Підвищення ефективності роботи ЗАТ "АТП-16357" м. Харків

16

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ЗАТ «АТП-16357» м. Харків»

Вступ

Основною ланкою в розвитку ринкові відносини є підприємство. На рівні підприємства провадитися продукція або виявляються послуги, що користуються попитом на ринку, застосовується нова техніка й нові технології, створюються робочі місця, здійснюється ефективне керування з використанням маркетингу, бізнес-плану, виплачуються податки для змісту державних органів і здійснення соціальних програм.

Для того, щоб підприємство мало можливість успішно функціонувати, необхідно грамотно й компетентно визначати вимоги ринку, знаходити форми й методи боротьби з конкуренцією, в оперативному порядку перебудовувати виробництво з метою підвищення його ефективності. А для цього потрібні глибокі економічні знання, які можна одержати в процесі пізнання економіки як науки, що вивчає діяльність, пов'язану з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів і послуг.

У зв'язку з тим, що підприємства автомобільного транспорту мають свою специфіку в області організації виробничого процесу, виробленої продукції, визначенні потреби у виробничих ресурсах, ціноутворенні, економіка підприємства автомобільного транспорту має свої особливості в порівнянні з економікою інших галузей народного господарства.

Значне місце приділятися ресурсам автотранспортного підприємства, визначенню їхньої потреби й ефективного використання. Склад і структура основних й оборотних фондів, трудові й матеріальні ресурси, шляхи поліпшення їхнього використання мають свою специфіку й істотно відрізняються від промислових підприємств. Успішне ведення економіки підприємства в умовах ринку припускає вдосконалювання економічного механізму керування підприємством.

Основна ланка ринкової економіки - підприємство, що є самостійно діючим суб'єктом, що володіє правами юридичної особи й здійснює виробничу діяльність із метою задоволення суспільних потреб й одержання прибутку.

Автотранспортні підприємства (АТП) являють собою важливою складову частина єдиного ринку транспортних послуг, що почав формуватися в Україні з 1991 року.

Під послугами транспорту розуміється діяльність, спрямована на задоволення потреб, виражених у формі попиту на перевезення вантажів, а також інші операції, пов'язані з підготовкою й здійсненням перевізного процесу.

До послуг підприємств автомобільного транспорту ставляться:

· перевізні послуги.

· технологічні послуги.

· інформаційні послуги.

· транспортно-експедиційні роботи.

· комерційні послуги.

Таким чином, АТП є суб'єктами ринку транспортних послуг, які перебувають у постійній взаємодії з іншими ринковими суб'єктами. Звідси з'являється необхідність більше детального викладу особливостей утворення й функціонування АТП.

Об'єкт дослідження - Зачинене акціонерне товариство автотранспортне підприємство-16357 (ЗАТ «АТП-16357»).

Предмет - ефективності роботи ЗАТ «АТП-16357».

Мета дипломної роботи - розробка заходів підвищення ефективності роботи ЗАТ «АТП-16357».

Виходячи з поставленої мети виділяють наступні завдання:

1. Привести сутність ефективності роботи підприємства

2. Проаналізувати показники роботи підприємства

3. Розробити заходи щодо підвищення ефективності підприємства

Ггіпотеза - у результаті впровадження нових розробок підвищити ефективність роботи підприємства.

Методологічна та теоретична основа дослідження, це література, закони та нормативні акти України.

1. Теоретичні основи підвищення ефективності роботи підприємства

1.1 Ефективність, як економічна категорія

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацiкавленiсть нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керiвникiв держави. У цьому роздiлi розглянемо сутність категорії «ефективність» та методику її визначення.

Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат». Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкту, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст де якої змінної або різниця її попереднього i наступного значень. 3розумiло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так i від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так i негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом i окремо не розглядати [15].

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так i її оцінка. Ця оцінка може мати кiлькiсний i якісний характер. Типовий приклад, якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кiлькiсного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою рiзноманiтних кiлькicтних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.

Отже, фактично визначення ефективності виро6ництва полягає в оцiнцi його результатів. Такими результатами можуть 6 ути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вapтicному (за оптовими цінами або за собiвартiстю) виразі або прибуток. Але ж сама по co6i величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. 3вiдси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Kpiм того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні органiзацiйнi, управлiнськi, технологiчнi та iншi переваги, що відображаються як нематерiальнi ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всix перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних i оборотних фондів, трудових i фінансових pecypciв та нематеріальних активів за певний період часу.

3 агальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким спiввiдношенням:

(1.1)

де, F - ефективність;

Е - ефект (результати);

р - витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік pecypciв підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив iншi фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені - економісти висунули чи мало, пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох пiдходiв:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих peeypciв, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) рееурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться, як певна оцінка наявних peeypciв, так i оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим i обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомiсткостi, капiталомісткостi, трудомісткості тощо) [16].

