Технічне обслуговування електрообладнання автомобіля

Загальна характеристика та регламент технічного обслуговування електрообладнання. Принципи роботи основних електроприладів автомобіля та їх технічне обслуговування. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні технічного обслуговування автомобіля.

Рубрика Транспорт
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.02.2013
Размер файла 1,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

План

1. Загальна характеристика технічного обслуговування електрообладнання автомобілів

2. Принципи роботи основних електроприладів автомобіля та їх технічне обслуговування

3. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні технічного обслуговування автомобіля

Перелік використаних джерел

1. Загальна характеристика технічного обслуговування приладів електрообладнання автомобілів

Операції технічного обслуговування рекомендується проводити з попереднім контролем технічного стану (діагностики) приладів без їх розбирання. Технічне обслуговування електрообладнання поділяється на такі види:

- щоденне обслуговування (ЩО), під час якого перевіряють ті прилади електрообладнання, які забезпечують безпеку руху автомобіля;

- технічне обслуговування (ТО-1 і ТО-2), призначене для виявлення та попередження несправностей приладів електрообладнання шляхом своєчасного виконання контрольно-діагностичних, кріпильних, мастильних і регулювальних робіт, з тим щоб забезпечити їх безвідмовну роботу в період між технічним обслуговуванням;

- сезонне обслуговування (СО) проводять навесні та восени при черговому ТО-1 або ТО-2 для підготовки електрообладнання до експлуатації в холодну і теплу пору року.

Нижче наводиться перелік основних операцій, які слід проводити при різних видах технічного обслуговування електрообладнання автомобілів з дизельними двигунами.

При ЩО оглянути і перевірити:

- стан електричних роз'ємів з причепом або напівпричепом;

- кріплення акумуляторних батарей і надійність контакту наконечників проводів з виводами батареї;

- роботу генератора за показаннями амперметра;

- дію приладів освітлення, сигналізації, склоочисників та пристрої для обмивання вітрового скла, роботу контрольних приладів і звукових сигналів. Чистоту та збереженість стекол освітлювальних і сигнальних приладів.

При ТО-1 проводять в повному обсязі операції ЩО та додатково виконують такі:

- очищають акумуляторні батареї від бруду та слідів електроліту, прочищають вентиляційні отвори;

- перевіряють рівень електроліту і при необхідності доливають дистильовану воду;

- кріплять генератор, перевіряють надійність приєднання проводів;

- перевіряють кріплення, установку і дію приладів освітлення і сигналізації (фар, підфарників, ламп щитка приладів, задніх ліхтарів, покажчиків повороту, аварійної сигналізації, звукових сигналів);

- дію вимикача «маси» акумуляторних батарей;

- стан сполучних колодок і захисних чохлів, наконечників проводів і датчиків;

- роботу перемикача світла, систем сигналізації аварійного падіння тиску повітря в контурах гальм.

При ТО-2 проводять в повному обсязі операції ТО-1 і додатково виконують такі:

- перевіряють і при необхідності усувають несправності генератора, регулятора напруги, стартера, акумуляторних батарей;

- ізоляцію проводів, контактів і захисних гумових ковпаків.

Перевіряють наявність захисного мастила на штекерних з'єднаннях електропроводки. Змащують клеми і перемички акумуляторних батарей. Перший раз через 50 000 км пробігу і далі при кожному ТО-2 знімають генератор і проводять його технічне обслуговування. Перевіряють кріплення стартера, щільність електроліту, дію фар і правильність їх установки.

При СО навесні необхідно зняти стартер з двигуна і перевірити стан щітково-колекторного вузла і контактів реле стартера, провести регулювання реле стартера, перевірити роботу стартера на стенді. Через 100 000 км пробігу, але не рідше одного разу в два роки розібрати і змастити стартер. Перевірити стан акумуляторних батарей по щільності електроліту і навантажувальною вилкою і при необхідності зарядити.

Восени додатково перевірити стан електрообладнання передпускового підігрівача і його роботу; перевірити дію систем опалення, обдування і обігріву переднього скла; перевірити роботу контрольних приладів на ходу автомобіля.

При технічному обслуговуванні електроустаткування причепів та напівпричепів необхідно при ЩО, ТО-1 і ТО-2 перевіряти кріплення, стан і дію задніх ліхтарів, стоп-сигналу, покажчиків повороту, освітлення номерного знака й внутрішнє освітлення в кузові напівпричепів. Протирати стекла всіх сигнальних, освітлювальних приладів і відбивачів світла, а також штепсельну вилку або розетку електроживлення. При ТО-2 перевірити стан електропроводки.

На надійність роботи автомобілів впливає стан електрообладнання, дія акумуляторної батареї і зарядної системи, правильність регулювання світлових і сигнальних пристроїв.

Безвідмовна робота приладів електрообладнання досягається всебічної їх діагностикою і комплексом регулювальних і профілактичних впливів при технічному обслуговуванні автомобіля.

Від справного стану акумуляторної батареї, генератора, реле-регулятора системи запалювання, стартера контрольно-вимірювальних приладів та приладів освітлення і сигналізації залежить працездатність всієї системи електрообладнання.

технічне обслуговування електрообладнання автомобіль

2. Принципи роботи основних електроприладів автомобіля та їх технічне обслуговування

Акумуляторна батарея

При нормальній експлуатації автомобіля акумуляторна батарея заряджається автоматично. Якщо акумуляторна батарея поступово розряджається або надмірно заряджається і електроліт починає «кипіти», необхідно перевірити роботу генератора і реле-регулятора,

Не слід допускати великий розрядний струм (при пуску холодного двигуна взимку), так як це призводить до викривлення пластин акумуляторів, випаданню їх активної маси і до скорочення терміну служби акумуляторних батарей. Стартер необхідно включати на короткий час - не більше 5-10 с, з інтервалом не менше 20-30 с.

