Привабливі туристичні об’єкти України

Національний історико-археологічний заповідник "Херсонес-Таврійський" - пам'ятка світового значення, де збережено розкриті розкопками оборонні стіни, квартали житлової забудови та майстерні, монетний двір, базиліка, християнські храми, античний театр на 3 тис. місць тощо. Розкопки засвідчили, що основою економіки Херсонесу були виноградарство та виноробство, рибний промисел, торгівля, гончарство, будівництво та ювелірне ремесло. Цікавими для туристів є також пам'ятки XVI-XVIII ст. - руїни Генуезької фортеці Чембало в Балаклаві, Катерининська миля, Інкерманський монастир, середньовічне печерне місто і фортеця Каламіта.

Але найбільше в місті пам'яток військової Слави - періодів Кримської війни 1853-1855 рр. і Великої Вітчизняної війни. Це перш за все Панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 рр.", пам'ятки Малахового кургану, діорама "Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.", меморіал героїчної оборони Севастополя 1941-1942 рр., пам'ятник затопленим кораблям і Графська пристань, Історичний і Приморський бульвари, пам'ятники видатним полководцям і флотоводцям.

м. Феодосія (Автономна республіка Крим). Старовинне місто і порт, засноване в VI ст. до н. е. греками - вихідцями з Мілета, яке спеціалізувалось на розвитку торговельних зв'язків. У IV ст. до н. е. місто ввійшло до складу Боспорської держави і було важливим центром вивозу хліба. Збереглося досить багато пам'яток періоду володіння містом генуезцями, які в ХІІІ ст. заснували тут торгове поселення Кафа. З XV ст., коли місто належало Кримському ханству, Кафа стала великим центром работоргівлі, через який у рабство було продано багато людей з різніх регіонів сучасної України.

Місто цікаве для туристів своїми численними історико-культурними пам'ятками - переважно XIV-XV ст. і більш пізнього часу. Зокрема, в різних частинах міста можна побачити залишки стін і вежі Генуезької фортеці, грецькі та вірменські культові споруди, турецьку мечеть Муфта-Джамі, фонтани, дачу Стамболі. Цікавими є експозиції літературно-меморіального музею письменника-романтика О. Гріна і музею дельтопланеризму.

Особливе місце посідають пам'ятки, пов'язані з іменем всесвітньо відомого художника-мариніста І. К. Айвазовського, який народився і провів майже все своє життя у Феодосії і є його першим почесним громадянином.

2.4 Замки і фортеці України

м. Львів. Древнє місто, перша писемна згадка по яке відноситься до 1256 р. Заснував його галицький князь Данило і назвав на честь свого старшого сина Лева.

Найбільша оборонна споруда міста - Високий замок - був побудований у XIII ст. на Княжій горі (тепер гора Високий замок), а пізніше біля її підніжжя на рівному плато було побудовано і Низький замок. Але у XVIII-XIX ст. замки і фортеці втрачають своє оборонне значення і після руйнування Високого замку шведськими військами у 1702 р. він вже не відновлюється, а матеріал використовується для нового будівництва і мощення доріг. У 1804 р. перестає існувати і Низький замок. До нашого часу дійшли лише залишки південної стіни Високого замку.

м. Жовква (Львівської області). У XVII ст. склалась регулярна планувальна структура міста, до оборонних споруд якого входив і замок. До його східної та північної башт примикали оборонні стіни, значна частина яких добре збереглась. Замок побудований у 1594-1606 рр., можливо, за планом архітектора Павла Щасливого - рідкісний зразок оборонних споруд рівнинного характеру. 18

Замок був осередком господарського, політичного і культурного життя міста та його власників, і з 1678 р. став королівською резиденцією Яна ІІІ Собеського. У замку служив батько Б. Хмельницького і деякі дослідники притримуються думки, що тут і народився Б. Хмельницький.

м. Мукачеве (Закарпатська область). Перша писемна згадка про місто відноситься до ХІІ ст., хоча вже у ІХ-ХІІ ст. на замковій горі було невелике слов'янське укріплення, яке захищало торговий шлях, який йшов через Верецький перевал.

Значна роль у житті міста й замку належить подільському князю Федору Корятовичу, який у 1396 р. одержав від угорського короля Мукачівську домінію і перетворив фортецю на власний замок. Спочатку на вершині гори було побудовано чотирикутний жилий донжон (башту), яку обнесено стінами з чотирма баштами. Донжон не зберігся, а три башти увійшли в систему подальших укріплень. 18

Замок "Паланок" неодноразово перебудовувався у XVI-XVIII ст.