Кожен із цих пiдходiв має свої переваги та недоліки, i доцiльнiсть застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також можна виділити три найзагальнiшi підходи.

1. За результат береться валова вартість створеного запевний період продукту (наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цинами).

2. Як результат беруть прибуток. Це досить поширений пiдхiд, i при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

3. 3а результат береться сума при6утку та амортизації. Річ у тім, що з точки зору попереднього підходу пiдприемство, яке має від'ємну величину при6утку (що визначається за тією або іншою законодавчо визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, y яких вiд6уваються інтенсивні трансформацiйнi процеси; на думку окремих економістів, ефективною може вважатися дiяльнiсть i такого пiдприемства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх pecypciв, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі лiквiдацiї такого пiдприемства 6 удуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме дiяльнiсть до повного спрацювання своїх основних фондів.

3 авдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, i його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших пiдходiв чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективнicть.

1. Оцінювання ефективності виробництва з, метою за6езпечення оптимальної стратегії управління ним, У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективнicть використання ресурсів підприємства.

2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності незаінтересованою органiзацiєю. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується, виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт дiяльностi в цьому напрямку. Але i в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.

Розглянемо основиi ознаки класифікації ефективності та її види вiдповiдно до цих ознак.

1. За наслідками отриманих результатів. 3а цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соцiально-економiчну.

Економічний ефект відображає рiзноманiтнi вартiсиi показники, що характеризують промiжнi й кiнцевi результати виробництва на пiдприємствi.

Формами прояву економічної ефективнocтi є рiзноманiтнi економiчнi ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собiвартостi продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матерiаломiсткостi, фондомiсткостi, трудомiсткостi продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та інше.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості, робочого тижня, збільшення кiлькостi нових робочих місць i рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соцiальнi наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення iнфляцiї, погіршення екологічних показників).

Форми прояву соцiально-економiчної ефективностi зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.

2. За характером здiйснюваних витрат. 3а цією ознакою, розрізняють ефективність застосовуваних pecypciв та ефективність витрат (спожитих pecypciв). До ефективності застосовуваних pecypciв відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових pecypciв, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відловіть на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на пiдприємствi, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз apгументів прибічників того чи іншого варіанта вiдповiдi на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності дiяльностi підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп;

3. За видами господарської дiяльностi. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів дiяльностi. Специфіка виду дiяльностi, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності дiяльностi конкретного підприємства чи його структурних пiдроздiлiв, що проявляється в специфiцi навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективнicть галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного пiдроздiлу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання. Вiдповiдно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхiднiсть поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною aнтагоністичнiстю iнтересiв суспільства та iндивiда, або їх iнституцiйних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невiдповiднiсть між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад; економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, i вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект дiяльностi підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку, Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

6. За умовами оцінювання. 3 а.цiею ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна, ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних пiдроздiлiв підприємства.

7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплiкацiйну ефективність. Необхiднiсть такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так i мультиплiкацiйний. Мова про мультиплiкацiйний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

8. За метою визначення. 3а цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективнicть. Абсолютна ефективнicть характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи pecypciв) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання i вибору кращого з них. Її piвень відбиває економiчнi, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку дiяльностi) порівняно з іншими варіантами.

9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. 3 погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так i технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та інше [8].

У визначенні показників ефективності науковці пішли різними шляхами. Представники одного з них вважають за доцільне нехтувати необхiднiстю отримання єдиної оцінки i будувати систему показників ефективності. А остаточний висновок, на їхню думку, має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід, можливо, інтуїтивні міркування, прогнози i на базі всього цього зробить висновок. Інші вчені пропонують відразу обмежити множину факторів впливу i визначати комплексний показник ефективності. Є, звичайно, i певні компромicні підходи. Так, наприклад, вiдомi методики, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки. Серед прибiчникiв єдиного показника є такі, котрі будують настільки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхідних параметрів фактично не поступається системам показників. Крім того, розроблені й ситуацiйнi алгоритми, які дають змогу обирати той чи інший комплексний показник на базі попереднього, аналізу певних характеристик підприємства.

Особливо жвавими дискусії з цього приводу були саме серед економістів радянської школи, i це не випадково. Адже досить стабільна економічна система СРСР створювала iлюзiю можливості «легкого» (тобто з урахуванням дуже обмеженого набору факторів) отримання адекватних оцінок ефективності. Але практика переконує в протилежному - справді точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації i врахування великої кiлькостi обставин. Проте в будь-якому випадку, щоб здійснювати такий аналіз, необхідно опанувати базовий iнструментарiй, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників ефективності i зрозуміти їх, економічний змicт.

1.2 Показники та оцінка ефективності роботи

Розглянемо систему показників ефективності. Вона пропонується в розгорнутому вигляді, тобто завдання обг'рунтування оптимального набору показників у даному випадку ігнорується, оскільки є необхiднiсть ознайомитися з тим, якими вони бувають у принципі. Але все ж попередньо сформулюємо, загальні принципи рацiонального вибору системи показників.

