Сучасний стан розвитку туризму в Бразилії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра туризму та готельного господарства

КУРСОВА РОБОТА

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В БРАЗИЛІЇ

Виконала студентка 26 групи

географічного факультету

спеціальності «туризм»

Кот Галина Олександрівна

Науковий керівник

кандидат географічних наук

доцент Ільїна Ольга Вікторівна

ЛУЦЬК - 2012р.

ВСТУП

Актуальність теми. Бразилія - держава Латинської Америки із значним природним потенціалом. Туризм в країні є однією з найбільш стабільних у розвитку галузей народного господарства, що надає робочі місця близько для 10 млн.осіб або 14% економічно активного населення. Бразилія - країна контрастів, де кожен може насолодитися заздалегідь продуманим маршрутом або відкрити для себе щось нове. Тут густі тропічні ліси поряд з масивними горами, дикі джунглі - з розкішними обладнаними пляжами, величезні річки - з пустинними плато, вируючі водоспади - з тихими океанськими бухтами. Важко лише уявити, що у великих містах підносяться в гору модерні офіси величезних західних корпорацій, а в лісах Амазонії деякі індіанські племена досі живуть в кам'яному столітті. Тому туристично-країнознавча характеристика Бразилії на сьогодні є досить актуальним питанням.

Предметом дослідження курсової роботи є розвиток туризму в Бразилії на сучасному етапі.

Об'єктом дослідження є фактори формування та розвитку туристичної галузі в контексті країнознавчої політики Бразилії.

Мета курсової роботи: охарактеризувати сучасний стан розвитку туризму в Бразилії, дати характеристику туристичним потокам, з'ясувати проблеми та перспективи розвитку туризму.

Завдання дослідження:

– дати географічну характеристику Бразилії, його природним і кліматичним умовам;

– охарактеризувати історико-архітектурні ресурси;

– розглянути туристичну інфраструктуру країни;

– охарактеризувати туристичні потоки Бразилії;

– проаналізувати стан розвитку внутрішнього туризму;

– розглянути динаміку розвитку туризму в Бразилії;

– охарактеризувати найбільш популярні туристичні маршрути;

– розробити туристичний маршрут до Бразилії.

Теоретичною базою дослідження курсової роботи є наукові праці як вітчизняних, так і закордонних дослідників у сфері розвитку сфери послуг у Бразилії. З іншого боку, дослідження проводилися із врахуванням вивчення матеріалів із сучасних засобів масової інформації, туристських проспектів.

Структура роботи. Робота викладена на 57-ми сторінках, складається із вступу, чотирьох розділів та висновків. У ході роботи було опрацьовано 36 інформаційних джерел. Подано додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Міжнародний туризм як важлива складова послуг на світовому ринку

Міжнародний туризм у світі є однією з перспективних галузей світової діяльності, яка приносить країнам визнання та прибутки. Аналіз останніх досліджень та публікацій сфери туризму засвідчив про значний інтерес науковців різних галузей до цієї проблематики. Зокрема, серед українських дослідників цими питаннями займалися М. П. Афанасьєв, О. О. Любіцева, В. Ф. Кифяк, І. Ю. Мальська, І. Г. Смирнов, Л. М. Устименко, В. В. Худо, П. О. Масляк. У їхньому науковому доробку досить широко описано історію туризму, глибоко розкрито поняття «туризм» та «туристична індустрія», розглянуто проблеми, пов'язані з бізнесовими аспектами туризму, охарактеризовано сучасний стан розвитку туризму у світі, дано характеристику туристично-фінансових потоків та моделей управління в міжнародному туристичному бізнесі [9;15;16].

За даними Світової Туристичної Організації, в XXІ столітті туризм стане найважливішою силою світового розвитку. Він не тільки допоможе збільшити ВВП, а й відіграє головну роль у перенесенні прибутків розвинутих країн у країни, що розвиваються. Як свідчать останні дані, туризм відкриває значні можливості для створення нових робочих місць, збільшення доходів, фінансування інвестиційних проектів [18].

Останнім часом привабливість країни для туристів багато в чому визначається природним середовищем. Це зумовлює необхідність підвищення уваги з боку держави до контролю за використанням природних ресурсів, безпеки промисловості для навколишнього середовища, інспектування екологічного стану [1].

Найбільш численною групою поїздок є діловий туризм. Діловий туризм відіграє велику роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі, а перспективи його розвитку досить сприятливі.

Діловий туризм включає в себе: поїздки на симпозіуми, конгреси, конференції, семінари, з'їзди, виставки, ярмарки, біржі [11].

Досить широким і тісно пов'язаним із використанням рекреаційних ресурсів є ринок оздоровчого туризму. Програми цих турів будуються з урахуванням того, що приблизно половину часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури і заняття. Одним зі специфічних сегментів оздоровчого туризму є сімейний відпочинок.

Можливість зайнятися улюбленою справою в колі однодумців під час відпочинку чи подорожі (автолюбителі, філателісти, гурмани тощо) надає хобі-туризм. Як правило, такі тури організовуються у вигляді групових поїздок.

Пригодницький туризм забезпечує перебування туристів у привабливій місцевості(полювання на верблюдах в Африці і політ у космос). Пригодницькі тури включають в себе: похідні екскурсії; сафарі-тури (рибальство, фотомисливство); навколосвітнє плавання (яхтинг).

Для задоволення спортивних потреб існує спортивний туризм. Головне завдання даного виду туризму - забезпечення можливостей займатися обраним видом спорту на спеціальних трасах, підйомниках, спорудах [4].

Історично найдавнішим видом туризму є релігійний (паломництво).

Розвиток і привабливість туристичної сфери країни залежать від її ресурсного потенціалу [10].

Наявність висококваліфікованих кадрів у галузі міжнародного туризму, доступність фахової освіти багато в чому сприяють її розвитку, запровадженню нових знань і технологій, що виводить країну на якісно новий рівень у цій сфері.

Ще однією важливою складовою ресурсного потенціалу країни є природні ресурси. Наявність природних об'єктів всесвітньої спадщини, розмаїття флори та фауни, сприятливі кліматичні умови підвищують зацікавленість туристів до країни, а отже, сприяють розвиткові міжнародного туризму в ній [1].

