Систему моніторингу життєздатності підприємства слід розглядати через призму таких блоків: цілі моніторингу, спеціальна база цільових даних, індикатори, джерела інформації, напрямки/рівні моніторингу, результати моніторингу (звітні матеріали), споживачі результатів (рис.1).

Оскільки набір індикаторів моніторингу життєздатності є не завжди однаковим і очевидним, то система моніторингу життєздатності повинна в першу чергу бути постачальником ревалентної інформації. Тобто ціллю системи моніторингу життєздатності має бути забезпечення інформацією осіб, які приймають стратегічні чи тактичні рішення щодо підвищення рівня життєздатності підприємства в цілому чи її окремих складових.

Рис.5.1 Складові елементи системи моніторингу життєздатності підприємства

Основними завданнями системи моніторингу життєздатності підприємства є:

визначення обсягів та джерел необхідних інформаційних ресурсів;

розробка ефективної системи збору, обробки та зберігання ревалентної інформації;

оцінка достовірності та цінності інформації;

архівація, хронологія та зберігання бази даних;

створення умов використання інформації у процесі прийняття рішень (поточних, стратегічних) (див. рис.1).

Під інформаційним забезпеченням діагностики життєздатності підприємства розуміється сукупність інформації про фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на ефективність та механізми роботи підприємства. Доступність, оперативність та повнота інформації бази діагностики та моніторингу життєздатності підприємства є визначальними чинниками коректності та точності діагностичного висновку.

Обґрунтованість та ефективність стратегічних рішень значною мірою залежить саме від інформаційного забезпечення, яке на більшості підприємств з виробництва одягу є несистемним та носить фрагментарний характер. Підприємства Закарпаття нечасто співпрацюють із науково-дослідними установами, які мають досвід в інтерпретуванні інформації і навіть при наявності власного досвіду оцінки зовнішньої чи внутрішньої інформації, відсутність методологічної бази призводить до домінування суб'єктивних уявлень про тенденції явищ.

Моніторинг та діагностика життєздатності підприємства потребує надійного інформаційного забезпечення у вигляді спеціальної бази цільових даних.

База цільових даних моніторингу і діагностики життєздатності може формуватися з різних джерел і є так званим механізмом перетворення вхідної інформації у цільову.

Джерелами внутрішньої інформації для моніторингу і діагностики життєздатності підприємства є:

первинна оперативна інформація відділів підприємства (інформація про обсяг виготовленої продукції, використаної сировини, продуктивності працівників і т.д.);

фінансова звітність (частіше публічна) (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності);

статистична та податкова звітність (Звіт про основні показники діяльності підприємства, Звіт з праці, Податкова декларація і т.д.);

результати власних спостережень, опитувань;

аудиторські висновки та результати перевірок державних органів.

Оскільки життєздатність підприємства значно залежить від самоорганізації, тобто здатності вміло поєднувати внутрішні фактори, то, відповідно, інформаційне забезпечення моніторингу життєздатності базується більше на використанні внутрішньої звітності.

Прикладами джерел зовнішньої інформації, що можуть бути враховані для формування подальших стратегій розвитку підприємства та стратегічних рішень, є дані:

про середовище другого рівня: законодавчі акти, засоби масової інформації, у т. ч. Інтернет ресурси (для підприємств з виробництва одягу веб-сайти: "Легпром Україна", "експортери України", Міністерства економіки, Верховної Ради, Міжнародних організацій). Об'єктами для отримання інформації цього рівня можуть бути: громадські організації, асоціації вищого рівня, органи влади, науково-дослідні інститути, органи ДПА, біржі праці, університети та інші різні установи освіти і науки).

про середовище першого рівня: переговори, умови контрактів, галузеві аналізи, огляди, статистичні збірники, результати впроваджених проектів, власні дослідження ринку (опитування). Об'єктами для отримання інформації цього рівня є: постачальники, партнери, споживачі, конкуренти, партнери (банки, аудиторські фірми, спілки, асоціації).