Отже, система показників ефективності має:

· відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

· створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

· стимулювати, використання всіх резервів, наявних на пiдприємствi;

· забезпечувати iнформацiєю стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської iєpapxії;

· виконувати критерiальну функцію тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

· ефективності використання основних фондів (табл. 1.1);

· ефективності використання оборотних фондів (табл. 1.2);

· ефективності використання праці (трудових ресурсів) (табл. 1.3);

· ефективності окремих видів дiяльностi (табл. 1.4);

· узагальнюючі показники ефективності дiяльностi підприємства (табл. 1.5) [10].

Що стосується перших трьох груп показників, то їх зміст детально розкривається у розділах, присвячених вивченню вiдповiдних видів pecypciв. Тому наведемо лише їх узагальнення у вигirядi таблиць.

Для решти показників, кpiм узагальненого подання їх у таблицях, наводяться також більш детальні коментapi стосовно, їх змісту та методології визначення.

Оцінювання ефективності капітальних вкладень. Певні особливості має визначення ефективності капітальних вкладень. Розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх вiддачi. Порівняльна ефективність розраховується з метою визначення кращого з можливих варiантiв (проектів) інвестування виробництва.

Таблиця 1.1 - Показники ефективності основних фондів

Назва	Визначення	Формула
Фондовіддача	Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за рік (ВП) до середньорічної вартості основних фондів (ОВФ)	ФВ=ВП / ОВФ
Фондомісткість	Обернений до фондовіддачі	Фм=ОВФ/ВП=1/ФВ
Рентабельність основних фондів	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ)	Рф=П / ОВФ
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання	Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральному або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Пзаг)	Кінт=ВП / Побл
Коефіцієнт змінності обладнання	Відношення кількості відпрацьованих верстато-змін (Кст.зм) до кількості одиниці обладнання (n)	Кзм=Кст.зм / n

Таблиця 1.2 - Показники ефективності використання оборотних фондів.

Назва	Визначення	Формула
Коефіцієнт оборотності	Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних фондів (ОЗ)	Коб = ВП/ОЗ
Коефіцієнт завантаження	Обернений до коефіцієнта оборотності	Кзап=ОЗ/ВП=1 / Коб
Тривалість обороту	Відношення кількості днів у періоді (Д) до коефіцієнта оборотності за цей період (Коб)	Тоб=Д / Коб
Рентабельність оборотних фондів	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних фондів за той самий період (ОЗ)	Рф=П/ОЗ

Таблиця 1.3 - Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів)

Назва	Визначення	Формула
Продуктивність праці	Відношення вартості або кількості виготовленої продукції (ВП) до витрат живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людиною-годин (ЖП). Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу	ПП=ВП/ЖП
Трудомісткість продукції	Обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції	Тм=ЖП/ВП=1/ПП
Фондоозброєність	Відношення середньої вартості основних фондів за певний період (ОВФ) до середньооблікової чисельності працівників (СОЧ) за той самий період	Фо=ОВФ/СОЧ
Зарплатомісткість продукції	Відношення фонду оплати праці (Фоп) до вартості виготовленої продукції (у Гурових цінах) за певний період (ВП)	Зм=Фоп/ВП

Таблиця 1.4 - Показники ефективності використання капітальних вкладень.

Назва	Визначення	Формула
Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень	Відношення щорічного приросту прибутку від здійснення капітальних вкладень (?П) до суми капітальних вкладень (КВ)	Ер=?П/КВ
Термін окупності капітальних вкладень	Обернений до коефіцієнта ефективності капітальних вкладень. Відображає кількість років, за яку сума прибутку перекриває суму капітальних вкладень	Ток=КВ/?П=1 / Ер
Зведені витрати	Дорівнює сумі поточних витрат на одиницю продукції за і-м варіантом (Сі) та добутку нормативного коефіцієнта ефективності (Еn) та питомих (на одиницю продукції) капітальних вкладень за і-м варіантом. Найкращим буде варіант з мінімальним значенням зведених витрат

Таблиця 1.5 Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства

Назва	Визначення	Формула
Норма прибутковості	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до суми середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ) та середніх залишків оборотних засобів (ОЗ)	Нпр=П/(ОВФ+ОЗ)
Рентабельність продукції	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період від реалізації продукції, до собівартості цієї продукції (С)	Рпрод=П/С
Коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів	Відношення чистої продукції в порівнянних цінах за рік (ЧП) до витрат ресурсів, що відображені чисельністю працівників (Чпр), середньою вартістю основних фондів (ОВФ) та середніми залишками оборотних засобів (ОЗ) за рік, скоригованими на коефіцієнт повних витрат праці (Кпвп)	Кср=ЧП/(Чпр+(ОВФ+ОЗ) Кпвп)

Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємозв'язаних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Ер та іншого (оберненого йому) - терміну окупності капітальних вкладень:

(1.2)

автотранспортний ефективність перевезення показник

Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою:

або (1.3)

де, Ер - коефiцiєнт ефективності для окремих проектів;

Ерн - коефiцiєнт ефективності для нових підприємств;

?П - приріст прибутку (зниження собiвартостi);

КВ - капiтальнi витрати.

