Запорізька верф. Вона була закладена в урочище Царська Пристань і на острові Байди в 1736 році в зв'язку з воєнними діями російсько-турецької кампанії. У 1738-1739 роках отут базувалося близько 400 суден різних типів - козацькі човни, дуби, галери, плашкоути, барки, бригантини [27].

Запорізький дуб. В музеї на острові Хортиця зберігається унікальний за своїми розмірами ствол дуба, який знайшли підводні археологи на дніпровському дні. Він став своєрідною візиткою краю за порогами, символом козацького минулого. Екскурсоводи розповідають туристам, що гілки дуба досягли майже рекордної для дуба висоти - 36 метрів! Крона дерева розкинулася на 43 метра, а діаметр ствола досягає 6,32 метра. Запорізький дуб, як його прозвали у народі, на протязі останніх століть був місцем паломництва мільйонів людей. Існують гіпотези, що під кроною дерева запорізькі козаки писали відомого листа турецькому султанові. До речі, І.Репін в одному з ескізів у картині «Запорожці» розмістив козаків під гілками могутнього дуба.

Так склалося, що до сьогоднішнього дня гігантський дуб майже висох. З метою збереження цього природного й історичного пам'ятника прийнято рішення законсервувати дерево й створити навколо нього історико-етнографічний ландшафтний ансамбль «700-літній Запорізький дуб». Навколо дерева-пам'ятника, заплетеного вантами, гранитний валун з пам'ятним надписом, старий колодязь, скульптура козацького коня, кобза з соколом на грифі, перевернута поминальна чарка поряд з баклагою [27].

Запорізька Січ (історико-культурний комплекс). Це містечко знаходиться між Музеєм запорізького козацтва й Совутиною балкою. Воно представляє собою січове укріплення з огорожею, воротами, сторожовими вежами. В середині Січі знаходиться своєрідний етнографічний музей під відкритим небом - тут навколо січового майдана розміщені казарми-курені, корчма січова церква, кузня, гончарська майстерня, інші господарські побудови [27].

Скарби. Серед островитян і жителів придніпровських сел ходило багато легенд, таємничих та смішних історій про хортицікі скарби. Про них можна прочитати в статті Якова Новицького «Острів Хортиця на Дніпрі». Як правило, місця, де були сховані скарби, «прив'язувалися» до могил, оврагів та балок. В голові острова, наприклад, біля «величенької» могилки, закладеної каменем, ночами часто з'являється скарб у вигляді вогненого козака з шаблею. Вище Зміївої печери у скалах були заховані золоті монети. Ущелина, куди їх вложили, забили кам'яними брилами. Неподалік в урочище Лазни під валуном лежав заклятий скарб. Трохи нижче Музичиної балки запорожці сховали чавунець з червонцями в криниці. До речі, так козаки діяли і у плавнях, тікаючи від ворогів. Про це говорить назва річки Скарбної, на дні якої, за свідотством очевидців, січовики ховали зброю, коштовності. На протилежній східній стороні острова немало скарбів було зарито в ярах лісистої балки Совутиної. Тут же в балці Брагарне лежало награблене й закляте гайдамаками на сто років добро, яке стерегла нечиста сила. Розповідали й про скарби, зариті посередині балки Вербової й про дванадцять глечиків з червонцями, схованими біля балки Шанцевої. Тут же ріс й відомий Червоний дуб (його ще називали «глухим», «зимовим» - дерево не скидало сухі листя аж до самої весни). Під цим дубом був закопаний запорізький скарб [27].

