Туристсько-рекреаційні ресурси Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та управління

Кафедра управління розвитком туризму

КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА «Туристсько-рекреаційні ресурси Франції»

Студентки І курсу Осташевської Олесі

Науковий керівник Чепурда Лариса Михайлівна

Черкаси 2012

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи оцінки туристсько-рекреаційних ресурсів країн світу

1.1 Методика туристичного вивчення природно-географічної характеристики країни

1.2 Методологічні підходи до вивчення політичної, економічної та історичної характеристики країн світу

1.3 Методологія оцінки соціальної характеристики, культури та розвитку туристичної галузі окремої країни

2. Практичні аспекти дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів Франції

2.1 Оцінка природно-географічних особливостей Франції

2.2 Аналіз політичного, економічного та історичного розвитку Франції

2.3 Стан соціальної сфери, культури та розвитку туристичної галузі в країні

2.4 Спеціальна туристична характеристика Франції

3. Перспективи розвитку партнерства між Францією та Україною в галузі туризму на підставі проведеного дослідження

Висновки

Література

Додаток

Вступ

Прекрасна, чарівна, прекрасна ... Саме такі слова чуєш найчастіше, коли мова заходить про Францію. І дійсно, ця країна на протязі багатьох століть привертає весь світ своєю неповторною історією та культурою. У всьому світі відомі імена державних діячів, літераторів, філософів, вчених, діячів мистецтва. Це Наполеон Бонапарт і «король-сонце» Людовик XIV; Мольєр, Оноре де Бальзак, А. Дюма і Ж.

Сартр; Руссо, Монтень, Сен-Симон і Фур'є; Луї Пастер, Гей-Люссак, П'єр і Марі Кюрі; П. Роден, А. Ватто і Жак-Луї Давид.

Франція - країна з багатою історією та туристично-рекреаційними ресурсами. Кожна історична епоха залишила свій слід у французькій архітектурі і мистецтві.

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності.

Вся територія Франції насичена архітектурними пам`ятниками, пов`язаними з давньоримською культурою, романським мистецтвом, готикою, епохою класицизму, романтичним періодом.

У Франції зосереджена величезна кількість культурних цінностей, практично кожне місто, а іноді і невеликі села, є теперішніми часами музеями історії і культури.

Окрім незліченних пам`ятників культури і стародавніх цивілізацій, країна володіє прекрасними природними умовами - білосніжними схилами альпійських гір, прекрасними пляжами атлантичного і середземноморського узбережжя, середньовічними замками, обширними виноградниками і чарівними старими винокурнями, а також безліччю місць, пов`язаних з життям і діяльністю різних історичних діячів. Франція - це країна, яка подарувала світу багато чудових творінь, моду та шампанське, коньяк і парфюм. Її культура та мова дуже витонченні.. Франція - це Батьківщина таких особистостей, як Наполеон та Едіт Піаф. А кулінарія Франції постійно дивує нас. Я обрала саме цю країну, тому що мене все це дуже приваблює. Я хочу знати про Францію ще більше!

Актуальність теми полягає в тому, що туристи нерідко хочуть погуляти на березі моря під чарівний шепіт хвиль, відвідати визначні пам'ятки культури з багатовіковою історією. І забезпечити це їм може незабутній тур до Франції.

Щоб донести до туриста всю унікальність подорожі в цю країну, слід детально вивчити переваги та недоліки відпочинку в даній країні. А побувавши одного разу, турист неодмінно захоче повернутися сюди знову.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні туристсько-рекреаційних ресурсів Франції та її аналізі.

Об'єктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси Франції як об'єкт туристичної діяльності на світовому ринку.

Предметом дослідження являється природно-географічне положення Франції, історія, економіка, туристський потенціал (історичні та культурні пам'ятки, національні парки та заповідники, історичні міста та поселення, монастирі та церкви, пляжі, бальнеологічні ресурси тощо) та культурні традиції країни.

До завдань, поставлених перед виконанням курсової роботи відносять:

- визначити методологію дослідження країн;

- дослідити природно-географічний потенціал Франції та його значущість для сфери туризму;

- визначити державний устрій та адміністративно-територіальний поділ в країнах;

- проаналізувати основні етапи історичного розвитку досліджуваних країн; дослідити економіку Франції;

- проаналізувати демографічну ситуацію в досліджуваних країнах та особливості культурних традицій населення;

- виявити та проаналізувати туристські ресурси в Франції, їх цінність та привабливість для туристів;

- дослідити умови відпочинку туристів у даних країнах;

- проаналізувати перспективи розвитку відносин Франції з Україною в галузі туризму.

У процесі роботи використовуються методи аналізу, синтезу, методи збору та обробки інформації.

1. Теоретичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів країн світу

1.1 Методологія дослідження природно-географічної характеристики країн світу

Дослідження туристичних ресурсів є комплексним дослідженням умов і ресурсів певної території (краю). Тому потрібно виділити ті пункти, які обов'язково мають бути розкриті при такому дослідженні. А саме: 1) загальні відомості - місцезнаходження, кордони, та кількісні параметри; 2) умови розвитку туризму - економічні, соціальні, політичні, інфраструктурні тощо; 3) природа краю, її характерні риси; 4) історія та культура, регіональні особливості; 5) пам'ятки природи, історії та культури як туристичні об'єкти; 6) розвиток туризму в країні та її місце в світовому (регіональному) туристичному процесі; 7) території туристичної спеціалізації - основні туристичні центри, курорти; типовий (масовий) та унікальний продукт країни.

Щодо дослідження природно-географічної характеристики країни, то слід звернути увагу на:

1) Географічну характеристику країни, в тому числі геопростір і територію - частину поверхні земного суходолу, що знаходиться під суверенітетом певної держави та відділяється від інших територій державним кордоном.

2) Склад території країни (суходіл, повітряний простір, внутрішні та територіальні води, континентальний шельф).

3) Параметри території країни, до яких відноситься: розмір країни, її кордони, географічне положення та можливі об'єкти оцінки, що подані в таблиці 1.