У сукупності наявність і забезпечення окреслених умов є необхідними для розвитку та функціонування міжнародного туризму в країні й сприяють реалізації його основних функцій, серед яких виділяють економічну, соціальну, гуманітарну, оздоровчу, пізнавальну, просвітню, комунікативну, розподільчу, творчу, екологічну тощо [2].

Таким чином, у XXІ ст. туризм стає найважливішою складовою послуг на світовому ринку.

1.2 Туризм, його види та класифікація

Змістовний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел показав, що на сьогодні існує достатньо велика кількість фахівців, що роблять спроби класифікувати туризм за його видами, формами і типами, використовуючи при цьому ті або інші критерії [1;3;7;10].

У літературі існують описи класифікацій туризму, засновані на різних ознаках. Одні з них відносяться до туристської подорожі і дозволяють описати її, виходячи з організації, переліку пропонованих послуг, тривалості й дальності поїздки. Інші характеризують туриста з демографічної і соціально-економічної точок зору: за видом використовуваних ресурсів, за джерелами фінансування, за віковим складом, за кількістю учасників подорожі, за способом організації подорожі, за способом розміщення туристів, за видом використання транспортних засобів та ін. [1;3;4].

Так, наприклад, Кифяк В.Ф. класифікує види туризму за такими ознаками: мета подорожі, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів [9]. Любіцева О.О. вважає за доцільне розділяти їх на види відносно мети подорожі і на форми, які щодо організаційних заходів класифікуються за масштабністю, видами транспортних засобів мандрівників, способами подолання маршрутів турів, типами маршруту, набором послуг, класом обслуговування, строками подорожі, сезонністю, кількістю учасників [14]. Александрова А.Ю. для класифікації вибрала такі ознаки, як: вид використовуваних природних ресурсів, джерела фінансування, віковий склад учасників подорожі, кількість учасників подорожі, спосіб організації подорожі, спосіб розміщення туристів, вид використовуваних транспортних засобів, дальність поїздки, тривалість подорожі, ритмічність туристських потоків [1].

Існують також класифікації видів і форм туризму в офіційних нормативно-правових документах. ЮНВТО всі форми туризму поділяє на лікувальний туризм (лікування на курорті); рекреаційний туризм (спорт, відпочинок, розваги); екскурсійний туризм (знайомство з визначними пам'ятками); науковий туризм (участь у конгресах, семінарах); діловий туризм (ділові зустрічі); етнічний туризм (побачення з родичами) .

Ця організація, що очолює світовий туристський рух, також рекомендує, залежно до головної мети, підрозділяти поїздки на такі групи: дозвілля, рекреація і відпочинок; відвідини знайомих і родичів; ділові і професійні цілі; лікування; релігія, паломництво тощо [24].

У законі України «Про внесення змін до закону України «Про туризм» [7] виділяються наступні організаційні форми туризму: міжнародний і внутрішній туризм.

До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах країни осіб, що постійно не проживають на її території, і виїзний туризм - подорожі громадян країни і осіб, що постійно проживають на її території, в іншу країну.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території країни громадян країни і осіб, що постійно проживають на її території.

Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п'ять найбільш перспективних видів туризму у ХХІ столітті:

1. Круїзи ? один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо на початку 1980 р. кількість «круїзних» туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині ? 10 млн., і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм ? для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний туризм ? активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам'яток культури.

4. Діловий туризм ? набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов'язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв'язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм ? за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США [15].

Проте це далеко не вичерпний список. У літературних джерелах зустрічається ще немало різних класифікацій, які виділяють безліч видів і форм туризму, які більше чи менше відображають реальний стан сучасної туристської галузі.

1.3 Методика розробки туру

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація [14]. Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами. Розрахунок вартості туру грунтується на проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угод [5].

Етап І. Вибір пунктів маршруту. Критерієм відбору є атрактивність об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.

Етап ІІ. Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Метою даного етапу є виділення диференціації пунктів маршруту відповідно до мети подорожі з виділенням пунктів дислокації з тривалим програмним забезпеченням та екскурсійних пунктів.

Етап ІІІ. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв'язності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів.

Етап IV. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут - це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.

Етап V. Оптимізація маршруту полягає у встановленні ряду об'єктивних та суб'єктивних обмежень. Об'єктивні обмеження виходять з умов сегментації ринку, а суб'єктивні визначаються можливостями туроператора. Обмеження визначаються перш за все цільовим споживчим сегментом (вік, життєвий цикл сім'ї, стиль та рівень життя тощо). Часові обмеження стосуються сезонності та терміну подорожі. Економічні обмеження виходять з умов функціонування ринку (кон'юнктура ринку, стан конкурентного середовища, цінова політика тощо) [13].

Етап VI. Програмне забезпечення туру є його якісною ознакою. Програма є щоденним розпорядком, призначеним для реалізації мети подорожі.

Відповідно до мети програми поділяються за тематикою на програми, що забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення з історією, культурою, природою краю, задоволення професійно чи конфесійно орієнтованих інтересів тощо. В програмах відбивається сезон подорожування (зрозуміло, що навіть складені за одним і тим самим маршрутом, літні, зимові та міжсезонні програми в місцях цілорічного використання будуть відмінні в деталях).

Етап VII. Організаційно-технічні заходи із забезпечення туру є етапом визначення класу обслуговування. Вони включають добір засобів розміщення, умов екскурсійного обслуговування та організації дозвілля. Цей етап найбільш варіативний саме за класом обслуговування. Клас обслуговування визначається рівнем послуг, що надаються системою гостинності (послуги розміщення, харчування та додаткові послуги готелів в залежності від їх класу) [2; 8].

природний туристичний поток ресурс

РОЗДІЛ 2.ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В БРАЗИЛІЇ

2.1 Природні умови та ресурси

На величезній території Бразилії природа досить різноманітна, але всі її природні комплекси можна об`єднати у дві природних області: Амазонію та Бразильське плоскогір`я. Країна достатньо забезпечена природними ресурсами.