Святилища. Так називають древні пам'ятники ритуального характеру, які були знайдені археологами у північній частині острова. Як виявилося, у давнину Хортиця була одним з найважливіших духовних і , як слідство, культурним центром для різних народів степового півдня. Про це свідчать знайдені біля святилищ сліди релігійних обрядів - зола від кострів, обломки глечиків, скребки, наконечники стріл, кістки тварин. Археологів особливо цікавлять знахідки на висотах поблизу балок Совутина й Велика Молодняга, які відображають культ яйця й датуються епохою раннього бронзового століття. Одне зі святилищ, наприклад, представляє собою своєрідний алтарь, який є правильним яйцеподібним спорудженням, викладеним з каменю в центрі його - порожнеча-«жовток», посередині якого в ямці знаходиться ритуальний сосуд прямокутної форми, орієнтований по сторонам світу. Скоріш за все образ світового яйця і уявлення про Всесвіт в формі яйця тут на Хортиці зв'язувалися з весінніми святами, зародженням й розвитком нового життя й грали важливу роль у всіх календарних ритуалах солярного циклу. Друге святилище представляє собою цілий храм під відкритим небом. На просторій галявині з гранитних валунів і їх обломків викладена кам'яна конструкція у вигляді двух спіралей, з'єднаних між собою. Центральна символізує яйце, а навколо неї асиметрично «обвивається» кам'яна змія [27].

Кінний театр «Запорізькі козаки». Це ціле козацьке містечко з укріпленнями й характерними для хутора-зимовника господарськими будівлями в плавневій частині острова. Тут проводяться кінні змагання, фольклорно-етнографічні спектаклі, ігрові дійства, також представлені традиційні козацькі ремесла. На території театру розміщений Музей дніпровського судноплавства, першим експонатом якого стали козацьке судно першої половини ХVІІІ століття, бригантина, побудована на Хортицькій судноверфі [27].

Кургани. Запорізький край надзвичайно багатий на кургани й курганні могильники. Ці унікальні споруди, зафіксовані по всій території області, є свідками сивої давнини. Переважна кількість курганів належить до епохи бронзи і скіфських часів. Найцікавішими з них є: курган «Цимбалка» - археологічна пам'ятка поблизу села Велика Білозерка (поховальна споруда скіфської знаті); Мамай-гора і курганний могильник «Солоха» (царський скіфський курган) у Кам'янсько-Дніпровському районі; Бельмак-Могила у Куйбишевському районі (найвища точка Приазов'я, висота якої - 324 метри над рівнем моря); Куляб-Могила у Михайловському районі (найбільший курган із збережених нині у Запорізькій області, висотою 12 м).

На всій території острова налічувалося більше 130 курганів різних епох (сьогодні збереглося всього 50 курганних насипів). Більшість з них представляють собою могильні холми, насипані древніми захороненнями епохи міді-бронзи й скіфських часів, зустрічаються й захоронення кочівників. В народі вже давно ці погребальні земляні спорудження називали «робленими» могилами. З часом деякі хортицькі холми, як і ті, що знаходились на берегах Дніпра, в степу по водорозділам рік, використовувались різними народами, як святилища, пости для спостереження. Самим відомим хортицьким курганом вважається холм, в південній частині острова між балками Липовою та Корнейчихою, з вершини якого було добре видно два дніпровських берега. У часи Потьомкіна курган став Потьомкінським. Пізніше його назвали Козацьким (на кургані знаходився козацький пост-бекет). Сусідній холм відомий як Висока або Зорова могила. Поряд з курганом знайдено декілька древніх могил. Це одна з шести курганних груп (могильників), які знаходяться в різних частинах острова. На місці древніх холмів сьогодні розміщений туринський курганний комплекс «Зорова могила». В північній частині Хортиці неподалік від шосе на висоті «Канфарка» (грецьке «канфар» - ємкість з двома ручками для вина) знайдений погребальний комплекс скіфського часу [27].

Лінії укріплень (редути, окопи). Хортиця (особливо її північна частина) представляє собою своєрідне природне укріплення. Трапилося це в 1735-1739 роках під час російсько-турецької війни. Перша лінія укріплень була споруджена влітку 1736 року. Вона складалася з чотирьох редутів, з'єднаних між собою окопами. Ця лінія пересікла острів від балки Шанцевої до східного побережжя трохи південніше балки Широкої. Друга та третя лінії були споруджені в 1738-1739 роках - від балки Каракайки вони простягнулися у сторону балки Ушвивої та скелі Чорної. Укріплення були збудовані й на правому березі у районі Вирви. У кінці дев'ятнадцятого століття вали та траншеї були ще достатньо помітні, сьогодні вони представляють собою лише бугрі та заглиблення, які заросли травою. Деякі досліджувані вважають, що редути були збудовані на місці козацьких укріплень. Останки укріплень в районі музею до сих пір деякі називають «валами Сагайдачного», гадаючи, що сам гетьман керував будівництвом оборонних укріплень на острові [27].