природний культура туризм партнерство

Таблиця 1 Можливі об'єкти оцінки країни

№ п/п	Можливі об'єкти оцінки
1	Океан, моря, великі затоки, протоки, морські течії
2	Великі форми рельєфу суходолу
3	Кліматичні пояси
4	Великі ріки та озера
5	Сусідні країни
6	Ресурсний та еколого-географічний потенціал
7	Значні туристичні райони та туристські центри

Серед туристичних ресурсів важливу роль відіграє рельєф. По-перше, він суттєво впливає на просторову диференціацію кліматичних, біотичних та інших ресурсів. По-друге, рельєф відіграє важливу роль у задоволенні людської потреби в красі, створюючи сприятливий психологічний клімат для успішного лікування, відпочинку та оздоровлення.

Абсолютна більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, туристичних баз, курортів розміщені на берегах або у безпосередній близькості до водних об'єктів, наявність яких значно підвищує туристсько-рекреаційний потенціал місцевості. Водні туристичні ресурси включають в себе моря, озера, річки, водосховища, ставки, які придатні для занять водними видами відпочинку, туризму та спорту. Досліджуючи водні ресурси, потрібно звернути увагу і на бальнеологічні ресурси країни (мінеральні води, грязі та озокерити).

Туристичні кліматичні ресурси - це перш за все комфортні погодні умови, наявність сонячного сяяння, ультрафіолетової радіації, чистого насиченого фітонцидами та іонами повітря тощо. Кліматичні умови визначають просторову організацію відпочинку. Перебуваючи у тісному взаємозв'язку з усіма компонентами природи, клімат одночасно справляє на них значний вплив. В тому числі через показники погоди і на самопочуття людини, перетворюючись у важливий рекреаційний ресурс. При дослідженні клімату певної країни визначальними характеристиками є: повітряні маси, атмосферний тиск, вологість повітря, кількість опадів, вітри, елементи та явища погоди. При проведенні дослідження потрібно визначити, також, природну зону країни, висотні пояси (закономірні зміни природних умов і ландшафтів з підйомом у гори), ти рослинності, види тварин тощо.

Туристичні біотичні ресурси - це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і для задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо). Такими ресурсами є: рекреаційні ліси, складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загально зоологічні заказники; ботанічні та зоологічні пам'ятки природи; ботанічні сади та зоопарки), фауна мисливських господарств тощо.

Цікавими видами туристської рекреації є ендеміки та релікти. Ендеміки - це види, роди, сімейства та інші таксономічні категорії тварин і рослин, ареал яких дуже обмежений; особливо розповсюджені в ізольованих країнах, наприклад, на островах, в горах, в реліктових озерах тощо.

Релікти - тварини чи рослини, що входять в склад сучасного рослинного покрову чи тваринного світу як пережитки флор чи фаун минулих епох.

Дослідження природно-географічної характеристики країни відіграє надзвичайно важливу роль в галузі туризму, адже багато туристів хочуть відпочити на лоні недоторканної природи та насолодитися її особливостями. Туристу потрібно знати на що слід звернути увагу в першу чергу, в яку пору року краще відпочивати в певній країні, та де розташовані ті чи інші природні об'єкти та пам'ятки.

1.2 Методологічні основи дослідження політичного, економічного, історичного та соціального розвитку країни

Вивчаючи політичні умови розвитку країни варто зосередитися на дослідженні суверенітету держави:

- форма правління;

- форма державного устрою;

- тип політичного режиму;

- столиця та адміністративно територіальний поділ;

- державні символи;

- міждержавні об'єднання, союзи, блоки, членами яких є певна країна.

За остання п'ятдесят років туризм став потужним явищем суспільного життя, а індустрія туризму - однією з найбільш сталих та динамічно зростаючих складових світового господарства. До національної економіки практично кожної країни туризм вносить вагомий внесок як завдяки прямим сплатам, так і через мультиплікативний ефект зв'язків з іншими складовими господарського комплексу та у сфері зайнятості.

Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, а й в посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму.

Пункти, які необхідно охарактеризувати при дослідженні економічних умов розвитку країни наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 Економічні умови розвитку туризму

№ п/п	Пункти дослідження економіки країни
1	Економічні показники, структура та уклад економіки
2	Міжнародна економічна спеціалізація країни
3	Грошова система країни
4	Туристична індустрія та туристична інфраструктура

При туристичному аналізі історії країни слід звернути увагу на:

- історію становлення держави;

- історію народів;

- видатні історичні події та особи.

Дослідження соціальної сфери повинно включати аналіз народонаселення. Соціосфера - це сукупність соціальних чинників, характерних для певного етапу розвитку суспільства в його взаємодії з природою. Соціосфера включає людство з властивими йому на даному етапі розвитку виробничими і суспільними відносинами, а також освоєну людиною частину природного середовища.

Населення - це сукупність людей, які живуть у країні (державі) в цілому або в межах якої-небудь її частини (регіону), та яка безперервно поновлюється у процесі відтворення.

Практичним завданням дослідження є аналіз кількісних (чисельність населення, склад за статтю, віковий склад, працездатне населення, зайнятість) та якісних параметрів (тривалість життя, якість освіти, умови проживання та харчування, стан здоров'я, купівельну спроможність населення).

Одним з важливих пунктів дослідження є визначення культури як комплексу характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе як різні мистецтва, так і спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

Слід звернути увагу на:

- культурні події та явища, культурні традиції;

- мистецтво, народну творчість, масову культуру тощо.

Необхідною умовою дослідження культури країни є аналіз кулінарних традицій та національної кухні країни, а саме культури харчування:

- традиції харчування,

- продукти харчування,та раціон;

- національна та регіональні кухні;

- страви та напої;

- ресторанна та домашня кухня;

- кулінарне мистецтво.

Цивілізація - найбільш велике територіальне утворення та найбільш велика культурна суперсистема, культурна спільнота, з якою людина себе ототожнює емоційно. Тому, при дослідженні країни слід проаналізувати цивілізаційний базис, тобто:

- релігію (світогляд і світовідчуття, а також відповідна поведінка та специфічні дії (культ);заснована на вірі в існування бога або богів, надприродного); - спільність (близькість) мови та способу письма;

- ментальність та традиції поведінки;

- духовну та матеріальну (особливо побутову) культуру.

