Спостережні пункти розташовують так, щоб спостерігалися не тільки поверхня моря і підступи до узбережжя, а також найближча глибина оборони своїх військ, що дозволяє вести спостереження і обслуговування стрільби артилерії по противнику, що висадився. На гористих ділянках узбережжя передбачається ярусне розташування спостережних пунктів.

130. В населених пунктах ведення оптичної розвідки ускладнене обмеженням секторів ведення розвідки і великою кількістю полів невидимості. Великі перешкоди для спостереження створюють дим від будівель, що горять і пил, що піднімається від вибухів авіабомб, снарядів і мін.

Розвідку в населених пунктах організовують за напрямками дій військ. Взводу (відділенню) розвідки призначають напрямок розвідки.

Більшу частину спостережних пунктів розташовують в бойових порядках загальновійськових підрозділив. Частину спостережних пунктів розташовують на верхніх поверхах і дахах високих будівель, заводських трубах. Найбільш вигідними місцями для розміщення спостережних пунктів є кутові будинки, з яких можливо спостерігати вздовж вулиць.

Зміна спостережних пунктів проводиться дуже часто, при цьому переміщення (не більше 200-300м) здійснюється на таке місце, з якого можливе виконання бойового завдання.

3.5 Документи, що ведуться на спостережних пунктах

131. На кожному спостережному пункті складається схема орієнтирів та ведеться журнал розвідки і обслуговування стрільби.

На командно-спостережному пункті, крім того, ведуться робоча карта, великомасштабний планшет і схема цілей.

При організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і в горах, при наявності достатнього часу, на спостережних пунктах складають схеми полів невидимості.

132. Схема орієнтирів (рис. 3.2) призначена для полегшення відшукування орієнтирів на місцевості, швидкої та надійної передачі (прийому) цілевказання, для визначення положення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.

Порядок вибору орієнтирів і складання схеми орієнтирів викладений в ст.78, 79.

133. Журнал розвідки і обслуговування стрільби (додаток 5) є документом, в якому враховуються (реєструються) результати розвідки противника і обслуговування стрільби.

В журналі записують: номер об'єкта (цілі); час виявлення; положення цілі відносно командно-спостережного (спостережного) пункту (дані засічки); найменування об'єкта і результати спостереження, прямокутні координати об'єкта і його висоту над рівнем моря; характеристику точності засічки, а також коли і кому зроблена доповідь про ціль або висновок щодо вірогідності цілі.

134. На робочу карту командира наносять: передній край противника і своїх військ, спостережні пункти і вогневі позиції свого підрозділу; смугу (сектор) розвідки і райони особливої уваги; орієнтири; основний напрямок стрільби (розвідки); цілі, що розвідані зі свого спостережного пункту і отримані від інших підрозділів; інженерне обладнання, а також рубежі, що намічаються для розгортання і маршрути переміщення в ході бою; дані радіаційної і хімічної розвідки; позивні посадових осіб і сигнали управління.

Цілі на робочу карту наносять умовними знаками (додаток 6). Поруч з умовним знаком приписують номер цілі; для рухомих і високоманеврових цілей, крім того, вказують дату і час виявлення, а для артилерійських (мінометних) батарей - калібр і кількість гармат (мінометів).

Цілі, розташування яких визначено неточно або які потребують додаткової розвідки, при нанесенні на карту обводяться пунктирними колом.

71

135. Великомасштабний планшет (рис. 3.3) ведеться, як правило, в масштабі 1:10000. На планшет наносять умовними позначеннями за координатами усі розвідані цілі

71

(як знову виявлені, так і ті, що підтвердилися), визначають положення взводних опорних пунктів і систему вогню противника.

Після визначення положення взводних опорних пунктів і інших цілей їх переносять з планшета на карту.

136. Схема цілей (додаток 7) оформлюється на кальці з нанесеною координатною сіткою, на схему наносять з карти (великомасштабного планшета) розвідані за певний проміжок часу об'єкти (цілі) з вказівкою їх координат.

137. Схема полів невидимості (рис.3.4) складається для визначення ділянок місцевості, які не спостерігаються зі спостережних пунктів.

При складанні схеми полів невидимості, накреслюють на карті напрямок на місцеві предмети і висоти характерної форми, які є на карті і які спостерігаються на місцевості. На кожному з накреслених напрямків відмічають межі неспостережних ділянок, визначаючи їх на око (по місцевих предметах) у відповідності з рельєфом місцевості.

71

Ділянки, які не спостерігаються по окремих напрямках з'єднують у поля невидимості у відповідності з рельєфом і місцевими предметами. Визначені ділянки на схемі покривають штрихуванням або затушовують.

Межі смуги розвідки і полів невидимості, що нанесені на карту, копіюють на кальку, на неї наносять також оцифровану координатну сітку, свій передній край і місце спостережного пункту.

3.6. Обробка даних засічок

138. Обробка даних засічок цілей (орієнтирів, реперів) проводиться аналітичним, змішаним або графічним методом.

Метод обробки даних засічок цілей (орієнтирів, реперів) визначає командир підрозділу в залежності від обстановки і наявності часу.

При аналітичному методі обробку проводять на обчислювачі СТМ, логарифмічній лінійці або обчислювачі 1В520; при змішаному методі застосовують обчислювач СТМ (логарифмічну лінійку і прилад управління вогнем); при графічному методі обробку проводять на приладі управління вогнем чи карті.

139. При обробці результатів засічок цілей (орієнтирів, реперів), засічених з одного спостережного пункту, проводять перетворення полярних координат в прямокутні рішенням прямої геодезичної задачі у відповідності зі ст.70.

140. Обробку засічок цілей (орієнтирів, реперів), засічених з пунктів спряженого спостереження на обчислювачі СТМ виконують в такому порядку:

- завчасно вписують в бланк 3 координати спостережних пунктів: лівого - Х_А,Y_А, правого - Х_В,Y_В, а також дирекційний кут бази - б_ВА(дії 1-3);

- після отримання дирекційних кутів по цілі записують в бланк величини б_АС і б_ВС (дія 4);

- обчислюють відліки А= б_АС - б_ВА і В= б_ВС - б_ВА (дія 5);

- обчислюють кут засічки С=А-В або С= б_АС - б_ВС (дія6);

- обчислюють на обчислювачі довжини сторін АС і ВС за формулами:

порядок розрахунку наступний:

1. Індекс движка встановлюють на величину бази ВА по шкалі чисел основного кола.

