71. Обчислення приросту координат на логарифмічній лінійці проводять в такому порядку:

- встановлюють початок (кінець) шкали движка проти відстані АВ на шкалі N_Q+1;

- риску візира встановлюють на значення кута 15-00-R по шкалі sin або S i T, в залежності від величини кута 15-00-R;

- знімають по шкалі N_Q+1 значення ?Х;

- переводять риску візира на величину R і знімають по шкалі N_Q+1значення ?У.

72. Для обчислення приросту координат на обчислювачі СТМ потрібно:

- встановити початок шкал рухомого кола проти відстані АВ на шкалі чисел (шкала 3) основного кола;

- індекс движка встановити на величину 15-00-R по шкалі синусів (шкали 4 або 5) і по шкалі 3 проти індексу читають ?X;

- індекс встановити на величину R по шкалі синусів (шкали 4 або 5) і по шкалі 3 проти індексу прочитати ?У.

Кількість цілих знаків в прирості координат визначають виходячи із такого правила: - якщо 15-00-R (R) по величині від 0-95,7 до 15-00, то

0,1 АВ??Х(?У)?АВ

- якщо 15-00-R (R) по величині від 0-09,5 до 0-95,7, то

0,01 АВ??Х(?У)?0,1 АВ

- якщо 15-00-R (R) по величині від 0-01 до 0-09,5 то

0,001 АВ??X (?У)?0,01 АВ.

73. Вирішення зворотної геодезичної задачі (див. рис. 2.15) на площині зводиться до обчислення дирекційного кута з даної точки на іншу і відстані між ними за прямокутними координатами цих точок.

Вирішення зворотної геодезичної задачі на логарифмічній лінійці і обчислювачі СТМ (бланк 2) проводиться в такому порядку:

1. Визначають значення приросту координат за формулою:

(дія 5 і 6);

2. Обчислюють величину кута с (дія 2) за формулою:

де b - менше із приросту координат ?X або ?Y;

а - більше із приросту координат ?X або ?У;

Обчислення проводяться в такій послідовності:

Примітка. Якщо значення b більше значення а в 10 разів, то відлік знімають зі шкали 1 обчислювача (шкали тангенсів логарифмічної лінійки); якщо більше 10, але менше 100, зі шкали 2 обчислювача (шкали S і Т логарифмічної лінійки) і зменшують в 10 разів.

3. Обчислюють дирекційний кут б_АВ по величині с, користуючись таблицею 2, і записують в бланк (дія 8).

4. Обчислюють відстань АВ (дія 9) за формулою:

в такій послідовності:

Таблиця 2 - Визначення дирекційного кута цілі через кут с

Бланк 2

Вирішення зворотної геодезичної задачі на обчислювачі СТМ або логарифмічній лінійці

74. При більш точних розрахунках на логарифмічній лінійці відстань АВ визначають через приріст ?а більшої різниці координати "а".

де

Для визначення величини ?а край шкали движка встановлюють проти величини " b " на шкалі N_Q+1 корпуса лінійки, а потім встановлюють візирну лінію проти значення с/2 на відповідній шкалі тангенсів і на шкалі N_Q+1 знімають величину ?а. При цьому, якщо кут с/2 брався по шкалі tg, то 0,1 b ? ?а ? b, якщо по шкалі синусів, то 0,01 b ? ?а ? 0,1 b, і якщо по точках шкали S і T, то 0,001 b ? ?а ? 0,01 b.

75. Обчислення дальності при її визначенні за допомогою короткої бази здійснюють (рис. 2.18) за формулою:

Д= b /tgг

71

Обчислення проводять у такому порядку:

Кількість цілих знаків у числі визначають виходячи з величини г:

- якщо г встановлювали по шкалі tg логарифмічної лінійки (шкалі 1 обчислювача СТМ), то b ?Д?10 b;

- якщо г встановлювали по шкалі S і Т логарифмічної лінійки (шкалі 2 обчислювача СТМ), то 10 b ?Д?100 b.

Приклад: Обчислити відстань АВ, якщо на одній із точок перпендикулярно напрямку АВ відкладена допоміжна база:

b =45м, кут г =1-27,3

АВ=45/tg1-27,3=336м.

76. Обчислення горизонтальної дальності за виміряною похилою дальністю проводять за формулою:

Обчислення проводять в такому порядку:

Приклад: Обчислити горизонтальну дальність, якщо похила дальність Д_П = 4870м, а кут місця о =1-85.

Рішення. м.

