Географія спортивно-подієвого туризму

Підводний хокей

Зрозуміло, підводний хокей відноситься не до найвидовищніших видів спорту - хто зможе спостерігати за переміщенням невеликої шайби під великою кількістю води, нехай навіть і в басейні? Вода досить сильно гальмує рухи учасників, що і робить гру такою смішною. І так, надмірно вже згадувати, що це теж вид спорту. Напевно, ця розвага виглядає найбільш спортивно зі всіх презентованих вище.

Ці, на перший погляд, дивні види спорту насправді привертають велику кількість туристів з різних куточків світу. Адже окрім змагання вони приваблюють своїм гумористичним та незвичайним змістом, правилами, а також у них самому можна прийняти участь.

2.2 Азія

Наступна частина світу за розвитком спортивно-подієвого туризму - Азія. Передовою країною в цьому регіоні є Китай, тут зосереджуються найкращі туристичні ресурси та інфраструктура. Ця країна представлена у дуже багатьох видах спорту, найбільше - у легкій атлетиці. Китай приймає міжнародні змагання. Серед інших країн варто відмітити Японію та Південну Корею. Азія має внутрішні турніри та змагання на які приїжджають туристи. Так Китай прийняв останню Олімпіаду у 2008 році. Південна Корея приймала Олімпійські ігри у 1988 (м. Сеул) Японія приймала Зимові Олімпіади 1972(Саппоро),1998(Нагана), етапи кубку світу з біатлону (м. Саппоро) та Чемпіонат світу з футболу разом з Південною Кореєю. Багато туристів прибули тільки на одну чи дві гри за участю своєї команди, деякі -- тільки на фінал. Наприклад, тисячі бразильців, навіть зі скромним статком (студенти, робітники), прилетіли в Японію на фінальний матч між Бразилією і Німеччиною. Місця, в яких відбулися великі спортивні заходи, стають історичними і продовжують приваблювати туристів після завершення подій.

Отже, Азія має гарну перспективу у розвитку спортивно-подієвого туризму, але наразі значно поступається Європі. Зараз детально розглянемо ресурси.

Ліга чемпіонів АФК (з англ. AFC Champions League) -- головний клубний футбольний турнір, що проводиться Азіатською конфедерацією футболу (АФК) серед переможців та призерів чемпіонатів та володарів Кубків найрозвиненіших у футбольному відношенні країн Азії. Розвиток країни і відповідно її представництво в Лізі чемпіонів визначається за рейтингом. З 2007 року в турнірі беруть участь клуби Австралії.

У 1967--1971 рр. турнір називався Азіатським клубним чемпіонатом. У 1972--1985 рр. турнір не проводився. У 1986--2002 рр.. турнір носив назву Азіатський Кубок чемпіонів. У 2003 році після злиття Азіатського Кубка чемпіонів і Азіатського Кубка володарів кубків турнір знайшов свою нинішню назву і свій нинішній формат.

Кубок Азії з футболу -- футбольний турнір, що проводиться Азіатською футбольною Конфедерацією (АФК). Збірна, що перемогла, стає офіційним чемпіоном Азії на чотири роки і автоматично має право на участь у Кубку конфедерацій ФІФА.

Проводиться один раз на чотири роки, починаючи з 1956 року. Однак після Кубку Азії 2004 року, який пройшов між чемпіонатом Європи з футболу і літніми Олімпійськими іграми, АФК вирішила перенести свій кубок на менш переповнений рік. Тому після 2004 року турнір відбувся в 2007 році і в майбутньому буде проводитися раз на чотири роки.

У Кубку Азії домінують протягом багатьох років, в основному збірні зі Східної або Західної Азії. Зокрема, такі збірні як Іран, Японія та Саудівська Аравія, беруть участь майже у кожному фінальному матчі.

Кубок АФК (англ.. AFC Cup) -- другий за значимістю клубний футбольний турнір, що проводиться Азіатською конфедерацією футболу серед переможців та призерів чемпіонатів і володарів Кубків країн, рівень розвитку футболу в яких не достатньо високий для участі в Лізі чемпіонів АФК.

Також в Азії проводяться етапи Формули 1, які тут привертають на себе велику увагу та кількість глядачів. Вони відбуваються у Малайзії (Куала-Лумпур), Китаї (Шанхай), Бахрейні (Сахір), Сінгапурі, Японії (Судзука), Південній Кореї (Йонам), Індії (Міжнародний автодром Будди), Об'єднаних Арабських Еміратах (Абу-Дабі).

Оскільки ці змагання є доволі дорогими та популярними, то країни-приймальники отримують непогані кошти. Останнім часом через нестабільну політичну ситуацію у деяких країнах(Бахрейн) виникають проблеми з організацією етапів.

Азіатські ігри- мульти-спортивний захід, проводиться кожні чотири роки серед атлетів з усієї Азії. Ігри регулюються Федерацією Азіатських ігор (AGF) з першої гри в Нью-Делі (Індія). Ігри визнані Міжнародним олімпійським комітетом (МОК) і описуються як другі за величиною змагання - після Олімпійських ігор.

Останні Азіатські ігри відбулися в Гуанчжоу (Китайська Народна Республіка) - 27 листопада 2010. Наступні ігри пройдуть в Інчхоні, Південна Корея.

Хокей, баскетбол та інші командні види спорту не мають широкої популярності. Натомість розвивається фігурне катання, легка та важка атлетика, плавання, спортивна гімнастика.

Натомість представники Азії є найкращими у світі у таких видах спорту як настільний теніс (Китай), дзюдо (Японія, Китай,Монголія), сильні у гандболі (Південна Корея), стрільба з лука (Південна Корея), хокей на траві (Китай).

Популярними також є національні види спорту.

Хокей на траві є національною грою в Індії. До середини XX століття Індія домінувала в міжнародному хокеї на траві, вигравши 8 золотих олімпійських медалей, чемпіонат світу 1975 року, а також була фіналістом на чемпіонаті світу 1973 року. Індійський гравець Діан Чанд, один з найвідоміших хокейних гравців, був названий на європейській пресі «чарівником». Тим не менш, у даний час збірна Індії з хокею на траві займає 8 місце в світі.

Футбол є одним з основних видів спорту в Індії. Він з'явився в країні за часів британського колоніального панування, і в деяких районах країни став не менш популярний, ніж крикет. Індія була найсильнішою азіатської збірної до шістдесятих, але поступово рівень футболу знизився в порівнянні з іншими країнами

Індія є батьківщиною шахів, а також батьківщиною чинного чемпіона світу з шахів - Віші Ананда.

