нашому випадку в країнах Північної Америки. Об'єктом дослідження є діловий туризм як важлива складова сучасної індустрії туризму, предметом дослідження є особливості ділового туризму в країнах Північної Америки.

Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:

- дослідити географію ділового туризму;

- розглянути сутність та особливості ділового туризму;

- дати загальну характеристику країнам Північної Америки;

- проаналізувати туристичну та готельну інфраструктуру країн;

- дати характеристику стану транспортних систем;

- визначити туристичне районування країн і найбільші центри;

- подати статистичні дані стосовно кількості ділових поїздок;

- проаналізувати стан ділових відносин між Україною та країнами Північної Америки та перспективи їх розвитку;

- зробити висновки стосовно роботи.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел інформації із 29 найменувань. Робота містить 6 таблиць, 3 додатки. Загальний обсяг роботи - 64 сторінок друкованого тексту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ БІЗНЕС-ТУРИЗМУ

1.1 Поняття, значення та особливості ділового туризму

Діловий туризм - один з найперспективніших напрямів сучасного туризму. Високі темпи його розвитку визначають, в першу чергу, глобалізація світової економіки і «стирання кордонів». Бізнесмени все частіше шукають і знаходять ділових партнерів за кордоном. Але, відправляючись в подібну подорож, вони хочуть не просто побувати на виставці, семінарі, конференції - вони їдуть за новими можливостями для свого бізнесу.

Діловий туризм є спеціалізованим сегментом ринку туристських послуг, що включає в себе поїздки на такі організовані заходи, як, наприклад, конгреси, конференції й інші наради або зустрічі, метою яких є обговорення різних питань серед певних груп людей.

У наш час діловий туризм є однією з пріоритетних галузей міжнародного туризму, відіграючи найважливішу роль у розвитку національних економік багатьох країн і активно сприяючи процесам їхньої інтеграції у світове співтовариство.

В англійській мові, яка є міжнародною мовою не тільки бізнесу, але і туризму, термін tourism у сфері ділового туризму не застосовується. Для цього існує окреме поняття - business travel.[1]

Діловий туризм дуже багатогранний. Понад 73% його обсягу складають корпоративні поїздки (так звані corporate travel) - як індивідуальні ділові поїздки, так і для участі в заходах, проведених промисловими і торговельними корпораціями. Сюди ж відносяться й інсентив-тури (від англійського слова incentive - стимул) - поїздки, які організовуються компаніями з метою мотивації співробітників, зайнятих в основному просуванням і продажем виробленого цією компанією товару.

Поїздки, пов'язані з участю в з'їздах, конференціях, семінарах під егідою політичних, економічних, наукових, культурних, релігійних і інших організацій, складають близько 16% ринку ділового туризму.

І, нарешті, 11% обсягу ділового туризму займають поїздки з метою відвідування торгово-промислових виставок, ярмарків і участі в їхній роботі.

У всіх розвинених країнах існують асоціації ділового туризму, спеціалізовані видання, учбові центри, проводяться виставки цієї сфери бізнесу. Наприклад, Американська Асоціація ділового туризму «SITE» (Society of Insentive and Travel Executives), об'єднує авіакомпанії, готелі, круїзні лінії, учбові установи, конгресні центри, консалтингові і страхові компанії, фірми-туроператори інсентив-турів, транспортні компанії. Основні напрями роботи «SITE» - це маркетингова підтримка своїх членів, узагальнення і розповсюдження досвіду, видання спеціалізованої літератури.

Business Travel сьогодні - розвинена індустрія з обслуговування ділових поїздок. Фахівці зазвичай розглядають поняття business travel як бізнес-систему, що складається з чотирьох підсистем. Це - чотирикутник, в кутах якого знаходяться: «компанії-замовники (вони направляють своїх співробітників у ділові поїздки)», «компанії-постачальники окремого виду послуг» (авіакомпанії, готелі, бюро з оренди автомобілів, страхові компанії і ін.), «компанії-постачальники повного комплексу послуг (туроператори) у сфері ділових поїздок» і «організації і фірми індустрії MICE».

Сьогодні багато туристичних компаній успішно працюють в області організації і обслуговування конференцій, конгресів і корпоративних заходів. Вони швидко і ефективно організовують поїздки різної тематики і мети (від організації конференцій до відвідин виставки чи конкретного підприємства) як для великих груп (100 і більш за чоловік), так і для індивідуальних клієнтів.[11]

Організація бізнес-турів має свою специфіку. Як правило, бізнесмени планують свої поїздки за декілька місяців, що особливо актуально для «високого сезону» у виставковому бізнесі, який припадає на лютий-травень і вересень-листопад. При організації ділових поїздок як правило необхідно знайти найкоротшу стиковку авіарейсів, найближчий до виставки готель, найзручніший трансфер і тому подібне.

Основа ділової поїздки - програма зустрічей і заходів, спланованих і насичених. Туристичним компаніям без кропіткої роботи з клієнтом, розуміння специфіки його професійної діяльності і чіткого бачення ділової мети його поїздки не обійтися. Ділові поїздки організовуються, як правило, з повною культурною і екскурсійною програмою. У стандартну програму входить проживання, харчування, трансфери, оформлення візи. Додатково надаються такі послуги як: акредитація на виставку або вхідні квитки, послуги гідів, перекладачів, додаткові переїзди або оренда автомобіля і багато іншого, що може бути необхідним на тому чи іншому заході. Клієнтам пропонуються спеціальні тарифи на перельоти в бізнес класі, організація VIP-обслуговування в аеропортах тощо.

Жоден ініціатор серйозної конференції не зможе самостійно здійснити його повну організацію. Як фахівці - посередники звичайно виступають туристські компанії. При цьому перед туристськими компаніями можуть стояти різні завдання. Перше, коли туристська компанія лише надає допомогу при відправленні туриста на той або інший міжнародний захід, тобто її роль обмежується бронюванням готелю, авіаквитків, оформленням візи й організацією трансферів. Друге, і більш складне, це підготовка конференції. Перед початком роботи над подібною програмою, крім бюджету, числа учасників і місця проведення конференції необхідно з'ясувати формат заходу й мету, переслідувану ініціатором конференції.

