Перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні

Можна сказати, що туризм за часи свого існування перетворився з важкодоступного відпочинку в індустрію масового оздоровлення для представників усіх рівнів населення всіх країн світу. Міжнародний туризм став складовою економічного і соціального розвитку та одним з найбільш характерних проявів глобалізації.

У 2013 році Україна була визнана міжнародним туристичним порталом «Globe Spots» як один з найцікавіших туристичних напрямків. Це пов'язано з тим, що в Україні зростає популярність на тури вихідного дня з такими напрямками - Львів, Крим, Одеса, Кам'янець-Подільський та Закарпаття, проте у зв'язку з нестабільною ситуацією в країні сьогодні, щось говорити про розвиток туризму важко.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

3.1 Перспективи розвитку міжнародного туризму

У кінці ХХ ст. туризм набув всесвітнього характеру. У багатьох країнах світу він дав змогу вирішити багато соціально-економічних проблем, зокрема фінансових. Наприклад, Італія, та Іспанія приймають щороку понад 50 млн. туристів, отримують відповідно 47,9 та 35,4 млрд. доларів США прибутку; Австрію, населення якої становить 8,6 млн. жителів, щорічно відвідують 18,2 млн. зарубіжних гостей, а надходження до бюджету перевищують 15,5 млрд. доларів США на рік. Отже, розвиток туристичної галузі сприяє збільшенню доходів бюджету, створенню нових робочих місць, розвитку інфраструктури і загалом розвитку третинного сектора економіки, охороні та реконструкції існуючих історико-культурних пам'яток, охороні природи [21].

Туризм ? різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Це галузь економіки, яка останнім часом розвивається досить швидкими темпами, передбачає активний розвиток цієї галузі і в майбутньому.

Основними групами чинників розвитку туризму є такі [17, 88]:

- мотиваційні (психологічні чинники, які впливають на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певні регіони. Тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи тощо);

- географічні (особливості фізико-, економіко-, політико-географічного положення країн та регіонів,

- необхідність налагодження зв'язків між ними);

- політичні (стабільна політична ситуація);

- соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);

- ?розвиток науково-технічного потенціалу;

- екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей);

- економічні (розвиток економіки).

Увесь комплекс чинників, що впливають на розвиток міжнародного туристичного бізнесу, можна поділити на дві групи:

- чинники, що діють незалежно від діяльності організацій індустрії туризму (мотиваційні, економічні, політичні, географічні, соціальні, екологічні);

- чинники, що сприяють розвитку туризму, які активно використовують туристичні організації у своїй діяльності (науково-технічний потенціал).

Однак поряд із позитивними чинниками туризм відчув негативний вплив низки різнорідних чинників, серед яких ? природні катастрофи, соціальні потрясіння, війни, економічні кризи. Незважаючи на це, з 1950 року (початок регулярного обліку туристичних потоків) не було відзначено жодного значного спаду темпів зростання міжнародного туризму, який за період останніх 15 років зростав щорічно на понад 4 %. Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. Вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57 % туристських прибутків, на країни, що розвиваються,? 30 %, на країни з перехідною економікою ? 13 %.

Туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку ХХІ ст. туризм, за обсягом доходу, справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. У багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, валовий національний дохід складає 20-45 %, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та ін. Цей бізнес приваблює підприємців із багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності й мінімальний термін окупності витрат [16, с. 19].

Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу і визначити лідерів із залучення туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками останніх років, то на першому місці упродовж 15 років залишається Франція, прийнявши близько 80 млн. іноземних туристів, далі йдуть Іспанія, США та Італія, які в сукупності прийняли понад 150 млн. туристів. Отже, визначивши лідерів із прийому іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала сфера туризму. Проте надходження прибутків від туризму розподіляється у світі нерівномірно (рис. 6).

Рис. 6. Розподіл прибутків від туризму у світі.

Найбільша частка прибутків від туризму припадає на регіони з досить високим рівнем економічного розвитку. У наш час туристична галузь утворила 12 % світового валового внутрішнього продукту і поглинула 13 % витрат споживачів. За чисельністю працівників сфера туризму також стала однією з найбільших у світі - у ній зайнято понад 260 млн. осіб. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що сферу туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

І ще один дуже важливий фактор - вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище, який може бути безпосереднім, опосередкованим, позитивним і негативним. Позитивний вплив включає охорону й реставрацію пам'яток природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу. Негативний вплив ? це самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам'яток вандалами. Деякі види туристського відпочинку, як-от полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі й призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій.

Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 року наведено на (рис. 7).

Рис. 7. Популярні туристичні напрямки.

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО), сфера туризму активно розвиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 рази перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США [26].

При щорічному зростанні на 8 % кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. дол. Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.).

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у день. За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія. Економічна відсталість країн Східної Європи є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяги туризму між країнами Західної і Східної Європи будуть зростати в основному в напрямку зі Сходу на Захід.

Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п'ять найперспективніших видів туризму у ХХІ столітті [3, с. 118]:

1. Круїзи ? один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. На початку 1980 р. кількість “круїзних” туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині ? 10 млн., і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм ? для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний туризм ? активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам'яток культури.

4. Діловий туризм ? набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов'язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв'язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм ? за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США.

Провідні українські та зарубіжні вчені вважають, що в основі розвитку туризму лежить економічний та соціальний прогрес. Аналізуючі стан та перспективи розвитку сучасного міжнародного туризму можна виділити довготривалі чинники, що впливають на нього. А саме: економічні, науково-технічний прогрес, демографічні, соціальні, культурні, міжнародні. Ці постійно діючі чинники в певний період можуть посилюватися або послаблюватися різноманітними менш масштабними і короткочасними кон'юнктурними змінами. При цьому розвиток світового туризму показує, що для сучасного етапу характерно швидке відновлення його обсягів в несприятливій обстановці.

Отож, аналіз стану сучасного міжнародного туризму дав можливість встановити, що сьогодні туризм є однією з найбільших та динамічних галузей економіки, яка активно розвивається, має позитивну динаміку. Але для свого подальшого розвитку потребує державної підтримки, спрощення туристських формальностей, здійснення комплексних робіт по поліпшенню матеріальної бази туризму, підготовки висококваліфікованих кадрів для сфери туризму, максимального використовування інформаційних та комунікаційних технологій, проведення великомасштабних рекламних кампаній.

3.2 Включення України у світовий туристичний ринок

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери і в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрям розвитку в'їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені. Ця галузь також підтримує національні традиції, стимулює розвиток народних промислів, відродження рецептів приготування цікавих і смачних страв, вимагає збереження природи і створення сприятливих соціальних умов для свого функціонування [14, с. 212].

Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу, важливими факторами розвитку туристичної галузі є природний та історико-культурний потенціал нашої держави. Тож, туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності.

Важлива роль в організації туризму в країні належить водним об'єктам. Морські узбережжя Україні характеризуються унікальним поєднанням курортно-рекреаційних ресурсів кліматичного, бальнеологічного, ландшафтного характеру. Протяжність чорноморського узбережжя становить 1255 км, у тому числі 43 % припадає на пляжі, придатні для рекреації, і 21% - частково придатні. Температура води влітку в Чорному морі досягає +20-26 ° С, а на мілководді Азова - до +25-30°С. У країні налічується понад 73 тис. річок, протяжність 131 з них перевищує 100 км. Найбільшою річкою України і одним з її символів є могутній Дніпро, який розділяє країну на Правобережну і Лівобережну частини. На Дніпрі створено каскад великих водоймищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Каковского). Серед водних артерій слід зазначити Дністер, Десну, Південний Буг, Північний Донець, Дунай. Фонд водних об'єктів включає понад 7 тис. озер, переважно малих (лише 30 водоймищ перевищують по площі 10 км2). Найбільш привабливими у рекреаційному відношенні є лиманні озера чорноморського узбережжя (Куяльнікскій, Хаджибейський, Тилігульський лимани), мальовниче карпатське оз. Синевир.

Україна здавна славиться багатством лікувально-курортних ресурсів, включаючи можливості кліматолікування на морських (Алушта, Євпаторія, Феодосія, Ялта та ін.) і гірських (Ворохта, Яремча та ін.) курортах, а також численні родовища мінеральних вод (понад 500) і лікувальних грязей. Родовища мінеральних вод представлені в багатьох регіонах України, однак найбільш багатий цілющими джерелами захід країни: бальнеологічні курорти Трускавець, Моршин, Верховина, Немирів та ін Родовища лікувальних грязей сконцентровані на морських узбережжях (мулові) і північно-заході (торф'яні): грязьові курорти Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльник, Хаджнбейскій лиман, Керч та ін Слід особливо відзначити великі бальнеогрязьові ресурси затоки Сиваш (ропа, бруду).