77. Обробку результатів зворотної засічки за дирекційними кутами аналітичним методом проводять в такому порядку:

- визначають прямокутні координати контурних точок (А і В);

- вирішенням зворотної геодезичної задачі обчислюють дирекційний кут б_АВ і відстань ВА;

- змінюють дирекційні кути б_РА і б_РВ на 30-00 і обчислюють кути А і В:

А= б_АР- б_ВА; В= б_ВР - б_ВА;

- обчислюють кут г= б_РА - б_РВ;

- обчислюють відстань від контурних точок до точки, що прив'язується, за формулами:

- вирішенням прямих геодезичних задач обчислюють координати точки Р відносно точок А і В. Різниця в координатах не повинна перевищувати 20м, якщо координати контурних точок взяті з каталогу (списку) координат геодезичних мереж, і 50м, якщо координати визначались по карті масштабом не менше 1:50000.

2.5 Вибір орієнтирів і складання схем орієнтирів

78. Орієнтири призначають з метою забезпечення швидких і надійних передач (прийомів) цілевказання і доповідей про розвідані цілі, а також для визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів.

Орієнтири обирають з правого флангу на лівий за рубежами від себе до противника. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою і кожному з них присвоюється свій номер.

Орієнтирами обирають окремі чітко спостережні місцеві предмети, які противник не може знищити і відносно яких легко передавати цілевказання.

Всі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту, є обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять в схему орієнтирів і за ними зберігаються номери, які присвоєні старшим начальником.

В ході наступу, по мірі просування вперед підрозділів розвідки, призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири обирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ.

По кожному орієнтиру визначають із спостережного пункту дирекційний кут і дальність, і готують схему орієнтирів. Дальності до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або окомірним способом. Кути визначають за допомогою приладів.

79. Схема орієнтирів являє собою креслення вільного масштабу, на яке в перспективному вигляді наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки. Під час викреслення схеми орієнтирів наносять:

- умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його координати;

- лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного напрямку;

- орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній - ближче, дальній - далі від точки СП), біля кожного орієнтира підписують його умовну назву, номер, дирекційний кут і дальність до нього в метрах;

- напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир. При цьому прокреслена лінія повинна підходити до тієї точки орієнтиру на яку візирувався прилад при вимірюванні кутів.

В заголовку схеми вказують для якого спостережного пункту вона складена. Внизу схема підписується тим, хто її відпрацював і вказується дата відпрацювання.

2.6 Інженерне обладнання і маскування спостережних пунктів

80. Для захисту особового складу, приладів і техніки спостережні пункти обладнують в інженерному відношенні, а також добре маскують від наземного і повітряного спостереження противника.

Інженерне обладнання командно-спостережного пункту включає споруди відкритого або закритого типу для спостереження, а також для укриття та розміщення особового складу, приладів спостереження і засобів зв'язку.

Інженерне обладнання бокового спостережного пункту включає зведення споруд відкритого типу для спостереження.

81. Інженерне обладнання спостережних пунктів проводять, як правило, вночі з урахуванням можливого застосування противником приладів радіолокаційної розвідки і нічного бачення. Роботи, що не закінчені до світанку, повинні бути добре замасковані на день. В процесі інженерного обладнання спостережних пунктів розвідка противника не припиняється.

82. В лісових районах місця для спостережних пунктів можуть бути обладнанні на високих деревах і спеціально обладнаних вишках, замаскованих від спостереження противником.

83. При діях взимку для інженерного обладнання спостережних пунктів широко застосовуються підривні роботи і розмерзання ґрунту. Укриття для особового складу утеплюються.

84. На болотистій місцевості окопи для спостережних пунктів і укриття для особового складу та бойової техніки споруджуються напівнасипного та насипного типу.

85. На морському узбережжі при обладнанні спостережних пунктів широко застосовуються природні сховища (розщілини, печери в берегових скелях і т.д.).

86. Для укриття командно-спостережних пунктів від спостереження противником потрібно:

- використовувати маскувальні властивості місцевих предметів і місцевості;

- застосовувати табельні маскувальні засоби і місцеві матеріали;

- проводити маскувальне фарбування техніки і приладів під колір навколишнього середовища;

- підтримувати маскувальну дисципліну.