Для розуміння цілей і завдань, що стоять перед ініціаторами конференцій, розглянемо принципи сегментації ринку ділового туризму.[1]

Принциповими відмінностями одного виду конференції від іншого є їх соціальне й економічне значення, складність організації й порядок проведення, чисельність учасників (делегатів). Сегментація ринку ділового туризму може бути здійснена по цілям скликання, характеру роботи, кількості учасників і їхньому якісному складу, рівню компетенції скликуваних нарад, періодичності скликання. Проте, на наш погляд, основним критерієм, по якому можливо провести сегментацію ринку ділового туризму, є природа ініціатора скликання тієї або іншої наради. Саме природа ініціатора визначає вид конференції, а також перелік необхідних послуг. Може бути виділено два сегменти: корпоративний ринок конференцій і не корпоративний ринок конференцій - сфера діяльності урядових структур і галузевих асоціацій.

Корпоративний ринок конференцій може бути підрозділений на три категорії: конференції наукового характеру, конференції торгово-економічного характеру, конференції членів асоціацій, що поєднують людей по різним «інтересам», наприклад, спортивним, клубним і т.п.

Компанії виступають основним замовником послуг із проведення конференцій як у готелях, так і в туркомпаніях. Зупинимося більш докладно на видах корпоративних нарад.[2]

Корпоративний ринок конференцій може бути підрозділений на три категорії нарад:

- внутрішні наради. Дані заходи призначені винятково для співробітників компанії. По даним Міжнародної Асоціації конгресів і конференцій (ICCA) в 2002р. заходи, що мають на меті підвищення продажів компанії (Sales), склали 43% від всіх внутрішніх нарад. Навчання (Training) є метою 37% організованих заходів. Велика частка нарад, що мають метою підведення підсумків (Executive) - 31%. Частка нарад, у ході яких розглядаються технічні питання (Technical), і заходів, що мають своєю метою стимулювання співробітників компанії (Incentive) становлять по 21%;

- зовнішні наради призначені для компаній, що діють на даному ринку. Відповідно, учасниками подібних заходів виступають зовнішні партнери корпорації. Найбільше часто компаніями проводяться презентація продуктів (в 32% випадках), конференції дилерів/дистриб'юторів (20%), симпозіуми(семінари) по обговоренню спеціального питання (25%). Також до категорії зовнішніх нарад можуть бути віднесені виставки (20%), збори акціонерів (8%) і прес-конференції (13%);

- до нарад, призначених як для внутрішніх, так і для зовнішніх партнерів можуть бути віднесені дві великі групи: робочі семінари (Workshops) і заходи, що мають на меті навчання (Training), на частку яких доводиться по 25% організованих заходів.

Заходи, що переслідують різні цілі, можуть бути організовані різними відділами компанії. При виборі місця й термінів проведення корпоративної наради враховуються потреби й мета компанії, але не побажання потенційних учасників даного заходу. За рідкісним винятком, компанії не бажають висвітлення результатів роботи проведених нарад.[3]

Розуміння цілей і завдань, що стоять перед компанією-ініціатором конференції дозволить туркомпанії провести попередній аналіз можливості організації конференції відповідно до вимог і побажаннями замовника; у випадку неможливості проведення заходу в заданому форматі, запропонувати альтернативний варіант організації; розробити концепцію/програму конференції залежно від типу (формату) конференції в тому випадку, якщо це не визначено замовником.

Конгреси й конференції проходять у конгрес центрах, готелях, театрах і концертних залах, університетах і інших навчальних закладах. В останні роки міжнародні заходи все частіше стали проводити в будинках, що мають історичне значення: у замках і нетрадиційних спорудженнях. Користуються популярністю заходи, проведені на бортах судів. Часто симпозіуми й конференції проходять у теплий час на березі морів і озер. Учасники таких заходів можуть не тільки працювати, але й у вільний час відпочивати на пляжі, купатися й засмагати. Крім організації й проведення конференцій і семінарів, діловий туризм включає надання широкого спектра додаткових послуг з харчування, розміщення, організації культурної програми.

Конгрес- і конвент готелі, здатні одночасно прийняти до 2 тис. і більше учасників, стали звичним явищем в Америці, Китаї, Сінгапурі. У Європі середні цифри по цьому виду діяльності - 300 чоловік на один захід, що скромніше, ніж середні показники в США й Азії (де зафіксовані абсолютні рекорди - 5 тис. учасників і більше). Саме на середні цифри орієнтуються організатори конгресів у Європі при виборі приміщень для їхнього проведення. Сектор попиту ділового туризму ділиться в такий спосіб: в 55 % випадків ініціаторами конгресів виступають компанії й підприємства, в 45 % випадків - асоціації, федерації й громадські організації. По галузях економіки й промисловості основні замовники - фармацевтична й автомобільна промисловість, фінансові, страхові, комп'ютерні структури. Середня тривалість конгресів становить 2 дні, перебування в дорозі й культурна програма збільшує перебування туристів у країні або місті до 4- 5 днів. Статистика свідчить, що в останні роки організатори ділового туризму зіштовхуються зі скороченням числа учасників при одночасному збільшенні середньої тривалості перебування.

Час активізації ділового туризму припадає на осінь. Країни, які орієнтуються на рекреаційний туризм, такі як Туреччина, Греція, Іспанія, Італія, мають розвинену готельну мережу, розраховану на багатомільйонні потоки туристів. У період спаду активності рекреаційного туризму виникають великі проблеми із завантаженням готельної бази. Тому дані країни орієнтуються на організацію великомасштабних конгресів і конференцій в осінній період. Незважаючи на тривалий ріст популярності азійсько-тихоокеанського напрямку, основний обсяг ринку ділового туризму припадає на Європу (80 %), де зосереджені кращі професійні кадри, є великий досвід проведення цих заходів.[29]

Бізнес-туристи пред'являють власникам або керівникам готелів свої вимоги й тим самим формують специфічний сегмент ринку. До таких вимог можна віднести наступні:

1) високі стандарти обслуговування.