Розрахований коефiцiєнт Ер порівнюють з нормативним коефіцієнтом Ен. Якщо Ер більше за Ен, то проект капітальних вкладень, що розглядається, ефективний (доцільний).

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюється шляхом розрахунку зведених витрат Z за формулою:

(1.4)

або, що те ж саме:

(1.5)

де Сj - поточні витрати j-го варіанта (проекту) на одиницю продукції (за вирахуванням амортизації основних фондів, на створення яких спрямовуються капітальні вкладення, що оцінюються);

КВj - питома (на одиницю продукції) капітальні вкладення j-ro вapiaнта (проекту). Визначаються як відношення загальної величини капітальних вкладень до річного обсягу виробництва продукції (у натуральних показниках);

j - індекс вapiaнтa проекту;

n - кiлькiсть вapiaнтів проекту, що порівнюються.

Проект з найменшим значенням Z вважаться найкращим (більш доцільним).

Як уже зазначалося, коефіцієнт ефективності є оберненим до, тepміну окупності, отже, множення суми капітальних вкладень на нормативний коефiцiєнт ефективності еквівалентне діленню на нормативний термін окупності. Нормативному коефiцiєнту ефективності 0,2 відповідає термін окупності 1: 0,2=5 poків. Toдi зміст цієї операції стає зрозумілим: у сумі зведених витрат ми враховуємо не всю величину капітальних вкладень, а лише ту її частину, яка припадає на один piк, за умови, що ці інвестиції амортизуються протягом п'яти poків. Але ж це припущення дещо штучне, i вибір тривалішого або коротшого терміну амортизації, визначатимуть переваги на користь більш капiталомiсткого вapiaнтa, але з меншими поточними витратами, або навпаки. Тобто, поставлене запитання еквівалентне такому: «наскільки стiйкi переваги кращого варіанта порівняно з найближчим до нього з огляду на зміни нормативного терміну окупності» [12].

Вiдповiдь на нього дістати просто - слід прирівняти зведені витрати, вважаючи невідомим термін окупності.

Якщо проаналізувати формулу зведених витрат, з погляду методології її виведення, то фактично вона утворюється як лiмiт суми такої нескінченно спадної геометричної прогресії:

(1.6)

При t > ? отримуємо,

Тобто формула виводиться з припущення, що об'єкт капітальних вкладень функціонуватиме нескінченний час з однаковими щорічними витратами. Приклад такого об'єкта серед основ них фондів, а особливо серед їх активної частки, уявити важко. Це розуміли, звичайно, й автори даної методики, проте необхiднiсть забезпечити її простоту й зрозумiлiсть змусила їх піти на компроміс. Але не вci погоджувались з таким компромісом i тому пропонували альтернативні варіанти. Так, наприклад, як показник порівняльної ефективності капітальних вкладень, зокрема нової техніки, можна використовувати коефiцiєнт окупності додаткових капітальних вкладень, що розраховується у такий спосіб:

 (1.7)

де, t - термін служби нової техніки;

t - найбільший для проектів, що порівнюються, період від початку будівництва до початку експлуатації;

К2і, К1і - капiтальнi вкладення за варiантами, що порівнюються;

C1і, С2і - поточні витрати виробництва, що порівнюються, без урахування амортизаційних відрахувань.

Для того, щоб визначити відносну ефективність варiантiв капітальних вкладень необхідно порівняти розрахункове значення критеріїв (F) з нормативним (Fн). Величину нормативного коефiцiєнта окупності з урахуванням часу визначають так:

(1.8)

У разі, якщо F >FH, кращим є більш капiталомiсткий вapiaнт.

Оцінювання ефективності капітального ремонту. Формула коефiцiєнта ефективності витрат на капітальний ремонт виводиться з умови доцiльностi цих витрат:

(1.9)

де Rі - витрати на здійснення капітального ремонту;

Се - величина перевищення витрат на експлуатацію відремонтованого устаткування порівняно з новим;

Рn - ціна одиниці нового устаткування;

L - коефiцiєнт, що визначається діленням продуктивності капітально відремонтованої машини до продуктивності нової, машини;

в - коефiцiєнт, що показує спiввiдношення ремонтного циклу відремонтованої та нової машини;

Са - збитки, що виникають внаслідок недоамортизацiї старої машини.

