Дослідження та проектування механізмів транспортної енергетичної установки з двигуном внутрішнього згорання
Розробка кривошипно-повзунного механізму повітряного компресора, прямозубої циліндричної зубчатої передачі та синтез кулачкового механізму. Дослідження механізмів транспортної енергетичної установки з двигуном внутрішнього згорання. Силовий розрахунок.
Рубрика | Транспорт |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.08.2012 |
Размер файла | 113,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дослідження та проектування механізмів транспортної енергетичної установки з двигуном внутрішнього згорання
Зміст
Вступ
1. Дослідження механізмів транспортної енергетичної установки з двигуном внутрішнього згорання
1.1Вихідні дані
1.2 Структурний аналіз механізму
1.3 Кінематичний аналіз механізму
1.4 Силовий розрахунок
2. Проектування прямозубої циліндричної передачі
3. Синтез кулачкового механізму
Список літератури
Вступ
Курсовий проект є комплексним і включає розділи з дослідження важільних механізмів та проектування механізмів з вищими кінематичними парами.
«Теорія машин і механізмів»(ТММ)- це наука, що вивчає загальні методи структурного та динамічного аналізу і синтезу різних механізмів, механіку машин. Вона є важливою складовою циклу загально-інженерних дисциплін, що забезпечують підготовку спеціалістів залізничного транспорту з основ проектування машин , які містять знання сучасних методів оцінки функціональних можливостей механізмів і машин розрахунки динамічних і кінематичних параметрів руху, критеріїв якості передачі руху , синтезу типових для транспортних технічних засобів механізмів.
Важливо підкреслити, що викладені в теорії машин і механізмів методи придатні для проектування будь-якого механізму і не залежить від його механічного призначення, а також фізичної природи робочого процесу машини.
Дисципліна Теорія механізмів і машин дозволяє визначення функціональних можливостей механізмів, шляхом проведення структурного і кінематичного аналізу, а також включає проектування механізмів з вищими кінематичними парами.
А також дисципліна розробляє основи динамічного удосконалення механізмів і машин.
В курсовому проекті реалізуються сучасні компютерно-активізовані технології навчання, які передбачають багатопланове застосування ЕОМ на всіх етапах курсового проектування.
В курсовому проекті виконується розробка кривошипно-повзунного механізму повітряного компресора, прямозубої циліндричної зубчатої передачі та синтез кулачкового механізму.
1. Дослідження механізмів транспортної енергетичної установки з двигуном внутрішнього згорання
1.1 Вихідні дані
До основних розділів дослідження важільних механізмів відносяться: структурний аналіз,кінематичний аналіз та силовий розрахунок.
Початкові дані:
· Частота обертання початкової ланки, n1=5100 хв-1 ;
· Довжина початкової ланки (радіус кривошипа), lOA=0,042 м;
· Співвідношення довжин ланок, lАВ/lОА=3,5;
· Вага шатуна, G2=4,6 Н;
· Вага поршня, G3=3,6 Н;
· Положення центра ваги шатуна, lАS2/lАВ=0,5;
· Максимальна тиск у циліндрі, Рмах=3,2 Мпа;
· Координата розрахункового положення механізму,=30?.
1.2 Структурний аналіз
Головним завданням структурного аналізу механізмів є визначення числа його рухомих ланок,числа і класу кінематичних пар,ступеня рухомості механізму,виявлення кількості класу структурних груп,нашарування яких цей механізм утворений,а також визначення класу і порядку механізму.
Структурний аналіз передує і дозволяє встановити послідовність кінематичного та силового дослідження механізму.
Як приклад розглянемо структурний аналіз кривошипно-шатунного механізму ( рисунок 1 ). До складу механізму входять 3 рухомі ланки:1-кривошип ОА;2-шатун АВ;3-повзун;одна не рухома ланка 4-стояк та 4 кінематичні пари 4-1;1-2;2-3;3-4. Всі кінематичні пари належать до5-го класу. Ступінь рухомості механізму визначається за формулою Чебишева:
W=3n-2p5-p4 (1.1)
Для досліджуваного механізму число рухомих ланок n=3;число кінематичних пар 5-го класу p5=4; число кінеатичних пар 4-го класу p4 =0 :
W=3*3-2*4-0=1.