Багато компаній(по оцінках «Американ Експрес», 47% фірм) розробили для себе правила вибору готелів для ділових подорожей своїх працівників. По тій же оцінці, 39% компаній чітко співпрацюють із тими ж готелями, з якими уклали довгострокові договори або де мають спеціальні знижки;

2) засоби ведення бізнесу. Для ділових туристів готель під час подорожі заміняє офіс, їм надають факс, комп'ютер, ксерокс і ін. Багато готелів мають бізнес-центри, де також можуть надаватися такі послуги, або де гість може працювати на своєму комп'ютері;

3) основним засобом, що часто використовується під час бізнес-подорожей є, звичайно, телефон. Дослідження показують, що близько 68% бізнесменів дзвонять із готелів. Телефонний зв'язок з готелів має надбавку, що по своєму рівні посідає третє місце після аеропортів і авіаліній. Ця обставина змушує бізнесменів користуватися телеграфами й телефонними автоматами, що перебувають поза готелем, однак для цього потрібне додаткова кількість наявної валюти. У сучасних умовах бізнесмени часто користуються спеціальними телефонними картками (наприклад, картками компаній А&Т, "Уорд Телекарт" або "Интерглоб") для дзвінків зі свого готельного номера, минаючи додаткову плату за використання телефонних ліній готелю. Дзвінки за допомогою цих карток можуть бути дуже дешевими або безкоштовнними, оскільки телефонна компанія суму за розмову може дебетувати із кредитної картки клієнта;

4) оздоровчі засоби. Люди, які багато часу протягом дня проводять на конференціях і засиджуються в ресторанах під час ділових обідів і вечерь, вимагають, щоб у готелях відповідним чином були обладнані оздоровчі центри й спортивні площадки для розгрузки. Готелі, у свою чергу, пропонують послуги басейну, сауни, масажних кабінетів, гімнастичних залів, фітнес-центра та інше;

5) організація харчування. Ділові туристи, в основному, бажають обідати окремо. Кращі готелі пропонують відокремлену вечерю.[28]

Люди, що подорожують у справах, використовують різні види транспорту, однак так звані бізнес-туристи висувають особливі вимоги, по яких транспортні компанії відрізняють їх від інших сегментів ринку, поєднуючи в окремий сегмент. До цих специфічних вимог можна віднести:

- швидкість. Люди, що роблять ділові поїздки, вимагають швидкого транспортування на відміну від відпочиваючих, які можуть добиратися до туристського центра не кваплячись, а іноді зупиняючись у їхніх місцях, що цікавлять. У цьому зв'язку примітне гасло авіакомпанії "Бритиш Аэру-Эйс": "Конкорд залишає Лондон в 10 годин 30 хвилин і прилітає в Нью-Йорк в 9 годин 30 хвилин, тому що час - це гроші";

- комфорт. По-перше, бізнес-пасажири намагаються використовувати час у дорозі для роботи(на підготовку доповіді або ознайомлення з матеріалами конференції). По-друге, вони хочуть відпочити, щоб прибути до місця призначення у свіжому виді, тому важливо надати можливість діловим мандрівникам у дорозі відпочити від розваг і шуму;

- надійність і пунктуальність транспортних послуг для ділових мандрівників мають велике значення. Організатори конференцій і інших заходів, а також учасники їх не терплять запізнень делегатів або пояснень, що вони затрималися через пробки на вулицях або очікували свого рейсу на вокзалах або в аеропортах;

- зручність. У комплексі з вимогами, пов'язаними зі швидкістю, бізнес-туристи вимагають також зручності графіків рейсів, при яких вони могли б прибувати в місця призначення в зручний час доби. Наприклад, керівники фірм воліють вилітати або прилітати в такий час, що збігалося б з їхніми працівниками;

- частота. При бізнес-подорожах ефективність їх може збільшитися при частих рейсах. Наприклад, при наявності тільки одного рейсу в день або всього декількох рейсів у тиждень керівники компанії можуть втрачати багато часу через раннє завершення конференції або іншого заходу. З іншого боку, часті рейси можуть надати можливість працівникам фірм працювати в офісі частину дня перед дорогою;

- купівельна спроможність валюти. У періоди економічних спадів купівельна спроможність валюти відіграє важливу роль для бізнесу-туриста. Транспортні компанії, які можуть забезпечити всі перераховані вище фактори й запропонувати доступні для ринку ділового туризму ціни, сміливо можуть просуватися на цьому досить конкурентному ринку.[2]

1.2 Територіальна організація ділового туризму

діловий туризм український канадський

Глобалізація світової економіки і зв'язана з цим процесом інтенсифікація ділових, наукових і культурних зв'язків перетворили ділового туризм в одну з ведучих і найбільше динамічно розвинутих галузей світового господарства, що дозволило визнати його економічним феноменом ХХ сторіччя.

У столітті, що наступило, його роль постійно росте. На думку закордонних експертів, до 2020 року кількість міжнародних ділових поїздок зросте в три рази - з 564 млн. до 1, 6 млрд. у рік. При цьому оборот даного сектора збільшиться в 5 разів - з 400 млрд. доларів США до 2,0 трлн. А по зведеннях американської організації «Круглий стіл ділового туризму», збільшення обороту в цій сфері на один мільярд доларів приводить до створення 100 тис. нових робочих місць.

Варто відзначити, що щоденні витрати здійснюючи ділову поїздку бізнесмени в середньому в три рази перевищують витрати звичайного туриста. І при цьому, як показують маркетингові дослідження, на відміну від інших видів турпоїздок у періоди будь-яких економічних спадів і криз сфера ділового туризму страждає менш усього, а часом навіть збільшує свої обсяги.