Музей запорізького козацтва. Цей музейний комплекс знаходиться в північній частині острова. В його експозиції представлені археологічні знахідки на Хортиці, історії освоєння острова поселенцями різних епох, предмети стародавнього побуту, атрибути козацтва, діорами. Всього у фондах музею зберігається більше 32 тисяч музейних предметів.

«Обсерваторія». ЇЇ місцезнаходження на скелястому виступі в урочищі Царська Пристань (приблизно навпроти санаторію «Чайка» на Хортиці визначив запорізький краєзнавець Ю. Вилинов. У свій час він звернув увагу на скелю з рівною нахиленою поверхнею, схожу на грань єгипетської піраміді. До неї прилягає друга скеля, така ж пряма й нахилена до поверхні води під тим же сорокавосьмиградусним кутом. У тому ж місці, де сходяться скелі, знаходиться галявина у вигляді рівнобічного трикутника. З цієї нищі, якщо дивитися на північний схід, між скелею «пірамідою» та островом Хортицею, можливо у день сонцестояння спостерігати схід світила. В пірамідальній грані вирублена горизонтальна тропа, могли розміщуватися жриці, члени ритуальної процесії. В ста метрах від «обсерваторії» краєзнавець знайшов щось подібне древньому олтарю, камені по краям якого схожі на рога Тельця. Місце це так і було названо - Олтар Тельця [27].

Потьомкінський парк. У південній частині острова з фаворитом Катерини ІІ князем Потьомкіним-Тавричним була пов'язана не тільки назва саду з прилеглим до нього урочищем. Потьомкінським назвали також і високий холм, з вершини якого було видно острівні далі й навіть дніпровські берега. Біля цього древнього кургану князь, до речі, планував збудувати палац, а навколо нього закласти фруктовій сад та англійський парк з містками-переходами через балки. Припускалося навіть зв'язати острів з дніпровськими берегами, з'єднавши їх мостами. Хортиця відійшла у володіння Потьомкіну у 1775 році після ліквідації Січі. В 1789 році він передав острів державному казначейству [27].

Протолче. З літопису відомо, що руські князі, вирушаючи у 1223 році на першу битву проти татар, «сташа біля річки Хортич на броду Протолче». Деякі дослідники зв'язували Протолче з бродом через Дніпро в районі острова Хортиці, визначивши Протолче і як дніпровський брід, і як пристань на острові Хортиця , і як давньоруське поселення, розкопане у плавневій частині острова біля озера Осокорового. Припускають, що тут мешкали загадкові бровники. І не просто мешкали серед розкішної плавневої природи, а виконували відповідальну задачу: охороняли дніпровські броди, через які ворог міг легко перебратися з одного берега на інший. Є й інші думки вчених, які відокремлюють Протолче від Хортиці. Нині в районі припустимого древнього Протолче на Хортиці розміщений пост заповідника та етнографічний комплекс «Козацька залога» [27].

Урочище Сагайдачного. Це урочище колись знаходилось на лівому березі Дніпра навпроти північної частини Хортиці (нині це район шлюзового каналу трохи нижче плотини). Урочище представляло собою зелений холмистий берег, на якому росли «розкішні» дерева. Назву його пов'язують з відомим козацьким ватажком гетьманом українського реєстрового козацтва Петром Конашевичем-Сагайдачним, який бував на Хортиці і навіть будував там укріплення. Олександрівські мешканці розповідали також Я.П. Новицькому про простого запорожця Сагайдака, який мешкав тут в одній прибережній балці. Урочище також було відоме своїми скелями Дурною та Середньою. На Середній скелі (її останки збереглися на лівому березі у районі входу в шлюзовий канал) знаходився оригінальний камінь Люлька схожий на козацьку трубку. Цей характерний скельний виступ також називали скелею Сагайдачного. На верхівці її є заглиблення, викарбуване для зручного сидіння, також там були підголівник та ямки для ніг. В народі цей камінь називали «ложем» або «кріслом Сагайдачного» [27].