Країна володіє величезним рекреаційним потенціалом розвитку оздоровчого відпочинку на узбережжях Чорного та Азовського морів, де тривалість купального сезону складає 120-140 днів. На території України понад 240 поселень мають встановлений в законодавчому порядку курортний статус, у тому числі 27 курортних міст (Ялта, Алушта, Євпаторія, Моршин, Трускавець, Хмільник) і 214 сіл, де розвиток рекреаційної діяльності носить цілеспрямований характер. Потенційні рекреаційні території, зарезервовані для туристського освоєння, займають 12,8 % площі країни.

З метою покращення ситуації у туристичній галузі було розроблено та прийнято Закон України „Про туризм” (введено в дію Постановою Верховної Ради України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР), Указ Президента України „Про основні напрями розвитку туризму в України до 2010 року” (від 10 серпня 1999 р. № 973), Указ Президента України „Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні” (від 21 лютого 2007 р. № 136), Постанову Верховної Ради України «Про внесення змін до Закону України „Про туризм”» (від 18 листопада 2003 р. № 1282-IV), Постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки” (від 29 квітня 2002 р. № 583), Постанову Кабінету Міністрів України „Про відзначення 200-ї річниці курортів Криму” (від 22 лютого 2007 р. № 693), Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження плану заходів з підготовки та проведення у 2008 році Року туризму і курортів в Україні” (від 17.10.07 № 884-р). Ці нормативні документи накреслили основні напрямки та перспективи розвитку туристичної сфери України [29].

Про особливе значення туристичної галузі свідчить і той факт, що Указом Президента України „Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні” (від 21 лютого 2007 р. № 136) 2008 рік було оголошено Роком туризму і курортів. Метою цих заходів було, зокрема, створення належних умов для розвитку сфери туризму і діяльності курортів, першочергового стимулювання в'їзного та внутрішнього туризму, розбудови сучасної туристичної інфраструктури.

Крім того, для нашої молодої незалежної держави туризм є одним із напрямків її входження до світової спільноти. Україна посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем забезпеченості природними та історико-культурними ресурсами, здатними стимулювати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів.

Курортні та рекреаційні території нашої держави становлять близько 9,1 млн. га, тобто 15% території. Експлуатаційні запаси мінеральних вод дають змогу використовувати їх в об'ємі понад 64 тисяч кубометрів на добу. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тисяч пам'яток, з них 57206 - пам'ятки археології (418 з яких національного значення), 51364 - пам'ятки історії (142), 5926 - пам'ятки монументального мистецтва (44), 16293 - пам'ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541). У нашій державі функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 мають статус національних. В Україні налічується 1230 закладів готельного господарства (загальна кількість місць - 104 тисячі), які щороку обслуговують близько 4 млн. людей (17,5% із них - іноземці). 3,3 тисячі санаторно-курортних і оздоровчих закладів загальною місткістю близько 481 тисяча ліжок щороку приймають майже 3,2 млн. відпочивальників (14% - іноземці). Наукове, методичне й кадрове забезпечення у сфері туризму та курортів здійснюють понад 130 вищих навчальних закладів (а це - тисячі майбутніх менеджерів турфірм), 4 науково-дослідні інститути Міністерства охорони здоров'я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України. У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшити число робочих місць у цій сфері.

За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, надходження від туризму до бюджетів усіх рівнів можуть становити стільки ж, скільки отримують нині країни, сумірні з Україною за туристично-рекреаційним потенціалом, - щонайменше 10 млрд. доларів. Окрім припливу коштів, туризм вирішує й чимало інших актуальних завдань: забезпечує виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій держави, сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП [16, с. 28].

Водночас, у пресі зазначають, що оцінити нинішній стан розвитку вітчизняного туристичного ринку доволі складно. З одного боку, збільшується його ємність: за даними статистики, кількість туристичних компаній і туристів постійно зростає. З іншого боку, майже немає якісних зрушень, які свідчать про освоєння нових технологій роботи й реалізації системних заходів для підвищення якості обслуговування. Плюс до усього - практично цілковита неувага держави до проблем туризму. Навіть попри те, що 2008 рік, відповідно до Указу Президента, було оголошено Роком туризму й курортів України.

