Розробка екскурсії на тему "Героїчні сторінки історії Макіївки"

Це, дійсно, була велика перемога. Ворог залізною хваткою тримався за край вугілля й металу. У нього був час звести кілька ліній зміцнень. Оборону на березі Миуса німецьке командування вважало неприступної. Війська Південного фронту двічі неї проривали - у липні й серпні 1943 року, двічі довелося відбивати атаки танкових дивізій вермахту, перекинених з-під Бєлгорода й навіть Криму. Радянські війська завзято просувалися вперед. Але тепер на їхньому шляху була сильно укріплена й пануюча висота, прозвана в народі Саур - Могилою. Кілька днів тривали запеклі бої. Але от і над нею здійнялися червоні прапори. Дорога на Донбас нашим військам була відкрита. 6 вересня звільнили Макіївку, 8-го - Сталино. У той день Москва салютувала доблесним військам, і ця дата стала офіційним Днем звільнення Донбасу. Перемога в тих боях дісталася дорогою ціною.

Братські могили, монументи, пам'ятники й обеліски полеглим воїнам стали для нас святими місцями. Увічнено пам'ять про визволителів й у назвах вулиць, площ. У нас є бульвар 8 Вересня. Крім цього, є площа "Гвардійська".

От ми наблизилися до кінцевого пункту нашої екскурсії по місцях бойової слави Макіївки - площі "Гвардійської".

Макіївку, як відомо, звільняли сім дивізій. На честь однієї з них і назвали так площу. От рядка з рішення виконкому міськради від 3 вересня 1973 року: "На відзначення 30-річчя звільнення Донбасу й міста Макіївки від німецько-фашистських загарбників і на честь 54-й гвардійської стрілецької Макіївської дивізії привласнити найменування "Гвардійська" площі, утвореної перетинанням проспекту Леніна й бульвару 8 Вересня".

А незабаром сюди прийшли будівельники й стали готовити постамент для пам'ятного знаряддя 54-й дивізії. Перш ніж ви оглянете пам'ятне знаряддя - пушку ЗИС-3, хотілося б кілька слів сказати про історію створення цього пам'ятника.

На меморіальних плитах увічнені імена загиблих воїнів 320-й стрілецької дивізії, що понесла більші втрати при вигнанні ворога з Макіївки.

Пам'ятне знаряддя було встановлено на площі Гвардійської в 1973 році. На щиті гармати зображений гвардійський значок, ордена Леніна, Червоного Прапора, Суворова 2-й ступеня, Кутузова 2-й ступеня.

На фасаді постаменту розташована дошка з текстом: "Пам'ятне знаряддя встановлене на честь воїнів 54-й гвардійської стрілецької Макіївської ордена Леніна Червонопрапорної орденів Суворова й Кутузова дивізії, що звільняла наше місто від німецько-фашистських загарбників". З боків постаменту розташовані дошки з текстом: "Шлях бойової слави дивізії. Сформована в місті Калязине Калінінської області влітку 1942 року. Бойове хрещення одержала в Сталінграді. Брала участь у боях за Донбас, Миколаїв, Мінськ, Берлін ".

Потрібно віддати належне ініціаторам і виконавцям шляхетної справи по увековечиванию пам'яті визволителів - установці пам'ятного знаряддя й плит з іменами загиблих воїнів. Це - колишній перший секретар горкома партії Анатолій Ночевкин, невтомний краєзнавець-дослідник Микола Колодяжный, ветеран 320-й дивізії Павло Передереев, голова ради ветеранів Кировского району Петро Гончарів і колишній голова райради Тимофій Демченко, керівники ряду підприємств й організацій міста. Усе далі йдуть в історію роки героїчної боротьби радянського народу з німецько-фашистськими загарбниками, але пам'ять про цей великий подвиг живе в серцях вдячних поколінь, наповнює теплом мужні душі учасників Великої Вітчизняної війни.

Висновки за текстом

Дорогі друзі! На цьому ми закінчуємо огляд основних пам'ятних місць міста Макіївки, які були передбачені планом екскурсії. Наша фірма пропонує великий вибір цікавих екскурсій. Ми будемо ради вас бачити ще раз як наших клієнтів.

екскурсія маршрут експонат

3. Розробка технологічної карти екскурсії

3.1 Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

Методичні прийоми показу організують спостереження об'єкта й дозволяють виділити його з навколишнього середовища. Вони підрозділяються на кілька груп залежно від їхнього призначення.

Попередній огляд використається на початку спостереження об'єкта. Існують два варіанти цього прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це таке-те пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим екскурсантам пропонується самостійно провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод націлює увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість:

- скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися розглянуті події;

- представити даний об'єкт у природній обстановці;

- дати певну оцінку об'єкту;

- одержати подання про його природне оточення.

У другому варіанті прийому попереднього огляду початком служить коротке вступне слово екскурсовода, у якому він орієнтує групу на те, що саме варто побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості й конкретні особливості рекомендується при цьому виявити.

Панорамний показ дозволяє спостерігати вид місцевості. Для цього прийому можна використати вежі, дзвіниці, мости й інші високі крапки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. З метою активізації сприйняття панорамної картини необхідно виявити в ній композиційний центр і звернути на нього увага екскурсантів. Також для розкриття теми потрібно вказати ті об'єкти, які цьому сприяють, і перейти від загального до частки.

Даний прийом використається в екскурсіях по Святогорью, на Саур-Могилу й т.д.

Зорова реконструкція (відновлення). Термін "реконструкція" означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по залишкам або письмовим джерелам. Сутність даного прийому полягає в тім, що шляхом словесного опису відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Екскурсовод при цьому опирається на зорові враження екскурсантів. Такий прийом широко використається при показі пам'ятних місць, де проходили, наприклад, військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди можна віднести місця, які пов'язані з життям державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників.