В наступному пункті буде запропонована методика дослідження туристичного потенціалу країни, на що потрібно звернути як найбільшу увагу, розкриваючи тему курсової роботи.

1.3 Методика дослідження туристичного потенціалу країни

Актуальність всебічного дослідження туризму обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ та процесів, пов'язаних з туризмом, приділяється питанням економіки та організації, в останні роки стали більше уваги приділяти правовим та екологічним аспектам функціонування туризму.

Під час дослідження туристичної характеристики країни потрібно визначити стан та тенденції розвитку туризму як галузі економіки, а також проаналізувати туристські потоки в країну.

Щоб охарактеризувати туристичний потенціал країни, потрібно визначити туристичні райони, туристичні ресурси країни, маршрути та тури, види туризму, що найбільш популярні в даній країні тощо.

Важливим пунктом при дослідженні туристського потенціалу країни є аналіз спеціальної інформації про країну, що включає в себе:

- інформацію щодо природних небезпек, безпеки життя, здоров'я та власності;

- поясний час та його різницю з київським часом;

- ступінь розвитку телефонного, електронного та мобільного зв'язку, наявність міжнародного роумінгу в операторів України;

- список довідкових телефонних номерів та телефон і адреса посольства України;

- курси обміну національної валюти в основні валюти світу;

- перелік святкових та неробочих днів, робочий та неробочий час в країні;

- напруга і частота електричного струму;

- митні правила, обмеження та туристичні формальності країни;

- необхідність отримання візи, реєстрація та строки перебування в країні;

- правила поведінки в країні;

- можливість та розміри чайових у закладах гостинності;

- можливість прокату авто;

- традиційні покупки туристів у країні та сувеніри;

- наявність Tax-free.

Туризм - одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя.

2. Практичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів Франції

2.1 Природно-географічний потенціал Франції

Обриси Франції, яка знаходиться на крайньому заході Європи, нагадують правильний п'ятикутник зі сторонами приблизно по 600 км кожна. Більше половини периметра становлять морські кордони, омивані Північним морем, протокою Ла-Манш (відокремлює континент від Британських островів), Атлантичним океаном і Середземним морем.

Франція - одна з найбільших капіталістичних країн; вона розташована в західній частині Європейського материка. Територія Франції - 552 тис. км2, а населення - близько 46 млн. чол. З півдня країна омивається теплими водами Середземного моря, де Франції належить о-в Корсика. У західних берегів країни ні вдень, ні вночі не змовкає гучний подих хвиль Атлантичного океану. А від північної сусідки - Великобританії - Францію відокремлюють морські протоки Ла-Манш і Па-де-Кале. На північному сході, у Фландрії й Арденнах, Франція межує з Бельгією і Люксембургом. Далі, до сходу, височіють куполоподібні вершини Вогезів. Тут проходить франко- німецький кордон. Досягши р.. Рейну, прикордонні стовпи круто повертають до півдня, піднімаючись все вище і вище: спочатку на гірські схили Юри, по яких проходить границя зі Швейцарією, а потім на покриті снігами хребти Альп, що відокремлюють Францію від Італії. Тут знаходиться найбільша висока гора Західної Європи - Монблан (4810 м). Альпійські хребти прорізані глибокими і досить широкими долинами, зручними для повідомлення. На південно-заході лежить менш висока, але важкодоступна гірська система Піренеїв. Вона утворює природну границю Франції з Іспанією і невеликою державою Андоррою.

Клімат. Над територією Франції відбувається безперервна боротьба між масами океанічного повітря із заходу, континентального - зі сходу та середземноморського - з півдня. Клімат будь-якій частині країни залежить від переваги тієї чи іншої тенденції взаємодії цих повітряних мас, хоча, природно, позначається також вплив висоти над рівнем моря і характеру підстилаючої поверхні. Океанічний вплив проявляється у встановленні теплої вологої погоди. Західні повітряні маси, проходячи над теплими водами Північно-Атлантичного течії (продовження Гольфстріму), насичуються вологою. При проходженні над океаном це повітря влітку охолоджується, а взимку прогрівається. У результаті при поширенні західних повітряних мас рідко спостерігаються екстремальні температури. Наприклад, у Бресті, на північному заході країни, середня температура січня 7°С, липня - 17°С. Тут волого, за рік налічується 185 днів з опадами, а загальна сума опадів досягає 840 мм. Більша частина опадів випадає у вигляді безперервного моросячого дощу. Хмарність зазвичай висока, великі снігопади і морози бувають рідко.

Континентальний вплив супроводжується сухою погодою з більш різкими температурними контрастами. Повітряні маси, що надходять зі сходу з обширних внутрішніх частин Євразії, приносять мало вологи. При цьому взимку встановлюється холодна погода, а влітку - жарка. Наприклад, в Страсбурзі, на сході країни, середня температура січня -1°С, взимку період з температурами нижче 0°С зазвичай складає 80 днів, включаючи не менше 20 днів зі снігом. Проте літо в Страсбурзі жарке і часто задушливе, характерні рясні дощі.

Середземноморський вплив поширюється на приморську зону шириною 160 км на півдні Франції. Зими тут м'які і вологі, хоча більша частина опадів випадає у вигляді нетривалих злив, а в проміжках між ними стоїть ясна погода. Літо жарке і сухе. Наприклад, в Марселі середня температура січня 7°С, а липня 22°С, хоча вдень температура іноді підвищується до 38°С. Середня річна сума опадів складає 580 мм, у році налічується 95 днів з опадами. Містраль, холодний вітер, іноді дме з півночі, особливо взимку, приносить незвично холодну погоду на середземноморське узбережжя Франції. Місцями клімат істотно змінюється з висотою - в таких гірських районах, як Вогези, Юра, Центральний масив, Піренеї і Альпи. У цілому з висотою температура знижується, а кількість опадів збільшується. У горах навіть у розпал літа вдень бувають низькі температури і сильні снігопади. Більша частина снігу навесні і влітку тане, але на великих висотах сніг зберігається, там розвинені льодовики. Монблан покритий снігом цілий рік.