У результаті укріплення замку складаються з оборонних стін з бастіонами, ровами і валами, спорудженими у різний час. Оборонні стіни з корпусами розділили замок на три частини з нижнім, середнім і верхнім дворами. Сухі рови між частинами мають глибину 5,6-9,5 м, а їх ширина 8-23 м. Через рови були перекинуті мости, які з'єднують частини замку. У верхній частині замку всередині зруйнованого донжона був колодязь глибиною 85,3 м і шириною 2,2 м. Кожний двір замку мав автономну систему оборонних укріплень.

м. Луцьк (Волинської області). Одне з давніх міст України, вперше згадується під 1085 р. як "Лучеськ великий на Стыри". Першими його мешканцями були дулеби або лучани (від останнього слова дехто й виводить назву міста). Його історичне ядро розташувалось у вигині (луці) ріки Стир, звідки походить інша версія назви міста.

Давня містобудівна структура поселення була характерною для середньовіччя. Він поділявся на Верхній замок, Нижній (Окольний) замок і міську забудову. Найдавнішою пам'яткою оборонної архітектури є Верхній замок, кам'яні споруди якого були закладені Любартом у 1340 р. Після багатьох добудов і перебудов до нас дійшли В'їзна, Стирова і Владича вежі, з'єднані оборонними стінами. Їх довжина - 240 м, а висота сягає 27 м. Зі споруд Окольного замку до нашого часу збереглася вежа Чарторийських з частиною кам'яної стіни (див. додат. Г).

На території колишнього Окольного замку та прилеглих територіях збереглося багато пам'яток історії та архітектури, які сьогодні входять до складу Державного історико-культурного заповідника "Старий Луцьк" - це житлові будинки, монастирі бригіток, шаріток, домініканів, василіан, Петро-Павлівський костел, синагога, кірха, Покровська та Хресто-Воздвиженська церкви, будинок Косачів.

2.5 Перлини садово-паркового мистецтва

У процесі тривалого історичного розвитку садово-паркового будівництва визначались різноманітні стилі. Основними з них є регулярний і ландшафтний (пейзажний).

Особливістю регулярного стилю є геометричний принцип побудови парку - правильність ліній у плануванні, симетрія в розміщенні окремих його елементів тощо. Головним тут майже завжди є та чи інша архітектурна споруда, а рослинності відведено другорядну роль. Дерева, чагарники та трави, водойми, басейни та фонтани є тут лише декоративними доповненнями, причому шляхом стрижки деревам і чагарникам часто надаються різноманітні геометричні форми. Парк у цілому набирає, таким чином, виразно архітектурного вигляду.

В основі побудови ландшафтних (пейзажних) парків лежить принцип творчої переробки мотивів природи - лісів, лук, гір, озер тощо. Рослинність тут посідає провідну, а не підлеглу роль. Краса, якою захоплюється глядач у цьому випадку, полягає у природності довкілля (пейзажів). У ландшафтних парках владарює природа.

Дендропарк "Софіївка" (м. Умань Черкаської області). Його будівництво розпочато в 1796 р. на замовлення польського магната С. Щенсни-Потоцького бельгійським інженером Л. Метцелем і садівниками-декораторами Зарембою та Фаре.

Парк розкинувся на мальовничих схилах р. Кам'янки на території площею 150 га в північній частині Умані. Влітку 1800 р. відбулося урочисте відкриття парку, названого "Софіївкою" на честь дружини Потоцького Софії. На той час було створено Великий водоспад із залізним містком, Амстердамський шлюз, Верхній і Нижній ставки, підземну річку Стікс, вирубано Громовий грот, споруджено грот Венери з водоспадом; басейн рибки; джерело Вужі та ін. У 1831 р. парк було перейменовано на Царицин сад.

На території парку виділено 5 архітектурно-планувальних зон.

Перша зона включає головну алею від входу до павільйону Флори та прилеглі до неї схили.

Головній алеї передує вхідна брама. Головний вхід являє собою дві круглі сторожові вежі, оформлені з обох сторін центральної осі двоколонними портиками та увінчані карнизами з медальйонами. Вежі з'єднано чавунною огорожею різьбленого малюнку, в її центрі між двома гранітними пілонами з декоративними вазами розміщено браму.

Головна алея вигнута в плані, обсаджена кінським каштаном. З неї відкриваються мальовничі краєвиди на кам'янисте русло р. Кам'янки.

Павільйон Флори замикає перспективу головної алеї парку. Споруда цегляна, овальна у плані являє собою композицію з двох напівкруглих відкритих приміщень, об'єднаних двома портиками, увінчаними трикутними фронтонами. В оформленні застосовано тосканський ордер.