Для спрощення процесу моніторингу життєздатності підприємств з виробництва одягу запропоновано розглядати його через виділення певних рівнів. Напрями/рівні моніторингу визначають групи індикаторів моніторингу. Так, до прикладу, моніторинг виробничо-технологічної складової життєздатності може здійснюватися за певними рівнями, які будуть, в свою чергу, визначати групи індикаторів. Рівень визначається ціллю та задачами моніторингу і може виглядати як спостереження за декількома чи десятками індикаторів, що залежить від цілі та задач моніторингу.

Відбір індикаторів для всіх системних рівнів моніторингу та діагностики життєздатності здійснено у декілька етапів (рис.5.2).

Рис.5.2 Етапи відбору індикаторів моніторингу життєздатності підприємства

Як видно з 2, відбір індикаторів для побудови моделей діагностики та системи моніторингу здійснювався через такі послідовні дії:

І етап: врахування рейтингу індикаторів за результатами структурного теоретичного аналізу;

ІІ етап: включення індикаторів окремих авторських моделей, визначених за результатами трьохкритеріальної оцінки адекватності цілям дослідження;

ІІІ етап: включення додаткових індикаторів та критеріїв за результатами опитування підприємств;

ІV етап: включення додаткових індикаторів-чинників життєздатності, визначених за результатами оцінки життєздатних засад на мезорівні;

V етап: включення додаткових параметрів, які доповнюють сформовану концепцію життєздатності підприємства.

VІ етап: відбір ключових індикаторів за допомогою кореляційного аналізу для формування системи моніторингу та побудови моделей діагностики.

У результаті реалізації етапів було відібрано 53 індикатори, що формують життєздатність підприємств з виробництва одягу у Закарпатті за функціонально-змістовими ознаками, а процес моніторингу життєздатності за функціональним змістом визначено через такі рівні (рис.3):

перший - постійне спостереження за рухом та відхиленнями основних критичних індикаторів, а саме: частки обсягів реалізації підприємства в регіональних обсягах та темпами зростання обсягів реалізованої продукції, рентабельності операційної діяльності; рентабельності власного капіталу, коефіцієнтом віддачі активів за чистим прибутком; витратами часу на одиницю реалізованої продукції, часткою довгострокових фінансових інвестицій методом участі у капіталі інших підприємств у активах підприємства. Мета цього рівня моніторингу - спостереження і підтримка самоорганізації підприємства через ключові індикатори та виявлення найменших відхилень у їх динаміці.

другий - спостереження за динамікою та відхиленнями індикаторів життєздатності через її функціональні сфери. Результати дослідження вказали, що при незмінності існуючих умов та взаємозв'язків на даному рівні моніторингу необхідно спостерігати за такими індикаторами, як: фондоозброєність праці, коефіцієнт оборотності оборотних активів, частка приросту залишків готової продукції у виручці від реалізації продукції, частка витрат на збут у виручці від реалізації продукції, рівень середньої заробітної плати за одну годину, частка витрат на навчальні відпустки персоналу у зв'язку з реорганізацією підприємства, частка витрат на технологічні інновації, коефіцієнт абсолютної ліквідності, рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності, частка короткострокових зобов'язань у активах підприємства. Основна мета цього рівня моніторингу - це виявлення порушення у межах сфер формування життєздатності, дисбалансу життєздатної системи та її масштабів, а також визначення напрямів формування стійкості.

третій - багатоспектральний і масштабний. Його мета - це системне вивчення механізмів, що формують та стримують життєздатність підприємства, виявлення помилок підприємства у місці її виникнення. Цей етап дає системне уявлення про рівень життєздатності підприємства, найлегше дозволяє сформувати життєздатну систему, оскільки вона охоплює всі "клітини" підприємства. У межах даного дослідження запропоновано лише основний набір індикаторів, за якими необхідно спостерігати, однак, він не є вичерпним.