Гідрографія

У Франції чотири великі ріки - Сена, Луара, Гаронна і Рона, серед них найбільшою довжиною (1000 км) відрізняється Луара. Найбільші морські порти Гавр, Нант, Бордо і Марсель розташовані в гирлах цих річок. Сена дренує Паризький басейн і впадає в Атлантичний океан біля Гавра. Вона відрізняється рівномірним розподілом стоку протягом року, що сприяє судноплавству, і сполучена каналами з іншими річками.

Луара бере початок в Центральному Французькому масиві, перетинає південну частину Паризького басейну і впадає в Атлантичний океан у Нанта. Рівень води в цій річці дуже коливається, тому часто бувають повені. Це характерно і для Гаронни, яка починається в Піренеях, перетинає Гароннську низовину і впадає в Атлантичний океан у Бордо. Рона бере початок у Швейцарії і, виходячи з Женевського озера, вступає на територію Франції. Вона з'єднується з Соною в Ліоні і впадає в Середземне море біля Марселя. Рона відрізняється швидкою турбулентною течією і має великий гідроенергетичний потенціал. На цій річці споруджено ряд гідроелектростанцій.

Система каналів сполучає між собою основні річки країни, включаючи річку Рейн, по якій почасти проходить східний кордон країни і яка є одним з найважливіших внутрішніх шляхів сполучення в Європі. Річки і канали мають велике значення для економіки Франції.

Ґрунти Франції різноманітні. Найбільш цінні з них - бурі лісові на лесовидних суглинках, а також лесові і алювіальні. Бурі лісові, або, як їх називають у Франції, лимонні ґрунту, багаті перегноєм, вапном і поруч легко засвоюваних речовин, займають в країні великі простори. Особливо характерні вони для Паризького басейну. Вельми родючі і алювіальні ґрунти, що простягнулися смугами в долині Луари, від Орлеана до Адже, в долині Нижньої Рони, в середній течії Гаронни і в долині Сони, а також наносні ґрунти на місцях колишніх морських заток, заповнених в наш час наносами.

У межах Франції є і малородючі ґрунту. Вони зустрічаються у високогірних районах Альп і Піренеїв, Ландах, сухий Шампані, Провансу і більшої частини Французького масиву. Виняток у Франції становлять лише дуже родючі ґрунти, що утворилися на вулканічних породах древніх лавових потоків, так звані "планези" (в Овернських горах).

Рослинність і тваринний світ

В горах поблизу снігової лінії поширені оголені скельні субстрати з незначним розвитком мохів та лишайників. Далі вниз по схилах, але все-таки вище верхньої межі лісу альпійські луки використовуються для випасу овець і великої рогатої худоби. Нижче верхньої межі лісу більш високий пояс представлений хвойними лісами з сосни, модрини, ялиці та смереки, біля верхньої межі їх зростання гальмується і переважає криволісся, але зі зниженням висоти дерева стають вище і стрункіше. У передгір'ях хвойні ліси змінюються широколистяними з дуба, бука та каштана.

У Франції збереглися лише незначні залишки величних лісів, які колись покривали рівнини і низькі гори. Більша частина рівнин розорана, а ділянки лісу приурочені до бідних ґрунтів. Однак рівнинні райони Франції аж ніяк не позбавлені дерев: уздовж доріг і каналів зазвичай тягнуться лісопосадки. Вони особливо типові для ландшафтів бокаж (bocage) Нормандії і Бретані.

Найбільш своєрідна рослинність середземноморського узбережжя, де можуть існувати тільки рослини, які переносять тривалу літню посуху. Замість лісів тут ростуть ізольовані невисокі дерева і чагарники, між якими зустрічаються виходи корінних порід. Найхарактерніші дерева - маслина, корковий дуб і сосна. Фауна Франції сильно обідніла під впливом господарської діяльності людини. Проте тут дика фауна збереглася краще, ніж у сусідніх країнах.

Зустрічаються середньоєвропейські, середземноморські та альпійські види тварин, особливо багато їх у заповідниках і національних парках. Наприклад, у Західно-Піренейському парку мешкають бурі ведмеді і сарни, в Національному парку Вануаз у Савойї - кам'яні козли. З хижих ссавців на території Франції поширені лисиця, борсук, видра, а на півдні - генетта. З гризунів характерні білки, щурі та миші. У південних районах багато летючих мишей. Місцями збереглися зайці, а з копитних в окремих великих лісових масивах зустрічаються благородний олень, козуля, кабан і бобер. На острові Корсика в горах водяться муфлони, чи дикі барани.

Дуже багатий і різноманітний світ птахів. Наприклад, у Піренеях від передгір'їв до вершин можна послідовно спостерігати такі види: вівчарик-веснічку, снігура, пищуху, лучного карбування, співочого дрозда, глухаря, вівчарик-тріскачку, вальдшнепа, Червонокрилий стенолаза, белозобого дрозда, альпійську галку, сіру та тундрову куріпку і альпійського в'юрка. З птахів, що харчуються падаллю, виділяються бородань, білоголовий сип і стерв'ятники. У горах Франції збереглися великі пернаті хижаки, включаючи орлів і орланів. Виключно великою кількістю водоплавних та інших птахів відрізняється район Камарг в дельті Рони.

Рибні ресурси Франції сильно виснажені. Більшу частину улову в річках і озерах складає форель, яку розводять штучно. У Біскайській затоці ведеться промисел сардин, камбали і оселедця, а також омарів, креветок і молюсків.

