Проблеми розвитку туристичної галузі в Україні в роки незалежності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми розвитку туристичної галузі в Україні в роки незалежності

Вступ

Темою для дослідження я обрала проблеми, які на сьогоднішній день спостерігаються в розвитку туристичної галузі нашої країни. Особисто для мене вона є цікавою, оскільки в майбутньому я планую пов'язати свою діяльність з цією галуззю. Крім того, значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку країни в цілому. Приклад таких країн як Єгипет, Туреччина, Ізраїль, Таїланд, Греція, Болгарія яскраве тому підтвердження.

Міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: він є джерелом валютних надходжень для країни і засобом для забезпечення зайнятості; розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни; зі зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень його добробуту.

Становлення масового туризму в Україні через його комунікативність є також важливим чинником формування громадянського суспільства, ствердження гуманітарних цінностей. Народна дипломатія у цьому процесі більш реальна, ніж сучасні недіючі закони.

Туристичний бізнес в цілому світі - один з найперспективніших напрямків підприємництва. З початку 60-х років туризм розвивається дуже динамічно. Прибутки від нього складають десятки мільярдів доларів США. Україна також має значні рекреаційні ресурсі, що можуть виконати функцію двигуна ринкової економіки. Подолавши економічну кризу, можна реально збільшити прийом іноземних туристів у декілька разів. При реформуванні вищої освіти України доцільно використати новаторську Всесвітню декларацію вищої освіти для XXI століття, що прийнята Всесвітньою конференцією ЮНЕСКО у жовтні 1998 р. Сьогодні є реальна можливість значного підвищення наукового потенціалу в галузі туризму [4].

На жаль наша держава майже не використовує свій неабиякий туристичний потенціал. На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієї туристичної галузі. Тож у своїй роботі я прагну визначити передумови виникнення цієї проблеми в Україні, простежити за змінами, яких було досягнуто за роки незалежності та розглянути перспективи розвитку туристичної галузі у найближчому майбутньому.

1. Історія та витоки проблеми

У розвитку туристичної галузі в колишньому СРСР спостерігались як злети, так і падіння. Після закінчення Великої Вітчизняної війни поступово відроджується і туристична галузь; особливо швидко цей процес відбувався з початком «хрущовської відлиги». Тоді здійснилося становлення виїзного туризму. З 50-х років монополістами радянського туризму були: ВАТ «Інтурист», БММТ «Супутник» та ЦРТЕ ВЦРПС. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» (засноване ще у 1929 р.) мало більш як 100 відділень та агенцій по всьому СРСР, в тому числі 7 в Україні. У 1954 - 1969 рр. «Інтуристом» керував В. Анкудінов, а з 1969 р. - Герой Радянського Союзу В. Бойченко. У 80-і рр. ВАТ «Інтурист» став однією з десяти великих турфірм світу. У той час туристичні послуги отримували 3 млн іноземців та 2 млн радянських громадян щорічно. 60 % з них - це маршрути до країн «соціалістичного табору».

З 1958 р. стало діяти Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» ЦК ВЛКСМ. Тільки у 1976 - 1980 рр. традиційними обмінами делегаціями були охоплені 8,5 млн молодих людей з СРСР та іноземців, а на внутрішніх маршрутах - 10 млн людей. «Супутник» співпрацював з 514 турфірмами 84 держав. Також активно діяла і Центральна рада з туризму та екскурсій ВЦРПС (з 1936 р.). Треба підкреслити, що туристичний продукт також був заідеологізований, як і все суспільно-політичне життя у СРСР. Місця у будинках відпочинку розподіляли в першу чергу серед робітників, що мали найбільші трудові досягнення. Незважаючи на це, темпи розвитку галузі поступово зростали. Якщо у 1956 р. радянські туристи відвідали 61 країну, то у 1963 р. вже 106 країн світу. У 1964 р. СРСР відвідав 1 млн іноземців, а 900 тис. радянських громадян побувало за кордоном. За весь термін організованого туризму 50 млн радянських громадян відвідали 142 держави світу. З початку 70-х рр. при уряді УРСР створили Управління з іноземного туризму, а з 1989 р. діє Асоціація «Укрінтур». [1]

У 1964 - 1965 рр. у Києві були збудовані туристичні установи, що є кращими до сьогодення: готель «Дніпро» (на сучасній Європейській площі) та мотель-кемпінг «Пролісок» (на житомирській трасі); у 2001 р. першим у державі статут 5-зіркового отримав відреставрований готель «Україна» (збудований ще у 1908 р.).