Найпопулярнішими видами спорту в Японії є бейсбол, футбол, а також інші ігри з м'ячем. Деякі види бойового мистецтва, такі як дзюдо, кендо і карате також збирає велику кількість глядачів. Сумо не є офіційним спортом в Японії, але професійна асоціація сумо стверджує, що це національний вид спорту.

Китай має одну з найстаріших спортивних культур в світі. Існують свідчення про те, що в Китаї ще в древні часи грали в якусь гру з шкіряним м'ячем, на зразок сучасного футболу. Окрім футболу, найпопулярнішими спортивними змаганнями в країні є військові мистецтва, кульова стрільба, настільний теніс, спортивна гімнастика та стрибки на батуті, важка атлетика, бадмінтон, легка атлетика, плавання, шорт трек, фігурне катання, ковзанярський спорт, баскетбол та більярд. Фізична підготовка широко поширена в китайській культурі. Найбільший видавець спортивної літератури в країні China Sports Publications Corporation випускає безліч спортивних книг, газет і журналів.

Літні Олімпійські ігри 2008 року проводилися також у Китаї - у Пекіні. КНР на них здобула переконливу перемогу в неофіційному загальнокомандному заліку.

У Південній Кореї є деякі традиційні для неї види спорту, проте види спорту із західних країн розвинені більш серйозно. Найбільш популярні види спорту - альпінізм, футбол, бейсбол, баскетбол, плавання, легка атлетика, бокс і комп'ютерний спорт.

Спортивна інфраструктура

Найлюдніший та великий континент землі, Азія, не відстає від інших своїх сусідів по планеті в частині футбольної першості. Вже давно тут приділяють багато уваги будівництву грандіозних спортивних майданчиків. Якщо в Росії, Польщі. Бразилії та Україна будівництва можна назвати швидкими й ключовими, то в азіатському регіоні вони просто глобальні. Можна сказати, що монументальні стадіони Азії зведені і зводяться саме тут. У розділі, присвяченому азіатським спортивним комплексам ви зможете побачити нереальні за розміром і розмахом будівництва об'єкти. Оцініть гідно гігантські параметри цих спортивних монстрів.

Стадіон «Оіта» знаходиться в Японії. Цей стадіон є багатофункціональним та використовується для проведення не тільки футбольних матчів. Дизайн спортарени належить знаменитому архітекторові і інженерові Кісі Курокава. Стадіон був побудований в 2001 році. Він здатний вмістити до 43 тисяч глядачів. Тут грає свої домашні матчі футбольна команда «Oita Trinita».

Розмір поля на стадіоні «Оіта» складає 105 x 68 метрів. На ньому природне трав'яне покриття. Стадіон оснащений електронним табло та відеомоніторами.

Найлегше до стадіону «Оіта» дістатися на авто. Але сюди також ходять багато автобусних маршрутів і неподалік розташована станція метро.

У Північній Кореї на острові Рунградо розташований найбільший у світі стадіон - «Першого Травня» (Rungnado 1st of May Stadium). Назву стадіон отримав від соціалістичного свята праці, який проходить першого травня. Будування стадіона пов'язане з проведенням у 1989 році в Пхеньяні XIII фестиваля молоді та студентів.

Площа споруди складає 207 тисяч квадратних метрів. Стадіон вміщує до 150 000 глядачів - рекордна кількість . До того ж, всі місця на стадіоні сидячі, відділені одне від одного. Споруда складається з 8 поверхів та має пелюстковий дах. Ззовні вона нагадує квітку. Висота стадіона - 60 метрів. Стадіон має 80 входів, всередині є спортзали, кімнати відпочинку, басейн, кафе, зали для теле-і радіотрансляцій.

Стадіон «Першого травня» використовується не лише для проведення спортивних змагань, а і для різноманітних шоу , святкових парадів та карнавалів. Багато таких святкувань були занесені в Книгу рекордів Гіннеса як наймасовіші театралізовані шоу.

Стадіон «Першого травня» є домашньою ареною для футбольної збірної Північної Кореї.

«Сангам Стедіум». Цей стадіон знаходиться в місті Сеул. Це домашній стадіон футбольного клубу «Сеул». Його відкрили в 2001 році. Будівництво стадіону було приурочено до світового чемпіонату 2002 року. Він розташувався на місці колишнього звалища сміття в районі під назвою Санга. Звідси і назва спортарени. Зведення стадіону обійшлося в 200 млн доларів США і зайняло близько 3 років.

Цікавий дизайн даху стадіону. Вона виконана у вигляді корейського повітряного змія з тефлону. «Сангам Стедіум» здатний вмістити близько 70 000 глядачів.

Стадіон «Чи Джонг». Знаходиться в Шанхаї. Використовується ця арена не тільки для футбольних ігор. Тут проводять тенісні турніри. Родзинкою стадіону є його пелюсткова дах зі сталі, що має форму і вид квітки магнолії. До речі, магнолія - це символ Шанхая. Сталеві пелюстки даху стадіону рухаються.

Ну і найкращою ареною Азії можна назвати Пекінський національний стадіон - багатофункціональний спортивний комплекс, створений для проведення літніх Олімпійських ігор 2008 року в КНР. На цьому стадіоні, крім проведення спортивних змагань, відбулися церемонії відкриття та закриття Олімпійських ігор 2008 року. Будівництво стадіону розпочато в грудні 2003 року за проектом бюро Herzog & de Meuron Architekten. Відкриття стадіону відбулося в березні 2008 року, його місткість складає 80 000 тисяч глядачів.

Щодо високої популярності в Азії самого футболу свідчить статистика відвідуваності чемпіонатів провідних країн.

Топ-5 найвідвідуваніших футбольних чемпіонатів (середня кількість)

1. J-Ліга (Японія) - 19126;

2. Суперліга Китая - 16482;

3. Суперліга Туреччини - 14058;

4. Ліга Індонезії - 12533;

5. Іранська Прем'єр-Ліга - 12388.

Це, звичайно, не рівень Європи, але теж доволі багато. Останнім часом найбагатші клуби регіону, за якими стоять місцеві олігархи, запрошують відомих європейських гравців у свою команду, тим самим створюючи рекламу клубу.

У 2008 році Пекін приймав найвидатнішу спортивну подію, яка відбувається раз на 4 роки - літні Олімпійські ігри. Було проведено велику кількість роботи по облаштуванні міста та країни.

Проте прогнози пекінських властей, які очікували напливу іноземних туристів під час Ігор і прогнозували, що їх число досягне 450-500 тисяч осіб, не виправдалися. Із загального числа туристів, що відвідали столицю 29-ої Літньої Олімпіади, яка досягла 6,52 мільйона осіб, іноземці склали лише малу частку.

Під час Олімпіади Пекін дивував очевидною відсутністю іноземців. Навіть на території Олімпійських об'єктів, популярних туристичних місцях переважна більшість відвідувачів складали місцеві жителі.