87. 3 метою підтримки маскувальної дисципліни потрібно:

- зайняття командно-спостережного пункту проводити потайки, не допускати переміщення особового складу на видимих противником ділянках місцевості;

- для ведення розвідки на командно-спостережному (спостережному) пункті мати мінімально необхідну кількість особового складу і приладів;

- при виконанні інженерних робіт не порушувати малюнка місцевості, не вирубувати без потреби дерева і кущі, не витоптувати траву;

- інженерне обладнання пунктів проводити вночі або в умовах обмеженої видимості, добре маскуючи споруди і сліди робіт;

- в нічний час розводити багаття тільки у встановлених для цього місцях, не користуватись на пунктах кишеньковими ліхтариками;

- не припускати, особливо вночі, шуму, балачок, голосних команд і сигналів;

- обмежувати роботу засобів радіозв'язку на передачу.

Розділ 3

Приклад 2. "Орієнтир другий, праворуч 40, вище 5, піхота в окопі на полі жовтому, доповісти дальність".

Той. хто приймає цілевказання наводить прилад у вказаний орієнтир і, вимірявши переданий кут, знаходить ціль за характерними ознаками, враховуючи віддалення її від орієнтира або кутову величину перевищення.

Якщо дальність спостереження того, хто дає й того, хто приймає цілевказання значно відрізняються одна від одної, величину кута з пункту того, хто дає між напрямком на ціль і на орієнтир помножують на коефіцієнт віддалення (Кв). Коефіцієнт віддалення розраховують за формулою:

Кв = Дд / Дп ,

де Дд - дальність до орієнтира від того, хто дає цілевказання;

Дп - дальність до орієнтира від того. хто приймає цілевказання.

Величина коефіцієнтів віддалення по кожному орієнтиру може бути розрахована завчасно з округленням до 0,1.

Різницю дальностей до цілі і орієнтира передають без змін.

Якщо поблизу цілі немає орієнтира, але є місцевий предмет, що добре спостерігається, то цілевказання може бути передане переходом від орієнтира до місцевого предмету, а потім від нього до цілі.

Приклад: "Орієнтир четвертий, праворуч 70, ближче 200, курган, від нього праворуч 25, вище 3, ПТРК в окопі, засікти".

99. Цілевказання в полярних координатах може даватися відносно спостережного пункту, того, хто дає цілевказання або відносно спостережного пункту, того, хто приймає цілевказання.

Цілевказання відносно спостережного пункту того, хто дає цілевказання, виконують в такій послідовності:

Той, хто дає цілевказання:

- визначає дирекційний кут (відлік) приладу по цілі і дальність до цілі в метрах;

- передає цілевказання, вказуючи найменування свого спостережного пункту, місцерозташування цілі в полярних координатах, найменування цілі та її характерні ознаки.

При передачі цілевказання слова "дирекційний кут" та "дальність" можуть не вказуватися.

Приклад 1. "Груповий,42-60, 3450, скупчення піхоти в чагарнику на полі "Яскравому". Сспостерігати".

Той, хто приймає цілевказання:

- наносить ціль на карту (ПУВ) відносно пункту того, хто дає цілевказання;

- визначає зі свого спостережного пункту дирекційний кут (відлік) по цілі і дальність до неї в метрах;

- встановлює на приладі дирекційний кут (відлік) по цілі і на відповідній дальності знаходить ціль за її ознаками.

Цілевказання в полярних координатах відносно пункту того, хто приймає цілевказання виконують в такій послідовності.

Той, хто дає цілевказання:

- визначає положення цілі на місцевості і наносить її на карту (ПУВ);

- визначає по карті (ПУВ) для спостережного пункту того, хто приймає цілевказівку, дирекційний кут (відлік) та дальність до цілі в метрах;

- передає цілевказання, вказуючи найменування цілі, її місцеположення в полярних координатах відносно пункту того, хто приймає цілевказання, і характерні ознаки цілі.

Приклад 2. "Батарейний 29-40, 4800, БТР на узліссі лісу "Темний", спостерігати".

Той, хто приймає цілевказання встановлює на приладі дирекційний кут (відлік) і на вказаній дальності знаходить ціль за її ознаками.

100. Для цілевказання в прямокутних координатах, той, хто дає цілевказання, визначає по карті (ПУВ) прямокутні координати цілі та передає приймаючому цілевказівку.

Приклад: "Ікс 49620, ігрек 16840, скупчення автомобілів в гаю, спостерігати".

Той, хто приймає цілевказання:

- за отриманими координатами наносить ціль на карту (ПУВ) і визначає дирекційний кут (відлік) і дальність до цілі зі свого пункту;

- встановлює на приладі отриманий дирекційний кут (відлік) і на виміряній дальності знаходить ціль по її ознаках.