Рельєф. У Бразилії існують дві основні форми рельєфу: Амазонська низовина, що на півночі та Бразильське плоскогір`я в центральній, східній та південній частинах країни. На крайній півночі країни розташоване Гвіанське нагір`я. Через країну на південному заході протікає акумулятивна річка Парагвай та її приток, тут утворилася низовина. Найвища точка бразильського нагір`я - гора Бандейра (2890 м) здіймається на південному сході країни поблизу узбережжя Атлантичного океану.

Клімат. Бразилія лежить у чотирьох кліматичних поясах: екваторіальному, субекваторіальному, тропічному та субтопічному. Останній охоплює лише незначну територію (найвужчу крайню південну частину країни). Загалом тут переважає жаркий клімат із середньомісячними температурами від +16 до +29 С. В Амазонії, здебільшого у західній її частині ? екваторіальний клімат. Тут випадає до 30мм опадів на рік. Середньомісячні температури перевищують +24 С. На більшій частині Бразильського нагір`я клімат субекваторіальний з вологим та сухим періодами. На крайньому сході та південному сході країни - жаркий та вологий тропічний пасатний клімат, що зумовлено близьким знаходженням екватора.

Водні ресурси. Країна має величезні водні ресурси, про що свідчить наявність на її території найповноводнішої річки світу - Амазонки, повноводної та довгої річки Сан-Франциску, акумулятивної річки Парагвай та їх приток.

Великий гідроенергетичний потенціал мають річки Бразильського плоскогір`я, що пояснюється наявністю багатьох порогів та водоспадів. Річкова мережа Бразилії надзвичайно густа. Вся північна і частково центральна частина країни зрошується системою річок басейну Амазонки. На півдні та південному заході річки несуть свої води до Парагваю та Парани. На сході Бразилії тече річка Сан-Франциску. Великих озер у країні немає.

Лісові ресурси. Країна достатньо забезпечена лісовими ресурсами. За запасами твердої деревини Бразилія посідає перше місце в світі. Північна й західна частина країни вкриті екваторіальними вічнозеленими лісами. На Бразильському плоскогір`ї поширені листопадно-вічнозелені ліси. У центральній частині плоскогір`я розташована савана з дрібними деревами та чагарниками. На півдні завдяки рівномірному зволоженню ростуть вічнозелені листяні та мішані ліси. У Бразилії повна різноманітність природного оточення: протяжна Амазонка і величезні водоспади, буйні тропічні ліси і рівнинні пейзажі, що нагадують напівпустелі, океанське побережжя і кокосові гаї.

Амазонія доступна для огляду тільки з космосу, звідки можна помітити відмінності в геологічній будові і характері лісів, а під крилом літака лише зелене море сельви. Чи плоска акумулятивна низовина, чи пологі схили плоскогір'їв, що покриваються горбами, ? все покрито гущавиною найгустіших, найбільш непрохідних, найбагатших вічнозелених нетрів, названих А. Гумбольдтом гілеєю (від грецького «гілестон» ? ліс) [6].

У Бразилії знаходяться знамениті водоспади Ігуасу, які є головною визначною пам'яткою цієї країни (Додаток А3). Ці знамениті водоспади розташовані недалеко від кордону Бразилії та Аргентиною. Він займає величезну площу шириною 2,7 кілометрів і включає в себе близько 270 водоспадів. Вода падає з висоти 82 метри, а на деяких ділянках - з 60 метрів. Водоспади Ігуасу по праву вважаються красивими водоспадами в світі, нарівні зі знаменитими водоспадом Вікторія і Ніагарським. Цей унікальний і живописний природний комплекс Бразилії навіть внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [18].

2.2 Історико - архітектурні ресурси

Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції дуже вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики і т.д. Проте бразильська національна культура - це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів. [36].

Історичні квартали міста Оре-Прету ретельно відреставровані і в даний час охороняються як національне надбання Бразилії і пам'ятка світового значення. Особливе культурне середовище, яке сформували вишуканий архітектурний ансамбль, численні музеї, парки з каскадами водоспадів, дозволили внести столицю золотошукачів - місто Ору-Прету до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.У столиці -- Палац Ітамараті, кафедральний собор, Музей сучасного мистецтва, Індіанський музей, Етнографічний музей і багато інших.

Ріо-де-Жанейро виконував функції столиці. Зараз в його метрополітені 11 млн жителів. Це великий фінансово-торговий, транспортний, промисловий і туристичний центр. Його культурні заклади стоять на світовому рівні. Поруч знаходиться Санта-Ріта -- бразильська «долина електроніки». В світі Ріо-де-Жанейро відомий мальовничим ландшафтом, пляжами, спортивними подіями і карнавалами. Разом з тим, саме нетрі Ріо-де-Жанейро (португальською мовою «фавели») стали уособленням латиноамериканської злиденності.

Сан-Паулу (17 млн жителів) розташований за 80 км від узбережжя. Його «воротами» в море є порт Сантус, відомий експортом кави. Місто -- майже ровесник Ріо-де-Жанейро. У ньому в 1822 р. проголошено незалежність Бразилії від Португалії. В свій час це була столиця «кавового» буму. Сучасний його розвиток визначився «бразильським дивом» другої половини XX ст. Сан-Паулу -- найбільший банківський, управлінський, торговий та індустріальний центр країни. Його часто називають «Бразильським Нью-Йорком» або «Бразильським Чикаго». Центральна частина Сан-Паулу забудована хмарочосами та експресвеями. В місті багато культурних закладів і, одночасно, типових для Латинської Америки проблем перенаселеності, злиденності тощо[33].

Бразиліа належить до найбільш незвичних міст континенту, яке внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО (Додаток Б). Нова столиця була збудована у центральній частині країни фактично із "нуля" за 4 роки (1957-1960). Оригінальне планування, архітектурні особливості й цікаві об'єкти (ботанічний сад, зоопарк, міський парк із басейнами, наповненими мінеральною водою, Арковий палац із висячими садами і багато іншого) перетворили Бразиліа на одне із найбільш відвідуваних міст країни. Прокладено Трансамазонське шосе та інші автошляхи, відкрито нові аеропорти і навігацію на Амазонці та її притоках.