За даними Управління у справах туризму Пекіна, незважаючи на незначне число гостей, туристичні об'єкти Пекіна заробили за період Олімпіади 162 000 000 юанів (23 мільйонів доларів), а п'ятизіркові готелі були заповнені на 81% при середній ціні номера в 3,6 тисячі юанів (близько 525 доларів).

Крім того, кожна країна має свої національні види спорту. Так, у Японії - це сумо - боротьба двох, як правило, дуже важких людей. Головна мета - змусити вийти за межі майданчика чи здатися. Сьогодні із національного виду спорту сумо перетворилося на міжнародний і є популярним у всьому світі. Шанувальники цього виду спорту приїжджають саме на історичну батьківщину - Японію, щоб насолодитися видовищем.

Найбільш колоритними та цікавими є національні змагання Казахстану. Предки сучасних казахів одними з перших у світі зрозуміли, що кінь - це не тільки об'єкт полювання, але і засіб пересування, друг, годувальниця і гордість справжнього чоловіка. Казахський народ дбайливо проніс крізь століття традиції своїх предків, і те, що раніше було неодмінним атрибутом виживання, тепер стало національним спортом, перетворившись на безліч різних видів кінних змагань. Однією з найпопулярніших є кінно-спортивна боротьба кокпар (в перекладі означає «сірий вовк»), в якій серед вершників йде боротьба за оволодіння тушею козла. Відповідно до соціально-економічними умовами сучасного життя правила дещо змінилися, а сама гра отримала дві варіації - жалпи-тартис, що дозволяє брати участь великій кількості вершників, що борються за оволодіння тушею кожен самостійно, і Дода-тартис, що передбачає боротьбу між групами з певною кількістю вершників. Кокпар пуполярний і в Середній Азії, Афганістані. Сьогодні цей вид спорту надзвичайно швидко розвивається і здобуває своїх прихильників. Такожіснує маса інших видів спорту із використанням коней.

Соколине полювання завжди булу популярне серед правителів Казахстану. Але в недавньому минулому заняття це вважалося радянській людині чужим, тому не віталася. Сьогодні полювання з беркутами тут відроджується. Любителів соколиного полювання називають беркутчи. Діяльність їх не обмежується однією полюванням. Сьогодні беркут числиться в списках птахів, що перебувають під загрозою зникнення. Спільно зі співробітниками екологічних служб мисливці беруть участь в програмі дослідження і контролю популяції цієї рідкісної птиці у віддалених регіонах Центральної Азії. Сьогодні відбуваються міжнародні змагання серед любителів соколиного полювання.

2.3 Північна Америка

Північна Америка має велику кількість спортивних ресурсів, що позитивно впливає на розвиток спортивно-подієвого туризму у регіоні. Тут відбувалися як літні, так і зимові Олімпійські ігри, безліч міжнародних чемпіонатів, в тому числі Чемпіонат світу з футболу (1994). Спорт тут дуже люблять і приділяють йому велику увагу. У регіоні виділяються дві супердержави - Сполучені штати Америки (США) та Канада, а також Мексика. Перші асоціації з цими країнами - це хокей, баскетбол та бейсбол, бокс.

Тепер детально пройдемося по спортивних ресурсах Північної Америки.

Американський футбол -- командний вид спорту з м'ячем. Мета гри -- просувати м'яч у бік залікової (або кінцевої) зони на половині поля суперника і заробляти очки. М'яч можна нести в руках, кидати та передавати товаришам по команді. Очки можна заробляти різними способами, включаючи занесення м'яча в залікову зону, успішний пас в залікову зону або забитий м'яч між стійками воріт (над поперечиною). Перемагає у грі команда, яка набрала більшу кількість очок по закінченню відведеного часу.

Американський футбол (див.додат.9) став самостійним видом спорту наприкінці XIX століття. Існує кілька інших різновидів американського футболу -- канадський футбол і зальний футбол .

З 1960-х років американський футбол став найпопулярнішим спортом у США. Національна футбольна ліга -- єдина професійна ліга американського футболу. Фінал чемпіонату НФЛ Супербол щорічно дивляться переважна частина американців, а також жителі більше ніж 200 інших країн.

Бейсбол -- спортивна гра з м'ячем, який б'ють битою. Бейсбол(див.додат.10) входив до програми Літніх олімпійських ігор з 1996 (Атланта) по 2008 рік (Пекін). Різновид бейсболу із більшим м'ячем називається софтболом. Початок історії бейсболу починається в місті Гілдфорд, англійському графстві Суррей, про це свідчить знайдений місцевими істориками документ, -- щоденник адвоката Вільяма Брея, в якому описується як в 1755, на Пасху, підліток (сам адвокат у той час) грав у бейсбол. Достовірність щоденника підтверджує Джуліан Пулей, директор Центру історії Суррей.

Раніше вважалося, що бейсбол, який є одним з найбільших та найпопулярніших спортивних змагань в Америці, з'явився в 1790, а його основою була англійська гра «раундерс», з якої запозичено багато бейсбольних термінів.

Бейсбол вважається американською грою, і найбільшу популярність він має у США, де існує широка система професійних та аматорських ліг. Найсильніша бейсбольна ліга США - Головна бейсбольна ліга поділена на Національну бейсбольну лігу і Американську бейсбольну лігу. Найпрестижнішим змаганням є Світова серія, що розігрується щороку між переможцями двох ліг.

Бейсбол також є найпопулярнішим видом спорту в Японії, в деяких країнах Карибського басейну, особливо на Кубі. В деяких країнах Латинської Америки та Далекого Сходу бейсбол популярний, хоча й поступається популярністю футболу.

Золотий кубок КОНКАКАФ -- головний футбольний турнір серед чоловічих футбольних збірних країн, що входять до зони КОНКАКАФ, футбольної конфедерації регіону Північної та Центральної Америки.

Ліга чемпіонів КОНКАКАФ-- щорічний футбольний турнір, що проводиться КОНКАКАФ серед кращих клубів країн Північної і Центральної Америки та Карибського басейну, проводиться з 1962 року. До 2008 року носив назву Кубок чемпіонів КОНКАКАФ.

Серед внутрішніх чемпіонатів найбільше глядачів у середньому збирають Мексика - 25379 та МЛС - 16037.

Major League Soccer (MLS) (Головна Ліга Футболу) -- найвища професіональна футбольна ліга США і Канади, якою керує Футбольна федерація Сполучених Штатів. Складається з 16 команд. Футбольна ліга була сформована 17 грудня 1993. Перший чемпіонат відбувся 1996 року.