Основою даного підходу є порівняння вартості ремонту та вартості нової машини. Але простим зіставленням цих величин не можна виявити переваги ремонту над заміною машини. Для цього треба врахувати різницю в поточних витратах при використання відремонтованої машини порівняно з варіантом експлуатації нової (відремонтоване обладнання, як правило, більш дороге в обслуговуванні), різницю в продуктивності (навіть якщо машини конструктивно однакова, нова може бути продуктивнішою внаслідок більш надійної, безвідмовної роботи або можливості експлуатації в жорсткішому технологічному режимі) та економію, що виникне в подальшому завдяки тому, що нове обладнання треба буде ремонтувати рідше, ніж капітально відремонтоване (його ремонтний цикл довший). Проте не слід також забувати i про втрати від недоамортизації старої машини, які визначаються як різниця її залишкової та лiквiдацiйної вартості [19].

Виходячи з наведеного спiввiдношення, коефiцiєнт ефективності витрат на капiтальний ремонт визначається:

(1.10)

У разі, якщо здiйснюється одночасно i модернiзацiя, i капітальний ремонт, то формула визначення коефiцiєнта ефективності матиме вигляд

(1.11)

де, М - витрати на модернiзацiю.

У таблиці 1.5 наведені найбільш поширені узагальнюючі показники ефективності дiяльностi підприємства. Як правило, їх пропонують використовувати в системі разом з іншими, частковими, показниками ефективності, оскільки вони caмi спираються на досить обмежений набір факторів, отже повної картини стану справ на пiдприємствi дати не можуть.

Kpiм наведених у таблиці, в економічний лiтературi пропонуеться розрахунок комплексного показника ефективності. Він може бути iлюстрацiєю твердження, що намагання побудувати адекватний єдиний показник ефективності зрештою призводить до появи досить громіздких формул. Розраховується цей показник за такою формулою:

(1.12)

де, А - проміжний показник комплексної оцінки дiяльностi підприємства, що розраховується за однією номенклатурно- асортиментною позицією продукції, яка випускається;

N - обсяг виробництва продукції в натуральному виразі за однією номенклатурно-асортиментною позицією продукції, що випускається;

р - коефiцiєнт, що характеризує ступінь, доведення до споживачів придатної продукції із загального обсягу, її виробництва i враховує втрати на виробництві та остаточне псування y сфері обігу;

х - нормативно-постiйний (стандартизований) коефiцiєнт, що враховує органiзацiйно-технiчний рівень виробництва з огляду на прогресивність продукції та piвень її якості i що дає змогу натурально-вартicну характеристику продукції перевести в безрозмірну величину;

U - ступінь якості одиниці потреби, що задовольняться, яка враховує характер, перелік, кiлькiсть, відносну цiннiть задоволених даним виробом потреб;

П - річна фактична продуктивність одиниці продукції або еквівалентний їй показник корисного ефекту;

Т - термін придатності одиниці продукції;

К - витрати на виробництво одиниці продукції;

Р - середньорiчнi витрати на всі види ремонтних робіт та тexнiчне обслуговування, одиниці продукції;

С - середньорiчнi витрати на експлуатацію одиниці продукції.

За всієї своєї складності цей показник дає оцінку ефективності в натуральній формі, тобто його можна застосовувати для вузько номенклатурних виробництв [18].

Розглядаючи підходи до визначення ефективності, слід звернути увагу на методику застосовування цього показника в iнвестицiйному проектуванні. Її вивчення становить не лише теоретичний iнтepec, а й має дедалі більше практичне значення. Річ у тім, що в загальному обсязі iнвестицiй в eкoнoміку України все бiльша частка припадає на іноземних інвесторів. Але передумовою надання кредиту є економічне обґрунтування, яке доводить рацiональнiсть використання коштів та можливість їх повернення. Звичайно, це обґрунтування повинно мати певні стандарти, щоб полегшити процес аналізу конкретного проекту. Ці стандарти ґрунтуються на загальноприйнятих у західних країнах (зокрема, в США) правилах бухгалтерської звiтностi (GAAP - загально прийняті принципи бухгалтерського обліку).

Основними елементами зазначених стандартів є таблиці «3віт про рух коштів» та «3віт про прибутки та збитки». На базі цих таблиць визначаються грошові потоки від реалізації конкретного проекту або функціонування підприємства в цілому. Аналіз таких грошових потоків дає змогу розрахувати певні стандартні показники, за якими порівнюються рiзнi варіанти проектів i обирається з них найкращий.

Перш ніж розглянути конкретні показники ефективності, сформулюємо основні принципи й підходи, на яких ґрунтується оцінка ефективності iнвестицiйних проектів.

· моделювання потоків продукції, pecypciв та грошових коштів;

· визначення ефективності шляхом зіставлення майбутніх інтегральних результатів та витрат з урахуванням необхiдностi забезпечення визначеної норми доходу на капітал;

· зведення майбутніх доходів та витрат, що здійснюються в рiзнi періоди часу, до початкового періоду i, таким чином, забезпечення їх порiвнянностi;

· урахування невизначеності та ризиків, які виникають у процесі реалізації проекту;

· урахування впливу інфляції, затримок платежів та інших факторів, що впливають на цiннiть грошових коштів.