Завдання даного прийому - надати екскурсантам можливість зрительно відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження, історична подія в їхньому первісному виді. Якщо будинок перетворився в руїни (внаслідок війни, землетрусу, часу), зробити його зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають уцілілі частини й деталі. Якщо ж будівля зовсім не збереглася, рятуйте ! наочні приладдя "портфеля екскурсовода" (фотографії об'єкта, малюнки, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, у якій відбувалися події).

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Його компетентність дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але й дати зорове подання про нього.

Зоровий монтаж є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, становить потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі використаються фотографії, креслення, малюнки.

Локалізація відіграє важливу роль у конкретизації подій. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їхні погляди в межах даної конкретної території саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу передбачається перехід від загального до частки. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший у країні трактор").

Прийом локалізації жадає від екскурсовода точності відтворення історичної події й часто сполучається із прийомом реконструкції. Використання даного прийому викликає в екскурсантів почуття причетності до подій, робить сильний емоційний вплив й одержало образну назву "влада місця". Найчастіше прийом використається в екскурсіях на історичні й воєнно-історичні теми.

Абстрагування передбачає уявне виділення частин із цілого для наступного глибокого спостереження. Воно може бути побудоване на спостереженні одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, однієї із частин будинку (поверху, балкона, колонади) при відволіканні від інших частин, які менш істотні при розкритті теми. Дуже часто застосовується в екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми.

Порівняння. В екскурсійній методиці використаються різні види цього прийому: зорове, словесне, порівняння зрительно сприйманого об'єкта з подумки реконструируемым або показаним раніше. Прийом побудований на зоровому зіставленні різних об'єктів або частин одного об'єкта, що перебувають у поле зору екскурсантів. При цьому рівняються об'єкти, як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляді.

Використання предметів зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стін, ширину вулиці), скоротити кількість цифр у розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, затрачуване на пояснення.

Одне із завдань даного методичного прийому - виявити характерні риси, особливості об'єкта, показати його оригінальність, неповторність. Підводячи підсумки "спостереження", екскурсовод називає подібні або відмінні елементи порівнюваних об'єктів.

Наприклад, в оглядовій екскурсії по м. Донецькові, демонструючи копію пальми Мерцалова, що зображена на гербі Донецької області, екскурсовод пропонує зрівняти даний об'єкт із рослиною пальми, виявляючи загальні й відмітні риси.

Інтеграція (возз'єднання). Прийом побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Показуючи будинок, спорудження, екскурсовод іде шляхом об'єднання різних сторін, деталей, властивостей. Прийом не викликає труднощів, тому що кожна людина починає пізнання навколишнього світу з вивчення одиничних предметів.

Може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожен будинок окремо , потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, і на заключному етапі група спостерігає ансамбль як єдність декількох будинків.

Зорова аналогія. Прийом більше складний, чим зорове порівняння, тому що завдання екскурсовода - залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті подання про зовнішній вигляд подібного об'єкта. При цьому в кожного екскурсанта може бути своя аналогія. Даний прийом іноді називають ще прийомом асоціації. Особливо часто він будується на асоціації по подібності. Рідше використаються асоціації по протилежності.

Перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переводять погляд на інший об'єкт (наприклад, з будинку, побудованого на початку ІX в., на нинішній багатоповерховий будинок). Присутність контрастів збагачує новими враженнями.

Показ меморіальної дошки. При наявності її на екскурсійному об'єкті екскурсоводові варто почати з аналізу об'єкта й розповіді про події, з ним зв'язаних. Тільки після цього увагу обертають на меморіальну дошку. Якщо вона добре видна екскурсантам, екскурсоводові не слід читати підпис на ній.

У випадку якщо об'єкт, про яке мова йде, не збереглася й меморіальна дошка встановлена на будинку (спорудженні, меморіалі), спорудженому на місці, де відбувалися події, висвітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки. Наприклад, на екскурсії в Ясну галявину розповідь про життя Л.Н. Толстого доречно почати з показу меморіального напису на камені, де перебував будинок, у якому народився письменник. У тематичній екскурсії "Донецьк літературний" при розповіді про В. Стусе й університет, у якому він учився, можна продемонструвати меморіальну дошку на будинку корпуса філологічного факультету. При цьому читати напис не треба, але можна звернути увагу на оригінальність меморіальної дошки, зрівнявши її з іншими, раніше побаченими.

"Портфель екскурсовода". Заповнити відсутній зоровий ряд або більш конкретно сприйняти екскурсійний об'єкт і пов'язані з ним події допомагають наочні приладдя. Вони не повинні підмінювати зоровий матеріал, якому можна побачити на екскурсії. Наочні приладдя - це додаткове джерело знань про об'єкт і події, пов'язаних з ним; вони особливо необхідні при огляді й реконструкції пам'ятних місць, об'єктів, де відбувалися історичні події. "Портфель екскурсовода" широко застосовується в оглядових і тематичних екскурсіях.

Як і показ, розповідь має власні прийоми, використання яких допомагає найбільше повно розкрити тему екскурсії.

Екскурсійна довідка широко використається при огляді об'єктів, коли вихід з автобуса не передбачений. Це стислий виклад фактичного матеріалу про об'єкт або події. У довідці повідомляються тільки основні дані про об'єкт: дата будівлі, автори, розміри. Довідки часто застосовуються в оглядовій і заміській історико-краєзнавчій екскурсіях. У тематичних екскурсіях довідки даються тільки про об'єкти, що стосується теми. Цей прийом використається в сполученні із прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані. При огляді додаткових об'єктів довідка використається самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство з об'єктом. По своєму змісті й побудові даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.