Попит на організацію нарад, конференцій і поїздок на подібні заходи сприяє формуванню відповідної пропозиції й формує ринок ділового туризму, що є спеціалізованим сегментом ринку туристських послуг.[10]

Обов'язковою умовою віднесення конференції або іншого заходу до ринку ділового туризму є проведення поза приміщенням організації, що виступає ініціатором конференції. Використання послуг туристських компаній при організації, підготовці й проведенні заходу є істотним, але не обов'язковою умовою. Однак, жоден ініціатор серйозної конференції не зможе самостійно здійснити його повну організацію. Як фахівців-посередників звичайно виступають компанії-організатори нарад і конференцій.

Як приклад можна привести такі актуальні події, як міжнаціональні конфлікти Америка - Ірак. Чим небезпечніше ситуація, тим більше активні міри приймаються для її ліквідації - проводяться політичні переговори і консультації; у «гарячу точку» направляються міжнародні спостерігачі і гуманітарні місії. При цьому, природно, про звичайні туристичні поїздки в небезпечний регіон немає і мови.

У світі існують ведучі центри ділового і ділового туризму. Це насамперед Європа, потім Америка, Азія, Близький Схід. Також одним з ведучих центрів розвитку ділового туризму є Москва.

У світі найбільша кількість бізнес-туристів приходиться на такі країни як США, Німеччина, Франція, Ірландія, Нідерланди, Італія, Іспанія,Швеція і Швейцарія.

В Європі ведуче положення в цій галузі продовжує займати Великобританія. Тут ринок ділового туризму стійко росте. У 2002 році його обсяг склав 3,5 мільярди фунтів, що еквівалентно 33% усіх витрат іноземних відвідувачів Великобританії. У минулому році в країні зареєстровано 6,8 мільйонів бізнес-туристів. У середньому, кожен з них залишався у Великобританії 4 дні і витратив 528 фунтів.

Одним із найбільших ділових центрів Європи вважається Німеччина. Її щомісяця відвідують тисячі ділових людей. Адже тільки на січень наступного року у містах цієї країни заплановано понад 15 бізнес-заходів. Виробники та продавці текстилю, килимового покриття, будівельних матеріалів, меблів, косметики, кондитерських виробів, обладнання для лікарень тощо мають чудову нагоду у січні відвідати спеціалізовані заходи у Кельні, Франкфурті-на-Майні, Мюнхені, Штутгарті, Дрездені та інших містах Німеччини, ознайомитися зі світовими досягненнями у цих галузях, придбати новинки, зав'язати ділові знайомства.[29]

Зазначимо, що потужними діловими центрами Європи є Франція та Італія. У французьких містах Парижі, Ліоні, Каннах, Тулузі, в італійських Мілані, Вероні, Неаполі відбуваються спеціалізовані виставки та конгреси з будівництва та медичного обладнання, різноманітні конференції та форуми у галузі електроніки, а також найбільші світові виставки модного та брендового одягу, текстилю, ексклюзивних товарів, продуктів харчування.

Приблизно 65 тис. мандрівників приїжджає на архіпелаг Мальти для участі в корпоративних зустрічах, семінарах і конференціях. Мальта щорічно приймає більше 1,2 млн. гостей. По даним Мальтійської асоціації туризму (МАТ), кількість закордонних учасників корпоративних зустрічей перевищує число делегатів проведених на Мальті конгресів і конференцій. Лідерами ринку ділового та інтенсив-туризму на Мальті є Німеччина й Великобританія, перед ними стоять Франція, Італія, США. Тому, що така середземноморська країна цілком відповідає європейським стандартам індустрії гостинності з характерним для неї високим рівнем сервісу. Щорічно з ініціативи асоціації з інспекційними цілями Мальту відвідують більше 300 професіоналів з Америки, у цій кількості з Росії й України. Відносно громадян Росії, України й деяких країн СНД на Мальті діє полегшений візовий режим.

Ринок ділового туризму в Росії як бізнес існує недавно - мова йде тільки про останнє десятиліття, і зараз перебуває в стадії становлення. Ємність російського ринку ділових поїздок в 2004р. оцінювалася в 860 млн. доларів США: 80% з них поки доводиться на бронювання авіаквитків і готельних місць і лише 20% - на інші додаткові послуги з організації заходів. 75-80% ринку ділового туризму припадає на Москву й Санкт-Петербург. Відповідно, учасники даного сегмента ринку - і турфірми, і їхні клієнти, зосереджені в основному в Москві й Санкт-Петербурзі. Із загального числа відвідувачів Москви з далекого зарубіжжя більше половини (51%) всіх іноземних гостей указує ділову мету як основна причина поїздки. У даний момент на ринку ділового туризму в Росії діє порядку 15 - 20 фірм, що спеціалізуються на наданні послуг у сфері ділового туризму.[14]

Найчастіше міжнародні зустрічі організовують у Відні. За даними Міжнародної асоціації конгресів і з'їздів (ICCA - International Congress and Convention Association), 2005 року в австрійській столиці було проведено 129 великих міжнародних конгресів, з'їздів та симпозіумів. Друге і третє місця, за даними ICCA, у Сінгапура та Барселони, де за рік організовано відповідно 125 і 116 бізнес-заходів.

Іноземні фахівці називають діловий туризм MICE (абревіатура від англ. слів Meeting - зустрічі, Incentives - заохочення, Congress - конгреси і Exibitions - виставки). За даними Всесвітньої туристичної організації (World Tourism Organization), у найближчі 10 років кількість ділових поїздок потроїться - з 564 млн. заходів 2005 року до 1,6 млрд. 2015-го. А оборот цього сегмента туристичного бізнесу до 2015-го збільшиться у п'ять разів -- з $399 млрд. до $2 трлн. Ці прогнози підтверджують і дослідження міжнародної організації Meeting Professionals International, проведені разом з American Express: з 2004 року кількість ділових зустрічей і витрати компаній на один захід щороку зростають на 7-14%.