Досліджуваний механізму створений шляхом нашарування до механізму 1-го класу ( стояк-кривошип ОА) структурної групи ( шатун 2-повзун 3 ) другого класу, другого порядку, другого виду. Тому механізм, що розглядається, є механізмом 2-го класу 2-го порядку.
1.3 Кінематичний аналіз
Метою кінематичного дослідження є побудова планів і траєкторій, що описують точки ланок, а також визначення швидкостей та прискорень точок і ланок механізму.
Для визначення швидкостей та прискорень використовуємо графоаналітичний метод або метод планів.
Визначаємо швидкість точки А кривошипа:
VA=lOA ; (1.2)
VA=0,042533,8=22,4 м/c,
де кутова швидкість кривошипа дорівнює
=n1 ; (1.3)
=(3,145100)/30=533,8 рад/с.
Визначаємо масштаб коефіцієнта МL:
МL = l0A/lОА ;
МL =0,052/52=0,001 м/мм.
Від полюса плану швидкостей PV відкладаємо вектор , перпендикулярний до кривошипа в даному положенні і направлений в сторону його обертання. Масштаб плану швидкостей:
V=VA/PV a (1.4)
V=22,4/100=0,22 мc/мм
Вектор приймаємо 100 мм
Далі переходимо до структурної групи 2-3. Для визначення швидкості точки B скористаємось векторними рівняннями
Для визначення дійсних значень швидкостей необхідно довжини відповідних векторів у міліметрах, взятих з плану швидкостей, помножити на масштаб V.
VB=V (1.5)
VBA=V (1.6)
VS2=V (1.7)
Визначаємо кутову швидкість шатуна:
2=VBA/LBA (1.8)
Напрямок 2 визначаємо шляхом переносу вектора ВА відносної швидкості VBA у точку В і розглядаючи рух точки В відносно А у напрямку VBA .
Отримані результати розрахунку швидкостей шатуна зведено в таблиці 1.1
Визначення лінійних прискорень виконуємо у тій же послідовності, що і визначення лінійних швидкостей. Прискорення точки А кривошипа ОА , що здійснює рівномірний обертальний рух , включає тільки нормальну складову:
аА=lOA (1.9)
Прискорення аА зобразимо вектором PBA, де PA -полюс плану прискорень. Вектор PAa направлений по ланці ОА до центра обертання, тобто до точки О. Масштаб плану прискорень:
а = аА/ (1.10)
а=11967,6/100?119,67(м/c2)/мм.
Вектор РА а приймаємо 100 мм.
Для визначення прискорення точки В складаємо векторні рівняння
; аВ=а3-4 (1.11)
Таблиця 1.1 - Швидкості руху шатуна
№ |
,? |
S2, мм |
VS2, м/с |
VB, м/с |
VBA, м/с |
2 ,с-1 |
|
0 |
0 |
0 |
11 |
0 |
0,22 |
152,4 |
|
1 |
30 |
7 |
15,69 |
13,86 |
19,14 |
130,2 |
|
2 |
60 |
26 |
21,3 |
22,4 |
11,11 |
75,6 |
|
3 |
90 |
48 |
11 |
22,4 |
0 |
0 |
|
4 |
120 |
68 |
19,14 |
17,09 |
10,25 |
69,3 |
|
5 |
150 |
80 |
15,5 |
11,79 |
16,96 |
115,4 |
|
6 |
180 |
84 |
11 |
0 |
0,22 |
152,4 |
|
7 |
210 |
80 |
15,5 |
11,79 |
16,96 |
115,4 |
|
8 |
240 |
68 |
19,4 |
17,09 |
10,25 |
69,3 |
|
9 |
270 |
48 |
11 |
22,4 |
0 |
0 |
|
10 |
300 |
26 |
21,3 |
22,4 |
11,11 |
75,6 |
|
11 |
330 |
7 |
15,69 |
13,86 |
19,14 |
130,2 |
|
12 |
360 |
0 |
11 |
0 |
0,22 |
152,4 |
Нормальна складова прискорення:
а=lAB (1.12)
а=152,420,147=3114,2 м/c2
Вектор направлений уздовж ланки АВ від точки В до А. Вектор направлений перпендикулярно ланці АВ, а - вертикально (за напрямком руху повзуна). Для розв'язання векторних рівнянь (визначення модулів векторів та ) з точки РА плану прискорень паралельно АВ у напрямку від точки В до точки А відкладаємо вектор ,що зображає прискорення . Довжина цього вектора:
= /а (1.13)
Через точку п2 проводимо пряму перпендикулярно АВ (напрямок вектора ), а через полюс плану прискорень проводимо вертикальну пряму. Ці прямі перетнуться у точці b. Зєднаємо на плані прискорень точки а і b.