Місто Манаус, яке лежить на березі Амазонки за 1600 км від її гирла. Його казкове зростання на рубежі XIX та XX ст. пов'язано з «каучуковою лихоманкою». Пам'яткою тих часів залишається оперний театр, побудований тут у самому центрі Амазонської сельви на зразок Паризької опери. Зараз почалось «друге» життя Манауса. Кількість його жителів за короткий час перевищила мільйон. Манаус виступає в ролі плацдарму «наступу» на Амазонію. В ньому працюють науковий інститут географії та історії Амазонії, університет, ботанічний сад, музеї тощо [28].

Найбільше приваблюють туристів знамениті бразильські карнавали, які зазвичай проходять наприкінці лютого або на початку березня і тривають чотири дні і чотири ночі. Найграндіозніший у світі карнавал відбувається у Ріо-де-Жанейро. Всі центральні вулиці міста перетворюються на один велетенський танцмайданчик. Карнавал повільно рухається вулицями повз спеціально збудовані для глядачів трибуни. Всі засоби масової інформації, всі люди говорять у цей час лише про карнавал. Стихія самби, національного бразильського танцю, заполоняє не лише міста країни, а й свідомість людей.

В Бразилії перед самим карнавалом виникає два потужні протилежні зустрічні туристичні потоки. Одні рвуться до Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Сальвадора й інших великих міст з провінції та інших країн, щоб побачити бразильський карнавал, а інші - цілими родинами виїжджають із цих же міст у провінцію [22].

Під час карнавалу туристи й учасники, відпочивши вдень, гуляють цілу ніч. Карнавальні костюми жінок важать до 15 кг, а чоловіків - іноді до 30 кг. Щоб годинами танцювати в такому одязі, потрібна велика витривалість. Врешті-решт жюрі підбиває підсумки, визначає переможців і всі чекають наступного року.

Популярності карнавалу найбільше сприяє телебачення. Воно не тільки транслює з Ріо-де-Жанейро на всю країну хід шкіл самби першої категорії, але й знайомить з регіональними балами і ходами по місцевих і національних телеканалах. У 1995 р. ці передачі подивилися 65 млн. телеглядачів. Інша важлива новина - поява carnavalesco, фахівця з організації ходів. Він пропонує тему, створює манекени і персонажі алегорій, продумує аксесуари, підбирає необхідні тканини, знаходить колірне рішення, керує монтажем композиції, організує репетиції, а з недавніх пір втручається і у вибір тексту для самби [35].

2.3 Туристично-рекреаційне господарство

Чудові і різноманітні природні умови, таємнича і небезпечна Амазонія, тисячі кілометрів пляжів, серед яких знаменита на весь світ Копа-Кабана, славнозвісні щорічні карнавали, багата культурна спадщина, екзотичні місцева кухня і спосіб життя, мальовничі пейзажі і ландшафти, футбол та інші спортивні змагання не е повним списком туристичних принад Бразилії.

Однак є й чинники, які обмежують розвиток рекреації. Соціально-економічна і політична нестабільність, вражаючий рівень злочинності, наркотики, бідність тощо відлякують туристів. Тому Бразилія все ще не може повною мірою задіяти багатющі рекреаційні ресурси і перетворити рекреаційно-туристичне господарств на один із головних факторів процвітання країни [17].

У Бразилії рекреаційно-туристичне господарство належить до відносно молодих галузей національної економіки, яка значно поступається за кількістю іноземних туристів США чи країнам Карибського басейну. Але це тимчасове явище. Усвідомлюючи значення рекреації та туризму в сучасному житті, уряд країни вкладає великі кошти у їх розвиток. Активно залучаються і гроші іноземних інвесторів [21].

Бразилія намагається інтенсивно - розбудовувати інфраструктуру індустрії розваг. Збільшується кількість різноманітних атракціонів, нічних клубів, дискотек, диверсифікується ця галузь і на знаменитих бразильських пляжах. Нічне життя Бразилії особливо барвисте і запальне. Попереду всіх міст країни перебуває Ріо-де-Жанейро, яке іноді називають «заповідником земних утіх». Безпосередньо на пляжі Копа-Кабани знаходиться найпопулярніший клуб «Міраж». На площі Лана - три найкращі клуби. Тут можна побачити бразильський карнавал у мініатюрі. Чудові фольклорні шоу мулаток перемежовуються ритуальними сценами з історії різних народів країни [22].

Все більшою популярністю в Ріо-де-Жанейро користуються його знамениті курорти Копа-Кабана, Лебнон і Іпанема, що принесли туристичну славу цьому бразильському мегаполісі,кожен з яких є справжнім осереддям курортного і суспільного життя (Додаток А5). Загальна протяжність пляжів - більше 90 км. В останній час виникло кілька нових. Ріо-де-Жанейро успішно збільшує кількість туристичних об'єктів. У ботанічному саду міста нині зібрано понад 7000 рослин з усієї планети. Туристи в захваті від екзотичного парку птахів, національного парку Тіжука з вершиною Корковаду, увінчаною знаменитою велетенською скульптурою Христа Спасителя (Додаток А1).

Нині Бразилія перетворилася на країну екстремальних видів туризму. Звичайно, на поїздку до екваторіальних лісів Амазонії не кожен зважиться. Місяць, наповнений пригодами життя, у сельві коштує для туристів 5 тис. доларів США. Зважаючи на різні потреби і можливості туристів, бразильці дуже підприємливо поділили поїздку в Амазонію на екстрим і псевдоекстрим.

Столицею туризму в сельві нині є місто Манаус. У цьому великому місті на Амазонці мешкає понад 1,5 млн осіб. Навколо міста в сельві набудували багато першокласних готелів. Щоб жити в такому готелі з кондиціонерами, гарячою водою і рестораном, не треба бути ні молодим, ні здоровим, ні витривалим. Але навколо готелів справжні джунглі. Досвідчені інструктори проводять екскурсії по лісу, знайомлять з місцевою флорою і фауною. Можна покататися на каное по річці, де немає піраній, чи познайомитися з життям і обрядами місцевих індіанців [17].