Розмах, широта, глобальність - таке враження, що у своєму гігантському амбітному прагненні Штати готові переплюнути самі себе. Досить подивитися на основні стадіони країни, щоб переконатися в цьому направленому екстравертному розвитку. Всі стадіони розраховані на масового глядача, місткі (не менше 50 000 уболівальників вміщають в себе ці будівлі). До зведення теж підходять з використанням всіх нових і ультрасучасних технологій. Масові змагання, які проводяться в США щороку, незалежно світового чи значення чи це континентальні ігри, тому і майданчиків спортивних футбольних побудовано безліч.

У зв'язку з численними погрозами і минулими терактами на багатьох стадіонах до сих пір підвищена система антитерористичної захисту. Всім охоронним системам наказано співпрацювати і взаємодіяти з ФБР. Але це до опису стадіонів відноситься опосередковано, хоча і в ключовому значенні сучасності.

Основна увага все ж приділено тут саме будівлям стадіонів. У Штатах є універсальні майданчики, здатні перетворюватися технічними установками з трав'яних полів в катки льодові і назад. Також різноманітне можна використовувати і бейсбольні поля, поля для американського футболу, використовують під звичайний ставлячи тільки ворота. Кожен штат намагається створити на своїй території щось зовсім унікальне, в технічному оснащенні це вдається найкраще саме тут. Тому багато збірні і спортсмени тренування намагаються влаштовувати саме тут. Поля Луїзіани або Індіани, а також будь-якого центрального штату США, ідеально підходять для проведення матчів з клімату і пристрою.

Важливо, що для уболівальників та гравців передбачений весь спектр послуг, комфорт не залежить від примх погоди або міської інфраструктури. Помилково вважати, що американці найбільше воліють бейсбол з баскетболом або регбі. Якраз найпопулярнішим видом спорту тут буде саме футбол, правда класичний поступається за впровадження американської увазі. Тут вже як раз спрацьовує ментальність і географічне розташування.

Дуже популярним є також бокс. США - одна з найкращих боксерських країн, фактично кожну вагову категорію представляє ця країна. Якщо поспостерігати за суперниками братів Кличко, то помітно, що переважна більшість суперників - це американці.

Футбольна арена «Роуз Боул» (Rose Bowl) розташована в місті Пасадена недалеко від Лос-Анжелеса. Стадіон був відкритий в 1922 році. Перші футбольні матчі на стадіоні пройшли в рамках проведення Олімпійських ігор в 1984 році. До речі, останній матч був фінальним і приніс перемогу французам. Тоді ж на стадіоні було встановлено рекорд відвідуваності - гру подивилися 101 799 осіб.

У 1994 році «Роуз Боул» приймав у себе на полі фінал чемпіонату світу. У тій грі з рахунком 3:2 перемогла Бразилія, залишивши суперника Італію на другому місці.

У 1999 році на стадіоні пройшов жіночий чемпіонат світу з футболу. Тоді титул дістався збірній Сполучених штатів. Місткість стадіону на сьогоднішній день складає 102 083 чоловік.

«Yankee Stadium» був відкритий в 2009 році в Нью-Йорку, США, в районі Бронкс. Це домашній стадіон бейсбольної команди «New York Yankees». Будівництво стадіону обійшлося в півтора мільярда доларів. Над проектом стадіону працювали архітектурні компанії Populous і Turner Construction Company, а також ME Engineers, Skanska USA та інженер Thornton Tomasetti. Місткість стадіону близько 54 тисяч глядачів. Перший матч на новому стадіоні зіграли господарі поля і команда «Chicago Cubs» навесні 2009 року. Тоді гра закінчилася з рахунком 7:4 на користь Yankees.

Yankee Stadium (див. додат. 11) був зведений на 97 тисячах метрів квадратних громадського парку. Ідея будівництва належала президенту New York Yankees Джорджу Стайнбреннеру.

Усередині є 68 люксових лож і 4300 клубних місць. Зовні стадіон оброблений 11 тисячами каменів і гранітом. Інтер'єр стадіону прикрашають фото, що зображують сцени з історії команди Yankees. Поруч зі стадіоном розташований Парк пам'ятників. Футбольне поле стадіону Yankee Stadium має трав'яне покриття Kentucky bluegrass. Під ним влаштована дренажна система з довжиною труб більше 4 кілометрів.

Загальна площа стадіону - 46 000 метрів квадратних. По стадіону прокладено більше 365 кілометрів кабелю. Тут встановлено близько 1100 відеомоніторів високого дозволу.

На стадіоні є все для комфорту гравців: тренувальна кімната, кімнати відпочинку, гідротерапевтичний басейн, медпункт.

Також на стадіоні працює музей команди The Yankees зі стіною м'ячів, де можна побачити сотні м'ячиків з автографами різних гравців усіх років.

До Yankee Stadium можна доїхати на метро і поїздах, а також на автомобілях і автобусних маршрутах.

На стадіоні Yankee Stadium відбуваються не тільки спортивні події. Так, у квітні 2009 року тут пройшло масове богослужіння пастора Джоеля Остіна «Історична ніч надії». У травні того ж року тут була випускна церемонія Нью-Йоркського університету. Влітку 2010 року на стадіоні пройшов бій між боксерами Котто і Юрієм Форманом. Тут виступали репери Jay-Z і Eminem, знаменитий Пол МакКартні, гурти Metallica, Slayer, Megadeth and Anthrax.

У кожному великому і середньому місті тут обов'язково будують стадіон малого чи великого розміру. До того ж оснастити завжди намагаються за останнім словом техніки і вимогам. Чому сюди і рвуться на тренувальні підготовчі етапи багато спортсменів.

Також у США знаходиться третій у світі за величиною стадіон - це Бівер Стедіум (Beaver Stadium). Знаходиться в Юніверсіті Парку, округ Центр Каунті, штат Пенсільванія, США. Місткість 107 282. Побудований в 1960 році, останній раз реконструювався в 2008 році. Це університетський стадіон. Назва можна перевести як Стадіон Бобра, але бобри тут не причому. Він названий на честь Джеймса Аддамс Бівера - губернатора штату Пенсільванія (1887-1891 років), людини, яка після губернаторства очолював цей університет.

Рекорд відвідуваності на стадіоні було встановлено, ще до останньої реконструкції, в 2002 році і становить 110 753 глядачів. Індивідуальні сидіння тут лише на другому і третьому ярусі трибуни за воротами, а так стоять лавки. Використовується для американського футболу. Є домашнім стадіоном клубу Пенн Стейт Найттені Лайонс, що грає у Національній студентській асоціації (NCAA).

Але найкращим стадіоном і третім за розміром у світі є мексиканська «Ацтека» (Мехіко). На стадіоні проводить свої домашні ігри національна збірна Мексики, а також багаторазовий чемпіон Мексики клуб «Америка» (Мехіко). Його місткість складає 105 000 осіб.