Опис. З його допомогою можна правильно відбити об'єкт у свідомості екскурсантів. Для цього прийому характерні точність, конкретність, виклад характерних рис, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта.

Опис може ставитися не тільки до об'єктів, але й до подій. Образний опис події дозволяє екскурсантам представити, як воно відбувалося. Даний прийом носить у цьому випадку підлеглий характер, з'єднуючись із методичним прийомом зорової реконструкції.

В автобусних екскурсіях прийом опису використається у всіх чотирьох видах показу.

Характеристика. Прийом побудований на визначенні відмітних властивостей й якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна характеристика об'єктів й "діючих" в екскурсії осіб.

На відміну від прийому опису прийом характеристики являє собою перерахування властивостей й особливостей, сукупність яких дає найбільш повне подання про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його сутність. При цьому об'єкт займе своє місце в ряді інших подібних по характеристиці об'єктів або, навпаки, характеристика його властивостей покаже відмінність від інших об'єктів.

Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу. Від прийому опису прийом характеристики відрізняється тим, що дається оцінка якісних сторін об'єкта, таких як пізнавальна цінність, художні вартості, оригінальність авторського рішення, виразність і т.д. От приклад характеристики пам'ятника "Легендарна тачанка" (спорудженого в степу, неподалік від Каховки Херсонської обл.), у якій сполучається зрительно сприйманий опис об'єкта з його оцінкою: "...У стрімкому пориві мчить тачанку четвірка розпаленілих скаженою скачкою коней. Подавшись уперед, підганяє їхній їздовий. Викидаючи вогонь, несамовито трясеться "максим" у руках молодого кулеметника. Усе тут пронизано невтримною динамікою, романтичним пафосом".

Пояснення - форма викладу матеріалу, коли в розповіді розкриваються сутність і причини явища, події. Найбільше часто цей прийом використається у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де відбиваються внутрішні зв'язки процесів й явищ. Прийом характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює зміст зображеного художником у картині, у монументальній скульптурі. В архітектурній екскурсії виявляються особливості конструкції будинку, характерні риси цілого ансамблю.

Коментування. Даний методичний прийом використається екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'ясняє зміст події або задум автора пам'ятника історії й культури.

В екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми прийом використається у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будинку, його конструкції, особливостях інженерних споруджень. Характерний для показу експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

У виробничих екскурсіях застосовується при показі конвеєра, що рухається, роботи машин, механізмів, будівельних і реставраційних робіт, а також у природознавчих екскурсіях - під час спостереження за окремими природними явищами. Приклад: на тематичній екскурсії "Донецьк - столиця шахтарського краю" при відвідуванні шахти коментується робота скіпового підйому.

Репортаж. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію або явище, очевидцями яких є екскурсанти. Прийом ефективний тільки тоді, коли об'єкт показується в розвитку. Складність застосування полягає в тому, що розповідь у значній частині не готується заздалегідь, не входить цілком в індивідуальний текст, а носить характер імпровізації й жадає від екскурсовода зробленої чіткості у викладі матеріалу.

Цитування. До даного прийому прибігають із метою:

підтвердження думки;

яскравого й переконливого вираження думки;

збереження особливостей мови й колориту певного історичного періоду часу;

відтворення картини події й ознайомлення із чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на автора).

Цитата в екскурсії спрямована на те, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зрительно сприйманої інформації. У тексті екскурсії у вигляді цитат використаються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективне цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

У ряді випадків цитати застосовуються й в інших прийомах (наприклад, у зоровій реконструкції, літературному монтажі, посиланнях на очевидців). У деяких екскурсіях на основі прийому цитування використається пряма мова. При цьому ставиться завдання - зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особистостями, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витримок з мемуарів.

Прийом уживається, коли цитируемый уривок збігається з конкретним екскурсійним об'єктом і доповнює враження екскурсантів. Наприклад: в екскурсії "Донецьк літературний" застосовується цитування уривка з вірша Т.Г. Шевченко "Заповіт" при показі пам'ятника письменника.

Цитата, наведена до місця й вчасно , надає авторитетність і вагомість висловленням екскурсовода, однак зловживати ними не треба.

Питання й відповіді. Суть прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їхньої активізації. Б?льшая частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Розрізняються питання:

1) на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

2) риторичного характеру, що представляють собою твердження чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;

3) задані екскурсоводом екскурсантам, що загострюють увагу останніх на змісті екскурсії, що вносять деяку розрядку й сприяють з'ясування підтеми.

Посилання на очевидців. У цьому випадку екскурсовод посилається на неживі предмети. Наприклад, в екскурсії по території пам'ятника природи "Дружковские скам'янілі дерева" можна сказати, що ці дерева бачили динозаврів.

У розповіді про події більше близьких (наприклад, військових подіях у Святогорье) екскурсовод може послатися на таких очевидців, як місцеві жителі.

Завдання. Прийом використається в розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його звертанні до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник так названий". Подібне питання не припускає, що учасник екскурсії відразу виконує це завдання. Прийом націлює увагу, визначає ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння.

Новизна матеріалу. Прийом полягає в тому, що в ході розповіді повідомляються тільки факти й приклади, невідомі екскурсантам.

Літературний монтаж. Розповідь будується на певному наборі уривків з різних літературних творів. Деякі уривки значні по своєму розмірі (п'ятнадцять-двадцять рядків машинописного тексту). Наприклад, літературні твори використаються в заходах шкільного характеру й дошкільного: ранки, святкові виступи.

Застосування документів у виступі додає точність і вірогідність інформації, що пролунала раніше, наприклад, дуже важливо підтвердити або уточнити сказане. Спогаду в літературному монтажі відіграють більшу роль, тому що вони зацікавлюють утомленого слухача.