Друга половина 1980-х рр., здавалось би, мала дати потужний поштовх для розвитку туризму, політика «перебудови», «гласності», «нового мислення» призвела до більшої відкритості радянського суспільства, але економічні негаразди звели нанівець всі гарні починання в цій сфері, туристична інфраструктура практично не оновлювалася, але активно експлуатувалася. А розпад СРСР і глибока економічна криза 90-х рр. надовго підірвали потенціал туристичної галузі в Україні.

Але утвердження України як незалежної держави після розпаду СРСР у 1991 році вимагало створення стабільної, високоефективної національної економіки, налагодження міжнародних зв'язків з країнами світу, створення відповідної інфраструктури, що є запорукою розвитку туристичної галузі. Але власну життєздатну туристичну систему України доводилось створювати на руїнах загальносоюзного туристичного комплексу СРСР. Постала проблема конкурентноздатності туристичного бізнесу на світовому ринку.

Традиційно конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становище країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для України ключові параметри конкурентноздатності товарів, підприємств і галузей формувалися у структурі внутрішніх і зовнішніх зв'язків СРСР - країни, яка на період розпаду перестала відповідати сучасним критеріям конкурентноздатності. Потенціал УСРС був досить значним, проте ефективність його реалізації була вкрай незадовільною. Крім того, складна соціально-економічна ситуація в державі, неврегульованість механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях лише погіршували ситуацію. [2]

Отже, можна виокремити ряд причин занепаду туристичної галузі України на початку 90-х років:

- Недостатній рівень розвитку безпосередньо мережі та об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам.

- Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникли насамперед з рекламою вітчизняних курортів.

- Технологічна відсталість галузі. (В Україні й на сьогоднішній день практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденного ужитку).

- Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі.

- Відставання масштабів (навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності.

Отже, не зважаючи на те, що до 1991 року рекреаційно-туристичне господарство України в єдиному рекреаційно-туристичному комплексі Радянського Союзу функціонувало задовільно, після розпаду СРСР у ньому були виявлені численні проблеми, що перешкоджали розквіту українського туризму.

2. Тенденції розвитку туризму в роки незалежності. Спроби вирішення наявних проблем

Період з 1990 до 1993 року був особливо важким для туризму в Україні. Обсяг туристичної діяльності на внутрішньому ринку зменшився в чотири рази, а кількість іноземних туристів, які відвідали Україну, зменшилась на 80%. Лише 120 тис. іноземних туристів було зареєстровано 1992 р.

Із прийняттям Верховною Радою України «Закону про туризм» (1995 р.) розпочався новий етап відродження та розвитку українського туризму. Впродовж наступних п'яти років кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 раза, а кількість іноземних туристів зросла на 19 %.

В цілому ж попри набуті за часів радянської влади традиції в організації іноземного туризму його позитивну роль у розвитку міжнародних відносин за перші 10 років існування незалежної України значною мірою було втрачено. Критичним для туристичної галузі став 1999 рік.

Головними зовнішніми чинниками, що стримували розвиток туризму в Україні, стали зумовлена млявістю економічних реформ несприятливість умов для підприємництва взагалі і туристичного зокрема, недосконалість нормативно-правового поля, зокрема правил і умов перетину кордонів іноземцями, і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму. Зазначені чинники спричинили істотне відставання України від провідних туристичних країн, вона поступово змістилася на периферію туристичних потоків (у 1999 р. її відвідали у 20 разів менше туристів, ніж Францію - найближчу до України за розмірами території і кількістю населення). [3]

Завдяки вжитим заходам у перші роки ХХІ століття було припинено негативні тенденції у розвитку туризму в Україні і надано потужного імпульсу, що відбилося на показниках діяльності галузі. Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2000 р. свідчать про припинення спаду туристської активності, який характеризував 1998 та 1999 pp. (додаток 1).