Найбільшими центрами конгресно-виставочної діяльності в Європі та Америці є Амстердам, Барселона, Брюссель, Вашингтон, Відень,Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, а також Париж і Страсбург. Крім того, щорічно державні й ділові особи з'їжджаються в Давос (Швейцарія), де проходять форуми по актуальних питаннях розвитку світового господарства. Названі міста мають відповідну матеріально технічну базу й мають у своєму розпорядженні широкі можливості для організації дозвілля іноземних гостей. У табл. 1.1. наведено перелік лідерів країн, за кількістю конференцій.[10]

Таблиця 1.1

Лідери ділового туризму за кількістю конференцій, за даними Міжнародної асоціації конгресів та з'їздів за 2007 рік.

Топ-5 країн	Кількість конференцій
США	376
Німеччина	320
Іспанія	275
Велика Британія	270
Франція	240
Топ-5 міст	Кількість конференцій
Відень	129
Сінгапур	125
Барселона	116
Берлін	100
Гонконг	95

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ В КРАЇНАХ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

2.1 Інфраструктура ринку ділового туризму США

Офіційна назва - Сполучені Штати Америки(США) - United States of America(USA) - федеративна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом. Кожен з 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади і управління.

Географічне положення - країна розташована в Північній Америці. Адміністративний поділ - 50 штатів і 1 федеральний округ. Штати поділяються на округи. Територія - 9 373 тис. кв. км. Населення на 2010 р. - 309,1 млн. чол. Столиця - місто Вашингтон, округ Колумбія(601 723 тис. жителів на 2010 р.).

Найбільші міста(за оцінкою Бюро перепису населення США станом на 1 липня 2008 р.):

- Нью-Йорк - 8,363,710 мешканців.

- Лос-Анджелес(Каліфорнія) - 3,833,995 мешканців.

- Чикаго(Іллінойс) - 2,853,114 мешканців.

- Х'юстон(Техас) - 2,242,193 мешканців.

- Фінікс(Аризона) - 1,567,924 мешканців.

- Філадельфія(Пенсильванія) - 1,447,395 мешканці.

- Сан-Антоніо(Техас) - 1,351,305 мешканці.

- Даллас(Техас) - 1,279,910 мешканців.

- Сан-Дієго(Каліфорнія) - 1,279,329 мешканець.

- Сан-Хосе(Каліфорнія) - 948,279 мешканців.

Офіційна мова - англійська. Національне свято - 4 липня - День Незалежності(1776 р.). Грошова одиниця - долар США=100 центам.[28]

Населення. За кількістю населення США посідають третє місце в світі після Китаю й Індії. У формуванні населення виняткова роль належить міграціям. З початку XIX ст. сюди переселилися з інших країн 60 млн. чоловік. У наш час, незважаючи на різні обмеження, щорічний притік населення становить 600-800 тис. чоловік. За рахунок мігрантів США поповнюють свої людські ресурси дешевою робочою силою, а також спеціалістами високої кваліфікації. Імміграція розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни.

Початковими його елементами були аборигени-індіанці, європейські іммігранти (англійці, ірландці, німці, скандинави) і негри-раби з Африки. З-поміж європейців найбільше було вихідців з Британських островів. З кінця XIX ст. серед іммігранти стали переважати вихідці з Південної і Східної Європи (італійці, греки, чехи, поляки, росіяни, українці), а нині - вихідці з Латинської Америки та Азії. Нові переселенці помітно відрізнялися своєю мовою і культурою від попередніх. Вони селилися компактними групами і тільки в містах, у яких до певної міри зберігали свою етнічну відокремленість. Іммігранти-українці проживають вони здебільшого в штатах Пенсільванія, Нью-Йорк і Нью-Джерсі.

Як зазначалось у розділі 1. важливими чинниками для ділового туризму є розвинені транспортна, туристична, готельна інфраструктури, розвинений стан економіки країни, що дає поштовх для міжнародних зв'язків і переговорів між країнами, що в свою чергу розвиває діловий туризм.

США - одна з найбільш розвинених в економічному відношенні держава світу. Валовий внутрішній продукт (ВВП) за 2011 р. в поточних цінах досяг 15,09 трлн. дол. США - високорозвинута індустріальна країна. Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітні техніка, технологія і організація праці, високий освітній рівень населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері(послуги, торгівля і харчування, фінанси, управління), 0,6 % - у добувній, 19 % - в обробній промисловості, 6 % - у будівництві, б % - на транспорті, у зв'язку і в комунальному господарстві, 2,7 % - у сільському господарстві, лісорозробках і рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Важливою частиною господарства стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей та територій.

Внутрішній ринок завжди був головним для господарства США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їх частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукоємних товарів, патентів та інформації США - поза конкуренцією. Держава імпортує нафту і нафто­продукти, автомобілі, побутові техніку і вироби, газетний папір, продукти тропічного землеробства. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого при­значення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так. амери­канські заводи випускають 11-12 млн. автомобілів на рік. Ще 5-6 млн автомобілів країна імпортує. Головними торговельними партнерами США є індустріально розви­нуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада і Латинська Америка.

Транспорт. CШA мають розвинуту транспортну систему. Саме завдяки їй ця велика країна добре освоєна. Вантажі перевозять залізницями, автомобілями, внутрішнім водним і трубопровідним транспортом. Залізниці побудовані ще в минулому столітті, їх довжина навіть зменшується. Будівництво автошляхів продовжується й нині. Практично немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких не були б прокладені дороги з твердим покриттям. Довжина мережі залізниць становить у США близько 265000 км, автомобільних доріг - 6 500 000 км. На частку транспорту припадає близько 20% загального споживання енергії у країні і від 50% до 60% всього споживання рідкого палива.

До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки і канали. З'єднані між собою канапами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія утворили найдовший у світі внутрішній водний шлях від Мексиканської затоки до Північної Атлантики. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись до Чикаго і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США.

У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі - 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього на ходу в країні майже 180 млн автомашин, у тому числі - 125 млн. легкових. Власна автомашина стала традицією і елементом престижу ще в 20-ті роки XX ст. У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Аеропорти Чикаго, Далласа - Форт-Уерта, Атланти і Лос-Анджелеса вважаються чотирма найбільш завантаженими в світі. У Додатку А наведено перелік міжнародних аеропортів США.