Термін служби акумуляторних батарей за умови правильної експлуатації їх та своєчасного догляду за ними становить чотири роки або 75 тис. км пробігу автомобіля. Проте цей термін може значно скоротитися в разі порушення правил експлуатації та зберігання батареї. На технічний стан акумуляторної батареї особливо впливають забруднення електроліту, робота й зберігання при підвищеній температурі електроліту та низькому його рівні, порушення режимів зарядження, заливання електроліту підвищеної густини (це частіше буває, якщо замість дистильованої води, для доведення рівня в акумулятори додають електроліт). Усе це може призвести до небезпечних несправностей.

Основні несправності:

- підвищене самозарядження;

- коротке замикання різнойменних пластин;

- сульфітація пластин;

- корозія решіток позитивних пластин.

Крім того, під час експлуатації батарей відбувається: окислення полюсних тріщин у баці, кришках, що спричиняє підтіканню електроліту.

Довговічність і надійність роботи акумуляторної батареї в значній мірі залежить від загального технічного стану автомобіля, від легкого пуску його двигуна з мінімальною тривалістю включення стартера. Мінімальний термін служби акумуляторних батарей при дотриманні правил догляду за ними та справності електрообладнання автомобіля становить 24 міс, або 60 тис. км пробігу.

Зарядку акумуляторних батарей виконують наступним чином.

Для приготування електроліту застосовують термостійкий посуд (керамічну, ебонітову або скляну), в яку наливають дистильовану воду, а потім тонкою цівкою кислоту при безперервному помішуванні. Зворотний порядок приготування електроліту не допускається.

У процесі приготування температура електроліту підвищується, тому щільність його остаточно заміряють після охолодження. Температура електроліту, що заливається в акумуляторну батарею, повинна бути в діапазоні 15-30°С.

Заливати електроліт слід невеликим струменем до тих пір, поки рівень електроліту не досягне торця тубуса заливної горловини.

Не раніше ніж через 20 хвилин і не пізніше ніж через 2 години після заливки електроліту необхідно провести контроль щільності та рівня електроліту. Якщо щільність електроліту знизиться не більше ніж на 0,04 г/см3 в порівнянні з щільністю залитого електроліту, то батареї можна встановлювати на автомобіль. Якщо ж щільність електроліту знизиться більше 0,04 г/см3, то батарею слід зарядити. Заряд батарей здійснюють струмом, рівним 0,1 номінальної ємності батареї, до тих пір, поки не настане рясне газовиділення у всіх банках батареї, а напруга і щільність електроліту залишаться постійними. Якщо кінцева густина відрізняється від необхідної щільності, її слід відкоригувати, доливаючи дистильовану воду або електроліт щільністю 1,40 г/см3. Після коректування щільності продовжити заряд протягом 30 хвилин. Потім від'єднати акумуляторну батарею від зарядного пристрою, почекавши ще 30 хвилин, вирівняти рівень електроліту. Після цього акумуляторну батарею можна встановлювати на автомобіль.

До основних несправностей акумуляторної батареї відносяться:

- зниження рівня електроліту в результаті випаровування;

- саморозряд, причиною якого можуть бути поверхневе забруднення батареї;

- коротке замикання пластин при випаданні з пластин на дно банок великої кількості маси (шламу);

- сульфітація, яка полягає в покритті поверхні активного шару пластин великими кристалами сірчанокислого свинцю в результаті зниження рівня електроліту, тривалого зберігання акумуляторної батареї без заряду, високої щільності електроліту, експлуатації сильно розрядженою батареї і надмірного користування стартером.

Крім того, в процесі експлуатації виникають тріщини стінок банок, відбувається зниження рівня електроліту і його щільності.

Зазначені несправності призводять до зменшення електричної ємності акумуляторної батареї, підвищення внутрішнього опору і зменшенню напруги при розряді. Механічні ушкодження можуть призвести до повної втрати працездатності акумуляторної батареї.

Низька щільність електроліту призводить до втрати працездатності батареї, а при низьких температурах - до замерзання електроліту і руйнування батареї. Коротке замикання в акумуляторі викликає саморозряд і пониження напруги при заряді і розряді, а нещільності контакту на затискачах - підвищений попит їх нагрівання, зменшення напруги розряду та підвищення його при заряді.

Рисунок 2.1. Перевірка акумуляторної батареї: а - електричної напруги; б - щільності електроліту

При діагностуванні акумуляторних батарей перевіряють відсутність тріщин у баці і слідів розпліскування електроліту, чистоту поверхні акумуляторної батареї, кріплення її в гнізді, міцність контактів наконечників проводів з клемами акумуляторної батареї, чистоту вентиляційних отворів, стан штирів і затискачів, рівень електроліту в кожному акумуляторі, відповідність щільності електроліту нормі і працездатність акумуляторної батареї.

При зниженому рівні електроліту в акумулятори батареї доливають дистильовану воду, так як випаровується вона швидше, ніж кислота. В акумуляторних батареях, які мають на кришках вентиляційні штуцера, необхідний рівень електроліту встановлюється автоматично при доливе.

Найбільш простим приладом для контролю кожного акумулятора батареї служить навантажувальна вилка. Струм при включенні навантажувальної вилки відповідає середній силі струму при включенні стартера. Якщо акумулятор справний і заряджений, то напруга по вольтметру через с залишається незмінним в межах 1,7-1,8 В. При зниженні за цей же час напруги акумулятора до 1,4-1,5 В батарея вимагає заряду або ремонту. Якщо акумуляторна батарея має захисне покриття кислототривкої мастикою всіх з'єднувальних пластин внутрішніх акумуляторів, то їх працездатність перевіряють з падіння напруги при пуску двигуна стартером, яке для справного стану має бути не нижче 10,2 В.

Технічне обслуговування (ТО). Термін служби та справність акумуляторної батареї багато в чому залежить від своєчасного та правильного догляду за нею. Батарея має бути чистою, оскільки забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозрядження. Під час технічного обслуговування треба протерти поверхню батареї 10% - ним розвиток нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого витерти чистою сухою ганчіркою.

Під час зарядження внаслідок хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск усередині акумуляторів. Тому вентиляційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонким дротом.

Оскільки під час роботи батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), то щоб запобігти вибуху, не можна оглядати батарею з відкритим вогнем.