Одним із найпопулярніших спортивних ігор також є теніс. Тут проводиться етап Великого шолому - U.S. Open. Його зазвичай проводять щорічно в серпні і вересні протягом двох тижнів. Головний турнір складається з п'яти турнірів: чоловічого і жіночого одиночного турніру, чоловічого і жіночого парного, і мікстів. З 1978, турнір проводиться на акриловому твердому покритті в Національному тенісному центрі (USTA National Tenis Center at Flushing Meadows-Corona Park), розташованому в передмісті Нью-Йорка Квінз.

Надзвичайно розвинений та популярний у регіоні хокей. Тут проводиться найсильніша хокейна ліга - Національна хокейна ліга (НХЛ).

Національна хокейна ліга (НХЛ) -- перша й наймогутніша професіональна світова хокейна ліга, яка поєднує 30 клубів Північної Америки: як одна із старших професійних спортивних ліг, НХЛ утворюють дві конференції по п'ятнадцять команд, котрі з черги розбиті ще на три дивізіони по п'ять команд у кожній.

Перша хокейна ліга у світі:НХЛ засновано в 1917 році у складі чотирьох канадських команд у Квебеку та Монреалі. Відтоді зазнала чимало змін: зараз налічує 30 команд, 24 з яких американські та 6 канадських. Оскільки лігу засновано в Канаді, історично канадські гравці користуються окремими правами. Попри те, що протягом останніх 25 років зросла у лізі популярність американських та європейських гравців (НХЛ поширилася на території США), станом на 2006 рік, більше половини хокеїстів таки родом із Канади.

Також тут знаходиться і найсильніша у світі баскетбольна ліга.

Національна баскетбольна асоціація (НБА, National Basketball Association) -- чоловіча професіональна баскетбольна ліга Північної Америки, зокрема США та Канади. Входить в четвірку головних професійних ліг. Була заснована у 1946 році, як Баскетбольна Асоціація Америки; перейменування в НБА відбулося після об'єднання з Національною Баскетбольною Лігою.

Станом на початок сезону 2011-12 в склад Асоціації входять 30 команд, котрі поділені на Східну та Західну конференції за географічною ознакою. Кожна з цих конференцій поділяється на три дивізіони по п'ять команд у кожному. На протязі регулярного сезону кожна з команд проводить 82 гри (якщо сезон не було з певних причин скорочено), за результатами яких 8 кращих команд кожної конференції потрапляють у Плей-офф. У Плей-офф команди грають за олімпійською системою, у кожному колі боротьба триває до 4 перемог однієї з команд. Чемпіони конференцій зустрічаються між собою в головному фіналі, і в серії до чотирьох перемог визначають чемпіона НБА.

Варто звернути увагу і на легендарну гонку на собачих упряжках «Айдітарод», маршрут якої довжиною 1770 км проходить від Анкоріджа до Нома. У гонці беруть участь 83 команди, що складаються з погонича і собак. Протягом 9-10 днів їм доведеться пройти по засніженій тундрі, двом гірських хребтах, замерзлим морським затоках і річці Юкон.

Переможець отримає приз розміром 69 000 доларів і автомобіль-пікап. Світовий рекорд - 8 днів, 22 години і 46 хвилин.

Чудовий приклад того, як богом забутий кут можна перетворити на туристичну Мекку. Доставка в 1925 році в Ном вакцини нині стала красивою легендою, а ватажкові упряжки Бальта навіть поставили пам'ятник. І ось в 70-і роки чиясь світла голова вирішила провести гонку по тому маршруту.

На початку 1925 року дифтерія, страшна хвороба, що вражає дітей, розгорілася в поселенні Ном. Необхідно було ліки - дифтерійна сироватка (анатоксини), причому всім прилеглими лікарням. Зв'язавшись по телеграфу з усіма прилеглими містами, з'ясувалося, що трохи сироватки залишилося в місті Анкорідж. Який лежав за тисячу миль від поселення.

Крижаний шторм і буря не дозволяли злітати літакам. Було вирішено перевезти сироватку поїздом, до міста Ненаю (Nenana), але не далі, за відсутністю залізничних шляхів. Однак Ненаю розташовувалася на відстані, що перевищує тисячу кілометрів крижаній пустелі. Жителі Нома запропонували вихід: спорядити собачу упряжку і покладатися на швидкість і силу собачих лап і майстерність провідних упряжки.

Знарядивши команду, упряжки вирушили назустріч крижаному вітру і снігу. Багато здалися в процесі переходу. Це не дивно, адже було майже неможливо знайти дорогу в сніговому бурані. Першим прибув до Ненану Гунар Кассен (Gunnar Kassen), чию упряжку лайок вів Балто. Однак на зворотному шляху Гунар був паралізований обмороженням і не міг продовжувати керувати командою.

І ось, коли Гунар Кассен втратив всяку надію врятувати дітей Нома, Балто, який пам'ятав дорогу, почав сам вести упряжку, він повів команду назад в місто, не зменшуючи швидкість до благополучного прибуття в Ном. Після прибуття собаки були так виснажені, що у них не залишилося сил навіть на гавкіт, але зате ліки було доставлено хворим. Балто був встановлений пам'ятник.

Популярними також є бейсбол (США - найсильніша команда світу), регбі, всі можливі водні види спорту, легка та важка атлетика, волейбол та багато інших.

Отже, Північна Америка - один з найрозвиненіших регіонів світу за розвитком спорту та спортивно-подієвого туризму. На змагання з хокею, баскетболу, футболу та бейсболу приїжджають фанати із усього світу. Тут одна з найкращих інфраструктур. Передові країни регіону - це США та Канада. Ці країни, особливо США, є світовими спортивними лідерами.

2.4 Південна Америка

Спорт грає важливу роль в Південній Америці. Найбільш популярний вид спорту - футбол, на професійному рівні представлений Конфедерацією Південноамериканського футболу (КОНМЕБОЛ), який входить до складу ФІФА і організовує турніри, головними з яких є Кубок Америки (міжнародний турнір) і Кубок Лібертадорес (змагання між клубами). В Уругваї, країні Південної Америки пройшов і перший Чемпіонат світу з футболу (1930 р.) і за всю історію змагань країни Південної Америки перемагали 9 разів з 18 (Бразилія 5 разів, Аргентина і Уругвай по 2 рази).

Іншими популярними видами спорту є баскетбол, плавання і волейбол. У деяких країнах існують національні види спорту, такі як пато в Аргентині, техо в Колумбії і родео в Чилі. Що стосується інших спортивних напрямків, можна виділити, наприклад, популярність регбі, поло та хокею в Аргентині, автоспорту в Бразилії та велосипедного спорту в Колумбії. Аргентина, Чилі і Бразилія ставали чемпіонами турнірів Великого шолома з тенісу.