США генерують і одночасно приймають основні міжнародні туристські потоки з діловими цілями в Американському регіоні. Близько третини туристів США подорожують з діловими цілями. Географія їх поїздок обширна, маршрути половини з них пролягають усередині країни, близько 10% в Канаду, 8% - до Мексики, 7% - в Карибський регіон. Традиційно тісні ділові зв'язки в США підтримують з країнами Західної Європи (10% відбуття). Розширюються їх контакти з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (5% відбуття). У в'їзному потоці США бізнес поїздки складають 25-30%. Іноземні, ділові туристи направляються на північний схід, південний схід, південний захід і південь країни.

Індустрія зустрічей - одна з найбільш швидко зростаючих сегментів туристської галузі США. За даними Асоціації Конвеншн-бюро США, в 2003 р. в країні пройшла понад 1 млн. зустрічей на різному рівні. У них брали участь як внутрішні, так й іноземні ділові туристи. Особливо розвинений в США внутрішній туризм з діловими цілями.

Основу національного ринку ділового туризму становлять корпорації і асоціації, число членів яких помітно збільшилася за останні роки. Вони проводять переважну частину ділових заходів. Прагнення до об'єднання для вирішення будь-яких проблем в США склалося історично і йде від англійських колоністів, починаючи з XVII століття.

За даними спеціалізованого американського журналу «Зустрічі і конвенції», в 2002 р. в США пройшло 866 000 корпоративних зустрічей. У кожному з них брали участь в середньому 67 осіб. Витрати на їх підготовку і складання склали 10 млрд. $. Зустрічі корпоративних ділових туристів організовуються на самі різні теми, найчастіше для обговорення професійних питань і проблем менеджменту. Нові компанії використовують зустрічі для презентації нових продуктів. Ці заходи зазвичай проходять у вигляді тренінгів, зустрічей з дистриб'юторами та представниками філій. Широке поширення отримали інсентивпоїздки. Більша частина корпоративних зустрічей проводяться навесні і восени. У літні та зимові місяці ділова активність знижується. Близько 70% корпораторов вибирають місце для проведення зустрічей всередині країни. Найпопулярніші штати-Каліфорнія, Іллінойс, Флорида, Техас і Нью-Йорк. За кордоном перевага віддається Європі.

Організація зустрічей є одним з важливих напрямків роботи американських асоціацій. В США прийнято ділити ці зустрічі на малі (до 500 чоловік) і великі (понад 500 осіб). За даними журналу «Зустрічі і конвенції» у 2002 р. асоціації провели більше 180 тис малих і близько 12.6 тис. великих зустрічей. На їхню організацію було витрачено 30 млрд. $, в тому числі делегати витратили 27 млрд. дол., асоціації - 3 млрд. дол. Участь у зустрічі обійшлося делегату від 650-990дол. Як і в корпоративному секторі, більшість зустрічей членів асоціацій припадає на осінні та весняні місяці. Їх географія, особливо зустрічей з великим числом учасників, значно ширше, ніж географія корпоративних заходів. При виборі місця проведення зустрічі організатори віддають перевагу США, таким містам як Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Детройт, Чикаго, Атланта, Новий Орлеан. Х'юстон, Даллас. Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Орландо, Маямі-Біч.

У США, яка є країною-лідером по масштабах поширення ділового бізнесу, існують наступні профільні асоціації:

- The International Association of Convention and Visitors Bureaus (Міжнародна асоціація бюро по організації конференцій і залученню гостей);

- Meeting Planners Association (Асоціація організаторів нарад і конференцій);

- Association for Convention Operation Management (Асоціація керування роботою конференцій);

- Professional Convention Management Association (Асоціація професійних організаторів нарад і конференцій).

США - країна, готельна мережа якої є однією з найкращих у світі. У табл. 2.1 наведено перелік готелів у найбільших містах США.[5]

Таблиця 2.1

Кількість готелів у найбільших містах США

Назві міста	Кількість готелів	Кількість готелів для ділового туризму
1	2	3
Нью-Йорк	406	138
Лос-Анджелес	169	60
Чикаго	116	35
Маямі	100	20
Вашингтон	100	21
Сан-Франциско	207	70
Орландо	152	45

США - країна, де про державне регулювання тур-індустрії говорити майже не доводиться. Це відмінний приклад того, як добре налагоджена індустрія туризму знаходиться не в руках держави і навіть не під контролем 2-3 великих компаній, але під сильним впливом дрібного бізнесу. Близько 95% підприємств, що працюють в цій індустрії, відносяться до сфери малого підприємництва. Це невеликі турагенства, сімейні мотелі, фірми з оренди автомобілів, сувенірні лавки, місцеві туроператори. Усього кількість таких підприємств перевищує 100000.

Туристичне районування США в загальних рисах збігається з громадським районуванням, яке ділить країну на Північно-Схід, Південь, Середній Захід і Захід. Легко виділити і аналогічні 4 туристичних макрорайону.

Густо заселений Північно-Східний макрорайон володіє як багатою культурно-історичною спадщиною, так і привабливими для туриста досягненнями сучасної американської культури. Крім того, тут дуже розвинений діловий туризм. Ядром макрорайону є мегалополіс Бос-Ваш, а столицею - місто Нью-Йорк, який є і центром ділового туризму.

Південний макрорайон приваблює, в першу чергу, морськими пляжами і курортами, фестивалями і тематичними парками, і, вже в другу, культурно-історичними пам'ятниками. Останніх тут, правда, куди більше ніж перших, тому для іноземних туристів (та й для більшості американців) макрорайон не є настільки аттрактивним як Західний або Північно-Східний. Однак є один виняток - Флорид. Район давно став світовою туристичною меккою. Саме тут знаходиться столиця макрорайону - Маямі, яка поєднує сприятливі умови не тільки для розваг, а й для проведення різноманітних зустрічей.