Якщо туристи хочуть відчути справжні пригоди і небезпеки, а таких немало, в Бразилії пропонують тури важкодоступними районами Амазонії. З Ріо-де-Жанейро чи Сан-Пауло туристи летять до Манауса, а звідти на літаку місцевих авіаліній їх доставляють у верхів'я якоїсь притоки Амазонки. Тут туристи винаймають катер і каное та починають спускатися вниз за течією, потім заглиблюються у сельву. За допомогою мачете вони прорубують собі шлях серед ліан.

Кількість бажаючих взяти участь в екстремальних турах до Амазонії, хоча і залишається незначною, однак продовжує зростати. Туристи тут справді потрапляють у місце, де не ступала нога людини. Хоча їх веде досвідчений інструктор, усі члени команди працюють нарівні з ним. Вони самі прорубують дорогу, здобувають дичину і рибу, готують їжу. Напевно, туристи ніколи не забудуть смак черепахи чи піранії, впольованих власними руками. Так само, як і смак диких ананасів чи молодих пагонів пальми на десерт [24].

Такі мандрівки туристичні фірми рекламують і в Україні. Поїздка до Амазонії є тим адреналіном, якого багатьом європейцям не вистачає в їхньому повсякденному житті.

Намагається зацікавити Бразилія іноземних туристів і спортивним туризмом. Бразильський футбол, мабуть, найкращий у світі. У цю гру тут грають всі і скрізь. У суспільстві є певний культ футболу. Проводиться безліч змагань, у тому числі й чемпіонати світу й Америки. Сотні тисяч туристів намагаються потрапити на ці матчі [26].

Спортивний туризм у країні базується як на зростаючій інфраструктурі індустрії спорту, так і на наявних природних умовах і ресурсах. Інфраструктура індустрії спорту представлена автодромами, велотреками, гімнастичними залами, спортивними центрами, іподромами, футбольними стадіонами і клубами, яхт-клубами, альпіністськими клубами, тенісними кортами і майданчиками для гольфу. Природні умови і ресурси сприяють вітрильним перегонам, віндсерфінгу, риболовлі, мисливству тощо.

Оздоровчий туризм базується на зростаючій мережі курортів. Найпривабливіші для туристів нині є оздоровчі курортні комплекси і пансіонати. Найвідомішими серед них є Ангра-дос-Рейс, Бузіос, Коста-де-Сауіпе. Ангра-дус-Рейс - бразильський курорт на північний захід від Ріо-де-Жанейро з дуже мальовничій береговою лінією з 8 затоками і 365 острівцями, розташованими недалеко від берега. Вздовж узбережжя тягнеться гірський ланцюг, що потопає в зелені густого атлантичного лісу. Цей курорт люблять відвідувати знаменитості: рок-зірки і представники богеми. А деякі популярні бразильські телепередачі ведуть трансляцію з найпопулярніших пляжів узбережжя [31].

Прекрасний Бузіос, відомий на весь світ завдяки неповторному поєднанню провінційного шарму і першокласної інфраструктури, затишно розташувався на сонячному півострові в Атлантичному океані.

Рекреаційно-туристичне господарство Бразилії - це молода галузь економіки, яка швидко розвивається. Величезна територія країни, різні природні умови й історія розвитку привели до формування декількох туристичних районів. Північний район подібний до Амазонії. Дика природа, екзотика сельви, повноводні річки є основою для розвитку таких видів туризму, як екстремальний, екскурсійний, рафтинг, мисливський, риболовний. Північно-східний район в основному сільськогосподарський, але тут є місто Ресіфі, яке називають колоніальною перлиною країни. Місто самою історією призначене для розвитку пізнавального туризму. Не поступається йому і місто Сальвадор з його старовинною колоніальною архітектурою, а також чудовими пляжами Ітапан, Амараліна і Штуба. Сальвадор (Додаток А8) славиться своїми вуличними святами, які відбуваються щомісяця, ремісничими ринками, школами бойового мистецтва капуейра тощо [32].

Південно-східний район найбільш економічно розвинутий. Нині це головна туристична зона завдяки Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу. Тут найрозвинутішими видами туризму є пляжний, діловий, розважальний, екскурсійний, спортивний. Південний район славиться національними парками, екзотичним парком птахів і звичайно грандіозним водоспадом Ігуасу. Західний район привабливий тим, що тут знаходиться столиця країни з її ультрамодерною архітектурою [30].

Бразилія відома народними промислами і ремеслами. Народні умільці виробляють чудовий одяг, кераміку, кришталь, килими тощо. Особливо ціняться вироби зі шкіри, дерева, скла і декоративного каміння. Найбільшим ремісничим центром є місто Жуан-Песоа. Північно-східний район славиться відомим мереживом ручної роботи, а також плетеними браслетами. Південний район характеризується в'язаними і вовняними виробами [26].

Бразилія має величезні об'єктивні передумови для перетворення на один зі світових центрів рекреації та туризму. Цьому будуть сприяти швидкі темпи економічного зростання і підвищення добробуту населення.

2.4 Туристична інфраструктура

Туристична інфраструктура Бразилії розвивається разом з економікою, що переживає підйом. У Ріо збудовані готелі всіх можливих категорій: від дизайнерських за проектами відомого архітектора Філіпа Старка до вельми скромних і демократичних. Вигоди цивілізації не дісталися районів Амазонії: туристи тут, як і раніше, живуть у тропічних лоджах та хатинках на деревах.

Готелі в Бразилії мають європейську градацію: 2 ? 5 зірок. Також в Бразилії є заїзджі дворі і лоджі, які не мають зоряності, але деякі фірми і туристичні агентства привласнюють їм зоряність відповідно до рівня комфорту.

Індустрія розміщення в Бразилії добре розвинена. Найпрестижніші готелі розташовуються уздовж пляжів, зокрема уподовж Копакабани, Іпанеми і Лебнона. Кемпінги можна знайти на вулиці невеликого міста, на заїжджому дворі або в національних парках. Мотелі в Бразилії вельми невисокої якості і тому не користуються великою популярністю. Індустрія живлення Бразилії представлена ресторанами, барами, кафе і кав'ярнями. Найцікавішими для туристів є ресторани. Ресторанна кухня Бразилії представлена практично всіма країнами світу, і дуже популярні тут італійська і японська кухня. Центром гастроному бразильці вважають місто Сан-Паулу, в якому можна покуштувати практично будь-які страви будь-якої культури.