Періодично треба зачищати штирі та затискачі проводів. Через 2...2,5 тис. км пробігу, а в спеку через кожні п'ять - шість днів потрібно перевіряти рівень електроліту крізь заливні отвори акумуляторів скляною трубкою з внутрішнім діаметром 3...5 мм. Стовпчик електроліту в трубці показує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка має становити 10...15 мм. Рівень електроліту можна перевірити також чистою ебонітовою або дерев'яною паличкою; не можна для цього застосовувати металевий стержень. У разі зниження рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, оскільки під час роботи батареї вода в електроліт розкладається й випаровується, а кислота залишається.

Слід періодично перевіряти густину електроліту, щоб визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї. Для цього треба наконечник кисломіра опустити у зливний отвір акумулятора, засмоктати електроліт за допомогою гумової груші й за поділками ареометра, вміщеного всередину скляної колби, визначити густину електроліту.

Для тривалого зберігання батареї взимку її треба зняти з автомобіля, повністю зарядити зберігати в сухому місці за температури не вище від 0 й не нижче від 300С, враховуючи, що чим нижча температура електроліту, тим менше самозарядження батареї.

Через кожні три місяці батарею треба підзаряджати для відновлення ємності, втраченої на саморозрядження.

У разі зберігання батареї безпосередньо на автомобілі треба від'єднати проводи від полюсних штирів.

Щільність електроліту перевіряють також денсиметром. Різниця густини електроліту в окремих акумуляторах батареї не повинна бути більше 0,1 - пониження щільності електроліту на 0,01 проти встановленого значення наближено відповідає розрядів боргованості батареї на 6%. Батарею, розряджену більш ніж на 25% взимку і на 50% влітку, необхідно підзарядити.

Генератор і реле-регулятор

Відмовами і несправностями генератора є: обрив або коротке замикання в обмотці статора генератора або в обмотці збудження, порушення контакту щіток з кільцями і іскріння щіток, знос підшипників генератора, поломка або ослаблення пружини щіткотримачів, пробою діодів у випрямлячі, ослаблення натягу (надмірний натяг) приводного ременя.

Несправності генератора виявляються за показаннями амперметра або сигнальної лампи. Амперметр при несправному генераторі буде показувати розряд, а сигнальна лампа буде горіти при працюючому двигуні. Порушення контакту щіток з кільцями виникає від забруднення, обгорання або їх зносу, викришування або зносу щіток, а також ослаблення або поломки натискних пружин щіток. Забруднені кільця слід протерти чистою ганчіркою, обігравши кільця прочистити скляним папером, зношену щітку замінити новою і притерти її по кільцю.

Діагностування генераторів зводиться до перевірки обмежує напруги і працездатності генератора. Для виконання цієї операції необхідно включити вольтметр паралельно споживачам струму. Обмежує напруга перевіряють при включених споживачах струму (підфарниках і габаритних ліхтарях) і підвищеній частоті обертання колінчастого вала двигуна. Воно повинно бути в діапазоні 13,5-14,2 В. Працездатність генератора оцінюють по напрузі при включенні всіх споживачів на частоті обертання, яка відповідає повній віддачі генератора, яка повинна бути не нижче 12 В. Однак подібна методика перевірки не може виявити характерні, хоча і рідко зустрічаються несправності генератора, такі, як обрив або замикання обмоток статора на масу, обрив або пробій діодів випрямляча, зважаючи на значні резервів працездатності генератора.

Технічне обслуговування генератора виконують у разі виявлення несправностей, зазначених нижче (якщо є й інші несправності, генератор підлягає ремонту).

Основні несправності: забруднення або замаслення контактних кілець; спрацювання й зависання щіток; обрив або коротке замикання в обмотках збудження й статора; окислення та обгорання контактів регулятора; неправильний зазор між ними.

Справність генератора й регулятора напруги можна перевірити за допомогою вольтметра, відімкненого до затискачів „+” і „-” (маса) генератора, коли працює двигун. Якщо покази вольтметра будуть у межах 14...15 В, то генератор, регулятор напруги й коло зарядження акумуляторної батареї справні.

Якщо на всіх режимах роботи двигуна амперметр показує розрядження або світиться контрольна лампа, то несправними можуть бути генератор, регулятор напруги або амперметр. У цьому разі треба передусім перевірити й відрегулювати натяг паса привода генератора та надійність кріплення проводів на затискачах генератора й регулятора напруги, після чого завести двигун і перевірити роботу генератора. Якщо несправність не усунулась, то слід вивернути гвинт, зняти кришку й вийняти щіткотримачі зі щітками, протерти змоченою бензином ганчіркою контактні кільця, обгорілі контактні кільця зачистити дрібнозернистою скляною шкуркою, перевірити стан щіток і спрацьовані замінити.

Через 10 тис. км пробігу автомобіля:

- перевірити й у разі потреби відрегулювати натяг паса привода вентилятора й генератора;

- перевірити кріплення генератора до двигуна, проводів;

- на затискачах генератора й регулятора напруги;

- очистити від забруднень та пилу генератор і регулятор;

- за допомогою шинного насоса видалити (продути) пил з середини генератора;

- підтягнути гайки кріплення шківа та стяжні гвинти кришок генератора.

Через 60 тис. км пробігу автомобіля:

- перевірити стан щіток;

- зачистити контактні кільця.

Ці несправності легко виявляються по характерному увазі осцилограм (рис. 2.2), пов'язаному в першу чергу зі збільшенням діапазону коливання напруги. При справній роботі генератора (рис. 2.2, а) діапазон коливань напруги в мережі не перевищує 1 -1,2 В, який обумовлюється періодичним включенням в ланцюг навантаження первинної обмотки котушки запалювання. Це легко читається по осцилограмі осцилографа мотор-тестера (Елкон S-300, Елкон S-100A, К-461, К-488). При одному пробитому (закороченому) діоді в результаті його випрямляючих властивостей діапазон коливання напруги зростає до 2,5-3 В (рис. 2.2, б) при загальному зниженні частоти його коливань. Середній рівень напруги, що показується вольтметром, при цьому не змінюється, однак викиди напруги призводять до зниження довговічності акумуляторної батареї та інших елементів електрообладнання.