Статті, опубліковані в періодичній пресі, у розповіді можуть служити доповненням до підготовленої мови, вони дають подання про існуючі думки по тій або іншій темі, який присвячений текст. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних питань підтеми.

Даний прийом дозволяє відтворити картину подій. Використання його екскурсоводом засновано на "перетворенні" одного виду мистецтва (словесного) в іншій (образотворчий). Тому для літературного монтажу творцям тексту екскурсії потрібно підбирати тільки такі уривки, які дозволять екскурсантам побачити картину подій, зображених у добутках або відбитих у документах, зрительно представити те, про що мова йде на екскурсії.

Монтаж робить сильний емоційний вплив на екскурсантів, але доступний не кожному екскурсоводові, тому що жадає від його глибокого знання літератури, історії, бездоганного смаку й артистичних здатностей.

Співучасть. За допомогою, наприклад, такого обігу: "Уявіть собі, що ми з вами перебуваємо на цьому полі під час настання фашистських військ" - екскурсовод допомагає екскурсантам представити себе учасниками події.

Дискусійна ситуація. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває у своїй розповіді таке положення, що викликає дискусійну ситуацію. Прийом дає можливість у частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанта. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

Сталкивание суперечливих версій. Використається в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, твердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (ріки, озера, місцевості).

Персоніфікація. За допомогою розповіді про окремі епізоди з життя конкретної людини подумки створюється його образ.

Проблемна ситуація. Прийом полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує їх задуматися й спонукує знайти правильну відповідь на задані питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.

Проблемне питання, уміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтеми. Наприклад, під'їжджаючи до м. Покриву, екскурсовод говорить: "Зараз на нашому шляху буде останнє місто Владимирської області Покрив. Покрив... Вдумайтеся в його назву. Адже це одне із християнських свят, уведений тут, на північному сході Русі, ще Андрієм Боголюбским. Чому ж місто називається так..."? Екскурсанти замислюються. Після хвилинного мовчання відповідає сам екскурсовод.

Відступ. У ході екскурсії в екскурсантів може нагромадитися утома. Зняти її можна, відступивши на час від теми: прочитати вірш, привести приклад із власного досвіду. Однак, щоб додати складної інформації невимушений характер, не можна зводити справа до жартів, анекдотам серед серйозного викладу матеріалу.

Індукція. Прийом застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від часток (одиничних) випадків і фактів до загальної картини, загальним висновкам, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруджень. Наприклад, охарактеризувавши одну зі скульптур, що прикрашають Анічков міст через ріку Фонтанку в Санкт-Петербурзі, екскурсовод переходить до характеристики прикрас моста в цілому, розглядаючи весь художній ансамбль.

У розповіді використається також методичний прийом дедукції як спосіб міркування при переході від загального до частки. У ряді випадків обоє ці прийому використаються при показі одного об'єкта. Кожний з них застосовується як взаємне доповнення. Наприклад, доречно застосувати прийом дедукції при показі панорами міста.

Клімактеричний прийом припускає такий виклад екскурсійного матеріалу, коли спочатку повідомляються менш цікаві й малозначні факти й аргументи, потім - більше значні й, нарешті, - самі цікаві. Така послідовність, на думку прихильників цього прийому, сприяє наростанню інтересу екскурсантів до розповіді.

Антиклімактеричний прийом полягає в тому, що виклад матеріалу в розповіді починається з найцікавіших фактів і прикладів. Інтерес до теми, розбуджений в екскурсантів на початку заходу, дозволяє надалі успішно ознайомити їх з менш цікавим матеріалом.

В екскурсіях клімактеричний й антиклімактеричний прийоми варто розглядати як форми викладу матеріалу, як структурні особливості побудови розповіді. До показу пропоновані прийоми не мають відносини, оскільки послідовність демонстрації об'єктів визначається не ступенем їхньої значимості, а тим місцем на маршруті, що кожному з них виділяється з метою повного й логічного висвітлення теми.

3.2 Вибір техніки проведення екскурсії

Ефективність екскурсії залежить не тільки від методики, але й від техніки її проведення. До техніки ведення пред'являється ряд вимог, у число яких входять: правильна організація екскурсантів при знайомстві із групою, розміщення групи в об'єкта, дотримання часу, відведеного на екскурсію. При транспортній екскурсії до цих вимог додаються організація виходу групи із транспортного засобу й повернення в нього, використання мікрофона, місце екскурсовода в автобусі.

Екскурсовод, увійшовши в автобус, знайомить із групою. Він здоровається із присутніми, називає своє прізвище, ім'я, по батькові, екскурсійну установу, що він представляє, знайомить екскурсантів з водієм автобуса, тобто починає екскурсію вступом.

Важливо, щоб із самого початку екскурсовод підкорив свої дії сталим правилам спілкування із групою. Він не відразу починає говорити. Виникає пауза, що триває десять - двадцять секунд. Відбувається перше знайомство, від нього багато в чому залежать подальші контакти екскурсовода із групою. Екскурсанти поступово з, всідаються, їхня увага перемикається на екскурсовода. Екскурсанти оцінюють, на що здатно екскурсовода, а останній, у свою чергу, думає про те, як зацікавити цих людей, як залучити їхня увага до теми.

При розробці екскурсії, як правило, визначається кілька варіантів розміщення групи для спостереження екскурсійного об'єкта. Робиться це на той випадок, коли обране місце зайняте іншою групою або коли, наприклад, сонце світить в очі, заважаючи оглядати об'єкт. Бувають й інші причини, що перешкоджають використанню рекомендованого місця. У жаркий час ураховуються можливості для розташування груп у тіні. На випадок дощу з варіант розміщення екскурсантів під дахом, під кроною дерев. В окремих випадках методика вимагає, щоб для огляду об'єкта було обрано кілька крапок: далека, якщо об'єкт показується разом з навколишнім середовищем або іншими об'єктами; ближня, якщо аналізуються окремі деталі будинку, спорудження, місцевості, об'єкта природи. Ці особливості відбиваються в графі "Організовані вказівки технологічної карти". Кожен екскурсовод уважно вивчає вказівки й до виходу із групою на маршрут уточнює питання, пов'язані з розміщенням групи для спостереження об'єктів. Варто також забезпечити безпека екскурсантів при огляді об'єктів і при переході через автомагістралі.