Тут слід зазначити, що у пресі постійно вказують на певні проблеми розвитку туризму. Серед основних - підвищення цін, візова вакханалія деяких консульств так званих цивілізованих країн, брак кваліфікованих кадрів, недостатнє фінансування програм просування національного туристичного продукту, неефективність механізму гарантування безпеки туристів. А ще - інфляція. Темп зростання цін на туристичні продукти в півтора разу перевищує середній в економіці показник (основні чинники - підвищення вартості авіапального й проживання в готелях, як вітчизняних, так і зарубіжних).

Та попри це, факти свідчать, що останні роки були досить сприятливим для розвитку вітчизняного туристичного ринку. У міжнародному сегменті найпомітніше зростали турпотоки із сусідніх країн - Молдови, Білорусі, Польщі, Румунії та Угорщини. Правда, кількість організованих туристів при цьому зменшилася на 15%. Туристичний потік із країн ЄС зріс в основному за рахунок збільшення кількості тих, хто приїхав із Естонії, Латвії, Великобританії, Італії.

Цікава деталь: у виїзному сегменті спостерігається помітне збільшення організованого туризму. Однак основний сегмент бізнесу - внутрішній туризм: він займає три чверті ринку. При цьому фахівці вважають, що внутрішній туризм - не тільки наймасовіший, а й найскладніший. Так, побільшало пристойних місць розміщення, котрі пропонують свої послуги за розумними цінами. Так, значно зросла популярність турів вихідного дня й одноденних турів: відповідні послуги, за словами експертів, стали популярнішими разів у два. Так, з'явилося безліч нових цікавих програм, що їх виконують регіональні туроператори.

Також у нас безперервно зростає кількість потенційних туристів. Але можливості операторів обмежені, і виникають ситуації, коли турфірми не можуть задовольнити попит на туристичні послуги. Причини виникнення штучного дефіциту на турринку - обмежені можливості авіаперевізників і готельєрів: у деяких регіонах бракує місць розміщення не тільки у „високий” сезон. Буксує Україна й у вирішенні ще однієї вічної проблеми - убогий сервіс. Готелів, які мають енну кількість „зірочок”, досі мало, а деякі регіони взагалі не можуть похвалитися такими об'єктами.

3.3 Підвищення конкурентоспроможності України на світовому туристичному ринку

Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку туризму: особливе географічне положення, рельєф (Карпатські і Кримські гори), сприятливий клімат, багатство природного потенціалу (узбережжя Чорного та Азовського морів, водні й лісові ресурси), історико-культурний та туристично-рекреаційний (лікувальне болото, мінеральні води) потенціали.

Підвищення темпів розвитку та зростання ефективності роботи підприємств туристичної сфери, надання цій сфері пріоритетності супроводжується в Україні низкою проблем, вирішення яких потребує невідкладної державної підтримки та регулювання [22].

На туристичному ринку України існують такі проблеми:

- несприятливий візовий режим для в'їзного туризму;

- прогалини у регіональному регулюванні галузі туризму;

- недостатня інформаційно-рекламна діяльність щодо України за кордоном;

- податкове навантаження, що перешкоджає та відлякує потенційних інвесторів у сферу туризму;

- недостатній рівень кваліфікації персоналу, задіяного в туристичній сфері; руйнування пляжів і берегових споруд;

- масове знищення зелених насаджень парків і заповідників.

Існую чимало методів вирішення основних проблем на туристичному ринку України, але до головних методів можна віднести такі:

- сприяння зовнішньому попиту на туристичні послуги України через інвестування у матеріально-технічну базу туристичної інфраструктури;

- створення найбільш оптимальної системи використання природно-туристичних ресурсів країни;

- сприяння покращенню соціально-економічної ситуації з боку держави для створення комфортних умов для внутрішніх та зовнішніх інвесторів;

- стандартизація та сертифікація готельних послуг;

- посилення державної підтримки інвестиційної діяльності;

- активна презентаційна, рекламна позиція України за кордоном [27].