3.3 Ведення розвідки. Засічка цілей

101. Розвідка на спостережних пунктах ведеться черговими розвідниками позмінно.

У випадку необхідності за розпорядженням командира частини (підрозділу) для ведення розвідки зі спостережних пунктів залучається весь особовий склад взводу (відділення) розвідки.

Розвідник, що змінюється повідомляє тому, хто заступає на чергування, про все, що він помітив в розташуванні противника, кому і коли про це доповідалось, передає прилади спостереження і журнал розвідки і обслуговування стрільби.

102. Починаючи чергування на спостережному пункті, розвідник повинен з'ясувати умовне найменування місцевих предметів, поставлене завдання, вивчити місцевість в заданій смузі (секторі, напрямку) розвідки, перевірити орієнтування приладів, а також з'ясувати на місцевості положення раніше розвіданих цілей.

Під час чергування розвідник повинен:

- вести спостереження за противником;

- знати положення своїх військ і спостерігати за їх діями;

- визначати місцеположення розвіданої цілі найбільш точним в даних умовах способом;

- записувати в журнал розвідки і обслуговування стрільби про розвідані цілі і про все помічене в розташуванні противника;

- засікати вибухи снарядів (мін) при обслуговуванні стрільби своєї артилерії;

- до наступу темного часу підготуватися до ведення розвідки вночі.

103. Для виявлення цілі розвідник ретельно вивчає місцевість в розташуванні противника, проводячи спостереження за рубежами і ділянками в даному секторі розвідки.

За тими ділянками місцевості, на яких виявлено ознаки цілі, розвідник спостерігає особливо уважно.

Після того, як ціль буде виявлено або помічено її ознаки, розвідник повинен вивчити характер її діяльності.

104. Розвідник в доповіді командиру про розвідану ціль вказує: положення цілі на місцевості, її найменування, характерні ознаки цілі і місцевості біля неї, а також діяльність цілі.

Наприклад:

1. "Орієнтир третій, ліворуч 15, вище 4, кулемет на узліссі гаю "Клин", веде вогонь".

2. "Орієнтир перший, праворуч 30, нижче 5, танк в окопі".

3. "Дирекційний 34-80, дальність 1850, ПТРК в окопі, виконав 2 пуски".

105. Для безперервного спостереження за ділянкою очікуваного розміщення важливої цілі може бути спеціально призначений розвідник із завданням виявлення і вивчення даної цілі. Він повинен слідкувати за очікуваною ціллю і докладно записувати в журнал розвідки і обслуговування стрільби все помічене в районі цілі (людей, блиск скла, дим, пил, зміна кольору та виду рослинності і т.д.).

106. Розвідник повинен завжди знати положення своїх передових підрозділів, значення сигналів, які вони подають.

Свої спостереження розвідник доповідає командиру, наприклад:

"Орієнтир другий, праворуч 30, далі 200, наші танки вийшли на поле "Зелене".

107. Засічка цілей (орієнтирів, реперів) зі спостережних пунктів проводиться за допомогою орієнтованих оптичних приладів. В ході засічки визначають полярні або біполярні координати цілі (орієнтира, репера), а потім розраховують їх прямокутні координати. Засічка цілі може проводитися:

- з одного спостережного пункту за допомогою далекоміра або кутовимірювального приладу і секундоміра;

- з пунктів спряженого спостереження.

У випадку неможливості засічки цілі за допомогою приладів її місцерозташування може бути визначене прийомами окомірної зйомки по карті або відносно орієнтирів. Координати таких цілей вважаються визначеними "приблизно" і уточнюються засічкою за допомогою приладів.

108. Цілі, що засікають, можуть спостерігатися довгий час або виявляти себе короткочасно.

До цілей, що спостерігаються довгий час, відносяться цілі, у яких проглядаються елементи самої цілі (щит, ствол гармати, башта і т.д.). До цієї групи також відносяться орієнтири, дійсні репери.

До цілей, що виявляють себе короткочасно, відносяться цілі, що не спостерігаються зі спостережного пункту, засічка яких проводиться за блиском пострілу, димом, пилом і т.д.

109. При засічці нерухомої цілі за допомогою квантового далекоміра далекомірнику дається цілевказання, наприклад: "Далекомірнику, орієнтир сорок третій, вправо 40, вище 3, танк в окопі, засікти".

Далекомірник наводить перехрестя сітки далекоміра в указаному напрямку, знаходить ціль і доповідає: "Ціль бачу".