Національні природні парки

Національні парки Франції займають майже 9% її площ (близько 48 720 кв. км.), причому це тільки крупні території, що охороняються. Характерною межею організації французької природоохоронної системи є доповнююча крупні заповідники мережа з майже півсотні регіональних парків і сотні невеликих територій, що охороняються, які займають в цілому ще 7% територій країни, що утворює одну з найбільших екологічних зон в Західній Європі. При цьому французькі заповідники в більшості своїй не є чисто природними зонами в звичайному розумінні - на їх території активно розвивається активний туризм, розташована безліч історичних пам'ятників і об'єктів культурної спадщини, сільськогосподарських зон і леснічеств. Тому недивно, що заповідних зон припадає на частку до 10% зарубіжних гостей. До речі, самі французи набагато активніше в цьому плані - до 23% внутрішнього туризму в тому або іншому ступені доводиться на заповідники.

Старий парк Тюїльрі (Tuileries) в Парижі. Старий парк миру, найбільший парк Франції, один з красивих парків планети, чиє планування до цих пір служить прикладом для всіх паркових дизайнерів.

Меркантур (Parc National du Mercantour). Національний парк Меркантур займає однойменний гірський масив площею близько 685 кв. км. в північній частині департаменту Приморські Альпи, на межі з Італією. Заснований в 1979 році навколо вищої точки регіону - гори Жела він за короткий строк перетворився на один з найбільших заповідників Европи, привертаючий увагу туристів цілим набором природних і історичних об'єктів.

Пор-кро (Parc national de Port-cros). Національний парк Пор-кро займає частина території Йерських островів на південний схід від Тулона. Разом з ботанічним заповідником острова Поркероль парк займає близько 10 кв. км. суші і близько 80 км. акваторії. Це перший морський заповідник Європи (заснований в 1963 р.), що спеціалізується на охороні унікальних екосистем сухих середземноморських островів і прилеглих до них вод.

Вануаз (Parc national de la Vanoise). Національний парк Вануаз був заснований 6 липня 1963 року, з'явившись найпершим заповідником такого рівня у Франції. Він охоплює близько 1250 кв. км. однойменного гірського масиву, розташованого в південно-східній частині департаменту Савойя, між річкою Ізер на півночі, італійською межею на сході, перевалом Мон-сени на південному сході і довжиною річки Арк на південному заході. Екрен (Parc national des Ecrins). Національний парк Екрен лежить на межі департаментів Ізер і Верхні Альпи, в межах Дофінських Альп, масиву Дюпельву і спис Екрен (4102 м). Цей гірський заповідник площею 918 кв. км. заснований в 1973 році для охорони обширного району соснових і дубових лісів, альпійських лугів і пусток. Але головною прикрасою парку є достаток льодовикових форм рельєфу .

Пірене (Parc national des Pyrenees). Національний парк Пірене, заснований в 1967 р. протягнувся майже на 100 км. уздовж іспанської межі. Він охоплює майже 460 кв. км. департаментів Верхні Піренєї і Піренєї Атлантичні, а разом з прилеглим французьким заповідником Пірене-оксиденталь і іспанськими національними парками Ордеса і Монте-пердідо (входять в Список Усесвітньої природної спадщини ЮНЕСЬКО) утворює величезну заповідну зону, половину Центральних Піренєєв, що займає майже.

Севен (Parc national des Cevennes). Національний парк Севен лежить в гористих районах півдня країни. Гірська система Севенни є частиною Центрального масиву і одній з якнайдавніших в Европе. Тому ці стародавні ландшафти з дивовижною мережею сильно вивітрених гір володіють одним з самих незвичайних природних комплексів континенту, що славиться безліччю реліктових форм життя.

Природні заповідники

Каланки. Каланки лежить в 5 км. на південний захід від Порто. Термін "каланка" в західній частині Середземномор'я відноситься до геологічних формувань у формі глибокої долини з крутими берегами, частково заповненою морем, тобто це типовий фьорд. Численні оранжеві і рожеві скелі і башточки, цілий "ліс" яких тягнеться по берегу морить, підносяться над водою на висоту до 300 метрів, утворюючи дивовижний ландшафт, внесений до списку природних пам'ятників ЮНЕСКО. Камарг (Camargue). Заповідник Камарг займає всю західну частину обширної дельти річки Рона (площа близько 81 780 га). Ці стародавні краї солончаків, очеретяних боліт, морських лагун, сотень проток і піщаних островів вважаються за останню ділянку на території Європи, де можна побачити реліктові напівстепові природні комплекси, повністю зниклі в інших областях.

Пельву (Pelvoux). Пельву- заповідник площею 8,7 тис. га в гірському масиві Пельву (висота до 4102 м) Західних Альп на території Франції. Є частиною Національного парку Екрен (Ecrinis). Включає субальпійські і альпійські луги.

Регіональні парки (Parc naturel regional, PNR)

Окрім національних парків, у Франції діє ціла мережа (близько 50) регіональних природних парків, чий статус визначається окремими угодами між місцевими властями і французьким урядом. Регіональні парки були створені відповідно до декрету від 1 березня 1967 року, і їх статус підлягає обов'язковому дослідженню кожні 10 років, що дозволяє активно розширювати і розвивати їх інфраструктуру. В результаті багато з них з моменту свого створення виросли в крупні природоохоронні комплекси, здатні по ряду параметрів легко скласти конкуренцію крупним національним паркам країни.

Кейра (Parc naturel regional du Queyras). Регіональний природний парк Кейра , заснований в 1977 р. не належить до найкрупніших заповідників країни, але по своїх природно-кліматичних умовах і багатству природи вважається за один з кращих гірських заповідників Європи. Розташований у відрогах Коттських Альп, між Бріансоном (Briancon) і італійською межею.

О-лангедок. Региональный природний парк О-лангедок лежить в південній частині Центрального масиву, між Тулузой і Монпелье. Парк був створений 22 жовтня 1973 року і до справжнього моменту займає площу 2605 кв. км., причому через свою обширність він роздільний на сім областей, кожна з яких володіє своїм характерним природним комплексом.

Вердон (Verdon). Регіональний природний парк Вердон лежить на південному сході Франції, в департаменті Альпи Верхнього Провансу. Тут охороняється найкрасивіший в Європі і другий за величиною в світі каньйон річки Вердон, що протягнувся на 25 км. в довжину при глибині близько 700 метрів.