При одночасному розташуванні декількох груп в одного об'єкта між ними повинне бути збережене така відстань, щоб один екскурсовод своєю розповіддю не заважав іншому, щоб одна група не заслоняла інший об'єкт спостереження. Відомі труднощі при дотриманні цієї умови викликає розміщення груп для показу музейної експозиції.

Місце екскурсовода - у центрі групи, кілька людей ідуть спереду, трохи - поруч, інші - за. Важливо, щоб група не розтягувалася: відстань між її головною частиною й тими, хто йде останніми, не повинне перевищувати 5-7 метрів. Екскурсоводові необхідно домагатися, щоб при пересуванні групи на маршруті не порушувалася її цілісність. При розтягнутості групи не всі почують розповідь екскурсовода, його пояснення й логічних переходів, які викладаються в шляху. Досвідчені екскурсоводи вміло керують пересуванням на маршруті.

Темп руху групи залежить від її складу (діти, молодь, середній вік, люди похилого віку), від рельєфу місцевості (підйом у гору, неупорядженості дороги, подолання канав), наявності небезпечних зон (наприклад, у працюючих цехах і т.д.).

У пішохідній екскурсії темп руху екскурсантів повільний, неквапливий, тому що об'єкти показу розташовані поруч один з одним.

Більш складно встановити необхідний темп руху групи в автобусній екскурсії. Тут, уийшовши з автобуса, екскурсовод починає рух не відразу, особливо якщо об'єкт розташований на відстані. Він дає з більшості екскурсантів вийти з автобуса й потім, не кваплячись, але й не занадто повільно, на чолі групи направляється до мети. Підійшовши до об'єкта, він починає свою розповідь лише після того, як збереться вся група.

Екскурсовод керує пересуванням екскурсантів й у ході їхньої самостійної роботи на маршруті. Екскурсанти обходять навколо об'єкта, щоб самостійно прочитати напис на ньому, увійти усередину його, побачити своєрідні риси архітектури. Вони піднімаються на пагорб, щоб визначити його висоту, піднімаються на дзвіницю, мінарет, щоб переконатися в незвичайному "кроці" щаблів крутих сходів, спускаються в кріпосний рів для встановлення його глибини й т.д. Ці пересування екскурсантів збагачують їхньою додатковою інформацією й новими враженнями, дають можливість відчути неповторні риси об'єктів, особливості подій, яким присвячена екскурсія.

Крім питань, які задає екскурсовод у ході розповіді, в екскурсійній практиці існують питання екскурсантів. Саме ця група питань має відношення до техніки ведення екскурсій, інші пов'язані з методикою проведення.

Головне правило роботи з питаннями екскурсантів - не слід переривати розповідь і давати негайна відповідь на них. Це розсіює увагу й відволікає від сприйняття теми, тому що не всіх у групі хвилюють дані питання. Відповідати на питання краще по закінченні екскурсії. Зміст відповідей не повинне носити дискусійний характер, тобто викликати в екскурсантів бажання посперечатися, продовжити тему, порушену в питанні.

Проінформувати екскурсантів про порядок роботи з їхніми питаннями треба обов'язково на початку екскурсії, у вступному слові.

Останнім часом під впливом західних технологій виникає новий вид екскурсій, у яких є певна тема, але відсутній заздалегідь підготовлений текст, вся вона будується на відповідях на питання. Ефективні вони лише в тому випадку, коли група дуже однорідна по своєму складі: люди одного віку, однієї професії, соціального стану, національності. Від екскурсовода при цьому потрібне зроблене володіння матеріалом.

Екскурсовод не може й не повинен говорити безупинно. Між окремими частинами розповіді, розповіддю й екскурсійною довідкою в шляху існують паузи:

значеннєві, коли час перерв використається людьми для обмірковування того, що вони почули від екскурсовода й побачили, для закріплення фактичного матеріалу в пам'яті, формулювання своїх висновків. Важливо, щоб у кожного об'єкта екскурсанти мали вільне від показу й розповіді час для самостійного огляду;

для короткочасного відпочинку екскурсовода й екскурсантів.

При використанні технічних засобів обов'язковою умовою є наявність і справність відтворюючої техніки. У сучасних автобусах є всі умови для цього, не говорячи про музеї. Важливо заздалегідь перевірити справність апаратур, наявність необхідних записів, забезпечити чутність для всіх учасників екскурсії. Екскурсовод повинен уміти користуватися даними апаратурами.

При виготовленні образотворчих наочних приладдя потрібно дотримувати певних вимог. Вони повинні бути чіткими, ясними, акуратно виконаними. Їхні розміри повинні становити 18?24 або 24?30 див, для того щоб екскурсанти, не встаючи зі своїх місць (якщо показ іде в автобусі), могли розглянути їх без зусиль.

Використання природних експонатів добре доповнює, наприклад, природознавчі екскурсії. Так, у Ялті на екскурсії в Никитский ботанічний сад, даючи характеристику рідких порід дерев, екскурсовод показує спилы, на яких добре видний колір і гарний малюнок деревини. Говорячи про те, що самшит дуже повільно росте, пропонує екскурсантам підрахувати річні кільця, які зливаються в єдине ціле. Це підтверджує розповідь екскурсовода, роблячи його більше яскравим, переконливим. Можна даний прийом використати й для активізації екскурсантів.