Рисунок 2.2. Осцилограми напруги генератора змінного струму з регулятором напруги: 0 - кут повороту кулачка переривника-розподільника запалювання; U - напруга в бортовій мережі автомобіля

Таким чином, одночасне застосування осцилографа і вольтметра дозволяє швидко і об'єктивно проводити діагностування генераторів і реле-регуляторів змінного струму. Підвищення напруги генератора більш розрахункового на 10-12% знижує термін служби акумуляторної батареї в 2-3 рази.

Несправний генератор замінюють або ремонтують в умовах електроцеху, що обмежує напругу реле-регулятора регулюють натягом пружини якірця, а за відсутності такої можливості реле-регулятор також замінюють. Бесконтактні транзисторні релерегулятори регулюють тільки в умовах електроцеху.

Система запалювання

На автомобілях застосовують батарейну (класичну), контактно-транзисторну або безконтактно-транзисторну системи запалювання. За статистикою на систему запалювання припадає більше 40% всіх відмов по двигуну з його системами. Несправності системи запалювання в 80% випадків є причиною підвищення витрати палива (на 6-8%), зниження потужності двигуна.

Основними несправностями батарейною та інших систем запалювання є:

- руйнація ізоляцій проводів низької і високої напруги і замикання їх на масу;

- порушення контакту в місцях їх з'єднань;

- обгорання або окислення контактів переривника;

- зміна зазору між контактами;

- ослаблення пружин рухомого контакту;

- підвищення люфту валика переривника-розподільника;

- пробій конденсатора;

- зміна зазору між електродами свічок;

- покриття маслом центрального і бічного електродів свічок запалювання і утворення нагару;

- неправильна початкова установка моменту випередження запалювання і несправність відцентрового і вакуумного регуляторів.

Установлення запалювання. Момент запалювання суміші в циліндрах двигуна має бути узгоджений із положенням деталей кривошипно-шатунного механізму та механізму газорозподілу (поршень і клапани). Це узгодження досягається встановленням запалювання, що здійснюється всякий раз, коли узгоджена робота зазначених механізмів і системи порушується (наприклад, під час складання двигуна, після зняття розподільника запалювання, в разі появи несправностей приладів запалювання та інших випадках).

Щоб правильно встановити запалювання, слід діяти так:

1. Перевірити й у разі потреби відреагувати зазор між контактами переривника.

2. Установити поршень першого циліндра в положення ВМТ наприкінці такту стискання. Для цього треба вивернути свічку першого циліндра і в отвір для неї вставити паперову пробку або закрити цей отвір пальцем. Покручуючи колінчастий вал пусковою рукояткою, за виходом повітря з-під пальця (виштовхуванням пробки) знайти такт стискання.

Після цього, продовжуючи повільно обертати колінчастий вал, сумістіть мітки на двигуні для встановлення запалювання. У двигуні автомобіля „Москвич” суміщається перша риска на шківі колінчатого вала (за ходом обертання) з установочним штифтом передньої кришки блока циліндрів, у двигуні ВАЗ - мітка на шківі з другою міткою на передній кришці механізму газорозподілу.

3. Знайти кришку розподільника (пластину ротора напрямлено на затискачах низької напруги корпуса), в такому положенні встановити розподільник запалювання в гніздо блока й, потроху повертаючи за ротор, увести валик у зачеплення з приводом, завернути від руки гайку кріплення розподільника до двигуна й установити октан - коректор на нульову поділку.

4. Приєднати контрольну лампу одним проводом до затискача низької напруги переривника, а іншим - до маси.

5. Увімкнути запалювання й повертати корпус розподільника запалювання проти напрямку обертання ротора (а у двигунах автомобілів ГАЗ - 24, ЗАЗ і „Москвич” - за годинниковою стрілкою, а у двигунах автомобілів ВАЗ - проти) до початку розмикання контактів (у цей момент контрольна лампа засвічується). Момент розмикання контактів можна визначити також „за іскрою”. Для цього провід високої напруги, вийнятий з центрального затискача розподільника, потрібно тримати на відстані 3...4 мм від маси й повертати корпус розподільника запалювання. В момент розмикання контактів між проводом і масою з'являється іскра.

6. Вимкнути запалювання, затягнути ключем гайку кріплення розподільника й, починаючи із затискача першого циліндра, по черзі приєднати проводи високої напруги до свічок у напрямі обертання ротора відповідно до порядку роботи двигуна. Приєднати трубку вакуумного регулятора випередження запалювання.

Правильність установлення запалювання визначається пробігом. Для цього потрібно запустити двигун, прогріти його до нормальної температури й, рухаючись зі швидкістю 50 км/год на прямій передачі по рівній дорозі, різко збільшити подачу палива. При цьому в двигуні мають бути чутні слабкі нетривалі металічні стуки. Відсутність їх указує на пізнє запалювання, а стуки, що не припиняються, - на раннє. Кут випередження запалювання в цьому разі уточнюється октан - коректором.

Діагностування системи запалювання найбільш ефективно при використанні осцилографів з електронно-променевою трубкою.

Аналізуючи характер осцилограм і порівнюючи їх з еталонами для різних циліндрів, можна визначити різницю між ними, а по порядку роботи циліндрів двигуна легко знайти «адресу» несправності.

Для контактно-транзисторної системи запалювання виходить осцилограма, по якій вимірюється кут розімкненого стану контактів і розкид іскроутворення по циліндрах. Осцилограми вторинної ланцюга в цьому випадку відрізняються тільки великим розмахом коливань.

Кут випередження запалювання перевіряють на працюючому двигуні за допомогою стробоскопа (рис. 2.3), що включається паралельно в ланцюг високої напруги першого циліндра двигуна. Принцип його дії полягає в тому, що якщо в строго певні моменти часу (момент подачі напруги на свічку першого циліндра) щодо кута повороту обертової деталі висвітлювати її коротким імпульсом світла (приблизно 1:5000 з), то через фізіологічної інерції людського зору деталь буде здаватися нерухомою. Прилад виконаний у вигляді пістолета і дозволяє визначити правильність установки початкового кута випередження запалювання, працездатність відцентрового і вакуумного автоматів випередження запалювання і контролювати обертання деталей двигуна. Живлення приладу здійснюється від мережі перевіряється автомобіля. Під'єднують прилад до автомобіля в трьох точках: до акумуляторної батареї двома затискачами шнура 11 і в ланцюг свічки першого циліндра двигуна за допомогою перехідника 13.