Бренн. Розташований практично в самому центрі Франції регіональний природний парк Бренн вважається за найважливіший "озерний заповідник" країни. Заснований 22 грудня 1982 року на землях між Пуатье (Poitiers) і Шатору (Chateauroux), населених людьми більше двох тисяч років, він являє собою зразок дбайливого відношення до природи в умовах сильного впливу сучасної цивілізації.

Природні ресурси добре забезпечують країну, що сприяє розвитку рекреації(мінеральні, горно-лижні і інші курорти). Відмінно розвинені природно-антропогенні ресурси, які є наявністю величезної кількості парків самих різних статусів(регіональні, міські, національні). Також маються і зоологічні парки, наприклад, зоопарк у Венесенськом лісу. У Венесенксом лісу окрім зоопарку ще є Парк квітів, в цьому парку - міні-гольф, гори, електричні машини і маленький поїзд. Працює дитячий театр. Атрактивність цього парку дозволяє привертати увагу туристів різних віків.

2.2 Аналіз політичного, економічного та історичного розвитку Швейцарії

Площа - 543 970 км. кв. Населення - 57660000. Столиця - Париж (9319000). Найбільші міста - Ліон (1263000), Марсель (1231000), Лілль (960 000). Найвища точка - гора Монблан (4 807 м). Державна мова - французька. Основні релігії - християнство, іслам. Грошова одиниця - французький франк. Основні статті експорту - вино, сільськогосподарська продукція, продукти машинобудування, транспортне обладнання, хімікати. Форма правління - конституційна республіка. Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (region), комуни (commune). Існує також поділ на 37 історичних провінцій.

Франція - третя за величиною країна в Європі і одна з головних економічних і політичних світових сил. Французи іноді називають свою країну Гексагон (шестикутник) з-за її шестикутних обрисів. Морські береги і гори утворюють природні межі країни з усіх боків, крім північно-східної. Франція - край різноманітних і прекрасних пейзажів, промислових підприємств, історичних і сучасних міст. Ця країна мала значний вплив на розвиток історії та культури Західної Європи, так само як і всього світу. Франція дала світові багатьох великих мислителів, політиків, письменників, художників, музикантів, архітекторів, науковців, кінематографістів і модельєрів одягу. Вона також славиться своїми вишуканими винами та кухнею, яка визнається найкращою в світі.

У результаті Французької революції 1789 року Франція стала першою країною у світі, що повалила короля і проголосила себе республікою. Монархія була на час відновлена в XIX столітті, але в 1871 році Франція знову стала республікою і з тих пір залишалася нею майже весь час. На чолі уряду стоїть президент, який призначає прем'єр-міністра. Франція, до складу якої входить також острів Корсика, ділиться на 22 області. Серед них - Бретань і Бургундія. У минулому головною політичною силою держави була його столиця Париж. Проте французькі провінції зберегли свої неповторні індивідуальності і в даний час мають значний вплив на внутрішню політику країни.

Офіційні символи Франції

Єдиним наочним символом, офіційно закріпленим в Конституції є трибарвний прапор (Мал.1.1). Його кольори: синій (символ Святого Мартіна (Небесний покровитель Франції)) і червоний (символ свободи (фрігийський ковпак був червоного кольору)). Що вперше з'явився в 1789 році, відноситься до революційної, а потім імператорській Франції, він був рішуче знедолений і замінений на білий в 1814 - 1830 роках. Революція 1830 роки звана липневою, остаточно повернула триколор і знов зробила його офіційним. Сьогодні трибарвний прапор одностайно визнається символом Франції. Гаульський півень - символ країни (Мал.1.2). По легенді, галли успішно розводили кури і півнів. Певну роль зіграло і те, що на латині слово півень (gallus) і само назва галлів (Gallus) омоніми. Цей символ втілює гордість, сміливість і красу Франції.

Символом Французької республіки є - Маріана (Мал.1.3). Чому саме це ім'я? За однією з версій, Баррас (отець-засновник Директорії), шукав красиве ім'я для жіночого символу Республіки. Як те він вечеряв у свого друга Жана Ребела. Це був сімейний удін, на якому була присутня Мадам Ребел, що володіє красою і шармом, її ім'я було Марі-Ганна. Баррас вирішив що кращого імені для республіки немає.

Державний герб Французької Республіки зображений у вигляді еліпса, в центрі якого знаходяться дикторський пучок-символ влади і республіки (Мал.1.4). На стрічці поміщені слова: «Свобода, рівність, братерство». Все це оточено дубовими і оливковими гілками-символами влади і слави. Ланцюг, що оточує фігури на гербі, - символ шани і благородства. Внизу овалу розташований орден Почесного Легіону.

Геодемографічна характеристика країни

Вікова структура:

· 0 - 14 років: 18,6%

· 15 - 64 років: 65%

· 65 і старше: 16,4%

· Середній вік:

· Все населення - 39,4 року

· Чоловіки - 38 років

· Жінки - 40,9 років

· Співвідношення числа чоловіків і жінок: Все населення - 0,956

Динаміка населення:

· Народжуваність - 12,73 народжувань/1000 людина

· Смертність - 8,48 смертей/1000 людина

· Природний приріст - 0,574%

Міське і сільське населення:

· Сільське населення: 23%

· Міське населення 77%

(За місто вважається населений пункт, де проживає не менше 1000чел.)

Чисельність населення найбільших міст:

· Париж - 2,2 млн. чіл.

· Марсель - 1,6 млн. чіл.

· Ліон - 1,4 млн. чіл.

· Лілль - 1,3 млн. чіл.

Щільність сільського населення:

Високий рівень щільності сільського населення (більше 97 чоловік на 1 квадр. Метр.) характерний для родючих районів Північної Франції, морського побережжя Бретані, рівнин Ельзаса і долин річок Рона і Сонна.

Економічно активне населення (ЕАН):

· Загальна чисельність економічно активного населення (ЕАН) - 27,76 млн. чіл.