А тепер детальніше розглянемо спортивно-подієві ресурси регіону.

Кубок Лібертадорес (ісп. Copa Libertadores de America, порт. Copa Libertadores da America) -- щорічний міжнародний футбольний турнір, в якому беруть участь кращі команди Південної Америки (протягом останніх років участь в ньому також брали команди з Мексики). Разом з Лігою Чемпіонів є одним з найпрестижніших світових клубних трофеїв.

2102001 - трохи більше двох мільйонів чоловік відвідали 134 матчи турніру. У середньому кожен матч подивилося 15 687 чоловік.

Як видно з таблиці, відбірковий раунд викликав хороший глядацький інтерес.

Топ-10 найвідвідуваніших матчів

Південноамериканський кубок (ісп. Copa Sudamericana, порт. Copa Sul-Americana) -- щорічний міжнародний футбольний турнір, організований КОНМЕБОЛ після 2002 року. Це другі найпрестижніші клубні змагання у Південній Америці після Кубку Лібертадорес. Попри те, що організовуються КОНМЕБОЛ, в період між 2004 і 2008 роками до участі були запрошені також клуби КОНКАКАФ.

Кубок Америки з футболу, також відомий як Копа Америка (від ісп. Copa America) -- головний футбольний турнір серед чоловічих футбольних збірних країн, що входять до зони КОНМЕБОЛ, футбольної конфедерації Південної Америки.

Участь у турнірі беруть збірні усіх десяти країн, що входять до Південноамериканської футбольної конфедерації -- Аргентини, Болівії, Бразилії, Венесуели, Еквадору, Колумбії, Парагваю, Перу, Уругваю та Чилі. Окрім цих команд з 1993 року до участі у Кубку запрошуються дві національні збірні з інших регіонів, які й довершують перелік 12 команд-учасниць. На малюнку відображена кількість попадань збірних у фінальну частині турніру.



Розповідаючи про Латинську Америко, варто сказати про Бразилію, а розповідати про неї і не сказати про футбол - значить, нічого не сказати.

Ця країна має бути і на Землі позначилася, тільки для того щоб бути лідером у футболі. Чим вона і є.

Тут гарячі бразильці сперечаються між собою, чий клуб сильніше, тут забивають найзнаменитіші голи, саме в Бразилії ви знайдете футбол. Недарма її обрали господинею ЧС-2014 та Олімпіаду-2016. Всі знакові події в світі футболу Латинської Америки відбуваються на полях стадіонів Бразилії. Хоча і сама держава досить бідного плану і залишається в країнах, що розвиваються, але саме тут вирішили провести ЧС-2018. Допомагати в підготовці будуть численні інвестори, хто вже погодився підтримати фінансово. Готуватися країна почала вже зараз, хоча часу вдосталь.

Дивлячись на число найрізноманітніших за формою та функціоналу стадіонів, розумієш, що в Бразилії футбол понад усе. На нього тут працює вся індустрія. І будівництво стадіонів відточується як ніде. Численні футбольні клуби намагаються перевершити себе, побудувавши самий незвичайний і химерний куточок для ігор і тренувань. Прочитайте про стадіони Бразилії, пориньте в світ справжнього футбольного свята, в якому живе вся південноамериканська країна. Ви самі назавжди «захворієте» футбольної феєрією.

Найбільшим і найвідомішим стадіоном Південної Америки є «Маракана» у Ріо-де-Жанейро. Це домашня арена футбольних клубів «Фламенго» й «Флуміненсе».

Будівництво розпочалося 1948-го, а повністю було завершено тільки в 1965 році. Офіційна назва арени, що є національною в Бразилії, - «Маріо Філью»: на честь мера міста, завдяки якому й було зведено споруду.

Стадіон має форму овалу. Козирок даху укріплено на консолях, а поле відділено від трибун ровом з водою. Біля центрального входу на честь перемоги бразильців в чемпіонаті світу 1958 року встановлено бронзовий монумент футболіста. На п'єдесталі пошани вирізьблені імена гравців легендарної команди, яку досі багато хто вважає найкращою збірною в історії футболу. Вміщує 87 000 тисяч осіб.

Найвідвідуваніші чемпіонати з футболу Південної Америки - Прімера (Аргентина) - 20886 та Серія А (Бразилія) - 17601 глядачів.

Свого часу «Маракана» була найбільшою ареною у світі й могла прийняти 200 тис. уболівальників. Та коли, відповідно до вимог ФІФА, її було облаштовано індивідуальними сидіннями, місткість зменшилася до 97 тисяч.

Футбол називають релігією в Бразилії, а «Маракану» - храмом футболу. Кожен матч збирає величезну кількість глядачів. І всі туристичні агентства рекомендують гостям Ріо відвідати цю унікальну споруду.

Також у Південній Америці проходить етап Формули 1 - місто Сан-Пало (Бразилія). Популярними на континенті є волейбол, пляжний футбол, хокей на траві (Аргентина).

Отже, Південна Америка має гарні перспективи для розвитку спортивно-подієвого туризму. Тут наявні як спортивні ресурси, так й інфраструктура. У 2014 році Бразилія прийме Чемпіонат світу з футболу, що позитивно вплине на регіон. Без сумніву, головний вид спорту - це футбол. Передові країни - Бразилія та Аргентина.

2.5 Африка

Африканський континент один з найбідніших регіонів світу, але спорт тут дуже люблять і розвивають. Адже для багатьох жителів єдиний шанс вирватися з бідноти - це стати спортсменом. Головним і улюбленим видом спорту є футбол. Сьогодні у Європі та інших частинах світу грає величезна кількість гравців з Африки. У 2010 році континент вперше прийняв Чемпіонат світу з футболу. Також дуже люблять регбі та легку атлетику, гольф.

Представники легкої атлетики, особливо бігуни на середні і довгі дистанції, домінують на міжнародній арені. Бігуни із Кенії, Ефіопії, Марокко та інших країн, добилися видатних успіхів на Олімпійських іграх і Чемпіонатах світу по легкій атлетиці.

Найвидатніші спортсмени - Хайле Гебреселассіе - двократний олімпійський чемпіон у бігу на 10000 метрів.

Дідьє Дрогба - футболіст, трикратний чемпіон Англійської Прем'єр-Ліги, трикратний володар Кубка Англії, двократний володар Кубка Футбольної ліги, фіналіст Ліги чемпіонів УЕФА, володар Суперкубка Англії.

Хоча Африка і не популярний регіон, але сюди приїжджають фанати задля нових відчуттів та емоцій.

Тепер детально розглянемо спортивні ресурси Африки.