Тарасова стежка. Точно відомо, що на Хортиці у серпні 1843 року бував великий український поет Тарас Шевченко. Нікому не відомо де він ходив і з ким зустрічався, однак народна поголоска пов'язує з Кобзарем так звану Тарасову стежку. Умовно вона охоплює північно-західну частину острова від Січових воріт до балки Музичиної. Сьогодні це - чітко визначена туристична тропа від музею до мосту, який веде на правий берег, з вкопаними на її узбіччі каменями, на яких вибиті цитати з віршів Шевченка, які стосуються Хортиці [27].

Царська пристань. Урочище та залив (нині практично зник) між скелями Рогози та мостом, який зв'язує північну частину Хортиці з правим берегом. Тут у широкого гирла річки Верхня Хортиця у 1782 році була збудована пристань для вантаження казенних («царських») вантажів і стоянки плотів. В 1787 році біля пристані зупинялася флотилія, яка супроводжувала Катерину ІІ у її мандрівки по Дніпру до Херсона. У 1795 році у Царській пристані була утворена тимчасова верф, на якій почалася будова судів для перевезення солі, лісу та провіанту. Указом Павла І верф у 1799 році була скасована, а частина мешкавших навколо неї сімейств майстрових була переведена в слободу Томаковку. У 1930 році пристань була перейменована в Першотравневу. Нині в районі колишньої Царської пристані на насипаній у 1845 році німцями-менонітами дамбі (вона відвела русло Верхньої Хортиці у Канцеровську балку) розміщені вантажні причали гранітного кар'єра [27].

На території острова є не тільки велика кількість історичних пам'яток. Це - унікальний оазис, гармонійне поєднання флори і фауни, велике різноманіття рослинності та тварин (таблиця 2.1.)

Таблиця 2.1. «Рослинність о. Хортиці»

Національний заповідник «Хортиця» - науково-дослідна та рекреаційно-освітня установа, яка здійснює охорону пам'яток історії, культури та природних об'єктів, збирає, вивчає, зберігає та популяризує пам'ятки, пов'язані з історією запорізького козацтва. Острів Хортиця - найбільший острів на річці Дніпро (довжина 12,5 км, найбільша ширина - до 2,5 км). Це єдина комплексна історико-культурна та природна пам'ятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття. Заповідник «Хортиця» занесений до державного реєстру нерухомих пам'яток України. На його території нараховується 63 пам'ятки археології та історії, 33 з яких поставлено на державний облік [22].

2.2 Дніпрогес

Унікальна роль Дніпрогеса в економічному та технологічному прогресі, монументальність та виразна красота його архітектурного ансамблю принесли йому славу одного з найбільш величних інженерних споруд ХХ століття [28].

Зовнішній вигляд Дніпрогеса спроектував академік архітектури В.А. Веснин, під керівництвом якого Н.Я. Коллі, Г.М. Орлов, С.Г. Андрієвський та інші розробили архітектуру окремих частин комплекса. Зодчим вдалося гармонійно зв'язати силуети величезних гідроелектричних споруд з залізобетону зі скалистими берегами, водяними просторами Дніпра, промисловими та жилими спорудами по сусідству - створити живописну панораму. В комплекс споруд Дніпровського гідровузла входять: будова ГЕС-1, будова ГЕС-2, щитова стіна, бетонна водозливна та глуха плотини, суднохідні спорудження, відкритий розподільчий пристрій напругою 154 кВ. По мосту через водозливну плотину та ескадру над шлюзами проходить автомобільна дорога з тротуарами для пішоходів.