2. Обертанням рухомого кола підводять під індекс движка значення кута С по шкалі синусів.

3. Індекс движка встановлюють на величину кута В по шкалі синусів і по шкалі чисел основного кола, під індексом знімають значення .

4. Індекс движка встановлюють на величину кута А по шкалі синусів, по шкалі чисел основного кола, під індексом знімають значення.

Для визначення цілих одиниць в дальностях і розраховують наближену дальність за формулою:

Отримані величини записують в бланк (дія 7).

- за значеннями дирекційних кутів б_АС і б_ВС розраховують кути R_АС і R_ВС (дія 8), а потім (15-00- R_АС) і (15-00- R_ВС) (дія 9);

- обчислюють на обчислювачі приріст координат і за формулами:

розрахунки проводять в наступному порядку:

від лівого СП:

а) початок шкали синусів рухомого кола суміщають з дальністю АС по шкалі чисел основного кола.

б) індекс движка встановлюють на величину (15-00-R_АС) по шкалі синусів і під індексом по шкалі чисел основного кола знімають значення Х_А;

в) індекс движка встановлюють на величину R _АС по шкалі синусів і під індексом по шкалі чисел основного кола знімають значення У_А;

Бланк 3

БЛАНК - СХЕМА

обчислення результатів засічок цілей з пунктів спряженого спостереження

= ................

№ дії	Точка С Дія	лівий	правий
				лівий	правий
4	АС	ВС
3	ВА	ВА
5	А = АС ВА	В = ВС ВА
6	С = А - В = АС ВС
7
8	RAC	RBC
9	15 RAC	15 RBC
1	ХА	ХВ
10	ХА=sin(15-RАС)	ХВ=sin(15-RВС)
12	Х С = ХА + ХА	Х С = ХВ + ХВ
14	ХСР = Ѕ (ХС + ХС)
2	УА	УВ
11	УА=sin(RАС)	УВ=sin(RВС)
13	У С = УА + УА	УС = УВ + УВ
15	У СР = Ѕ (УС + УС)

від правого СП:

а) початок шкали синусів рухомого кола встановлюють на дальність ВС по шкалі чисел нерухомого кола;

б) індекс движка встановлюють на величину 15-00 - R_ВС по шкалі синусів і під індексом по шкалі чисел основного кола знімають Х_В;

в) індекс движка встановлюють на величину R _ВС по шкалі синусів і під індексом по шкалі чисел основного кола знімають значення У_В.

Кількість цілих знаків в прирості координат визначають у відповідності зі ст. 72 - отримані прирости координат із своїми знаками записують в бланк (дії 10-11); обчислюють координати цілі з лівого і правого СП, додаючи прирости координат із своїми знаками до координат відповідних спостережних пунктів (дії 12-13).

Якщо різниця координат не перевищує 10м, то за координати цілі приймають середнє арифметичне. Сходження координат точки С, отриманих за приростами координат відносно лівого і правого СП, свідчать тільки про відсутність помилок в обчисленнях, але не є контролем правильності вимірювальних робіт при засічці цілі (орієнтира, репера).

141. Обчислення прямої засічки на логарифмічній лінійці проводять в тій самій послідовності, як і на обчислювачі СТМ, при цьому дальність обчислюють в такому порядку:

а) від лівого СП:

- кінець шкал движка встановлюють проти величини бази ВА по шкалі чисел корпуса лінійки;

- риску візира встановлюють на величину кута В по шкалі синусів;

- переміщенням движка підводять під риску візира значення кута С по шкалі синусів або S і Т, а проти початку (кінця) шкал движка на шкалі чисел корпуса лінійки знімають дальність АС.

б) від правого СП:

- кінець шкали движка встановлюють проти величини бази ВА по шкалі чисел корпуса лінійки;

- риску візира встановлюють на величину кута А по шкалі синусів;

- переміщенням движка підводять під риску візира значення кута С по шкалі синусів або S і Т, а проти початку шкал движка на шкалі чисел корпуса лінійки знімають дальність ВС.

142. З метою контролю правильності засічки визначають дальність до цілі за допомогою далекоміра. Різниця дальності, отриманої під час засічки і виміряної за допомогою далекоміра, не повинна перевищувати 2% - при використанні стереоскопічного далекоміра і 1% - при використанні квантового далекоміра. При великій різниці засічку з пунктів спряженого спостереження потрібно повторити.

При засічці цілі з трьох спостережних пунктів надійним контролем буде схожість координат з двох баз. Різниця між отриманими координатами не повинна перевищувати 50 м.

143. Вирішення засічки змішаним методом виконують на приладі управління вогнем (ПУВ) і обчислювачі СТМ (логарифмічній лінійці).

Прилад управління вогнем готують до роботи і наносять на нього пункти спряженого спостереження.

Роботу по обробці результатів засічок виконують в такому порядку:

- за допомогою обчислювача СТМ (логарифмічної лінійки) розраховують дальність до цілі;

- на ПУВ встановлюють дирекційний кут з основного спостережного пункту на ціль і закріплюють лінійку дальності зажимним гвинтом;

- переміщують центральний вузол приладу до тих пір, доки робочий зріз лінійки не суміститься з спостережним пунктом на дальності, розрахованій від основного пункту до цілі;

- з відлікових ноніусів знімають і записують координати цілі.

Для контролю визначають координати цілі відносно бокового пункту спряженого спостереження. Різниця в координатах не повинна перевищувати 20м. За кінцеві координати приймають їх середнє арифметичне значення.

144. Обробку даних засічок графічним методом проводять на ПУВ або карті (планшеті) масштабом не менше 1:25000.

Роботу на ПУВ виконують в такому порядку:

- готують прилад управління вогнем до роботи і наносять по координатах пункти спряженого спостереження;

- обертаючи лінійку дальності, встановлюють ноніус кутомірної шкали відповідно дирекційному куту (відліку) по цілі з основного пункту і закріплюють лінійку дальності зажимною гайкою;

- переміщуючи центральний вузол, сполучають робочій зріз лінійки з точкою основного пункту і прокреслюють напрямок на ціль;

- обертаючи лінійку дальності, встановлюють ноніус кутомірної шкали відповідно дирекційному куту (відліку) по цілі з бокового пункту і закріплюють лінійку дальності зажимною гайкою;

- переміщуючи центральний вузол, суміщають робочій зріз лінійки з точкою бокового спостережного пункту і прокреслюють напрямок на ціль;

- сполучають центр центрального вузла з точкою перетинання напрямків і на координатних лінійках знімають прямокутні координати цілі.

