Кандидатура Лондона була вибрана 6 липня 2005 року. Єдиним главою уряду, хто особисто представляв заявку своєї країни, став в Сінгапурі тодішній прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер.

На наступний день після оголошення столиці Ігор у Лондоні стався терористичний акт.

Москва, столиця Росії, подавала заявку на проведення літніх Олімпійських ігор 2012 і поряд з 4 іншими кандидатами потрапила у фінальну стадію конкурсу.

Раніше Москва приймала літні Олімпійські ігри 1980. Поряд зі спортмайданчиками, що залишилися від Олімпіади-80, планувалося звести ряд нових майданчиків і ще одне олімпійське село. Всі змагання планувалося провести в межах міста; заявка Москви стала однією з найкомпактніших в історії з точки зору мінімізації роз'їздів для спортсменів.

Тим не менш, МОК оцінив заявку Москви з усіх інших міст-кандидатів, насамперед через те, що плани і терміни будівництва нових майданчиків були представлені недостатньо деталізовані, відповідно заявка Москви на проведення ігор відсіялася в першому ж турі голосування сесії МОК в Сінгапурі 6 червня 2005.

У межах Великого Лондона буде розташовуватися більшість спортивних об'єктів, які будуть поділені на три зони: Олімпійську - в Олімпійському парку, Річкову - вздовж річки Темзи на сході міста, і Центральну - в центрі і на заході міста.

Олімпійське село буде частиною багатофункціонального комплексу. Під час Ігор спортсмени будуть розташовуватися в житлових будинках, а після завершення «Олімпійське Село» - буде перетворене в житловий район змішаного володіння, що включає ряд доступного житла.

Всього на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні було зіграно 302 комплекти медалей в 37 дисциплінах. Найбільше число медалей було зіграно в легкій атлетиці (47 комплектів) та плаванні (34 комплекти).

Програма ігор в Лондоні (в порівнянні з попередньою Олімпіадою зазнала помітних змін.

8 липня 2005, через два дні після вибору Лондона місцем проведення Олімпійських ігор, МОК ухвалив рішення виключити бейсбол і софтбол з програми цих Ігор. Замість них пропонувалися до включення гольф, карате, регбі-7, роликовий спорт і сквош, проте вони не отримали необхідної кількості голосів.

У боксі, вперше в історії Олімпіад, дозволено взяти участь жінкам. Тепер жінки зможуть виступати у всіх літніх видах спорту.

Вони змагатимуться в трьох вагових категоріях (до 51, 60 і 75 кг) по 12 спортсменок, у той час як одна чоловіча вагова категорія була виключена.

У велоспорті були вперше введені дисципліна «омніум» у чоловіків і жінок, командна гонка переслідування, командний спринт і «кейрін» у жінок, але була скасована індивідуальна гонка переслідування, гонка по очкам і медісон.

У гандболі було скасовано турнір за 5-8-е місця серед команд, що програли у чвертьфіналі.

У веслуванні на байдарках і каное по гладкій воді змагання каное-двійок на 500 м серед чоловіків замінені жіночими змаганнями байдарок-одинаків на 200 м. Також всі інші чоловічі змагання на дистанції 500 м (байдарки-одиночки, байдарки-двійки, каное-одиночки) були укорочені до 200 м.

У парусному спорті - змагання в класі «Торнадо» - виключені, а клас «Інглінгов» - замінений на - «Еліот».

У сучасному п'ятиборстві змінився формат змагань: біг і стрільба були об'єднані в одне змагання.

У тенісі, вперше з 1924 року, пройшли змагання серед змішаних пар.

Українські спортсмени на Іграх XXX Олімпіади вибороли 20 олімпійських медалей (6 золотих, 5 срібних, 9 бронзових), завдяки чому збірна команда України посіла у загальному заліку 14-те місце.

ЗОЛОТІ МЕДАЛІ

Ломаченко Василь - Бокс (60 кг)

Чебан Юрій - Веслування на каное, одиночка, 200 м

Шемякіна Яна - Фехтування,шпага

Дементьєва Яна - Веслування академічне, четвірка парна

Коженкова Анастасія - Веслування академічне, четвірка парна

Довгодько Наталія - Веслування академічне, четвірка парна

Тарасенко Катерина - Веслування академічне, четвірка парна

Торохтій Олексій - Важка атлетика (105 кг)

Усик Олександр - Бокс (91 кг)

СРІБНІ МЕДАЛІ

Осипенко-Радомська Інна - Веслування на байдарці, одиночка, 200 м і 500 м

П'ятниця Олександр - Легка атлетика (метання списа)

Беринчик Денис - Бокс (64 кг)

Андрійцев Валерій - Вільна боротьба (96 кг)

БРОНЗОВІ МЕДАЛІ

Костевич Олена - Стрільба кульова (пневматичний пістолет; малокаліберний пістолет)

Харлан Ольга - Фехтування, шабля (особиста першість)

Каліна Юлія - Важка атлетика (58 кг)

Саладуха Ольга - Легка атлетика (потрійний стрибок)

Радівілов Ігор - Спортивна гімнастика (опорний стрибок)

Повх Олеся - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Стуй Христина - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Рємєнь Марія - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Бризгіна Єлизавета - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Шелестюк Тарас - Бокс (69 кг)

Гвоздик Олександр - Бокс (81 кг)

Висновки

Третій період ігор Олімпіад (1952--1988 р.)