Дійсні значення прискорень визначаються як добуток довжин відповідних векторів, взятих з плану прискорень, на масштаб плану прискорень. Для робочого положення (1=120°) отримуємо наступні значення:
аВ=а (1.14)
аS2= а (1.15)
а=а (1.16)
Визначаємо кутове прискорення шатуна:
Е2=а/lAB (1.17)
Напрямок Е2 визначаємо шляхом переносу вектора а2b прискорення а у точку В ланки 2.
Розрахунки лінійних прискорень руху наведені в таблиці 1.2
Таблиця 1.2 - Прискорення шатуна
№ |
,? |
, м/с2 |
an ,м/с2 |
аВ, мм |
а ,м/с2 |
Е2 ,с-2 |
|
0 |
0 |
3114,2 |
26,02 |
11967 |
0 |
0 |
|
1 |
30 |
2491,9 |
20,8 |
11967 |
2,7 |
5684,5 |
|
2 |
60 |
840,2 |
7,02 |
4200,42 |
5 |
10489,1 |
|
3 |
90 |
0 |
0 |
3566,2 |
6 |
12481,6 |
|
4 |
120 |
705,97 |
5,9 |
7874,3 |
5,2 |
10530,96 |
|
5 |
150 |
1957,6 |
16,36 |
9250,5 |
2,8 |
5780,1 |
|
6 |
180 |
3414,2 |
26,02 |
9250,5 |
0 |
0 |
|
7 |
210 |
1957,6 |
16,36 |
9250,5 |
2,8 |
5780,1 |
|
8 |
240 |
705,97 |
5,9 |
7874,3 |
5,2 |
10530,96 |
|
9 |
270 |
0 |
0 |
3566,2 |
6 |
12481,6 |
|
10 |
300 |
840,2 |
7,02 |
4200 |
5 |
10489,1 |
|
11 |
330 |
2491,9 |
20,8 |
11967 |
2,7 |
5684,3 |
|
12 |
360 |
3114,2 |
26,02 |
11967 |
0 |
0 |
1.4 Силовий розрахунок
циліндричний передача кулачковий зубчатий
Основним завданням силового розрахунку механізму є визначення реакцій у кінематичних парах та зрівноважувальної сили або зрівноважувального моменту. У першому наближенні силовий розрахунок виконується без урахування сили тертя. Силовий розрахунок механізму, що розглядається, виконується кінетостатичним методом, в основі якого лежить принцип Д'Аламбера: якщо до зовнішніх сил, що діють на механічну систему, умовно додати сили інерції,то таку механічну систему можливо розглядати як таку,що знаходиться у стані умовної рівноваги. Цей метод є формальним математичним прийомом,що дозволяє записати рівняння рівноваги для визначення невідомих реакцій у кінематичних парах механізму. В загальному випадку, якщо ланка здійснює плоско-паралельний рух, сили інерції зводяться до головного вектора сил інерції Fi, прикладеного у центрі мас ланки і головного моменту сил інерції Мі.
Головний вектор сил інерції Fi має напрямок,протилежний вектору прискорення центра мас аs.