Для засічки цілей необхідно:

- навести перехрестя сітки (марку) далекоміра в ціль і натиснути кнопку "ПУСК";

- по готовності далекоміра для виміру дальності (загорання лампочки) натиснути кнопку "Вимірювання";

- зняти величину дальності до цілі з індикатора "Дальність";

- зняти дирекційний кут напрямку на ціль.

Для засічки рухомої цілі за допомогою квантового далекоміра далекомірнику дається цілевказання, наприклад: "Далекомірнику, орієнтир тридцять другий, група бойових машин піхоти, по головному, приготуватися до засічки, темп 30 секунд".

Далекомірник наводить перехрестя (марку) далекоміра в ціль, натискує кнопку "Пуск", доповідає: "Далекомір готовий і супроводжується". За командою "Увага" і наступній (через 3-5с) команді "Стоп" далекомірник натискає кнопку "ВИМІРЮВАННЯ", знімає дальність, дирекційний кут і доповідає їх командиру. Потім далекомірник продовжує супроводжувати і засікати ціль за командами командира.

110. Засічка цілей стереоскопічним далекоміром проводиться в такій послідовності:

- обертаючи маховик вертикальної і горизонтальної наводки, встановлюють вимірювальну марку так, щоб вона розміщувалась над ціллю з просвітом наближено рівним 1/3 - 1/4 висоти марки;

- обертанням вимірювального валика суміщають по глибині ціль і марку так, щоб вони спостерігалися на одній дальності, при цьому ближні допоміжні марки повинні спостерігатися ближче цілі, а дальні - далі цілі;

- знімають відлік по шкалі дальності, а потім збивають установку марки по дальності поворотом вимірювального валика і повторно вимірюють дальність; за дальність до цілі приймають середнє арифметичне з двох-трьох вимірювань;

- знімають по шкалах лімба і відлікового барабана дирекційний кут на ціль.

111. При засічці з пунктів спряженого спостереження цілі, що спостерігаються довгий час, а також орієнтирів і реперів необхідно, щоб перехрестя сіток оптичних приладів наводились в одну й ту саму точку цілі (орієнтира, репера).

Для засічки цілі після цілевказівки її спостережним пунктам і отримання доповіді "Ціль бачу" командир взводу (відділення) розвідки вказує точку наведення й подає команду: "Доповісти відліки". По цій команді ті, хто працюють на приладах суміщають вертикальний штрих сітки зі вказаною на цілі, яка засікається, точкою наведення і доповідають відліки, наприклад: "Правий по бліндажу 14-42, лівий по бліндажу 16-03,5".

Отримані відліки записують в журнал розвідки і обслуговування стрільби.

112. Засічка цілей, що виявиляють себе короткочасно, повинна проводитися одночасно з обох пунктів спряженого спостереження. Якщо ціль виявляє себе неодноразово, то її засічка виконується в такій послідовності:

- розвідник, що виявив блиск пострілу (дим, пил), доповідає про це командиру взводу (відділення) розвідки і визначає по цілі дирекційний кут, кут місця цілі і дальність;

- командир взводу (відділення) розвідки готує дані для цілевказання і передає їх на другий спостережний пункт;

- той, хто прийняв цілевказання, встановлює на приладі спостереження отриманий відлік та кут місця цілі і доповідає: "Лівий (правий) готовий";

- в момент наступного прояву цілі командир взводу командує: "Ціль" - і тим самим вказує розвідникам, що вони в даний момент спостерігають ознаку саме тієї цілі, яка підлягає засічці;

- розвідник, помітивши в полі зору приладу ознаку цілі одночасно з отриманням команди "Ціль", доповідає "Лівий (правий) ціль бачу";

- знімають дирекційні кути (відліки) по цілі і доповідають на командно-спостережний пункт.

Для характеристики точності засічки цілі, що виявляють себе короткочасно, разом з відліком доповідають та записують в журнал розвідки і обслуговування стрільби характер демаскувальної ознаки цілі, наприклад: "Правий (лівий), 34-20, за блиском пострілу".

Цілі, що виявляють себе короткочасно, засікають, по можливості, за декількома пострілами (пусками). Отримані відліки округляють і за середнім значенням визначають координати цілі.

113. При засічці розвідувальним теодолітом цілей, що виявляють себе короткочасно, відлік по цілі може визначитися за допомогою кутомірної сітки лівого окуляру.