Кубок африканських націй -- найважливіший футбольний турнір Африки для національних збірних, континентальна першість, яка влаштовується Африканською конфедерацією футболу. Перший розіграш відбувся у 1957 році у Судані. Починаючи з 1968 року турнір розігрується кожні два роки. Матчі фінальної частини турніру відбуваються у січні -- лютому.

Найсильніші країни Африки - Камерун, Гана, Єгипет, Південна Африканська Республіка, Кот-д'Івуар. У 2012 перемогу здобула національна збірна Замбії.

Турнір трьох націй -- щорічне змагання між трьома найсильнішими регбійними збірними південної півкулі: Новою Зеландією, Південною Африкою та Австралією.

Турнір проводиться з 1996, спочатку в два кола, а з 2006 року в три кола. В 2007, як виняток, турнір проходив у два кола в зв'яку з підготовкою команд до чемпіонату світу. З 2012 року планується розширення числа учасників за рахунок включення збірної Аргентини. Вочевидь, тоді турнір змінить свою назву.

В рамках турніру розігруються додаткові кубки за перемоги в серіях ігор між парами збірних.

Збірна Південної Африки з регбі, відома також під назвою Спрінгбокс -- одна з найсильніших регбійних збірних планети, дворазовий чемпіон світу, станом на літо 2010 року чинний володар Кубка світу та переможець Турніру трьох націй.

У Південній Африці регбі -- національний вид спорту білого населення, хоча після відміни апартеїду його популярність серед темношкірих південноафриканців зростає. Збірна Південної Африки впродовж усього періоду свого існування вела запеклу суперечку за звання найкращих зі збірною Нової Зеландії.

Команда грає в зелено-золотистих футболках, а її емблемами є антилопа спрінгбок та національна квітка Південної Африки протея. Завдяки емблемі регбістів збірної Південної Африки називають спрінгбокс або бокс (відповідні назви мовою африкаанс - спрінгбокке або бокке).

У 2010 році Південна Африканська Республіка приймала Чемпіонат світу з футболу. Приймаючими містами були: Блумфонтайн, Кейптаун, Дурбан, Йоганнесбург, Мбомбела, Полокване, Пхокенг, Порт-Елізабет, Преторія. Тут були побудовані нові чи реконструйовані старі стадіони.

Фінальний матч приймав «ФНБ-Стадіон» -- стадіон, розташований у районі Совето, Йоганнесбург. Найбільший стадіон Африки, розрахований на 94 700 місць.

Під час чемпіонату світу стадіон мав назву «Соккер-Сіті». Після чемпіонату стадіон хотіли перейменувати на Національний стадіон, однак 11 серпня 2010 року Перший національний банк виграв судовий позов і стадіону повернули назву «ФНБ-Стадіон».

За період чемпіонату у середньому кожен матч відвідувало 49 670 глядачів.

Національне управління по туризму ПАР підвело підсумки відбувся минулого літа чемпіонату світу з футболу.

У загальній складності під час ЧС-2010 Південну Африку відвідало 309554 туристів. 38% з них складають представники Африки, 24% - з Європи, 13% - з Центральної і Південної Америки, 11% - з Північної Америки.

Якщо вважати по країнах, то найбільшу кількість туристів прибуло з США - 30175. За цим показником американці випередили сусідній з ПАР Мозамбік (24483) і Англію (22802).

Туристи витратили в ПАР 390 млн євро. Найбільш марнотратними виявилися європейці - 103 млн. євро. Далі йдуть представники Південної та Центральної Америки (69 млн) і африканці (40 млн).

В середньому один турист витрачав по 1300 євро. З них 30% - на готелі, 19% - на продукти харчування та напої, 16% - на розваги, 11% - на транспорт.

Згідно з офіційними даними, на організацію ЧС-2010 в ПАР було витрачено 3,2 млрд. євро. Так що про окупність Мундіалю мова не йде.

Щодо найсильніших внутрішніх футбольних ліг - це чемпіонат Єгипту, ПАР, Алжир (12088 гляд. У сер. за матч).

Отже, сьогодні Африка бурхливо розвивається, проводить міжнародні змагання, приймає іноземних туристів, будує сучасні арени, має спортивні ресурси. Передовими країнами регіону є Південна Африканська Республіка, Єгипет. Найпопулярніші види спорту - це футбол, регбі та легка атлетика. Континент має все для розвитку спортивно-подієвого туризму, але через економічну відсталість більшості країн не використовує свій потенціал на повну потужність, хоча позитивні зміни все ж-таки є.

2.6 Австралія та Океанія

Оскільки це найвіддаленіший регіон світу, сюди не часто приїжджають туристи саме задля спортивних видовищ. Але це ще не означає, що він тут не розвинений. Регіон має свої особливі звичаї та традиції. Спорт є дуже популярним серед населення і поширений майже у всіх регіонах. Найрозвиненіші країни - це Австралія та Нова Зеландія. Австралія у 1956 році приймала літні Олімпійські ігри у Мельбурні, у 2000 - приймав Сідней. Також тут проводяться різноманітні міжнародні змагання. А зараз детально про спортивно-подієві ресурси.

Спорт в Австралії, особливо командні та водні види спорту, популярний серед населення і поширений у всіх регіонах. Уряд вкладає у його розвиток значні суми, крім того, економічний стан країни і клімат сприяють популяризації цієї сфери. Австралійські команди беруть участь на Олімпійських іграх, Іграх Співдружності та інших міжнародних змаганнях.

Спорт відіграє настільки важливу роль в житті країни, що його називають «народною релігією». Найбільш популярні австралійський футбол, скачки, моторні види спорту, регбі, крикет і футбол. Згідно з опитуванням, проведеним в 2006 -2007 рр.. в найбільших містах Австралії, «найбільший інтерес» серед дорослої аудиторії викликають крикет, плавання, теніс, футбол і регбі. Самі жителі найчастіше займаються аеробікою, плаванням, грають у гольф, теніс, футбол.

У футбол грають у всіх регіонах країни. Австралійська футбольна ліга (AFL) - найбільша спортивна федерація в країні, що нараховує за даними 2007 року 615,549 спортсменів, причому їх кількість зросла на 42% за чотирирічний період з 2001 по 2005 рр. У кожного штату є свої команди, існує також юніорська, аматорська та жіноча ліги.

Кубок націй конфедерації футболу Океанії -- головний футбольний турнір серед чоловічих футбольних збірних країн, що входять до футбольної Конфедерації футболу Океанії.

Перший турнір був проведений в 1973 році в Новій Зеландії під назвою -- Кубок Океанії .

З 1996 року, коли конфедерація футболу Океанії отримала офіційний статус від ФІФА, почали проводити регулярні розіграші кубку націй ОФК.