Основними пріоритетами інноваційної модернізації курортно-рекреаційного потенціалу України мають стати розвиток матеріально-технічної бази, створення умов для залучення іноземних і вітчизняних інвестиційних та кредитних коштів на реалізацію інноваційних проектів, а також перехід до застосування міжнародних (інноваційних по суті) стандартів у рекреаційному і курортному процесі. Не буде зайвою й організація контролю за встановленням і застосуванням економічно обґрунтованих цін і тарифів на послуги, що їх надають курортні установи відповідно до рівня сертифікації об'єктів.

Останнім часом, - констатують у пресі, - політики та високопоставлені чиновники стали більше приділяти уваги туризму і курортам. Цьому є кілька причин. По-перше, 2012 року Україна прийшла фінальну частину чемпіонату Європи з футболу. По-друге, виконало свою позитивну роль оголошення 2008 р. Роком туризму та курортів. Проте вітчизняна туристична сфера практично позбавлена дієвої управлінської вертикалі. У багатьох обласних адміністраціях створено управління культури й туризму. Але реальність така, що ці структури створено на базі управлінь культури. Тому основний наголос робиться на відстежування й фінансування роботи бібліотек, музеїв, театрів. А ось туризмом зазвичай реально займаються всього один або два спеціалісти. Причому найчастіше йдеться не про спеціалістів у сфері державного управління, а про знавців місцевої екскурсіонки, котрі добре знають маршрути і визначні пам'ятки, але не більше [20, с. 14].

Серед інших актуальних проблем вітчизняної туристичної галузі - складність ведення бізнесу. Внутрішній туризм, за загальним визнанням спеціалістів, потерпає через надмірну конкуренцію. Її загострює присутність на ринку турфірм із інших країн, у тому числі Росії, Білорусі, Туреччини, Єгипту, Чехії. Фірми з іноземним капіталом мають підтримку від урядів своїх країн, а деякі отримують пряме підживлення з бюджету. В Україні ж це не практикується.

Потерпає вітчизняний туризм і від браку позитивної інформації. Наприклад, вітчизняні засоби масової інформації у своїх передачах, випусках новин нерідко використовують про нашу країну сюжети негативного плану. На превеликий жаль, окремі вітчизняні ЗМІ, замість того, щоб відстоювати інтереси держави, її курортів стають тут мимоволі співучасниками, оскільки самі включаються у пошук подібних негативів.

Певні проблеми виникають, як вже зазначалося, і у важливій частині туристичної справи - у готельному господарстві. Згідно з Законом України „Про туризм”, обов'язковою для готельєрів є тільки сертифікація готельних послуг на відповідність правилам безпеки. А сертифікація на присвоєння категорії підприємству на відповідність потребам національного стандарту ДСТУ 4269 „Послуги туристичні. Класифікація готелів” (на основі пропозицій ВТО) є добровільною. Тобто, якщо при сертифікації державні органи контролю виявили невідповідність готелю тій кількості зірок, яку він заявляє, то факт такого виявлення ні до чого „винного” готельєра не зобов'яже.

Важливим чинником успішного розвитку туристичної галузі є також наявність на території держави історико-культурних пам'яток, які саме і приваблюють численних туристів. Але і тут виникають певні проблеми, пов'язані з їх збереженням та охороною. В Україні на державному обліку перебуває понад 130 тисяч історико-культурних пам'яток. Площа земель, на яких вони розташовані, становить 41,4 тисячі гектарів, з яких 1,7 тисячі гектарів перебувають під об'єктами загальнодержавного значення, 29,7 тисячі гектарів - місцевого значення. Щоправда, безліч їх досі чекає своєї черги на включення до Державного реєстру. Адже підготовка пакету облікової документації навіть звичайної пам'ятки потребує тривалого часу, а різні попередні послуги обходяться щонайменше в 5 тисяч гривень. Оскільки з фінансуванням подібних програм у нас завжди виникають проблеми, то до Державного реєстру внесено лише приблизно 10 % пам'яток від їхнього загального числа [24].

Певною рекламою культурно-історичної пам'ятки та заохочення туристів до її відвідування можна вважати включення пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Від України до Списку внесено Київський Софійський собор, Києво-Печерську лавру, ансамбль історичного центру Львова і букові праліси Карпат. Підтримання фізичного стану цих комплексів прискіпливо контролюється міжнародною спільнотою. Отже, все, що стосується будь-яких дій поблизу них, погоджується з ЮНЕСКО.