Структурні зміни в'їзного туризму свідчать про його якісне зростання: частка транзитних туристів у загальній кількості відвідань скоротилася більш як утричі (з 45,3% у 1999 р. до 13,8% у 2003 р.); набув позитивної динаміки організований туризм і за абсолютними показниками (зростання на 42%), і у структурі відвідувань (частка збільшилася на 0,5 відсотка); майже втричі більше стало приватних поїздок іноземців, що свідчить про зростання довіри до України.

Постановою від 29 квітня 2002 р. була затверджена програма розвитку туризму на 2002-2010 роки (додаток 2). Вона діяла з метою популяризації туристичних можливостей України, інформування вітчизняної та світової громадськості щодо розвитку туристично-рекреаційної сфери держави, формування іміджу України як туристичної держави, сприяння залученню іноземних туристів в Україну. В 2004 році внесено суттєві зміни до Закону України «Про туризм». [5] Проте державна підтримка розвитку туризму не завжди була дієвою. Наприклад, одним із заходів зазначеної Програми, який стосується державного регулювання туризму, було створення умов для реалізації інвестиційних проектів. Проте, як свідчать статистичні данні про загальний стан залучення іноземних інвестицій в санаторно-курортне, туристичне та готельне господарства Криму, в 2008 році (в порівнянні з 2002 роком) значно зменшились обсяги таких інвестицій (на 87%). Тобто через 6 років реалізації Програми не вдалось досягти навіть рівня 2002 року щодо їх залучення. [10]

У 2009 році до Верховної Ради було подано проект «Про агротуризм та агротуристичну діяльність». Цей законопроект повинен був регламентувати сільський туризм, який, окрім Карпат, перспективний також у Криму. Розвиток цієї галузі дозволив би «вбити двох зайців»: працевлаштувати сільське населення та поповнити бюджет. Але цей законопроект, за оцінками експертів, не сприяв розвитку сфери, а навпаки, звузив можливості сільського туризму. Наприклад, більш широке поняття «сільський туризм» у ньому замінений на «аграрний», який, на відміну від першого, не включає в себе розвиток етнокультурних напрямків, спортивних, туристичних та ін., а передбачає виключно екскурсії. Отже, схвалюючи закон, що врегульовував туристичну сферу діяльності, Верховна Рада не враховувала інтереси представників самої галузі.

Отже, як ми можемо спостерігати, непослідовність рішень та заходів, здійснюваних владою у сфері туризму, часто не сприяє її активному розвитку, а лише пригнічує його.

3. Сучасний стан проблеми

В Україні туристичний бізнес розвивається з орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися відправленням своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну, тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за рубіж.

На сьогоднішній день в галузі туризму України проблемним є неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу.

Штаб-квартира Всесвітнього економічного форуму опублікувала звіт про конкурентноздатність 139 країн світу в галузі туризму та подорожей на 2011 рік. У цьому рейтингу Україна займає лише 85 місце, опустившись, у порівнянні з 2009 роком, на вісім позицій (додаток 3) [8]

Інша невтішна статистика: за результатами досліджень в п'яти країнах - Німеччині, Іспанії, Франції, Великобританії та Італії виявилось, що 64% опитаних практично нічого не знають про Україну. [7]

Це й не дивно, адже, не зважаючи на природні багатства, якими володіє Україна, та її культурну спадщину, на сьогоднішній день існує багато проблем у туристичній галузі, з вирішенням яких не варто зволікати.

Насамперед, у засобах масової інформації активно проводиться реклама міжнародного туризму і майже відсутня реклама внутрішнього туризму, за виключенням загальновідомих зон туризму та рекреації (Криму і Карпат).

По-друге, відсутні кошти на реконструкцію пам'яток історії та архітектурного мистецтва, а залучення інвестицій гальмується через неврегульовану нормативно-законодавчу базу країни. Як відомо, значна кількість населених пунктів України - Хотин, Межиріччя, Ізяслав та інші, мають пам'ятки архітектури ХVІІ-ХVIII століття, для відновлення яких необхідні значні капіталовкладення.