У спорудженні Дніпрогесу приймали участь багато республік СРСР. Електричне обладнання надходило з РСФСР, ліс з Білорусі, артик-туф з Вірменії, будівельні матеріали з Азербайджану та Грузії. Дніпрострой забезпечував своєю продукцією більше ніж 150 заводів Москви, Ленінграда, Тули, Харкова, Дніпропетровська, Миколаїва, Одеси, Баку, Тбілісі, Уралу й Сибіру, Донбасу, Криму та інш. На будівництві Дніпрогесу побувало багато туристів та робітничих делегацій з різних країн світу. Дніпропетровці уклали договір про змагання з робітниками Норвегії [28].

У 30-ті роки минулого століття Дніпрогес, за установленою потужністю та середньою кількістю вироблення на рік млн. кВт/г, не поступався іншим ГЕС та вважався найпотужнішою гідроелектростанцією у Європі.

Таблиця 2.2.

ВИСНОВОК

Місто Запоріжжя - адміністративний, промисловий і культурний центр Запорізької області, що входить до числа провідних міст української економіки.

Місто Запоріжжя розташоване на перехресті усіх видів транспортних шляхів: залізничних, автомобільних, водних, повітряних. Тому до складу пасажирського транспорту міста входять річковий, автомобільний та електричний транспорт. Це дозволяє туристам зручно й швидко пересуватися містом. До переважної більшості пізнавальних об'єктів ведуть дороги з асфальтовим покриттям.

Місто також займає вигідне економіко-географічне положення та розташоване на головній воднотранспортній магістралі України - р. Дніпро.

Водні ресурси Дніпра є основним джерелом водопостачання промислових об'єктів міста, а також забезпечують питною водою населення області та міста, зрошують землі тощо. Крім того, Дніпро є джерелом електроенергії (Дніпровська електростанція) й використовується як транспортна артерія та цінний курортно-рекреаційний ресурс.

Історія міста сягає корінням в багатий літопис запорізького козацтва. Історичні та археологічні дослідження підтверджують, що наприкінці ХV - початку ХVI століть господарями земель за дніпровськими порогами стали запорізькі козаки.

Острів Хортиця перетворився на один із центрів формування козацького війська, яке стало рушійною силою у боротьбі українського народу за свою незалежність.

Унікальність Хортиці полягає в рідкісному сполученні на одній території різноманітних природних комплексів - плавневих лісів та луків, справжніх та петрофітних степів, скелястих відшарувань гранітів, балок, нагорних дібров, висячих боліт, озерних комплексів. Аналогів подібної за масштабами єдиної екосистеми на Україні немає.

Саме Запоріжжя стало центром української демократії, тому що запорізькі козаки першими створили на території України політичне формування з усіма атрибутами республіки.

Наприкінці 60-х років ХVІІІ століття на півдні України створюється оборонна Дніпровська лінія із семи фортець. Однією з них була Олександрівська, будівництво якої розпочалося 15 серпня 1770 року і тривало до 1772 року. Фортеця стала стратегічним центром майбутнього міста.

У ХVІІІ столітті Олександрівськ стає торговим центром за дніпровськими порогами. Цьому сприяли річкові шляхи басейну Дніпра, які сходилися біля порогів, а також два сухопутних тракти. Щороку в місті проводилися 4 торгівельних ярмарки.

Важлива віха у розвитку Олександрівська - 1873 рік, коли була відкрита дільниця залізниці Лозова-Олександрівськ. Починає визначатися промислова спеціалізація міста. Провідною галуззю стало сільськогосподарське машинобудування. Формування промисловості відбувалося за активною участю іноземного капіталу: на початку ХХ століття працювали 65 підприємств.

У 1921 році місто отримало своє теперішню, пов'язане з історією краю, назву - Запоріжжя.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Твоє майбутнє - земля за порогами. - КП Дніпровський металург, 2007

2. Мій рідний край - Запоріжжя: Матеріали відкритої обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді. Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, асоціація “Екологічна освіта” - Запоріжжя: Поліграф, 2006. - 235 с.

3. О.М. Маринич. Географічна енциклопедія України в 3-х т. - К.: Українська радянська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1990

4. Скляренко В.М., Батий Я.А., Панкова М.А.Все об Украине. - Харьков: Фолио, 2008

5. Н.Кузьменко, Н.Михайлов Новое Запорожье: хроники развития большого города. 1921- 2006 .- Днепропетровск: //АРТ- ПРЕСС, 2006//. - …c.