При проведенні екскурсій категорично забороняється рвати рослини, які необхідні під час бесіди. Весь матеріал потрібно підібрати заздалегідь, а на екскурсії тільки демонструвати його.

Експонати "портфеля екскурсовода" можна передати в руки екскурсантів для більше докладного ознайомлення. Однак спочатку екскурсовод показує експонат всій групі. Робити це потрібно, тримаючи експонат на рівні голови в піднятій руці. При цьому не можна розглядати його, щоб в екскурсантів не створилося враження, що екскурсовод сам уперше бачить його.

Для зручності кожен експонат нумерується. Номер визначає послідовність демонстрації. Кількість наочних приладдя не повинне бути більшим, їхній показ необхідно органічно сполучати з розповіддю й показом.

Помилкою багатьох починаючих екскурсоводів є прагнення помістити в "портфель екскурсовода" якнайбільше експонатів. Этого не варто робити, тому що варто включати тільки ті наочні приладдя, на яких зображені втрачені будинки, спорудження або фотографії.

Уміння укластися у відведений час приходить до екскурсовода з досвідом. Для цього потрібні тренування, у тому числі й проведення екскурсії з годинниками в руках. Корисно, якщо при цьому буде ще один учасник. Хронометраж з урахуванням зауважень що прослуховує допомагає екскурсоводові забрати з екскурсії все зайве й укластися в часі.

Нерідко тривалість екскурсії скорочується по не залежним від екскурсовода причинам: несвоєчасно поданий групі сніданок, запізнення автобуса. У таких ситуаціях варто зберегти все головне, скорочуючи другорядні підтеми. Зміст основної підтеми необхідно давати в повному обсязі.

При проведенні транспортної екскурсії, особливо автобусної, дуже важливо знайти загальну мову з водієм. Під час руху й на стоянках він виконує вказівки екскурсовода, якщо вони не суперечать правилам дорожнього руху й програмі маршруту. Екскурсовод повинен знати ці правила.

У випадку виникнення в екскурсовода й водія спірних питань, вони повинні вирішуватися без участі екскурсантів. Забороняється робити зауваження водієві в присутності туристів, а також давати вказівки через мікрофон.

Зупинки в шляху визначені маршрутом. Екскурсовод може призначити додаткові зупинки по проханнях екскурсантів тільки в особливих випадках (стало погано комусь із екскурсантів). Потрібно стежити за дисципліною в автобусі, щоб екскурсанти не відволікали водія розмовами під час руху, не заважали відпочинку водія, вільного від роботи, і не займали місць, відведених для відпочинку.

Одним з питань, що вимагають особливої уваги екскурсовода, є вихід групи із транспортного засобу, зокрема автобуса. Екскурсантів до виходу потрібно готовити заздалегідь. У тих випадках, коли ця вимога не виконується, значна частина групи залишається в автобусі, тим самим гублячи можливість особистого знайомства з об'єктом.

Кількість зупинок з виходом групи рекомендується назвати у вступному слові. При цьому варто зацікавити екскурсантів екзотичністю, незвичайністю об'єктів.

На зупинках, де передбачений вихід групи, екскурсовод виходить першим, визначаючи напрямок подальшого руху до об'єкта. У випадках, коли зупинки роблять із іншими цілями (санітарні, для покупки сувенірів), екскурсовод повідомляє точний час (година й хвилини) відправлення. Необхідно вимагати від екскурсантів дотримання регламенту проведення екскурсії. Якщо час стоянки в заміській екскурсії з якихось причин скорочується або збільшується, екскурсовод сповіщає про це всім екскурсантам.

Під час пересування групи її очолює екскурсовод. Техніка пересування до об'єкта й розміщення групи однакова для всіх видів екскурсій. При посадці групи в автобус екскурсовод коштує праворуч від входу й непомітно перераховує екскурсантів. Переконавшись, що зібралися всі учасники екскурсії, він входить в автобус і подає сигнал водієві про початок руху. Не слід перераховувати екскурсантів в автобусі, це вносить непотрібну нервозність.

Екскурсовод в автобусі повинен займати місце, звідки йому будуть видні й об'єкти, про які мова йде, і екскурсанти. Як правило, це спеціально відведене переднє сидіння поруч із водієм (крісло за водієм призначено для іншого шофера). Під час руху автобуса стояти екскурсоводові, так само як й екскурсантам, заборонено з метою безпеки.

Розповідь під час руху в автобусі повинен вестися через мікрофон. Якщо встаткування відсутнє або несправне, екскурсовод дає необхідні пояснення перед початком руху, а потім лише повідомляє назви об'єктів. Без мікрофона розповідь по ходу руху буде чутний тільки найближчим екскурсантам, це приведе до ослаблення уваги групи й утоми екскурсовода. При наявності важливих об'єктів припустимо, за попереднім договором з водієм, зупинити автобус і тільки тоді давати пояснення.

Забезпечення безпеки екскурсантів є однієї з обов'язків екскурсовода. Для цього він повинен вживати певних заходів.

На самому початку екскурсії, після знайомства із групою, у вступному слові екскурсовод пояснює правила поведінки екскурсантів. На будь-яких маршрутах (пішохідна й транспортних) головна вимога до екскурсантів - проходження вказівкам екскурсовода.

Програма й маршрут екскурсії складаються заздалегідь (найчастіше творчою групою), затверджуються в певному порядку. Як правило, при цьому виключається можливість відвідування аварійних будинків або небезпечних ділянок.

Забезпечити безпека екскурсантів найбільше складно на транспортних екскурсіях, тому вони вимагають особливого підходу. Всі зупинки, у тому числі й санітарні, необхідно робити в безпечних, спеціально відведених місцях; перед виходом екскурсантів із транспортного засобу варто нагадати правила дорожнього руху. Транспортний засіб повинне відповідати вимогам безпеки: бути справною, укомплектованою аптечкою й вогнегасником.