У методичних рекомендаціях щодо оцінки iнвестицiйних, проектів виокремлюються три групи показників ефективності:

· показники комерційної (фінансової) ефективності, які відображають фiнансовi наслідки від реалізації проекту для його безпосередніх учасників. При реалізації невеликих за масштабами проектів ця група показників часто є єдиною, що береться до уваги;

· показники бюджетної ефективності, котpi відображають фiнансовi наслідки від реалізації проекту для державного або місцевого бюджетів;

· показники економічної ефективності, що відбивають витрати та результати, які виходять за межі iнтepeciв безпосереднix учасників проекту, але підлягають вартісний оцінці. Мова йде про оцінку того впливу, який чинить проект на економічне, соціальне, екологічне та інші середовища в певному peгіоні або в країні в цілому [14].

Як iнтегральнi показники застосовуються такі: ІRR (Internal Rate оf Return) - внутрішня ставка дохiдностi, PV (Present Value) - поточна вартість, NPV (Net Present Value) - чиста зведена вартість, CBR (Cost Benefit Ratio) коефiцiєнт ефективності, РР (Payback Period) - період окупності проекту.

IRR - це розрахункова ставка дисконту, яка прирівнює зведену цiннiть доходів до приведеної вартості витрат, що рівнозначно прирiвнянню до нуля сумарних дисконтова них чистих доходів. Цей показник відбиває критичне значення ставки вiдсоткiв за кредит, за якої проект є збитковим. IRR розраховується за такою формулою:

(1.13)

де, Dt - сума надходжень коштів в t-й період;

Ct - сума витрачання коштів в t-й період.

Показник PV розраховується так:

(1.14)

де Dt - сума надходження коштів (валові доходи) в t-й період;

r - ставка дисконту, яка характеризує альтернативну вартість володіння грошима.

Такий розрахунок допомагає врахувати фактор часу при оцiнюваннi майбутніх надходжень, оскільки відомо, що вартicть певної суми коштів, яка буде отримана в майбутньому, дещо менша порівняно з такою ж сумою, наявною в даний момент. Показник PV допомагає формалізувати в кiлькiсному виразі цю різницю.

Показник NPV - це різниця дисконтова них на один момент часу показників доходів й витрат. Величина чистої теперішньої вартості визначається так:

 (1.15)

Коефiцiєнт ефективності CBR (Cost Benefit Ratio) - це спiввiдношення зведених доходів до зведених на цю саму дату витрат. Оскільки інвестиції в проект являють собою потік коштів за певний проміжок часу, то для знаходження коефiцiєнта ефективності необхідно застосувати таку формулу:

(1.16)

Показник РР визначає період, протягом якого сума дисконтова них доходів стає ревною сумі дисконтова них витрат. Він являє собою суму:

(1.17)

де, t визначається з такого спiввiдношення

(1.18)

а ? розраховується за формулою:

(1.19)

де INV - сума початкових iнвестицiй;

Si = Di - Сi - сума прибутку в перiодi i (точніше, це сума чистого прибутку й амортизації у вiдповiдному перiодi).

Якщо сума прибутку для кожного перiоду однакова (позначимо її Р'), формула розрахунку показника РР значно спрощується:

(1.20)

Для більш детального ознайомлення з цим підходом оцінювання ефективності слід звернутися до спеціальної літератури з iнвестицiйного або бiзнес-планування, iнвестицiйного менеджменту.

1.3 Фактори підвищення ефективності дiялъностi підприємства

Розглянута система пiдходiв до визначення ефективностi вже сама по собi значною мірою розкриває основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності дiяльностi підприємства. Але як певне узагальнення визначимо схему цього пошуку (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства [18]

У загалі проблема визначення ефективності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною i такою, що важко формалізується; Адже будь-яке підприємство - це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в ycix випадках, було б не зовсім правильно.

Схема, що пропонується, окреслює загальні напрямки аналізу об'єкта.

Перший з них ресурсний - відображає першочергову необхiднiсть аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати piвень завантаження обладнання в часі, структуру собiвартостi продукції, що виготовляється, з точки зору спiввiдношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. 3азначенi показники слід розглянути в динамiцi, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

зменшення обсягів незавершеного виробництва:

· удосконалення системи терiально-технiчного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

· прискорення реалізації готової продукції (активiзацiя

маркетингової дiяльностi);

· зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Kpiм того, слід звернути увагу i на інші напрямки рацiоналiзації використання матеріальних pecypciв:

· проаналізувати основні причини втрат та нераціонального

використання pecypciв;

· забезпечити обґрунтоване нормування витрат матерiалiв;

організувати використання вторинних pecypciв;

· створити систему заохочення за економію сировини, eнeprії та матерiалiв й відпрацювати її дiйовiсть;

· акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матерiалiв.

Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

· внутрiшньо змінні втрати робочого часу;

· втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

· piвeнь використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

· аналіз системи стимулювання працюючих;

· визначення професiйно-квалiфiкаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто органiзацiйного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на пiдприємствi. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, i значним резервом й підвищення, є органiзацiя виробничого процесу, у конкретних умовах підприємства слід проаналізувати вci аспекти, що визначають ефективнicть організації робіт, - від рівня робочого місця окремого робітника чи спецiалiста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх дiяльностi, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерiйного).

I, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний.

Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною i має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - органiзацiйно-правовi проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного i технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Намагання виділити в оцiнцi ефективності підприємства та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний пiдхiд, ретельно досліджуючи вci пiдроздiли, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на пiдприємствi та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення [20].

2. Аналіз показників ефективності роботи підприємства

2.1 Характеристика роботи АТП

Зачинене акціонерне товариство (ЗАТ) «АТП-16357» розташовано в Московському районі м. Харкова за адресою: м. Харків 61038, пр. 50 - років ВЛКСМ, 30. ЗАТ «АТП-16357» засноване на основі установчих зборів засновників, які об'єдналися в грудні 2006 року (протокол №1) шляхом об'єднання майна, що належало засновникам на правах власності. Підприємство діє згідно законів України «Про підприємство в Україні», «Про власність», «Про господарське підприємство», «Про цінні папери i фондову біржу», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших нормативних актів.

Метою діяльності «АТП-16357», згідно статуту, є одержання законного прибутку акціонерами та задоволення соціальних потреб трудового колективу.

Предметом діяльності АТП є:

· надання послуг по перевезенню автотранспортом вантажів по готівковому та безготівковому розрахунку, обробка та зберігання вантажів;

· транспортно-експедиційні послуги;

· здійснення ремонту та проведення сервісного обслуговування вантажних та легкових автомобілів;

· внутрішні та міжнародні перевезення вантажів;

· виготовлення та реалізація продукції, зробленої на технічному виробництві;

· здача в оренду майна підприємства;

· здійснення оптової та роздрібної торгівлі товарами народного вжитку;.

· забезпечення належного рівня торгового обслуговування покупців;

ЗАТ «АТП-16357» має самостійний баланс, може від свого імені укладати договори, набувати немайнові права i нести обов'язки. Статутний фонд становить 645660 гривень.

На балансі підприємства є такі типи автомобілів: бортові, самоскиди, фургони, тягачі, легкові.

Усього одиниць рухомого складу 22.

· МАЗ-64229 - 8 одиниць;

· ЗИЛ-138 - 1, бортовий;

· КаМАЗ-53208 - 5;

· КаМАЗ-5410 - 2;

· ГАЗ-3307 - 1, фургон;

· ГАЗ - 52 - 1, бортовий;

· ЗИЛ-130 - 2, фургон;

· КаМАЗ-53212 - 1

· Mersedes Benz - 1, легковий.

Форма власності - колективна.

У АТП існують такі органи управління товариством:

· Загальні збори

· Рада АТ (наглядова рада)

· Правління

· Ревізійна комісія

Установчі збори засновуються не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції, визнаються законними, коли в них приймають участь особи, які придбали більш, ніж 60% акцій.

Повноваження Установчих зборів: приймає рішення про створення АТ та затверджує його Статут, вибирає раду АТ, виконавчий та контролюючий орган та інші питання.

Загальні збори є вищим органом АТ, у них мають право приймати участь yci акціонери, незалежно від кількості та класу акцій. Вони визначають основні напрямки діяльності АТП, затверджують плани та звіти про їх виконання, вносять зміни в Статут, визначають умови оплати праці посадових осіб та інші питання.

Рада АТ - це рада акціонерів, у перерві між проведеннями загальних зборів; основна функція - контролювати та регулювати діяльність правління.

Правління - це виконавчий орган, який здійснює керівництво поточною діяльності АТ.

Зараз на «АТП-16357» економічна ситуація не стабільна, воно має певного роду труднощі: не напрацьовано клієнтуру, Підприємство працює не на повну потужність, відсутні деякі ланки структури керування, деякі працівники виконують кілька функцій одночасно, слабке комп'ютерне забезпечення та інші.

На рисунку 2.1 представлено організаційну структуру керування підприємством. Керівництво АТП здійснює директор, який призначається загальними зборами.

Відділ експлуатації відповідає за оформлення заявок на перевезення вантажів i разових замовлень, здійснює прийом у водіїв шляхових листів, їхню первинну перевірку й опрацювання, а також здійснює розрахунки за виконаний обсяг транспортних послуг (через бухгалтерію).

Головний механік відповідає за стан i організацію роботи з технічного обслуговування i ремонту рухомого складу, а також за роботу довірених йому структурних підрозділів.

Бухгалтерія здійснює розробку річних, місячних i квартальних планів роботи підприємства, визначає план по техніко-економічних показниках використання рухомого складу, складає фактичні i планові показники роботи підприємства i його структурних підрозділів, розробляє положення про оплату праці працівників підприємства.