· Співвідношення ЕАН і неробочих віків - 0, 77

· Половозрастна структура ЕАН:

· чоловіків - 14 824 тис. (53,5 %);

· жінок - 12 814 тис. (46,5 %)

· Структура економічно активного населення за віком: у найбільш працездатних віках (20-60 років) знаходяться лише 45,8 % економічно активного населення, до того ж 40,6 % даної групи - особи від 40 років і старше.

· Структура економічно активного населення по галузях господарства: сільське господарство - 4,1 %, промисловість: 24,4 %, сфера послуг - 71,5 %

Французи, країни, що проживають за межами:

За даними Міністерства закордонних справ Франції, кількість французів, записаних в Світовий регістр французів, що живуть за межами Франції 1 326 087 чіл. У США проживає 111 875 французів.

Релігійний склад Франції:

· Католики - 83 - 88%

· Протестанти - 2%

· Іудеї - 1%

· Мусульмани - 5 - 10%

· Що не сповідають ніякої релігії - 4%.

Сучасна французька економіка - одна з найбільш могутніх в світі. На рубежі XX і XXI вв. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі по ВВП на душу населення, 5-і - по питомій вазі в світовому промисловому виробництві, 4-і - по частці в світовому експорті, проте по рівню економічного розвитку поступається ФРН і цілій низці малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу). Процеси, що мали місце в економіці протягом «тридцяти сумних років» (так у французькій економічній пресі часто іменують період з початку 70-х до кінця 90-х років), мали неоднозначний характер.

Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні методи управління з обширним урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив по ключових долях кожного сектора, воно має контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного сполучення і телекомунікаційних компаній. Правда, починаючи з 1990-х років, уряд поступово послаблює контроль над цими секторами. Уряд поволі розпродає частину своїх акцій в France Telecom, в Air France, в страхуванні, в банківській справі, і в різних галузях промисловості. Тим часом, завдяки великим площам родючої землі плюс застосуванню сучасним технологіям, Франція стала провідним сільськогосподарським виробником в Західній Європі. Але в теж час в країні спостерігається постійно високий рівень безробіття. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які приводять до створення величезних по потужності ТНК. Так, «Іметаль» об'єднує 62 суспільства, що діють в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні привела до зміцнення цілого ряду французьких компаній в світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася на світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ашет» - в провідного видавця журналів в світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце в світі по виробництву електричних кабелів. Банки активно беруть участь в діяльності промислових компаній через систему участі у володіннях акціонерним капіталом. Процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки.

Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів і устаткування. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводилася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило упроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами.

Франція стала батьківщиною для представників найрізноманітніших народів. Здебільшого сучасні французи є нащадками споконвічних мешканців цих земель і численних чужоземних загарбників. Галли, римляни, скандинавські вікінги - все вторгалися на територію сучасної Франції. У числі інших тут жили німецькі племена, як то - франки, вестготи і бургундці.

Серед жителів східних областей Франції багато людей італійського та німецького походження. А значну частину міського населення країни складають нащадки вихідців з Африки, які перебралися сюди з французьких колоній - Алжиру, Тунісу, Марокко та інших країн Західної Африки. Як і в будь-індустріальній країні, велика частина населення Франції живе в містах і працює у промисловості або в сфері обслуговування. Рівень життя у Франції високий. Жителі сільської місцевості в основному займаються землеробством і скотарством на численних приватних фермах.

Традиції і національна кухня різних провінцій Франції дуже сильно відрізняються один від одного. У деяких місцевостях, наприклад, у північно-західній провінції Бретані, на острові Корсика і на території басків у Піренеях - кажуть на своєму, місцевому мовою. Проте на французькому говорять майже всі жителі країни. Хоча у Франції немає державної релігії, і у державних школах не викладають Закон Божий, тут сильні традиції Римської католицької церкви. Серед населення також багато протестантів, іудеїв і мусульман.

Територія сучасної Франції була заселена ще в доісторичні часи, і на північно-заході країни до цих нір можна побачити монументальні будівлі, зведені в кам'яному столітті. Починаючи з XV століття до н.е. більша частина Франції перебувала під владою кельтських племен (галлів). Вони зазнали поразки у війні з римлянами, які володіли цими землями з I століття до н.е. але V століття н.е.

В епоху падіння Римської імперії ці території захопили німецькі племена. Найсильнішими серед них були франки, які відбили напад північно-африканських маврів і, врешті-решт, заснували тут могутню імперію під владою династії Каролінгів (751-987). У середні століття Франція процвітала, незважаючи на ряд тривалих війн з Англією. Потім, в кінці XVI століття, в Європі поширилося релігійний рух, відоме під назвою Реформації. У Франції розбіжності між протестантами і католиками римськими привели до більш ніж тридцятирічної громадянської війни.

Французька монархія досягла найбільшої могутності в роки правління Людовіка XIV (1638-1715). Однак у народі вже зростало невдоволення владою і багатством короля і аристократії. У 1789 році відбулася Французька революція, і король був скинутий із престолу. У результаті революційних перипетій правителем Франції став Наполеон Бонапарт. Під його командуванням французька армія почала переможну ходу по Європі, поки не зазнала поразки у війні з Росією в 1812 році і в битві з британськими і пруськими військами при Ватерлоо в 1815 році. Протягом XIX століття Франція захопила великі колонії в Африці і Азії, але в кінці XIX і на початку XX століття руйнівні війни з Німеччиною послабили її могутність. У 50-х роках нашого століття під керівництвом генерала Шарля де Голля країна відновлювала господарство, зруйноване під час Другої світової війни. Франція і Німеччина сприяли встановленню миру в Європі, заснувавши Європейське Економічне Співтовариство, у наш час - Європейський Союз.

Дипломатичні відносини з СРСР встановлено 28 жовтня 1924 р. у грудні 1991 р. Російська Федерація визнана правонаступницею СРСР.