145. Обробку даних графічним методом при засічці цілі (орієнтира, репера) далекоміром або за допомогою кутовимірювального приладу і секундоміра проводять на приладі управління вогнем в порядку викладеному в ст. 143.

3.7 Збір і обробка розвідувальних відомостей

146. Розвідувальні відомості, які добуваються підрозділами оптичної розвідки, мають різну достовірність, точність і повноту, для цього вони повинні ретельно оброблятися.

Командир підрозділу розвідки безпосередньо збирає і обробляє розвідувальні відомості. Збір розвідувальних відомостей включає прийом доповідей про виявлені цілі, їх облік (реєстрування) і попередню оцінку важливості відомостей.

Обробка розвідувальних відомостей включає аналіз і оцінку отриманих відомостей, висновки про кожен об'єкт (ціль), узагальнення розвідувальних відомостей про об'єкти (цілі) і висновки із оцінки противника для підготовки доповіді (донесення) командиру (начальнику).

147. Облік (реєстрація) отриманих розвідувальних відомостей проводиться в журналі розвідки і обслуговування стрільби. Запис в журналі ведуть в порядку отримання даних.

Попередню оцінку важливості розвідувальних відомостей проводять з метою виявлення об'єктів (цілей), ураження яких необхідно провести негайно, або обстановка, що склалася потребує негайного прийняття рішення вищим командиром (начальником).

Негайно (без обробки) доповідають старшому артилерійському командиру (начальнику) відомості про засоби високоточної зброї, про підготовку противника до наступу (контратаки) і застосування ним нових засобів і способів боротьби, а також про всі різкі зміни в характері дій противника.

148. Аналіз відомостей про кожен об'єкт (ціль) полягає в нанесенні його координат на великомасштабний планшет (карту) і в порівнянні відомостей про об'єкт з отриманими раніше відомостями, за характером об'єкта, місцем і часом виявлення демаскувальних ознак з метою встановлення факту підтвердження вже відомого об'єкта (цілі) або виявлення нового.

Оцінка відомостей про об'єкт (ціль) полягає в установленні:

- ступеня достовірності відомостей про об'єкт (ціль) з урахуванням характеру виявлених демаскувальних ознак, а також відповідність розташування і характеру дії об'єкта з обстановкою що склалася реально;

- своєчасності відомостей з урахуванням часу виявлення об'єкта, характеру його дії і ступеня рухомості;

- точності визначення координат об'єкта (цілі).

Висновки із аналізу і оцінки відомостей зводяться до визначення достовірності даних про об'єкт (дійсний чи хибний) і кінцевого значення його координат, а також установлення можливості залишення об'єктом (ціллю) зайнятої позиції (району) до моменту його ураження.

За кінцеве значення координат при визначенні їх різними засобами (способами) приймають координати найбільш точного засобу, а при визначенні їх однотипними засобами (способами) - середні координати.

149. Підрозділи оптичної розвідки визначають координати цілі з характеристикою "точно" або "приблизно".

Координати цілей (вибухів, реперів) вважаються точними якщо:

- топогеодезична прив'язка спостережних пунктів (позицій) проводилась за допомогою приладів, радіонавігаційною або автономною апаратурою топогеодезичної прив'язки від пунктів геодезичної мережі або від контурних точок карти масштабу не менше 1:50000 при довжині маршруту (ходу) не більше 3км;

- орієнтування приладів розвідки проведено гіроскопічним, астрономічним, геодезичним способами; передачею дирекційних кутів кутовим ходом від пунктів геодезичної мережі, одночасним відмічанням по небесному світилу або за допомогою гірокурсопоказчика автономної апаратури топоприв'язки (при початковому орієнтуванні з і часом роботи не більше 20 хв.), а в не аномальних районах і за допомогою магнітної стрілки бусолі з урахуванням поправки бусолі, що визначена на відстані не більше 5км від спостережного пункту;

- абсолютні висоти визначені по карті масштабу не менше 1:50000 при крутизні схилу не більше 6° або за допомогою приладів;

- засічка цілі проводилась за допомогою приладів, при цьому дальність засічки не перевищує 3км - для ДС-1, 4км - для ДС-1м-1, 5км - для ДС- 2, 10 довжин баз - для спряженого спостереження, а для квантового далекоміру - в межах його технічних можливостей;

- засічка цілі проводилась безпосередньо по цілі або по блиску пострілу, при цьому кількість засічок по блиску пострілу повинна бути не менше 2, а при засічці цілі за допомогою секундоміра не менше 3; при засічці цілі за допомогою секундоміра дальність визначається з урахуванням температури повітря при швидкості вітру не більше 5 м/сек.

Стрільба по цілях, засічених з характеристикою "точно" може проводитися без пристрілювання.

Якщо при засічці цілі не виконалися вище перелічені вимоги, то координати цілі визначають з характеристикою "приблизно". Стрільба по таких цілях проводиться при обов'язковому коректуванні вогню.

150. Якщо отримані відомості не забезпечують достатніх підстав для кінцевого висновку про об'єкт (ціль), то проводять дорозвідку його з метою перевірки сумнівних або суперечливих відомостей, отримання недостатніх відомостей або підтверджень розташування об'єкта (цілі) до моменту його ураження.

151. Узагальнення розвідувальних відомостей про об'єкти (цілі) і оцінка противника полягає в об'єднанні та групуванні об'єктів (цілей) за елементами бойових порядків противника з урахуванням їх організаційної структури і тактики бойових дій.

Розвідувальні дані узагальнюють:

- вогневі позиції - в угрупування артилерії і мінометів;

- протитанкові засоби - в систему протитанкової оборони частин і підрозділів противника;

- живу силу і вогневі засоби мотопіхоти, танки на бойовій позиції, інженерні споруди - в систему опорних пунктів;

- спостережні і командні пункти - в систему управління.

152. Розвідувальні дані про об'єкти (цілі), отримані в результаті обробки, повинні мати:

- номер, найменування об'єкта (цілі) і характер його діяльності;

- розмір об'єкта (цілі) або його елементів за фронтом і глибиною;

- ступінь інженерного обладнання і захищеність об'єкта (цілі);

- час і засоби виявлення об'єкта (цілі), а також характеристику точності визначення координат.

153. Про результати розвідки командир взводу розвідки (управління) доповідає старшому командиру усно з показом на місцевості або на карті.