Положення центральної вертикальної нитки кутомірної сітки відповідає відліку на лімбі, який знімають через мікроскоп. Для отримання відліку по цілі необхідно:

- навести прилад в район, де ціль проявила свою діяльність;

- при появі блиску (диму, пилу) визначити по сітці його відхилення в поділках кутоміра від центральної вертикальної нитки зі своїм знаком (праворуч - плюс, ліворуч - мінус);

- зняти відлік по мікроскопу і прибавити до нього відхилення зі своїм знаком. Отриманий результат буде відліком по цілі.

Приклад 1. Відхилення по сітці приладу вліво 12, відлік по мікроскопу 14-62, відлік по цілі 14-62+(-0-12)=14-50.

Приклад 2. Відхилення по сітці приладу вправо 8, по мікроскопу 16-46, відлік по цілі 16-46+(+0-08)=16-54.

114. Засічка рухомих цілей з пунктів спряженого спостереження виконується в такій послідовності:

- перед початком засічки командир взводу (відділення) розвідки подає команду "Приготуватись до засічки";

- розвідники перевіряють орієнтування приладів і доповідають: "Лівий (правий) готовий";

- командир взводу (відділення) розвідки дає цілевказання;

- розвідники наводять прилади в ціль і доповідають: "Ціль бачу";

- командир взводу (відділення) розвідки подає команду: "Супроводжувати";

- розвідники спостерігають за рухом цілі, утримуючи перехрестя сітки приладу на вказаній точці цілі;

- за 5 с до моменту засічки командир взводу (відділення) розвідки подає команду "Увага", а в момент засічки "Стій";

- по команді "Стій" розвідники припиняють супровід, знімають та доповідають відліки, наприклад: "Правий (лівий) 24-46";

- командир взводу (відділення) розвідки подає команду "Супроводжувати";

- розвідники суміщають перехрестя приладів з указаною точкою цілі і повторюють засічку в тій же послідовності.

115. Засічка цілей, що демаскують себе блиском (димом) та звуком пострілу, може проводитись шляхом визначення напрямку на ціль орієнтованим кутовимірювальним приладом, а дальність до неї визначатися за допомогою секундоміра.

Для визначення дальності до звукової цілі вимірюють час з моменту спостереження блиску (диму) пострілу (пуск секундоміра) до моменту приходу звуку пострілу до розвідника (зупинка секундоміра). Як правило, беруть 3-4 виміри секундоміра і вираховують середній відлік.

Швидкість звуку визначають за формулою:

С=331+0,6 t_v

де t_v - віртуальна температура повітря, град.

Швидкість звуку може визначатися по таблиці швидкості звуку в залежності від температури повітря (додаток 4).

Для одержання дальності до цілі в метрах середній відлік секундоміра помножують на розраховану або взяту з таблиці швидкість звуку.

Приклад: Температура повітря +8°С. Розвідник визначив час з моменту спостереження блиску пострілу до моменту приходу звуку: 1-й вимір - 10,6 с, 2-й. - 10,9 с, 3-й - 10,4 с, 4-й-10,5 с.

Рішення:

1. Розраховують середній відлік (10,6+10,9+10,4+10,5):4=42,4:4=10,6 с.

2. Розраховують швидкість звуку С=331+0,6Ч8=335,8336м/с

3. Розраховують дальність до цілі 336Ч10.9=3562м.

Напрямок на ціль визначають за допомогою приладу, наведеного в ціль в момент появи її демаскувальної ознаки.

Середнє значення дирекційного кута (відліку) приладу і дальність до цілі записують в журнал розвідки і обслуговування стрільби.

116. При визначенні розташування цілі або дальності до цілі прийомами окомірної зйомки вивчають по карті (аерознімку) місцевість в районі цілі і порівнюють її з картою (аерознімком), оцінюють місцеположення цілі відносно місцевих предметів і орієнтирів, наносять ціль на карту (аерознімок) відносно найближчого місцевого предмета (орієнтира) і визначають по карті її координати.

117. При визначенні місцезнаходження цілі відносно орієнтира вимірюють дальність за допомогою бінокля між орієнтиром та ціллю, і проводять напрямок по карті.

Дальність визначають шляхом окомірного порівняння відстані від цілі до орієнтирів, між якими вона знаходиться або оцінюють розташування цілі відносно найближчого орієнтира (місцевого предмета) в метрах.

На проведеному напрямку у відповідності з визначеною дальністю наносять ціль на карту і визначають її координати.