Традиційні ресторани з меню, в основному при готелях. Також є ресторани, які спеціалізуються на кухні baiana (африканська кухня), ресторани з португальською (Os Esquilos, Cabaca Grande) і французькою кухнею (Le Champs Elysees, Ouro Verde). Це найдорожчі ресторани. Ресторани akilo (їжа на кілограм). Це найдешевший тип ресторану.

Основна частина ресторанів, барів, кафе і кав'ярень знаходяться в центрі міста, багато кафе і барів уздовж берега, на пляжі. Традиційний напій - кахаца ? міцний спиртний напій [33].

Також Бразилія славиться кавою. Кавові зерна підсмажуються до темного кольору, добре розмелюються, а потім готується міцний і дуже солодкий напій. По всій Бразилії на сніданок традиційно п'ють каву з гарячим молоком ? Латте. Транспортні магістралі в Бразилії почали формуватися ще в XIX столітті. В даний час країна володіє досить непоганою інфраструктурою, хоча, треба відзначити, що шляхи сполучення по території країни розподілені украй нерівномірно.

Найбільший розвиток транспорт отримав у економічно розвинених районах країни - Південно-східному і Південному регіонах. На півночі і на заході країни є певні проблеми з транспортним обслуговуванням, але останнім часом, унаслідок швидких темпів розвитку цих регіонів, спостерігається деякі поліпшення в даної області. Наприклад, зростаючий туристичний інтерес до Амазонії дозволяє уряду виділяти крупні суми на будівництво магістралей і модернізацію парку транспортних засобів.

Найбільш поширеним виглядом транспорту в Бразилії є автомобільний, мережа доріг розтягнулася практично по всій території країни. Проте не скрізь якість магістралей відповідає міжнародному рівню, тому необхідно робити заходи по поліпшенню їх стану [33].

Залізничний транспорт також має свої проблеми і потребує модернізації рухомого складу.

Водний і повітряний транспорт досить добре розвинені. Водний має велику популярність серед туристів. На річці Амазонці, наприклад, діє спеціальний лайнер-готель першого класу, що здійснює річкові круїзи по Амазонці [4].

Переліт до Бразилії з України здійснюється з проміжною посадкою в одній з європейських країн авіакомпаніями: Airfrance, Lufthansa, Iberia, British, Klm, Tam, Alitalia, Swiss. Міста, де відбуваються зупинки: Париж, Франкфурт, Мадрид, Лондон, Амстердам, Мілан, Цюріх.

Туристам з України віза не потрібна, хоча вони можуть випробовувати певні складнощі з поїздками до Бразилії. Причина тому ? відсутність прямих рейсів, і дорога, що деколи займає більше 20 годин [7].

РОЗДІЛ 3. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В БРАЗИЛІЇ

3.1 Характеристика туристичних потоків

Основний потік туристів до Бразилії йде з Аргентини, США, Уругваю, Парагваю, Канади, Німеччини, Португалії та Перу, що говорить про гарні взаємодії перш за все з сусідніми країнами-членами МУРКОСУР, що встановили між собою безвізовий режим перетину кордонів. За оцінками Міністерства промисловості, торгівлі та туризму Бразилії, тільки Південна Америка здатна забезпечити країні близько 7 млн. туристів на рік. Виходячи з даних міркувань, уряд з метою вдосконалення співпраці в гуманітарній області з державами-членами МЕРКОСУР проводить політику розширення транспортного сполучення, у тому числі відкриття нових авіаційних ліній з сусідніми країнами [22].

У Бразилії потоки туризму представлені як меридіанальними, так і широтними напрямами. Внутрішньорегіональні поїздки мають меридіональний напрям при пересіченні державних кордонів, але надалі вони «віялами» розтікаються по території приймаючих країн і поступово набувають широтного напряму. Широтності сприяють також туристські потоки з Європи, Японії і інших країн Тихоокеанського басейну [23].

Протягом багатьох років найбільш відвідуваними містами Бразилії залишаються Ріо-де-Жанейро, Сан-Пауло, Флоріанополіс, Фош ду Ігуасу, Порто Алегре. Традиційне лідерство двох перших міст пояснюється тим, що вони є найбільшими транспортними вузлами і діловими центрами країни. У цілому ж по Бразилії 69% іноземців прибувають сюди виключно з туристичними цілями, 22% - у службових справах та 5% для участі у міжнародних переговорах. Згідно з опитуваннями клієнтів турагенствами, до основних недоліків послуг і туризму в Бразилії відносяться незадовільна дорожня інформація, міський транспорт і громадська безпека [32].

3.2 Динаміка розвитку туризму

Початок туристського буму Бразилія, а разом з нею і Ріо-де-Жанейро пережила на початку 50-х. Європейці змогли тоді своїми очима побачити знамениті карнавали, проникнути нетрі амазонської сельви. Ріо-де-Жанейро для багатьох у світі став символом чуттєвих задоволень, екстравагантності, достатку. Оркестри, що грають на вулицях самбу до світанку, і танцюючі дівчата, чий одяг складається з блискучого пір'я, ? такі були найяскравіші враження туристів першої хвилі [10].

Відтоді в країні сталися якісні зміни в індустрії туризму : Бразилія сьогодні займає десяте місце у світі в області турбізнесу; у сфері туризму зайнятий кожен 11-й бразилець, або близько 6 млн. осіб. У 2012 р. Бразилія отримала від міжнародного туризму 7,5 млрд.долл. Країна має в розпорядженні величезний потенціал для подальшого розвитку туріндустрії. Завдяки різноманітності географічних поясів в ній можна побачити і тропічні ліси, і сонячні пляжі, і гірські курорти .