По-третє, в Україні не розвинений сектор туристичної індустрії. У жодному місті України не роздаються безкоштовні буклети-путівники історико-культурних пам'яток міста. Крім того, не у всіх містах наявні такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням туризму та малою обізнаністю про різноманіття туристичних послуг.

По-четверте, різноманіттям туристичних послуг можуть похвалитися переважно міста-мільйонери, міста загальновизнаних зон рекреації та туризму (Крим, Карпати), деякі історичні та культурні центри, в той час коли в більшості міст України можна розвивати промисловий, оздоровчий та інші види туризму. Але для цього ж знову потрібні інвестиції для створення бізнес-центрів, рекреаційних зон відпочинку, які поєднували в собі пасивні та активні види відпочинку. [9]

Ніяким чином не можна зволікати і з вирішенням такої серйозної проблеми, як зміцнення берегів у місцях масового відпочинку. Надзвичайно актуальне завдання, адже за останні двадцять років ширина, приміром, 50--60-метрових євпаторійских пляжів скоротилася вдвічі, а в деяких місцях вони зникли зовсім. Вирішити цю проблему зусиллями місцевої влади, за рахунок коштів місцевих бюджетів, неможливо: для виконання берегоукріплювальних робіт на тому ж євпаторійському узбережжі необхідно 262 мільйони гривень. [6]

В Криму багато об'єктів, які донедавна були включені до найпопулярніших туристичних маршрутів, сьогодні знаходяться на межі знищення або зовсім забуті. (Наприклад, новобудова стала причиною зникнення з екскурсійних маршрутів об'єктів у центрі Судака, де поруч з Генуезькою фортецею розташовані підземні культові споруди віком близько двох тисяч років, оскільки там виріс приватний будинок). [12]

Не краща ситуація в комунальній сфері. Занедбаний технічний стан інженерної та комунальної інфраструктур у низці регіонів, дефіцит води, нерозвиненість каналізаційних мереж негативно позначаються на санітарно-епідеміологічному стані туристично-рекреаційних територій. У курортних регіонах недостатньо використовують енергозберігаючі технології, не впроваджують сучасних технологій утилізації та переробки побутових відходів.

Наша система підготовки кадрів, у цілому, не забезпечує потреб туристичної та курортної сфери у спеціалістах середньої та більш низької ланки, котрі безпосередньо обслуговують туристів. Гостро стоїть питання підвищення якості підготовки кадрів, вивчення іноземних мов, опанування необхідних практичних навичок. На жаль, бракує і цілісної системи підвищення кваліфікації спеціалістів галузі. Постає проблема - незнання іноземних мов. Приміром, іноземцям дуже складно придбати квитки, адже продавці в касах вокзалів, як правило, не знають жодної іноземної мови.

Стан транспортної інфраструктури більшості рекреаційних територій характеризується низьким рівнем розвитку єдиної транспортної мережі, пришляхового сервісу та інформаційного облаштування, незадовільним станом дорожнього покриття та безпеки дорожнього руху. У частині залізничного сполучення -- зношеністю значної частини рухомого складу, високою вартістю проїзних квитків. [6]

Усі ці чинники, безперечно, позначаються на стані і якості туристичного продукту та курортних послуг. Мало того - на них постійно наголошують іноземні туристи і різні організації як на чинниках, що стримують розвиток туризму в Україні.

4. Шляхи покращення розвитку туристичної галузі

Безумовно, для вирішення всіх окреслених проблем необхідне значне бюджетне фінансування. Слід продовжувати роботу над залученням інвестицій у створення сучасної курортної та туристичної інфраструктури як на державному, так і на регіональному рівні. При цьому закономірно, що і іноземні, і вітчизняні інвестори очікують створення сприятливого клімату та реального дієвого механізму сприяння інвестиціям. Тільки в цьому разі можна розраховувати на швидке і якісне будівництво нових та реконструкцію діючих об'єктів рекреаційного призначення та інфраструктури.