Після установки початкового кута випередження запалювання перевіряють роботу відцентрового автомата, для чого плавно збільшують частоту обертання колінчастого вала двигуна, в цьому випадку мітка на шківі буде плавно зміщуватися.

Працездатність вакуумного автомата випередження запалювання визначають при частоті обертання колінчастого вала, рівної 2000-2500 об/ хв. Для цього різко підключають трубку вакуумного автомата, і якщо при цьому мітка на шківі різко відхилиться через що з'явився розрідження, то вакуумний автомат справний. За результатами перевірки регулюють або замінюють переривник.

Котушка запалювання має такі основні несправності: послаблення розряду або повне припинення розряду через коротке замикання в обмотках низької напруги в результаті пошкодження ізоляції, що призводить до нагріву і пробою ізоляції обмотки високої напруги.

Перегоряння додаткового резистора (варіатора) призводить до розмикання ланцюга струму низької напруги, при цьому система запалювання повністю вимикається. Працездатність котушки запалювання перевіряють по пробійна напрузі на осцилограмі електронного осцилографа, порівнюючи його з еталонним. Якщо напруга, показуване на осцилограмі, більше 20 кВ (при знятому зі свічки проводі), котушка справна.

Рисунок 2.3. Стробоскоп моделі Е-102:

1 - лінза; 2-оправа; 3-лампа; 4 - резистор; 5, 6 - конденсатори; 7 - діод; 8 - привід датчика; 9 - трансформатор; 10 - кнопка включення; 11 - шнур з затискачами; 12 - провід перехідника, 13 - перехідник

Для перевірки котушки запалювання використовують і інші методи (або прилади), що дозволяють порівнювати довжину справного проміжку з проміжком еталонної котушки.

Стартер

При експлуатації в стартері виникають головним чином механічні несправності приводу, пов'язані з вигином валу якоря, зносом торців зубів шестерень, пробуксовкою муфти вільного ходу, поломкою важеля приводу або ослабленням поворотної пружини важелів приводу, зносом підшипників та інші.

До несправностей стартера належать: ослаблення кріплення підвідних проводів; спрацювання або забруднення щіток і колектора; окислення контактів вмикача; обрив або замикання в обмотці; спрацювання деталей муфти вільного ходу та зубів шестерні.

Зазначені несправності призводять до того, що стартер не працює зовсім або не розвиває потрібних частот обертання й потужності, його шестерня не з'єднується із зубчастим вінцем маховика.

Ослаблені проводи слід закріпити, забруднений колектор - протерти ганчіркою, змоченою бензином, або зачистити скляною шкуркою, спрацьовані щітки - замінити новими. Для усунення решти несправностей стартер знімають, розбирають і проводять відповідний ремонт.

Технічне обслуговування. Через 4-5 тис. км пробігу автомобіля:

- стартер очистити від бруду, перевірити й, якщо треба, підтягнути його кріплення;

- перевірити кріплення проводів на клемах стартера;

Через 40 тис. км пробігу автомобіля:

- зачистити колектор стартера

- змастити рідким мастилом гвинтові шліци привода втулки кришок і шестерню привода стартера.

З наведених причин колінчастий вал двигуна не провертається або провертається із стуком і шумом. Ці несправності усувають, замінюючи привід.

Рідше зустрічаються несправності електричних ланцюгів стартера в результаті окислення силових контактів і контактів реле, обрив обмоток, замаслення колектора, зносу щіток. Це призводить до погіршення роботи стартера, що викликає необхідність його зняття і перебирання. Знятий стартер перевіряють на стенді на створюваний крутний момент, споживаний струм і на частоту обертання якоря. Безпосередньо на автомобілі стартер перевіряють на споживаний струм в режимі повного гальмування, який зростає при замиканні стартера на «масу» і падає при окисленні (підвищенні опору) контактів, щіток і колекторів.

Контрольно-вимірювальні прилади

Ці прилади перевіряють на їх загальну працездатність і правильність показань. Якщо прилад не працює або дає явно неправильні показання, його перевіряють на обрив електричного кола самого приладу, пов'язаного з ним датчика і сполучних проводів. Відмовою в роботі прилади і датчики, як правило, замінюють. На правильність показань прилади перевіряють і регулюють тільки при їх знятті з автомобіля разом з датчиками, однак потреба у виконанні цих операцій в експлуатації зустрічається вкрай рідко.

Прилади освітлення і сигналізації

Несправності приладів освітлення і сигналізації пов'язані найчастіше з перепаленням ниток лампочок, відмовою в роботі перемикачів, стоп-сигналу, ліхтарів заднього ходу, замиканням в ланцюзі і окисленням контактів.

Найбільш серйозною несправністю є порушення регулювання положення фар на автомобілях і їх сила світла, від чого залежить безпека руху. Положення фари вважається відрегульованим, якщо її промінь спрямований вздовж осі дороги і частково вздовж узбіччя і забезпечує їх висвітлення на відстані 30 м при ближньому світлі і 100 м при дальньому.

Фари регулюють на окремому посту або на лінії ТО за допомогою спеціальних оптичних приладів або настінного (переносного) екрана. Оптичні прилади можуть застосовуватися в умовах гарної освітленості приміщень, вимагають малої площі і володіють великою точністю.