В автобусі не повинні перебувати сторонні особи, що не входять у групу, за винятком уписаних у шляховий аркуш або що перевіряє, котрому туристська організація видає письмову вказівку.

Категорично забороняється зупинятися в шляху на прохання сторонніх осіб, не уповноважених на це, а тим більше виконувати їхнє прохання "підвезти по шляху". Небезпечні ситуації в транспортній екскурсії можуть виникнути й під час руху транспортного засобу, і під час пересування до об'єкта й у процесі його огляду.

Екскурсовод зобов'язаний проінформувати екскурсантів, де перебувають аварійні виходи, аптечка. При екскурсіях з використанням водного й повітряного транспорту ці дії повинні виконуватися з особливою старанністю.

У випадку виникнення надзвичайної ситуації завдання й обов'язок екскурсовода - не піддаватися паніці й зробити так, щоб заспокоїти людей, адже відомо, що в небезпечних ситуаціях більше 75 % трагічних випадків пов'язані з розгубленістю, невмінням застосувати знання.

Евакуацію людей (із транспортного засобу або будинку спорудження) потрібно проводити швидко, але чітко, без паніки. При цьому в першу чергу евакуюють дітей, жінок, людей похилого віку, інвалідів.

Екскурсовод повинен уміти користуватися вогнегасником, надати першу медичну допомогу.

Висновок

Документом, що визначає всі сторони проведення екскурсії, її техніку, методику, є технологічна карта (застаріла назва - методична розробка).

До технологічної карти пред'являються наступні вимоги:

- актуальність (відбиття сучасних матеріалів, важливих проблем сьогоднішнього дня);

- цілеспрямованість (що виражається в підборі підтем);

- дотримання структури екскурсії;

- дотримання тематичного принципу підбора об'єктів;

- логічність переходів;

- раціональність у співвідношенні загального й локального матеріалів;

- відбиття принципів побудови маршруту;

- врахування інтересів певної групи екскурсантів (при наявності варіантів екскурсії).

Технологічна карта містить:

1) титульний аркуш, де вказуються:

найменування екскурсійної установи;

назва теми екскурсії;

вид екскурсії;

довжина маршруту;

тривалість в академічних годинниках;

склад екскурсантів;

прізвища й посади укладачів;

дата твердження екскурсії керівником екскурсійної установи;

2) другу сторінку, де викладаються:

мета й завдання екскурсії;

схема маршруту із вказівкою зупинок;

3) властиво технологічну карту, що являє собою таблицю Звичайний обсяг карти 6-12 сторінок машинописного тексту, варіанти залежать від кількості об'єктів, підтем, тривалості за часом і довжиною маршруту.

Розглянемо докладніше зміст кожної графи технологічної карти.

1. "Маршрут екскурсії" - указується крапка початку екскурсії й вулиці, на яких проходять екскурсії.

2. "Зупинка" - з ті крапки маршруту, де передбачений вихід з автобуса або зупинка на пішохідній екскурсії, передбачається огляд об'єкта з вікон автобуса.

3. "Об'єкти показу" - перераховуються ті пам'ятні місця, які показуються групі на зупинці, у ході переїзду або пересування групи. У заміській екскурсії об'єктами показу можуть бути в цілому місто, село, селище міського типу, а при проїзді по маршруті - видали видимі частини (висотний будинок, вежа, дзвіниця).

4. "Тривалість екскурсії" - указується час, що затрачається на показ і розповідь про об'єкт, а також на перехід, переїзд.

5. "Підтеми й основні питання" - утримуються короткі записи, що відбивають основні питання підтеми, їхня кількість, як правило, не повинне бути більше п'яти.

6. "Організаційні вказівки" - утримуються рекомендації з переміщення групи, забезпеченню безпеки екскурсантів. Дана графа відбиває техніку ведення екскурсії, наприклад, у ній указується, що група розташовується півколом у пам'ятника або так, щоб бачити об'єкт збоку. У заміських екскурсіях сюди включаються відомості про санітарні зупинки, правила поведінки, що не наносить шкоди природі.

7. "Методичні вказівки" - головна частина технологічної карти, де визначається напрямок екскурсії, даються вказівки за методикою проведення, використанню прийомів розповіді, показу й т.д. Наприклад, в екскурсії на вказується, що розповідь ведеться з використанням прийому зорової реконструкції бою. Технологічну карту екскурсії «Героїчні сторінки історії макіівки наведено у Додатку В.

Література

1. Дворниченко В.В. Емельянов Б.В. Организация экскурсионной работы: Методика, опыт / В.В. Дворниченко, Б.В. Емельянов, - М.: 1984.- 163 с.

2. Долженко Г.П. Экскурсионное дело. Учебное пособие / Г.П. Долженко. - Москва - Ростов-на-Дону: Феникс, МарТ, 2009. - 272 с.

3. Дьякова Р.А., Емельянов Б.В., Пасечный П.С. Основы экскурсоведения/ Р.А. Дьякова, Б.В. Емельянов, П.С. Пасечный - М., Просвещение. - 1985. - 255 с.

4. Емельянов Б.В. Профессиональное мастерство экскурсовода: учеб. пособие / Б.В.Емельянов. - М.: ЦРИБ Турист, - 1986. - 242 с.

5. Емельянов Б.В. Экскурсоведение: учебник / Б.В. Емельянов. - М. : Советский спорт, 2008. - 216 с.

6. Организация и методика экскурсионной работы : учеб. пособие / под. ред. Даринского. - Л.: Высшая профсоюзная школа культуры, 1983, - 125 с.