В цілому, на мою думку, існує два шляхи розвитку туристичної галузі, з яких, зважаючи на скромні бюджетні можливості України, необхідно обрати один: робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес. Якщо орієнтуватися насамперед на іноземного споживача, то необхідно розуміти, що при наявності сучасного рівня комфорту на кількох туристичних об'єктах не можна істотно змінити ситуацію в цілій державі. Отже, необхідно серйозно переглянути всю суть самого поняття туристичної послуги як такої. Але все ж я вважаю, що слід віддати перевагу другому варіанту. Звичайно, це не означає, що при цьому треба ігнорувати вигоди від міжнародного туризму. Йдеться, насамперед, про те, щоб піднятися на ноги за рахунок власних споживачів, і тоді вже, маючи відповідну базу, прагнути максимізувати свої досягнення на світовому рівні. На прес-конференції, яка відбулась 27 січня 2011 року в інформаційному агентстві УНІАН, українські туроператори вже повідомили про початок впровадження системних заходів, спрямованих на підтримку і розвиток внутрішнього туризму в Україні. [13]

Якщо ж говорити про конкретні заходи, які допоможуть поставити туристичну галузь на ноги, то, на мою думку:

- уряд повинен надавати активнішу підтримку розвитку туризму у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури;

- необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму;

- туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.

В цьому році покладено гарне починання в плані інформаційної підтримки, невдовзі Євро-2012 і Міністерство іноземних справ нарешті розпочало програму створення позитивного іміджу України під гаслом «Moving in the fast lane». [7]

5. Перспективи розвитку

Усвідомлення людиною того, що вона є громадянином не тільки своєї країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження "Tourism 2020 Vision" проголошені п'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття:

1) Пригодницький туризм. У світі залишається все менше не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.

2) Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен.

3) Екологічний туризм. Головна мета екотуризму - збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнавальні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників.

4) Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам'ятників культури. 5) Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленість до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості або тематичних парків як місць відпочинку. [1]

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США. [5]

Зважаючи на всі реалії сьогодення, хотілося б зазначити, що Україна об'єктивно має могутній туристичний потенціал, який, на жаль, використовується не дуже ефективно. Аналізуючи прогнози ВТО, можна помітити, що по всім п'яти перспективним туристичним напрямках XXI століття Україні є що запропонувати. І це не тільки традиційні туристичні маршрути до Карпат і Криму, адже при належній організації справи українське Поділля, Полісся, Подніпров'я, Приазов'я, Причорномор'я та навіть Чорнобиль можуть стати популярними туристичними регіонами.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави. туристична галузь перспективний

«Сфера туризму може приносити Україні як мінімум 7% ВВП», - за словами депутата Верховної Ради України Євгена Суслова. [17] 23--25 березня 2011 року в Міжнародному виставковому центрі відбулась XVII Міжнародна туристична виставка UІTT 2011 «Україна - Подорожі та Туризм». У своєму листі Прем'єр-міністр України Микола Азаров наголосив, що проведення виставки має велике значення для успішного проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу та подальшого розвитку туризму в Україні. [11] (додаток 4)

Дійсно, проведення в країні ігор такого масштабу - це шанс відкрити Україну Європі і світу, зробити її вже в недалекому майбутньому привабливою туристичною державою, значно збільшити турпотоки з інших країн. Адже у зв'язку з проведенням чемпіонату будуть здійснені значні грошові вкладення не лише в об'єкти розміщення гостей чемпіонату, а й у дороги, пункти харчування, підготовку спеціалістів туристичної галузі.

Також, за словами керівника української Державної служби туризму та курортів Анатолія Пахлі, в рамках підготовки до Євро-2012 було виділено пам'ятки, які представляють найбільшу історичну та культурну цінність, а також ті, які можуть бути реставровані у найближчий час. Обрані об'єкти були включені до переліку туристичних маршрутів Євро-2012, а отже, будуть реставровані та пристосовані до відвідування. [14] Що цікаво, до цього часу в Україні не було жодної системи таких маршрутів.