Цей період охоплює 40-літній часовий проміжок, для якого характерні як постійно діючі загальні тенденції, так і досить різкі переходи від одного стану олімпійського руху до іншого. Складність і суперечливість цього етапу розвитку олімпійського спорту торкнулися всіх його сторін -- від чисто політичних аспектів до спортивних, пов'язаних з олімпійською програмою і підсумками змагань на олімпійській арені. В ці роки, ще в більшій мірі чим раніше, МОК став ареною великої політики. Основні проблеми і протиріччя, характерні для політичного життя світового співтовариства, безпосередньо відбивалися на діяльності МОК, МСФ, НОК.

Четвертий період олімпійського руху сучасності

Закінчилася ера «холодної війни», світ визнав пріоритет загальнолюдських цінностей над всіма іншими, впала Берлінська стіна, змінилися політичні режими в країнах Східної Європи, відбулося об'єднання Німеччини і розпався СРСР, востаннє виступила збірна команда СНД, світова спортивна громадськість осудила бойкоти Ігор і т.д. Всі ці події вплинули на розвиток олімпійського руху.

В останні роки безсумнівно збільшилася кількість країн, що включилися в боротьбу за олімпійські нагороди. У першу чергу це відноситься до країн, розташованих на території колишнього СРСР. Україна, Бєларусь, Казахстан і ряд інших держав зайняли гідне місце серед країн-учасниць Ігор Олімпіад. У цих країнах є цінні спортивні традиції, кваліфіковані тренери і спортсмени, системи дитячо-юнацького спорту, добре налагоджена система підготовки кадрів для спорту і підвищення їхньої кваліфікації, відомі наукові школи й інші найважливіші фактори для ефективної підготовки до Олімпійських Ігор. Від того як будуть використані ці передумови в нових історичних умовах і будуть залежати олімпійські перспективи цих держав.

Важко сподіватися, що одержать повну підтримку і будуть реалізовуватися вимоги прихильників класичних ідеалів олімпізму ізолювати олімпійський спорт від політики, комерціалізації, взаємодії з професійним спортом. На сьогодні спорт усе тісніше взаємодіє з різними сферами життя світового співтовариства. Аналіз показує, що ізоляціоністські настрої, прагнення відгородити олімпійський спорт від складностей і протиріч сучасного життя в значно більшій мері загрожують його майбутньому, чим прагнення органічно пов'язати олімпійський рух зі світовою політикою, економікою, засобами масової інформації, професійним спортом. Інша справа як забезпечити цю взаємодію, не втративши самостійності олімпійського спорту, зберігши його цінності й ідеали. Існує думка, що ідеали олімпійського спорту, його самостійність розмиваються і втрачаються під впливом зовнішніх факторів -- політики, комерціалізації, застосування допінгу й ін. Однак більш глибокий аналіз показує, що міжнародному олімпійському руху вдалося не тільки зберегти сферу свого впливу в олімпійському спорті, але і забезпечити зацікавленість у збереженні його стабільності, авторитету і самостійності представників політичних і ділових кіл. І це цілком зрозуміло, тому що втрата олімпійським спортом самостійності неминуче привела б і до втрати його привабливості для тих же політичних лідерів і представників ділового світу.

Трагічні події 11 вересня у Нью-Йорку та Вашингтоні, що потягли за собою не безвісну ситуацію навколо Афганістану в значній мірі змінили світ. Згідно гіпотезі професора Гарвардського університету С. Хангтингтона в сучасному світі наближається протиборство різних цивілізацій. Зіткнення цивілізацій стане домінуючим чинником світової політики.

За рішенням ЮНЕСКО 2001 рік був названий роком діалогу між цивілізаціями. Діалогу, який має інтегрувати не лише світові держави, але і релігійні конфесії до одноголосного розуміння, де б мирне співіснування було головною задачею кожної держави. МОК прагне втілити ці принципи в життя, де концептуальною основою є Олімпійське перемир'я, традиція, що прийшла в сучасність із далекої античності.

Разом з тим, було б невірно не зауважувати, що трансформація олімпійських цінностей і олімпійського духу, закладених Кубертеном, представляє для сучасного олімпійського спорту найсерйознішу проблему. Сьогодні перед МОК стоїть задача зміцнення ідеалів олімпізму в умовах сучасного життя. Безсумнівно в найближчі роки не буде знята гострота проблеми взаємин у системі олімпійського спорту між розвинутими країнами, що мають могутній економічний і спортивний потенціал, і слаборозвиненими країнами, що не в силах приділяти олімпійському спорту належної уваги. Поки що боротьба МОК, НОК, МСФ із застосуванням допінгу не привела до радикальних змін у цій справі, не зменшилася гострота ситуації, що склалася в олімпійському спорті у зв'язку із проблемою допінгу. Разом з тим, при всіх складнощах і протиріччях сучасного етапу розвитку олімпійського спорту, більш ніж досить підстав для твердження, що міжнародний олімпійський рух ввійшов у четвертий етап свого розвитку винятково авторитетним і досить монолітним, з чітким визначенням свого місця в системі світових цінностей, можливостей, проблем і протиріч, перспектив подальшого удосконалення. І все це дозволяє з оптимізмом дивитися в майбутнє олімпійського спорту.

Список використаних джерел