За даними Всесвітньої туристської організації (СОТ) міжнародний туризм в Бразилії початків швидко зростати з 2000 року, зокрема в 2004 і 2005 роках. Проте в 2006 році сталося уповільнення зростання туристичних поїздок, а в 2007 і 2008 роках було майже повне відсутність зростання. Не дивлячись на це падіння, доходи від міжнародного туризму продовжує зростати, з $3,8 млрд в 2005 році до $4,9 млрд в 2007. Ця позитивна тенденція є результатом сильної девальвації американського долара по відношенню до Бразильського реала, який почався в 2004 році [2]. Але ця тенденція змінилася в 2009 році, коли кількість відвідувачів і доходи впали в результаті економічної кризи 2008-2009 років[11]. До 2010 року індустрія відновилася, кількість туристів досягла рівня 2006 років (5,1 млн), а дохід склав $5,9 млрд[1]. У 2011 році був поставлений рекорд - 5,4 млн відвідувачів і більше $6,7 млрд прибули[32].



Рис. 3.1 Динаміка доходів від туризму

Не дивлячись на зростаючі доходи, що продовжуються, від туризму, число Бразильських туристів, за кордоном, неухильно зростає починаючи з 2003 року. Витрати на туризм за кордоном вирісли з $5,7 млрд в 2006 році до $8,2 млрд в 2007 році (витрати виросли на 42,45 %). У 2006 році 3,9 % населення країни здійснило подорожі за кордон[16].

У 2005 році доходи від туризму склали ? 3,2 % прибутків країни від експорту товарів і послуг, а також представили 7 % від робочих місць в Бразильській економіці [24]. У 2006 році пряма зайнятість в цьому секторі досягла 1,8 млн чоловік [18]. Внутрішній туризм є одним з основних сегментів ринку для промисловості, в 2005 році 51 млн бразильців подорожувавали по всій країні[19], а доходи від них досягли $21,8 млрд [20], що в 5,6 разу більше, ніж від іноземних туристів.

У 2005 році найбільш відвідуваними містами Бразилії сталі Ріо-де-Жанейро, Фос-ду-Ігуасу, Сан-Паулу, Флоріанополіс і Сальвадор. Найпопулярнішими напрямами для ділових поїздок були Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро і Порту-Алегрі[21].

Туристи приїжджали зі всіх кінців земної кулі, причому їх число з Росії збільшилося на 40%, з Китаю - на 48%, з Індії - на 14% і з ПАР - на 7%. Приплив туристів, що люблять загоряти на сонечку і танцювати самбу, є хорошою стимул-реакцією для тих, хто розглядає можливість інвестувати гроші в будівництво або покупку в Бразилії другого будинку, оскільки велика кількість тих, що приїжджають дає можливість отримувати стійкий дохід від здачі його в оренду.

Внутрішній туризм є одним з основних сегментів туризму, в 2011 році 51 млн бразильців подорожували по всій країні, а доходи від них досягли $21, 8 млрд. Найбільш відвідуваними бразильцями районами стали Сан-Паулу(30%), Мінас-Жерайс(10,8 %), Ріо-де-Жанейро(8,4 %), Баія(7,4 %) і Санта-Катаріна(7,2 %) [19].

Основними цілями поїздок стали відвідування друзів і родичів(53,1 %), курорти(40,8 %) і культурний туризм(12,5 %) [16].

3.3 Характеристика найбільш популярних туристичних турів

Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими у Бразилії. Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Південній Америці на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 70 % всіх поїздок. Американці й Аргентинці є головними відвідувачами курортів Бразилії.

За прогнозами UNWTO, найближчим часом прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського та Європейського регіону в Південну Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24%), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 50 %).

Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів.

Найбільш відвідуваними об'єктами Бразилії є: статуя Ісуса Христа - символ Ріо-де-Жанейро та Бразилії в цілому; водоспади Ігуасу - воістину чудо світу; Амазонка - найповноводніша річка в світі (Додаток А7); Національний парк Тіжука в Ріо-де-Жанейро - найбільший в світі міський ліс; Патус - найбільша лагуна всвіті; Пан-ду-Ассукар - знаменита кристалічна вершина; Маракана - один з найвідоміших символів футболу в світі; найвищий хмарочос в Латинській Америці «Італія»;

Найбільшою популярністю туристів користуються:

Ріо де Жанейро - місто-карнавал. Природний блиск карнавалу додають білизна пісків, блакить Атлантичного океану, висота гір, затишна бухта, тропічні ліси. Клімат «карнавалу» тропічно гарячий.

Карнавал славиться своїми яскравими картинами. Священна картина - статуя Ісуса Христа, що підноситься на вершині гори Корковадо (Corcovado).

Панорамна картина відкривається з канатної дороги, що веде до гори Пау-ді-Асукар. Культурна картина здивує Історичним музеєм, в якому налічується близько 300 тисяч експонатів. Архітектурний пейзаж вразить колонами Національної Академії Мистецтв, Ратуші, багаточисельних церков та монастирів Старого міста. Картина узбережжя захоплює низкою острівців, пляжами Копакабана, Іпанема та Леблон. Емоційна, бурхлива картина - це стадіон Маракана, один з найбільших футбольних стадіонів світу, символ футбольної [17].

Стадіон журналіста Маріу Філью, більш відодмий як Стадіон Маракана -Найбільший стадіон Бразилії та один із найбільших у світі. Колись був найбільшим стадіоном у світі, мав 200 тисяч місць. Проте, після реконструкції 2007 року число місць було зменшене до близько 95 тисяч через вимоги ФІФА про усунення непронумерованих місць (Додаток А2).

Стадіоном володіє уряд штату Ріо-де-Жанейро, арена названа за назвою району Маракана, де вона розташована. Стадіон відкрито 1950 року перед початком чемпіонату світу 1950. На цьому стадіоні буде проведена фінальна гра чемпіонату світу з футболу 2014 року, що зробить його другим стадіоном у світі, де ця найважливіша футбольна подія відбулася двічі (після стадіону «Ацтека» в Мехіко) [33].

Пантанал є прекрасною пам'яткою Бразилії. Розташований заповідник Пантанал в західній частині країни, на кордоні Парагваю і Болівії. Необхідно зазначити, що заповідник Пантанал входить до числа найбільших екологічних ресурсів землі (його площа складає близько 150 тис. кв. Км.).

Представлений заповідник знаменитий своїми незвичайними пейзажами, унікальним тваринним світом, а також рослинністю. Пантанал - це дивовижна безкрайня савана, яка обмежена джунглями Амазонії з півночі, а от з півдня густими прибережними атлантичними лісами. Пантанал - досить багата екосистема Землі (Додаток А4).