Результати розвідки у встановлений час доповідають старшому командиру (начальнику) по технічних засобах зв'язку або поданням схеми цілей.

Розділ 4

ОБСЛУГОВУВАННЯ СТРІЛЬБИ

4.1 Загальні положення

Підрозділи оптичної розвідки можуть залучатися:

- для обслуговування пристрілювання цілей (реперів);

- для створення фіктивних наземних і повітряних реперів;

- для обслуговування стрільби керованими боєприпасами.

Обслуговування стрільби проводиться з одного або двох спостережних пунктів за допомогою далекоміра, секундоміра, а також за допомогою спряженого спостереження. Під час обслуговування стрільби ведення розвідки зі спостережних пунктів не припиняється.

Обслуговування пристрілювання цілі за допомогою далекоміра проводиться, як правило, на відстані спостереження, при якій забезпечується достатня точність засічки:

- для далекоміра ДС-1 (ДС-1м-1) - до 3(4)км;

- для далекоміра ДС-2 - до 5км;

- для квантового далекоміра - в межах його технічних можливостей.

При обслуговуванні створення фіктивного наземного репера за допомогою далекоміра ДС-1 (ДС-1м-1) дальність спостереження повинна бути не більше 2(3)км, за допомогою далекоміра ДС-2 - не більше 4км, а за допомогою квантового далекоміра - в межах його технічних можливостей.

При створені репера за допомогою спряженого спостереження кут засічки повинен бути не менше 1-00 при аналітичному методі визначення координат центру групи вибухів і не менше 2-50 при графічному.

Підготовка приладів до обслуговування стрільби включає:

- перевірку правильності орієнтування приладів спостереження;

- наведення приладів безпосередньо в ціль або по заданому відліку при створенні фіктивного репера;

- установку на приладах очікуваного кута місця репера при створенні повітряного репера.

По готовності приладів для обслуговування стрільби розвідник доповідає: "Далекомір [правий (лівий)] готовий", після чого командир взводу (відділення) розвідки доповідає: "Спряжене спостереження (відділення розвідки) до обслуговування стрільби готове". Команди командира, що подаються на вогневу позицію, і попередження про постріли передаються на спостережні пункти, з яких обслуговується стрільба. Отримавши попередження "Постріл", особовий склад, що працює на приладах, перший вибух спостерігає, як правило, неозброєним оком.

При наявності на пункті двох розвідників один спостерігає перший вибух неозброєним оком, а другий - в прилад.

Відхилення вибуху від цілі або дирекційний кут (відлік) по вибуху визначають в момент появи вибуху по блиску і хмаринці вибуху, по місцю падіння осколків, які піднімають пил (бризки), або по воронці.

Для уникнення помилок при спостереженні вибухів із-за втоми зору від довгочасного користування оптичними приладами починати спостереження в прилади слід після передачі попередження "Постріл".

При обслуговуванні стрільби за допомогою квантового далекоміра вводити прилад в режим готовності слід після передачі попередження про постріл.

Помітивши вибух, розвідники (далекомірник) визначають і доповідають дальність до вибуху, відхилення, дирекційний кут або відлік. Наприклад: "Дальність 1620, вліво 18", "Правий вправо 13, лівий вправо 6", "Правий дирекційний 17-50, лівий дирекційний 23-40", "Правий відлік 15-10, лівий відлік 13-90".

Коли вибух не помічений, той, хто працює на приладі доповідає: "Далекомір (правий, лівий) не помітив".

Якщо розвідник (далекомірник) при спостереженні вибуху не зміг визначити відхиленні вибуху, то він доповідає: "Далекомір (правий, лівий) - немає відліку".

Якщо вибух вийшов із поля зору приладу, розвідник (далекомірник), побачивши вибух неозброєним оком і помітивши біля вибуху який-небудь місцевий предмет, наводить в нього перехрестя сітки (марку) приладу й доповідає відхилення або дирекційний кут (відлік), наприклад: "Дальність 1920, дирекційний 25-40, неточно", "Правий (лівий) - вліво (вправо) 1-45, неточно".

4.2 Обслуговування пристрілювання за допомогою далекоміра

При обслуговуванні пристрілювання за допомогою далекоміра відхилення вибухів за напрямком, вимірюють за допомогою бінокля (бусолі, теодоліта) або далекоміра. Відхилення вибухів за дальністю визначають як різницю дальностей до вибуху і цілі, виміряних далекоміром.

В ході пристрілювання далекомірник вимірює дальність до кожного вибуху снаряда [центру групи вибухів (залпу)] по хмаринці в момент вибуху й уточнює по воронці (якщо вона спостерігається) або по місцевому предмету, що знаходиться поблизу вибуху.

До обслуговування пристрілювання, якщо ціль відома завчасно, необхідно в районі цілі на різних рубежах вибрати декілька місцевих предметів і визначити відстань до кожного з них. Отримані дані далекомірник використовує для визначення дальності до вибухів.

У випадку, коли далекоміром також визначається відхилення вибуху від цілі за напрямком, далекомірник спочатку вимірює дальність до вибуху, а потім дирекційний кут. Відхилення вибухів від цілі визначають по сітці або як різницю дирекційних кутів по цілі і вибуху, наприклад: дирекційний кут по цілі 31-50, дирекційний кут по вибуху 31-78, відхилення вибуху від цілі +0-28 (вправо 28).

При обслуговуванні створення фіктивного наземного репера командир взводу (відділення) розвідки визначає і доповідає середню дальність і середній дирекційний кут по групі вибухів або координати репера.

Приклад 1: "Дальність 1600, дирекційний 35-40";

Приклад 2: "Дальність 1800, основний напрямок, вправо 1-20";

Приклад 3: "Координати репера Х=18230 У=44225".

При обслуговуванні стрільби артилерії за допомогою далекоміра по рухомій надводній цілі за командою командира проводиться безперервна засічка цілі через кожні 20 секунд. Дирекційний кут по цілі доповідають командиру. Перед подачею команди "Вогонь" командир вказує далекомірнику дирекційний кут по точці зустрічі снарядів з ціллю. Отриманий дирекційний кут далекомірник ставить на далекомірі та наводить прилад у вказаному напрямку.

При веденні стрільби на поразку далекомірник визначає дальність і напрямок по кожному залпу.

При обслуговуванні пристрілювання за допомогою секундоміра по цілі, що виявляє себе блиском і звуком пострілів, напрямок на ціль зі спостережного пункту визначається за допомогою орієнтованого оптичного приладу як середнє значення дирекційних кутів по блиску пострілів.