7. Савина Н.В. Экскурсоведение: учебное пособие / Н.В. Савина. - Минск: БГЗУ, 2011. -256 с.

8. Савина Н.В., Горбьшева З.М. Экскурсоведение: учебное пособие / Н.В. Савина, Горбылева. - Минск: 2004. - 236 с.

9. Требования к методической разработке экскурсии: методические рекомендации. М.: Б «Турист», 2007. - 86 с.

10. Хуусконен Н.М., Глушанок Т.М. Практика экскурсионной деятельности / Н.М. Хуусконен, Глушанок Т.М. - М.: Герда, 2008. - 208 с.

11. В помощь экскурсоводу: сборник методических и справочных материалов. - М. : РМАТ, 2008. - 124 с.

12. Герцевич Н.А. Основы экскурсоведения / Н.А. Герцевич. - Минск: 1985.- 77 с.

13. Голубничая С.Н. Основы экскурсионного дела: учебное пособие/ С.Н. Голубничая. - Донецк: ДИТБ, 2003. - 242 с.

13. Методические рекомендации по использованию элементов психологии в экскурсиях. - М.:1980. - 136 с.

14. Методические советы организатору экскурсий и путешествий. - М.: 1983. -- 119 с.

15. Нечаев М.П. Экскурсионная деятельность в образовательном процессе / М.П. Нечаев. - М.: Перспектива, 2010. - 28 с.

16. Омельченко Б.Ф. Дифференцированный подход к обслуживанию различных групп туристов и экскурсантов: Конспект лекций / Б.Ф. Омельченко. - М., ИПК, 1997. - 120 с.

17. Омельченко Б.Ф. Экскурсионное общение: Познание, воспитание, отдых / Б.Ф. Омельченко. - М.: Наука, 1991. - 380 с.

18. Савина Н.В. Организация экскурсионной деятельности: учебно-практ. пособие / Н.В.Савина. - М.: МЗСИ. 2000, 96 с.

19. Запорожец М.Я. Макеевка: историко-краеведческий очерк. - Донецк: Донбасс, 1978. - 183 с.

20. Хапланов Н.В. Макеевка. История города (1690 - 1917). Книга 1.-Донецк: ТОВ «ВПП Промінь», ТОВ «АЛАН», 2011. - 384 с.

21. Губенко Я.Т. Макеевка: справочник. - Донецк: Донбасс, 1981. - 152 с.

22. Авдеенкова Н.С. О родном городе Макеевка / Н.С. Авдеенкова [Электронный ресурс]. - Электрон. дан. - 2012.

23. Словарь «Академик». История Макеевки [Электронный ресурс]. - Электрон. дан.

24. Заведения Донецка и Донецкой области [Электронный ресурс]. - Электрон. дан. - 2009.

25. Арутюнянц А.С. Оценка зеленых насаждений города Макеевка / А.С. Арутюнянц [Электронный ресурс]. - Электрон. дан. - 2010.

Додаток А

Рис. Схема маршруту екскурсії «Героїчні сторінки історії Макіївки

Додаток Б

Технологічна карта екскурсії.

Технологическая карта экскурсии

Тема экскурсии: «Героическое прошлое Макеевки»

Вид экскурсии по содержанию краеведческая

Вид экскурсии по способу передвижения автобусная

Маршрут экскурсии: Макеевский художественно-краеведческий музей; Центральный сквер города Макеевки, памятник « Обелиск Славы и Вечный огонь»; парк «Пионерский», памятник «Жертвам фашистского террора»; Центральный парк культуры и отдыха, площадь Гвардейская, памятник «Пушка».

Продолжительность 120мин

Протяженность 7 метров

Экскурсия разработана Донецким институтом туристического бизнеса

Дата разработки 16 октября 2010 года

Участки (этапы) перемещения по маршруту	Места остановок	Объект показа	Продолжительность	Основное содержание информации	Указания по организации	Методические указания
1. Ул. Ленина	Возле здания Макеевского художествен-но-краевед-ческого музея	Макеевский художественно-краеведческий музей	30 мин	Тема, правила безопасности, цель. История образования Макеевки, история музея, рассказ о городе в годы войны	Группу вывести из автобуса, подвести к зданию музея, завести внутрь	Приемы реконструкции, экскурсионной справки, предварительного осмотра, соучастия
2. Центральный сквер	Возле памятника «Обелиск Славы и Вечный огонь»	Центральный сквер, памятник «Обелиск Славы и Вечный огонь »	20 мин	История сквера, рассказ о памятнике	Провести группу по скверу, остановить у памятника, расположив так, чтобы все экскурсанты могли видеть его во всю величину	Приемы исторической справки, описания
3. Ул. Шевченко	Возле памятника «Жертвам фашистского террора».	Парк «Пионерский», памятник «Жертвам фашистского террора».	20 мин	История парка, информация о памятнике, рассказ о жертвах фашизма	Провести группу по парку, остановить у памятника	Приемы исторической справки, описания, цитирования
4. Центральный парк культуры и отдыха	Возле центрального входа в парк, возле памятника «Артиллерийская самоходная установка»	Центральный парк культуры и отдыха, памятник «Артиллерийская самоходная установка»	20 мин	Информация об истории парка, памятника, рассказ о боевых действиях	Выход из автобуса, движение к памятнику, осмотр, возвращение в автобус	Приемы описания, цитирования, экскурсионной справки, предварительного просмотра
5. «Гвардейская» площадь	Возле памятника «Пушка ЗИС-3»	Памятник «Пушка ЗИС-3»	30 мин	История памятника, рассказ о боевых действиях	Осмотр площади и памятника	Приемы описания, цитирования, экскурсионной справки
6. От места рассказа к автобусу				Подведение итогов экскурсии, реклама турфирмы		Ответы на вопросы

Размещено на Allbest.ru