Висновки: За результатами аналізу авторських підходів до тлумачення понять "моніторинг життєздатності" підприємства визначено як методику і систему безперервного спостереження за параметрами життєздатності підприємства, що дозволяють виявити найменший ступінь впливу дії зовнішнього та зміни у внутрішньому середовищі підприємства.

Систему моніторингу життєздатності підприємства запропоновано розглядати у вигляді чотирьох блоків: цілі моніторингу, спеціальна база цільових даних, індикатори, джерела інформації, напрямки/рівні моніторингу, результати моніторингу (звітні матеріали), споживачі результатів. Ключовим елементом цієї системи є надійне інформаційне забезпечення (спеціальна база цільових даних), яке може формуватися з різних джерел і є так званим механізмом перетворення вхідної інформації у цільову та визначає точність стратегічних рішень.

Для спрощення процесу моніторингу життєздатності та підвищення його ефективності автором запропоновано проводити його в залежності від цілей через три рівні: перший - постійне спостереження за рухом та відхиленнями основних критичних індикаторів, які одночасно характеризують специфіку діяльності підприємства; другий - спостереження за динамікою та відхиленнями індикаторів життєздатності через її формоутворюючі сфери. Цей етап дає можливість зрозуміти наскільки кожна із складових життєздатності працює для досягнення загальних цілей підприємства; третій - системне вивчення механізмів, що формують та стримують життєздатність підприємства, виявлення помилок підприємства у місці її виникнення, тобто детальна оцінка всіх параметрів життєздатності.

Для підтримки дієвості системи моніторингу життєздатності підприємства важливим є постійне оновлення набору вхідних індикаторів, оскільки зовнішнє середовище є мінливим і впливовість того чи іншого фактору на кінцеві результати підприємства з часом змінюється, тобто необхідно зробити механізми побудови моделей моніторингу більш гнучкими і динамічними, що і стане перспективою майбутніх досліджень.

Розділ 6. Охорона праці

6. Колот А.М. Мотивація персоналу [Текст] / А.М. Колот. - КНЕУ, 2002. - 337 с.

7. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 2. - С.173.

8. Кумбс Ф. Мотиватор [Текст] / Ф. Кумбс. - М.: ГИППО (HIPPO), 2006. - 306 с.

9. Методичні рекомендації про порядок підготовки, надання для державної реєстрації, відміни, обліку і зберігання нормативно - правових актів митних органів України: Затверджені Наказом Державної митної служби України від 8 липня 2003 року № 441 // www.liga.net

10. Митна справа: Словник-довідник. - Дніпропетровськ: АМСУ, 1999. - 463с.

11. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего [Текст] / Ж. Нюттен. - М.: Смысл, 2004. - 607 с.

12. Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 27. - С.1212.

13. Перелік органів ліцензування: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 46. - С.56.

14. Перелік платних послуг, що можуть надаватися митними органами: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1952 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 52. - С.23.

15. Положення про вантажну митну декларацію: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997року № 574 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 24. - С.89.

16. Положення про надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996р. № 1216 // Урядовий кур'єр. - 1996. - 22 жовтня.

17. Пономаренко В. Стратегічний моніторинг у комерційних банках // Банківська справа. - 2000. - № 2. С.10-13.

18. Порядок відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1089 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 27. - С.750.

19. Порядок продажу товарів безмитними магазинами: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року № 984 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 26. - С.951.

20. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 22. - Ст.105.

21. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст.299.

22. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року № 698-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст.168.

23. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991року № 887-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 24. - Ст.272.

24. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 21. - Ст.156.

25. Про ставки митних зборів: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997року № 65 // Урядовий кур'єр. - 1997. - 30 січня.

26. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри та порядок зарахування плати за її видачу: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1755 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 48. - С.674.

27. Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України від 1 липня 2004 року № 1995-IV // Голос України. - 2004. - 28 липня.

Размещено на Allbest.ru