Друга зона - центральна частина парку навколо Нижнього ставка, на берегах якого влаштовано на різних рівнях оглядові майданчики, тераси, алеї. З них відкриваються краєвиди на дзеркальну поверхню водойми та великий фонтан "Змія", розташований в її центрі (див. додат. Д).

Третя зона розташована між Нижнім і Верхнім ставками і являє собою замкнутий простір з Єлисейськими полями в центрі, що перетинають покручене русло р. Кам'янки. Ділянка насичена спорудами малих архітектурних форм. Серед них - Громовий (левовий) грот, грот Венери, Крітський лабіринт, Долина гігантів, каскад "Три сльози", Малий каскад.

Четверта зона включає ділянку Англійського парку з партерним амфітеатром. Англійський парк являє собою ландшафтно вирішений дендрарій, де зібрано велику кількість екзотичних рослин. Партерний амфітеатр розташовано на крутій частині рельєфу, з його терас відкриваються широкі паркові пейзажі.

П'ята зона зберігає природний пейзаж, характерний для Центральної України. Широкі панорами відкриваються навколо Верхнього ставка площею близько 10 га зі штучним островом. На ньому споруджено Рожевий павільйон - цегляний, восьмикутний у плані, двоярусний. Павільйон пофарбовано в рожевий колір, деталі та декоративні елементи виділено білим. У зоні знаходиться також оригінальна споруда - Амстердамський шлюз, розміщений за дамбою біля Верхнього ставка. Це дерев'яний канал, яким можна потрапити човном з Мертвого озера до р. Стікс - підземної галереї довжиною 224 м.

Крім того в парку виділено такі зони: Дубинка з Китайською альтанкою; Мала Швейцарія; Грибок і Звіринець.

Парк в основному засаджено місцевими породами дерев: дубом, грабом, ясенем, гостролистим і польовим кленом, липою, явором, дикою грушею, вербою та ін. В окремих композиційно важливих місцях вони доповнюються групами екзотичних дерев і чагарників. Чотири ставки, що живлять р. Кам'янку, підземну річку Стікс, Великий водоспад, Мертве озеро, каскад Венери, каскад "Три сльози", фонтан "Змія" та ряд інших водних об'єктів, становлять єдину оригінальну за інженерним вирішенням водну систему, що чудово вписується в довкілля.

Для створення архітектурного ансамблю парку широко застосовувався природний камінь. З величезних гранітних брил вагою до 50-60 т складено унікальні декоративні композиції: Долина гігантів, гроти "Локетек", Громовий, "Горішок", Крітський Лабіринт та ін. Парк має численні скульптурні роботи кращих майстрів того часу, зокрема статуї Євріпіда, Аполлона Флорентійського, Венери-купальниці, Паріса, Меркурія, погруддя Аристотеля, Платона, Сократа, Гомера. Завдяки художній довершеності та гармонійному поєднанню в єдиному ансамблі зелених насаджень, рельєфу, водних об'єктів, архітектурних споруд і скульптур "Софіївка" є визначним твором садово-паркового мистецтва романтичного стилю.

Дендропарк "Олександрія" (м. Біла Церква Київської області). Дендропарк "Олександрія" - розташований на південно-західній околиці м. Білої Церкви. Являє собою яскравий зразок пейзажного парку. Його композиція зумовлена природними особливостями витягнутої вздовж річки ділянки, що заросла дубовим гаєм, порізана байраками та багата джерелами. Територія парку з прилеглою до нього прибережною частиною складає 201,48 га.

Планувальне ядро "Олександрії" - центральна частина парку з Великою та Малою галявинами, що мають найгустішу мережу алей і стежок, найрізноманітніші пейзажі. Саме тут сконцентровано основні архітектурні споруди, декоративні скульптури та екзотичні породи дерев.

Рослинність в основному складають місцеві породи - дуб, клен, сосна, тополя. Їх доповнюють 600 видів екзотичних дерев і чагарників різноманітної форми.

9 алей з'єднують ландшафтні сектори: головний вхід, Клини, Велику та Малу галявини, економічний двір, сад "Вали", Діброву. До комплексу Дитинця входили палац, танцювальний павільйон і флігелі для гостей.

Система ставів Середньої балки прилягає до Великої Галявини. Тут споруджено Арковий місток, що з'єднує штучний острів з алеєю, який веде до Китайського містка. У західній частині Великої галявини споруджено колонаду "Ехо". Поряд з Дитинцем знаходяться Клини - природне урочище, що охоплює північно-східну частину парку. Східний край клинів займає ділянка Новопарк.

У південно-західній частині парку розташовано господарський сектор (нині - дирекція). Основна споруда - економічний будинок, мурований, двоповерховий у центральній частині, з довгими одноповерховими боковими крилами. Центр у традиціях класицизму акцентовано колонним портиком, завершеним трикутним фронтоном, а висока із заломом покрівля нагадує прийоми українського зодчества XVІІІ ст. Упритул до західного крила знаходиться аркадна стіна, збудована для захисту від холодних вітрів.