Отже, за своїм потенціалом наша країна має всі необхідні можливості для того, щоб стати туристичною державою світового рівня. Але для цього перш за все необхідно, визначити туризм як пріоритетну галузь економіки України, яка сприятиме економічному розвитку, створенню нових робочих місць, розвитку міжнародних відносин, розвитку соціальної інфраструктури території.

ВИСНОВКИ

Міжнародний туризм може розглядатися як процес, пов'язаний із наданням туристичних послуг особам за межами країни і спрямованого на задоволення їх духовних, фізичних та інших некомерційних потреб та соціально-економічний розвиток країни в цілому. Міжнародний туризм слугує покращенню міжнародних відносин та поліпшенню міждержавних фінансових операцій. Розвиток цього процесу є невід'ємною частиною розвитку світової економіки.

У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

Наша держава за 20 років свого існування досі не сформувала чіткої політики донесення до світової спільноти інформації про свої здобутки, історичну спадщину, культурну різноманітність, здійснювані соціальні реформи, цілі та задачі на майбутнє. Як результат, у пересічних громадян за кордоном уявлення про Україну формується в основному завдяки оцінкам їх власних державних діячів і міжнародних організацій та найбільше завдяки кон'юнктурним публікаціям у закордонних мас-медіа, які переважно є негативними, оскільки присвячуються резонансним чи скандальним подіям.

Ще одним аспектом важливості розвитку туристичної сфери є те, що в багатьох країнах туризм є джерелом значних надходжень до державного бюджету. В Україні цей потенціал не є повністю реалізований.

На туристичному ринку України існують такі проблеми:

- несприятливий візовий режим для в'їзного туризму;

- прогалини у регіональному регулюванні галузі туризму;

- недостатня інформаційно-рекламна діяльність щодо України за кордоном;

- податкове навантаження, що перешкоджає та відлякує потенційних інвесторів у сферу туризму;

- недостатній рівень кваліфікації персоналу, задіяного в туристичній сфері; руйнування пляжів і берегових споруд;

- масове знищення зелених насаджень парків і заповідників.

Існую чимало методів вирішення основних проблем на туристичному ринку України, але до головних методів можна віднести такі:

- сприяння зовнішньому попиту на туристичні послуги України через інвестування у матеріально-технічну базу туристичної інфраструктури;

- створення найбільш оптимальної системи використання природно-туристичних ресурсів країни;

- сприяння покращенню соціально-економічної ситуації з боку держави для створення комфортних умов для внутрішніх та зовнішніх інвесторів;

- стандартизація та сертифікація готельних послуг;

- посилення державної підтримки інвестиційної діяльності;

- активна презентаційна, рекламна позиція України за кордоном

Особливістю сучасного періоду розвитку туризму України є те, що він суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, зв'язок, торгівля, сільське господарство, будівництво, виробництво товарів народного споживання і є одним з найбільш перспективних напрямів перебудови економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артеменко В.Б. Оцінка можливостей участі України у міжнародному туризмі / В. Б. Артеменко, В. Т. Списак. -- Сер.: Економічна. -- 2013. --Вип. 26 -- С. 8-13.

2. Балабанов И.Т. Экономика туризма / И.Т. Балабанов, А.И. Балабанов. - М.: Финансы и статистика, 2009. -- 176 с.

3. Божидарнік Т.В. Міжнародний туризм: навч. посіб. / Т.В. Божидарнік, Н.В. Божидарнік, Л.В. Савош [та ін.]. - К.: Цн. учбової літератури, 2012. - 312 с.

4. Воскресенский В.Ю. Международний туризм: учеб. пособие для студентов вузов / В.Ю. Воскресенский. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 255с.

5. Гордієнко І. С. Міжнародний туризм та його розвиток в Україні / І. С. Гордієнко, О. Є. Шайда. -- Науковий вісник НЛТУ України. -- 2011. -- Вип. 21.6. -- С. 141-144.

6. Данилишин Б.М. Актуальні проблеми регіональної політики в Україні та шляхи їх розв'язання / Б.М. Данилишин, Я.Б. Олійник, В.І. Нудельман [та ін.] // Україна: географічні проблеми сталого розвитку [Текст]: зб. наук. пр.: в 4 т. Т.1. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - С. 10-19.