Дальність до цілі визначають по чотирьох відліках секундоміра (від моменту спостереження блиску пострілу до моменту сприйняття звуку пострілу). Середній відлік секундоміра (з точністю до 0,1) помножують на 1000, ділять на 3 і отримують дальність до цілі в метрах.

Приклад: Середній відлік рівний 12,6. Дальність до цілі 12,6 1000 / 3 = 4200м.

Відліки секундоміра, що отримані при спостереженні тільки диму вибуху, до уваги не беруть.

При неможливості отримання чотирьох відліків дозволяється визначати дальність до цілі, яка звучить, за 2-3 відліками.

Пристрілювання цілі проводиться безпосередньо після її засічки, при цьому дальність до вибухів за допомогою секундоміра повинна визначатися тією ж посадовою особою, яка виконувала засічку цілі.

Для визначення відхилень вибухів від цілі по дальності в метрах із отриманого відліку секундоміра по вибуху (середнього відліку по групі вибухів) віднімають середній відлік секундоміра по цілі, отриману різницю помножують на 1000 і ділять на 3.

Приклад: Середній відлік по цілі дорівнює 12,6 с, а відлік по вибуху - 12,9 с.

Відхилення вибуху за дальністю м

Відхилення за напрямком визначають як різницю відліків (дирекційних кутів) по вибуху (центру групи вибухів) і цілі.

4.3 Обслуговування пристрілювання за допомогою

спряженого спостереження

При обслуговуванні пристрілювання цілі з пунктів спряженого спостереження визначають відхилення вибухів від цілі за напрямком в поділках кутоміра.

Перед пристрілюванням командиру доповідають координати пунктів спряженого спостереження.

При постановці завдання на обслуговування пристрілювання спряженим спостереженням командиру взводу (відділення) розвідки вказують: координати цілі, кількість снарядів (вибухів, залпів), котрі треба спостерігати (засікти), і темп стрільби, а також передають всі команди "Вогонь" і доповіді про проведені постріли.

З'ясувавши ціль на місцевості, командир взводу (відділення) дає цілевказання тим, хто працює на приладах і вказує порядок доповіді результатів спостереження. При стрільбі по широкій цілі він також вказує точку, в яку слід наводити перехрестя сітки приладу.

Отримавши попередження "Постріл", розвідники, помітивши вибух, вимірюють по сітці його відхилення від центральної вертикальної лінії сітки приладу з точністю до однієї поділки кутоміра і передають відхилення вибуху командиру взводу (відділення), наприклад: "Лівий - вправо 20, правий - вправо 15". Спостерігаючи групу вибухів розвідники визначають відхилення після кожного вибуху.

Командир взводу (відділення розвідки) після доповідей розвідників про відхилення кожного вибуху передає ці відхилення, а після засічки всіх вибухів групи - і середні відхилення по групі. Для визначення середнього відхилення групи вибухів підраховують суму відхилень вибухів групи.

Приклад. Відхилення першого вибуху вправо шість (П6). Відхилення другого вибуху вліво сімнадцять (ЛІ7). Відхилення третього вибуху вправо три (ПЗ). Відхилення четвертого вибуху вліво двадцять (Л20).

Середнє відхилення == вліво сім (Л7).

При обслуговуванні стрільби батареї по окремій рухомій надводній цілі за командою командира проводиться засічка цілі під час спостережного часу (рівного 100с) через кожні 20с. Дирекційні кути (відліки) по цілі доповідають командиру.

Перед подачею команди "Вогонь" командир вказує дирекційні кути (відліки) для наведення приладів спостереження на точку зустрічі снарядів з ціллю, котрі передаються на спостережні пункти. Отримані дирекційні кути (відліки) розвідники встановлюють на приладах спостереження. При веденні стрільби на поразку розвідники визначають дирекційні кути (відліки) по кожному залпу.

При обслуговуванні створення фіктивних реперів (наземного або повітряного) за допомогою спряженого спостереження визначають координати центру групи вибухів, а при обслуговуванні створення повітряних реперів - і їх абсолютну висоту в метрах.

При створенні фіктивного репера необхідно засікти не менше чотирьох вибухів.

Для завчасного наведення оптичних приладів на пунктах спряженого спостереження при обслуговуванні створення фіктивних реперів, командиру взводу (відділення) розвідки вказують дирекційні кути (відліки) приладів по реперу, а при створенні повітряного репера - і кут місця репера.

Командир може вказати замість дирекційних кутів (відліків) по реперу координати поміченої точки репера. В цьому випадку дирекційні кути (відліки) по реперу визначає на приладі управління вогнем або аналітично командир взводу (відділення) розвідки. Розвідники наводять їх в заданому напрямку і доповідають: "Правий (лівий) готовий".

Отримавши доповіді про готовність спостережних пунктів, командир взводу (відділення) доповідає командиру: "Спряжене спостереження готове". Після попередження командира "Постріл" розвідники спостерігають в прилади і, помітивши вибух, наводять в нього перехрестя приладу, знімають дирекційний кут (відлік) по ньому і доповідають командиру взводу (відділення) розвідки, наприклад: "Лівий 12-50 (32-50), правий 8-10 (28-10)".

При отриманні дирекційних кутів (відліків) по першому (одиночному) вибуху із пунктів спряженого спостереження командир взводу (відділення) розвідки доповідає: "Є дирекційний (відлік)".

Якщо перший вибух не був засічений, то командир взводу (відділення) розвідки доповідає: "Немає дирекційного (відліку)". У цьому випадку призначають другий постріл, виправивши, при необхідності, установки для стрільби або орієнтування приладів спостереження.

При створенні наземного фіктивного репера після засічки першого вибуху призначають групу пострілів, попереджуючи про це командира взводу (відділення) розвідки, наприклад: "Засікти чотири вибухи, 20 секунд постріл, доповісти координати репера або середній дирекційний (відлік) по групі".

Командир взводу (відділення) розвідки наказує розвідникам: "Засікти 4 вибухи, 20 секунд постріл, дирекційні кути (відліки) доповідати після кожного вибуху".

Розвідники, прийнявши попередження "Постріл", спостерігають в прилади і в момент появи вибуху, не змінюючи положення приладу, визначають кутові відхилення вибуху (вправо, вліво) від центральної вертикальної лінії сітки з точністю до 0-01 і передають їх командиру взводу (відділення) розвідки.