Ліга чемпіонів ОФК -- щорічний клубний футбольний турнір, що проводиться Конфедерацією футболу Океанії (ОФК). Турнір також називають О-ліга (з англ. O-League) за аналогією з А-лігою,. До 2007 року ОФК проводила Клубний чемпіонат Океанії.

Океанія була представлена в чотирьох фіналах Кубка світу - Австралія в 1974, 2006 і 2010, і Нової Зеландії в 1982 і 2010 роках. У 2006 році Австралія приєдналася до Азіатської футбольної конфедерації і право на участь в ЧС-2010 як Азіатський учасника. Нова Зеландія кваліфікацію через Океанську конфедерацію, вигравши свій плей-офф проти Бахрейна. Вперше дві країни Океанії кваліфікувалися в той же час, хоча і за допомогою різних конфедерацій.

У даний час Вануату є єдиною країною в Океанії де називають футбол своїм національний видом спорту.

Головним видом спорту Австралії є крикет. Він існує тут вже більше 200 років. У нього грають як аматори, так і професіонали з усіх штатів. Національна австралійська команда з крикету в даний час є світовим лідером у цьому виді спорту і з 1999 року здобувала перемогу в кожному матчі на кубку світу.

Крикет - один з найпопулярніших видів спорту в Австралії, яким, згідно з опитуванням, проведеним в 2007 році, цікавиться 59% населення країни. Його називають національним видом спорту, так як крикет однаково популярний у всіх регіонах. Найбільша федерація професіоналів та любителів крикету називається Cricket Australia. В даний час Австралія входить в число країн, що утримують провідні позиції в світовому крикеті.

Бейсбол в Австралії. Бейсбол став популярний на початку 1990-х років, коли була сформована Австралійська бейсбольна ліга. З її розпадом в 1999 році популярність бейсболу впала, але в цей вид спорту, як і раніше грають жителі багатьох штатів. За даними 2003 року, приблизно 57 тис. австралійців грають в бейсбол у складі 5000 команд.

Популярним є теніс. Тут відбувається Відкритий чемпіонат Австралії (Australian Open) і є найбільшим тенісним турніром Австралії. Цей чемпіонат є першим в серії турнірів Великого шолому в календарному році - відбувається в січні в Мельбурні, другому місті Австралії. Турнір проводиться з 1905. Ігри відбуваються в Мельбурнському парку, побудованому в 1988 спеціально для цього турніру. Мельбурн-парк має 24 корти розміщенні на 20 га. Корти мають хардове покриття. Дві найбільші арени мають висувні дахи («Арена Рода Лейвера» (14 820 місць) і «Водафон-Арена» (10000 місць). У 2006 ігри турніру відвідали 624 785 глядачів протягом 2 тижнів турніру.

Тихоокеанський ігри - багатопрофільний спортивний захід, як і Олімпійські ігри (хоча і в набагато менших масштабах), за участю виключно країн навколо Тихого океану. Вони проводиться раз на чотири роки

Регбі є популярним видом спорту всій Океанії, і є національним видом спорту в Папуа-Новій Гвінеї (друга сама густонаселена країна в Океанії після Австралії) і дуже популярний в Австралії , привертає значну увагу по всій Новій Зеландії та тихоокеанських островів.

Австралія та Нова Зеландія є одними з найбільш успішних сторін у світі. Австралія виграла Регбі Ліга Кубок світу рекордні дев'ять разів у той час як Нова Зеландія виграла свій перший чемпіонат світу в 2008 році. Австралія та Нова Зеландія спільно організували в 1968 і 1977 рр.

Збірна Австралії з регбі -- спортивна команда, яка представляє Австралію в міжнародних змаганнях з регбі за правилами Регбійного союзу, дворазовий чемпіон світу. Неофіційна назва збірної Австралії Волабіз походить від назви різновиду кенгуру волабі. Основним щорічним змаганням, у якому бере участь збірна Австралії, є Турнір трьох націй. Волабіз вигравали його тричі, востаннє -- 2011 року.

Збірна Австралії була учасницею усіх Кубків світу і двічі ставала чемпіонкою: 1991 та 1999 року.

Традиційною формою збірної Австралії є жовті футболки й зелені труси, емблемою -- волабі з овальним м'ячем.

Світовим лідером з регбі є національна збірна Нової Зеландії. Спорт традиційно відіграє важливу роль в житті новозеландців. Багато в чому до цього дня зберігаючи традиції переселенців з Британських островів, національним спортом Нової Зеландії по праву можна вважати регбі. Національна команда з регбі All Blacks займає перше місце в міжнародному рейтингу збірних і має краще співвідношення виграних і програних ігор серед всіх національних команд світу в цьому виді спорту. Протягом багатьох років команда визнається найсильнішої у світі. В країні понад 140 тис. зареєстрованих гравців, об'єднаних в 520 клубів, і більше 2 тисяч суддів цієї гри .

Серйозних успіхів новозеландці досягли в світовому автоспорті. Брюс МакЛарен в 1960 році став віце-чемпіоном світу Формули-1, а згодом заснував знамениту гоночну команду «Макларен», одну з найуспішніших за всю історію автогонок. А першим новозеландським чемпіоном світу Формули-1 став Денні Хьюм в 1967 році. Також до провідних гонщикам Ф1 в 1960-1970-х рр.. ставився Кріс Еймон. Новозеландський екіпаж у складі Брюс МакЛарен і Кріс Еймон в 1966 році виграли найпрестижнішу гонку 24 години Ле-Мана за кермом Ford GT40.

Виходячи з цього, зрозуміло, що Австрало-Океанія доволі розвинений регіон, має спортивно-подієві ресурси, відповідну інфраструктуру. Але через географічну віддаленість від економічно розвинених держав цей вид туризму не є дуже популярним. Сюди приїжджають, в основному, на час великих міжнародних змагань. Незважаючи на це, регіон стрімко розвиває спорт, а це приваблює його шанувальників із усього світу. Провідними державами регіону є Австралія та Океанія, де популярними є крикет, регбі, футбол, теніс та водні види спорту.

2.7 Міжнародні спортивно-подієві ресурси

Всі регіони світу поєднують міжнародні змагання, де зустрічаються команди з різних частин світу. Найвідомішими є Олімпійські ігри.

Олімпійські ігри -- міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Види спорту, які входять до програми Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.

Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом. Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх. Олімпійські ігри зародилися в Стародавній Греції, де вони проводилися раз на чотири роки у місті Олімпія і були визначною подією в житті стародавніх греків. Ігри були заборонені римськими імператорами як поганські з метою утвердження християнства.

Емблемою олімпіад є п'ять переплетених кілець різного кольору, які символізують п'ять різних континентів.