У різні часи "Олександрію" відвідало чимало відомих людей. Про перебування тут І. Г. Державіна, О. С. Пушкіна, декабристів, Т. Г. Шевченка свідчать меморіальні дошки на фасаді адміністративного корпусу.

Нині "Олександрія" - державний дендрологічний парк Національної академії наук України.

Висновки

У світлі національного і культурного відродження України розвиток рекреації і туризму набуває сьогодні особливого значення. Адже рекреація - це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів.

Отже, дослідивши привабливі туристичні об'єкти України, можна зробити наступні висновки:

1. Україна - одна з найбільших країн Європи, площа якої становить 603,7 тис. км² (5,7% території Європи, 0,44% території світу). Її територія простягається зі сходу на захід на 1316 км, а з півночі на південь - на 893 км. На території України з 1887 року поблизу с. Ділове біля м. Рахова Закарпатської області знаходиться умовний географічний центр Європи. В Україні 24 області, 2 міста центрального підпорядкування та Автономна Республіка Крим, 459 міст, 490 районів, 886 селищ і 28490 сільських поселень.

2. Регіональний поділ України здійснюється з урахуванням цілого ряду особливостей природного, господарського, етнографічного, мовного, адміністративно-територіального, рекреаційного характеру і т. п.

3. Під поняттям рекреаційні ресурси слід розуміти певні територіальні поєднання компонентна природи, об'єктів антропогенного походження, соціально-економічних умов, які виступають як умова задоволення потреб у відновленні духовних і фізичних сил людини і база для розвитку відпочинку, туризму, лікування, і які впливають на територіальну організацію туристично-рекреаційної діяльності.

4. Перспективи розвитку туризму в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та туризму та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов'язані з необхідністю розв'язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин.

5. До культурно-історичних пам'яток України належать:

археологічні знахідки: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили);

пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські та житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі;

музеї, картинні галереї, обеліски, меморіали і т.і. етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками.

6. Розвиток туристично-рекреаційного комплексу особливо важливий для України, оскільки наша держава багата рекреаційними ресурсами, що створює сприятливі передумови для організації ефективної туристично-рекреаційної діяльності протягом усього року. У той же час необхідно зазначити, що рекреаційний потенціал використовується недостатньо, ряд рекреаційних зон знаходиться в занедбаному стані.

7. Важливими напрямами подальшого використання рекреаційних ресурсів є: проведення інвентаризації всіх видів ресурсів, вивчення соціальних потреб населення, зміцнення матеріально-технічної бази туризму, створення вільних рекреаційних (туристських) економічних зон із широким залученням коштів і технологій зарубіжних країн для поетапного входження рекреаційного потенціалу України до світового ринку туристських послуг, розширення мережі заповідних об'єктів.

Перелік посилань

1. Біляченко В.Д., Зайцева В.М., Гурова Д.Д., Зайцева О.Л. Туристські ресурси України. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. - 328 с.

2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування - К.: ВПЦ "Київ. Ун-т", 2001. - 395 с.

3. Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України, №5, 2005. - с.23-25.

4. Івченко А. Вся Україна: Путівник. - К.: Картографія, 2005. - 654 с.

5. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - 324 с.

6. Ламонова О. Сто найвідоміших шедеврів України / О. Ламонова та ін. - К.: Автограф, 2004. - 493 с.

7. Любіцева О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). 2-е вид., перероб. та доп. - К: Альтерпрес, 2003. - 436 с.

8. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

9. Масляк П. Географія України / П. Масляк, П. Шищенко - К.: Зодіак-Еко, 2005. - 431 с.

10. Новицький Я. Острів Хортиця на Дніпрі, його природа, історія, старожитності. - Запоріжжя: Тандем-У, 1997. - 88 с.

11. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.

12. Постанова КМУ "Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки".

13. Рутинський М. Географія туризму України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 158 с.

14. Рутинський М., Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / За ред. проф. Ф.Д. Заставного. - К.: Знання, 2006. - 575 с.

15. Супруненко В. Запорожский край. - Запорожье: Просвіта, 2005. - 232 с.

16. Цибух В.І. та ін. Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали ІІ-ої Міжнародної науково-практичної конференції (10-11 жовтня, 2005 р.). - К: Знання України, 2006. - 560 с.

17. http://www.tourism.gov.ua/

18. http://www.karpaty.lviv.ua/

19. http://www.zaporozhye.org/pages/History/

20. http://www.ukrain.travel/

Размещено на Allbest.ru