Район «Хартленд» (від англ. HeartLand - земля-серцевина) - це внутрішні США, віддалені від морських пляжів і густонаселених територій, культурно-історичних пам'яток тут не так багато, як на півдні і північному сході, а ландшафти не так драматичні, як на Заході. Тому макрорайон, в цілому, є туристичною периферією. Іноземні туристи розглядають його більше як транзитний регіон, а місцеві жителі відповідають на це байдужістю до поїздок за кордон.

Єдиний виняток - ланцюжок великих агломерацій Клівленд-Чикаго-Детройт із розвиненим діловим туризмом. Це ядро макрорайону - генератор тур-потоку в навколишні території, перш за все, в район Приозер'ї, відомого своїми природними красотами. Столиця макрорайону - Чикаго.

Західний макрорайон всесвітньо відомий своїми природними пам'ятками, національними парками і незвичайною різноманітністю ландшафтів. На перший план виходить екологічний і спортивний туризм. У Голівуді, Діснейленді та Лас-Вегасі - екологічний туризм поступається дорогу розважальному, пляжному та діловому туризму. Столицею макрорайону, безумовно, є Лос-Анджелес. Окремо стоять тропічні острови, в яких туризм є основним джерелом доходу економіки. Це, перш за все, Гаваї, а також Віргінські острови і острів Гуам, які мають незначний розвиток ділового туризму.

Туристичні макрорайони діляться на райони. Всього в США можна виділити 14 туристичних районів. У складі Північно-Східного макрорайону це Мегалополіс і Янкіленд; в Південному макрорайону виділяється Південно-Атлантичний район, Галф і Флорида; в Хартленді - Приозер'ї, Центральні рівнини і Великі рівнини, і в Західному - Внутрішній Захід, Північно-Захід, Каліфорнія і Аляска. Тропічні острови також йдуть окремим районом - Гаваї.

2.2 Інфраструктура ринку ділового туризму Канади

Географічне положення. Канада займає майже всю північну половину материка Північної Америки і численні острови, що примикають до неї, у тому числі Канадський Арктичний архіпелаг на півночі, Ньюфаундленд на сході, Ванкувер на заході. На сході береги країни омиває Атлантичний, на заході - Тихий, а на півночі - Північний Льодовитий океан. Територія країни простягається від 83 градусів північної широти на півночі (мис Колумбія на острові Елсміра) до 41 градуса північної широти на півдні ( острів Мілд-Айленд на оз. Ері), тобто майже на 4600 км і від 41 градуса західної довготи на заході (гора Еліас) до 52 градусів західної довготи на сході ( мис Спір на острові Нью-Фаундленд), тобто приблизно на 5100 км. Територія країни - 9974 тис. км2, з яких приблизно 755 тис. км2 ( приблизно 8 %) приходиться на внутрішні води.

Столиця Канади - місто Оттава - розташована в мальовничій місцевості на березі ріки Оттава, слова, що означає «обмін». Тут розташовані будинки посольств іноземних держав. У столиці багато красивих церкв, у тому числі англійський собор Крайст-Черч і римсько-католицька базиліка Нотр-Дам.

Населення. Чисельність населення Канади на 2007 р. становила 32,7 млн. осіб. Корінні жителі Канади - індіанці і ескімоси становлять менше 1 % загальної кількості населення. Державотворчою основою Канади є англоканадці (понад 12 млн. осіб) і франкоканадці (7,5 млн. осіб). Проживають також німці, італійці, українці та ін.. Серед етнічних груп переважають британці - 40 % і французи - 27 %.

Офіційні мови у Канаді - англійська та французька. Перша є рідною для 59% жителів країни, друга - для 23%. Решта мешканців Канади розмовляють на італійській, німецькій, українській, португальській мовах, а також на різних мовах індіанських і інуїтських народів. Неписьменність становить менше 5%.

У релігійному відношенні, близько 46% віруючих - прибічники Римо-католицької церкви, 36% - протестанти (англіканці, Об'єднана церква методистів, пресвітеріан і конгрегаціоналістів, баптисти, лютерани, п'ятидесятники та ін.). З інших віросповідань поширені православ'я, іудаїзм, іслам, сикхізм і ін.[26]

Районування. У цілому в Канаді виділяється шість районів, велика частина границь яких збігається з границями провінцій: Далекий Захід (Британська Колумбія), Степовий, Онтаріо, Квебек, Атлантичний район і Канадська Північ (території: Юкон, Північно-Західні і північні частини основних провінцій).

Ключову роль в економіці країни відіграє район Онтаріо, що виконує роль постачальника готових промислових товарів. Це типово індустріально-аграрний район. Тут розвинута обробна промисловість - металургія, металообробка, машинобудування, електротехніка. Домінуючу роль у соціальному й економічному житті району відіграє Торонто - найбільший центр країни. Торонто - найважливіший фінансовий центр Канади, цитадель найбільших банків і торговельних бірж. У місті представлені підприємства по випуску електротехніки, розвинуті машинобудування, поліграфічна, хімічна, гумова промисловість.

До південного заходу витягнувся ланцюжок промислових центрів з різноманітною промисловістю. Так, у Гамільтоні зосереджена половина виробничих потужностей канадської чорної металургії, тут розташований великий університет Мак-Майстер. Інший центр району - Сент-Катарінс розташований серед фруктових садів Ніагарського півострова. Його розвиток і ріст зв'язані з побудованим у 1929 році Уелендським каналом, що з'єднав озера Ері й Онтаріо. Місто Ніагара-Фолс - центр туризму, він розташований на мальовничій території, пов'язаною з Ніагарським водоспадом з боку Канади. До південного заходу від Торонто тягнуться промислові міста Гуелф, Кітченер, Уотерлу, Чатем.

До сходу від Онтаріо розташований район провінції Квебек. Його територія 1540 тисяч км2. Квебек нерідко називають «Французькою Канадою», це район найбільш ранньої європейської колонізації, а місто Квебек - найстарше європейське поселення в країні; воно був засноване у 1608 році. Квебек - край озер. Їхня загальна площа - більше 182 тис. км2. - майже 80% території провінції. У результаті рясних дощів добре розвинулася озерно-річкова мережа, за що район одержав назву «королівство бобрів». Найбільший центр району - місто Монреаль. Монреаль - центр канадського літакобудування, локомотивобудування, легкої і харчової промисловості. У 1976 році тут проводилися Олімпійські ігри.