,(1.18)
де m=G/g- маса ланки;
G - вага ланки,
g - прискорення вільного падіння, g=9,81 м/с2
Головний момент сил інерції обчислюємо наступним чином:
, (1.19)
деIS - момент інерції ланки відносно центра мас.
Для ланок з постійним поперечним перерізом:
IS2=ml /12 (1.20)
деl - довжина ланки.
Визначаємо інерційні навантаження для ланок кривошипно-шатунного механізму.
m2=G2/g (1.21)
m2= 4,6/9,81 = 0,47 кг
Відповідно для ланки 3 отримуємо:
m3= 3,6/9,81 = 0,367 кг
(1.22)
IS2 = (0,47*0,1472)/12=0,00085 кгм2
Fi2=m2aS2 (1.23)
Fi3=m3aB (1.24)
Mi2=IS2E2 (1.25)
(1.26)
Силовий розрахунок починаємо зі структурної групи 2-3. Для цього будуємо у масштабі план групи і прикладаємо до ланок групи сили ваги , сили і момент сил інерції Дію відкинутих ланок замінюємо реакціями і . Реакцію розкладаємо на нормальну R, що направлена по ланці АВ і тангенційну R, направлену перпендикулярно ланці АВ, складові.
Для визначення складової R складаємо рівняння рівноваги :
(1.27)
Плечі сил визначаємо шляхом вимірювання на кресленні в міліметрах.
Для спрощення подальших розрахунків рекомендується при побудові плану сил досліджуваної групи спочатку відкладати вектори сил, що діють на ланку 2, а потім на ланку 3.При складанні рівняння рівноваги необхідно починати і закінчувати невідомими складовими. З урахуванням вищезгаданого рівняння рівноваги сил, що діють на групу 2-3, запишемо в такому вигляді:
=0(1.28)
У відповідності до наведеного рівняння будуємо план сил, починаючи з відомої складової послідовно відкладаючи усі сили в масштабі =81,9 Н/мм
Повну реакцію в шарнірі А отримаємо шляхом геометричного складання нормальної і тангенційної складових
Переходимо до силового розрахунку початкової ланки. На ланку діють дві реакції = та .
З умов рівноваги =. Реакції і утворюють пару, момент якої повинен бути зрівноваженим моментом Мзр, що прикладений з боку робочої машини, тому що привод робочої машини у відповідності до завдання здійснюється через муфту. Таким чином,
Отримані результати силового розрахунку зведені в таблиці 1.3
, (1.29)
де - плече пари сил, взяте з рисунка в натуральну величину в метрах.
Мзр = 3816,730*0,23 = 877,8 Нм.
Таблиця 1.3 - Силовий розрахунок механізму
№ |
Позначення |
Значення, Н |
Довжина, мм |
|
1 |
1698,1 |
20,7 |
||
2 |
G2 |
4,6 |
0,06 |
|
3 |
G3 |
3,6 |
0,044 |
|
4 |
Fi3 |
5433,2 |
66,34 |
|
5 |
Fi2 |
4391,9 |
53,6 |
|
6 |
12226,4 |
149,3 |
||
7 |
3415,23 |
41,7 |
||
8 |
638,82 |
7,8 |
||
9 |
3816,7 |
46,6 |
2. Синтез зубчатого зачеплення
Розділ курсового проекту, в якому розв'язується задача проектування прямозубої передачі, передбачає виконання таких робіт:
- проведення проектувального розрахунку для визначення основних параметрів зубчатих коліс, зубчатої передачі і показників якості зубчатої передачі;
- аналіз умов роботи зубчатої передачі за одержаними значеннями показників якості;
- побудування схеми з відображенням трьох зубців кожного зубчатого колеса, що знаходяться в зачепленні, та основних елементів геометрії евольвентного зачеплення (теоретичної та робочої лінії зачеплення, робочого профілю зубця, початкових дуг зачеплення).
Об'єктом проектування є додатна зубчата передача.