При перевірці за допомогою пересувного оптичного приладу (рис.2.4) його корпус, що переміщається у вертикальному напрямку по штанзі, за допомогою опорного штиря встановлюють на візку таким чином, щоб оптично осі фари і приладу співпали. При цьому промінь ближнього (дальнього) світла через лінзу і дзеркало потрапляє на матовий екран. Пересувну розмітку екрана встановлюють за допомогою шкали в залежності від моделі перевіряється автомобіля (висоти установки фар). При включенні ближнього світла буде висвітлюватися нижня половина екрану (ламана лінія екрану і світлове пляма повинні збігатися), при включенні дальнього світла - верхня частина екрану. При розбіжності світлового плями на екрані з розміткою фари регулюють. За допомогою фотоелемента, що вводиться в світлове пляма дальнього світла, визначають силу світлового потоку, випромінюваного фарою, і порівнюють її з нормативною. При меншому світловому потоці елемент замінюють.

При ЩО перед виїздом на лінію перевіряють дію зовнішніх світлових приладів включенням і вимиканням їх, а також роботу приладів сигналізації. Включивши запалювання і пустивши двигун, переконуються в справності контрольних приладів, наявності зарядки генератора.

При ТО-1 очищають поверхню акумуляторних батарей, протираючи її ганчіркою, змоченою в 10% розчині нашатирного спирту або двовуглекислої соди, прочищають вентиляційні отвори.

Клеми за наявності їх окислення зачищають металевою щіткою або шабером. Після приєднання проводів клеми змазують технічним вазеліном.

Рівень електроліту в акумуляторної батареї повинен бути на 10-15 мм вище пластин. Перевіряють рівень скляною трубкою з поділками діаметром 3-5 мм. Для цього трубку опускають в наливне отвір акумулятора до упору в запобіжний щиток, закривають торець трубки пальцем і виймають її. Висота стовпчика електроліту в трубці відповідає його рівню над пластинами. При необхідності доливають дистильовану воду до рівня.

Кріплення генератора, стартера, акумулятора в гнізді, переривника-розподільника та інших приладів електрообладнання перевіряють за допомогою гайкових ключів. Ослаблені кріплення підтягують.

Рисунок 2.4. Перевірка установки фар автомобіля за допомогою пересувного оптичного приладу

Змащують підшипник валика переривника-розподільника консистентним мастилом Літол-24, повертаючи кришку колпачковой маслянки на 1/2 обороту. Вісь важеля рухомого контакту переривника і гніт кулачковий муфти змазують однією-двома краплями олії для двигуна. Втулку кулачковою муфти змазують трьома-чотирма краплями масла для двигуна.

При ТО-2 весь комплекс діагностичних і регулювальних робіт по приладах електрообладнання проводять на посаді поглибленої діагностики Д-2 перед планової постановкою автомобіля в ТО-2. Нижче проводяться технологічні операції ТО-2 електрообладнання автомобіля, що не входять в обсяг діагностичних робіт, але що виконуються за висновком діагностування Д-2.

При виконанні демонтажно-монтажних робіт, пов'язаних із зняттям і установкою переривника-розподільника, перевіряють і регулюють переривач-розподільник і первинну установку запалювання.

Рисунок 2.5. Точки регулювання в переривнику

Зазор між контактами переривника перевіряють плоским щупом, встановивши їх у становище повного розмикання за допомогою кулачку (рис. 2.5), зазор повинен бути я межах 0,3-0,4 мм. Якщо зазор не відповідає нормі, його регулюють, Для цього відвертають стопорний гвинт 4, кріпить пластину рухомого контакту і, обертаючи ексцентриковий гвинт, встановлюють плоским щупом нормальний зазор між контактами і закріплюють гвинт. Натяг пластинчастої пружини рухомого контакту перевіряють динамометром. Для цього контакти повністю замикають і до важеля переривника приєднують важіль пружинного динамометра, потім кільцем динамометра обережно відтягують важіль переривника до початку розмикання контактів, натяг пружини повинне бути в межах 5 = 6 Н.

Рисунок 2.6. Вимірювання і регулювання зазору між електродами свічки

Установка запалювання (на прикладі двигуна ЕІЛ-130) проводиться в такому порядку. Поршень першого циліндра встановлюють у в, м, т, в кінці такту стиснення. Колінчастий вал повертають до суміщення мітки на шківі колінчастого валу (отвори) з ризиком не шкалою датчика обмежувача максимальної частоти обертання колінчастого вала. Це відповідає положенню поршня першого циліндра за 9е до а, м. т, по куту повороту колінчастого валу. Після цього послаблюють болт кріплення верхньої пластини октан-коректора до корпусу переривника, приєднують контрольну лампочку одним проводом до маси, а іншим-до клеми переривника, включають запалювання і повільно повертають корпус переривника проти годинникової стрілки до загоряння лампочки. Це відповідає початку розмикання контактів. Потім затягують болт кріплення переривника і ставлять ротор і кришку розподільника. Від сегмента, проти якого встановилася пластина ротора, приєднують провід до свічки першого циліндра. Решта дроти сполучають зі свічками запалювання за годинниковою стрілкою в порядку роботи циліндрів двигуна 1-5-4-2-6-3 - 7-8.

Правильність установки запалювання при русі автомобіля перевіряють у такій послідовності. Автомобіль з повністю прогрітим двигуном розганяють по рівній дорозі на прямій передачі до швидкості 40-45 км/год і різко натискають на педаль управління дроселями. При цьому якщо виникнуть слабкі (детонаційні) стуки в двигуні, то запалювання встановлено правильно; якщо стуки не виникнуть, запалювання пізніше; якщо стуки сильні, запалювання раннє. Після регулювання правильність установки запалювання перевіряють повторно.

Через одне ТО-2 всі свічки запалення вивертають і контролюють їх стан. Свічки очищають на піскоструминному приладі від нагару та перевіряють на безперебійність іскроутворення і герметичність під тиском 0,6 = 0,7 МПа. Перевіряють також зазор між електродами свічки круглим щупом і регулюють його до нормативного значення. Зазор між електродами рекомендується регулювати підгинанням бічного електрода спеціальним ключем.

При СО перевіряють і при необхідності підживлюють акуторні батареї з доведенням щільності електроліту до встановленого для даної кліматичної області значення. При СО також знімають переривач-розподільник, генератор і стартер. Ремонтні та регулювальні роботи за вказаними приладам електроустаткування виконують в умовах електротехнічного цеху АТП.

3. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні технічного обслуговування автомобіля

Технічне обслуговування і ремонт автомобілів виконують у призначених для цього місцях (на постах). На робочих місцях повинні забезпечуватися безпечні умови для проведення робіт; обладнання, інструмент та прилади повинні відповідати характеру виконуваної роботи і виключати травматизм.

В разі примусового переміщення автомобілів з поста на пост потокової лінії передбачають світлову або звукову сигналізацію. Після сигналу про початок пересування конвеєра, робітники повинні покинути робочі місця, вийти з оглядової канави і відійти від конвеєра. Для екстреної зупинки конвеєра на кожному посту є кнопки “Стоп”.

Електричне обладнання діагностичного стенду з біговими барабанами (пульт керування, апаратні шафи, блоки барабанів тощо) повинні бути надійно заземлені.

В кінці зміни слід вимкнути рубильник стенду, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря.

Пуск двигуна необхідно здійснювати стартером, як виняток - пусковою рукояткою. Аби уникнути травмування кисті, рукоятку слід брати так, щоб всі пальці правої руки розташовувалися по один бік ручки. Повертати колінчастий вал необхідно тільки знизу вгору, довкола - забороняється.

Запускати газовий двигун, якщо є витікання газу, не дозволяється.

Регулювальні роботи з двигуном, що працює, слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для відпрацьованих газів.

В приміщеннях для ТО і ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або масло слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки скласти в спеціальну тару.

ТО і ремонт приладів системи живлення, знятих з автомобіля, виконують в цеху (на дільниці). Біля ванн для миття деталей системи живлення, біля верстаків для розбирання-складання, перевірки і регулювання приладів, а також токарного станка повинні бути вентиляційні витяжки.

Роботи, пов'язані із зачищенням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки і тару з-під пальних сумішей перед ремонтом необхідно помити гарячою водою, пропарити парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням, зварюванням слід відкрити пробки.

Загоряння необхідно гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.

Роботи з акумуляторними батареями необхідно виконувати в ізольованих приміщеннях з дотриманням вимог безпеки, викладених нижче.

Всі особи, причетні до роботи з акумуляторними батареями, повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки.

У разі попадання електроліту або кислоти на шкіру необхідно негайно змити їх водою, 10%-м розчином соди чи нашатирного спирту.

Закінчивши роботу з акумуляторами, перед вживанням їжі необхідно прополоскати рот і старанно помити руки.

На робочих місцях повинні бути аптечки з йодом, ватою, марлею та 10% розчинами соди і нашатирного спирту.

Питну воду слід зберігати у шафі в закритій ємності.

В робочих приміщеннях забороняється палити, а також зберігати продукти харчування.

Після закінчення кожної зміни необхідно робити вологе прибирання підлог, столів, верстаків та інструментів.

При акумуляторному цеху повинні бути обладнані роздягальня та вмивальник з шафами для зберігання домашнього одягу і окремо - спецодягу.

Забороняється транспортувати акумуляторні батареї вручну (незалежно від кількості їх).

В акумуляторних та зарядних приміщеннях повинні бути вікна, що відчиняються.

Підлога робочого приміщення (акумуляторного цеху), де ремонтують акумулятори, повинна бути цегляною або бетонною, неслизькою і без вибоїн.

Покриття стелажів, стін, підлоги повинно бути кислотостійким, а поверхня стін, крім того, гладенькою до висоти не менше ніж 1,75 м.

Поверхня робочих столів, на яких розбирають і збирають акумуляторні батареї, повинна бути рівною, без щілин і тріщин, а покриття - стійким проти сірчаної кислоти.

Свинцевий порошок, глет і сурик для акумуляторних майстерень необхідно доставляти в металевій, герметично закритій тарі і зберігати в окремому приміщенні.

Непридатні пластини, свинець та його відходи необхідно зберігати в окремому ящику, що закривається.

В акумуляторному цеху обов'язково повинен бути водопровід, щоб у разі попадання кислоти на шкіру робітника її можна було б змити.

Електропроводка в акумуляторній повинна бути герметичною, в металевих трубах, покритих асфальтовим лаком. Освітлення акумуляторного цеху і зарядного приміщення, а також зарядна установка повинна бути вибухобезпечного виконання. В зарядному приміщенні не можна встановлювати генератори і відкриті електродвигуни. Воно повинно бути обладнане вентиляцією для видалення газів, які виділяються під час зарядження акумуляторів. В приміщенні категорично забороняється палити і користуватися відкритим вогнем, оскільки водень, який виділяється під час заряджання акумуляторів, сполучаючись з киснем повітря, утворює гримучий газ, який легко вибухає.

Тріщини в мастиці акумуляторних баків необхідно згладжувати металевим предметом. Не допускається розплавляти мастику на діючий батареї полум'ям паяльної лампи, оскільки гази, що містяться в акумуляторі, можуть вибухнути.

Електроліт слід готувати шляхом вливання тонкою струминкою кислоти в дистильовану воду. Не можна впливати воду в сірчану кислоту, оскільки розчинення кислоти у воді супроводжується розбризкуванням, що може спричинити тяжкі опіки. Забороняється приготовляти електроліт в скляній нетермостійкій посудині, оскільки вона може тріснути від тепла, яке виділяється в процесі розчинення сірчаної кислоти. Зберігати кислоту і електроліт дозволяється тільки в спеціально відведеному приміщенні, підлога та стіни якого мають кислотостійке покриття.

В приміщенні для зарядження акумуляторних батарей не можна виконувати інші роботи (розбирання, ремонт). Температура в цьому приміщенні повинна бути не нижчою ніж +10?С.

В зарядному приміщенні повинні бути вмивальники, бочки з 10% розчином питної соди, а також протипожежні засоби (вогнегасники, вода, пісок, лопати тощо).

Одночасне зарядження понад десяти акумуляторних батарей повинно відбуватися в ізольованих приміщеннях зі стелажами.

Одночасне зарядження менше ніж десяти акумуляторних батарей можна виконувати в приміщеннях ремонтних цехів, але акумуляторні батареї обов'язково слід встановлювати у витяжній шафі. Будова шаф повинна виключати просочування водню в приміщення.