6. Кузьменко Н., Михайлов Н. Запорожье и запорожцы. - Запорожье: Тандем-Украина, 2005. -…с.

7. Запорізька область: ілюстрована енциклопедія: природа, історія.- Т.1.-Запоріжжя.- 2004

8. Запорізька область: ілюстрована енциклопедія: Т.2.: архітектура, культура, економіка, райони області, - Запоріжжя,- 2004

9. Запорожье: рекламно- сувенирный путеводитель об истории, культуре и современной жизни города. - Запоріжжя.- 1999

10. Запорожье готовится стать крупнейшим туристическим центром Украины: Проблемы развития инфраструктуры туризма в Запорожье //Содружество.- 2004. - №13

11. Концепція розвитку туризму і курортів в Запорізькій області: Затверджено розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації від 19.09.06. №385 //Ориентир.- 2006.- №38 (13 октября)

12. Белобоцкий В. Они создали индустрию туризма в Запорожской области: [О создании и деятельности областного предприятия «Запорожтурист».] //Индустриальное Запорожье. - 2006- 6 апреля (№51) 13. Власов О. Подышать воздухом индустриального Запорожья стремились туристы в 30-е годы прошлого века: Интерес туристов к Днепрострою. Развитие туризма в Запорожье. //Суббота плюс. - 2004. - 8-18 апреля.

14. Дмитренко В. Региональный туризм: О программе развития рекреационно-курортного комплекса и туризма в Запорожской области. Темпы роста туризма. //Содружество. - 2004. - №13

15. Карташов Е. Запорожье - город туристический: Возможности для развития туристического бизнеса в регионе; туристический бизнес и поступления в бюджет. //Запорізька Січ. - 2005. - 7 апреля (№64-66)

16. Москалина Н. Синдром провенційності, або чому козацьке Запоріжжя не стало туристичною Меккою: Проблема розвитку повноцінної інфраструктури туризму та культури відпочинку у регіоні. //Запорізька правда. - 2005. -

29 березня (№47)

17. Стрелец С. Ще не висохла криниця! Запорізька Січ жива!: Запорізька Січ як туристичний об єкт: коротка характеристика зведених будівель. //Запорізька Січ. - 2007. - 26 липня (№138-140)

18. Заповідник Хортиця: Збірник праць співробітників заповідника. - Запоріжжя: Дике Поле, 2006, - 304с.

19. Алёна Каташинская. За разрешением на посещение Днепрогэса туристы-одиночки обращались в милицию, а иностранцы - ещё и в главную контору «Днепростроя». //Украина экскурсионная. Новости турбизнеса, №4 (30) февраль 2005

20. Weekend за порогами //Академия, - 2005, - №10. - с.147-151

21. Всеосяжна Хортиця: Атлас /Авт.: М.А. Остапенко, С.Г. Охрімннко, С.І.Таранець та ін. - Запоріжжя: Дике Поле, Б.р.в. - 24 с.

22. Запоріжжя туристичне: Фотоальбом. - Запоріжжя: ПП «АА Тандем», - 2008. - 60 с.

23. Вилинов Ю. Остров в филиграни эпох и путей (Хортицкий колладж). - Запорожье, - 2003. - 206 с.

24. Vita жизнь. Экологическое образование. №11, 2007

25. Запорізький край. Степова Перлина України

26. Україна туристична: Регіони, райони та міста. Провідні підприємства. Особистості. Кн. 3. - К., 2008. - 375с.

27. С.І.Татарінцев, С.Г.Охріменко. Національний заповідник “Хортиця»:- Видавництво «Дике Поле».

28. Дніпрогес,- Запоріжжя,-2002.

29. А.Бойко, Л.Сізінцова. Мандруємо запорізькими просторами: Путівник-довідник.- Запоріжжя: ПП «АА Тандем», 2008,- 64 с.

Размещено на Allbest.ru