В курсовому проектуванні приймається нарізання прямозубих коліс червячними фрезами з рейковим вихідним контуром, який має такі параметри: модуль зубців за завданням; кут похилу профілю зубця вхідного контуру 0=200, коефіцієнт висоту зубця ha=1,0; коефіцієнт радіального зазору с=0,25.
Вихідні дані:
Вихідний контур зубонарізного інструменту - рейковий.
Модуль зубців m = 4 мм.
Кут вихідного контуру б0 = 20о.
Коефіцієнт висоти голівки зуба h*а = 1,00.
Коефіцієнт радіального зазору с* = 0,25.
Число зубів зубчатих коліс: Z1 = 19; Z2=29.
Геометричний розрахунок:
Вибираються коефіцієнти зміщення: Х1 = 0,997; Х2 = 0,578.
Для заданих вихідних даних визначимо кут зачеплення передачі за величиною його інволюти.
Для 0о = invб0 = 0,014904.
inv бw = invб0 + (2.1)
inv бw = 0,014904 + 2Ч1,575Ч0,364/50= 0,03784.
бw = 26о55/
Ділильна міжосьова відстань, мм:
а = (2.2)
а = 4Ч48/2= 120 мм.
Міжосьову відстань, мм:
aw= a (2.3)
aw= 120 Ч = 125,5 мм.
Коефіцієнт зміщення:
y = (2.4)
y = (125,5-120)/4 = 1,1.
Визначити коефіцієнт зрівняльного зміщення:
y = x - y (2.5)
y = 1,575 - 1,1 = 0,475.
Обчислити радіуси ділильних кіл, мм :
r1,2= (2.6)
r1= 5Ч19/2 = 47,5 мм;
r2= 5Ч29/2 = 72,5 мм.
Визначити радіуси основних кіл, мм:
rb 1,2 = (2.7)
rb 1 = 5Ч19/20,9397= 44,6мм;
rb 2= 5Ч29/2Ч0,9397= 68,2 мм.
Визначити радіуси початкових кіл, мм:
r w 1,2 = (2.8)
rw 1 = 5Ч19/2Ч0,9397/0,8988= 49,7 мм;
rw 2 = 5Ч29/2Ч0,9397/0,8988= 75,8 мм.
Визначити радіуси кіл вершин, мм:
ra 1,2 = ()m (2.9)
ra 1 = (19/2+1,0+0,997-0,475)4 = 55,1 мм;
ra 2 = (29/2+1,0+0,578-0,475)4 = 78 мм.
Визначити висоту зуба, мм:
rf 1,2 = ()m (2.10)
rf 1 = (19/2+1,0+0,997-0,25)4 = 46,2 мм;
rf 2 = (29/2+1,0+0,578-0,25)4 = 69,14 мм.
Висота зуба:
h = (2) m (2.11)
h = (21 +0,25-0,475)5 = 8,9 мм.
Перевірити розрахунок за формулою:
h1,2 = ra 1,2 - rf 1,2 (2.12)
h1=55,1 - 46,2 = 8,9мм;
h2 =78 - 69,14 = 8,9 мм.
Знайти коловий ділильний крок:
p = (2.13)
p = 3,14? 5= 15,7.
Товщина зубців за дугою кола вершин:
S1, 2 = ()m (2.14)
S1 = (3,14/2+2Ч0,997Ч0,364)5= 11,48 мм ;
S2 = (3,14/2+2Ч0,578Ч0,364)5 = 9,95 мм.
Значення евольвентних функцій відносно кута :
cos= (2.15)
cos = 44,6/55,1= 0,805, = 35°57, inv = 0,096698;
cos = 68,2/78= 0,874, = 29°03, inv= 0,05478.
Товщина зуба:
Sa1,2 = m (2.16)
Sa1 = 5 0,9397/0,8[1,57+2Ч0,997Ч0,364-19(0,09669-0,014904)] = 2,6 мм;
Sa2 = 50,9397/0,8[1,57+2Ч0,578Ч0,364-29(0,05473-0,014904] =4,1 мм.