Бухгалтерія здійснює облік роботи підприємства по наступних напрямках:

· контролює наявність, використання i рух основних виробничих фондів;

· здійснює взаєморозрахунки з працівниками підприємства;

· відповідає за проведення робіт з інвентаризаційної функції бухгалтерії;

· забезпечує раціональну організацію обліку i звітності;

· здійснює облік коштів, що надійшли, товарно-матеріальних цінностей основних засобів;

Рисунок 2.1 - Організаційна структура підприємством

· контролює своєчасний відбиток на рахунках бухгалтерського обліку товарно-грошових операцій;

· контролює облік витрат виробництва;

· проводить розрахунки по заробітній платі;

· представляє щомісячні i щоквартальні звіти.

Втілення операційної діяльності підприємства неможливе без постійної участі живої праці. Тому важливу роль в управлінні ресурсами, що генерують операційний прибуток підприємства, має управління його трудовими ресурсами. Результативність цього управління істотно впливає на обсяги виробництва i реалізацію продукції, рівень витрат на оплату праці, а відповідно, i на рівень собівартості окремих видів продукції, на розмір податкових платежів та ряд інших показників, що визначають кінцеві результати формування операційного прибутку підприємства.

Клієнти АТП - це підприємства, організації, приватні особи м. Харкова та області. Клієнтів АТП можна віднести до таких типів ринку: ринку споживачів (приватні особи, які користуються послугами АТП із приватною метою) та ринку постачальників (підприємства, які користуються послугами у виробничих цілях). Клієнтами даного АТП є постійні клієнти, приватні особи та підприємства міста.

Підприємством укладені договори на виконання автотранспортних послуг, на даний момент, близько з двадцятьма замовленнями. До найбільш вагомих клієнтів можна віднести таких постійних замовників:

· Завод «Турбоатом»

Обслуговування цього клієнта виконується за наступними маршрутами:

Харків - Санкт-Петербург - Харків

Харків - Москва - Харків

· Торгівельний будинок «Мегаполіс»

Маршрути обслуговування наступні:

Харків - Запоріжжя - Харків

Харків - Полтава - Харків

Харків - Донецьк - Харків

Харків - Дніпропетровськ - Харків

· Меблевий завод «Новий стиль Україна»

Маршрути обслуговування:

Харків - Київ - Харків

Харків - Полтава - Харків.

Постійними клієнтами є: ТОВ «Аргос», ХВТФ «Моторимпекс», ТОВ ССУ «Украмстрой», ВАТ «Дом-сервiс», ЧП «Парт», ЧП «Спейс», ЧП «Альфа», ТОВ «Стальмаркет», ВАТ ЗЖБК 15, АТЗТ «Укрелектр», ТОВ «Укркондиционер», ТОВ «Ед-Ем», ТОВ «Конекс ЛТД», Билла Украина, УПФ «Регiон плюс».

Конкуренти АТП - це автотранспортні підприємства, або організації інших видів транспорту, які подають транспортні послуги на певному ринку (ВАТ АТП 16365, ДП ВАТ «Южспецатомэнергомонтаж»). Конкуренти бувають активними та потенційними.

При цьому активні - це такі підприємства, які в минулому та в теперішній час виступають як конкуренти. Потенційні - існуючі підприємства, які в майбутньому можуть позицiонувати себе поряд с конкретним АТП як активні конкуренти або тільки створениі фірми. Конкурентами АТП є yci вантажні АТП м. Харкова.

Постачальники - це підприємства, які забезпечують АТП необхідними матеріальними ресурсами. Постачальники впливають на стабільність та ритмічність роботи АТП. Постійних фiрм-постачальникiв підприємство не має, користуючись послугами різноманітних підприємств.

Контактні аудиторії - будь-яка група, що проявляє реальну або потенційну цікавість. Вони бувають 7 типів:

· фінансові коли (акціонери АТП-16357), вони сприяють одержанню підприємством певного капіталу;

· засоби масової інформації, цікавляться АТП, а АТП, у свою чергу, зацікавлено в тому, щоб ЗМІ давали позитивну інформацію про нього;

· державні установи (Податкова інспекція Московського району, районний та обласний відділ статистики, Пенсійний фонд, Центр зайнятості).

Попит на автотранспортні послуги даного підприємства помітно росте. Це обумовлено тим, що на АТП не проводяться маркетингові дослідження, стимулювання збиту, реклама.

АТП здійснює комерційні перевезення вантажів на замовлення клієнтів не залежно від форми власності, а також перевезення вантажів у власних потребах. Якщо план перевезень по клієнтурі не виконаний, то навіть при загальному перевиконанні плану перевезень підприємству не може бути дана позитивна оцінка роботи, оскільки невиконання плану перевезень по клієнтурі негативно відображається на ритмічності роботи підприємства та об'єктів, що обслуговуються, а в деяких випадках призводить до зриву виконання планів роботи цих підприємств.