Після закінчення стрільби командир взводу (відділення) розвідки дає команду: "Група закінчена". За цією командою розвідники знімають значення кута, при якому проводилося спостереження, і доповідають його командиру взводу (відділення) розвідки, наприклад: "Лівий 12-50 (32-50), правий 8-10 (28-10)". Схожість цих значень з тими, що доповідалися раніше, свідчить про надійність засічки репера.

Командир взводу (відділення) розвідки записує відхилення вибухів, визначає середній дирекційний кут (відлік) по групі, координати репера, і доповідає, наприклад: "Засічені чотири вибухи: Х=19225, У=54382".

При обслуговуванні створення повітряного репера одночасно з визначенням відхилень вибухів за напрямком з командно-спостережного або бокового спостережного пункту вимірюють висоту вибухів в поділках кутоміру приладом, у якого відомо місце нуля.

При засічці вибухів розвідувальними теодолітами розвідник, якому доручено спостереження вибухів за напрямком і висотою, одночасно визначає кутові відхилення вибухів від вертикальної і від горизонтальної лінії кутомірної сітки.

Наприклад :

71

Вибух	Відхилення за напрямком	Відхилення за висотою
		Вліво 13(-13)	Нижче 8(-8)
		Вправо 3(+3)	Вище 12(+12)
		Вправо 6(+6)	Нижче 12(-12)
		Вліво 5(-5)	Нижче 10(-10)

Вибухи в групі нумерують в порядку пострілів, проведених батареєю, відліки по кожному вибуху записують в журналі розвідки і обслуговування стрільби і доповідають командиру взводу (відділення) розвідки.

Якщо один або декілька вибухів не були засічені хоча б одним спостережним пунктом, то командир взводу (відділення) розвідки доповідає про це командиру, який продовжує вести вогонь до отримання необхідної кількості засічених вибухів.

Після закінчення стрільби розвідники перевіряють орієнтування приладів і результати доповідають командиру взводу (відділення) розвідки.

Командир взводу (відділення) розвідки після засічки всіх вибухів групи визначає та передає координати і висоту репера.

Висоту повітряного репера над рівнем моря вираховують за формулою:

,

де - висота спостережного пункту над рівнем моря в м, визначається по карті;

- перевищення повітряного репера в м над СП.

Перевищення репера вираховується за формулою:

= М _R 0,001 Дк,

де - середня висота вибухів в поділках кутоміра, виміряна від горизонту СП;

Дк - дальність від СП до репера, що отримана під час засічки.

Отриману за цією формулою абсолютну величину перевищення збільшують на 5%.

Створення репера з метою поновлення установок для стрільби полягає в створенні фіктивного репера вдруге.

Командир взводу (відділення) розвідки, отримавши команду на обслуговування створення репера, ставить завдання розвіднику (далекомірнику).

Розвідник (далекомірник), перевіривши початкове орієнтування своїх приладів, встановлює на них дирекційні кути (відліки) і кут місця репера, що записані в журналі розвідки і обслуговування стрільби, після чого доповідає: "Правий (лівий далекомірник) готовий, напрямок стільки-то, висота стільки-то, дальність така-то (тільки для далекоміра)".

Командир взводу (відділення) розвідки перевіряє правильність установок на приладах по журналу розвідки і обслуговування стрільби та доповідає командиру: "Взвод (спряжене спостереження, далекомір) готовий", після чого командир призначає один постріл.

Розвідники (далекомірник), отримавши попередження "Постріл", спостерігають в прилади.

Подальший порядок роботи такий же, як і при створенні репера.

ДОДАТКИ

Додаток № 1

(до ст.4)

Демаскуючі ознаки цілей

Успіх розвідки значною мірою залежить від знання розвідниками основних демаскуючих ознак, за якими можна виявити різні цілі, визначити їх характер та діяльність. Розвідник повинен знати, де імовірніше всього може розміщуватися противник, де слід шукати його спостережні пункти, вогневі засоби і споруди, загородження та інші цілі, чим вони можуть себе демаскувати і як за різними ознаками зробити висновок про помічене.

До демаскуючих ознак цілей відносять:

- характерне розташування об'єктів;

- ознаки діяльності - рух, звуки, вогні, дим, пил і т. ін.;

- сліди діяльності - витоптані місця, нові стежки, сліди багать, залишки будівельних матеріалів, свіжий грунт і т. ін.;

- характерні риси об'єктів;

- колір об'єктів, якщо він відрізняється від кольору оточуючої місцевості;

- відблиски від скелець та непофарбованих металевих деталей;

- тіні на самих об'єктах та тіні, що падають від них.

Оцінюючи результати розвідки слід мати на увазі, що противник різними обманними діями спробує ввести в оману нашу розвідку. Він буде прагнути до того, щоб різними засобами і шляхами маскування і дезінформації приховати ознаки дійсних об'єктів, та показати ці ознаки при створенні фіктивних об'єктів (надувних резинових та дерев'яних макетів об'єктів, удаваних окопів бліндажів і т. ін.). Тому з багатьох розвідувальних ознак ні одну, взяту окремо, не слід розглядати як безперечний доказ наявності у даному місці противника (цілі) або як характеристику його дійсних намірів. Тільки сукупність декількох ознак дає можливість робити правильні висновки про цілі (об'єкти).

1. Тактичні засоби ядерного ураження

До тактичних засобів ядерного ураження відносяться керовані і некеровані реактивні снаряди (КРС, НКРС), а також артилерійські гармати, що застосовують ядерні боєприпаси.

Демаскувальними ознаками позицій, з яких проводяться пуски керованих і некерованих реактивних снарядів є:

- спалах та заграва при стрільбі вночі;

- поява після стрільби великої хмари диму і пилу над позицією;

- світлова траса ракети на активній ділянці траєкторії;

- інверсійний слід ракети на траєкторії;

- характерний розкотистий звук в момент пуску.

Демаскувальними ознаками КРС і НКРС при їх переміщенні є:

- наявність пускових установок, змонтованих на базі автомобілів або причепів, а також причепів для транспортування снарядів;

- наявність в колонах автокранів і охорони.

Стартові позиції НКРС розміщують на віддаленні 10-20км і більше від переднього краю з розміщенням на них пускових установок, чотирьохосних причепів і ремонтно-евакуаційних автомобілів з кранами на площі 1000Ч1000м. На віддаленні 2-3км від стартової позиції розміщуються підрозділи управління та обслуговування.