7. Дяченок Л. П. Економіка туристичного бізнесу / Л. П. Дяченко. -- К.: Центр навч. літ-ри, 2007. -- 224 с.

8. Кифяк В.Ф. Економічний вплив туризму на регіональний розвиток / В.Ф. Кифяк // Регіональні проблеми розвитку туризму та рекреації: Зб. наук. праць НАН України. Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2005.

9. Лавриненко Г. Формування міжнародного іміджу України в Західному світі (на прикладі Польщі) / Г. Лавриненко // Схід. - № 4 (111), 2011. - С 46-49.

10. Луцька Н. І., Криховський І. З. Маркетингова інноваційна стратегія розвитку туристичного бізнесу. Інвестиції: практика та досвід / Н. І. Луцька, І. З. Криховський. - 2012. - №6. - С. 27-30.

11. Мальська М.П. Міжнародний туризм і сфера послуг: підручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. - К.: Знання, 2008. - 661с.

12. Мальська М. П. Туристичний бізнес: теорія і практика. Навчальний посібниик / М. П. Мальська, В. В. Худо. -- К. : Центр учбової літератури, 2009. -- 424 с.

13. Москаленко М.А. Туристичний імідж України / М.А. Москаленко / Географія та туризм. - Вип.12. - К. 2011. - С. 83-87.

14. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України / В.Є. Новицький. - К.: КНЕУ, 2011. - 948 с.

15. Туризм в Україні / Статистичний збірник / Державний комітет статистики. - К., 2012.

16. Черніна І.В. Міжнародний туризм як фактор соціально-економічного розвитку України: регіональний аспект [Текст]: автореф. дис.… кандидата екон. наук / І.В. Черніна; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Донецьк: [б. в.], 2010. - 35 с.

17. Чернецька С.А. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму / С.А. Чернецька // Культура народов Причерноморья. - 2012. - №232. - С.85-88.

18. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії / Н.В. Чорненька. - К.: Атіка, 2009. - 392 с.

19. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком [Текст]: навч. посіб. / Д.М. Стеченко. - К.: Вища школа, 2000. - 245 с

20. Шикеринець В.В. Деякі аспекти розвитку етнотуризму в Україні (на місцевому рівні) / В.В. Шикеринець // Розвиток етнотуризму: проблеми та перспективи [Текст]: зб. матер. Всеукр. наук.­практ. конф. Молодих вчених (2 - 3 березня 2011 р., м. Львів) / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Львівський інститут економіки і туризму. -- Львів: ЛІЕТ, 2012. -- C. 23.

Інтернет-джерела:

21. Богуш Д. Міжнародний імідж України: проблеми і перспективи / Всеукраїнська Експертна Мережа

22. Бунтова Н.В. Стратегічні орієнтири розвитку готельного бізнесу в україні // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» [Електронний ресурс].

23. Глобальный этический кодекс туризма // [Електронний ресурс].

24. Державна програма активізації економіки на 2013-2014 рр. [Електронний ресурс].

25. Державне агентство України з туризму та курортів [Електронний ресурс].

26. Дубенюк Я. А. Розвиток світового ринку туристичних послуг: автореф. дис. канд.. економічних наук: 08.00.02 [Електронний ресурс] / Ярослава Анатоліївна Дубенюк: Донецький нац. ун-т. - Донецьк, - 2008. - 27. - укр.

27. Зубик О. Імідж України: погляд із-за меж. // [Електронний ресурс].

28. Індустрія міжнародного туризму і її розвиток в сучасних умовах. http://dinoland.co.ua

29. Концепція розвитку туризму і курортів в Україні [Електронний ресурс].

30. Країни світу. Міжнародний туризм. Україна туристична. [Електронний ресурс].

31. Міжнародний імідж України: міфи та реалії / Український центр економічних та політичних досліджень імені О.Разумкова // [Електронний ресурс].

32. Міжнародний ринок туристичних послуг України [Електронний ресурс].

33. Онисько М. Б. Міжнародний туризм: світові тенденції та українські реалії [Електронний ресурс].

34. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

35. Туризм как фактор развития отсталых и депрессивных районов [Электронный ресурс]. -

Додаток А

Ефективність міжнародного туризму

Додаток Б

Умови формування сфери міжнародного туризму в Україні

Додаток В

Конкурентоспроможність готельних послуг

Размещено на Allbest.ru