Перевірити на відсутність загострення зубців Sa 1, 2 0,2 m виконується (0,2m = 0,8 мм).
Товщина зубців за дугою початкового кола:
Sw1,2 = m (2.17)
Sw1=50,9397/0,8988[1,57+2Ч0,997Ч0,364-19(0,03784-0,014904)] = 9,7мм;
Sw2 = 50,9397/0,8988[1,57+2Ч0,578Ч0,364-29(0,03784-0,014904] = 6,9 мм.
Товщина зубців за дугою основного кола:
Sb1,2 = m (2.18)
Sb1 = 50,9397[1,57+2Ч0,997Ч0,364+19Ч0,014904] = 12,1 мм;
Sb2 = 50,9397 [1,57+2Ч0,578Ч0,364+29Ч0,014904] = 11,4 мм.
Розрахунок коефіцієнта перекриття:
(2.19)
1,1 1,2,
= 19/6,28(0,78-0,495)+29/6,28(0,559-0,495)= 1,1494.
На вільному місці схеми будується діаграма питомих ковзань на зубцях першого 1 і другого 2 коліс для різних точок ліній зачеплення N1 N2.
Значення 1 і 2 можна визначити за формулами
(2.20)
(2.21)
де передаточне відношення зубчатої передачі, ,
Таблиця 1.4 - Значення питомих ковзань на зубцях
№ |
Х |
|||
1 |
0 |
- ? |
1 |
|
2 |
5,5985 |
-5 |
0,9 |
|
3 |
11,197 |
-1,68 |
0,82 |
|
4 |
16,7955 |
-0,56 |
0,71 |
|
5 |
22,394 |
0 |
0,64 |
|
6 |
27,9925 |
0,33 |
0,52 |
|
7 |
33,591 |
0,55 |
0,4 |
|
8 |
39,1895 |
0,7 |
0,35 |
|
9 |
44,788 |
0,83 |
0,21 |
|
10 |
50,7865 |
0,93 |
0,1 |
|
11 |
55,985 |
1 |
0 |
3. Проектування кулачкового механізму
Метою даного розділу у рамках курсового проекту є одержання профілю кулачка, який би забезпечив потрібні закони поступального руху роликового штовхача.
До складу кулачкового механізму входять чотири рухомі ланки: 1-кулачок, 2-ролик, 3-штовхач, 4-стояк, які утворюють чотири кінематичні пари (рисунок 2).
Рисунок 2 - План кулачкового механізму
При чому кінематичні пари І,ІІ,ІІІє нижчими парами 5 класу, а кінематична пара ІVвищою парою 4 класу.
Таким чином, кількість рухомих ланок n=3, кількість кінематичних пар 5 класу Р5=3, кількість кінематичних пар 4 класу Р4=1.Ступінь рухомості визначається за формулою Чебишева.
W=3*3-2*3-1=2 (3.1)
При чому один ступінь рухомості основний (рух штовхача за стояком), а другий - місцевий (обертання ролика відносно осі), який не впливає на основний рух.
Згідно робочого завдання, закон прискорень штовхача є синусоїдним, який обуновлює безударний характер роботи механізму.
Розрахунок кінематичних параметрів виконано за такими формулами:
a=b· sin (kц)щІ, м/сІ (3.2)
v=b/k[1- cos(kц)]щІ, м/с (3.3)
s=b/kІ[ц-1/k·sin(kц)]·1000, мм (3.4)
де щ - кутова швидкість обертання кулачка; коефіцієнти k=2р/цв, b=Smax·k/1000цвв
Підставляючи у наведені формули поточні значення кута оберту кулачка з певним кроком змінення Дц ( рекомендація Дц=5°), виконано розрахунок відповідних значень кінематичних характеристик кута віддалення цв. При цьому всі кутові величини у всіх формулах враховані в радіанах.
Визначення геометричних параметрів кулачкового механізму (радіусу початкового кола теоретичного профілю кулачка Ro, радіусу ролика штовхача с) виконано з урахуванням обмеження за найбільшим кутом тиску вmax. При цьому для синусоїдального закону
Ro=2000S max( 2/tgв maxцв-0,5), мм ( 3.5 )
Список використаної літератури
1 Теория механизмов и машин/Под. ред.К. В. Фролов. - М.: Высшая школа, 1987.-496с.