Атлантичний район - один із найстаріших за часом освоєння районів Канади. Територія району охоплює острів Ньюфаундленд і атлантичні провінції - острів Принца Едуарда, Нову Шотландію і Нью-Брансуік. Населення більше 100 тис.чоловік проживають тільки у трьох міста району - Галіфакс, Сент-Джон, Сент-Джонс.

Далекий Захід, що цілком охоплює провінцію Британська Колумбія,- третій за значенням економічний район Канади. Головне багатство району - ліс (червоний кедр, ялиця, гігантська туя). Далекий Захід багатий мінеральною сировиною - поліметалами, міддю, природним газом, нафтою, вугіллям. Найбільше місто району - Ванкувер, що відрізняється м'якістю клімату. У 20 км від Ванкуверу розташований важливий морський порт району - Нью-Вестмінстер. Адміністративний центр Британської Колумбії - місто Вікторія.

Канадську частину Великих рівнин охоплює Степовий район. У період після другої світової війни Степовий район забезпечував до 60% світового експорту пшениці. Новий етап розвитку Степового району розпочався в 1947 році з відкриттям великого родовища нафти в провінції Альберта. Найбільше місто і центр Степового району - місто Вінніпег. Місто розташоване на злитті двох рік. Це великий центр харчової промисловості, хімічної, електротехнічної і деревообробної промисловості, а також один з найбільших у країні транспортних вузлів. Інше велике місто Степового району - Реджайна. Розвиток міст Степового району зв'язаний з освоєнням нафтових і газових ресурсів. «Нафтова столиця» країни - місто Едмонтон.

Канадська Північ охоплює величезну площу Північно-Західних територій, територію Юкону, північних частин Онтаріо, Квебека і Ньюфаундленду. Значний вплив на розвиток території робить будівництво різних військових об'єктів. Жителів тут відносно небагато. В основному це ескімоси й індіанці, що займаються морським звіробійним промислом, хутровим полюванням і рибальством.[23]

Транспортна інфраструктура. Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістральні залізниці і шосе, що перетинають континент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону з США, тому для країни характерна значна протяжність транспортних шляхів.

Загалом же розвинуті всі види транспорту. Незважаючи на поступове зниження ролі залізничного транспорту, він як і раніше домінує у внутрішніх перевезеннях масових вантажів. Протяжність залізничних доріг Канади - 47 тис. км (5-е місце у світі).

Автомобільний транспорт тримає першість за обсягами пасажирських перевезень на невеликі відстані. Побудовані Аляскинське шосе та шосе "Маккензі" (загалом понад 1 млн. км автошляхів, 6-е місце в світі). Велике значення у внутрішніх вантажоперевезеннях мають водні шляхи, перш за все Великі озера і річка Св. Лаврентія. Здійснюються заходи для продовження тривалості сезону навігації.

Довжина внутрішніх водних шляхів - 636 км. Власний торговий флот Канади невеликий (184 судна), тому країна широко використовує суда під "зручними прапорами", яких у 1,5 рази більше (223). Найкрупніші морські порти - Монреаль, Ванкувер, Сет-Іль, Кіебек, Галіфакс. В останні десятиліття швидкими темпами розвивався автомобільний, трубопровідний і авіаційний транспорт. Останній займає перше місце за пасажирооборотом у перевезеннях на далекі відстані всередині країни і за її межі.

На території Канади розташовано біля півтори тисячі аеропортів, з них третина мають тверде покриття злітних смуг; головні аеропорти країни - Монреаль, Торонто, Ванкувер. За протяжністю повітряних ліній Канада займає II-е місце в світі після США. Основною авіакомпанією країни вважається Air Canada. Довжина магістральних нафтопроводів - 23 тис. км, бензопроводів - 80 тис. км. На півночі використовуються снігоходи, моторні сані, вертольоти. У Додатку Б наведений перелік міжнародних аеропортів Канади.

Association of Corporate Travel Executives(ACTE) і Конференц-бюро Канади(Conference Board of Canada, CBOC) випустили спільний огляд канадського ринку ділових подорожей на 2012 р.. Для його складання було опитано загалом 54 місцеві організації, що представляють широкий спектр національних державних і приватних установ, кожне з тревел-бюджетом понад 1 млн. $.[7]

«Цей аналіз став результатом вивчення канадського ринку ділового туризму, - сказала Моніка Хейлстоун, регіональний директор ACTE Канада. - Він розроблений для професійних тревел-менеджерів і постачальників, з якими вони працюють. Результати відображають тенденції 2012 року, включаючи витрати в ключових сегментах, зміна вартості корпоративних подорожей, а також відносини між корпоративними подорожами і організацією зустрічей». Основні висновки огляду:

- канадські компанії збільшать обсяги бізнес-подорожей в 2012 р. на 2,5% в порівнянні з минулим роком. Тільки 11% опитаних організацій очікують скорочення ділових поїздок в цьому році;

- туристичні витрати, як очікується, виростуть на 1,4% в 2012 р.. Найбільш поширеною причиною цього зростання буде передбачуване зростання цін на подорожі;

- найбільші скачки цін на корпоративні поїздки в 2012 р. очікуються в авіасекторі - вартість корпоративних внутрішніх перельотів зросте в середньому на 3,1%, а закордонних та міжнародних перельотів - на 3,2% і 3,7% відповідно.

Корпоративні тарифи в місцевих готелях, як очікується, виростуть у порівнянні з 2011 р. в середньому на 2,1%, в той час як середні ставки на прокат автомобілів для корпоративних клієнтів збільшаться на 0,2%.[15]

У табл. 2.2 наведено перелік готелів, які спрямовані на обслуговування саме ділових туристів у найбільших містах Канади.[5]

Таблиця 2.2

Кількість готелів для ділового туризму в провідних містах Канади