118. Якщо відомі лінійні розміри (висота, ширина чи довжина) цілі або предмета, що знаходяться в безпосередній близькості від неї, чи відстань між двома предметами, розташованими на рубежі цілі, то дальність до цілі може бути визначена шляхом обчислення по відомих лінійних розмірах і виміряною кутовою величиною за формулою:

Д = вЧ1000/

де: в - висота (довжина, ширина) предмета, м.

- кут, під яким спостерігається предмет, в поділках кутоміра.

Приклад. Зі спостережного пункту телеграфний стовп, що знаходиться в безпосередній близькості від цілі, спостерігається під кутом 0-03. Висота стовпа 6м.

Рішення: Дальність до стовпа а також і до цілі

Д = вЧ1000/ = 6Ч1000/3=2000м.

Лінійні розміри деяких цілей (місцевих предметів):

- висота бронетранспортера - 1,8м;

- висота середнього танка - 2,5м;

- висота вантажного автомобіля - 2,2м;

- висота телеграфного стовпа - 6м;

- відстань між телеграфними стовпами - 50м.

3.4 Організація і ведення розвідки в різних умовах обстановки

119. Умови розвідки вночі значно ускладнюються, тому поряд з використанням оптичних приладів спостереження застосовують оптико-електронні прилади розвідки. Разом з тим, для виявлення і засічки цілей використовують освітлення місцевості освітлювальними снарядами (мінами), освітлювальними ракетами та освітлювальними авіаційними бомбами.

Для ведення розвідки вночі велике значення має вивчення місцевості до наступу темряви. Розвідники повинні знати на місцевості нічні орієнтири (силуети місцевих предметів, які помітні вночі), чітко уявляти рельєф місцевості.

120. При підготовці спостережних пунктів до ведення розвідки в нічних умовах необхідно вдень:

- підготувати прилади спостереження і засоби освітлення до роботи вночі;

- вибрати і засікти видимі вночі орієнтири;

- виставити на віддаленні не ближче 50м від спостережного пункту один-два світлових орієнтири і визначити відліки по них (для контролю орієнтування приладів);

- виставити видимі вночі білі кілки в основному напрямку, і в напрямку на 2-3 орієнтира.

З настанням темного часу особовий склад при необхідності діє в спеціальних захисних окулярах, що захищають очі від дії квантових випромінювачів, безпосередня охорона спостережних пунктів підсилюється.

121. Визначення координат цілей, що виявляють себе блиском і звуком пострілу, проводиться за допомогою кутовимірювального приладу й секундоміра, а також додатково організовують спряжене спостереження і розгортують передові спостережні пункти.

122. Спостереження за противником вночі в умовах обмеженої видимості доповнюється підслуховуванням. В цих умовах від розвідників потрібне уміння вести розвідку на слух, тобто уловити і визначити джерело звуку, напрямок і приблизну дальність до нього і по цих даних встановлювати характер цілі та визначати характер дії противника.

При веденні розвідки на слух необхідно приймати до уваги, що вночі різні шуми чутніші, ніж вдень.

Приблизну дальність до цілі, яка виявляє себе звуком, а також її характер можливо визначити по граничній чутності. Вночі джерела звуку чутні на такому віддаленні від спостерігача:

- розмова - 100 - 200м;

- відривання окопів в ґрунті - 1000м;

- відривання окопів вручну - 100м;

- рух колони автомобілів по ґрунтовій дорозі - 500 м, по шосе - 1-2км;

- рух артилерії по ґрунтовій дорозі - 2км, по шосе - 1-3км;

- рух танків та інших гусеничних машин по ґрунтовій дорозі - 2км, по шосе - (3-4км);

- стрільба з мінометів - 2-3км;

- стрільба з автомата - до 4км;

- стрільба з кулемета - 5-6км;

- стрільба з гармат - до 15км .

123. Організація розвідки в горах має такі особливості:

- обмежені можливості для спостереження по фронту і глибині в результаті пересіченого рельєфу місцевості;

- трудність виявлення і засічки цілей, розташованих на зворотних схилах і в лощинах;

- необхідність приведення дальностей до горизонту при вимірюванні їх далекоміром, а також визначення висот цілей (реперів) за допомогою приладів;

- складність проведення топогеодезичної прив'язки спостережних пунктів;

- складність пересування поза дорогами при переміщенні спостережних пунктів та використання командирських машин управління (ПРП) для ведення розвідки;

- метеорологічні умови, що різко змінюються (туман, серпанок), ускладнюють розвідку і засічку цілей.