2 Методичне забеспечення синтезу зубчатих та кулачкових механізмів у курсовому проектуванні з дисциплін “Теория механізмів і машин” і “Прикладна механіка ” для студентів всіх форм навчання/ В.І. Мороз, О.В. Братченко,В.К.Євтушенко. - Харків: УкрДАЗТ, 2000.-38с.
3 Методичне забеспечення синтезу важільних механізмів у курсовому проектуванні з дисциплін “Теория механізмів і машин” і “Прикладна механіка ” для студентів всіх форм навчання/ В.І. Мороз, О.В. Братченко,В.К.Євтушенко. - Харків: УкрДАЗТ, 2003.-30с
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Газорозподільний механізм як механізм розподілу впускання горючої суміші і випуску відпрацьованих газів в циліндрах двигуна внутрішнього згорання. Призначення, класифікація і несправності газорозподільних механізмів. Дотримання у роботі техніки безпеки.
контрольная работа [675,0 K], добавлен 17.11.2010Загальна характеристика теплових двигунів. Розгляд параметрів процесу наповнення двигуна внутрішнього згорання. Розрахунок паливного насоса високого тиску. Обґрунтування вибору матеріалу деталей. Використання уніфікованих та стандартних елементів.
курсовая работа [153,0 K], добавлен 30.03.2014Термодинамічний і дійсний цикли поршневих двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ). Дослідження, кінематика та динаміка кривошипно-шатунного механізма двигуна ВАЗ-2106. Шлях поршня, його швидкість та прискорення. Дійсний цикл поршневих ДВЗ. Сили тиску газів.
дипломная работа [1,0 M], добавлен 24.09.2010Поняття енергетичної установки, її розташування на судні. Проектування комплектуючого устаткування: двигуна, передач, муфти, валопроводів, електростанції, котельних та опріснювальних установок. Режими роботи судна і установки; розрахунок потоків енергії.
дипломная работа [109,7 K], добавлен 13.08.2014Загальна будова та технічні характеристики двигуна внутрішнього згорання прототипу. Методика теплового розрахунку двигунів з іскровим запалюванням. Основні розміри двигуна та побудова зовнішньої швидкісної характеристики. Побудова індикаторної діаграми.
курсовая работа [3,5 M], добавлен 02.06.2019Призначення, загальна будова та принцип роботи двигуна внутрішнього згорання, його класифікація на одно- та двоциліндровий. Методика та етапи проведення технічного обслуговування механізмів двигуна, виявлення та усунення його характерних несправностей.
методичка [28,6 K], добавлен 14.08.2009Визначення призначення та опис видів двигунів внутрішнього згорання, основні причини їх несправностей. Організація цеху по ремонту двигунів внутрішнього згорання. Обґрунтування розробки проекту стенду призначеного для ремонту автомобільних двигунів.
курсовая работа [499,3 K], добавлен 24.02.2015Тиск газів над поршнем у процесі впуску. Розрахунок параметрів процесу згорання. Побудова індикаторної діаграми робочого циклу двигуна внутрішнього згорання. Сила тиску газів на поршень. Побудова графіка сил. Механічна характеристика дизеля А-41.
курсовая работа [90,3 K], добавлен 15.12.2013Загальні відомості про системи керування дизельними двигунами внутрішнього згорання, їх порівняльна характеристика з бензиновими двигунами з експлуатаційних показників. Склад і елементи системи. Принцип дії, влаштування та призначення її датчиків.
реферат [26,8 K], добавлен 11.10.2010Дослідження структури транспорту Великобританії: морського, повітряного, автомобільного та залізничного. Вплив транспортної системи на розвиток внутрішнього і зовнішнього туризму в країні. Митний контроль в державі; продукція, заборонена для ввезення.
практическая работа [13,6 K], добавлен 25.10.2012