Під час зарядження акумуляторних батарей не можна користуватися навантажувальною вилкою.

З'єднуватися акумуляторні батареї, які заряджуються, необхідно за допомогою освинцьованих затискачів, які щільно прилягають і виключають можливість іскріння. Забороняється з'єднувати акумуляторні батареї дротом. Зварювальні, кузовні, фарбувальні роботи слід виконувати в окремих ізольованих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.

Миття автомобілів, агрегатів і деталей виконують на мийній дільниці, підлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують вентиляцією, а мийні ванни - витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.

Щоб запобігти ураженню електричним струмом, використовують засоби колективного і індивідуального захисту, а також засоби додаткового захисту.

До засобів колективного захисту належать:

- захисне вимикання аварійної мережі в цілому або її ділянки;

- захисне заземлення електрообладнання;

- застережні, заборонні, наказові, переносні щити;

- ізолювальні прокладки, тимчасові переносні заземлення;

- спеціальні знаки безпеки, сигналізація, блокування.

До спеціальних засобів індивідуального захисту належать:

- діелектричні рукавиці, боти, калоші, килимки, ізолювальні підставки;

- переносні безпечні світильники напругою 12…48 В, знижувальні трансформатори напругою 220/12 або 220/42 В, захисне заземлення.

До засобів додаткового захисту належать:

- діелектричні доріжки;

- захисні окуляри;

- спеціальні рукавиці з важкозаймистої тканини;

- захисні пристрої тощо.

Правила безпеки при виконанні роботи:

- перед початком роботи з ручним електроінструментом слід пересвідчитися в тому, що він справний і є захисне заземлення;

- для роботи з інструментом під напругою 127…220 В необхідно надіти захисні окуляри, гумові рукавиці, калоші і користуватися гумовим килимком або сухим дерев'яним стелажем;

- залишаючи робоче місце навіть ненадовго, слід вимкнути електроінструмент;

- у разі виявлення будь-якої несправності електроінструменту, заземлювального пристрою або штепсельної розетки слід негайно припинити роботу;

- в приміщеннях без підвищеної і особливої небезпеки використовують світильники напругою 42 В. В приміщеннях з особливою і підвищеною небезпекою, в тісноті, в незручному положенні працюючого застосовуються переносні світильники місцевого освітлення напругою 12 В.

До організаційних протипожежних заходів належать:

- розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;

- організація вивчення цих правил та інструкцій;

- організація проведення інструктажів;

- організація протипожежного нагляду за об'єктами.

Кожне АТП повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

- внутрішні крани з пожежними рукавами і стволами;

- вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;

- ящики, бочки з піском, водою;

- покривала азбестові, брезентові;

- ручний пожежний інструмент (відра, гаки, сокири, ломи).

Вимоги пожежної безпеки:

- проходи, проїзди на територію не можна захаращувати;

- забороняється виконувати на території стоянки автомобілів роботи із застосуванням відкритого вогню;

- заряджати акумуляторні батареї;

- палити;

- зберігати використаний матеріал для обтирання;

- розлите паливо або масло слід негайно прибрати;

- водій повинен стежити за справністю електрообладнання і пересвідчуватися, що не підтікає паливо;

- в разі загоряння автомобіля слід негайно вивести його із зони стоянки і вжити заходів для гасіння пожежі.

Перелік використаних джерел

1. Костів Б.Ф. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. - Львів: Світ, 2004. - 496 с.; іл.

2. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. - К.: Высшая школа, 1989. - 350с.

3. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. - К.: Техніка, 2001. - 624с.

4. Строков О.В. Технічне обслуговування та ремонт вантажних і легкових автомобілів, автобусів. - К.: Грамота, 2005

5. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили - М.: Высш. школа, 1982. - 320с.

6. Токаренко В.М. Практикум по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. - К.: Урожай, 1989. - 350с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Будова та принципи роботи основних електроприладів на автомобілі ЗАЗ-1102: акумуляторна батарея; генератор; стартер; система запалення. Технічне обслуговування основних приладів електрообладнання. Охорона праці при проведенні технічного обслуговування.

    курсовая работа [3,6 M], добавлен 12.06.2011

  • Основні чинники, що визначають організацію технічного обслуговування автомобіля ГАЗ-3307. Вибір і корегування нормативів для проектування АТП. Визначення необхідної кількості робочих постів для технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів.

    курсовая работа [134,1 K], добавлен 11.04.2011

  • Будова та принцип дії системи живлення автомобіля КамАЗ-5. Розрахунок виробничої програми технічного обслуговування рухомого складу АТП. Розподіл трудомісткостей ТО і ПР по видах робіт. Визначення чисельності робітників, вибір обладнання. Охорона праці.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 05.06.2011

  • Загальна характеристика легкового автомобіля Москвич 2140. Перелік операцій ТО. Технологія технічного обслуговування автомобіля, його двигуна, трансмісії, ходової частини. Будова двигуна 412, принцип його роботи. Причини відмов, несправностей і дефектів.

    курсовая работа [6,8 M], добавлен 07.05.2011

  • Загальна будова та призначення системи мащення в механізмі автомобіля. Особливості та порядок технічного обслуговування системи мащення автомобіля ГАЗ-24 "Волга". Визначення оптимальної норм витрат оливи при різних періодах роботи автомобільного двигуна.

    контрольная работа [1,2 M], добавлен 15.09.2010

  • Опис кузова вантажного автомобіля. Кріплення кабіни автомобіля КамАЗ. Можливі несправності кузова та методи їх усунення, технічне обслуговування. Перефарбування кузова синтетичними емалями. Протикорозійний захист та лакофарбові покриття для кузова.

    реферат [2,0 M], добавлен 13.09.2010

  • Будова і принцип дії системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130, взаємодія та специфіка роботи його основних елементів. Особливості технічного обслуговування даної системи, аналіз можливих несправностей та методика їх усунення. Асортимент бензинів.

    контрольная работа [2,4 M], добавлен 15.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.