Заповідник Пантанал в перекладі означає «заболочена низовина». Також Пантанал є найбільшою в світі заболоченою територією. Переважаючими висотами заповідника приблизно п'ятдесят - сімдесят метрів над рівнем моря.

Представлений заповідник практично з усіх боків обмежений обривами Бразильського плоскогір'я. Необхідно відзначити, що природні умови даного району є досить контрастними. В літній сезон в цьому місці трапляються повені, і заповідник Пантанал перетворюється на справжнє велике озеро-болото. Цей заповідник багатий рослинністю, а також тваринним світом. Щороку Пантанал відвідує велика кількість туристів.

Природні умови цього району дуже контрастні, ви знайдете тут озера, річки солончаки, піщані мілини і трав'янисті ділянки. Тваринний світ досить всілякий: птиці, рептилії, крокодили, анаконди. Дістатися до Пантанала можна по дорозі Transpantaneira [32].

Водоспади Ігуасу. Назва Іґуасу походить від слів мови гуарані «y» (вода) і «uasu» (великий).

Водопад був відкритий для європейців у 1541 році іспанським конкістадором доном Альваро Нуньесом Кабесою де Вака, що відправився в південноамериканські джунглі у пошуках золота (Додаток А).

Сезон дощів в регіоні припадає на період з листопада по березень. Під час сухого сезону рівень води в річці Іґуасу знижується, внаслідок чого утворюються два окремі водоспади у формі півмісяців, ширина кожного становить близько 730 метрів [19].

Безліч островів (зокрема досить великих) відокремлюють водоспади комплексу один від одного. Приблизно 900 метрів (від загальної ширини в 2,7 км) не покрито водою. Більшість водоспадів розташовані в межах Аргентини, проте з боку Бразилії відкривається гарний вигляд на більшість з них, включаючи «Горло Диявола».

Водопади Ігуасу ? одне з популярних місць серед шукачів пригод і екскурсій, повних адреналіну. Комплекс має ширину 3 км. і включає приблизно 270 окремих водопадів. Висота деяких з них досягає 82 метрів, але в більшості вони трохи більше 60 метрів. Найкраща пора року для відвідин водопадів ? з серпня по листопад, коли дороги до водопадів не затоплені дощами і повінню [36].

Штат Баїя - Сальвадор. Не пропустите відвідин штату Баїя на північному заході Бразилії, який вважається найбільшим африканським штатом Бразилії. Сальвадор, столиця штату, живе і веселе місто, атмосфера в якому переповнена африканським фольклором (Додаток А). З міста ви зможете продовжити в інші екзотичні місця штату ? Моро де Сан-Паулу, Аджуда і Жерікоакоара. Сальвадор багатий на історичні, культурні та архітектурні пам'ятки. Цікаво побувати у Пелоурінью (у перекладі - «ганебний стовп») - це група історичних будівель та пам'яток в історичному центрі, які в 1985 році були визнані об'єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут можна помилуватися роботами місцевих та іноземних художників, насолодитися вишуканою їжею у затишних ресторанчиках, придбати подарунки у сувенірних крамничках та у церкві Nossa Senhora do Rosario dos Pretos, побудованій рабами ще у 18 ст.

Так само не залишить байдужої фортеця Sao Marcelo. Вона побудована прямо на скелі в океані, в 17 столітті для захисту міста.

У Сальвадорі варто відвідати церкву Сан Франсиско. Вона побудована у стилі португальського бароко і вважається однією з найкрасивіших та багатших у Бразилії. Тут можна побачити величезний старовинний глобус. Церква є частиною архітектурної групи, в яку також входить монастир та церква Третього Ордена Святого Франциска [25].

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В БРАЗИЛІЇ

4.1 Проблеми та перспективи розвитку туризму

За даними Всесвітньої туристичної організації саме 2005 рік став тією точкою відліку, коли за доходами туризм випередив нафтовидобуток та машинобудування й займає перше місце в світовій торгівлі, а туристична галузь стає лідируючою серед інших галузей світового господарства Бразилії. Одним із основних стримуючих факторів розвитку міжнародних туристичних відносин, від появи туристичної галузі в світі й до її розквіту, була та залишається проблема відповідності наявного правового регулювання надання туристичних та пов'язаних з ними послуг. Сучасні тенденції розвитку туристичної галузі показали, що вона поступово виходить на перший план серед джерел доходів, витісняючи інші галузі. Відповідно до цього повинна розвиватися і індустрія туризму задля забезпечення потреб туристів. Це збільшить турпотік в регіон та принесе додаткові прибутки. Попри всі соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю Бразильської економіки, яка з року в рік із залученням державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту [24].

Туризм в Бразиліїі може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та природою.

Пріоритетним видом туризму для Бразилії залишається іноземний (в”їзний) туризм як в перспективі вагомий чинник поповнення валютними надходженнями скарбниці та створення додаткових робочих місць [22].

Заклади розміщення, яких налічується аж 18,2 тис. невідповідають міжнародним стандартам, вони потребують модернізації та реконструкції.

Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.

Бразилія займає чільне місце на ринку міжнародного туризму, хоча розвиток туристського бізнесу тут розпочався відносно недавно ? після другої світової війни. Проте полягання туристського ринку в регіоні диференційоване і прямо пов'язане з рівнем соціально-економічного розвитку регіонів країни. Найбільш високою мірою господарського розвитку, у тому числі туристської інфраструктури, всіх видів транспорту, відрізняється Південна та Південно-Східна частина Бразилії. Тут же проживає 70% населення усієї країни. Понад половину території країни є важкодоступною непрохідною територією, яка мало вивчена або взагалі невивчена. Через невисокий рівень розвитку транспорту, засобів комунікації, туристської інфраструктури і сервісу половина території Бразилії взагалі не відвідується туристами. Географічна віддаленість Бразилії від найбільш подорожуючих країн - Америки, Західної Європи та Пд.- Сх. Азії стримує розвиток туризму в регіоні. Як уже було сказано раніше лише половина Національних парків відкрита для відвідувачів, тому що решта знаходиться у важкодоступній місцевості і не має відповідної інфраструктури.