Для кращого спостереження місцевості, особливо підступів до переднього краю, розгортають передові й бокові спостережні пункти а також ешелонують спостережні пункти по висоті. В деяких випадках спостережні пункти можуть розташовуватися позаду вогневих позицій артилерії.

При виборі спостережних пунктів необхідно враховувати, що при наступі вверх по схилу спостереження краще вести зі схилів сусідніх висот (гір), а при спостереженні вниз по схилу - із схилів цих же висот.

Для забезпечення спостереження одних і тих же ділянок місцевості пункти спряженого спостереження обирають, як правило, на одному рівні. Якщо це неможливо, то їх обирають так, щоб різниця висот не перевищувала 1/5 довжини бази. Довжину бази, виміряну за допомогою далекоміра, приводять до горизонту.

При виборі спостережних пунктів враховують можливість утворення в горах обвалів, каменепадів, зсувів і снігових лавин.

124. При засічці цілей за допомогою далекоміра при кутах нахилу (місця цілі) більше 1-00 виміряну дальність приводять до горизонтальної. Горизонтальну дальність Дг вираховують за формулою:

де Дн - дальність, що виміряна за допомогою далекоміра;

о- кут місця цілі;

або визначають поправку (?Д) на приведення відстані, що виміряна далекоміром, до горизонту (додаток 4), а потім вираховують горизонтальну дальність за формулою:

Дг = Дн - ?Д.

125. Висоту цілей за допомогою приладів визначають в такому порядку:

- вимірюють дальність до цілі і при необхідності приводять її до горизонтальної;

- вимірюють кут місця цілі о;

- розраховують перевищення цілі Дh_ц відносно спостереж-ного пункту за формулою:

Дh_ц= Дгtg о;

- вираховують висоту цілі:

h_ц = h_сп + Дh_ц.

126. При організації розвідки в лісистій місцевості ускладнюється вибір і топогеодезична прив'язка спостережних пунктів, цілевказання, ведення розвідки противника і обслуговування стрільби артилерії.

Спостережні пункти обирають ближче до переднього краю і розташовують, як правило, на високих деревах або спеціально обладнаних вишках. Для засічки цілей широко застосовують далекоміри.

При веденні розвідки особливу увагу звертають на виявлення вогневих засобів на узліссі, а також на галявинах і просіках, які сприяють прихованому маневру живої сили та вогневих засобів противника.

127. При організації розвідки в пустелях необхідно враховувати: можливість руху поза дорогою, складність маскування, орієнтування, вибору контурних точок при проведенні топогеодезичної прив'язки; різкі перепади температури на протязі доби; необхідність запасу води та палива; погіршення умов спостереження при наявності вітру, що піднімає велику кількість піску та пилу.

Основні зусилля розвідки зосереджуються уздовж доріг і в напрямках оазисів з населеними пунктами.

Оптична розвідка в пустелях найбільш ефективна при тихій погоді та в ранкові і вечірні часи.

При високих температурах повітря (більше 35°С) вимірювання відстаней за допомогою стереоскопічних далекомірів супроводжується великими помилками. В цих умовах додатково розгортають пункти спряженого спостереження.

Для квантових далекомірів при високих температурах створюють штучний температурний режим за допомогою повстяних чохлів і установки парасольок, що захищають далекоміри від прямих сонячних променів.

128. На організацію та ведення оптичної розвідки взимку суттєво впливає: наявність сніжного покриття, низькі температури та недостатня кількість світлого часу.

Сніжне покриття скриває значну кількість контурних точок, що ускладнює проведення топогеодезичної прив'язки спостережних пунктів. Окрім цього в даних умовах значно ускладнюється можливість переміщень в ході бою. При переміщені спостережних пунктів необхідно передбачити розвідку маршрутів, звертаючи особливу увагу на глибину сніжного покриття, товщу льоду на водних перешкодах, наявність об'їзних шляхів.

Низькі температури знижують експлуатаційні характеристики оптичних та оптико-електронних приладів та в значній мірі ускладнюють роботу особового складу під час організації та веденні розвідки. Потрібно вживати заходи щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу, по-можливості, передбачити частішу зміну розвідників на спостережних пунктах.

129. При обороні морського узбережжя необхідно забезпечити значну дальність виявлення цілі. З цією метою широко використовують пункти спряженого спостереження, які розгортають на базі 1000-2000 м, а інколи і більше. Це дозволяє засікати цілі і обслуговувати стрільбу артилерії з потрібною точністю і дальністю до 20км в умовах аналітичної обробки результатів засічки.