Демаскуючими ознаками артилерійських систем, що застосовують ядерні боєприпаси є такі ж самі ознаки, що і у звичайних артилерійських систем. Вогневі позиції розміщуються на віддаленні 4-12км від переднього краю своїх військ.

2. Артилерія

Артилерія займає, як правило, закриті вогневі позиції на відстані 3-8 км від переднього краю, внаслідок чого виявлення батарей противника, що не ведуть вогонь, значно ускладнене.

Батареї, які ведуть вогонь з закритих вогневих позицій, можуть бути виявлені:

- за блиском та звуком пострілів;

- за пилом, що здіймається над вогневою позицією після пострілу (при сухому ґрунті);

- за димом, що здіймається в момент пострілу з-за укриття у вигляді напівпрозорих клубків та кілець, що розсіюються. Вночі і в сутінках батареї, що стріляють без полум'ягасників, демаскують себе блиском пострілів (у вигляді коротких язиків полум'я блідо-рожевого або червоного кольору) та відблисками пострілів на фоні неба або узлісся (при малих кутах укриття).

Вдень при сонячній погоді блиск від пострілів спостерігається дуже рідко. Краще видно спалахи (блиск) вночі. Добре спостерігаються спалахи вранці і ввечері навіть при наявності туману.

Чим більше калібр гармат, тим щільніше спалах та довжина смуги диму. У гармат великих калібрів смуга диму перетворюється в невеличку хмару. В окремих випадках при пострілах утворюються кільця диму, що здіймаються вверх у напрямку пострілу.

Якщо батарея противника веде швидкий вогонь, то окремі дими пострілів не встигають розсіюватися, і нашаровуючись один на одного утворюють хмару, по якій орієнтовно можна визначити місцезнаходження батареї.

Дим від пострілів в суху погоду тримається 1-2с. При вологому повітрі або після дощу він помітний краще, тримається довше і приймає правильну овальну форму.

Дим від пострілів можна помітити, якщо він проектується на темному фоні, на гребені височини або на фоні чистого неба. Це більш помітно у гаубиць і гармат при стрільбі на невеликих кутах підвищення.

Кількість стріляючих гармат визначається по кількості спалахів або хмарок диму, а калібр і тип гармати - по величині спалаху (хмарки, диму) і по звуку пострілу, а також по розмірах осколків снарядів, особливо їх донної частини.

Артилерійські батареї можуть бути виявлені в момент зайняття вогневої позиції по тому, як рухаються гармати, тягачі та при її інженерному обладнанні. При безпосередньому спостереженні вогневої позиції з СП можна спостерігати роботу обслуги та самі гармати.

3. Міномети

Міномети, як правило, розташовують на відстані до 2км від переднього краю в ярах, виярках, на зворотних схилах висот, у великих воронках від снарядів, мін та бомб, в ямах і промоїнах, біля крутих берегів річок, в чагарниках, на лісових галявинах та в інших місцях, що полегшують маскування мінометів та ускладнюють їх виявлення.

На відкритій місцевості міномети, як правило, встановлюють в окопах, які з'єднують між собою ходами сполучення.

Стрільба з мінометів не супроводжується яскравими демаскувальними ознаками, як це спостерігається при стрільбі з гармат. Розвідка мінометів противника при їх не багаточисельних демаскувальних ознаках, а також більших можливостях маскування і маневру є надзвичайно важкою задачею. Кращі результати дає бокове спостереження, а також спостереження з високих місцевих предметів.

Демаскувальні ознаки стрільби з мінометів такі:

- вдень при відсутності вітру спостерігається характерний струмінь диму, направлений в бік пострілу на висоту 10-15м. Інколи разом зі струменем утворюється димове кільце, що здіймається на висоту до 15-20м. При наявності вітру ознаки диму спостерігаються погано і в більш короткі проміжки часу;

- вночі може спостерігатися невеличка заграва або відблиск над гребенем укриття, як правило, на фоні місцевих предметів, розміщених за вогневою позицією (передній схил висоти, узлісся і т. ін.);

- при незначній глибині укриття вночі, а в хмарну погоду і вдень, спостерігаються спалахи овальної форми червоного кольору, що утворюються під час пострілу;

- звук пострілу з міномета глухий і легко відрізняється від інших звуків. Вночі звук чути краще ніж вдень. Звук пострілу завжди випереджає звук розриву міни.

4. Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ)

Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), як правило, займають закриті ВП на віддалі 4-10км від переднього краю і сильно демаскують себе стрільбою, при цьому вдень при відсутності вітру спостерігаються темні клубки диму в кінці активної ділянки траєкторії і велика хмара диму та пилу на вогневій позиції. Під час вітру темні клубки диму в кінці активної ділянки траєкторії швидко розсіюються і стають малопомітними, хмара диму і пилу над вогневою позицією також розсіюється і витягується в той бік, куди дує вітер.

При відсутності вітру хмара розсіюється тільки через 20с і більше після стрільби.

Хмара пилу і диму, що утворюється на ВП, набуває кольору в залежності від ґрунту на вогневій позиції.

Вдень в похмуру погоду і вночі видно заграву, що розростається, і блискучі траси від згорання реактивного заряду (активна ділянка траєкторії).

Звук при стрільбі РСЗВ різкий і протяжний.

5. Протитанкові засоби

Пускові установки протитанкових керованих ракет (ПТКР) і протитанкові гармати розміщують, як правило, на танконебезпечних напрямках, поблизу височин та пагорбів, на їх схилах, околицях гаїв та чагарників, біля садів, на околицях населених пунктів, біля доріг та окремих споруд. Демаскуючими ознаками позицій ПТКР є:

- струмінь розжарених газів і траса ракети при пострілі;

- дим і пил в місцях пуску;

- погано замасковані пускові установки;

- періодичний рух людей до одного й того-ж місця.

Пускові установки ПТКР можуть бути виявлені в момент висування на позиції із укриття, або під час скидання маскуючих елементів.

Демаскуючими ознаками протитанкової гармати є:

- періодичний рух людей біля однієї й тієї ж точки місцевості, яка за своїм положенням дає можливість передбачити наявність гармати;

- характерні окреслення ствола у верхній частині щитового укриття, які видно крізь маскування;

- зів'яла рослинність на околиці чагарнику або лісу.

Взимку протитанкова гармата може бути замаскована білою маскувальною сіткою, яка майже зливається із загальним фоном місцевості. Однак відтінок маскувальної сітки у гармати може трохи відрізнитися від загального фону, що дозволить уважному розвідникові виявити вогневу позицію гармати.