Більше того, Президент України Віктор Янукович ініціював проведення зимових Олімпійських ігор 2022 року в Карпатах (у м. Львові). Президент підкреслив необхідність подальшого ефективного розвитку туристичної інфраструктури в «Буковелі» (Карпати), створення відповідних мотивацій для учасників цієї сфери. [15]

За право проведення ігор Львів змагатиметься з такими містами як Барселона, Берн, Квебек, Закопане та ін. [16] Обрання Львова столицею Олімпіади-2022 стало б визначною подією, яка б стимулювала розвиток туризму України, адже Олімпіада - не тільки престиж країни, яка дійсно має величезний потенціал, прекрасні природні ресурси для проведення Ігор. Це величезний стимул до розвитку, до реалізації потенціалу - економічного та туристичного.

Отже, на даний момент в Україні існують усі передумови для становлення та подальшого розвитку туристичного обслуговування як потужної галузі, що матиме позитивний вплив на економіку країни.

Висновки

Отже, ослаблення туристичної галузі України пов'язане з розпадом СРСР, адже вона більше не мала змоги функціонувати як складова частина загальносоюзного сектору. Для того, щоб поставити її на ноги, необхідні були заходи з боку держави, які б стимулювали її активний розвиток: забезпечення інфраструктури, капіталовкладення в облаштування туристичних центрів та їх популяризацію. Натомість, незацікавленість управлінської верхівки у підтримці туристичного бізнесу та непослідовність державних розпоряджень і їх виконань стали причиною сьогоднішнього стану речей: Україна, попри свої природні та культурні багатства, залишається в тіні Західної Європи, яка на даний момент є найпопулярнішим центром туристичних послуг.

Але, зважаючи на перспективи, які в найближчі роки відкриваються перед нашою країною, не можна ставити на цьому крапку. Саме зараз відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє українського туризму, коли з'ясовується, чи стане туризм однією з вагомих статей доходу у державному бюджеті, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в політику розвитку туризму. Аби досягти успіху, слід докласти загальних зусиль до розв'язання проблеми. Це мають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів, необхідно нормалізувати стан транспортної інфраструктури, комунальної сфери, забезпечити утримання історичних та культурних пам'яток в належному стані, покращити систему підготовки кадрів.

Cьогодні можна говорити про деяке покращення загальної ситуації. Туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а, отже, і життя народу України в цілому.

Список використаних джерел інформації

1) Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги-ХХІ. - 2003. - 300 с.

2) Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності. - К.: Грамота. - 2006. - 264 с.

3) Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. - К.: Вища школа. - 2002. - 195 с.

4) Всемирная декларация о высшем образовании для XXI века: подходы и практические меры alma mater // Вестник высшей школы. - 1999. - № 3.

5) Закон України «Про туризм». - Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2004, № 13. - с. 180

5) Журнал Всемирной туристической организации «Туристический барометр» (UNWTO World Tourism Barometer). - 2010, № 1. - с. 57.

6) Борис Дейч. Що маємо - не бережемо… - тижневик «Дзеркало тижня», 14.04.2007.

7)Екатерина Студлень. Бренд в вышиванке. - газета «Сегодня», 25.03.2011.

8) Ирина Ковальчук. Зазывать туристов можем гигиеной. - газета «Сегодня», 10.03.2011.

9) Меліхова А. О., Любіцева О. О. Туризм в Україні: проблеми, перспективи розвитку. - Матеріали наукової конференції "Молоді науковці - географічній науці". - Київ, 27 -28 жовтня 2006.

10) Всеукраїнська експертна мережа

http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=52592

11) http://www.uitt-kiev.com/ru/press-centre/news/?view=2792

12) http://ridnaua.org/p/u-krymu-chyslenni-pamyatky-istoriji-pid-pryvatnoyu-zabudovoyu/

13) http://www.ukrtourism.com/news_turizm/31-1-2011_8-35_12_1.html

14) http://prohotelia.com.ua/2009/09/анатолий-пахля-«евро-2012-станет-серьезн/

15) http://www.rbc.ua/rus/top/show/v-yanukovich-predlagaet-provesti-zimnie-olimpiyskie-igry-27052010153800

16) http://ru.wikipedia.org/wiki/Зимние_Олимпийские_игры_2022

17) http://vsenovosti.in.ua/news/039685

Размещено на Allbest.ru