Державний устрій та макроекономіка Франції

Франція - республіка. Діє конституція П'ятої республіки - "Конституція Республіки і Співтовариства" від 28 вересня 1958 із змінами, внесеними в 1962 р., 1963 р., 1974 р., 1976 р., 1985 р., 1986 р., 1992 р., 1993 і 1995 р. Глава держави - президент, що обирається загальним прямим голосуванням строком на 7 років. Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо це більшість не досягнуто в першому турі голосування, проводиться другий тур. Президент призначає прем'єр-міністра і міністрів без затвердження їх парламентом, має право розпускати Національні збори після попередніх консультацій з головою Національних зборів і призначати нові вибори, може приймати будь-які надзвичайні заходи, які "диктуються обставинами". Очолює Вищу раду магістратури.

Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: Національних зборів і Сенату. Національні збори обирається за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Складається з 557 членів: 555 членів обираються в 555 виборчих округах у метрополії і 22 члени - в заморських департаментах. Сенат обирається шляхом непрямого голосування за мажоритарною системою терміном на 9 років. Кожні 3 роки склад Сенату оновлюється на одну третину. Сенатори обираються не загальним голосуванням, а лише голосами виборщиків-депутатів, членів обласних і генеральних рад департаментів, а також муніципальних рад. Згідно з конституцією голові Національних зборів надано право звертатися до Конституційного суду.

За конституцією 1958 р. створено Конституційну раду - вищий орган, який здійснює контроль за дотриманням конституції. До ради входять 9 членів, які призначаються на 9 років (їхній мандат не відновлюється), і всі колишні президенти республіки довічно. Конституційна рада оновлюється на одну третину кожні 3 роки. Три члени ради призначаються президентом, троє - головою Сенату і троє - головою Національних зборів. Голова Конституційної ради призначається президентом з числа членів ради і формально є восьмим особою в державній ієрархії. Конституційна рада здійснює контроль за виборами президента, депутатів і сенаторів, стежить за правильністю проведення референдумів і оголошує їх результати. Рішення Конституційного ради ніякому оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх державних властей, адміністративних і судових органів. Запити до цього органу можуть направляти президент, прем'єр-міністр, голови обох палат парламенту, а також група депутатів, що налічує не менше 60 чоловік.

Виконавча влада здійснюється президентом і Радою Міністрів (уряд). Президент призначає прем'єр-міністра і за його поданням - міністрів. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду. Уряду не потрібний вотум довіри, однак воно може бути відправлений у відставку за допомогою вотуму недовіри, оголошеного більшістю в Національній асамблеї.

У березні 1982 р. прийнятий закон про децентралізацію, згідно з яким Франція поділяється на 95 департаментів, 22 області та особливу адміністративну одиницю Корсику. Закон наділяє виконавчою владою голів генеральних рад у департаментах і регіональних рад в областях. Закон про статус Корсики, прийнятий у листопаді 1990 р., передбачає створення в Корсиці законодавчого та виконавчого органів, яким передано функції, що виконувалися раніше центральними адміністративними органами. Макроекономіка. Французька економіка продовжує відігравати одну з провідних ролей у світовому господарстві. За розміром ВВП Франція стабільно займає 4 місце в світі (п'яте при підрахунку ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності).

За підсумками 1997 р. спостерігається позитивна зміна практично всіх макроекономічних показників. Так ВВП у вартісному вираженні, за оцінками Мінекономіки, збільшився реально в 1997 р. на 2,2% (з урахуванням дефлятора) і перевищив 8,1 трлн. фр. в поточних цінах (7,8 трлн. фр. у 1996 р.).

Розростається криза на азіатських ринках не надав помітного стримуючого впливу на сприятливу економічну кон'юнктуру у Франції, хоча і привів до зниження на 0,3-0,5% приросту ВВП у річному обчисленні. На щастя для французької економіки, частка Азії є незначною у зовнішньоторговельних обмінах Франції (близько 8% в експорті і трохи більше 9% в імпорті).

Саме стрімке зростання французького експорту (майже 12% за підсумками 1997 р.) вважається однією з основних причин триваючого економічного підйому. Французької експортної експансії сприяли сприятлива міжнародна кон'юнктура (до початку кризи на азіатських ринках) і вигідний курс національної валюти.

Певні надії пов'язані з подальшим збільшенням особистого споживання у Франції (за 1997 р. на 1%). Ця динаміка викликана, з одного боку, створенням для населення більш сприятливих умов для розвитку споживчого кредиту, а з іншого - посиленням податкового режиму щодо заощаджень населення, що веде до стагнації норми заощадження (на рівні близько 14%). Крім того, на збільшення реальної купівельної спроможності населення (зростання на 2% в 1997 р.) вплинуло зниження ставок прибуткового податку (при уряді А. Жюппе) та уповільнення темпів інфляції (1,1% за 1997 р.), а також річне підвищення майже на 2,8% загальної маси заробітної плати (за активної участі уряду Л. Жоспена). Французька економіка як і раніше гостро потребує різкому стимулювання інвестицій, перш за все, в області інформаційних технологій, що дозволить помітно збільшити споживання на внутрішньому ринку, а також підвищити норму прибутку підприємств.

У 1997 р. вкладення населення в різні види цінних паперів перевищили 15600000000000. фр. або майже два річних обсягу ВВП. Ліквідні заощадження (різні платіжні засоби, закордонні рахунки, банківські вклади до запитання, вкладення в цінні короткострокові папери) залишилися фактично незмінними і становили майже 3,7 трлн. фр. або близько 24% усіх вкладень. На так звані блоковані заощадження (банківські строкові вклади, цільові вклади зі страхування життя, страхові премії від різних ризиків, блоковані банківські рахунки) припадало понад 34% усіх вкладень населення, що становить 5,4 трлн. фр. (Річний приріст на 645 млрд. франків). Частка різних облігацій, акцій, паїв інвестиційних фондів досягала 42% і становила в цифровому вираженні 6500 мільярдів. фр. (Річне зниження на 105 млрд. франків). Ці цифри підтверджують вагомий інвестиційний потенціал особистих заощаджень у Франції та їх величезне значення для економіки країни. Завдяки таким особистим заощадженням населення, акумульованим у різних формах вкладень, Франція залишається чистим експортером капіталу.