Протитанкові гранатомети можуть бути виявлені за полум'ям та хмарою диму і пилу, що утворюється при пострілі.

6. Танки і самохідні артилерійські установки

Танки і самохідні артилерійські установки під час руху демаскують себе шумом двигуна та брязканням гусениць, а в суху погоду, крім того, пилом, що піднімається.

Противник в обороні нерідко використовує танки як нерухомі броньовані вогневі точки, розміщуючи їх на спеціально обладнаних позиціях. Таку позицію танка можна виявити за свіже викопаною землею і баштою танка, що виступає над окопом, а також за демаскуючими ознаками, характерними для протитанкових гармат.

7. Кулемети

Кулемети слід шукати в окремих окопах і траншеях на тих ділянках місцевості, звідки противник може вести фланговий вогонь для прикриття підступів до своїх позицій або звідки можливий широкий фронтальний обстріл.

Кулемет, якщо з нього не ведуть вогонь, знайти важко. Виявити його може погано замаскований окоп, блиск металевих нефарбованих частин, рух піднощиків патронів.

Кулемет в окопі виявляють за такими ознаками:

- насип поблизу кулемета буває вище, ніж на інших частинах окопів;

- місцевість в секторі обстрілу розширена;

- окоп для кулеметів часто виноситься від траншеї вперед;

- дротяна загорожа, розміщена попереду кулемета, інколи має меншу висоту, ніж на решті загорожі.

Кулемет виявляють за звуком пострілів і за ледь видимим струменем білого диму на темному фоні, а в хмарну погоду, сутінки і вночі - за спалахами пострілів.

Взимку сніг попереду кулемета розтає та чорніє від порохового диму.

8. Радіолокаційні станції

Радіолокаційні станції противника, які призначені для розвідки рухомих цілей, розмішуються, як правило, на схилах висот, звернених в бік наших військ.

Демаскуючими ознаками радіолокаційних станцій є:

- зовнішній вигляд станції;

- наявність різних агрегатів комплексу станції розміщених компактно на невеликому майданчику;

- характерний звук деяких типів агрегатів живлення радіолокаційної станції.

9. Спостережні пункти

Спостережні пункти противника, як правило, розмішують на схилах висот і на різних місцевих предметах, що забезпечує добрий огляд розміщення наших військ.

Частіше всього спостережні пункти виявляються під час їх обладнання і зайняття, під час зміни спостерігачів і при налагодженні ліній зв'язку.

Демаскуючими ознаками спостережного пункту є:

- періодична поява та швидке зникнення на певному місці людей, або голова спостерігача та прилади спостереження, що проектуються на фоні якого-небудь місцевого предмету (на фоні неба);

- викинута земля, що вказує на роботу з обладнання спостережного пункту;

- поява нових місцевих предметів (кущів і т. ін.);

- зміна форми і кольору місцевих предметів і рослинності в результаті їх використання для маскування спостерігача;

- телефонні дроти, що підходять до спостережного пункту, рух вздовж них телефоністів, що прокладають або лагодять лінію, взимку - протоптані в снігу стежки;

- рух поодиноких людей, що повторюється приблизно в один і той же час (зміна спостерігача, піднесення їжі);

- періодична поява перископа (приладу) з окопу або з іншого укриття;

- блиск оптичних приладів в тих випадках, коли сонце знаходиться позаду нашого спостерігача (до цього необхідно відноситися обережно, так як блиск можуть дати і інші предмети);

- спостережна щілина, що спостерігається у вигляді темної горизонтальної смуги на місцевості або на якому-небудь місцевому предметі;

- темна пляма на фоні листя дерев, невдало замаскований майданчик для спостереження на дереві, хитання верхівок дерев у тиху погоду;

- струмок диму при обігріванні спостережного пункту в холодну погоду;

- наявність джерел квантового випромінювання вночі.

Слід мати на увазі, що спостережні пункти можуть розміщуватися в штучних предметах, зроблених за зразком природних, в камені, пні, пам'ятнику, копиці сіна і т. ін.

10. Траншеї, окопи, бліндажі та інші польові споруди

Траншеї викопують, як правило, на передніх схилах висот, що забезпечує найкращий огляд і обстріл попереду розташованої місцевості. На місцевості, що поросла лісом, густим чагарником і в населених пунктах, траншеї, як правило, виносять вперед від узлісся (околиці населеного пункту).

Окопи, бліндажі та інші польові споруди легше всього виявити в період їх обладнання або робіт щодо їх розчищення та удосконалення. Готові окопи (траншеї) розпізнають за наявністю свіжої землі у вигляді тонких жовтих або темних смуг (в залежності від ґрунту) і за кольором маскування, що відрізняється від довколишнього фону, а також за рухом людей в них (якщо вони не повного профілю).

Окоп (траншея) з перекриттям має вигляд хвилястої смуги (влітку жовтої, взимку темної), що відрізняється кольором від довколишньої місцевості.

Бійниці спостерігаються у вигляді темних впадин у товщі бруствера.

Взимку бійниці можна виявити за слідами розчищення снігу. До відкриття вогню бійниці можуть бути накриті сіткою або підручним матеріалом під колір оточуючої місцевості.

Опуклості у товщі брустверу дозволяють припустити наявність кулемету, спостережного пункту, бліндажу або іншої вогневої споруди. Бліндажі слід шукати між лініями окопів за напрямком ходів сполучення. Часто їх виявляють за димом від печей, котрі топлять у холодну погоду.

Ходи сполучення відрізняються від траншеї за розміщенням (йдуть з тилу до фронту) і обладнанням (менше обладнані для застосування вогневих засобів).

11. Дерев'яноземляні та довгочасні вогневі споруди

Деревяноземляні та довгочасні споруди розміщуються, як правило, в таких місцях, звідки можна вести фронтальний і фланговий вогонь. Їх слід шукати на схилах висот, на узліссях, в підвалах крайніх будинків населених пунктів, на перехрестях вулиць, на поворотах траншей і загороджень.

Деревяноземляні вогневі споруди завжди видно на місцевості у вигляді горбів, що інколи відрізняються від природних у вигляді темних плям, взимку сніг біля амбразури розтає і чорніє від порохового диму.

Довгочасні вогневі споруди, а також його бронебашти і амбразури до введення в дію вогневих засобів, як правило, бувають приховані від наземного спостереження вертикальними масками або замасковані під який-небудь місцевий предмет (будівлю, чагарник, огорожу).